ПРАТ "ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД": невыплата зарплаты

Дело № 629/3345/20
Номер производства 2/629/1036/20

решения
именем украины

19.11.2020 года г.. Лозовая
Лозовский горрайонный суд Харьковской области в составе: председательствующего - судьи [М.] с.а., при секретаре судебного заседания - [З.] а.ю., с участием представителя позивача- особа_1, представителя видповидача- [Б.] л.а., рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон гражданское дело по иску лицо_2 в Общество с ограниченной отвовидальнистю «Лозовской кузнечно-механический завод» о взыскании задолженности по заработной плате, невыплаченной при увольнении, среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета и выходного пособия, -
в:
особа_2 обратился в суд с иском к ооо «лкмз» о взыскании задолженности по заработной плате, невыплаченной при увольнении, среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета и выходного пособия. В обоснование исковых требований указал, чток 06.04.2020 года он находился в трудовых отношениях с ответчиком. Из-за невыполнения ответчиком условий Коллективного договора, в части оплаты труда, определенных п.5.21, по собственной инициативе, он разорвал бессрочный трудовой договор с собственником, по ч.3 ст. 38 КЗоТ Украины. Согласно записи в его трудовой книжке и расчетных листков ооо «лкмз» за январь-март 2020 имеется задолженность по заработной плате. На адвокатский запрос об истребовании детальной информации, необходимой для записту Трудового права особа_3 ответчик такую ​​информацию в предусмотренные законодательством сроки, не предоставил. По состоянию на 06.04.2020 в ооо «лкмз» перед истцом числится задолженность по выплате заработной платы в сумме 30719 гривен. С учетом средней заработной платы, которую он подсчитал соответствии с действующим Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 №100, учитывая количество рабочих дней в последние два месяца передувольнением, в сумме 9088, 34 грн., за конечным расчетом, с выходным пособием и компенсацией за время задержки в выплате, в настоящее время он должен получить 30719 грн. + (9088, 34 х 3 = 27265, 03 грн.) + ( 9088, 34: 21 х 59 = 25533, 91 грн.) = 83517, 94 грн. Согласно норм материального права, определенных ст 116, 117 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации проводится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то уканые суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. Согласно условиям п. 8.8.2 вышеупомянутого коллективного договора, который вступил в силу 2 апреля 2019, при расторжении Трудового договора по собственному желанию, при условии, что администрация не выполняет трудовое законодательство по охране труда, работнику должна выплачиваться выходное пособие в размере трехмесячного заработка . Размер необходимой к выплате выходного пособия передбачено ст. 44 КЗоТ Украины. Таким образом, истцу ответчик в период с 06.04.2020 по настоящее время, за отработанные январь-апрель 2020 задолжал по выплате заработной платы в сумме 30719 грн., Выходное пособие в сумме 27265, 03 грн. и компенсацию, связанную с задержкой ее выплаты в сумме 25533, 91 грн., а всего 83517, 94 грн. Учитывая изложенное, просил взыскать с ответчика в свою пользу задолженность по выплате заработной платы за период январь- апрель 2020 года, выходное пособие и компенсациии доплаты за время задержки в выплате заработной платы, за неиспользованный (неиспользованные) отпуска, за характер работы, - в сумме 83517, 94 грн.
Представитель истца в судебном заседании исковые требования поддержал в полном объеме и предоставил объяснения, аналогичные изложенным в иске. Кроме того, пояснил, что истец несет нравственных страданий, поскольку ответчик уже длительное время не выплачивает ему заработную плату и выплаты, предусмотренные действующим законодательством. Также отметил, что доказательства, предоставленные ответчиком, есть ненадлежащими и недопустимыми. По состоянию на 26.10.2020 задолженность ответчика по заработной плате, с учетом полного погашения за январь-февраль 2020 составляет 9351, 97 грн. Пояснил, что по факту фальсификации ответчиком доказательств по гражданскому делу истец обратился в Лозовской оп гунп в Харьковской области с заявлением о совершении преступления.
