ПП "ПАКТ": невыплата зарплаты

Дело № 676/5205/20
Номер производства 2/676/2173/20


Р Е Ш Е Н И Е 
именем украины
(Заочное рассмотрение)
22 декабря 2020 г.. Каменец — [П.]
Каменец — [П] районный суд Хмельницкой области
в составе: председательствующего судьи [Б.] А.А.
с участием секретаря судебного заседания [М.] И.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда гражданское дело по иску лицо_1 к ООО «пакт» о взыскании задолженности по заработной плате,  —
В:
Истец обратился в суд с иском к ООО «пакт» о взыскании задолженности по заработной плате.
Исковые требования обосновывает тем обстоятельством, что с 2008 года по 3 июня 2020 находился в трудовых отношениях с ООО «пакт». Однако во время работы на предприятии в период с января 2020 по 3 июня 2020 истцу была начислена заработная плата в размере 115 381, 40 грн., Которая не была выплачена. 3 июня 2020 истец уволился по собственному банием с ООО «пакт», однако по состоянию на момент подачи иска ответчиком не было проведено расчета с истцом. Просит взыскать с ООО «пакт» в пользу особа_1 начисленную, но не выплаченную заработную плату в размере 115 381, 40 грн ..
8 декабря 2020 истец подал уточненное исковое заявление, в котором просит взыскать с ответчика в его пользу начисленную, но не выплаченную заработную плату в размере 78 854, 35 грн. (С в счета налогов и сборов) и среднемесячный заработок за задержку расдыха при увольнении за период с 04 июня по дату вынесения решения суда из расчета 795, 13 за каждый день задержки. Взыскать с ответчика в пользу истца моральный вред в размере 20 000, 00 грн .. Допустить немедленное исполнение судебного решения в части взыскания задолженности по заработной плате за один месяц.
Постановлением Каменец — Подольского горрайонного суда от 22 декабря 2020 исковые требования особа_1 к ООО «пакт» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы в размере36527 гривен 05 коп. оставлено без рассмотрения.
В судебном заседании стороны не появились. О дне слушания дела извещены своевременно. До начала судебного разбирательства представитель истца подал заявление о рассмотрении дела в его отсутствии и истца, не возражает против заочного рассмотрения. Представитель ответчика причины неявки суду не сообщил.
Изучив предоставленные сторонами письменные доказательства, материалы дела, суд считает, что иск подлежит удовлетворению.
Судом установлено, что 04.01.2008 года особа_1 принят на работу начальником автотранспортного цеха по контракту в ЧП «пакт». 03.06.2020 года уволен с работы за ст.38 КЗоТ Украины по собственному желанию, что подтверждается копией трудовой книжки номер_1, заполненной 14 июня 1999, приказом №42 / 20-К о прекращении Трудового договора (контракта).
Согласно справки о начисленной и выплаченной заработной плате от 25.11.2020 года по №23, заработная плата особа_1 с учетом налогов и сборов за апрель2020 составила 18 110, 01 грн., За май 2020 — 13 695, 38 грн ..
Средний размер заработной платы за один рабочий день составлял 795, 13 грн. (18 110, 01 грн. + 13 695, 38 грн. / 40 рабочих дней — 795, 13 грн. Один рабочий день.
Согласно ч. 2 ст. 4 ГПК Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
В соответствии со ст. 233 КЗоТ Украины работник может обратитьсяс заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении — в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки.
В соответствии со ст. 81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, встановлении настоящим Кодексом. Доказывания не может основываться на предположениях.
Согласно ст. 264 ГПК Украины, суд при принятии решения решает следующие вопросы: имели место обстоятельства, которыми обосновывались требования и возражения, и какими доказательствами они подтверждаются; или другие фактические данные, имеющие значение для разрешения дела, и доказательства в их подтверждение; правоотношения сторон вытекают из установленных обстоятельств.
По смыслу ч. 1 ст.3 КЗоТ Украины, трудовые отношения работников всех пидприемства, учреждений, организаций независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами, регулирует законодательство о труде. В соответствии со ст. 94 КЗоТ Украины заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда» структура заработной платы состоит из основнойй заработной платы, дополнительной заработной платы, а также других поощрительных и компенсационных выплат.
Содержание понятия заработной платы согласуется с одним из принципов реализации трудовых правоотношений — возмездность труда, который отражен в пункте 4 части I Европейской социальной хартии (пересмотренной) от 3 мая 1996, ратифицированной Законом Украины «О ратификации Европейской социальной хартии» от 14 сентября 2006 № 137-V, по которому все работники имеют право на справедливую вынаграду, которая будет обеспечивать достаточный жизненный уровень. Кроме обязанности оплатить результаты труда рабочего, существуют и другие обязательства работодателя материального содержания. Эти обязательства касаются тех расходов, которые в основном направлены на охрану труда или здоровья работника (служащего) или на обеспечение минимально надлежащего уровня его жизни. Такие обязательства соответствуют минимальным государственным гарантиям, установленным ст. 12 Закона Украины «Об оплате труда».
Таким образом, под заработной платыой, принадлежащего работнику, или, по определению, приведенному в ч.2 ст. 233 КЗоТ Украины, принадлежащей работнику заработной платой необходимо понимать все выплаты, на получение которых работник имеет право в соответствии с условиями Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий, установленных законодательством для лиц, находящихся в трудовых правоотношениях с работодателем, независимо от того, было осуществлено начисления таких выплат. Указанное дает основания для вывода, что в состав заработной платы наиболееманого работника входит вознаграждение за выполненную работу, как это установлено ст. 94 КЗоТ Украины и ст. 1 Закона Украины «Об оплате труда», и гарантированные государством выплаты, предусмотренные в ст. 12 этого Закона Украины.
Право работника на соответствующую заработную плату корреспондируется с обязанностью работодателя начислить ему выплаты, гарантированные государством, и выплатить их; поэтому независимо от того, было осуществлено работодателем начисления таких выплат, работник, в случае нарушения законодательства об оплате праци, вправе обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы. Решением Конституционного Суда Украины от 15 октября 2013 № 9рп / 2013 определено, что положения части второй статьи 233 КЗоТ Украины следует понимать так, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании сумм индексации заработной платы и компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, именно как составляющих належнои работнику заработной платы без ограничения каким-либо сроком независимо от того, были ли такие суммы начисленных работодателем. Это право работника соответствует принципам справедливости, добросовестности, разумности как составляющим конституционного принципа верховенства права и не затрагивает баланса прав и законных интересов работников и работодателей (пункт 2.3.).
В соответствии со статьей 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Таким образом, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию начислена, но не выплачена заротниму плата в размере 78 854, 35 грн. без учетом налогов и сборов, подлежащих вычету от заработной платы истца.
При разрешении спора суд учитывает также сведения, содержащиеся в выписке о движении средств на карточном счете истца, на который перечисляется заработная плата истцу и по данным сведениям истцу на карточный счет было выплачено 13 000 гривен в 2020 году.

