ПП "НЕВА-М": невыплата зарплаты
1Справа № 335/2020/20 2/335/1259/2020
текст решения
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы
23 сентября 2020 г.. Запорожье
Орджоникидзевский районный суд. Области в составе председательствующего судьи [К.] И.А., с участием секретаря судебного заседания Шутину Г.Ю., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Частного предприятия «Нева-М» о взыскании заработной платы, обязательства выдать трудовую книжку, внесение записи в трудовую книжку, взыскании среднего заработка за время вынужденного прогула, взыскании морального вреда, —
В:
Истец обратился в суд с иском к Частного предприятия «Нева-М» о взыскании заработной платы, об обязательствах выдать трудовую книжку, внесение записи в трудовую книжку, взыскании среднего заработка за время вынужденного прогула, взыскании морального вреда.
В обоснование исковых требований указал, что состоял в трудовых отношениях с ответчиком с 01 сентября 2004 года, работал главным бухгалтером по совместительству, а с 17 июня 2006 по основному месту работы. В января 2018 года истец решил уволиться с работы, о чем написал соответствующее заявление об освобождении от занимаемой должности. Отработав две недели истец обратился к директору предприятия особа_2 с требованием о выдаче трудовой книжки и проведения расчета, однако трудовую книжку выдано не было. В течение нескольких месяцев истец звонил к ответчику с требованием о выдаче трудовой книжки и проведения расчета, однако ответчик не реагировал на звонки, в связи с чем, 17 сентября 2019 истец домашний адрес ответчика и в адрес предприятия направил письменные заявления о выдаче ему трудовой книжки и проведения расчета, однако письма вернулись как неполучении ответчиком. По сведениям из Государственного реестра физических лиц-плательщиков налогов ДФС Украины о суммах выплаченных доходов от 15.01.2020 истец узнал, что уволен с предприятия 28.02.2018, последняя заработная плата начислена и отРимана истцом в январе 2018 года. Истец отмечает, что такой неправомерным поведением работодателя, выразилось у не выдачи трудовой книжки и проведения надлежащих сумм выплат при увольнении привело к унижению мужской и человеческого достоинства истца, поскольку он был лишен возможности устроиться на работу по специальности и удерживать свою семью, кроме того он был лишен права обратиться в Государственный центр занятости, в связи с чем, истец считает, что ему была вызвана нравственнаявред, который он оценивает в 50 000 гривен.
По состоянию на момент подачи иска, истцу не возвращен трудовую книжку и не проведена с ним расчета, в связи с чем истец просит суд взыскать с ООО «Нева-М» в его пользу заработную плату за февраль 2018 в размере 3723, 00 грн ., средний заработок за весь период задержки выдачи трудовой книжки в размере 205 920 грн., моральный вред в размере 50 000, 00 гривен, судебный сбор в размере 4581, 60 грн., обязать ответчика выдать оригинал трудовой книжкии обязать внести изменения в трудовую книжку в части даты увольнения с 28.02.2018, указав дату освобождения фактический день выдачи особа_1 трудовой книжки.
10.03.2020 постановлением судьи оставлено исковое заявление без движения, истцу предоставлен срок для устранения недостатков.
24.03.2020 от истца в адрес суда поступило заявление о приобщении к материалам дела оригинала квитанции об уплате судебного сбора.
Определением судьи от 25.03.2020 исковое заявление особа_1 принято к рассмотрению и открыто производство поделе, определено провести рассмотрение дела в порядке упрощенного искового производства сообщению сторон, сторонам установлены сроки для подачи заявлений по существу.
В судебном заседании истец и его представитель адвокат [Д.] И.А. не явились, представитель истца суд предоставила письменное заявление о рассмотрении дела в ее отсутствие и отсутствие истца, просила провести судебное заседание без фиксации судебного процесса техническими средствами, отметив, что поддерживает исковые требования в полном вбсязи по основаниям изложенным в иске, просила иск удовлетворить, против принятия заочного решения не возражает.
Ответчик в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен в установленном законом порядке, причины неявки суду не сообщил, заявлений о рассмотрении дела в его отсутствие и отзыва на иск не представил.
Согласно ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, в случае неявки в судебное заседание всех лиц, участвующих в деле, или в случае, если в соответствии с положениями КодеКСУ рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие лиц, участвующих в деле, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего средства не осуществляется.
Согласно ч. 4 ст. 223 ГПК Украины, в случае повторной неявки в судебное заседание ответчика, извещенного надлежащим образом, суд решает дело на основании имеющихся в ней данных или доказательств (постановляет заочное решение).
В связи с чем, на основании ст. 247, 280, 281 ГПК Украины, суд считает возможным рассмотреть дело в отсутности сторон на основании имеющихся в деле доказательств, без фиксации судебного процесса, в порядке заочного рассмотрения.
Исследовав материалы дела, проанализировав собранные и исследованные доказательства в их совокупности и взаимосвязи, суд приходит к следующим выводам.
Согласно части 1, 3 статьи 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим кодексом случаях. участникдела распоряжается своими правами относительно предмета спора по своему усмотрению.
Защита гражданских прав — это применение гражданско-правовых средств в целях обеспечения гражданских прав. По положению части 1 статьи 5 ГПК Украины, осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором.
Право каждого лица на защиту своего права в случае его нарушения, непризнания или оспариваемыхния, а также на защиту своего интереса, не противоречит общим принципам гражданского законодательства закреплено статьей 15 Гражданского кодекса Украины. На защиту возникает из определенных оснований, по которым выступают нарушения гражданского права, его непризнание или оспаривание.
Суд может защитить гражданское право или интерес другим способом, установленным договором или законом или судом в определенных законом случаях.
Правовые основы и гарантии осуществления гражданами Украины права распоряжаться своими способнымистями к производительному и творческому труду закреплено Кодексом законов о труде Украины.
Кодекс законов о труде Украины регулирует трудовые отношения всех работников, содействуя росту производительности труда, улучшению качества работы, повышению эффективности общественного производства и подъему на этой основе материального и культурного уровня жизни трудящихся, укреплению трудовой дисциплины и постепенному превращению труда на благо общества в первую жизненную потребность каждого трудоспособного человека (статья 1 кодекс законов о труде Украины).
Согласно ч. 1 ст. 80 ГПК Украины, достаточны доказательства, в своей совокупности позволяют сделать вывод о наличии или отсутствии обстоятельств дела, входящие в предмет доказывания.
Согласно ч. 3 ст. 12 ч. 1 ст. 81 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Судом установлено, что истец особа_1 перебывал в трудовых отношениях с ответчиком ООО «Нева-М». 8 января 2018 истец особа_1 написал соответствующее заявление об освобождении от занимаемой должности.