Представитель ответчика предоставила отзыв на иск (а.с. 31-35), по содержанию которого выходное пособие, компенсация, доплаты не является основной или дополнительной заработаеттною платой, а также не является другой поощрительной или компенсационной выплатой, входит в такой структуры, следовательно истец должен уплатить судебный сбор при предъявлении требования, с учетом цены иска 83517, 94 грн., из которых 30719, 00 грн. заработная плата. То есть при исковые требования: выходное пособие, компенсации, доплаты в сумме 52798, 94 грн. истец должен уплатить судебный сбор согласно ставок, определенных Законом Украины «о судебном сборе». Кроме того, исковое заявление не соответствует требованиям ст. 175 гпк Украины, в частности, предъявляя требования о взыскании с ответчика доплаты, неиспользованного отпуска, характер работы-истец изложил в иске их основания и обоснования; не обосновал расчет суммы, предъявляемое к взысканию, а именно: выходного пособия, компенсации за задержку в выплате, доплаты, неиспользованного отпуска, характер работы. особа_2 освобожден от ооо «лкмз» 06.04.2020. По состоянию на 28.07.2020 задолженность предприятия по его заработной плате составила 22514, 29 грн., В т.ч.начисленная компенсация за неиспользованный отпуск 3174, 08 грн., выходное пособие к выплате составляет 25701, 44 грн. По состоянию на 10.08.2020 задолженность предприятия по его заработной плате составила 19414, 57 грн., В т.ч. начисленная компенсация за неиспользованный отпуск 3174, 08 грн, выходное пособие к выплате составляет 25701, 44 грн. Среднемесячная заработная плата по графику предприятия составила 10643, 07 грн. Среднедневная заработная плата составила -477, 78 грн. Вопросы исчисления средней заротниму платы (в том числе при начислении и выплате выходного пособия) урегулирован Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 №100. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период. В случае, когда среднемесячная заработная плата определена законодательством как расчетная величина для начисления выплат и помощи, она исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы, рассчитанной в соответствии с абзацем первым настоящего пункта, на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, установленным с Дотрианням требований законодательства. Согласно требованиям ч.1, 3 ст. 185 гпк Украины просила оставить иск без движения, предоставив время для уплаты судебного сбора, и в случае устранения указанных недостатков, иск вернуть истцу. В судебном заседании представитель истца предоставила объяснения, аналогичные изложенным в отзыве на исковое заявление. Кроме того, пояснила, что согласно приказа ооо «лкмз» от 30.09.2019 № 271, установлено на предприятии режим неполного рабочего времени для работников структурных подразделений с 01.01.2020 по 31.12.2020 в соответствии с графиком. Согласно данного приказа и приказов ооо «лкмз» от 09.01.2020 № 5 и от 17.02.2020 № 47, которым приостанавливалась действие приказа № 271 от 30.09.2019 для отдельных работников структурных подразделений предприятия (в том числе и истца), оплата труда осуществлялась за фактически отработанное время. Учет фактически отработанных дней и часов осуществляется на основании табелей учета использования рабочего времени за соответствующие отчетные периоды. При увольнении работника ооо «лкмс »особа_2 06.04.2020 была вычислена выходное пособие в сумме 33672, 48 грн. В связи с тем, что при исчислении не было учтено график работы данного работника, выходное пособие была заново вычислена в сумме 31927, 26 грн., Из которой удержан ндфл 5746, 91 грн. и военный сбор 478, 91 грн. Подлежащей выплате 25701, 44 грн. Также отметила, что ооо «лкмз» истцу периодически выплачивалась задолженность принадлежащих ему при увольнении выплат, и по состоянию на 18.11.2020 отсутствует задолженность по заработной плате, и другим выплатам, что подтверждается копиями платежных поручений на перечисление заработной платы сотрудников по договору № 18150 от 30.05.2013 и сводных ведомостей на перехування заработной платы и других выплат лкмз согласно указанного договора, о зачислении полученных средств на карточный счет особа_2; сумма невыплаченной выходного пособия на 18.11.2020 составила 25701, 44 грн. Пояснила, что ответчик признает исковое требование о взыскании невыплаченной выходного пособия в сумме 25701, 44 грн. Против удовлетворения остальных исковых требований возражала.
Выслушав стороны, исследовав материалы дела, суд считает иск подлежащим удовлетворению по следующим основаниям.
Согласно ст.15 гк Украины каждое лицо имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания или оспаривания, каждый человек имеет право на защиту своего интереса, не противоречит общим принципам гражданского судопроизводства.