Также при разрешении спора суд учитывает данные из справки из Государственного реестра физических лиц — платаикив налогов о суммах выплаченных доходов и удержанных налогов за первый и второй кварталы 2020 года, из которой следует, что во втором квартале заработную плату ЧП «Пакт» истцу выплачивало.
Размер среднемесячного заработка за задержку расчета при увольнении за период с 04 июня по 23 декабря 2020 (140 рабочих дней) из расчета 795, 13 за каждый день задержки — составляет 111 318 гривен 20 коп.

Большая Палата Верховного Суда в постановлении от 26 июня 2019 года, дело № 761/9584/15-ц, производства № 14−623цс18 отступила от заключения Верховного Суда Украины, сформулированного в постановлении от 27 апреля 2016 по делу за осуществлением № 6−113цс16, и считает, что, уменьшая размер возмещения, определенный исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать:
 — Размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных надень освобождения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором.
 — период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм;
 — Вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника.
 — Другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателивця в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Следовательно, с учетом конкретных обстоятельств дела, имеющих юридическое значение и, в частности, определенных Большой Палатой Верховного Суда критериев, суд может уменьшить размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника независимо от того, или он удовлетворяет исковые требования о взыскании причитающихся уволенному работнику сумм в полном объеме или частично.
При частичном удовлетворении иска суд считает, что среднемесячный заработок подлежит взысканию с ответчика на основании ст .. 117 КЗоТ Украины в размере 60 000 рублей 00 коп.
При определении этого размера суд учитывает размер заборгованносит по заработной плате составляет 78 854 гривен 35 коп., Период, прошедший со дня увольнения с 3 июня 2020 по день обращения в суд29 сентября 2020, что привело к искусственному завышению размера среднемесячного заработка.
Согласно ст. 237−1 КЗоТ Украины возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Согласно абз.1 п.13 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31 марта 1995 №4 «О судовв практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда «, согласно дост.237−1 КЗоТ Украины, при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконного увольнения или перевода, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обязанность по возмещению морального (немайновои) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
КЗоТ Украины не содержит каких-либо ограничений или исключений по компенсации морального вреда в случае нарушения трудовых прав работников, аст.237−1 этого Кодекса предусматривает право работника на возмещение морального вреда в выбранный им способ, в частности, возвращение потерпевшему стоимостного (денежного) эквивалента причиненного морального вреда, размер которой суд опречает в зависимости от характера и объема страданий, их продолжительности, тяжести вынужденных изменений в ее жизни и с учетом других обстоятельств
Поэтому с ответчика в пользу истца подлежит взысканию морального вреда в сумме 5000 рублей 00 коп.
При определении размера суммы возмещения истцу морального вреда суд учитывает степень душевных страданий, которые понес истец связи с нарушением его трудовых прав исходит из принципов разумности и справедливости.
Согласно ст. 141 ГПК Украины, с ответчика в користь государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 1388 гривен 60 коп.
Учитывая, что решение в части взыскания среднемесячного заработка подлежит немедленному исполнению, то решение в части взыскания среднемесячного заработка в сумме 19 063 гривен подлежит немедленному исполнению, а с ответчика подлежит взысканию задолженность по заработной плате в сумме 62 951 гривны 65 коп. (78854 гривен 35 коп. — 15 902 гривен 70 коп.).

