ПОЛТАВСЬКИЙ КООПЕРАТИВНИЙ КОЛЕДЖ: невыплата зарплаты

Дата документа 18.05.2021 Дело № 554/11984/20
Производство № 2/554/501/2021



Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
18 мая 2021 г.. Полтава
Октябрьский районный суд города в составе:
Судьи - [Т.] Н.В.
с участием секретаря судебного заседания - Велигоцкой А.А.
представителя ответчика - [М.] И.А.
рассмотрев в открыпоэтому судебном заседании в зале суда гражданское дело в порядке общего производства по иску лицо_1 к [П.] кооперативного колледжа Полтавской облпотребсоюза о выплате заработной платы,

установила:
29.12.2020 года истец особа_1 обратилась в суд с иском к ответчику, [П.] кооперативного колледжа Полтавской облпотребсоюза о выплате заработной платы, согласно которому просила суд взыскать с ответчика в свою пользу сумму материальной помощи на оздоровлення, которая должна быть выплачена при предоставлении ежегодного отпуска за 2012/2013 учебный год, в размере 1806, 24 грн. (Одна тысяча восемьсот шесть гривен 24 коп.) За вычетом из этой суммы предусмотренных законодательством налогов и сборов с доходов физических лиц; взыскать компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты в размере 3124, 80 грн. (Три тысячи сто двадцать четыре гривны 80 копеек) за вычетом из этой суммы предусмотренных законодательством налогови сборов с доходов физических лиц; судебные издержки возложить на ответчика.
В обоснование своих исковых требований истец ссылался на то, что она с 03.09.2012 г.. По 31.08.2018 г.. Находилась в трудовых отношениях с [П.] кооперативным техникумом (после переименования - [П.] кооперативный колледж Полтавской облпотребсоюза), на основании заключенного между сторонами 03.09. 2012 срочного Трудового контракта до 31.08.2013 г.. Истицей указано, что в нарушение требований закона и заключенго между сторонами договора, ни при оказании ему ежегодного отпуска за 2012/2013 учебный год, ни при увольнении ответчик не выплатил ей часть заработной платы в виде материальной помощи на оздоровление, которая должна быть выплачена ему при предоставлении ей ежегодного отпуска за 2012/2013 учебный год. Просила взыскать с ответчика ей часть заработной платы в виде материальной помощи на оздоровление, которая должна быть выплачена ему при предоставлении ей ежегодного отпуска за 2012/2013 учебный год. Всвязи с нарушением установленных сроков выплаты заработной платы по вине владельца истица просила взыскать с ответчика компенсацию за потерю части дохода.
Определением суда от 30.12.2020 года открыто производство по делу по правилам общего искового производства, и назначено подготовительное судебное заседание на 28.01.2021 года.
01.02.2021 года в суд от ответчика поступил отзыв на иск, согласно которому ответчик полностью возражал против исковых требований, обосновывая возраженийния тем, что согласно предоставленным им в суд расчетными листками за март 2013 и сентябре 2013 в 2012/2013 учебном году истице выплачена материальная помощь на оздоровление в размере 1203 грн. Итак, ответчик признает право работников на получение такого рода социальных стандартов и считает, что он полностью выполнил требования Трудового законодательства и выплатил истице материальную помощь на оздоровление за 2012/2013 учебный год. Ответчик в отзыве отметил, что Расчетнаяк материальной помощи на оздоровление ним осуществлялся с учетом положений ст. 57 Закона Украины «Об образовании» и приказа Министерства образования Украины №102 от 15.04.1993р. «Об утверждении Инструкции о порядке исчисления заработной платы работников образования» из расчета 720 часов педагогической нагрузки в течение учебного года, что соответствует размеру 100% должностного оклада педагогического работника (ставки заработной платы). Представитель ответчика считает, что поскольку истице выплаченоматериальную помощь на оздоровление за 2012/2013 учебный год в размере 100% должностного оклада, то требование истца выплаты ей компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты является безосновательным, поскольку является производной требованию.
07.02.2021 года от истца в суд поступило письменное ответ на отзыв, в котором указано, что в марте 2013 года и в сентябре 2013 года в отпуске он ни находился, а выплаченная ей материальная помощь является материальной помощи разовогохарактера в связи с семейными обстоятельствами, предусмотренной пунктами 5.1.е), 5.1.е) и 5.6.б) Коллективного договора на 2013-2015 годы и не является материальной помощи на оздоровление. Зато, материальная помощь на оздоровление предоставляется одновременно с отпуском и предусмотрена пунктом 2.15. Коллективного договора на 2013-2015 годы, заключенного между администрацией и профсоюзным комитетом [П.] кооперативного техникума, предоставила выписку из коллективного договора. Истица отметила, что в отзыве едповидач не возражает заявленный им в иске установленный ответчиком на 2012/2013 учебный год должностной оклад в размере 1806, 24 грн., однако согласно расчетного листка, предоставленного ответчиком, размер выплаченной ей материальной помощи в марте 2013 года составляет 300 грн., что не соответствует размера материальной помощи на оздоровление (должностного оклада 1806 грн.), однако, соответствует размеру разовой материальной помощи, предусмотренной пунктами 5.1.е), 5.1.е) и 5.6.б) Коллективного договору на 2013 - 2015 годы (по усмотрению администрации). Размер выплаченной ей материальной помощи в сентябре 2013 года - 900 грн. не соответствует ни размера материальной помощи на оздоровление (должностного оклада 1806 грн.), ни учебном периода 2012/2013 учебного года, однако, соответствует размеру разовой материальной помощи, предусмотренной пунктами 5.1.е), 5.1.е) и 5.6.б) коллективного договора на 2013 - 2015 годы (по усмотрению администрации), и эта помощь начислена и выплачена в 2013/2014 научебными году, то есть в период времени, не входит в спорного периода. Просила суд на основании ст. 77 ГПК Украины не признавать надлежащими доказательствами в подтверждение выплаты материальной помощи на оздоровление предоставлены ответчиком расчетно-платежные листья работника особа_1 по март 2013 и сентябре 2013 на том основании, что в них не содержится сведений, выплачена материальная помощь является именно материальной помощи на оздоровления, а не разовой материальной помощи, которая пПредусмотрено пунктами 5.1.е), 5.1.е) и 5.6.б) Коллективного договора на 2013 - 2015 годы, соответственно, они не содержат информацию относительно предмета доказывания; просила суд учесть предписания ч.6 ст.81 ГПК Украины, согласно которым доказывания не может основываться на предположениях; просила решить дело на основании сведений из предоставляемых ею в суд копий выписок из приказов о предоставлении части ежегодного отпуска от 28.12.2012 года № 148 и о предоставлении ежегодного отпуска от 14.06.2013 года № 44, поскольку сае место в этих приказах содержатся сведения о предоставлении / или непредоставление материальной помощи на оздоровление.
