ПРАТ "ГТРЗ": невыплата зарплаты
Дело №385/1302/21
2/385/475/21
Р И Ш Е Н Н Я
И М Е Н Е М У К Р, А И Н И
(заочное)
05.11.2021 года Гайворонский районный суд Кировоградской области в составе: председательствующего — судьи [Х.] М.М.,
с участием секретаря судебного заседания — Хмелевской И.П.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в городе Гайвороне дело по иску лицо_1 к Частному акционерному обществу «Гайворонский тепловозоремонтный завод» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработке за время задержки расчета,
в с т, а н о в и в:
Краткое изложение позиций сторон.
особа_1 обратился в Гайворонский районный суд Кировоградской области с иском в Частное акционерное общество «Гайворонский тепловозоремонтный завод», в котором просит взыскать с ответчика ПАО «Гайворонский тепловозоремонтный завод» в его пользу задолженность по невыплаченной заработной плате3 и компенсации 32 копейки, а также средний собработка за время задержки расчета на день предъявления иска в сумме 115 970 гривен 50 копеек. Кроме того, просит взыскать с ответчика в его пользу судебные издержки по делу.
В обоснование исковых требований отметил, что с 17.08.1987 года по 26.08.2020 он работал в должности начальника ТВ и ИТК в ЧАО «Гайворонский тепловозоремонтный завод». Приказом №39 от 26.08.2020 года на основании ст. 38 КЗоТ Украины он был уволен с работы с ЧАО «гтрз» с согласия сторон. Однако в деньувольнение ему была невыплачена начисленная заработная плата за период с августа 2019 по август 2020 год и комменсация за неиспользованный отпуск, что составляет 134 688 гривен 32 копейки.
Учитывая, что по вине ответчика истцу не выплачено заработную плату, компенсацию за неиспользованный отпуск, поэтому истец просит его взыскать в порядке. Кроме того, истец просит взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета, который с момента увольненияа по день подачи иска 30.09.2021 составляет 115 970 грн. 50 коп.
Позиция ответчика.
Ответчик правом подачи отзыва не воспользовался.
Заявления и ходатайство сторон, обобщение их доводов и другие процессуальные действия по делу.
По постановлению Гайворонского районного суда Кировоградской области от 05.10.2021 г. открыто производство по делу и рассмотрение дела постановлено проводить по правилам упрощенного искового производства с уведомлением (вызовом) сторон.
Позиции участников дела во время разгляду дела по существу.
Истец и его представитель в судебное заседание не явились, представитель истца подал в суд заявление о рассмотрении дела в отсутствии истца и его представителя, заявленные исковые требования полностью поддерживает, просит иск удовлетворить, против заочного рассмотрения дела не возражал.
Представитель ответчика ПАО «Гайворонский тепловозоремонтный завод» в судебное заседание не явился, о причинах неявки суд не сообщил, хотя в соответствии с требованиями ч.10 ст. 128 ГПК Украиныбыл заблаговременно должным образом уведомлен о дате, времени и месте судебного разбирательства через отправку почтового сообщения по юридическому адресу местонахождения ответчика, зафиксированного в Едином государственном реестре юридических лиц, физических лиц — предпринимателей и общественных формирований. Заявления о рассмотрении дела в его отсутствие ответчик не подавал.
С согласия истца суд принимает решение при заочном рассмотрении дела, что соответствует положениям ст. 280 ГПК Украины.
В связи с неявкой сторон в судебноезаседание фиксирования судебного процесса посредством звукозаписывающего технического средства не осуществляется в соответствии с требованиями ч. 2 ст. 247 ГПК Украины.
Исследовав материалы дела и проверив их доказательствами, следовательно, выяснив действительные обстоятельства дела, суд приходит к следующим выводам.
Фактические обстоятельства дела, установленные судом, и соответствующие правоотношения.
особа_1 с 03.08.1987 года по 26.08.2020 год работал в ПАО «Гайворонский тепловозоремонтный завод», согласно Приказу № 39 вид 26.08.2020 года из в. 38 КЗоТ Украины уволен с работы с согласия сторон, что утверждается данными копии трудовой книжки Серия номер_1 (а.с. 9−11).
Из справки, выданной ПАО «Гайворонский тепловозоремонтный завод», усматривается, что особа_1 работал на данном предприятии в должности начальника ТВ и ВТД, задолженность по начисленной заработной плате по состоянию на 01.09.2020 года составляет 134 688 грн. 32 коп., сумма к оплате составляет 104 432 грн. 42 коп. Кроме того, истцу выплаченв больничные за ноябрь 2019 в размере 1108 грн. 81 коп. и за декабрь 2019 в размере 2882 грн. 90 коп. (а.с. 21).
Данные обстоятельства также подтверждаются данными индивидуальных сведений о застрахованном лице на имя особа_1 из Реестра застрахованных лиц Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования Пенсионного фонда Украины (а.с. 12−16).
Мотивы, исходящие из суда, и примененные нормы права.
Согласно ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ГПК Украины каждое лицо имеет правао в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов, а суд, осуществляя правосудие, защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором.
В силу положений ч.1 ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных нею требований и на основании доказательств, поданных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно ст. 81 ГПК Украины на сторон возложена обязанность доказывания и представления доказательств. Участники дела имеют равные права по осуществлению всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Доказательства представляются сторонами и другими участниками дела. Доказательство не может основываться на предположениях.
Реализация принципа состязательности в гражданском процессе и доказывание перед судом убедительности своих требований путем предоставления доказательств является одним из основных принципов судопроизводства (статья 129 Конституции Украины).
Представленные истцом доказательства суд признает надлежащими и допустимыми, достоверными и достаточными, поскольку эти доказательства содержат информацию относительно предмета исковых требований.
В соответствии с положениями ст.43 Конституции Украины и статьи 2 Кодекса законов о труде Украины, каждый имеет право на труд, включающий возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату, не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Статьей 94 Кодекса законов о труде Украины определено, что заработная плата — это вознаграждение, исчисленное как правило, в денежном выражении, которое собственник или уполномоченный им орган выплачивает работнику за проделанную им работу.
Согласно части 1 статьи 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно статье 115 КЗоТ Украины, статье 24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленныеным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, что не превышает шестнадцати календарных дней и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата. При этом, по личному письмуным согласием работника выплата заработной платы может производиться через учреждения банков, почтовыми переводами на указанный ими счет (адрес) с обязательной оплатой этих услуг за счет работодателя.
По положениям ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работникавыплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления работником требования о расчете.
Согласно п. 14.1.180 Налогового кодекса Украины, налоговый агент по налогу на доходы физических лиц — юридическое лицо (его филиал, отделение, другое обособленное подразделение), самозанятое лицо, представительство нерезидента -юридического лица, инвестор (оператор) по соглашению о распределении продукции, независимо от организационно-правового статуса и способа налогообложения другими налогами и/или формы начисления (выплаты, предоставления) дохода (в денежной или не денежной форме) обязаны начислять, удерживать и уплачивать налог, предусмотренный разделом IV настоящего Кодекса, в бюджет от имени и за счет физического лица с доходов, выплачиваемых такому лицу, вести налоговый учет, представлять налоговую отчетностьорганам и нести ответственность за нарушение его норм в порядке, предусмотренном статьей 18 и разделом IV настоящего Кодекса
Статьей 168 Налогового кодекса Украины предусмотрен порядок начисления, удержания и уплаты (перечисления) налога в бюджет.
168.1. Налогообложение доходов, начисленных (выплаченных, предоставленных) налогоплательщику налоговым агентом.
168.1.1. Налоговый агент, начисляющий (выплачивающий, предоставляющий) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать податок из суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную в статье 167 настоящего Кодекса.