На основании изложенного, руководствуясь ст .. 258 — 260, 263 — 265, 280, 282 430 ГПК Украины, суд —
решил:
Иск удовлетворить частично.
Взыскать с ограниченной ответственностью «пакт» в пользу особа_1 начисленную, но не выплаченную заработную плату в размере 62 951 гривны 65 коп. без учета налогов и сборов подлежащих вычету от заработной платы и среднемесячный заработок за задержку расчета при увольнении за период с 04 июня по 23 декабря 2020 в размере 60 000 рублей 00 коп.

Взыскать с ограниченной ответственностью «пакт» в пользу лицо_1 моральный ущерб в размере 5000 гривен.
Взыскать с ограниченной ответственностью «ПАКТ`на пользу государства 1388 гривен 60 коп. судебного сбора
Решение в части взыскания заработной платы в пределах суммы платежа 62 951 гривны 65 коп. без учета налогов и сборов подлежащих вычету от заработной платы подлежит немедленному исполнению.
Решение может быть обжаловано принявший по письменному заявлению ООО «пакт», поданному в течение 30 дней со дня принятия решения.
Решение может быть поданная истцом апелляционная жалоба в течение 30 дней со дня составления полного решения.
Решение вступает в законную силу в порядке ст .. 273 ГПК Украины.
Истец — особа_1 (адреса_1 регистрационный номер налогоплательщика номер_2)
Ответчик — ООО «пакт» (пр.-т. Грушевского, 43, г.. Каменец-[П], Хмельницкая область, код егрпоу 21332137).



Судья Каменец-Подольского горрайонного суда Бондарь А.А

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 676/5205/20
Номер провадження 2/676/2173/20


Р І Ш Е Н Н Я 
іменем україни
(заочний розгляд)
22 грудня 2020 року м. Кам`янець — Подільський
Кам`янець — Подільський міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді [Б.] О.О.
за участю секретаря судового засідання [М.] І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом особа_1 до ПП «пакт» про стягнення заборгованості із заробітної плати,  —
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до ПП «пакт» про стягнення заборгованості із заробітної плати.
Позовні вимоги обґрунтовує тими обставинами, що з 2008 року по 03 червня 2020 року перебував у трудових відносинах з ПП «пакт». Однак під час роботи на підприємстві в період з січня 2020 року по 03 червня 2020 року позивачеві була нарахована заробітна плата в розмірі 115 381, 40 грн., яку не було виплачено. 03 червня 2020 року позивач звільнився за власним бажанням з ПП «пакт», проте станом на момент подання позову відповідачем не було проведено розрахунку з позивачем. Просить стягнути з ПП «пакт» на користь особа_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 115 381, 40 грн..
08 грудня 2020 року позивач подав уточнену позовну заяву в якій просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 78 854, 35 грн. (з в рахуванням податків та зборів) та середньомісячний заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 04 червня по дату винесення рішення суду з розрахунку 795, 13 за кожен день затримки. Стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20 000, 00 грн.. Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за один місяць.
Ухвалою Кам`янець — Подільського міськрайонного суду від 22 грудня 2020 року позовні вимоги особа_1 до ПП «пакт» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 36 527 гривень 05 коп. залишено без розгляду.
В судове засідання сторони не з`явились. Про день слухання справи повідомлені своєчасно. До початку судового розгляду представник позивача подав заяву про слухання справи у його відсутності та позивача, не заперечує проти заочного розгляду. Представник відповідача причини неявки суду не повідомив.
Вивчивши надані сторонами письмові докази по справі, матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 04.01.2008 року особа_1 прийнятий на роботу начальником автотранспортного цеху за контрактом в Приватне підприємство «пакт». 03.06.2020 року звільнений з роботи за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки номер_1, заповненої 14 червня 1999 року, наказом №42/20-К про припинення Трудового договору (контракту).
Згідно довідки про нараховану і виплачену заробітну плату від 25.11.2020 року за №23, заробітна плата особа_1 з врахуванням податків та зборів за квітень 2020 року становила 18 110, 01 грн., за травень 2020 року — 13 695, 38 грн..
Середній розмір заробітної плати за один робочий день становив 795, 13 грн. (18 110, 01 грн.+13 695, 38 грн./40 робочих днів — 795, 13 грн. один робочий день.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 233 КзпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
За змістом ч. 1 ст.3 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю. Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів реалізації трудових правовідносин — відплатність праці, який відображено у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії» від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечуватиме достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим ст. 12 Закону України «Про оплату праці».
Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, наведеним у ч.2 ст. 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Зазначене дає підстави для висновку, що до складу заробітної плати найманого працівника входить винагорода за виконану роботу, як це встановлено ст. 94 КЗпП України і ст. 1 Закону України «Про оплату праці», та гарантовані державою виплати, передбачені у ст. 12 цього Закону України.
Право працівника на належну заробітну плату кореспондується із обов`язком роботодавця нарахувати йому виплати, гарантовані державою, й виплатити їх; тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9рп/2013 визначено, що положення частини другої статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, саме як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3.).
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню нарахована, але не виплачена заробітна плата в розмірі 78 854, 35 грн. без врахуванням податків та зборів, які підлягають відрахуванню від заробітної плати позивача.
При вирішенні спору суд враховує також відомості, що містяться в виписці про рух коштів на картковому рахунку позивача, на який перераховується заробітна плата позивачу і що за даними відомостями позивачу на картковий рахунок було виплачено 13 000 гривень в 2020 році.

