ПРАТ "ВІСТЕК": невыплата зарплаты

Дело № 219/1118/20
Производство № 2/219/1424/2020

Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы



2 июля 2020 Артемовский городской суд в составе: председательствующего - судьи [Д.] Р.Е., при секретаре судебного заседания [К.] И.А., истца лицо_1, представителя ответчика особа_2, рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суде в г.. Бахмуте в порядке упрощенного искового производства цивильного дело по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «машиностроительный завод« вистек »о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, и компенсации потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, возмещение морального вреда, взыскании расходов на юридическую помощь, -

В С Т А Н О В И Л:

7 февраля 2020 истец особа_1 обратился в суд с исковым заявлениемю к Частного акционерного общества «машиностроительный завод« вистек ", в которой просит взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате в размере 31994, 84 грн., компенсацию потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты в размере 168 , 48 грн., средний заработок за время задержки расчета, начиная с 16 декабря 2019 по день принятия решения суда из расчета среднедневной заработной платы в размере 259, 66 грн., моральный вред в размере20000 грн. и расходы на юридическую помощь в размере 1100 грн.
В обоснование исковых требований указал, что находился с ответчиком в трудовых отношениях и 16 декабря 2019 по соглашению сторон был уволен. При увольнении ответчик предоставил ему трудовую книжку, однако расчет по заработной плате не провел, в результате чего образовалась задолженность по выплате заработной платы в общей сумме 31994, 84 грн., Из которых: 5633, 61 грн. - заработная плата за июль 2019 года, 6005, 39 грн. - заработнаяплата за август 2019 года, 5677, 28 грн. - заработная плата за сентябрь 2019 года, 5632, 00 грн. - заработная плата за октябрь 2019 года, 5533, 56 грн. - заработная плата за ноябрь 2019 года, 3513, 00 грн. - заработная плата за декабрь 2019 года. Поскольку ЗАО «вистек» в добровольном порядке задолженность не погашает, особа_1 вынужден обратиться в суд с иском, в котором просит также взыскать с ответчика предусмотренную статьями 1, 2, 3 Закона Украины «О компенсации гражданам расходы частини доходов в связи с нарушением сроков их выплаты »компенсацию за несвоевременно выплаченную заработную плату в размере 168, 48 грн., а также средний заработок за время задержки расчета при увольнении.
27 апреля 2020 в суд поступил отзыв ответчика ЗАО «вистек» на исковое заявление, в котором ответчик отметил, что частично согласен с требованиями искового заявления в части взыскания в пользу истца начисленной, но не выплаченной заработной платы в размере 31994, 84 грн. , компенсацией за несвоевременно выплаченную заработную плату в размере 168, 48 грн. и среднего заработка из расчета среднедневной заработной платы в размере 259, 66 грн. В удовлетворении исковых требований о взыскании морального вреда в размере 20000 грн. просит отказать, поскольку указанные требования не подтверждены надлежащими доказательствами (л.д. 37-38).
18 мая 2020 представитель ответчика особа_2 обратилась в суд с ходатайством, в котором отметила, что 28 апреля 2020 ЗАО «вистек» истцу частично оплачено задолженанисть по заработной плате в размере 5633, 61 грн., в связи с чем остаток задолженности по заработной плате составляет 26361, 23 грн. (А 48-52).
Истец особа_1 в судебном заседании на требованиях искового заявления настаивал и просил их удовлетворить с учетом доказательств, поступивших по запросу суда.
Представитель ответчика особа_2 в судебном заседании исковые требования признала частично. Пояснила, что против удовлетворения исковых требований о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, компенсации потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты не отрицает. Относительно требований о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении отметила, что признает указанные требования за период со дня увольнения до 28 апреля 2020 года, окилькы в этот день истцу было частично выплачена заработная плата. В возмещении истцу морального вреда в размере 20000 грн. просила отказать в полном объеме, поскольку судом должна применяться справедливая сатисфакция чток материальному ущербу, морального ущерба и затрат.
Заслушав объяснения истца, представителя ответчика, рассмотрев представленные документы и материалы, всесторонне и полно выяснив все фактические обстоятельства, на которых основывается иск, объективно оценив доказательства, имеющие юридическое значение для рассмотрения дела и разрешения спора по существу, суд пришел к выводу , что иск подлежит удовлетворению, учитывая следующее.
Согласно ч. 4 ст. 206 ГПК Украины, в случае признания ответчиком иска суд за наявность для того законных оснований принимает решение об удовлетворении иска.
Согласно ч. 1 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
Согласно ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим кодексом випадках. Участник дела распоряжается своими правами относительно предмета спора по своему усмотрению.
По положению ч. 1 ст. 5 ГПК Украины, осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором.
Согласно ч. 2 ст. 233 КЗоТ Украины, в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы безограничения каким-либо сроком.
Судом установлено, что согласно записям в трудовой книжке серии номер_1 0430991 от 04 июня 1987 года, истец особа_1 находился в трудовых отношениях с ЗАО «вистек» (а 8-16).