Определением суда от 15.03.2021 года закрыто подготовительное производство по делу и назначено к судебному разбирательству на 14.04.2021 года.
В судебном заседании истица не явилась, предоставила в суд заявление о рассмотрении дела в его отсутствие и письменные доводы, аналогичные по содержанию ответа на отзыв, просила удовлетворить иск в полном объеме.
Представитель ответчика в судебном заседании против искаотрицал в полном объеме с учетом обстоятельств, изложенных в отзыве на иск просил отказать в удовлетворении иска.
Заслушав объяснения представителя ответчика, исследовав материалы дела, исследовав и оценив представленные сторонами надлежащие и допустимые доказательства в отдельности и в их совокупности, установив фактические обстоятельства дела, проанализировав законодательство, регулирующее спорные правоотношения между сторонами, суд пришел к выводу об удовлетворении иска по следующим основаниям.
особа_1 с 03.09.2012 р. Пв 31.08.2018 г.. находилась в трудовых отношениях с [П.] кооперативным техникумом (после переименования - [П.] кооперативный колледж Полтавской облпотребсоюза), что подтверждается справкой [П.] кооперативного колледжа Полтавской облпотребсоюза от 21.09.2018 г.. №445 и записями трудовой книжки истицы.
03.09.2012 года между особа_1 и [П.] кооперативным техникумом был заключен срочный трудовой контракт с на срок с 03.09.2012 г.. По 31.08.2013 г.., О чем соответачем издан приказ от 03.09.2012 г.. № 51-К о принятии особа_1 на работу на должность преподавателя дисциплин таможенного направления.
Судом установлено, что 31.08.2018 г.. Истицу освобожден от [П.] кооперативного колледжа Полтавской облпотребсоюза в соответствии с ч. 1 статьи 39 Кодекса законов о труде Украины по собственному желанию по заявлению особа_1 от 13.08.2018 года в связи с нарушением работодателем законодательства о труде с выплатой выходного пособия в размере трехмесячного заработка, Подтверджуеться приказом об освобождении от 30.08.2018 г.. № 76-К.
Причиной увольнения, как отмечала истица, служило нарушение ответчиком порядка исчисления его заработной платы (размера тарифной ставки (оклада) размеров среднего заработка для начисления отпускных, больничных, командировочных, невыплата гарантированной государством материальной помощи на оздоровление и т.д.). Факт совершения этих нарушений Трудового законодательства в отношении истицы со стороны ответчика подтверждается результатами спекции посещения, письмом Управления Гоструда в Полтавской области от 29.08.2018 г.. №16-М779 / 01 / 14-04 / 199.
В день увольнения, 31.08.2018 г.., Истица работала, однако ответчик письменно не сообщил работника о начисленных суммах, причитающихся при увольнении. Факт данного нарушения подтверждается результатами инспекционного посещения Управление Гоструда в виде Предписания об устранении выявленных нарушений от 27.09.2018 г.. № пл2042 / 783 / АВ / П, составленного по результатам такого посещения.
31.08.2018 года, то есть в день увольнения, ответчик не выплатил причитающуюся истцу материальную помощь на оздоровление при предоставлении ежегодного отпуска, за 2012/2013 учебный год. Данный факт подтверждается копиями расчетных листков по август 2018 (последний месяц работы истицы), выданных [П.] кооперативным колледжем [П] облпотребсоюза. Указанная обстоятельство не отрицалась стороной ответчика.
В 2013 году при предоставлении ежегодного отпуска за 2012/2013 учебный год ответстдач также не выплатил причитающуюся истцу материальную помощь на оздоровление, которая должна быть выплачена при предоставлении такого отпуска. Данный факт подтверждается копиями расчетных листков за январь 2013 года; июль-август 2013 (месяцы, в течение которых истица в 2012/2013 учебном году находилась в отпуске), выданных [П.] кооперативным колледжем [П] облпотребсоюза, и копиями выписок из приказов о предоставлении части ежегодного отпуска от 28.12.2012 года № 148; о предоставленииежегодного отпуска от 14.06.2013 года № 44. Указанная обстоятельство не отрицалась стороной ответчика.
Судом установлено, что соблюдение работодателем требований Трудового законодательства при увольнении истицы было предметом проверки Управлением Гоструда в Полтавской области, инициированного жалобой особа_1.