168.1.2. Налог уплачивается (перечисляется) в бюджет при выплате налогооблагаемого дохода единым платежным документом. Банки принимают платежные документы на выплату дохода только при одновременном представлении расчетного документа на перечисление этого налога в бюджет.
Согласно положениям п. 6 Постановления Пленума ВСУ «О практике применения судами законодательства об оплатетруда» № 13 от 24 декабря 1999 года, удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении подлежащих взысканию сумм. Поскольку взимание и уплата подоходного налога с граждан соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в резолютивной части решения.
Истецом доказано, что он находился в трудовых отношениях с ответчикомс 03.08.1987 года по 26.08.2020 года, однако при увольнении не получил все причитающиеся ему выплаты.
В частности, истцом предоставлена справка о наличии в ЧАО «гтрз» перед ним задолженности в размере начисленной 134 688 грн. 32 коп., с учетом выплаченных больничных на сумму 3991 грн. 71 коп. и налогов и сборов, что к уплате составляет 104 432 грн. 42 коп.
Разрешая спорные правоотношения, возникшие по данному делу между сторонами, суд считает доказанным наличие перед истцом задолженности по начислениюной заработной платы, которая составляет 130 696 гривен 61 копейку, с учетом того, что особа_1 были выплачены больничные в сумме 3991 грн. 71 коп., которая подтверждена данными справки, вовлеченной в исковое заявление (а.с. 21) и именно эта сумма подлежит налогообложению при ее выплате в качестве заработной платы.
Учитывая приведенное, исковые требования особа_1 о взыскании задолженности с заработной платы подлежат частичному удовлетворению и с ответчика в пользу истца следует взыскать задолженностьитной платы в размере 130 696 гривен 61 копейку с учетом удержания налогов и других обязательных платежей.
Кроме того, согласно ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, при отсутствии спора об их размере предприятие должно выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999, установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день не был на работе, на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взимает в пользу.ть работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведении его до рассмотрения дела по дню постановления решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Такое же разъяснение этой нормы права предоставил Конституционный Суд Украины в своем решении № 4-рп/2012 от 22.02.2012 по делу об официальном толковании положений статьи 233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с положениями статей 117, 237−1 КЗоТ Украины.
В своем постановлении от 30.01.2019 ОП ВС (дело № 910/4518/16) указала, что по содержанию норм статей 94, 116, 117 Кодекса законов о труде Украины и статей 1, 2 Закона Украины «Об оплате труда» средний заработок время задержки расчета при увольнении по своей правовой природе является специальным видом ответственности работодателя, направленным на защиту прав уволенных работников по получению ими в предусмотренный законом срок вознаграждения за проделанную работу (всех выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственными гарантиями), который начисляется в размере среднего заработка и не входит в структуру заработной платы.
Взыскание с работодателя (собственника или уполномоченного им органа предприятия, учреждения, организации) среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные встатьи 116 настоящего Кодекса, за все время задержки по дню фактического расчета) по своей правовой природе является специальным видом ответственности работодателя, который начисляется в размере среднего заработка и направлен на защиту прав уволенных работников по получению ими в предусмотренный законом срок вознаграждения за проделанную работу (всех выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственными гарантиями).
Согласно ст. 263 ГПК Украины, яка определяет критерии законности и обоснованности решения, а также ст. 13 «О судоустройстве и статусе судей», при выборе и применении нормы права к спорным правоотношениям суд учитывает выводы по применению соответствующих норм права, изложенные в постановлениях Верховного Суда.
Судом установлено, что на момент увольнения, а именно: по состоянию на 26.08.2020 ответчиком не произведен полный расчет с истцом. Доказательств выплаты заработной платы истцу ответчик не предоставил.
В соответствии с разъясненень, данных в п. 32 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 9 от 06.11.1992 «О практике рассмотрения судами трудовых споров», в случаях взыскания в пользу работника среднего заработка за время вынужденного прогула в связи с незаконным увольнением или переводом, отстранением от работы, невыполнением решения о возобновлении на работе, задержкой выдачи трудовой книжки или расчета он определяется по общим правилам исчисления среднего заработка исходя из заработка за последниедва календарных месяца работы Для работников, проработавших на данном предприятии (учреждении, организации) менее двух месяцев, исчисление производится из расчета среднего заработка за фактически отработанное время. При этом учитываются положения Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 г. № 100.
В соответствии с пунктом 2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины08.02.1995 № 100, среднемесячная заработная плата за время задержки расчета работника исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих события, с которым связана выплата, то есть предшествуют дню увольнения работника с работы.
Согласно ч.2 ст. 117 КЗоТ Украины при наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, когда спор решен в пользуцевника. Если спор решен в пользу работника частично, размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Учитывая нормы закона, время задержки надлежащих истцу, как уволенному 26.08.2020 года работнику сумм составляет период с 27.08.2020 года (на следующий день после увольнения) и по день подачи иска — 30.09.2021 года.
При таких обстоятельствах к взысканию с ОАО «Гайворонский тепловозоремонтный завод» в пользу особа_1 подлежит взысканию средний заработок.ок за время задержки расчета при увольнении за период с 27.08.2020 года (на следующий день после увольнения) по 30.09.2021 года (день обращения истца в суд с исковым заявлением).
При этом при расчете оплаты среднего заработка за время задержки расчета при увольнении суд исходит из положений «Порядка исчисления средней заработной платы», утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины №100 от 08 февраля 1995 года.
Согласно абзацу 3 пункта 2 указанного Положения — среднемесячныйна заработная плата за время задержки расчета работника исчисляется, исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующие события, с которым связана выплата, то есть предшествующие дню увольнения работника с работы. При этом, согласно п.5 разд. IV порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Согласно абз.1 п.8 раздела. IV порядка начисления выплат, исчисляемыхиз средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку.
Среднедневная (среднечасовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренныхих действующим законодательством, — календарных дней за этот период.
Учитывая изложенное при исчислении размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета, следует использовать формулу, по которой подсчитывается период задержки за рабочие дни исходя из среднедневного заработка, исчисленного в соответствии с положениями порядка.
Такой расчет соответствует содержанию вышеуказанных норм права и практике их применения, в частности, Постановлению Верховного Суда Украины от 01.03.2017г.по делу №635/2084/16-ц и Постановлению Верховного Суда от 02.08.2019г. по делу №755/17855/16-ц.
Так, количество рабочих дней за последние два календарных месяца работы, предшествующих событиям, с которым связана выплата, т.е., то есть в сумме 43 дня. Размер его заработка за эти месяцы, согласно информации из справки, выданной ЧАО «гтрз» и индивидуальных сведений о застрахованном лицеа имя особа_1 из Реестра застрахованных лиц Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования Пенсионного фонда Украины составляет 9100 грн. и 9100 грн. за каждый месяц соответственно (а. стр. 16, 21).
Таким образом, размер среднедневной заработной платы лицо_1 составляет: (9100+9100):43 = 423 грн. 25 коп.
При определении количества рабочих дней суд выходит из пятидневной рабочей недели истца и данных, изложенных в письме Минсоцполитики Украины от 29.07.2019 № 1133/0/206−19 «О расчете нормы продолжительности рабочего времени на 2020 год».
Количество рабочих дней задержки расчета при увольнении с 27.08.2020 года, дня следующего за днем увольнения, до дня обращения истца в суд с иском 274 рабочих дня.
Ввиду этого размер среднего заработка за весь период задержки расчета по день обращения истца в суд с иском составляет 115 970 грн. 50 коп. и именно эта сумма подлежит взысканию с ответчика. Суд соглашается с предложенным истцом расчетом серзаработка за время задержки расчета.
Что касается понесенных истцом расходов на юридическую помощь, то суд отмечает следующее.