16 декабря 2019 трудовые отношения между сторонами было прекращено на основании п. 1 ст. 36 КЗоТ в соответствии с приказом № 211 к / бр от 16 декабря 2019 года, что видно из имеющегося в трудовой книжке записи по № 37 (л.д. 16).
Согласно справке ЗАО «вистек» № 74/23 от 27 января 2020 года, размерденежных выплат, особа_1 должен был получить при увольнении 16 декабря 2019, составляет 31994, 84 грн., из которых: 5633, 61 грн. - заработная плата за июль 2019 года, 6005, 39 грн. - заработная плата за август 2019 года, 5677, 28 грн. - заработная плата за сентябрь 2019 года, 5632, 00 грн. - заработная плата за октябрь 2019 года, 5533, 56 грн. - заработная плата за ноябрь 2019 года, 3513, 00 грн. - заработная плата за декабрь 2019 (а 21).
С добавленного истцом к иску расчета компенсацииза несвоевременно выплаченную заработную плату видно, что размер компенсации за несвоевременно выплаченную заработную плату в размере 5633, 61 грн. (Заработная плата за июль 2019) составляет 56, 34 гривен; за 6005, 39 грн. (Заработная плата за август 2019) составляет 78, 07 грн .; за 5677, 28 грн. (Заработная плата за сентябрь 2019) составляет 34, 07 грн., За 5632, 00 грн. (Заработная плата за октябрь 2019) составляет 0, 00 грн .; за 5533, 56 грн. (Заработная плата за ноябрь 2019) составляет 0, 00 грн., За 3513, 00 грн. (Заработная плата за декабрь 2019) составляет 0, 00 грн., А всего за указанный период - 168, 48 грн. (А 22-23).
С добавленных ответчиком к материалам дела платежного поручения № 1466 от 28 апреля 2020 года и реестра № 87 от 28 апреля 2020 перечисления на счета получателей согласно договора № 3283413 видно что ответчиком перечислено истцу задолженность по заработной плате за июль 2019 в размере 5633, 61 грн. (А 49-51).
Согласно справке ЗАО «вистек» № 474/36 от 14 мая 2020 года, размер денежных выплат, особа_1 должен был получить при увольнении 16 декабря 2019, составляет 26361, 23 грн. (А 52).
Во исполнение решения суда от 2 июня 2020 об истребовании доказательств ответчиком ЗАО «Вистек» предоставлено суду справку № 609/23 от 16 июня 2020 о размере начисленной, но не выплаченной заработной платы (без вычета сумм налогов и сборов), за период с Август 2019 по декабрь 2019 года, в соответствии с которой размер начисленной освба_1 заработной платы за период с августа 2019 по декабрь 2019 составляет 31549, 02 грн., Из них по август 2019 - 7460, 11 грн., Сентябрь 2019 - 7052, 53 грн., Октябрь 2019 - 6996, 27 грн., ноябрь 2019 - 6873, 99 грн., декабрь 2019 - 3166, 12 грн. (А 67). Также ответчиком предоставлено справку № 610/23 от 16 июня 2020 о среднем заработке истца, согласно которой среднедневной заработок истца составляет 477 грн. 90 коп. (А 68).
Кроме того, во исполнение постановленийи суда от 2 июня 2020 с Бахмутский-Лиманского объединенного управления Пенсионного фонда Украины Донецкой области пришли индивидуальные сведения о застрахованном лице особа_1 по форме ОК-5 и форме ОК-7 (л.д. 70-71), из которых видно , что в декабря 2019 года истец начислена заработная плата в размере 6759, 67 грн., в то время как ответчик в справке № 609/23 от 16 июня 2020 о размере начисленной, но не выплаченной заработной платы, отметил, что истцу в декабре 2019 начисляютсяРано заработную плату в размере 3166, 12 грн. (А 67), а в справке № 74/23 от 27 января 2020 ответчик указал, что истцу особа_1 подлежит выплате по декабрь 2019 сумма 3513, 00 грн. (А 21).
Таким образом, суд не принимает во внимание предоставленные ответчиком доказательства начисленной истцу заработной платы за декабрь 2019 года, поскольку они противоречат друг другу, а также индивидуальным сведениям о застрахованном лице особа_1 по форме ОК-5 и форме ОК-7.
По основаниям, для определениязадолженности по заработной плате за декабрь 2019 суд принимает во внимание индивидуальные сведения о застрахованном лице особа_1 по форме ОК-5 и форме ОК-7, согласно которым в декабря 2019 года истец начислена заработная плата в размере 6759, 67 грн.
Таким образом, судом установлено, что на настоящее время фактический расчет при увольнении с истцом, согласно ст. 47 и ст. 116 КЗоТ Украины, ЗАО «вистек» проведено не в полном объеме, в том числе не выплачена заработная плата за период с серпня 2019 по декабрь 2019 в размере 35142, 57 грн. (По август 2019 - 7460, 11 грн., Сентябрь 2019 - 7052, 53 грн., Октябрь 2019 - 6996, 27 грн., Ноябрь 2019 - 6873, 99 грн., Декабрь 2019 - 6759, 67 грн .).