Согласно сведений из Государственного реестра физических лиц-плательщиков налогов ДФС Украины о суммах выплаченных доходов от 15.01.2020 по №73476 истец особа_1 освобожден от предприятия 28.02.2018, последняя заработная плата начислена и получена истцом в январе 2018 года. (А.с.12).
В настоящее время, по данным Единого государственного реестра юридических лиц, физичних лиц-предпринимателей и общественных формирований Частное предприятие «Нева-М» в процессе прекращение не находится.
По состоянию на дату рассмотрения данного иска, истцу не возвращен трудовую книжку, не проведена с ним соответствующие расчеты.
Указанные правоотношения регулируются следующими нормами законодательства.
Согласно ст.43 Конституции Украины право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно статье 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день нильнення выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Ст. 48 КЗоТ Украины предусмотрено, что трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности работника. Трудовые книжки ведутся на всех работников, работающих на предприятии, в учреждении, организации или физического лица более пяти дней. В трудовую книжку вносятся сведения о работе.
Согласно пункту 1.1 Инструкции о порядке ведения трудовыхкнижек работников, утвержденной приказом Министерства труда Украины, Министерства юстиции Украины, Министерства социальной защиты населения Украины от 29.07.1998 года № 58 трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности работника. Трудовые книжки ведутся на всех работников, работающих на предприятии, в учреждении, организации (далее — предприятие) всех форм собственности или у физического лица свыше пяти дней, в том числе лиц, являющихся совладельцами (владельцами) предприятий, крестьянскких (фермерских) хозяйств, сезонных и временных работников, а также внештатных работников при условии, если они подлежат государственному социальному страхованию.
В соответствии с требованиями п. 4.1, п. 4.2 Инструкции владелец или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку с внесенной в нее записью об увольнении, а если работник отсутствует на работе в день увольнения, то владелец или уполномоченный им орган в этот день направляет ему поштове сообщение с указанием о необходимости получения трудовой книжки. При задержке выдачи трудовой книжки по вине собственника или уполномоченного им органа работнику выплачивается средний заработок за все время вынужденного прогула. Днем увольнения в таком случае считается день выдачи трудовой книжки. О новом дне увольнения издается приказ и вносится запись в трудовую книжку работника. Ранее внесенная запись о дне увольнения признается недействительной в порядке, установленном пунктом 2.10 цией Инструкции.
Согласно ч. 5 ст. 235 КЗоТ Украины, в случае задержки выдачи трудовой книжки по вине собственника или уполномоченного им органа работнику выплачивается средний заработок за все время вынужденного прогула.
Согласно ч. 6 ст.235 КЗоТ Украины, при вынесении решения об оформлении трудовых отношений с работником, выполнял работу без заключения Трудового договора, и установление периода такой работы или работы на условиях неполного рабочего времени, в случае фактического исполнения Полнаяи рабочее время, установленный на предприятии, в учреждении, организации, орган, рассматривающий трудовой спор, одновременно принимает решение о начислении и выплате такому работнику заработной платы в размере не ниже средней заработной платы по соответствующему виду экономической деятельности в регионе в соответствующем периоде без учета фактически выплаченной заработной платы, о начислении и уплате в соответствии с законодательством налога на доходы физических лиц и суммы единого взноса на загальнообов`язное государственное социальное страхование за установленный период работы.
Таким образом, ответчик был обязан в день увольнения истца, выдать ему надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести полный расчет.
Статьями 47, 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее наступлениеного дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
В соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине власника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Статьей 4 КЗоТ Украины предусмотрено, что законодательство о труде состоит из настоящего Кодекса и иных актов законодательства Украины, принятых в соответствии с ним.
В соответствии с ч. 1 ст. 9 ГК Укни положения настоящего Кодекса применяются к урегулированию, в частности, трудовых отношений, если они не урегулированы другими актами законодательства.
Согласно ст. 617 ГК Украины предусмотрено, что лицо, нарушившее обязательство, освобождается от ответственности за нарушение обязательства, если докажет, что это нарушение произошло вследствие случая или непреодолимой силы.
В соответствии с Постановлением Кабинета Министров Украины «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы» № 100 от 08.02.1995 г.., — начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработком. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, — на число календарных дней за этот период.
Согласно п. 21 постановления Пленума ВСУ «О практике применения судами законодательства об оплате труда» №13 от 24.12.1999 г.. При определении средней заработной платы следует исходить из того, что во всех случаях, когда по действующему законодательству она сохраняется за работником, это следует делать в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ №100 от 08.02.1995 г.. В соответствии с абзацем 3 пункта 2 Порядка №100, среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которой связана соответствующая выплата.
Согласно п. 8 Порядка, начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, — предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, Которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, — на число календарных дней за этот период.
Согласно п. 32 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 9 от 06.11.1992 года «О практике рассмотрения судами трудовых споров», в случае взыскания на користь работника среднего заработка за время вынужденного прогула в связи с незаконным увольнением или переводом, отстранением от работы — невыполнением решения о восстановлении на работе, задержкой выдачи трудовой книжки или расчета он определяется по общим правилам исчисления среднего заработка, исходя из заработка за последние два календарных месяца работы.
В п. 5 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 08.10.1995 года№ 100, определено, что основой для определения общей суммы заработка, подлежащего выплате за время вынужденного прогула, является среднедневная (среднечасовая) заработная плата работника, согласно п. 8 Порядка определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на количество отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством — календарных дней за этот период.
Согласно п. 20 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 13 от 24.12.1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда», установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу працивника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины.
Таким образом, среднедневная заработная плата особа_1 составляет 416 грн., В соответствии с расчета среднедневной заработной платы, а именно: 7446 + 9600 = 17 046 (заработок за два месяца до увольнения); 17046: 41 (количество рабочих дней в этих месяцах) = 416.
Принимая во внимание требования действующего законодательства для встановления размера среднего заработка, подлежащего взысканию, в расчет берутся рабочие дни в соответствующем году: в 2018 году — с 01 февраля по 31 декабря — 229 дней, в 2019 году с 01 января по 31 декабря — 249 рабочих дней, в 2020 году с 1 января по 31 января — 17 Вместе 495 дней.
В связи с чем, взысканию с ответчика подлежит сумма среднего заработка истца за время его вынужденного прогула, связанного с задержкой выдачи трудовой книжки в размере 416 грн. х 495 дн. = 205 920 грн. (фактична заработная плата за последние два месяца работы): 41 дней (количество фактически отработанных рабочих дней за два последних месяца работы) = 416 грн. (Размер среднедневной заработной платы) х 495 дней (количество дней вынужденного прогула на дату обращения в суд).
Указанный расчет истца, суд принимает во внимание и считает верным, ответчиком опровергнуто, возражений относительно требований истца или данных, которые бы опровергали изложенные в иске обстоятельства не предоставлено, и представлено данных о погашении саборгованости.