Согласно содержанию ч.2ст. 141 ГПК Украины судебные издержки, связанные с рассмотрением дела в случае удовлетворения иска возлагаются на ответчика.
Согласно ч.1ст. 133 ГПК Украины, судебные издержки состоят из судебного сбора и расходов, связанных с рассмотрением дела.
Согласно требованиям п.1 ч.3ст. 133 ГПК Украины, к расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходыты на профессиональную юридическую помощь.
Полномочия адвоката Медвидя В.А. по делу как представителя истца лицо_1 подтверждается ордером серия ВА № 1020357, выданным в соответствии с Законом Украины «Об адвокатуре и адвокатской деятельности» (а.с. 23).
Представителем истца приложен Договор № 03/09 о предоставлении юридической помощи (а.с.22), подробное описание работ выполненных адвокатом для предоставления юридической помощи от 30.09.2021 года (а.с.24−25), акт № 6/09 приемки -передачи средств за предоставление юридических пуслуг от 30.09.2021 года, квитанцию к подоходному кассовому ордеру № 51 от 30.09.2021 года, согласно которым общая стоимость расходов истца на профессиональную юридическую помощь составляет 3150 грн. (а.с. 26−27).
Учитывая требования ч.4 ст. 137 ГПК Украины, суд пришел к выводу, что размер расходов на оплату услуг адвоката соразмерен, учитывая сложность дела и выполненных адвокатом работ (оказанных услуг); временем, израсходованным адвокатом на выполнение соответствующих работ (оказание услуг); объемом предоставленных адвокатоватом услуг и выполненных работ; ценой иска и (или) значением дела для стороны.
Частью 9 статьи 139 ГПК Украины установлено, что обязанность доказывания несоразмерности расходов возлагается на сторону, заявляющую ходатайство об уменьшении расходов, подлежащих распределению между сторонами.
Суд с учетом мнения сторон, критерия реальности адвокатских расходов (установление их действительности и необходимости), а также критерия разумности их размера, сложности и конкретных обстоятельств дела, делает вывод, что в пользу истца с ответчика следует взыскать понесенные расходы на профессиональную правовую помощь в размере 3150 грн.
Вопрос о распределении расходов по уплате судебного сбора суд решает из статьи 141 ГПК Украины.
Истецом заявлялись два исковых требования — об удержании заработной платы и о взыскании компенсации за задержку расчета.
От уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы по делам о взыскании заработной платы.ной платы и возобновление на работе (пункт 1 части 1 статьи 5 Закона Украины «О судебном сборе»), а потому с ответчика в доход государства подлежит взысканию 908 грн. судебного сбора за исковое требование о взыскании невыплаченной заработной платы
Кроме того, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию 1159 грн. 70 коп. судебного сбора за удовлетворенное исковое требование о взыскании среднего заработка за весь период задержки расчета.
Кроме того, суд считает необходимым в соответствии с требованиями п. 1 ч.. 1 ст. 430 ГПК Украины допустить немедленное исполнение решения по части взыскания заработной платы в пределах платежа за один месяц.
Руководствуясь ст. ст. 141, 263, 265, 280−284 ГПК Украины, суд
у х в, а л и в:
иск удовлетворить частично.
Взыскать с Частного акционерного общества «Гайворонский тепловозоремонтный завод» (местонахождение: 26300, ул. Большого Кобзаря, 9, г. Гайворон, Головановский район, Кировоградская область, егрпоу 01057723), в пользу особа_1, інрмация_1 (место жительства: адрес_1, рнокпп номер_2) задолженность по заработной плате в размере 130 696 (сто тридцать тысяч шестьсот девяносто шесть) гривен 61 копейку с взысканием при выплате налогов и обязательных платежей.
Решение по части взыскания заработной платы в пределах платежа за один месяц допустить к немедленному исполнению.
Взыскать с Частного акционерного общества «Гайворонский тепловозоремонтный завод» (местонахождение: 26300, ул.Великого Кобзаря, 9, г. Гайворон, Головановский район, Кировоградская область, егрпоу 01057723), в пользу особа_1, информация_1 (место жительства: адрес_1, рнокпп номер_2) средний заработок5 девятьсот семьдесят) гривен 50 копеек с взысканием при уплате налогов и обязательных платежей, предусмотренных законодательством Украины.
Взыскать с Частного акционерного общества «Гайворонский тепловозоремонтный завод» (местрасположение: 26300, ул. Великого Кобзаря, 9, г. Гайворон, Головановский район, Кировоградская область, егрпоу 01057723), в пользу особа_1, информация_1 (место жительства: адрес_1, рнокпп номер_2) расходы на профессиональную юридическую помощь.
В остальном иска отказать.
Взыскать с Частного акционерного общества «Гайворонский тепловозоремонтный завод» (местонахождение: 26300, ул. Великого Кобзаря, 9, г. Гайворон, Головановский район, Кировоградская область, егрпоу 01057723), в пользу лицо_1, информация_1 (место жительства: адрес_1, рнокпп номер_2) 1159 (одна тысяча сто пятьдесят девять) гривен 70 копеек уплаченного судебного сбора.
Взыскать с Частного акционерного общества «Гайворонский тепловозоремонтный завод» в доход государства 908 (девятьсот восемь) гривен судебного сбора.
Заочное решение может быть пересмотрено принятым судом по письменному заявлению ответчика о его пересмотре, поданном в течение тридцати дней сдня его провозглашения. Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день его провозглашения, имеет право на возобновление пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре — если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда.
В случае оставления заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения, заочное решение может быть обжаловано ответчиком в общем порядке, установленном настоящим Кодексом. В этом случае срок на апелляционное обжалованиея решение начинает отчисляться с даты вынесения определения об оставлении заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения.
Решение может быть обжаловано в Кропивницкий апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы в течение 30 дней со дня его провозглашения.
Судья М. М. [Х.]
Дата документа 05.11.2021
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 385/1302/21
2/385/475/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
(Заочне)
05.11.2021 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого — судді [Х.] М.М.,
з участю секретаря судового засідання — Хмельовської І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайвороні справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Гайворонський тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
в с т, а н о в и в:
Стислий виклад позицій сторін.
особа_1 звернувся до Гайворонського районного суду Кіровоградської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Гайворонський тепловозоремонтний завод», в якому просить стягнути з відповідача ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод» на його користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 134 688 гривень 32 копійки, а також середній заробіток за час затримки розрахунку на день пред`явлення позову в сумі 115 970 гривень 50 копійок. Крім того, просить стягнути з відповідача у його користь судові витрати у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 17.08.1987 року по 26.08.2020 року він працював на посаді начальника ТВ та ВТК в ПрАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод». Наказом № 39 від 26.08.2020 року на підставі ст. 38 КЗпП України його було звільнено з роботи із ПрАТ «гтрз» за згодою сторін. Проте в день звільнення йому була невиплачена нарахована заробітна плата за період з серпня 2019 року по серпень 2020 рік та коменсація за невикористану відпустку, що складає 134 688 гривень 32 копійки.
З огляду на те, що з вини відповідача позивачу не виплачено заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, тому позивач просить її стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку, який з моменту звільнення та по день подання позову 30.09.2021 року складає 115 970 грн. 50 коп.
Позиція відповідача.
Відповідач правом подачі відзиву не скористався.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 05.10.2021 року відкрито провадження у справі та розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позиції учасників справи під час розгляду справи по суті.
Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, заявлені позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник відповідача ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча у відповідності до вимог ч.10 ст. 128 ЦПК України був завчасно належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду через надіслання поштового повідомлення за юридичною адресою місцезнаходження відповідача, зафіксованої в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців і громадських формувань. Заяви про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.