При этом, суд считает, что поскольку предметом спора является именно заработная плата за август-декабрь 2019 года, то увеличение ее размера до 35142, 57 грн. не является увеличением исковых требований, соответственно не является выходом за пределы исковых требований, поскольку именно такая сумма указана в индивидуальних сведениях о застрахованном лице особа_1 по форме ОК-5 и форме ОК-7, и именно такая сумма подлежит налогообложению при ее выплате в качестве заработной платы.
Согласно статье 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ч. 1ст. 94 КЗоТ Украины, ст. 1 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу. Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия.
В соответствии со ст. 115 КЗоТ Украины, ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата выплачуеться работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней по сления периода, за который осуществляется выплата.
По смыслу п. 4 ч. 1 Европейской социальной хартии (пересмотренной) от 3 мая 1996, ратифицированной Законом Украины от 14 сентября 2006 года «О ратификации Европейской социальной хартии (пересмотренной)», все работники имеют право на справедливое вознаграждение, достаточное жизненный уровень.
Таким образом, работодатель должен заплатить работнику за труд, который выполнен или должно быть выполнено, или за услуги, которые предоставлены или должно быть предоставлено, Что обеспечивает реализацию одного из принципов осуществления трудовых правоотношений - возмездность труда.
Согласно ч. 1 ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день с ВИЧьнення. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Статьей 2 Закона Украины «Об оплате труда» определено, что в структуру заработной платы входят: 1) Основная заработная плата. Это вознаграждение за выполненную г.абота в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности). Она устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих. 2) Дополнительная заработная плата. Это вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда. Она включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с вывыполнением производственных задач и функций. 3) Другие поощрительные и компенсационные выплаты. К ним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, выплаты в рамках грантов, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
Статьей 1 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением строков их выплаты »предусмотрено, что предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица).
Согласно ст. 2 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты», компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее - компенсация) производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силу настоящего Закона. Под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера: пенсии; социальные выплаты; стипендии; заработная плата (денежное обеспечение) и другие.
Сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного общинЯнина дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается) (статья 3 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в н `связи с нарушением сроков их выплаты»).
Согласно п. 2 «Порядка проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты», утвержденного постановлением Кабинета Министров Укны от 21 февраля 2001 года № 159, компенсация гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее - компенсация) производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты денежных доходов, начисленных гражданам за период, начиная с 1 января 2001.
Пунктом 3 указанного Порядка предусмотрено, что компенсации подлежат частности денежные доходы вместе с суммой индексации, которые получают граждане в гривнях на территории Украины и не имеют разового характера: заработная плата (денежное обеспечение).
Согласно п. 4 Порядка, сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100 . Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается. Ежемесячные индексы потребительских цен публикуются Госкомстатом.
В соответствии со ст. 12, ч. 1 ст. 81 ГПК Украины, гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Каждая сторона несет риск наступления наслидкив, связанных с совершением или несовершение им процессуальных действий.
Согласно ст. 76 ГПК Украины, доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела. Эти данные устанавливаются следующими средствами: 1) письменными, вещественными и электронными доказательствами; 2) выводами экспертов; 3) свидетельскими показаниями.
При увольнении с предприятия окончательногорасчета с истцом проведено не было, при этом, ответчиком признается, что в сроки, установленные ч. 1 ст.116 КЗоТ Украины, он не выплатил все суммы, принадлежащие истцу от предприятия, как при увольнении, так и на время рассмотрения дела судом .
Поскольку особа_1, согласно платежному поручению № 1466 от 28 апреля 2020 года и реестру № 87 от 28 апреля 2020 перечисления на счета получателей согласно договора № 3283413, по состоянию на день принятия решения выплачена заработная плата за июль2019 в размере 5633, 61 грн., Не опровергнуто истцом, с ответчика подлежит взысканию задолженность по заработной плате за период с августа 2019 по декабрь 2019 в размере 35142, 57 грн.
Кроме того, с ЗАО «вистек» в пользу особа_1 подлежит также взысканию компенсация потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты в размере 168, 48 грн., Расчет которого суд считает правильным, поскольку он осуществлен истцом в соответствии с положениями Закона Украины «О компенсацию гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты »и« Порядка проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты », утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 21 февраля 2001 года № 159, и признается ответчиком.
Как разъяснил Пленум Верховного Суда Украины в абзаце 5 пункта 6 постановления «О практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24 декабря 1999 года № 13 удовлетворяюили требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Согласно п. 8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины № 100от 8 февраля 1995 года, начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку.
Согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», удовлетворяя вымоги об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию; поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Задержка выплаты истцу полного расчета при увольнении образовалась за период со следующего дня после освобождения (17 декабря 2019 года) по день принятия судом решения (2 июля 2020). Таким образом, за время задержки расчета с 17 декабря 2019 по 2 июля 2020 количество рабочих дней составляет 134 дня.
Поскольку согласно справке ответчика № 610/23 от 16 июня 2020 заработная плата истца октября 2019 составляет 6996, 27 грн., За ноябрь 2019 - 6873, 99 грн., А всего за два месяца в общем размере - 13870, 26 грн., то среднедневная заработная плата истца особа_1 составляет 477, 90 грн.(А 68).
Исходя из среднедневного заработка истца в размере 477, 90 грн., Не оспаривает ответчик и с которым соглашается суд средний заработок истца за время задержки расчета с 17 декабря 2019 по 2 июля 2020 составляет 64038, 60 грн. (134 (количество рабочих дней за время задержки расчета) х 477, 90 грн. (Среднедневной заработок истца) = 64038, 60 грн.), Который подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
С учетом изложенного, задолженность по заработной пла те за период с августа 2019 по декабрь 2019 в размере 35142, 57 грн., компенсация потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты в размере 168, 48 грн., средний заработок за время задержки расчета в размере 64038 , 60 грн. определены судом без удержания налогов и других обязательных платежей, поскольку такие содержания в соответствии со статьями 14.1.180, 18 162.1.3, 168 Налогового кодекса Украины является обязанностью налогового агента, которым является ответчик.
порядок возмещенияния морального вреда в сфере трудовых отношений регулируется ст. 237-1 КЗоТ Украины.
Статья 237-1 КЗоТ Украины предусматривает возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Указанная норма закона содержит перечень юридических фактов, составляющих основание возникновения правоотношений по возмещениюя владельцем или уполномоченным им органом причиненного работнику морального вреда.
По содержанию указанного положения закона основанием для возмещения морального вреда по ст.237-1 КЗоТ Украины является факт нарушения прав работника в сфере трудовых отношений, которое привело к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требовало от него дополнительных усилий для организации своей жизнь.
В п. 13 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31 марта 1995 года «О судебной практике по деламо возмещении морального (неимущественного) вреда »(с соответствующими изменениями) разъяснено, что в соответствии со ст. 237-1 КЗоТ Украины, при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконное увольнение или перевод, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обязанность по видшкодунию морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Таким образом, защита нарушенного права в сфере трудовых отношений обеспечивается как восстановлением положения, существовавшего до нарушения этого права (например, восстановление на работе), так и механизмом компенсации морального вреда, как негативных последствий (потерь) неимущественного характера, возникших в результате душевных страданий, которые лицо понеслоа в связи с посягательством на ее трудовые права и интересы. Конкретный способ, на основании которого осуществляется возмещение морального вреда избирается потерпевшим лицом, с учетом характера правонарушения, его последствий и других обстоятельств.
Кодекс законов о труде Украины не содержит каких-либо ограничений или исключений для компенсации морального вреда в случае нарушения трудовых прав работников, а ст. 237-1 цьогоКодексупередбачае право работника на возмещение морального вреда в выбранный им способ, в частности, возвращение потерпевшему стоимостного (денежного) эквивалента причиненного морального вреда, размер которой суд определяет в зависимости от характера и объема страданий, их продолжительности, тяжести вынужденных изменений в ее жизни и с учетом других обстоятельств.
Следовательно, компенсация причиненного морального вреда не поглощается самим фактом восстановления положения, существовавшего до нарушения трудовых правоотношений, а имеет самостоятельное юридическое значение, то есть при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношенн (незаконного увольнения или перевода, невыплаты причитающихся ему денежных сумм и т.п.) возмещение морального вреда на основании ст. 237-1 КЗоТ Украины осуществляется в выбранный работником способом, в частности, в виде единовременной денежной выплаты.
Такой вывод соответствует и практике Европейского суда по правам человека по делам «Тома против Люксембурга» (2001 год), «приобрели против Польши» (2000 год), согласно которым при признании увольнения незаконным, суд считает доказанным, что нарушения законных прав позывача привели к моральным страданиям, требовали от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Истцом в обоснование моральных страданий указано, что из-за задержки выплаты заработной платы при увольнении ему вызвано моральные страдания, которые выразились в неполучении средств на проживание больше, чем полгода, и это обусловило изменение образа его жизни. Он был вынужден прилагать значительные дополнительные усилия для удержания себя и своей семьи, занимать деньги у родственников и знакомых, будучии при этом работоспособной лицом, его унижало. За защитой своих прав он вынужден обращаться в суд, из-за чего также постоянно переживает. С января 2020 он получает государственную помощь по безработице, о чем предоставил суду справку № 916-2020 от 28 апреля 2020 (а 47), размер помощи меньше минимальной заработной платы, то есть его уклад жизни изменился. Ответчик, используя его труд, не платил длительное время ему заработную плату, его угнетало.