При этом, учитывая, что заработная плата истцу особа_1 за февраль 2018 года начисленная и не выплачена, подлежит взысканию с ответчика в пользу истца выплачена заработная плата, в соответствии с принятым Законом Украины «О Государственном бюджете Украины на 2018 год», за февраль 2018 в размере 3723, 00 грн.
В соответствии со ст. 237−1 КЗоТ Украины, возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение иого законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Согласно разъяснений, изложенных в Постановлении Пленума Верховного Суда Украины от 31.03.1995 года № 4 «О практике рассмотрения судами гражданских дел по искам о возмещении морального вреда» установлено Конституцией и законами Украины право на возмещение морального (неимущественного) вреда является важной гарантией защиты прав и свобод граждан та законных интересов юридических лиц. Под моральным вредом следует понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц.
Как разъяснено в пункте 2 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике рассмотрения судами гражданских дел по искам о возмещении вреда» от 27 марта 1992 года № 6 рассматривая иски о возмещении вреда, суды должны иметь на виду, что вред, причиненный личности и имуществу гражданина или причиненный имуществу юридического лица, подлежит возмещению в полном объеме лицом, его причинившим, при условии, что действия последней были неправомерными, между ними и вредом является непосредственный причинная связь и вина указанного лица.
В соответствии с пунктом 5 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» от 31 марта 1995 года № 4 в соответствии с общими оснований гражданскоправовой ответственности обязательном выяснению при решении спора о возмещении морального (неимущественного) вреда подлежат: наличие такого вреда, противоправность деяния ее причинителя, наличие причинной связи между вредом и противоправным деянием причинителя и вины последнего в его причинении. Суд, в частности, должен выяснить, чем подтверждается факт причинения истцу нравственных или физических страданий или потерь неимущественного характера, при каких обстоятельствах или какими действиями (бездействием) онипричиненные, в которой денежной сумме или в какой материальной форме истец оценивает причиненный ему ущерб и из чего он при этом получается, а также иные обстоятельства, имеющие значение для разрешения спора.
Суд принимает во внимание утверждение истца, что вследствие незаконных действий работодателя, а именно не выдачи трудовой книжки, истец в течение длительного времени не мог устроиться на работу по специальности и обратиться в Государственный центр занятости, чем был нанесен ему моральный вред, который выразилось в нарушении нормальных жизненных связей, ухудшении отношений с окружающими, негативных изменений в эмоциональном состоянии, которое он оценил в размере 50000, 00 гривен, которая подлежит взысканию судом как обоснованная.
При изложенных обстоятельствах, с учетом установленных обстоятельств и соответствующих им правоотношений, суд пришел к выводу, что истцом доказано невыполнение ответчиком своих обязанностей, и, оценивая их в совокупности, считает достаточными для подтверждения аргументов, изложенных в иске, о наличии оснований для удовлетворенияисковых требований в полном объеме.
В соответствии со статьей 141 ГПК Украины, с ответчика в пользу истца подлежат взысканию судебные расходы по уплате судебного сбора, документально подтверждены, в размере 4581, 60 гривен.
На основании изложенного, руководствуясь ст.ст. 47, 48, 116, 117, 235, 237−1 КЗоТ Украины, ст. 15 ГК Украины, ст 5, 12, 13, 76−81, 89, 141, 259, 263−265, 279, 280−283, 354 ГПК Украины, суд —
принял:
Иск особа_1 — удовлетворить.
Обязать Компания «Нева-М «выдать особа_1 оригинал его трудовой книжки.
Обязать Компания «Нева-М» внести изменения в трудовую книжку выданной на имя особа_1, в части даты увольнения с 28 февраля 2018 на фактический день выдачи ему трудовой книжки.
Взыскать с ограниченной ответственностью «Нева-М» в пользу особа_1 начисленную, но не выплаченную заработную плату за февраль 2018 в размере 3723 (три тысячи семьсот двадцать три гривны) 00 коп.
Взыскать с ограниченной ответственностью «Нева-М» в пользу лицаА_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 01.02.2018 по 31.01.2020 в размере 205 920 (двести пять тысяч девятьсот двадцать гривен) 00 коп., Который определен без удержания подоходного налога с граждан и других обязанности `языковых платежей, подлежащих вычету при уплате.
Взыскать с ограниченной ответственностью «Нева-М» в пользу особа_1 моральный ущерб в размере 50 000 (пятьдесят тысяч гривен) 00 копеек и судебный сбор в размере 4581 (четыре тысячи пятьсот восемьдесят одна гривна) 60 копеек, а всего в размере 54 581 (пятьдесят четыре тысячи пятьсот восемьдесят один гривен) 60 копеек.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части присуждении выплаты заработной платы, но не более чем за один месяц.
Полное судебное решение составлено 23 сентября 2020.
Копию заочного решения направить сторонам, не появились в судебное заседание, в порядке, предусмотренном статьей 272 настоящего Кодекса.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, позаявление об. Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Заочное решение вступает в законную силу, если в течение сроков, установленных настоящим Кодексом, не представлены заявление о пересмотре заочного решения или апелляционная жалоба, или если решение оставлено в силе по результатам апелляционного рассмотрения дела.
Решение может быть обжаловано в Запорожский апелляционный суд через суд первой инстанции путем подачи апелляционной жалобы протяго тридцати дней со дня его провозглашения.
Истец особа_1, информация_1 (ИНН номер_1, адрес: адрес_1)
Ответчик: Компания «Нева-М» (егрпоу 32551385, адрес:. Запорожье, ул. Яценко, д. 15, кв. 112)
Судья И.А. [К.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
1Справа № 335/2020/20 2/335/1259/2020
заочне рішення
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
23 вересня 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді [К.] І.А., за участю секретаря судового засідання Шутіної Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного підприємства «Нева-М» про стягнення заробітної плати, зобов`язання видати трудову книжку, внесення запису до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, —
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Нева-М» про стягнення заробітної плати, про зобов`язання видати трудову книжку, внесення запису до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 01 вересня 2004 року, працював головним бухгалтером за сумісництвом, а з 17 червня 2006 року за основним місцем роботи. В січні 2018 року позивач вирішив звільнитись з роботи, про що написав відповідну заяву про звільнення з займаної посади. Відпрацювавши два тижні позивач звернувся до директора підприємства особа_2 з вимогою про видачу трудової книжки та проведення розрахунку, проте трудову книжку видано не було. Впродовж декількох місяців позивач телефонував до відповідача з вимогою про видачу трудової книжки та проведення розрахунку, однак відповідач не реагував на дзвінки, у зв`язку з чим, 17 вересня 2019 року позивач на домашню адресу відповідача та на адресу підприємства надіслав письмові заяви про видачу йому трудової книжки та проведення розрахунку, однак листи повернулися як неотриманні відповідачем. З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 15.01.2020 позивач дізнався, що звільнений з підприємства 28.02.2018, остання заробітна плата нарахована та отримана позивачем в січні 2018 року. Позивач зазначає, що такою неправомірною поведінкою роботодавця, яка виразилась у не видачі трудової книжки та проведення належних сум виплат при звільнені призвело до приниження чоловічої та людської гідності позивача, оскільки він був позбавлений можливості влаштуватися на роботу за фахом та утримувати свою родину, крім того він був позбавлений права звернутися до Державного центру зайнятості, у зв`язку з чим, позивач вважає, що йому була спричинена моральна шкода, яку він оцінює у 50 000 гривень.