особа_1 з 03.08.1987 року по 26.08.2020 рік працював в ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод», відповідно до Наказу № 39 від 26.08.2020 року на підставі ст. 38 КЗпП України звільнений з роботи за згодою сторін, що стверджується даними копії трудової книжки Серія номер_1 (а.с. 9−11).
З довідки, виданої ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод», вбачається, що особа_1 працював на даному підприємстві на посаді начальника ТВ та ВТД, заборгованість із нарахованої заробітної плати такого станом на 01.09.2020 року становить 134 688 грн. 32 коп., сума до сплати становить 104 432 грн. 42 коп. Крім того, позивачу виплачено лікарняні за листопад 2019 року у розмірі 1108 грн. 81 коп. та за грудень 2019 року у розмірі 2882 грн. 90 коп. (а.с. 21).
Дані обставини також підтверджуються і даними індивідуальних відомостей про застраховану особу на ім`я особа_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (а.с. 12−16).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог шляхом надання доказів є однією з основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України).
Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог.
Відповідно до положень статті 43 Конституції України та статті 2 Кодексу законів про працю України, кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. При цьому, за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
За положеннями ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до п. 14.1.180 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу
Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.
168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до положень п. 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Позивачем доведено, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 03.08.1987 року по 26.08.2020 року, проте при звільненні не отримав всі належні йому виплати.
Зокрема позивачем надано довідку про наявність в ПрАТ «гтрз» перед ним заборгованості в розмірі нарахованої 134 688 грн. 32 коп., з урахуванням виплачених лікарняних в сумі 3991 грн. 71 коп. та податків і зборів, що до сплати становить 104 432 грн. 42 коп.
Вирішуючи спірні правовідносини, які виникли в даній справі між сторонами, суд вважає доведеною наявність перед позивачем заборгованості із нарахованої заробітної плати, яка становить 130 696 гривень 61 копійку, з урахуванням того, що особа_1 було виплачено лікарняні в сумі 3991 грн. 71 коп., яка підтверджена даними довідки, долученої до позовної заяви (а.с. 21) і саме ця сума підлягає оподаткуванню при її виплаті в якості заробітної плати.
Ураховуючи наведене, позовні вимоги особа_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість із заробітної плати в розмірі 130 696 гривень 61 копійку з врахуванням утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Крім того, відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке ж роз`яснення цієї норми права надав Конституційний Суд України у своєму рішенні № 4-рп/2012 від 22.02.2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237−1 КЗпП України.
У своїй постанові від 30.01.2019 ВП ВС (справа № 910/4518/16) вказала, що за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 «Про судоустрій і статус суддів», при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що на момент звільнення, а саме: станом на 26.08.2020 року відповідачем не здійснено повний розрахунок з позивачем. Доказів виплати заробітної плати позивачу відповідач суду не надав.
Відповідно до роз`яснень, даних у п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто передують дню звільнення працівника з роботи.
Згідно з ч.2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Враховуючи норми закону, час затримки належних позивачу, як звільненому 26.08.2020 року працівнику сум складає період з 27.08.2020 року (наступний день після звільнення) і по день подання позову — 30.09.2021 року.
За таких обставин, до стягнення з ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод» на користь особа_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.08.2020 року (наступний день після звільнення) по 30.09.2021 року (день звернення позивача до суду з позовною заявою).
При цьому, при розрахунку оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд виходить з положень «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 зазначеного Положення — середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. При цьому, відповідно до п.5 розд. IV порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абз.1 п.8 розді. IV порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — календарних днів за цей період.
З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.
Такий розрахунок відповідає змісту зазначених вище норм права та практиці їх застосування, зокрема, Постанові Верховного Суду України від 01.03.2017р. у справі №635/2084/16-ц та Постанові Верховного Суду від 02.08.2019р. у справі №755/17855/16-ц.
Так, кількість робочих днів за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи (26.08.2020) — червень 2020 року та липень 2020 року — 20 і 23 відповідно, тобто в сумі 43 дні. Розмір його заробітку за ці місяці, згідно інформації з довідки, виданої ПрАТ «гтрз» та індивідуальних відомостей про застраховану особу на ім`я особа_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, становить 9100 грн. та 9100 грн. за кожен місяць відповідно (а.с. 16, 21).
Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати особа_1 складає: (9100+9100):43 = 423 грн. 25 коп.
При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п`ятиденного робочого тижня позивача та даних, викладених у листі Мінсоцполітики України від 29.07.2019 № 1133/0/206−19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік».
Кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 27.08.2020 року, дня наступного за днем звільнення, до дня звернення позивача до суду з позовом 274 робочих дні.
Зважаючи на це, розмір середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день звернення позивача до суду з позовом становить 115 970 грн. 50 коп. і саме ця сума підлягає до стягнення з відповідача. Суд погоджується із запропонованим позивачем розрахунком середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Що стосується понесених позивачем витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту ч.2ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до ч.1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно вимог п.1 ч.3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Повноваження адвоката Медвідя В.А. у справі як представника позивача особа_1 підтверджуються ордером серія ВА № 1020357, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (а.с. 23).
Представником позивача долучено Договір № 03/09 про надання правничої допомоги (а.с.22), детальний опис робіт виконаних адвокатом для надання правничої допомоги від 30.09.2021 року (а.с.24−25), акт № 6/09 приймання-передачі коштів за надання юридичних послуг від 30.09.2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 51 від 30.09.2021 року, згідно яких загальна вартість витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 3150 грн. (а.с. 26−27).
Ураховуючи вимоги ч.4 ст. 137 ЦПК України, суд дійшов висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним, враховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Частиною 9 статті 139 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд із урахуванням думки сторін, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, складності та конкретних обставин справи, приходить до висновку, що на користь позивача з відповідача слід стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3150 грн.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
Позивачем заявлялись дві позовні вимоги — про стягнення заробітної плати та про стягнення компенсації за затримку розрахунку.
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (пункт 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»), а тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 908 грн. судового збору за позовну вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати.
Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1159 грн. 70 коп. судового збору за задоволену позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку.
Окрім того, суд вважає за необхідне відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 141, 263, 265, 280−284 ЦПК України, суд
у х в, а л и в:
позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Гайворонський тепловозоремонтний завод» (місцезнаходження: 26300, вул. Великого Кобзаря, 9, м. Гайворон, Голованівський район, Кіровоградська область, єдрпоу 01057723), на користь особа_1, інформація_1 (місце проживання: адреса_1, рнокпп номер_2) заборгованість по заробітній платі в розмірі 130 696 (сто тридцять тисяч шістсот дев`яносто шість) гривень 61 копійку зі стягненням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.
Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Гайворонський тепловозоремонтний завод» (місцезнаходження: 26300, вул. Великого Кобзаря, 9, м. Гайворон, Голованівський район, Кіровоградська область, єдрпоу 01057723), на користь особа_1, інформація_1 (місце проживання: адреса_1, рнокпп номер_2) середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 115 970 (сто п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят) гривень 50 копійок зі стягненням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Гайворонський тепловозоремонтний завод» (місцезнаходження: 26300, вул. Великого Кобзаря, 9, м. Гайворон, Голованівський район, Кіровоградська область, єдрпоу 01057723), на користь особа_1, інформація_1 (місце проживання: адреса_1, рнокпп номер_2) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3150 (три тисячі сто п`ятдесят) гривень.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Гайворонський тепловозоремонтний завод» (місцезнаходження: 26300, вул. Великого Кобзаря, 9, м. Гайворон, Голованівський район, Кіровоградська область, єдрпоу 01057723), на користь особа_1, інформація_1 (місце проживання: адреса_1, рнокпп номер_2) 1159 (одна тисяча сто п`ятдесят дев`ять) гривень 70 копійок сплаченого судового збору.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Гайворонський тепловозоремонтний завод» в дохід держави 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя М. М. [Х.]