Итак, исходя из принципов г.озумности и справедливости, суд считает необходимым возместить истцу особа_1 моральный ущерб в размере 1000 грн., что является обоснованной компенсацией за невыплату заработной платы, учитывая только частичную утрату им жизненных связей в профессиональной сфере и необходимость дополнительных усилий для организации своей жизни в н `связи с потерей работы и невыплатой заработной платы, а в другой части считает необходимым отказать. При этом, сумма возмещения морального вреда в размере 1000 грн. ЗадатьАчэн судом без удержания налогов и других обязательных платежей, поскольку такие содержание является обязанностью налогового агента, которым является ответчик.
О требованиях искового заявления о взыскании расходов на юридическую помощь в размере 1100 грн. суд отмечает следующее.
В соответствии со ст. 137 ГПК Украины, расходы, связанные с правовым помощью адвоката, несут стороны, кроме случаев предоставления юридической помощи за счет государства. По результатам рассмотрения дела расходы на юридическую помощь адвоката подлежат разразделения между сторонами вместе с другими судебными издержками. Для целей распределения судебных расходов: 1) размер расходов на юридическую помощь адвоката, в том числе гонорара адвоката за представительство в суде и другую юридическую помощь, связанную с делом, включая подготовку к его рассмотрению, сбор доказательств и т.д., а также стоимость услуг помощника адвоката определяются согласно условиям договора о предоставлении правовой помощи и на основании соответствующих доказательств объема оказанных услуг и выполненных работ и ихстоимости, уплаченной или подлежащей уплате соответствующей стороной или третьим лицом; 2) размер суммы, подлежащей уплате в порядке компенсации расходов адвоката, необходимых для предоставления правовой помощи, устанавливается в соответствии с условиями договора о предоставлении правовой помощи на основании соответствующих доказательств, подтверждающих осуществление соответствующих расходов. Для определения размера расходов на юридическую помощь с целью распределения судебных расходов участник дела дает детальное описание работ (оказанных услуг), виконаних адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правовой помощи.
В качестве доказательства расходов на юридическую помощь истцом к исковому заявлению добавлено товарный чек № 86 от 07 февраля 2020 года, выданный физическим лицом - предпринимателем лицо_3, согласно которому истцом уплачено 1100 грн. за составление искового заявления о взыскании задолженности (л.д. 24).
Однако, вопреки требованиям ст. 137 ГПК Украины, истцом не представлено доказательств, что им заключен договор о предоставлении правовой помощи, по условиям которого рассчитывался размер расходов на юридическую помощь адвоката, а также представлено соответствующих доказательств по объему оказанных услуг, выполненных работ и их стоимости, в частности не предоставлено подробное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для предоставления юридической помощи.
Таким образом, суд считает необходимым отказать в удовлетворении исковых требований о взыскании расходов на юридическую помощь в размере 1100 грн. в связи с их недоказанностью.
С урахуванням вышеизложенного, суд пришел к выводу, что иск является частично обоснованным и подлежит удовлетворению.
При этом, в силу требований п. 2 ч. 1 ст. 430 ГПК Украины, следует допустить немедленное исполнение решения по делу о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
За подачу искового заявления истец судебный сбор не платил, поскольку освобожден от его уплаты на основании пункта 1 части 1 статьи 5 Закона Украины «О судебном сборе» как истец по делу про взыскании заработной платы.
Определением суда от 25 февраля 2020 истцу отсрочено уплату судебного сбора по другим исковыми требованиями до принятия судебного решения по делу.
Согласно части шестой статьи 141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядку, установленном Кабинетом Министров Украины, в связи с чем суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу государства судебный сбор пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований: по требования имущественного характера в размере 1681, 60 грн. и за требования о возмещении морального вреда в размере 105, 10 грн.
Руководствуясь ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ГПК Украины, суд

Р Е Ш И Л:

Исковые требования удовлетворить частично.
Взыскать с Частного акционерного общества «машиностроительный завод« вистек »(местонахождение: Донецкая область, г.. Бахмут, ул. Мира, д. 6, код егрпоу 31226457) в пользу особа_1 (информация_1, зарегистрированного по адресу: адрес_1; рнокпп номер_2) задолженность по заработной плате за период с августа 2019 по декабрь 2019 в размере 35 142 (тридцать пять тысяч сто сорок два) грн. 57 коп., Компенсацию потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты в размере 168 (сто шестьдесят висим) грн. 48 коп., Средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 64038 (шестьдесят четыре тысячи тридцать восемь) рублей. 60 коп., А также в возмещение морального вреда 1000 (одна тысяча) рублей. 00 коп. с последующим удержанием из этих сумм налогов и других обязательных платежей.
Взыскать с Открытого акционерного общества «машиностроительный завод« вистек »(местонахождение: Донецкая область, г.. Бахмут, ул. Мира, д. 6, код егрпоу 31226457) в пользу государства судебный сбор за воемги имущественного характера в размере 1681 (одна тысяча шестьсот восемьдесят-одна) грн. 60 коп. и за требования о возмещении морального вреда в размере 105 (сто пять) грн. 10 коп.