Согласно ст.4 гпк Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Суд рассматривает гражданские дела в пределах заявленных требований и на основании представленных сторонами доказательств.
Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом (ч.3 ст.12 гпк Украины). Согласно ч.1 ст.13 гпк Украины суд рассматривает дело неиначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает; право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Судом установлено, что истец находился в трудовых отношениях с ответчиком, чтоНЕ оспаривалось сторонами и подтверждено копией трудовой книжки истца (а.с. 7-15). С копий трудовой книжки истца и Коллективного договора между администрацией ооо «лкмз» и профсоюзом единой первичной профсоюзной организации «лкмз» усматривается, что он был уволен 06.04.2020 года по ч.3 ст. 38 КЗоТ Украины, в связи с невыполнением администрации ооо «лкмз» условий коллективного договора (а.с. 15 20-25). Указанное обстоятельство также сторонами ни оспаривалась. Истец был уволен с ооо «лкмз» сдолжности наладчика автоматических линий и агрегатных станков 6 разряда.
Согласно копии приказа ооо «лкмз» от 30.09.2019 № 271, установлено на предприятии режим неполного рабочего времени для работников структурных подразделений по 01.01.2020 по 31.12.2020 в соответствии с графиком. Оплата труда осуществлять за фактически отработанное время (а.с. 49). Указанный приказ зарегистрирован в Книге регистрации приказов ооо «лкмз» по 2019 (а.с. 74-75). Оригиналы вышеуказанного приказа и книги регистрации было осмотренов в судебном заседании 29.10.2020.
С копий приказов ооо «лкмз» от 09.01.2020 № 5 и от 17.02.2020 № 47 следует, что действие приказа № 271 от 30.09.2019 приостанавливалась на февраль 2020 и март 2020 для отдельных работников структурных подразделений предприятия, и для таких работников устанавливался в феврале 2020 и марте 2020 неполное рабочее время по согласованным графикам (согласно приложений к приказам). Оплата труда лицам, определенным в п. 1 вышеуказанных приказов, осуществлять за фактически отработанноее время. Установлено, что для перечисленных в приложениях № 1 работников, приказ № 271 от 30.09.2019, исключая февраля 2020, Март 2020, продолжает действовать (а.с. 65, 66).
Согласно расчета при увольнении № 00000000120 от 14.04.2020 работника особа_2 (л.д. 42), уволенного 06.04.2020, за период с 01.02.2020 по 31.03.2020 расчет среднего заработка: общий доход за февраль-март составляет 21286, 14 , отработано 41 день, 311 часов, 59 календарных дней среднедневная (по первичной видпустци) - 68, 44 грн. Начисление с 06.04.2020 по 06.04.2020 выходного пособия-31927, 26 грн. Указанный расчет 17.08.2020 отправлено в адрес истца, что подтверждается фискальным чеком ао «Укрпочта» (а.с. 44).
С копий расчетных листков особа_2, наладчика автоматических линий и агрегатных станков 6 разряда, по январь 2020: видно, что последнему всего начислено 11757, 69 грн., Всего удержано 2410, 33 грн; к выплате за месяц 9347, 36 грн .; за февраль 2020: видно, что последнийем всего начислено 10318, 06 грн., всего удержано 2115, 20 грн; к выплате за месяц 8202, 86 грн .; за март 2020: видно, что последнему всего начислено 10968, 08 грн., всего удержано 2138, 77 грн; к выплате за месяц 8829, 31 грн (а 17).
С расчетного листка за апрель 2020 особа_2, наладчика автоматических линий и агрегатных станков 6 разряда, видно, что последнему всего начислено 36415, 24 грн., Всего удержано 7100, 98 грн; к выплате за месяц 3612, 82 грн .; к виплаты выходное пособие 25701, 44 грн. (а.с. 43).
Согласно копий платежных поручений ооо «лкмз» № 2418 от 09.10.2020, № 2345 от 02.10.2020, № 2496 от 16.10.2020, № 2610 от 23.10.2020, № 2516 от 16.10.2020 ответчиком перечислялись денежные средства с указанием платежа: перечислена з / плата сотрудников за март 2020 по договору № 18150 от 30.05.13 (а.с. 61, 63, 84, 86, 88).