Станом на час подання позову, позивачу не повернуто трудову книжку та не проведено з ним розрахунку, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з ПП «Нева-М» на його користь заробітну плату за лютий 2018 року у розмірі 3723, 00 грн., середній заробіток за весь період затримки видачі трудової книжки у розмірі 205 920 грн., моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 гривень, судовий збір у розмірі 4581, 60 грн., зобов`язати відповідача видати оригінал трудової книжки та зобов`язати внести зміни до трудової книжки в частині дати звільнення з 28.02.2018, зазначивши дату звільнення фактичний день видачі особа_1 трудової книжки.
10.03.2020 ухвалою судді залишено позовну заяву без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
24.03.2020 від позивача на адресу суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи оригіналу квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою судді від 25.03.2020 позовну заяву особа_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
В судове засідання позивач та його представник адвокат Дерев`янко І.О. не з`явилися, представник позивача суду надала письмову заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, просила провести судове засідання без фіксації судового процесу технічними засобами, зазначивши, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі на підставах викладених у позові, просила позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність та відзиву на позов не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх [censored] та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Захист цивільних прав — це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).
Згідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй [censored] дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач особа_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПП «Нева-М». 08 січня 2018 року позивач особа_1 написав відповідну заяву про звільнення з займаної посади.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 15.01.2020 за №73476 позивач особа_1 звільнений з підприємства 28.02.2018, остання заробітна плата нарахована та отримана позивачем в січні 2018 року. (а.с.12).
На теперішній час, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне Підприємство «Нева-М» в процесі припинення не перебуває.
Станом на дату розгляду даного позову, позивачу не повернуто трудову книжку, не проведено з ним відповідні розрахунки.
Вказані правовідносини регулюються наступними нормами законодавства.
Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За статтею 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Ст. 48 КЗпП України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або фізичної особи понад п`ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу.
Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1998 року № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі — підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
У відповідності до вимог п. 4.1, п. 4.2 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення, а якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з ч. 6 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення Трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.
Таким чином, відповідач був зобов`язаний в день звільнення позивача, видати йому належним чином оформлену трудову книжку та провести повний розрахунок.
Статтями 47, 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
У відповідності до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статтею 4 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Згідно ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995 р., — нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р. Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, — передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період.
Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадку стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи — невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
У п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1995 року № 100, визначено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством — календарних днів за цей період.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Таким чином, середньоденна заробітна плата особа_1 складає 416 грн., відповідно до розрахунку середньоденної заробітної плати, а саме: 7446+9600=17046 (заробіток за два місяці до звільнення); 17046: 41 (кількість робочих днів у цих місяцях) = 416.
Беручи до уваги вимоги чинного законодавства для встановлення розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню, до розрахунку беруться робочі дні у відповідному році: в 2018 році — з 01 лютого по 31 грудня — 229 днів, в 2019 році з 01 січня по 31 грудня — 249 робочих днів, в 2020 році з 01 січня по 31 січня — 17. Разом 495 днів.
У зв`язку з чим, стягненню з відповідача підлягає сума середнього заробітку позивача за час його вимушеного прогулу, пов`язаного із затримкою видачі трудової книжки, в розмірі: 416 грн. х 495 дн.= 205 920 грн. (фактична заробітна плата за останні два місяці роботи): 41 дні (кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи) = 416 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) х 495 днів (кількість днів вимушеного прогулу на дату звернення до суду).
Зазначений розрахунок позивача, який суд бере до уваги та вважає вірним, відповідачем не спростовано, заперечень щодо вимог позивача або даних, які б спростовували викладені у позові обставини не надано, та не надано даних щодо погашення заборгованості.
При цьому, враховуючи, що заробітна плата позивачу особа_1 за лютий 2018 року не нарахована та не виплачена, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача невиплачена заробітна плата, у відповідності до ухваленого Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», за лютий місяць 2018 року у розмірі 3723, 00 грн.
Відповідно до ст. 237−1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно до роз`яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд бере до уваги твердження позивача, що у наслідок незаконних дій роботодавця, а саме не видачі трудової книжки, позивач на протязі тривалого часу не міг влаштуватися на роботу за фахом та звернутися до Державного центру зайнятості, чим була завдана йому моральна шкода, яка виразилась у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків з оточуючими, негативних змін в емоційному стані, яку він оцінив у розмірі 50000, 00 гривень, яка підлягає стягненню судом як обґрунтована.
За викладених обставин, з урахуванням встановлених обставин та відповідних їм правовідносин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено невиконання відповідачем своїх обов`язків, та, оцінюючи їх у [censored] вважає достатніми для підтвердження аргументів, викладених у позові, про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені, у розмірі 4581, 60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 48, 116, 117, 235, 237−1 КЗпП України, ст. 15 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 76−81, 89, 141, 259, 263−265, 279, 280−283, 354 ЦПК України, суд, —
ухвалив:
Позов особа_1 — задовольнити повністю.
Зобов`язати Приватне підприємство «Нева-М» видати особа_1 оригінал його трудової книжки.
Зобов`язати Приватне підприємство «Нева-М» внести зміни до трудової книжки виданої на ім`я особа_1, в частині дати звільнення з 28 лютого 2018 року на фактичний день видачі йому трудової книжки.
Стягнути з Приватного підприємства «Нева-М» на користь особа_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за лютий 2018 року у розмірі 3 723 (три тисячі сімсот двадцять три гривні) 00 коп.
Стягнути з Приватного підприємства «Нева-М» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2018 по 31.01.2020 у розмірі 205 920 (двісті п`ять тисяч дев`ятсот двадцять гривень) 00 коп., який визначено без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню при сплаті.
Стягнути з Приватного підприємства «Нева-М» на користь особа_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч гривень) 00 копійок та судовий збір у розмірі 4581 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят одна гривня) 60 копійок, а всього у розмірі 54 581 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят одна гривень) 60 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду, в частині присудження виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Повне судове рішення складено 23 вересня 2020 року.
Копію заочного рішення направити сторонам, які не з`явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Позивач: особа_1, інформація_1 (ІПН номер_1, адреса: адреса_1)
Відповідач: Приватне підприємство «Нева-М» (єдрпоу 32551385, адреса: м. Запоріжжя, вул. Яценка, буд. 15, кв. 112)
Суддя І.А. [К.]