Дата документу 05.11.2021
2/385/475/21
Р И Ш Е Н Н Я
И М Е Н Е М У К Р, А И Н И
(заочное)
05.11.2021 года Гайворонский районный суд Кировоградской области в составе: председательствующего — судьи [Х.] М.М.,
с участием секретаря судебного заседания — Хмелевской И.П.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в городе Гайвороне дело по иску лицо_1 к Частному акционерному обществу «Гайворонский тепловозоремонтный завод» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработке за время задержки расчета,
в с т, а н о в и в:
Краткое изложение позиций сторон.
особа_1 обратился в Гайворонский районный суд Кировоградской области с иском в Частное акционерное общество «Гайворонский тепловозоремонтный завод», в котором просит взыскать с ответчика ПАО «Гайворонский тепловозоремонтный завод» в его пользу задолженность по невыплаченной заработной плате3 и компенсации 32 копейки, а также средний собработка за время задержки расчета на день предъявления иска в сумме 115 970 гривен 50 копеек. Кроме того, просит взыскать с ответчика в его пользу судебные издержки по делу.
В обоснование исковых требований отметил, что с 17.08.1987 года по 26.08.2020 он работал в должности начальника ТВ и ИТК в ЧАО «Гайворонский тепловозоремонтный завод». Приказом №39 от 26.08.2020 года на основании ст. 38 КЗоТ Украины он был уволен с работы с ЧАО «гтрз» с согласия сторон. Однако в деньувольнение ему была невыплачена начисленная заработная плата за период с августа 2019 по август 2020 год и комменсация за неиспользованный отпуск, что составляет 134 688 гривен 32 копейки.
Учитывая, что по вине ответчика истцу не выплачено заработную плату, компенсацию за неиспользованный отпуск, поэтому истец просит его взыскать в порядке. Кроме того, истец просит взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета, который с момента увольненияа по день подачи иска 30.09.2021 составляет 115 970 грн. 50 коп.
Позиция ответчика.
Ответчик правом подачи отзыва не воспользовался.
Заявления и ходатайство сторон, обобщение их доводов и другие процессуальные действия по делу.
По постановлению Гайворонского районного суда Кировоградской области от 05.10.2021 г. открыто производство по делу и рассмотрение дела постановлено проводить по правилам упрощенного искового производства с уведомлением (вызовом) сторон.
Позиции участников дела во время разгляду дела по существу.
Истец и его представитель в судебное заседание не явились, представитель истца подал в суд заявление о рассмотрении дела в отсутствии истца и его представителя, заявленные исковые требования полностью поддерживает, просит иск удовлетворить, против заочного рассмотрения дела не возражал.
Представитель ответчика ПАО «Гайворонский тепловозоремонтный завод» в судебное заседание не явился, о причинах неявки суд не сообщил, хотя в соответствии с требованиями ч.10 ст. 128 ГПК Украиныбыл заблаговременно должным образом уведомлен о дате, времени и месте судебного разбирательства через отправку почтового сообщения по юридическому адресу местонахождения ответчика, зафиксированного в Едином государственном реестре юридических лиц, физических лиц — предпринимателей и общественных формирований. Заявления о рассмотрении дела в его отсутствие ответчик не подавал.
С согласия истца суд принимает решение при заочном рассмотрении дела, что соответствует положениям ст. 280 ГПК Украины.
В связи с неявкой сторон в судебноезаседание фиксирования судебного процесса посредством звукозаписывающего технического средства не осуществляется в соответствии с требованиями ч. 2 ст. 247 ГПК Украины.
Исследовав материалы дела и проверив их доказательствами, следовательно, выяснив действительные обстоятельства дела, суд приходит к следующим выводам.
Фактические обстоятельства дела, установленные судом, и соответствующие правоотношения.
особа_1 с 03.08.1987 года по 26.08.2020 год работал в ПАО «Гайворонский тепловозоремонтный завод», согласно Приказу № 39 вид 26.08.2020 года из в. 38 КЗоТ Украины уволен с работы с согласия сторон, что утверждается данными копии трудовой книжки Серия номер_1 (а.с. 9−11).
Из справки, выданной ПАО «Гайворонский тепловозоремонтный завод», усматривается, что особа_1 работал на данном предприятии в должности начальника ТВ и ВТД, задолженность по начисленной заработной плате по состоянию на 01.09.2020 года составляет 134 688 грн. 32 коп., сумма к оплате составляет 104 432 грн. 42 коп. Кроме того, истцу выплаченв больничные за ноябрь 2019 в размере 1108 грн. 81 коп. и за декабрь 2019 в размере 2882 грн. 90 коп. (а.с. 21).
Данные обстоятельства также подтверждаются данными индивидуальных сведений о застрахованном лице на имя особа_1 из Реестра застрахованных лиц Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования Пенсионного фонда Украины (а.с. 12−16).
Мотивы, исходящие из суда, и примененные нормы права.
Согласно ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ГПК Украины каждое лицо имеет правао в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов, а суд, осуществляя правосудие, защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором.
В силу положений ч.1 ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных нею требований и на основании доказательств, поданных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно ст. 81 ГПК Украины на сторон возложена обязанность доказывания и представления доказательств. Участники дела имеют равные права по осуществлению всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Доказательства представляются сторонами и другими участниками дела. Доказательство не может основываться на предположениях.
Реализация принципа состязательности в гражданском процессе и доказывание перед судом убедительности своих требований путем предоставления доказательств является одним из основных принципов судопроизводства (статья 129 Конституции Украины).
Представленные истцом доказательства суд признает надлежащими и допустимыми, достоверными и достаточными, поскольку эти доказательства содержат информацию относительно предмета исковых требований.
В соответствии с положениями ст.43 Конституции Украины и статьи 2 Кодекса законов о труде Украины, каждый имеет право на труд, включающий возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату, не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Статьей 94 Кодекса законов о труде Украины определено, что заработная плата — это вознаграждение, исчисленное как правило, в денежном выражении, которое собственник или уполномоченный им орган выплачивает работнику за проделанную им работу.
Согласно части 1 статьи 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно статье 115 КЗоТ Украины, статье 24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленныеным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, что не превышает шестнадцати календарных дней и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата. При этом, по личному письмуным согласием работника выплата заработной платы может производиться через учреждения банков, почтовыми переводами на указанный ими счет (адрес) с обязательной оплатой этих услуг за счет работодателя.
По положениям ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работникавыплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления работником требования о расчете.
Согласно п. 14.1.180 Налогового кодекса Украины, налоговый агент по налогу на доходы физических лиц — юридическое лицо (его филиал, отделение, другое обособленное подразделение), самозанятое лицо, представительство нерезидента -юридического лица, инвестор (оператор) по соглашению о распределении продукции, независимо от организационно-правового статуса и способа налогообложения другими налогами и/или формы начисления (выплаты, предоставления) дохода (в денежной или не денежной форме) обязаны начислять, удерживать и уплачивать налог, предусмотренный разделом IV настоящего Кодекса, в бюджет от имени и за счет физического лица с доходов, выплачиваемых такому лицу, вести налоговый учет, представлять налоговую отчетностьорганам и нести ответственность за нарушение его норм в порядке, предусмотренном статьей 18 и разделом IV настоящего Кодекса
Статьей 168 Налогового кодекса Украины предусмотрен порядок начисления, удержания и уплаты (перечисления) налога в бюджет.
168.1. Налогообложение доходов, начисленных (выплаченных, предоставленных) налогоплательщику налоговым агентом.
168.1.1. Налоговый агент, начисляющий (выплачивающий, предоставляющий) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать податок из суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную в статье 167 настоящего Кодекса.