По результатам инспекционной проверки Управлением Гоструда в Полтавской области зафиксировано нарушение действующего законодательства со стороны ответчика, которое заключается в невыплате материальной помощи на оздоровление работнику особа_1 при увольнении последней, о чем Управлением было вынесено соответствующее предписание об устранении выявленных нарушений от 06.09.2018 г.. № пл1734 / 169 / АВ / П с определенным сроком для устранения нарушения.
В ходе повторного инспекционного посещения Управление Гоструда в Полтавской области установило невыполнение указанного предписания, в том числе по выплате особа_1 материальной помощи на оздоровление, что следует из Акта от 26.10.2018 г.. №пли734 / 169 / АВ-пл2455п783.
не пьетереконливимы и такими, которые не заслуживают внимания, суд ссылки представителя ответчика на то, что материальная помощь на оздоровление, которая должна быть выплачена истцу при предоставлении ежегодного отпуска за 2012/2013 учебный год, была выплачена в размере 100% ее должностного оклада частями в других периодах, поскольку представитель ответчика не смог объяснить почему размер материальной помощи, указанной в расчетных листках по март 2013 и сентябре 2013, на которые он посылаеться, меньше чем 100% должностного оклада истца.
Представитель ответчика не доказал, что выплачена в марте 2013 года и сентябре 2013 года материальная помощь является именно материальной помощи на оздоровление, а не другой материальной помощи разового характера в связи с семейными обстоятельствами, предусмотренной пунктами 5.1.е), 5.1.е ) и 5.6.б) Коллективного договора на 2013 - 2015 годы.
Неубедительными и такими, которые не заслуживают внимания, суд и ссылки представителя ответчикато, что начисленная в сентябре 2013 года (в следующем учебном 2013/2014 году - за пределами спорного периода) касается 2012/2013 учебного года (спорного периода), а не на следующий 2013/2014 учебного года, в котором должна быть начислена и выплачена уже следующая материальная помощь на оздоровление именно за следующий - 2013/2014 учебный год.
Расчетные листки за март 2013 и сентябре 2013, на которые ссылается ответчик, обосновывая свои возражения против обязанности осусныти спорную выплату истице, не содержит информации относительно предмета доказывания, поскольку не содержат информации о выплате материальной помощи именно на оздоровление, поэтому такое доказательство, в понимании статьи 77 ГПК Украины, не является надлежащим доказательством. Суд применяет предписания ч.6 ст.81 ГПК Украины, согласно которым доказывания не может основываться на предположениях.
Статьей 43 Конституции Украины гарантировано право каждого на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает илина который свободно соглашается. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно статье 15 Закона Украины «Об оплате труда» формы и системы оплаты труда, нормы труда, расценки, тарифные сетки, схемы должностных окладов, условия введения и размеры надбавок, доплат, премий, вознаграждений и других выплат устанавливаются предприятиями в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством.
Аналогичная правовая норма приведена и в частях 2, 3 статьии 97 КЗоТ Украины, согласно которым формы и системы оплаты труда, нормы труда, расценки, тарифные сетки, ставки, схемы должностных окладов, условия введения и размеры надбавок, доплат, премий, вознаграждений и других поощрительных, компенсационных и гарантийных выплат устанавливаются предприятиями, учреждениями, организациями самостоятельно в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным и отраслевыми (региональными) соглашениями. Согласно части 1 статьи 21 САКОН Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Частью 1 статьи 57 Закона Украины от 23.05.1991 г.. № 1060-ХII «Об образовании» в редакции, действовавшей на момент возникновения спорных правоотношений, определено, что «Государство обеспечивает педагогическим и научно-педагогическим работникам ... выплату педагогическим и научно-педагогическим работникам помощи на оздоровление в размере месячного должностного оклада (ставки заработной платы) при предоставлении ежегодного отпуска ... »
Должность «преподаватель», которую занимала истица, отнесена к категории должностей педагогических работников Постановлением КМУ от 14.06.2000 г.. № 963 «Об утверждении перечня должностей педагогических и научно-педагогических работников».
Пунктом 2.15. Коллективного договора на 2013 - 2015 годы, заключенного 27 марта 2013 между администрацией и профсоюзным комитетом [П.] кооперативного техникума (реестровый номер 130 от 29.04.2013 года), который действовал во время спорных правоотношений, определено, что администрация техникума обязуется совместно с профсоюзным комитетом обеспечить выплату помощи на оздоровление педагогическим работникам в размере 100% месячного должностного оклада (ставки заработной платы) при предоставлении ежегодного отпуска , согласно ст. 57 Закона «Об образовании».
Суд критически относится к ссылке ответчика на нормы коллективного договора на 2015 - 2017 годы, который ответчиком в суд не предоставляласьи бездействовал во время спорных правоотношений (с 1 сентября 2012 по 31 августа 2013 года).
Пунктом 4.1.4 Договора, заключенного сторонами 03.09.2012 г.., Определено, что педагогическому работнику за выполнение обязанностей, предусмотренных настоящим договором, выплачивается за счет средств учебного заведения помощь на оздоровление в размере 100% месячного должностного оклада (ставки заработной платы) при предоставлении ежегодного отпуска, согласно ст. 57 Закона «Об образовании».
Согласно ч. 1 ст. 21 Закона Украины «О отвУстки »заработная плата работникам за время отпуска выплачивается не позднее чем за три дня до ее начала.
Судом установлено, что при предоставлении истице ежегодного отпуска за 2012/2013 учебный год ни в январе 2013 года (часть очередного ежегодного отпуска в размере 3 календарных дня), ни в июле 2013 года (часть очередного ежегодного отпуска в размере 53 календарных дня) материальная помощь на оздоровление [П.] кооперативным техникумом выплачена ни была.
Согласно ст. 47 КЗоТ Украины собственныхк или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, определенные статьей 116 настоящего Кодекса.
В соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным працивником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Из анализа указанной правовой нормы следует, что окончательный расчет при увольнении работника проводитсяв день его освобождения, с обязательным предварительным письменным уведомлением работника о размере начисленных сумм, причитающихся при увольнении.
Судом установлено, что при увольнении истице материальная помощь на оздоровление за 2012/2013 учебный год [П.] кооперативным колледжем [П] облпотребсоюза выплачена ни была.
Статьей 2 Закона Украины «Об оплате труда» установлено структуру заработной платы в соответствии с которой:
Основная заработная плата - это вознаграждение за выполненную работу отвечаетствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности). Она устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих.
Дополнительная заработная плата - это вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда. Она включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением проибничих задач и функций.
Другие поощрительные и компенсационные выплаты - к ним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, выплаты в рамках грантов, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
Из анализа положений ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда» следует, что материальная помощь на оздоровление, выплачуеться при предоставлении ежегодного отпуска и предусмотрена действующим законодательством, является дополнительной заработной платой.
Таким образом, с учетом требований вышеприведенного Трудового законодательства, а также условий заключенного между сторонами контракта (п. 4.1.4) и Коллективного договора на 2013 - 2015 годы, заключенного 27 марта 2013 между администрацией и профсоюзным комитетом (п. 2.15), в ответчика, как работодателя возник долг осуществить выплату особа_1 материальную помощь на оздоровление при предоставлениипоследний отпуска за 2012/2013 учебный год. При этом, доводы представителя ответчика об отсутствии оснований для начисления и выплаты в вышеуказанный период материальной помощи на оздоровление учитывая то, что истица не обращалась с соответствующими письменными заявлениями, суд считает несостоятельными, поскольку представление таких заявлений ни одним нормативным актом не предусмотрено, тогда как действующее законодательство об образовании определяет в качестве основания для предоставления такой помощи сам факт предоставления педагогическом трудавник ежегодного отпуска.
Неубедительными и такими, которые не заслуживают внимания, суд ссылки представителя ответчика в обоснование возражений против иска на частную форму собственности учебного заведения (ответчика) и отсутствие средств для выплаты материальной помощи истице. В ст. 57 Закона Украины "Об образовании" определены государственные гарантии педагогическим и научно-педагогическим работникам. По содержанию абз. 9 ч.1 ст. 57 Закона Украины «Об образовании» одной из таких государственных гарантий является виплата государственной педагогическим и научно-педагогическим работникам помощи на оздоровление в размере месячного должностного оклада (ставки заработной платы) при предоставлении ежегодного отпуска. При этом, очевидно, что выплата материальной помощи действующим законодательством не ставится в зависимость формы собственности учебного заведения и от наличия у соответствующего учебного заведения средств, имеет обязательный характер и выплачивается при предоставлении работнику ежегодного отпуска.
Согласно расчета размера задолженаности ответчика по выплате материальной помощи на оздоровление, которая должна быть выплачена при предоставлении истице ежегодного отпуска за 2012/2013 учебный год, составляет 1806, 24 грн. за вычетом из этой суммы предусмотренных законодательством налогов и сборов с доходов физических лиц.
Согласно положений части 6 статьи 95 КЗоТ Украины, статьями 33, 34 Закона Украины «Об оплате труда» мерами государственного регулирования оплаты труда является индексация заработной платы и компенсации работникам потери частини заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты.
Статьей 34 Закона Украины «Об оплате труда» предусмотрено, что компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
Согласно статье 1 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» (далее - Закон№ 2050-III) предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица).
Из содержания этой нормы следует, что право на компенсацию части доходов у гражданина связывается с наступлением такого юридического факта (события), как невыплата денежного дохода в установленные сроки его выплаты.
В соответствии со ст. 2 Закона№ 2050-III компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее - компенсация) производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силу настоящего Закона.
Согласно статье 3 Закона № 2050-III, сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но невыплаченного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход не учитывается).
Упомянутые выше статьи 2, 3 этого Закона устанавливают срок задержки выплаты дохода, при котором возникает право на компенсацию, - один и более календарных месяцев, дается определение понятия «доходы» для целей настоящего Закона, а также порядок исчисления суммы компенсации.
Выплата гражданам суммы компенсации производится в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (ст. 4 САКОН № 2050-III).
Отказ владельца или уполномоченного им органа (лица) от выплаты компенсации может быть обжаловано гражданином в судебном порядке. Ответственность владельца или уполномоченного им органа (лица) за несвоевременную выплату доходов определяется в соответствии с законодательством (ст. 7 Закона № 2050-III).
Согласно расчету размер задолженности ответчика по выплате истице компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты составляет 3124, 80 грн. за вычетом из этой суммы предусмотренных законодательством налогов и сборов с доходов физических лиц.
Относительно выбранного истицей способа защиты нарушенного права, суд исходит из следующего.
Верховный Суд Украины в постановлении от 16.09.2015 г.. По делу № 826/4418/14 указывает, что решение суда, в случае удовлетворения иска, должно быть таким, которое бы гарантировало соблюдение и защита прав, свобод, интересов истца от нарушений со стороны ответчика, обеспечивало его выполнения и делало невозможным необходимостьь следующих обращений в суд ».
В постановлении от 21.03.2017 г.. По делу № 810 / 106-16 Верховный Суд Украины отмечает, что принимая решение об удовлетворении исковых требований, суд должен не только решить исковые требования в соответствии с принципами верховенства права и законности, но и выбрать наиболее эффективный способ защиты нарушенного права ».