Согласно копий сводной ведомости на перечисление заработной платы и других выплат ооо «лкмз» марта 2020, ответствендно Договора об обслуживании зарплатного проекта № зп-18150 от 30.05.2013 ответчик просил осуществить зачисление полученных денежных средств на карточный счет особа_2 в сумме 1324, 19 грн., в сумме 1765, 95 грн., в сумме 883, 03 грн., в сумме 1059, 45 грн., в сумме 441, 51 грн. (а.с. 62, 64, 85, 87, 89).
Согласно копий платежных поручений ооо «лкмз» № 2766 от 30.10.2020, № 2827 от 06.11.2020, № 2878 от 13.11.2020, № 2928 от 17.11.2020 ответчиком перечислялись денежные средства с указанием пТежу: перечислена з / плата сотрудников за апрель 2020 по договору № 18150 от 30.05.13.
Согласно копий сводной ведомости на перечисление заработной платы и других выплат ооо «лкмз» апреля 2020, в соответствии с Договором об обслуживании зарплатного проекта № зп-18150 от 30.05.2013 ответчик просил осуществить зачисление полученных денежных средств на карточный счет особа_2 в сумме 722, 57 грн ., в сумме 722, 57 грн., в сумме 541, 92 грн., в сумме 1625, 77 грн.
В исковом заявлении, заявляя исковые вимогы о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета и выходного пособия, истец ссылался на ст 116, 117 КЗоТ Украины.
В соответствии со статьей 116 Кодекса законов о труде Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дния после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно справке ооо «лкмз» исх. № 301/563 от 18.11.2020р., При увольнении работника ооо «лкмз» особа_2 06.04.2020 была вычислена выходное пособие в сумме 33672, 48 грн. В связи с тем, что при исчислении не было учтено график работы сотрудника, выходное пособие была заново вычислена в сумме 31927, 26 грн., Из которой удержан ндфл 5746, 91 грн. и военный сбор 478, 91 грн. Подлежащей выплате 25701, 44 грн.
согласно справкиООО «лкмз» исх. № 296/563 от 17.11.2020р., По состоянию на 05.10.2020 сумма невыплаченной заработной платы уволенному истцу составила: по март 2020 -3708, 18 грн., За апрель 2020 -3612, 83 грн., Всего 7321, 01 грн .; по состоянию на 12.10.2020 сумма невыплаченной заработной платы уволенному истцу составила: по март 2020 -2383, 99 грн., за апрель 2020- 3612, 83 грн., всего 5996, 82 грн. Задолженности по невыплаченной заработной плате по состоянию на 18.11.2020р. нету. Сумма невыплаченной выходного пособияна 18.11.2020 составила 25701, 44 грн.
В нарушение ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении истцу ответчиком был осуществлен расчеты по заработной плате и всех сумм, причитающихся ему от предприятия.
Таким образом, суд пришел к выводу об удовлетворении искового требования о взыскании выходной помощи, и с ответчика в пользу истца подлежит взысканию выплачена выходное пособие в размере 25701, 44 гривен.
Учитывая то обстоятельство, что в день вынесения решения заборгованисво ооо «лкмз» по заработной плате особа_2 отсутствует, исковое требование о взыскании указанной задолженности удовлетворению не подлежит.
Статьей 117 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Впостановлении Большой Палаты Верховного Суда от 30.01.2019 по делу №910 / 4518/16 указано, что ответственность за задержку расчета при увольнении установлено статьей 117 Кодекса законов о труде Украины, согласно предписаниям которой в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний поробиток за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора. Следовательно, взыскание с работодателя (собственника или уполномоченного им органа предприятийа, учреждения, организации) среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, за все время задержки по день фактического расчета) по своей правовой природе является специальным видом ответственности работодателя, который начисляется в размере среднего заработка и направлен на защиту прав уволенных работников на получение ими в предусмотриений законом срок вознаграждения за выполненную работу (всех выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий). Средний заработок за время задержки расчета при увольнении по своей правовой природе не является основной или дополнительной заработной платой, а также не является поощрительной или компенсационной выплатой (в частности, компенсацией работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты) в понимании статьи 2 сакон Украины «Об оплате труда», то есть средний заработок за время задержки расчета при увольнении не входит в структуру заработной платы.
Согласно п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 №13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда», установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Не проведение свине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета.