168.1.2. Налог уплачивается (перечисляется) в бюджет при выплате налогооблагаемого дохода единым платежным документом. Банки принимают платежные документы на выплату дохода только при одновременном представлении расчетного документа на перечисление этого налога в бюджет.
Согласно положениям п. 6 Постановления Пленума ВСУ «О практике применения судами законодательства об оплатетруда» № 13 от 24 декабря 1999 года, удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении подлежащих взысканию сумм. Поскольку взимание и уплата подоходного налога с граждан соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в резолютивной части решения.
Истецом доказано, что он находился в трудовых отношениях с ответчикомс 03.08.1987 года по 26.08.2020 года, однако при увольнении не получил все причитающиеся ему выплаты.
В частности, истцом предоставлена справка о наличии в ЧАО «гтрз» перед ним задолженности в размере начисленной 134 688 грн. 32 коп., с учетом выплаченных больничных на сумму 3991 грн. 71 коп. и налогов и сборов, что к уплате составляет 104 432 грн. 42 коп.
Разрешая спорные правоотношения, возникшие по данному делу между сторонами, суд считает доказанным наличие перед истцом задолженности по начислениюной заработной платы, которая составляет 130 696 гривен 61 копейку, с учетом того, что особа_1 были выплачены больничные в сумме 3991 грн. 71 коп., которая подтверждена данными справки, вовлеченной в исковое заявление (а.с. 21) и именно эта сумма подлежит налогообложению при ее выплате в качестве заработной платы.
Учитывая приведенное, исковые требования особа_1 о взыскании задолженности с заработной платы подлежат частичному удовлетворению и с ответчика в пользу истца следует взыскать задолженностьитной платы в размере 130 696 гривен 61 копейку с учетом удержания налогов и других обязательных платежей.
Кроме того, согласно ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, при отсутствии спора об их размере предприятие должно выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999, установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день не был на работе, на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взимает в пользу.ть работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведении его до рассмотрения дела по дню постановления решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Такое же разъяснение этой нормы права предоставил Конституционный Суд Украины в своем решении № 4-рп/2012 от 22.02.2012 по делу об официальном толковании положений статьи 233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с положениями статей 117, 237−1 КЗоТ Украины.
В своем постановлении от 30.01.2019 ОП ВС (дело № 910/4518/16) указала, что по содержанию норм статей 94, 116, 117 Кодекса законов о труде Украины и статей 1, 2 Закона Украины «Об оплате труда» средний заработок время задержки расчета при увольнении по своей правовой природе является специальным видом ответственности работодателя, направленным на защиту прав уволенных работников по получению ими в предусмотренный законом срок вознаграждения за проделанную работу (всех выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственными гарантиями), который начисляется в размере среднего заработка и не входит в структуру заработной платы.
Взыскание с работодателя (собственника или уполномоченного им органа предприятия, учреждения, организации) среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные встатьи 116 настоящего Кодекса, за все время задержки по дню фактического расчета) по своей правовой природе является специальным видом ответственности работодателя, который начисляется в размере среднего заработка и направлен на защиту прав уволенных работников по получению ими в предусмотренный законом срок вознаграждения за проделанную работу (всех выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственными гарантиями).
Согласно ст. 263 ГПК Украины, яка определяет критерии законности и обоснованности решения, а также ст. 13 «О судоустройстве и статусе судей», при выборе и применении нормы права к спорным правоотношениям суд учитывает выводы по применению соответствующих норм права, изложенные в постановлениях Верховного Суда.
Судом установлено, что на момент увольнения, а именно: по состоянию на 26.08.2020 ответчиком не произведен полный расчет с истцом. Доказательств выплаты заработной платы истцу ответчик не предоставил.
В соответствии с разъясненень, данных в п. 32 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 9 от 06.11.1992 «О практике рассмотрения судами трудовых споров», в случаях взыскания в пользу работника среднего заработка за время вынужденного прогула в связи с незаконным увольнением или переводом, отстранением от работы, невыполнением решения о возобновлении на работе, задержкой выдачи трудовой книжки или расчета он определяется по общим правилам исчисления среднего заработка исходя из заработка за последниедва календарных месяца работы Для работников, проработавших на данном предприятии (учреждении, организации) менее двух месяцев, исчисление производится из расчета среднего заработка за фактически отработанное время. При этом учитываются положения Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 г. № 100.
В соответствии с пунктом 2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины08.02.1995 № 100, среднемесячная заработная плата за время задержки расчета работника исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих события, с которым связана выплата, то есть предшествуют дню увольнения работника с работы.
Согласно ч.2 ст. 117 КЗоТ Украины при наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, когда спор решен в пользуцевника. Если спор решен в пользу работника частично, размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Учитывая нормы закона, время задержки надлежащих истцу, как уволенному 26.08.2020 года работнику сумм составляет период с 27.08.2020 года (на следующий день после увольнения) и по день подачи иска — 30.09.2021 года.
При таких обстоятельствах к взысканию с ОАО «Гайворонский тепловозоремонтный завод» в пользу особа_1 подлежит взысканию средний заработок.ок за время задержки расчета при увольнении за период с 27.08.2020 года (на следующий день после увольнения) по 30.09.2021 года (день обращения истца в суд с исковым заявлением).
При этом при расчете оплаты среднего заработка за время задержки расчета при увольнении суд исходит из положений «Порядка исчисления средней заработной платы», утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины №100 от 08 февраля 1995 года.
Согласно абзацу 3 пункта 2 указанного Положения — среднемесячныйна заработная плата за время задержки расчета работника исчисляется, исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующие события, с которым связана выплата, то есть предшествующие дню увольнения работника с работы. При этом, согласно п.5 разд. IV порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Согласно абз.1 п.8 раздела. IV порядка начисления выплат, исчисляемыхиз средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку.
Среднедневная (среднечасовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренныхих действующим законодательством, — календарных дней за этот период.
Учитывая изложенное при исчислении размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета, следует использовать формулу, по которой подсчитывается период задержки за рабочие дни исходя из среднедневного заработка, исчисленного в соответствии с положениями порядка.
Такой расчет соответствует содержанию вышеуказанных норм права и практике их применения, в частности, Постановлению Верховного Суда Украины от 01.03.2017г.по делу №635/2084/16-ц и Постановлению Верховного Суда от 02.08.2019г. по делу №755/17855/16-ц.
Так, количество рабочих дней за последние два календарных месяца работы, предшествующих событиям, с которым связана выплата, т.е., то есть в сумме 43 дня. Размер его заработка за эти месяцы, согласно информации из справки, выданной ЧАО «гтрз» и индивидуальных сведений о застрахованном лицеа имя особа_1 из Реестра застрахованных лиц Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования Пенсионного фонда Украины составляет 9100 грн. и 9100 грн. за каждый месяц соответственно (а. стр. 16, 21).
Таким образом, размер среднедневной заработной платы лицо_1 составляет: (9100+9100):43 = 423 грн. 25 коп.
При определении количества рабочих дней суд выходит из пятидневной рабочей недели истца и данных, изложенных в письме Минсоцполитики Украины от 29.07.2019 № 1133/0/206−19 «О расчете нормы продолжительности рабочего времени на 2020 год».
Количество рабочих дней задержки расчета при увольнении с 27.08.2020 года, дня следующего за днем увольнения, до дня обращения истца в суд с иском 274 рабочих дня.
Ввиду этого размер среднего заработка за весь период задержки расчета по день обращения истца в суд с иском составляет 115 970 грн. 50 коп. и именно эта сумма подлежит взысканию с ответчика. Суд соглашается с предложенным истцом расчетом серзаработка за время задержки расчета.
Что касается понесенных истцом расходов на юридическую помощь, то суд отмечает следующее.
Согласно содержанию ч.2ст. 141 ГПК Украины судебные издержки, связанные с рассмотрением дела в случае удовлетворения иска возлагаются на ответчика.