Верховный суд в постановлении от 25.05.2018 г.. По делу от 910/23488/17 указывает, что под защитой права понимается государственно-принудительная деятельность, направленная на видновлення нарушенного права субъекта правоотношений и обеспечены я выполнения юридического долга обязанным стороной. Способ защиты может быть определено как концентрированное выражение содержания (сущности) меры государственного принуждения с помощью которого происходит достижение желаемого для лица, право или интерес которого нарушены, правового результата.
Способ защиты воплощает непосредственную цель, к которой стремится достичь субъект защиты (истица), считая, что таким образом будет прекращено нарушение его прав, он компенсируетрасходы, возникшие в связи с нарушением его прав, или другим способом нивелирует негативные последствия нарушения его прав.
Таким образом, избранный истицей способ защиты не противоречит требованиям закона и является эффективным способом защиты нарушенного права.
Учитывая, что суд пришел к выводу об удовлетворении иска в полном объеме, в силу требований ст. 141 ГПК Украины, поскольку истица освобождена от уплаты судебного сбора в соответствии пунктами 1 и 9 части 1 статьи 5 Закона Украины «О судебном сборе», с видповидача в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 840, 80 грн.
Руководствуясь ст. ст. 39, 44, 47, 116, 117 КЗоТ Украины, п.6. постановления Пленума Верховного Суда Украины № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24 декабря 1999 года, Законом Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением строкивих выплаты». Законом Украины «Об оплате труда», ст. 21 Закона Украины «Об отпусках», ст. ст. 4, 5, 10-11, 76-83, 95, 258-259, 263-265 ГПК Украины, судья
постановил:
иск лицо_1 к [П.] кооперативного колледжа Полтавской облпотребсоюза о выплате заработной платы - удовлетворить.
Взыскать с [П.] кооперативного колледжа Полтавской облпотребсоюза (адрес: ул. Небесной Сотни, 9/17, к. 28, м. Полтава. 36000, код егрпоу 01788094) в пользу особа_1, информация_1 (адрес адреса_1 рнокпп номер_1) сумму материальной помощи на оздоровление , которая должна быть выплачена при предоставлении ежегодного отпуска за 2012/2013 учебный год, в размере 1 806, 24 грн. (Одна тысяча восемьсот шесть гривен 24 копейки) за вычетом из этой суммы предусмотренных законодательством налогов и сборов с доходов физических лиц.
Взыскать с [П.] кооперативного колледжа Полтавской облпотребсоюза адрес: ул. Небесной Сотни, 9/17, к.28, г.. Полтава. 36000, код егрпоу 01788094 в пользу особа_1. информация_1 (адрес: адреса_1 рнокпп номер_1) компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроковее выплаты в размере 3124, 80 грн. (Три тысячи сто двадцать четыре гривны 80 копеек) за вычетом из этой суммы предусмотренных законодательством налогов и сборов с доходов физических лиц.
Взыскать с [П.] кооперативного колледжа Полтавской облпотребсоюза адрес: ул. Небесной Сотни, 9/17, к.28, г.. Полтава. 36000, код егрпоу 01788094) в пользу государства судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок гривен) 80 копеек.
Копию полного судебного решения направить участникам дела в течение 2 (двух) Дней со дня его составления.
Ко дню начала функционирования единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в [П] апелляционный суд через Октябрьский районный суд города Полтавы в течение 30 (тридцати) дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда, если апелляционная жалоба пОдан течение 30 (тридцати) дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
рения суда изготовлено в совещательной комнате в единственном экземпляре.
С текстом решения суда можно ознакомиться в Едином государственном реестре судебных решений по ссылке http://reyestr.court.gov.ua.

судья [Н.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Дата документу 18.05.2021 Справа № 554/11984/20
Провадження № 2/554/501/2021



Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 травня 2021 року м. Полтава
Октябрський районний суд міста Полтави в складі:
Головуючого судді - [Т.] Н.В.
за участю секретаря судового засідання – Велігоцької О.О.
представника відповідача – [М.] І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку загального провадження за позовною заявою особа_1 до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки про виплату заробітної плати,

встановила:
29.12.2020 року позивач, особа_1 , звернулася до суду з позовом до відповідача, Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки про виплату заробітної плати, відповідно до якого прохала суд стягнути з відповідача на свою користь суму матеріальної допомоги на оздоровлення, яка мала бути виплачена при наданні щорічної відпустки за 2012/2013 навчальний рік, у розмірі 1806, 24 грн. (одна тисяча вісімсот шість гривень 24 коп.) за вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів з фізичних осіб; стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 3124, 80 грн. (три тисячі сто двадцять чотири гривні 80 копійок) за вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів з фізичних осіб; судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що вона з 03.09.2012 р. по 31.08.2018 р. перебувала у трудових відносинах з Полтавським кооперативним технікумом (після перейменування – Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки), на підставі укладеного між сторонами 03.09.2012 р. строкового Трудового контракту до 31.08.2013 р. Позивачкою зазначено, що в порушення вимог закону та укладеного між сторонами договору, ні при наданні їй щорічної відпустки за 2012/2013 навчальний рік, ні при звільненні відповідач не виплатив їй частину заробітної плати у вигляді матеріальної допомоги на оздоровлення, яка мала бути виплачена їй при наданні їй щорічної відпустки за 2012/2013 навчальний рік. Прохала стягнути з відповідача їй частину заробітної плати у вигляді матеріальної допомоги на оздоровлення, яка мала бути виплачена їй при наданні їй щорічної відпустки за 2012/2013 навчальний рік. У зв`язку із порушенням встановлених строків виплати заробітної плати з вини власника позивачка прохала стягнути з відповідача компенсацію за втрату частини доходу.