Учитывая, что ответчик на момент увольнения истца не осуществил с ним окончательный расчет по заработной плате и выходных пособий и размер такой задолженности истцом оспаривается, доказательств отсутствия вины ответчика в невыплатеданной задолженности не представлено, с учетом надлежащих и допустимых доказательств, предоставленных ответчиком об отсутствии состоянию на 18.11.2020 задолженности по заработной плате, суд приходит к выводу, что ответчик обязан уплатить истцу средний заработок за все время задержки расчета выходного пособия при увольнении, за период с 7 апреля 2020, то есть со дня, следующего за днем ​​увольнения, по 19 ноября 2020 года, то есть по день принятия решения судом.
Средний заработок работника определяется в соответствии со статьей 27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 №100. Согласно абз. 3 п. 2 Порядка среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней платы в том размере, в котором ониначисленные без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное. Пунктом 5 раздела iv Порядка установлено, что начисление выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера средней (часовой) заработной платы. Пунктом 8 раздела iv Порядка определено, что начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (годин), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку.
Среднедневная (среднечасовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством - календарных дней за этот период.
С учетом указанного, при исчислении размера среднего заработка за все время задержкии по день фактического расчета следует использовать формулу, по которой обсчету подлежит период задержки за рабочие дни исходя из среднего заработка, исчисленного в соответствии с положениями Порядка.
Таким образом, общая сумма среднего заработка за время задержки расчета исчисляется путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней в период задержки.
За период с 07.04.2020 по 19.11.2020 количество рабочих дней составляет: апрель 2020-17, май 2020-19, июнь 2020-20, Июль 2020-23, август 2020-20, сентябрь 2020-22, октябрь 2020- 21, ноябрь 2020-14, а всего 156 рабочих дней.
Согласно расчета при увольнении № 00000000120 от 14.04.2020 работника особа_2 (л.д. 42) среднедневная заработная плата истца (по первичной отпуске) составляет 68, 44 грн.
Согласно копий табелей учета использования рабочего времени (а.с. 76-81): за период с 01.02.2020 по 29.02.2020 особа_2 отработал 20 дней, 147 часов; за период с 01.03.2020 по 31.03.2020 особа_2 отработал 21 дней, 164 часов; за период с 01.04.2020 по 30.04.2020 особа_2 отработал 3 дня, 22 часа ( «всё» условное обозначение времени в табеле-никак по причине перевода по инициативе работодателя на неполное рабочее время (неделя)).
Учитывая данные вышеуказанных табелей, из которых усматривается количество и часы отработанных истцом дней и часов в месяцах, предшествовавших увольнению истца, суд считает ссылки ответчика на наличие приказа № 271 от 30.09.2019 года об установлении на предприятии режима неполногорабочего времени безосновательными, и при расчете среднего заработка за время задержки окончательного расчета, принимает во внимание справки ооо «лкмз» от 13.08.2020 исх. №№ 115, 116 (а.с. 40, 41), согласно которым среднедневная заработная плата составила 477, 78 грн.
Таким образом, средний заработок за время задержки окончательного расчета при увольнении особа_2 составляет 477, 78 х 156 = 74533, 68 грн., Которая и подлежит взысканию с ответчика в пользу истца за вычетом налогов и других обязательных платежив.
Указанная сумма, подлежащая взысканию, определенная без удержания подоходного налога и других обязательных платежей.
Вопрос об отсрочке и рассрочке уплаты судебного сбора, уменьшения размера судебного сбора или освобождения от его уплаты решается судом в каждом конкретном случае в зависимости от обстоятельств дела и обоснованности доводов стороны надлежащими и допустимыми доказательствами в подтверждение наличия предусмотренных законом обстоятельств, а также на основе равенства всех участников судебногопроцесса перед законом и судом (Постановление Большой Палаты Верховного Суда от 30.01.2019 по делу №910 / 4518/16).
Судом установлено, что истец был освобожден по ч.3 ст. 38 КЗоТ Украины в связи нарушением администрацией предприятия условий коллективного договора по своевременной выплате заработной платы и копии справки о составе семьи (а.с. 16) и из объяснений истца, предоставленных в судебном заседании 05.10.2020, следует, что он семью и в настоящее время не трудоустроен. С учетом также и вкАзан обстоятельств, суд считает, что неуплата судебного сбора за исковые требования о взыскании среднего заработка за время задержки, не является основанием для отказа в удовлетворении этих исковых требований.