Согласно ч.1ст. 133 ГПК Украины, судебные издержки состоят из судебного сбора и расходов, связанных с рассмотрением дела.
Согласно требованиям п.1 ч.3ст. 133 ГПК Украины, к расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходыты на профессиональную юридическую помощь.
Полномочия адвоката Медвидя В.А. по делу как представителя истца лицо_1 подтверждается ордером серия ВА № 1020357, выданным в соответствии с Законом Украины «Об адвокатуре и адвокатской деятельности» (а.с. 23).
Представителем истца приложен Договор № 03/09 о предоставлении юридической помощи (а.с.22), подробное описание работ выполненных адвокатом для предоставления юридической помощи от 30.09.2021 года (а.с.24−25), акт № 6/09 приемки -передачи средств за предоставление юридических пуслуг от 30.09.2021 года, квитанцию к подоходному кассовому ордеру № 51 от 30.09.2021 года, согласно которым общая стоимость расходов истца на профессиональную юридическую помощь составляет 3150 грн. (а.с. 26−27).
Учитывая требования ч.4 ст. 137 ГПК Украины, суд пришел к выводу, что размер расходов на оплату услуг адвоката соразмерен, учитывая сложность дела и выполненных адвокатом работ (оказанных услуг); временем, израсходованным адвокатом на выполнение соответствующих работ (оказание услуг); объемом предоставленных адвокатоватом услуг и выполненных работ; ценой иска и (или) значением дела для стороны.
Частью 9 статьи 139 ГПК Украины установлено, что обязанность доказывания несоразмерности расходов возлагается на сторону, заявляющую ходатайство об уменьшении расходов, подлежащих распределению между сторонами.
Суд с учетом мнения сторон, критерия реальности адвокатских расходов (установление их действительности и необходимости), а также критерия разумности их размера, сложности и конкретных обстоятельств дела, делает вывод, что в пользу истца с ответчика следует взыскать понесенные расходы на профессиональную правовую помощь в размере 3150 грн.
Вопрос о распределении расходов по уплате судебного сбора суд решает из статьи 141 ГПК Украины.
Истецом заявлялись два исковых требования — об удержании заработной платы и о взыскании компенсации за задержку расчета.
От уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы по делам о взыскании заработной платы.ной платы и возобновление на работе (пункт 1 части 1 статьи 5 Закона Украины «О судебном сборе»), а потому с ответчика в доход государства подлежит взысканию 908 грн. судебного сбора за исковое требование о взыскании невыплаченной заработной платы
Кроме того, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию 1159 грн. 70 коп. судебного сбора за удовлетворенное исковое требование о взыскании среднего заработка за весь период задержки расчета.
Кроме того, суд считает необходимым в соответствии с требованиями п. 1 ч.. 1 ст. 430 ГПК Украины допустить немедленное исполнение решения по части взыскания заработной платы в пределах платежа за один месяц.
Руководствуясь ст. ст. 141, 263, 265, 280−284 ГПК Украины, суд
у х в, а л и в:
иск удовлетворить частично.
Взыскать с Частного акционерного общества «Гайворонский тепловозоремонтный завод» (местонахождение: 26300, ул. Большого Кобзаря, 9, г. Гайворон, Головановский район, Кировоградская область, егрпоу 01057723), в пользу особа_1, інрмация_1 (место жительства: адрес_1, рнокпп номер_2) задолженность по заработной плате в размере 130 696 (сто тридцать тысяч шестьсот девяносто шесть) гривен 61 копейку с взысканием при выплате налогов и обязательных платежей.
Решение по части взыскания заработной платы в пределах платежа за один месяц допустить к немедленному исполнению.
Взыскать с Частного акционерного общества «Гайворонский тепловозоремонтный завод» (местонахождение: 26300, ул.Великого Кобзаря, 9, г. Гайворон, Головановский район, Кировоградская область, егрпоу 01057723), в пользу особа_1, информация_1 (место жительства: адрес_1, рнокпп номер_2) средний заработок5 девятьсот семьдесят) гривен 50 копеек с взысканием при уплате налогов и обязательных платежей, предусмотренных законодательством Украины.
Взыскать с Частного акционерного общества «Гайворонский тепловозоремонтный завод» (местрасположение: 26300, ул. Великого Кобзаря, 9, г. Гайворон, Головановский район, Кировоградская область, егрпоу 01057723), в пользу особа_1, информация_1 (место жительства: адрес_1, рнокпп номер_2) расходы на профессиональную юридическую помощь.
В остальном иска отказать.
Взыскать с Частного акционерного общества «Гайворонский тепловозоремонтный завод» (местонахождение: 26300, ул. Великого Кобзаря, 9, г. Гайворон, Головановский район, Кировоградская область, егрпоу 01057723), в пользу лицо_1, информация_1 (место жительства: адрес_1, рнокпп номер_2) 1159 (одна тысяча сто пятьдесят девять) гривен 70 копеек уплаченного судебного сбора.
Взыскать с Частного акционерного общества «Гайворонский тепловозоремонтный завод» в доход государства 908 (девятьсот восемь) гривен судебного сбора.
Заочное решение может быть пересмотрено принятым судом по письменному заявлению ответчика о его пересмотре, поданном в течение тридцати дней сдня его провозглашения. Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день его провозглашения, имеет право на возобновление пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре — если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда.
В случае оставления заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения, заочное решение может быть обжаловано ответчиком в общем порядке, установленном настоящим Кодексом. В этом случае срок на апелляционное обжалованиея решение начинает отчисляться с даты вынесения определения об оставлении заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения.
Решение может быть обжаловано в Кропивницкий апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы в течение 30 дней со дня его провозглашения.
Судья М. М. [Х.]
Дата документа 05.11.2021
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 385/1302/21
2/385/475/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
(Заочне)
05.11.2021 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого — судді [Х.] М.М.,
з участю секретаря судового засідання — Хмельовської І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайвороні справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Гайворонський тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
в с т, а н о в и в:
Стислий виклад позицій сторін.
особа_1 звернувся до Гайворонського районного суду Кіровоградської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Гайворонський тепловозоремонтний завод», в якому просить стягнути з відповідача ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод» на його користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 134 688 гривень 32 копійки, а також середній заробіток за час затримки розрахунку на день пред`явлення позову в сумі 115 970 гривень 50 копійок. Крім того, просить стягнути з відповідача у його користь судові витрати у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 17.08.1987 року по 26.08.2020 року він працював на посаді начальника ТВ та ВТК в ПрАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод». Наказом № 39 від 26.08.2020 року на підставі ст. 38 КЗпП України його було звільнено з роботи із ПрАТ «гтрз» за згодою сторін. Проте в день звільнення йому була невиплачена нарахована заробітна плата за період з серпня 2019 року по серпень 2020 рік та коменсація за невикористану відпустку, що складає 134 688 гривень 32 копійки.
З огляду на те, що з вини відповідача позивачу не виплачено заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, тому позивач просить її стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку, який з моменту звільнення та по день подання позову 30.09.2021 року складає 115 970 грн. 50 коп.
Позиція відповідача.
Відповідач правом подачі відзиву не скористався.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 05.10.2021 року відкрито провадження у справі та розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позиції учасників справи під час розгляду справи по суті.
Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, заявлені позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник відповідача ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча у відповідності до вимог ч.10 ст. 128 ЦПК України був завчасно належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду через надіслання поштового повідомлення за юридичною адресою місцезнаходження відповідача, зафіксованої в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців і громадських формувань. Заяви про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.
особа_1 з 03.08.1987 року по 26.08.2020 рік працював в ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод», відповідно до Наказу № 39 від 26.08.2020 року на підставі ст. 38 КЗпП України звільнений з роботи за згодою сторін, що стверджується даними копії трудової книжки Серія номер_1 (а.с. 9−11).