текст решения
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы
23 сентября 2020 г.. Запорожье
Орджоникидзевский районный суд. Области в составе председательствующего судьи [К.] И.А., с участием секретаря судебного заседания Шутину Г.Ю., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Частного предприятия «Нева-М» о взыскании заработной платы, обязательства выдать трудовую книжку, внесение записи в трудовую книжку, взыскании среднего заработка за время вынужденного прогула, взыскании морального вреда, —
В:
Истец обратился в суд с иском к Частного предприятия «Нева-М» о взыскании заработной платы, об обязательствах выдать трудовую книжку, внесение записи в трудовую книжку, взыскании среднего заработка за время вынужденного прогула, взыскании морального вреда.
В обоснование исковых требований указал, что состоял в трудовых отношениях с ответчиком с 01 сентября 2004 года, работал главным бухгалтером по совместительству, а с 17 июня 2006 по основному месту работы. В января 2018 года истец решил уволиться с работы, о чем написал соответствующее заявление об освобождении от занимаемой должности. Отработав две недели истец обратился к директору предприятия особа_2 с требованием о выдаче трудовой книжки и проведения расчета, однако трудовую книжку выдано не было. В течение нескольких месяцев истец звонил к ответчику с требованием о выдаче трудовой книжки и проведения расчета, однако ответчик не реагировал на звонки, в связи с чем, 17 сентября 2019 истец домашний адрес ответчика и в адрес предприятия направил письменные заявления о выдаче ему трудовой книжки и проведения расчета, однако письма вернулись как неполучении ответчиком. По сведениям из Государственного реестра физических лиц-плательщиков налогов ДФС Украины о суммах выплаченных доходов от 15.01.2020 истец узнал, что уволен с предприятия 28.02.2018, последняя заработная плата начислена и отРимана истцом в январе 2018 года. Истец отмечает, что такой неправомерным поведением работодателя, выразилось у не выдачи трудовой книжки и проведения надлежащих сумм выплат при увольнении привело к унижению мужской и человеческого достоинства истца, поскольку он был лишен возможности устроиться на работу по специальности и удерживать свою семью, кроме того он был лишен права обратиться в Государственный центр занятости, в связи с чем, истец считает, что ему была вызвана нравственнаявред, который он оценивает в 50 000 гривен.
По состоянию на момент подачи иска, истцу не возвращен трудовую книжку и не проведена с ним расчета, в связи с чем истец просит суд взыскать с ООО «Нева-М» в его пользу заработную плату за февраль 2018 в размере 3723, 00 грн ., средний заработок за весь период задержки выдачи трудовой книжки в размере 205 920 грн., моральный вред в размере 50 000, 00 гривен, судебный сбор в размере 4581, 60 грн., обязать ответчика выдать оригинал трудовой книжкии обязать внести изменения в трудовую книжку в части даты увольнения с 28.02.2018, указав дату освобождения фактический день выдачи особа_1 трудовой книжки.
10.03.2020 постановлением судьи оставлено исковое заявление без движения, истцу предоставлен срок для устранения недостатков.
24.03.2020 от истца в адрес суда поступило заявление о приобщении к материалам дела оригинала квитанции об уплате судебного сбора.
Определением судьи от 25.03.2020 исковое заявление особа_1 принято к рассмотрению и открыто производство поделе, определено провести рассмотрение дела в порядке упрощенного искового производства сообщению сторон, сторонам установлены сроки для подачи заявлений по существу.
В судебном заседании истец и его представитель адвокат [Д.] И.А. не явились, представитель истца суд предоставила письменное заявление о рассмотрении дела в ее отсутствие и отсутствие истца, просила провести судебное заседание без фиксации судебного процесса техническими средствами, отметив, что поддерживает исковые требования в полном вбсязи по основаниям изложенным в иске, просила иск удовлетворить, против принятия заочного решения не возражает.
Ответчик в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен в установленном законом порядке, причины неявки суду не сообщил, заявлений о рассмотрении дела в его отсутствие и отзыва на иск не представил.
Согласно ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, в случае неявки в судебное заседание всех лиц, участвующих в деле, или в случае, если в соответствии с положениями КодеКСУ рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие лиц, участвующих в деле, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего средства не осуществляется.
Согласно ч. 4 ст. 223 ГПК Украины, в случае повторной неявки в судебное заседание ответчика, извещенного надлежащим образом, суд решает дело на основании имеющихся в ней данных или доказательств (постановляет заочное решение).
В связи с чем, на основании ст. 247, 280, 281 ГПК Украины, суд считает возможным рассмотреть дело в отсутности сторон на основании имеющихся в деле доказательств, без фиксации судебного процесса, в порядке заочного рассмотрения.
Исследовав материалы дела, проанализировав собранные и исследованные доказательства в их совокупности и взаимосвязи, суд приходит к следующим выводам.
Согласно части 1, 3 статьи 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим кодексом случаях. участникдела распоряжается своими правами относительно предмета спора по своему усмотрению.
Защита гражданских прав — это применение гражданско-правовых средств в целях обеспечения гражданских прав. По положению части 1 статьи 5 ГПК Украины, осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором.
Право каждого лица на защиту своего права в случае его нарушения, непризнания или оспариваемыхния, а также на защиту своего интереса, не противоречит общим принципам гражданского законодательства закреплено статьей 15 Гражданского кодекса Украины. На защиту возникает из определенных оснований, по которым выступают нарушения гражданского права, его непризнание или оспаривание.
Суд может защитить гражданское право или интерес другим способом, установленным договором или законом или судом в определенных законом случаях.
Правовые основы и гарантии осуществления гражданами Украины права распоряжаться своими способнымистями к производительному и творческому труду закреплено Кодексом законов о труде Украины.
Кодекс законов о труде Украины регулирует трудовые отношения всех работников, содействуя росту производительности труда, улучшению качества работы, повышению эффективности общественного производства и подъему на этой основе материального и культурного уровня жизни трудящихся, укреплению трудовой дисциплины и постепенному превращению труда на благо общества в первую жизненную потребность каждого трудоспособного человека (статья 1 кодекс законов о труде Украины).
Согласно ч. 1 ст. 80 ГПК Украины, достаточны доказательства, в своей совокупности позволяют сделать вывод о наличии или отсутствии обстоятельств дела, входящие в предмет доказывания.
Согласно ч. 3 ст. 12 ч. 1 ст. 81 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Судом установлено, что истец особа_1 перебывал в трудовых отношениях с ответчиком ООО «Нева-М». 8 января 2018 истец особа_1 написал соответствующее заявление об освобождении от занимаемой должности.
Согласно сведений из Государственного реестра физических лиц-плательщиков налогов ДФС Украины о суммах выплаченных доходов от 15.01.2020 по №73476 истец особа_1 освобожден от предприятия 28.02.2018, последняя заработная плата начислена и получена истцом в январе 2018 года. (А.с.12).