Ухвалою суду від 30.12.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 28.01.2021 року.
01.02.2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач повністю заперечував проти позовних вимог, обґрунтовуючи заперечення тим, що згідно з наданими ним до суду розрахунковими листками за березень 2013 року та вересень 2013 року у 2012/2013 навчальному році позивачці виплачена матеріальна допомоги на оздоровлення у розмірі 1203 грн. Отже, відповідач визнає право працівників на отримання такого роду соціальних стандартів і вважає, що він повністю виконав вимоги Трудового законодавства та виплатив позивачці матеріальну допомогу на оздоровлення за 2012/2013 навчальний рік. Відповідач у відзиві зазначив, що розрахунок матеріальної допомоги на оздоровлення ним здійснювався з огляду на положення ст. 57 Закону України «Про освіту» та наказу Міністерства освіти України №102 від 15.04.1993р. «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти» з розрахунку 720 годин педагогічного навантаження протягом навчального року, що відповідає розміру 100% посадового окладу педагогічного працівника (ставки заробітної плати). Представник відповідача вважає, що оскільки позивачці виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення за 2012/2013 навчальний рік у розмірі 100% посадового окладу, то вимога позивачки виплати їй компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є безпідставною, бо є похідною вимогою.
07.02.2021 року від позивачки до суду надійшла письмова відповідь на відзив, у якій зазначено, що у березні 2013 року та у вересні 2013 року у відпустці вона не перебувала, а виплачена їй матеріальна допомога є матеріальною допомогою разового характеру у зв`язку з сімейними обставинами, яка передбачена пунктами 5.1.е), 5.1.є) та 5.6.б) Колективного договору на 2013-2015 роки та не є матеріальною допомогою на оздоровлення. Натомість, матеріальна допомога на оздоровлення надається разом з відпусткою і передбачена пунктом 2.15. Колективного договору на 2013-2015 роки, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом Полтавського кооперативного технікуму, надала витяг з Колективного договору. Позивачка зазначила, що у відзиві відповідач не заперечує заявлений нею у позові встановлений відповідачем на 2012/2013 навчальний рік посадовий оклад у розмірі 1806, 24 грн., проте згідно розрахункового листка, наданого відповідачем, розмір виплаченої їй матеріальної допомоги у березні 2013 року становить 300 грн., що не відповідає розміру матеріальної допомоги на оздоровлення (посадового окладу 1806 грн.), проте, відповідає розміру разової матеріальної допомоги, яка передбачена пунктами 5.1.е), 5.1.є) та 5.6.б) Колективного договору на 2013 – 2015 роки (на розсуд адміністрації). Розмір виплаченої їй матеріальної допомоги у вересні 2013 року – 900 грн. не відповідає ні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення (посадового окладу 1806 грн.), ні навчальному періоду 2012/2013 навчального року, проте, відповідає розміру разової матеріальної допомоги, яка передбачена пунктами 5.1.е), 5.1.є) та 5.6.б) Колективного договору на 2013 – 2015 роки (на розсуд адміністрації), і ця допомога нарахована та виплачена у 2013/2014 навчальному році, тобто, у періоді часу, що не входить до спірного періоду. Просила суд на підставі ст. 77 ЦПК України не визнавати належними доказами на підтвердження виплати матеріальної допомоги на оздоровлення надані відповідачем розрахунково-платіжні листки працівника особа_1 за березень 2013 року та вересень 2013 року на тій підставі, що у них не міститься відомостей, що виплачена матеріальна допомога є саме матеріальною допомогою на оздоровлення, а не разовою матеріальну допомогою, яка передбачена пунктами 5.1.е), 5.1.є) та 5.6.б) Колективного договору на 2013 – 2015 роки, відповідно, вони не містять інформацію щодо предмета доказування; просила суд врахувати приписи ч.6 ст.81 ЦПК України, згідно з якими доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; просила вирішити справу на підставі відомостей з наданих нею до суду копій витягів з наказів про надання частини щорічної відпустки від 28.12.2012 року № 148 та про надання щорічної відпустки від 14.06.2013 року № 44, оскільки саме у цих наказах містяться відомості про надання/або ненадання матеріальної допомоги на оздоровлення.
Ухвалою суду від 15.03.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду на 14.04.2021 року.
У судове засідання позивачка не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та письмові доводи, аналогічні за змістом відповіді на відзив, просила задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі з урахуванням обставин, викладених у відзиві на позов прохав відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх [censored] встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
особа_1 з 03.09.2012 р. по 31.08.2018 р. перебувала у трудових відносинах з Полтавським кооперативним технікумом (після перейменування – Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки), що підтверджується довідкою Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки від 21.09.2018 р. №445 та записами трудової книжки позивачки.
03.09.2012 року між особа_1 та Полтавським кооперативним технікумом було укладено строковий трудовий контракт з на термін з 03.09.2012 р. по 31.08.2013 р., про що відповідачем видано наказ від 03.09.2012 р. № 51-К про прийняття особа_1 на роботу на посаду викладача дисциплін митного спрямування.
Судом встановлено, що 31.08.2018 р. позивачку звільнено з Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки відповідно до ч. 1 статті 39 Кодексу законів про працю України за власним бажанням за заявою особа_1 від 13.08.2018 року у зв`язку з порушенням працедавцем законодавства про працю, з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного заробітку, що підтверджується наказом про звільнення від 30.08.2018 р. № 76-К.