В удовлетворении остальной части исковых требований - отказать.
Допустить немедленное исполнение решения по делу о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в Донецкий апелляционный суд через Артемовский городской суд области оние тридцати дней со дня его провозглашения. Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.

судьяР.Е. [Д.]


ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 219/1118/20
Провадження № 2/219/1424/2020

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И



02 липня 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого – судді [Д.] Р.Є., за участю секретаря судового засідання [К] І.О., позивача особа_1 , представника відповідача особа_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді у м. Бахмуті у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Приватного акціонерного товариства «машинобудівний ЗАВОД «вістек» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на правничу допомогу, -

В С Т А Н О В И В:

07 лютого 2020 року позивач особа_1 звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «машинобудівний ЗАВОД «вістек», в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 31994, 84 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 168, 48 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 16 грудня 2019 року по день ухвалення рішення суду із розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 259, 66 грн., моральну шкоду у розмірі 20000 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1100 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував з відповідачем у трудових відносинах та 16 грудня 2019 року за угодою сторін був звільнений. Під час звільнення відповідач надав йому трудову книжку, однак розрахунок по заробітній платі не провів, внаслідок чого утворилася заборгованість з виплати заробітної плати в загальній сумі 31994, 84 грн., з яких: 5633, 61 грн. – заробітна плата за липень 2019 року, 6005, 39 грн. – заробітна плата за серпень 2019 року, 5677, 28 грн. – заробітна плата за вересень 2019 року, 5632, 00 грн. – заробітна плата за жовтень 2019 року, 5533, 56 грн. – заробітна плата за листопад 2019 року, 3513, 00 грн. – заробітна плата за грудень 2019 року. Оскільки ПрАТ «вістек» у добровільному порядку заборгованість не погашає, особа_1 вимушений звернутись до суду з даним позовом, в якому просить також стягнути з відповідача передбачену статтями 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам витрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 168, 48 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
27 квітня 2020 року до суду надійшов відзив відповідача ПрАТ «вістек» на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що частково погоджується із вимогами позовної заяви в частині стягнення на користь позивача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, у розмірі 31994, 84 грн., компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 168, 48 грн. та середнього заробітку із розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 259, 66 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн. просить відмовити, оскільки вказані вимоги не підтверджені належними доказами (а.с. 37-38).
18 травня 2020 року представник відповідача особа_2 звернулася до суду із клопотанням, в якому зазначила, що 28 квітня 2020 року ПрАТ «вістек» позивачу частково сплачено заборгованість із заробітної плати у розмірі 5633, 61 грн., у зв`язку із чим залишок заборгованості із заробітної плати складає 26361, 23 грн. (а.с. 48-52).
Позивач особа_1 у судовому засіданні на вимогах позовної заяви наполягав та просив їх задовольнити з урахуванням доказів, які надійшли на запит суду.
Представник відповідача особа_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Пояснила, що проти задоволення позовних вимог про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати не заперечує. Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зазначила, що визнає вказані вимоги за період з дня звільнення до 28 квітня 2020 року, окільки в цей день позивачу було частково виплачено заробітну плату. У відшкодуванні позивачу моральної шкоди у розмірі 20000 грн. просила відмовити у повному обсязі, оскільки судом повинна застосовуватися справедлива сатисфакція щодо матеріальних збитків, моральних збитків та витрат.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положенням ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено, що згідно з записами у трудовій книжці серії номер_1 0430991 від 04 червня 1987 року, позивач особа_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «вістек» (а.с. 8-16).
16 грудня 2019 року трудові відносини між сторонами було припинено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП відповідно до наказу № 211 к/бр від 16 грудня 2019 року, що видно з наявного у трудовій книжці запису за № 37 (а.с. 16).
Згідно з довідкою ПрАТ «вістек» № 74/23 від 27 січня 2020 року, розмір грошових виплат, які особа_1 повинен був отримати при звільненні 16 грудня 2019 року, складає 31994, 84 грн., з яких: 5633, 61 грн. – заробітна плата за липень 2019 року, 6005, 39 грн. – заробітна плата за серпень 2019 року, 5677, 28 грн. – заробітна плата за вересень 2019 року, 5632, 00 грн. – заробітна плата за жовтень 2019 року, 5533, 56 грн. – заробітна плата за листопад 2019 року, 3513, 00 грн. – заробітна плата за грудень 2019 року (а.с. 21).
З доданого позивачем до позову розрахунку компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату видно, що розмір компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 5633, 61 грн. (заробітна плата за липень 2019 року) складає 56, 34 гривень; за 6005, 39 грн. (заробітна плата за серпень 2019 року) складає 78, 07 грн.; за 5677, 28 грн. (заробітна плата за вересень 2019 року) складає 34, 07 грн., за 5632, 00 грн. (заробітна плата за жовтень 2019 року) складає 0, 00 грн.; за 5533, 56 грн. (заробітна плата за листопад 2019 року) складає 0, 00 грн., за 3513, 00 грн. (заробітна плата за грудень 2019 року) складає 0, 00 грн., а усього за вказаний період – 168, 48 грн. (а.с. 22-23).