В настоящее время, по данным Единого государственного реестра юридических лиц, физичних лиц-предпринимателей и общественных формирований Частное предприятие «Нева-М» в процессе прекращение не находится.
По состоянию на дату рассмотрения данного иска, истцу не возвращен трудовую книжку, не проведена с ним соответствующие расчеты.
Указанные правоотношения регулируются следующими нормами законодательства.
Согласно ст.43 Конституции Украины право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно статье 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день нильнення выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Ст. 48 КЗоТ Украины предусмотрено, что трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности работника. Трудовые книжки ведутся на всех работников, работающих на предприятии, в учреждении, организации или физического лица более пяти дней. В трудовую книжку вносятся сведения о работе.
Согласно пункту 1.1 Инструкции о порядке ведения трудовыхкнижек работников, утвержденной приказом Министерства труда Украины, Министерства юстиции Украины, Министерства социальной защиты населения Украины от 29.07.1998 года № 58 трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности работника. Трудовые книжки ведутся на всех работников, работающих на предприятии, в учреждении, организации (далее — предприятие) всех форм собственности или у физического лица свыше пяти дней, в том числе лиц, являющихся совладельцами (владельцами) предприятий, крестьянскких (фермерских) хозяйств, сезонных и временных работников, а также внештатных работников при условии, если они подлежат государственному социальному страхованию.
В соответствии с требованиями п. 4.1, п. 4.2 Инструкции владелец или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку с внесенной в нее записью об увольнении, а если работник отсутствует на работе в день увольнения, то владелец или уполномоченный им орган в этот день направляет ему поштове сообщение с указанием о необходимости получения трудовой книжки. При задержке выдачи трудовой книжки по вине собственника или уполномоченного им органа работнику выплачивается средний заработок за все время вынужденного прогула. Днем увольнения в таком случае считается день выдачи трудовой книжки. О новом дне увольнения издается приказ и вносится запись в трудовую книжку работника. Ранее внесенная запись о дне увольнения признается недействительной в порядке, установленном пунктом 2.10 цией Инструкции.
Согласно ч. 5 ст. 235 КЗоТ Украины, в случае задержки выдачи трудовой книжки по вине собственника или уполномоченного им органа работнику выплачивается средний заработок за все время вынужденного прогула.
Согласно ч. 6 ст.235 КЗоТ Украины, при вынесении решения об оформлении трудовых отношений с работником, выполнял работу без заключения Трудового договора, и установление периода такой работы или работы на условиях неполного рабочего времени, в случае фактического исполнения Полнаяи рабочее время, установленный на предприятии, в учреждении, организации, орган, рассматривающий трудовой спор, одновременно принимает решение о начислении и выплате такому работнику заработной платы в размере не ниже средней заработной платы по соответствующему виду экономической деятельности в регионе в соответствующем периоде без учета фактически выплаченной заработной платы, о начислении и уплате в соответствии с законодательством налога на доходы физических лиц и суммы единого взноса на загальнообов`язное государственное социальное страхование за установленный период работы.
Таким образом, ответчик был обязан в день увольнения истца, выдать ему надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести полный расчет.
Статьями 47, 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее наступлениеного дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
В соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине власника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Статьей 4 КЗоТ Украины предусмотрено, что законодательство о труде состоит из настоящего Кодекса и иных актов законодательства Украины, принятых в соответствии с ним.
В соответствии с ч. 1 ст. 9 ГК Укни положения настоящего Кодекса применяются к урегулированию, в частности, трудовых отношений, если они не урегулированы другими актами законодательства.
Согласно ст. 617 ГК Украины предусмотрено, что лицо, нарушившее обязательство, освобождается от ответственности за нарушение обязательства, если докажет, что это нарушение произошло вследствие случая или непреодолимой силы.
В соответствии с Постановлением Кабинета Министров Украины «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы» № 100 от 08.02.1995 г.., — начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработком. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, — на число календарных дней за этот период.
Согласно п. 21 постановления Пленума ВСУ «О практике применения судами законодательства об оплате труда» №13 от 24.12.1999 г.. При определении средней заработной платы следует исходить из того, что во всех случаях, когда по действующему законодательству она сохраняется за работником, это следует делать в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ №100 от 08.02.1995 г.. В соответствии с абзацем 3 пункта 2 Порядка №100, среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которой связана соответствующая выплата.
Согласно п. 8 Порядка, начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, — предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, Которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, — на число календарных дней за этот период.
Согласно п. 32 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 9 от 06.11.1992 года «О практике рассмотрения судами трудовых споров», в случае взыскания на користь работника среднего заработка за время вынужденного прогула в связи с незаконным увольнением или переводом, отстранением от работы — невыполнением решения о восстановлении на работе, задержкой выдачи трудовой книжки или расчета он определяется по общим правилам исчисления среднего заработка, исходя из заработка за последние два календарных месяца работы.
В п. 5 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 08.10.1995 года№ 100, определено, что основой для определения общей суммы заработка, подлежащего выплате за время вынужденного прогула, является среднедневная (среднечасовая) заработная плата работника, согласно п. 8 Порядка определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на количество отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством — календарных дней за этот период.
Согласно п. 20 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 13 от 24.12.1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда», установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу працивника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины.
Таким образом, среднедневная заработная плата особа_1 составляет 416 грн., В соответствии с расчета среднедневной заработной платы, а именно: 7446 + 9600 = 17 046 (заработок за два месяца до увольнения); 17046: 41 (количество рабочих дней в этих месяцах) = 416.
Принимая во внимание требования действующего законодательства для встановления размера среднего заработка, подлежащего взысканию, в расчет берутся рабочие дни в соответствующем году: в 2018 году — с 01 февраля по 31 декабря — 229 дней, в 2019 году с 01 января по 31 декабря — 249 рабочих дней, в 2020 году с 1 января по 31 января — 17 Вместе 495 дней.
В связи с чем, взысканию с ответчика подлежит сумма среднего заработка истца за время его вынужденного прогула, связанного с задержкой выдачи трудовой книжки в размере 416 грн. х 495 дн. = 205 920 грн. (фактична заработная плата за последние два месяца работы): 41 дней (количество фактически отработанных рабочих дней за два последних месяца работы) = 416 грн. (Размер среднедневной заработной платы) х 495 дней (количество дней вынужденного прогула на дату обращения в суд).
Указанный расчет истца, суд принимает во внимание и считает верным, ответчиком опровергнуто, возражений относительно требований истца или данных, которые бы опровергали изложенные в иске обстоятельства не предоставлено, и представлено данных о погашении саборгованости.