Причиною звільнення, як зазначала позивачка, слугувало порушення відповідачем порядку обчислення її заробітної плати (розміру тарифної ставки (окладу); розмірів середнього заробітку для нарахування відпускних, лікарняних, за відрядження, невиплата гарантованої державою матеріальної допомоги на оздоровлення, тощо). Факт вчинення цих порушень Трудового законодавства відносно позивачки з боку відповідача підтверджується результатами інспекційного відвідування, листом Управління Держпраці у Полтавській області від 29.08.2018 р. №16-м779/01/14-04/199.
У день звільнення, 31.08.2018 р., позивачка працювала, однак відповідач письмово не повідомив працівника про нараховані суми, належні при звільненні. Факт даного порушення підтверджується результатами інспекційного відвідування Управління Держпраці у вигляді Припису про усунення виявлених порушень від 27.09.2018 р. № пл2042/783/ав/п, складеного за результатами такого відвідування.
31.08.2018 року, тобто у день звільнення, відповідач не виплатив належну позивачці матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, за 2012/2013 навчальний рік. Даний факт підтверджується копіями розрахункових листків за серпень 2018 року (останній місяць роботи позивачки), виданих Полтавським кооперативним коледжем Полтавської облспоживспілки. Вказана обставина не заперечувалась стороною відповідача.
У 2013 році при наданні щорічної відпустки за 2012/2013 навчальний рік відповідач також не виплатив належну позивачці матеріальну допомогу на оздоровлення, яка мала бути виплачена при наданні такої відпустки. Даний факт підтверджується копіями розрахункових листків за січень 2013 року; липень-серпень 2013 року (місяці, протягом яких позивачка у 2012/2013 навчальному році перебувала у відпустці), виданих Полтавським кооперативним коледжем Полтавської облспоживспілки, та копіями витягів з наказів про надання частини щорічної відпустки від 28.12.2012 року № 148; про надання щорічної відпустки від 14.06.2013 року № 44. Вказана обставина не заперечувалась стороною відповідача.
Судом встановлено, що дотримання роботодавцем вимог Трудового законодавства при звільненні позивачки було предметом перевірки Управлінням Держпраці у Полтавської області, ініційованого скаргою особа_1 .
За результатами інспекційної перевірки Управлінням Держпраці у Полтавської області зафіксовано порушення діючого законодавства з боку відповідача, яке полягає у невиплаті матеріальної допомоги на оздоровлення працівнику особа_1 при звільненні останньої, про що Управлінням було винесено відповідний припис про усунення виявлених порушень від 06.09.2018 р. № пл1734/169/ав/п з визначеним строком для усунення порушення.
У ході повторного інспекційного відвідування Управління Держпраці у Полтавської області встановило невиконання зазначеного припису, у тому числі щодо виплати особа_1 матеріальної допомоги на оздоровлення, що вбачається з Акту від 26.10.2018 р. №плі734/169/ав-пл2455п783.
Не переконливими і такими, що не заслуговують на увагу, суд вважає посилання представника відповідача на те, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка мала бути виплачена позивачці при наданні щорічної відпустки за 2012/2013 навчальний рік, була виплачена у розмірі 100% її посадового окладу частинами у інших періодах, оскільки представник відповідача не зміг пояснити чому розмір матеріальної допомоги, зазначеної у розрахункових листках за березень 2013 року та вересень 2013 року, на які він посилається, є меншим ніж 100% посадового окладу позивачки.
Представник відповідача не довів, що виплачена у березні 2013 року та вересні 2013 року матеріальна допомога є саме матеріальною допомогою на оздоровлення, а не іншою матеріальною допомогою разового характеру у зв`язку з сімейними обставинами, яка передбачена пунктами 5.1.е), 5.1.є) та 5.6.б) Колективного договору на 2013 – 2015 роки.
Не переконливими і такими, що не заслуговують на увагу, суд вважає і посилання представника відповідача на те, що нарахована у вересні 2013 року (у наступному навчальному 2013/2014 році – за межами спірного періоду) стосується 2012/2013 навчального року (спірного періоду), а не наступного 2013/2014 навчального року, у якому повинна бути нарахована та виплачена уже наступна матеріальна допомога на оздоровлення саме за наступний - 2013/2014 навчальний рік.
Розрахункові листки за березень 2013 року та вересень 2013 року, на які посилається відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення проти обов`язку здійснити спірну виплату позивачці, не містить інформації щодо предмета доказування, оскільки не містять інформації про виплату матеріальної допомоги саме на оздоровлення, тому такий доказ, у розумінні статті 77 ЦПК України, не є належним доказом. Суд застосовує приписи ч.6 ст.81 ЦПК України, згідно з якими доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 43 Конституції України гарантоване право кожного на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.
Аналогічна правова норма наведена і в частинах 2, 3 статті 97 КЗпП України, відповідно до яких форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Згідно з частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Частиною 1 статті 57 Закону України від 23.05.1991 р. № 1060-ХІІ «Про освіту» у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що «Держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам: ...виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки;...»
Посада «викладач», яку обіймала позивачка, віднесена до категорії посад педагогічних працівників Постановою КМУ від 14.06.2000 р. № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників».
Пунктом 2.15. Колективного договору на 2013 – 2015 роки, укладеного 27 березня 2013 року між адміністрацією та профспілковим комітетом Полтавського кооперативного технікуму (реєстровий номер 130 від 29.04.2013 року), який діяв під час спірних правовідносин, визначено, що адміністрація технікуму зобов`язується разом з профспілковим комітетом забезпечити виплату допомоги на оздоровлення педагогічним працівникам у розмірі 100% місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки, згідно з ст. 57 Закону «Про освіту».
Суд критично відноситься до посилання відповідача на норми Колективного договору на 2015 – 2017 роки, який відповідачем до суду не надавався та не діяв під час спірних правовідносин ( з 01 вересня 2012 року по 31 серпня 2013 року).