Також при вирішенні спору суд враховує дані з довідки з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за перший та другий квартали 2020 року, з якої вбачається, що в другому кварталі заробітну плату ПП «Пакт» позивачу не виплачувало.
Розмір середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 04 червня по 23 грудня 2020 року (140 робочих днів) з розрахунку 795, 13 за кожен день затримки — становить 111 318 гривень 20 коп.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року, справа № 761/9584/15-ц, провадження № 14−623цс18 відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6−113цс16, і вважає що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
 — Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.
 — Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
 — Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
 — Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
При частковому задоволенні позову суд вважає, що середньомісячний заробіток підлягає стягненню з відповідача на підставі ст.. 117 КЗпП України в розмірі 60 000 гривень 00 коп.
При визначенні цього розміру суд враховує розмір заборгованносіт по заробітній платі становить 78 854 гривень 35 коп., період, який минув з дня звільнення з 03 червня 2020 року по день звернення до суду 29 вересня 2020 року, що призвело до штучного завищення розміру середньомісячного заробітку.
Відповідно ст. 237−1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно абз.1 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно дост.237−1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи винятків щодо компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, аст.237−1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин
Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в сумі 5000 гривень 00 коп.
При визначенні розміру суми відшкодування позивачу моральної шкоди суд враховує ступінь душевних страждань, яких зазнав позивач в зв`язку з порушенням його трудових прав виходить з засад розумності і справедливості.
Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1388 гривень 60 коп.
Враховуючи, що рішення в частині стягнення середньомісячного заробітку підлягає негайному виконанню, то рішення в частині стягнення середньомісячного заробітку в сумі 19 063 гривень підлягає негайному виконанню, а з відповідача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 62 951 гривні 65 коп. (78 854 гривень 35 коп. — 15 902 гривень 70 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст.. 258 — 260, 263 — 265, 280, 282 430 ЦПК України, суд, —
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «пакт» на користь особа_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 62 951 гривні 65 коп. без врахування податків та зборів які підлягають відрахуванню від заробітної плати та середньомісячний заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 04 червня по 23 грудня 2020 року в розмірі 60 000 гривень 00 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «пакт» на користь особа_1 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.
Стягнути з Приватного підприємства «ПАКТ`на користь держави 1388 гривень 60 коп. судового збору
Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу 62 951 гривні 65 коп. без врахування податків та зборів які підлягають відрахуванню від заробітної плати підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою ПП «пакт», поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
На рішення може бути подана позивачем апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складання повного рішення.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.. 273 ЦПК України.
Позивач — особа_1 (адреса_1, реєстраційний номер платника податків номер_2)
Відповідач — ПП «пакт» (пр.-т. Грушевського, 43, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, код єдрпоу 21332137).



Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Бондар О.О