З довідки, виданої ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод», вбачається, що особа_1 працював на даному підприємстві на посаді начальника ТВ та ВТД, заборгованість із нарахованої заробітної плати такого станом на 01.09.2020 року становить 134 688 грн. 32 коп., сума до сплати становить 104 432 грн. 42 коп. Крім того, позивачу виплачено лікарняні за листопад 2019 року у розмірі 1108 грн. 81 коп. та за грудень 2019 року у розмірі 2882 грн. 90 коп. (а.с. 21).
Дані обставини також підтверджуються і даними індивідуальних відомостей про застраховану особу на ім`я особа_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (а.с. 12−16).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог шляхом надання доказів є однією з основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України).
Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог.
Відповідно до положень статті 43 Конституції України та статті 2 Кодексу законів про працю України, кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. При цьому, за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
За положеннями ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до п. 14.1.180 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу
Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.
168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до положень п. 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Позивачем доведено, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 03.08.1987 року по 26.08.2020 року, проте при звільненні не отримав всі належні йому виплати.
Зокрема позивачем надано довідку про наявність в ПрАТ «гтрз» перед ним заборгованості в розмірі нарахованої 134 688 грн. 32 коп., з урахуванням виплачених лікарняних в сумі 3991 грн. 71 коп. та податків і зборів, що до сплати становить 104 432 грн. 42 коп.
Вирішуючи спірні правовідносини, які виникли в даній справі між сторонами, суд вважає доведеною наявність перед позивачем заборгованості із нарахованої заробітної плати, яка становить 130 696 гривень 61 копійку, з урахуванням того, що особа_1 було виплачено лікарняні в сумі 3991 грн. 71 коп., яка підтверджена даними довідки, долученої до позовної заяви (а.с. 21) і саме ця сума підлягає оподаткуванню при її виплаті в якості заробітної плати.
Ураховуючи наведене, позовні вимоги особа_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість із заробітної плати в розмірі 130 696 гривень 61 копійку з врахуванням утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Крім того, відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке ж роз`яснення цієї норми права надав Конституційний Суд України у своєму рішенні № 4-рп/2012 від 22.02.2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237−1 КЗпП України.
У своїй постанові від 30.01.2019 ВП ВС (справа № 910/4518/16) вказала, що за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 «Про судоустрій і статус суддів», при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що на момент звільнення, а саме: станом на 26.08.2020 року відповідачем не здійснено повний розрахунок з позивачем. Доказів виплати заробітної плати позивачу відповідач суду не надав.
Відповідно до роз`яснень, даних у п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто передують дню звільнення працівника з роботи.
Згідно з ч.2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Враховуючи норми закону, час затримки належних позивачу, як звільненому 26.08.2020 року працівнику сум складає період з 27.08.2020 року (наступний день після звільнення) і по день подання позову — 30.09.2021 року.
За таких обставин, до стягнення з ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод» на користь особа_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.08.2020 року (наступний день після звільнення) по 30.09.2021 року (день звернення позивача до суду з позовною заявою).
При цьому, при розрахунку оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд виходить з положень «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 зазначеного Положення — середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. При цьому, відповідно до п.5 розд. IV порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абз.1 п.8 розді. IV порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — календарних днів за цей період.
З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.
Такий розрахунок відповідає змісту зазначених вище норм права та практиці їх застосування, зокрема, Постанові Верховного Суду України від 01.03.2017р. у справі №635/2084/16-ц та Постанові Верховного Суду від 02.08.2019р. у справі №755/17855/16-ц.
Так, кількість робочих днів за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи (26.08.2020) — червень 2020 року та липень 2020 року — 20 і 23 відповідно, тобто в сумі 43 дні. Розмір його заробітку за ці місяці, згідно інформації з довідки, виданої ПрАТ «гтрз» та індивідуальних відомостей про застраховану особу на ім`я особа_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, становить 9100 грн. та 9100 грн. за кожен місяць відповідно (а.с. 16, 21).
Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати особа_1 складає: (9100+9100):43 = 423 грн. 25 коп.
При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п`ятиденного робочого тижня позивача та даних, викладених у листі Мінсоцполітики України від 29.07.2019 № 1133/0/206−19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік».
Кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 27.08.2020 року, дня наступного за днем звільнення, до дня звернення позивача до суду з позовом 274 робочих дні.
Зважаючи на це, розмір середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день звернення позивача до суду з позовом становить 115 970 грн. 50 коп. і саме ця сума підлягає до стягнення з відповідача. Суд погоджується із запропонованим позивачем розрахунком середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Що стосується понесених позивачем витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту ч.2ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до ч.1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно вимог п.1 ч.3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Повноваження адвоката Медвідя В.А. у справі як представника позивача особа_1 підтверджуються ордером серія ВА № 1020357, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (а.с. 23).
Представником позивача долучено Договір № 03/09 про надання правничої допомоги (а.с.22), детальний опис робіт виконаних адвокатом для надання правничої допомоги від 30.09.2021 року (а.с.24−25), акт № 6/09 приймання-передачі коштів за надання юридичних послуг від 30.09.2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 51 від 30.09.2021 року, згідно яких загальна вартість витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 3150 грн. (а.с. 26−27).
Ураховуючи вимоги ч.4 ст. 137 ЦПК України, суд дійшов висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним, враховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Частиною 9 статті 139 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд із урахуванням думки сторін, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, складності та конкретних обставин справи, приходить до висновку, що на користь позивача з відповідача слід стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3150 грн.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
Позивачем заявлялись дві позовні вимоги — про стягнення заробітної плати та про стягнення компенсації за затримку розрахунку.
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (пункт 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»), а тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 908 грн. судового збору за позовну вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати.
Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1159 грн. 70 коп. судового збору за задоволену позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку.
Окрім того, суд вважає за необхідне відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 141, 263, 265, 280−284 ЦПК України, суд
у х в, а л и в:
позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Гайворонський тепловозоремонтний завод» (місцезнаходження: 26300, вул. Великого Кобзаря, 9, м. Гайворон, Голованівський район, Кіровоградська область, єдрпоу 01057723), на користь особа_1, інформація_1 (місце проживання: адреса_1, рнокпп номер_2) заборгованість по заробітній платі в розмірі 130 696 (сто тридцять тисяч шістсот дев`яносто шість) гривень 61 копійку зі стягненням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.
Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Гайворонський тепловозоремонтний завод» (місцезнаходження: 26300, вул. Великого Кобзаря, 9, м. Гайворон, Голованівський район, Кіровоградська область, єдрпоу 01057723), на користь особа_1, інформація_1 (місце проживання: адреса_1, рнокпп номер_2) середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 115 970 (сто п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят) гривень 50 копійок зі стягненням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Гайворонський тепловозоремонтний завод» (місцезнаходження: 26300, вул. Великого Кобзаря, 9, м. Гайворон, Голованівський район, Кіровоградська область, єдрпоу 01057723), на користь особа_1, інформація_1 (місце проживання: адреса_1, рнокпп номер_2) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3150 (три тисячі сто п`ятдесят) гривень.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Гайворонський тепловозоремонтний завод» (місцезнаходження: 26300, вул. Великого Кобзаря, 9, м. Гайворон, Голованівський район, Кіровоградська область, єдрпоу 01057723), на користь особа_1, інформація_1 (місце проживання: адреса_1, рнокпп номер_2) 1159 (одна тисяча сто п`ятдесят дев`ять) гривень 70 копійок сплаченого судового збору.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Гайворонський тепловозоремонтний завод» в дохід держави 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя М. М. [Х.]
Дата документу 05.11.2021
Полезный отзыв?
(1)