З доданих відповідачем до матеріалів справи платіжного доручення № 1466 від 28 квітня 2020 року та реєстру № 87 від 28 квітня 2020 року перерахування на рахунки отримувачів згідно угоди № 3283413 видно що відповідачем перераховано позивачу заборгованість з заробітної плати за липень 2019 року у розмірі 5633, 61 грн. (а.с. 49-51).
Відповідно до довідки ПрАТ «вістек» № 474/36 від 14 травня 2020 року, розмір грошових виплат, які особа_1 повинен був отримати при звільненні 16 грудня 2019 року, складає 26361, 23 грн. (а.с. 52).
На виконання ухвали суду від 02 червня 2020 року про витребування доказів відповідачем ПрАТ «Вістек» надано суду довідку № 609/23 від 16 червня 2020 року про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати (без відрахування сум податків і зборів), за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року, відповідно до якої розмір нарахованої особа_1 заробітної плати за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року складає 31549, 02 грн., з них за серпень 2019 року – 7460, 11 грн., вересень 2019 року – 7052, 53 грн., жовтень 2019 року – 6996, 27 грн., листопад 2019 року – 6873, 99 грн., грудень 2019 року – 3166, 12 грн. (а.с. 67). Також відповідачем надано довідку № 610/23 від 16 червня 2020 року про середній заробіток позивача, згідно з якою середньоденний заробіток позивача складає 477 грн. 90 коп. (а.с. 68).
Крім того, на виконання ухвали суду від 02 червня 2020 року з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надішли індивідуальні відомості про застраховану особу особа_1 за формою ОК-5 та формою ОК-7 (а.с. 70-71), з яких видно, що у грудні 2019 року позивачу нараховано заробітну плату у розмірі 6759, 67 грн., в той час як відповідач у довідці № 609/23 від 16 червня 2020 року про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, зазначив, що позивачу у грудні 2019 року нараховано заробітну плату у розмірі 3166, 12 грн. (а.с. 67), а у довідці № 74/23 від 27 січня 2020 року відповідач вказав, що позивачу особа_1 підлягає виплаті за грудень 2019 року сума 3513, 00 грн. (а.с. 21).
Таким чином, суд не приймає до уваги надані відповідачем докази щодо нарахованої позивачу заробітної плати за грудень 2019 року, оскільки вони суперечать один одному, а також індивідуальним відомостям про застраховану особу особа_1 за формою ОК-5 та формою ОК-7.
За таких підстав, для визначення заборгованості з заробітної плати за грудень 2019 року суд бере до уваги індивідуальні відомості про застраховану особу особа_1 за формою ОК-5 та формою ОК-7, згідно з якими у грудні 2019 року позивачу нараховано заробітну плату у розмірі 6759, 67 грн.
Таким чином, судом встановлено, що станом на теперішній час фактичний розрахунок при звільненні з позивачем, згідно зі ст. 47 та ст. 116 КЗпП України, ПрАТ «вістек» проведено не в повному обсязі, зокрема не виплачено заробітну плату за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року у розмірі 35142, 57 грн. (за серпень 2019 року – 7460, 11 грн., вересень 2019 року – 7052, 53 грн., жовтень 2019 року – 6996, 27 грн., листопад 2019 року – 6873, 99 грн., грудень 2019 року – 6759, 67 грн.).
При цьому, суд вважає, що оскільки предметом спору є саме заробітна плата за серпень-грудень 2019 року, то збільшення її розміру до 35142, 57 грн. не є збільшенням позовних вимог, відповідно не є виходом за межі позовних вимог, оскільки саме така сума зазначена в індивідуальних відомостях про застраховану особу особа_1 за формою ОК-5 та формою ОК-7, і саме така сума підлягає оподаткуванню при її виплаті в якості заробітної плати.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
За змістом п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин – відплатність праці.
Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що до структури заробітної плати входять: 1) Основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі – компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).
Згідно з п. 2 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі – компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що компенсації підлягають зокрема грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з п. 4 Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
При звільненні з підприємства остаточного розрахунку з позивачем проведено не було, при цьому, відповідачем визнається, що у строки, встановлені ч. 1 ст.116 КЗпП України, він не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства, як при звільненні, так і на час розгляду справи судом.
Оскільки особа_1 , згідно з платіжним дорученням № 1466 від 28 квітня 2020 року та реєстром № 87 від 28 квітня 2020 року перерахування на рахунки отримувачів згідно угоди № 3283413, станом на день ухвалення рішення виплачено заробітну плату за липень 2019 року у розмірі 5633, 61 грн., що не спростовано позивачем, з відповідача підлягає стягненню заборгованість з заробітної плати за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року у розмірі 35142, 57 грн.