При этом, учитывая, что заработная плата истцу особа_1 за февраль 2018 года начисленная и не выплачена, подлежит взысканию с ответчика в пользу истца выплачена заработная плата, в соответствии с принятым Законом Украины «О Государственном бюджете Украины на 2018 год», за февраль 2018 в размере 3723, 00 грн.
В соответствии со ст. 237−1 КЗоТ Украины, возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение иого законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Согласно разъяснений, изложенных в Постановлении Пленума Верховного Суда Украины от 31.03.1995 года № 4 «О практике рассмотрения судами гражданских дел по искам о возмещении морального вреда» установлено Конституцией и законами Украины право на возмещение морального (неимущественного) вреда является важной гарантией защиты прав и свобод граждан та законных интересов юридических лиц. Под моральным вредом следует понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц.
Как разъяснено в пункте 2 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике рассмотрения судами гражданских дел по искам о возмещении вреда» от 27 марта 1992 года № 6 рассматривая иски о возмещении вреда, суды должны иметь на виду, что вред, причиненный личности и имуществу гражданина или причиненный имуществу юридического лица, подлежит возмещению в полном объеме лицом, его причинившим, при условии, что действия последней были неправомерными, между ними и вредом является непосредственный причинная связь и вина указанного лица.
В соответствии с пунктом 5 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» от 31 марта 1995 года № 4 в соответствии с общими оснований гражданскоправовой ответственности обязательном выяснению при решении спора о возмещении морального (неимущественного) вреда подлежат: наличие такого вреда, противоправность деяния ее причинителя, наличие причинной связи между вредом и противоправным деянием причинителя и вины последнего в его причинении. Суд, в частности, должен выяснить, чем подтверждается факт причинения истцу нравственных или физических страданий или потерь неимущественного характера, при каких обстоятельствах или какими действиями (бездействием) онипричиненные, в которой денежной сумме или в какой материальной форме истец оценивает причиненный ему ущерб и из чего он при этом получается, а также иные обстоятельства, имеющие значение для разрешения спора.
Суд принимает во внимание утверждение истца, что вследствие незаконных действий работодателя, а именно не выдачи трудовой книжки, истец в течение длительного времени не мог устроиться на работу по специальности и обратиться в Государственный центр занятости, чем был нанесен ему моральный вред, который выразилось в нарушении нормальных жизненных связей, ухудшении отношений с окружающими, негативных изменений в эмоциональном состоянии, которое он оценил в размере 50000, 00 гривен, которая подлежит взысканию судом как обоснованная.
При изложенных обстоятельствах, с учетом установленных обстоятельств и соответствующих им правоотношений, суд пришел к выводу, что истцом доказано невыполнение ответчиком своих обязанностей, и, оценивая их в совокупности, считает достаточными для подтверждения аргументов, изложенных в иске, о наличии оснований для удовлетворенияисковых требований в полном объеме.
В соответствии со статьей 141 ГПК Украины, с ответчика в пользу истца подлежат взысканию судебные расходы по уплате судебного сбора, документально подтверждены, в размере 4581, 60 гривен.
На основании изложенного, руководствуясь ст.ст. 47, 48, 116, 117, 235, 237−1 КЗоТ Украины, ст. 15 ГК Украины, ст 5, 12, 13, 76−81, 89, 141, 259, 263−265, 279, 280−283, 354 ГПК Украины, суд —
принял:
Иск особа_1 — удовлетворить.
Обязать Компания «Нева-М «выдать особа_1 оригинал его трудовой книжки.
Обязать Компания «Нева-М» внести изменения в трудовую книжку выданной на имя особа_1, в части даты увольнения с 28 февраля 2018 на фактический день выдачи ему трудовой книжки.
Взыскать с ограниченной ответственностью «Нева-М» в пользу особа_1 начисленную, но не выплаченную заработную плату за февраль 2018 в размере 3723 (три тысячи семьсот двадцать три гривны) 00 коп.
Взыскать с ограниченной ответственностью «Нева-М» в пользу лицаА_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 01.02.2018 по 31.01.2020 в размере 205 920 (двести пять тысяч девятьсот двадцать гривен) 00 коп., Который определен без удержания подоходного налога с граждан и других обязанности `языковых платежей, подлежащих вычету при уплате.
Взыскать с ограниченной ответственностью «Нева-М» в пользу особа_1 моральный ущерб в размере 50 000 (пятьдесят тысяч гривен) 00 копеек и судебный сбор в размере 4581 (четыре тысячи пятьсот восемьдесят одна гривна) 60 копеек, а всего в размере 54 581 (пятьдесят четыре тысячи пятьсот восемьдесят один гривен) 60 копеек.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части присуждении выплаты заработной платы, но не более чем за один месяц.
Полное судебное решение составлено 23 сентября 2020.
Копию заочного решения направить сторонам, не появились в судебное заседание, в порядке, предусмотренном статьей 272 настоящего Кодекса.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, позаявление об. Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Заочное решение вступает в законную силу, если в течение сроков, установленных настоящим Кодексом, не представлены заявление о пересмотре заочного решения или апелляционная жалоба, или если решение оставлено в силе по результатам апелляционного рассмотрения дела.
Решение может быть обжаловано в Запорожский апелляционный суд через суд первой инстанции путем подачи апелляционной жалобы протяго тридцати дней со дня его провозглашения.
Истец особа_1, информация_1 (ИНН номер_1, адрес: адрес_1)
Ответчик: Компания «Нева-М» (егрпоу 32551385, адрес:. Запорожье, ул. Яценко, д. 15, кв. 112)
Судья И.А. [К.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
1Справа № 335/2020/20 2/335/1259/2020
заочне рішення
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
23 вересня 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді [К.] І.А., за участю секретаря судового засідання Шутіної Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного підприємства «Нева-М» про стягнення заробітної плати, зобов`язання видати трудову книжку, внесення запису до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, —
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Нева-М» про стягнення заробітної плати, про зобов`язання видати трудову книжку, внесення запису до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 01 вересня 2004 року, працював головним бухгалтером за сумісництвом, а з 17 червня 2006 року за основним місцем роботи. В січні 2018 року позивач вирішив звільнитись з роботи, про що написав відповідну заяву про звільнення з займаної посади. Відпрацювавши два тижні позивач звернувся до директора підприємства особа_2 з вимогою про видачу трудової книжки та проведення розрахунку, проте трудову книжку видано не було. Впродовж декількох місяців позивач телефонував до відповідача з вимогою про видачу трудової книжки та проведення розрахунку, однак відповідач не реагував на дзвінки, у зв`язку з чим, 17 вересня 2019 року позивач на домашню адресу відповідача та на адресу підприємства надіслав письмові заяви про видачу йому трудової книжки та проведення розрахунку, однак листи повернулися як неотриманні відповідачем. З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 15.01.2020 позивач дізнався, що звільнений з підприємства 28.02.2018, остання заробітна плата нарахована та отримана позивачем в січні 2018 року. Позивач зазначає, що такою неправомірною поведінкою роботодавця, яка виразилась у не видачі трудової книжки та проведення належних сум виплат при звільнені призвело до приниження чоловічої та людської гідності позивача, оскільки він був позбавлений можливості влаштуватися на роботу за фахом та утримувати свою родину, крім того він був позбавлений права звернутися до Державного центру зайнятості, у зв`язку з чим, позивач вважає, що йому була спричинена моральна шкода, яку він оцінює у 50 000 гривень.