Пунктом 4.1.4 Контракту, укладеного сторонами 03.09.2012 р., визначено, що педагогічному працівнику за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, виплачується за рахунок засобів учбового закладу допомога на оздоровлення у розмірі 100% місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки, згідно з ст. 57 Закону «Про освіту».
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.
Судом встановлено, що при наданні позивачці щорічної відпустки за 2012/2013 навчальний рік ні у січні 2013 року (частина чергової щорічної відпустки у розмірі 3 календарних дня), ні у липні 2013 року (частина чергової щорічної відпуски у розмірі 53 календарних дня) матеріальна допомога на оздоровлення Полтавським кооперативним технікумом виплачена не була.
Згідно з ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
З аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум, належних при звільненні.
Судом встановлено, що при звільненні позивачці матеріальна допомога на оздоровлення за 2012/2013 навчальний рік Полтавським кооперативним коледжем Полтавської облспоживспілки виплачена не була.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» встановлено структуру заробітної плати відповідно до якої:
Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
З аналізу положень ст. 2 Закону України «Про оплату праці» вбачається, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачується при наданні щорічної відпустки і передбачена чинним законодавством, є додатковою заробітною платою.
Таким чином, з урахуванням вимог вищенаведеного Трудового законодавства, а також умов укладеного між сторонами Контракту (п. 4.1.4 ) та Колективного договору на 2013 – 2015 роки, укладеного 27 березня 2013 року між адміністрацією та профспілковим комітетом (п. 2.15), у відповідача, як роботодавця виник обов`язок здійснити виплату особа_1 матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні останній відпустки за 2012/2013 навчальний рік. При цьому, доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для нарахування та виплати у вищевказаний період матеріальної допомоги на оздоровлення з огляду на те, що позивачка не зверталась з відповідними письмовими заявами, суд вважає безпідставними, оскільки подання таких заяв жодним нормативним актом не передбачене, тоді як чинне законодавство про освіту визначає як підставу для надання такої допомоги сам факт надання педагогічному працівнику щорічної відпустки.
Не переконливими і такими, що не заслуговують на увагу, суд вважає посилання представника відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на приватну форму власності закладу освіти (відповідача) та відсутність коштів для виплати матеріальної допомоги позивачці. В ст. 57 Закону України "Про освіту" визначені державні гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам. За змістом абз. 9 ч.1 ст. 57 Закону України «Про освіту» однією з таких державних гарантій є виплата державною педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки. При цьому, очевидно, що виплата матеріальної допомоги чинним законодавством не ставиться в залежність форми власності закладу освіти та від наявності у відповідного закладу освіти коштів, має обов`язковий характер та виплачується при наданні працівнику щорічної відпустки.
Відповідно до розрахунку розміру заборгованості відповідачки з виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, яка мала бути виплачена при наданні позивачці щорічної відпустки за 2012/2013 навчальний рік, становить 1806, 24 грн. за вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів з фізичних осіб.
Згідно положень частини 6 статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» заходами державного регулювання оплати праці є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно зі статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі – компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно зі статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход до уваги не береться).
Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, – один і більше календарних місяців, дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства (ст. 7 Закону № 2050-ІІІ).
Відповідно до розрахунку розмір заборгованості відповідача з виплати позивачці компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати становить 3124, 80 грн. за вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів з фізичних осіб.
Щодо обраного позивачкою способу захисту порушеного права, суд виходить з наступного.
Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 р. у справі № 826/4418/14 вказує, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивачки від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду».
У постанові від 21.03.2017 р. у справі № 810/106-16 Верховний Суд України зазначає, що приймаючи постанову про задоволення позовних вимог, суд повинен не лише вирішити позовні вимоги у відповідності до принципів верховенства права та законності, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права».
Верховний суд у постанові від 25.05.2018 р. у справі від 910/23488/17 вказує, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечені я виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивачка), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Таким чином, обраний позивачкою спосіб захисту не суперечить вимогам закону та є ефективним способом захисту порушеного права.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, в силу вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно пунктів 1 та 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Керуючись ст. ст. 39, 44, 47, 116, 117 КЗпП України, п.6. постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строківїх виплати». Законом України «Про оплату праці», ст. 21 Закону України «Про відпустки», ст. ст. 4, 5, 10-11, 76-83, 95, 258-259, 263-265 ЦПК України, суддя
ухвалила:
позов особа_1 до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки про виплату заробітної плати - задовольнити.
Стягнути з Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки (адреса: вул. Небесної Сотні, 9/17, к. 28, м. Полтава. 36000, код єдрпоу 01788094) на користь особа_1 , інформація_1 (адреса адреса_1 , рнокпп номер_1 ) суму матеріальної допомоги на оздоровлення, яка мала бути виплачена при наданні щорічної відпустки за 2012/2013 навчальний рік, у розмірі 1 806, 24 грн. (одна тисяча вісімсот шість гривень 24 копійки) за вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів з фізичних осіб.
Стягнути з Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки адреса: вул. Небесної Сотні, 9/17, к.28, м. Полтава. 36000, код єдрпоу 01788094 на користь особа_1 . інформація_1 (адреса: адреса_1 , рнокпп номер_1 ) компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 3124, 80 грн. (три тисячі сто двадцять чотири гривні 80 копійок) за вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів з фізичних осіб.
Стягнути з Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки адреса: вул. Небесної Сотні, 9/17, к.28, м. Полтава. 36000, код єдрпоу 01788094) на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 копійок.
Копію повного судового рішення направити учасникам справи протягом 2 (двох) днів з дня його складання.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд міста Полтави протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя [Н.]