Крім того, з ПрАТ «вістек» на користь особа_1 підлягає також стягненню компенсація втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 168, 48 грн., розрахунок якої суд вважає вірним, оскільки він здійснений позивачем відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, і визнається відповідачем.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 5 пункту 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню; оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Затримка виплати позивачу повного розрахунку при звільненні утворилася за період з наступного дня після звільнення (17 грудня 2019 року) по день ухвалення судом рішення (02 липня 2020 року). Таким чином, за час затримки розрахунку з 17 грудня 2019 року по 02 липня 2020 року кількість робочих днів складає 134 дні.
Оскільки відповідно до довідки відповідача № 610/23 від 16 червня 2020 року заробітна плата позивача за жовтень 2019 року складає 6996, 27 грн., за листопад 2019 року – 6873, 99 грн., а всього за два місяці у загальному розмірі – 13870, 26 грн., то середньоденна заробітна плата позивача особа_1 складає 477, 90 грн. (а.с. 68).
Виходячи із середньоденного заробітку позивача у розмірі 477, 90 грн., який не оспорює відповідач та з яким погоджується суд, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку з 17 грудня 2019 року по 02 липня 2020 року складає 64038, 60 грн. (134 (кількість робочих днів за час затримки розрахунку) х 477, 90 грн. (середньоденний заробіток позивача) = 64038, 60 грн.), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
З урахуванням викладеного, заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року у розмірі 35142, 57 грн., компенсація втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 168, 48 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 64038, 60 грн. визначено судом без утримання податків й інших обов`язкових платежів, оскільки такі утримання відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст.237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цьогоКодексупередбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення, тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати.
Такий висновок відповідає і практиці Європейського суду з прав людини у справах «Тома проти Люксембургу» (2001 рік), «Надбала проти Польщі» (2000 рік), згідно з якими при визнанні звільнення незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивачем на обґрунтування моральних страждань зазначено, що через затримку виплати заробітної плати при звільненні йому спричинено моральні страждання, які виразилися у неотриманні коштів на проживання більше, ніж пів року, і це зумовило зміну способу його життя. Він був вимушений докладати значних додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, позичати гроші у родичів та знайомих, будучи при цьому працездатною особою, що його принижувало. За захистом своїх прав він вимушений звертатися до суду, через що також постійно переживає. З січня 2020 року він отримує державну допомогу по безробіттю, про що надав суду довідку № 916-2020 від 28 квітня 2020 року (а.с. 47), розмір допомоги менше мінімальної заробітної плати, тобто його уклад життя змінився. Відповідач, використовуючи його працю, не сплачував тривалий час йому заробітну плату, що його пригнічувало.
Отже, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачеві особа_1 моральну шкоду у розмірі 1000 грн., що є обґрунтованою компенсацією за невиплату заробітної плати, враховуючи лише часткову втрату ним життєвих зв`язків у професійній сфері та необхідність додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку із втратою роботи та невиплатою заробітної плати, а в іншій частині вважає за необхідне відмовити. При цьому, суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн. визначено судом без утримання податків й інших обов`язкових платежів, оскільки такі утримання є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.
Щодо вимог позовної заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1100 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В якості доказу витрат на правничу допомогу позивачем до позовної заяви додано товарний чек № 86 від 07 лютого 2020 року, виданий фізичною особою – підприємцем особа_3 , згідно з яким позивачем сплачено 1100 грн. за складання позовної заяви про стягнення заборгованості (а.с. 24).
Однак, всупереч вимогам ст. 137 ЦПК України, позивачем не надано доказів, що ним укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого розраховувався розмір витрат на правничу допомогу адвоката, а також не надано відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, зокрема не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1100 грн. у зв`язку з їх недоведеністю.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.
При цьому, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, слід допустити негайне виконання рішення у справі про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
За подання позовної заяви позивач судовий збір не сплачував, оскільки звільнений від його сплати на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» як позивач у справі про стягнення заробітної плати.
Ухвалою суду від 25 лютого 2020 року позивачу відстрочено сплату судового збору за іншими позовними вимогами до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: за вимоги майнового характеру у розмірі 1681, 60 грн. та за вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 105, 10 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «машинобудівний ЗАВОД «вістек» (місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 6; код єдрпоу 31226457) на користь особа_1 ( інформація_1 , зареєстрованого за адресою: адреса_1 ; рнокпп номер_2 ) заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року у розмірі 35142 (тридцять п`ять тисяч сто сорок дві) грн. 57 коп., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 168 (сто шістдесят вісім) грн. 48 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 64038 (шістдесят чотири тисячі тридцять вісім) грн. 60 коп., а також у відшкодування моральної шкоди 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. з подальшим утриманням з цих сум податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «машинобудівний ЗАВОД «вістек» (місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 6; код єдрпоу 31226457) на користь держави судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп. та за вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 105 (сто п`ять) грн. 10 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.
Допустити негайне виконання рішення у справі про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.Є. [Д.]