Станом на час подання позову, позивачу не повернуто трудову книжку та не проведено з ним розрахунку, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з ПП «Нева-М» на його користь заробітну плату за лютий 2018 року у розмірі 3723, 00 грн., середній заробіток за весь період затримки видачі трудової книжки у розмірі 205 920 грн., моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 гривень, судовий збір у розмірі 4581, 60 грн., зобов`язати відповідача видати оригінал трудової книжки та зобов`язати внести зміни до трудової книжки в частині дати звільнення з 28.02.2018, зазначивши дату звільнення фактичний день видачі особа_1 трудової книжки.
10.03.2020 ухвалою судді залишено позовну заяву без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
24.03.2020 від позивача на адресу суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи оригіналу квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою судді від 25.03.2020 позовну заяву особа_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
В судове засідання позивач та його представник адвокат Дерев`янко І.О. не з`явилися, представник позивача суду надала письмову заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, просила провести судове засідання без фіксації судового процесу технічними засобами, зазначивши, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі на підставах викладених у позові, просила позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність та відзиву на позов не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх [censored] та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Захист цивільних прав — це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).
Згідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй [censored] дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач особа_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПП «Нева-М». 08 січня 2018 року позивач особа_1 написав відповідну заяву про звільнення з займаної посади.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 15.01.2020 за №73476 позивач особа_1 звільнений з підприємства 28.02.2018, остання заробітна плата нарахована та отримана позивачем в січні 2018 року. (а.с.12).
На теперішній час, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне Підприємство «Нева-М» в процесі припинення не перебуває.
Станом на дату розгляду даного позову, позивачу не повернуто трудову книжку, не проведено з ним відповідні розрахунки.
Вказані правовідносини регулюються наступними нормами законодавства.
Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За статтею 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Ст. 48 КЗпП України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або фізичної особи понад п`ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу.
Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1998 року № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі — підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
У відповідності до вимог п. 4.1, п. 4.2 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення, а якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з ч. 6 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення Трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.
Таким чином, відповідач був зобов`язаний в день звільнення позивача, видати йому належним чином оформлену трудову книжку та провести повний розрахунок.
Статтями 47, 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
У відповідності до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статтею 4 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Згідно ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995 р., — нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р. Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, — передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період.
Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадку стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи — невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
У п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1995 року № 100, визначено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством — календарних днів за цей період.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Таким чином, середньоденна заробітна плата особа_1 складає 416 грн., відповідно до розрахунку середньоденної заробітної плати, а саме: 7446+9600=17046 (заробіток за два місяці до звільнення); 17046: 41 (кількість робочих днів у цих місяцях) = 416.
Беручи до уваги вимоги чинного законодавства для встановлення розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню, до розрахунку беруться робочі дні у відповідному році: в 2018 році — з 01 лютого по 31 грудня — 229 днів, в 2019 році з 01 січня по 31 грудня — 249 робочих днів, в 2020 році з 01 січня по 31 січня — 17. Разом 495 днів.
У зв`язку з чим, стягненню з відповідача підлягає сума середнього заробітку позивача за час його вимушеного прогулу, пов`язаного із затримкою видачі трудової книжки, в розмірі: 416 грн. х 495 дн.= 205 920 грн. (фактична заробітна плата за останні два місяці роботи): 41 дні (кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи) = 416 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) х 495 днів (кількість днів вимушеного прогулу на дату звернення до суду).
Зазначений розрахунок позивача, який суд бере до уваги та вважає вірним, відповідачем не спростовано, заперечень щодо вимог позивача або даних, які б спростовували викладені у позові обставини не надано, та не надано даних щодо погашення заборгованості.
При цьому, враховуючи, що заробітна плата позивачу особа_1 за лютий 2018 року не нарахована та не виплачена, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача невиплачена заробітна плата, у відповідності до ухваленого Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», за лютий місяць 2018 року у розмірі 3723, 00 грн.
Відповідно до ст. 237−1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно до роз`яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд бере до уваги твердження позивача, що у наслідок незаконних дій роботодавця, а саме не видачі трудової книжки, позивач на протязі тривалого часу не міг влаштуватися на роботу за фахом та звернутися до Державного центру зайнятості, чим була завдана йому моральна шкода, яка виразилась у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків з оточуючими, негативних змін в емоційному стані, яку він оцінив у розмірі 50000, 00 гривень, яка підлягає стягненню судом як обґрунтована.
За викладених обставин, з урахуванням встановлених обставин та відповідних їм правовідносин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено невиконання відповідачем своїх обов`язків, та, оцінюючи їх у [censored] вважає достатніми для підтвердження аргументів, викладених у позові, про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені, у розмірі 4581, 60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 48, 116, 117, 235, 237−1 КЗпП України, ст. 15 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 76−81, 89, 141, 259, 263−265, 279, 280−283, 354 ЦПК України, суд, —
ухвалив:
Позов особа_1 — задовольнити повністю.
Зобов`язати Приватне підприємство «Нева-М» видати особа_1 оригінал його трудової книжки.
Зобов`язати Приватне підприємство «Нева-М» внести зміни до трудової книжки виданої на ім`я особа_1, в частині дати звільнення з 28 лютого 2018 року на фактичний день видачі йому трудової книжки.
Стягнути з Приватного підприємства «Нева-М» на користь особа_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за лютий 2018 року у розмірі 3 723 (три тисячі сімсот двадцять три гривні) 00 коп.
Стягнути з Приватного підприємства «Нева-М» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2018 по 31.01.2020 у розмірі 205 920 (двісті п`ять тисяч дев`ятсот двадцять гривень) 00 коп., який визначено без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню при сплаті.
Стягнути з Приватного підприємства «Нева-М» на користь особа_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч гривень) 00 копійок та судовий збір у розмірі 4581 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят одна гривня) 60 копійок, а всього у розмірі 54 581 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят одна гривень) 60 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду, в частині присудження виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Повне судове рішення складено 23 вересня 2020 року.
Копію заочного рішення направити сторонам, які не з`явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Позивач: особа_1, інформація_1 (ІПН номер_1, адреса: адреса_1)
Відповідач: Приватне підприємство «Нева-М» (єдрпоу 32551385, адреса: м. Запоріжжя, вул. Яценка, буд. 15, кв. 112)
Суддя І.А. [К.]