Судом было установлено, что после предъявления искового требования о взыскании задолженности по заработной плате, ответчиком выплачено указанную задолженность истцу в полном объеме, представителем истца отрицалось, и последний настаивал на удовлетворении этого искового требования. Учитывая то обстоятельство, чтосудом было оставлено это исковое требование без удовлетворения, а истец при обращении в суд с иском о взыскании заработной платы судебный сбор не платил, поэтому в соответствии с положениями ст. 141 гпк Украины судебный сбор указанной исковое требование суд считает возможным отнести за счет государства.
В соответствии со статьей 141 гпк Украины с ответчика подлежит взысканию судебный сбор в размере 1681, 60 грн., Который состоит из исковых требований о взыскании выходного пособия и среднего заработка за время сдержки расчета 840 грн. 80 коп. х 2 = 1681, 60 грн.
Руководствуясь ст. 43 Конституции Украины ст 4, 12, 13, 19, 259, 263-265 гпк Украины, ст. 15 гк Украины, ст 116, 117 КЗоТ Украины, суд -
решил:
Иск особа_2 к Обществу с ограниченной ответственностью «Лозовской кузнечно-механический завод» о взыскании задолженности по заработной плате, невыплаченной при увольнении, среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета и выходного пособия -задовольниты частично.
флагнуть Общества с ограниченной ответственностью «Лозовской кузнечно-механический завод» код егрпоу 32565419, местонахождение: Харьковская область, . Лозовая, ул. Свободы, д. 24 в пользу особа_2, информация_1, идентификационный номер номер_1, зарегистрированного по адресу: адрес_1, задолженность по невыплаченной выходного пособия в сумме 25701 (двадцать пять тысяч семьсот одна) гривна 44 коп.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Лозовской кузнечно-механический завод» код егрпоу 32565419, местонахождение: Харьковская область, . Лозовая, ул. Свободы, д. 24 в пользу особа_2, информация_1, идентификационный номер номер_1, зарегистрированного по адресу: адрес_1, средний заработок за время задержки окончательного расчета за период с 7 апреля 2020 по 19 ноября 2020 в сумме 74533 (семьдесят четыре тысячи пятьсот тридцать три) рубля 68 коп. с последующим отчислением (содержанием) при выплате налогов, обязательных платежей и сборов, предусмотренных законодателством Украины.
В удовлетворении остальных исковых требований-отказать.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Лозовской кузнечно-механический завод» код егрпоу 32565419, местонахождение: Харьковская область, . Лозовая, ул. Свободы, д. 24 судебный сбор в пользу государства (получатель средств: гук в г.. Киеве / Киев / 22030106, код егрпоу 37993783, банк получателя Казначейство Украины (еап), код банка 899998, р / с 31211256026001, код классификации доходов бюджета 22030106) в размере 1681 (одна тысяч шестьсот восемьдесят один) рублей 60 коп.
Решение может быть обжаловано в Харьковский апелляционный суд через Лозовской горрайонный суд Харьковской области в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, откавы в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра. Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда - если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.

Судья с.а. [М.]

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:


Справа № 629/3345/20
Номер провадження 2/629/1036/20

рiшення
іменем україни

19.11.2020 року м. Лозова
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді [М.] с.а., при секретарі судового засідання - [З]ій о.ю., за участю представника позивача- особа_1 , представника відповідача- Бусуєк л.а., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом особа_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» про стягнення заборгованості заробітної плати, невиплаченої при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та вихідної допомоги, -
встановив:
особа_2 звернувся до суду з позовом до тов «лкмз» про стягнення заборгованості заробітної плати, невиплаченої при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та вихідної допомоги. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що до 06.04.2020 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. Через невиконання відповідачем умов Колективного договору, у частині оплати праці, визначених п.5.21, за власної ініціативи, він розірвав безстроковий трудовий договір з власником, за ч.3 ст. 38 КЗпП України. Згідно запису в його трудовій книжці та розрахункових листків тов «лкмз» за січень-березень 2020 наявна заборгованість по заробітній платі. На адвокатський запит про витребування детальної інформації, необхідної для захисту Трудового права особа_3 , відповідач таку інформацію у передбачені законодавством строки, не надав. Станом на 06.04.2020 у тов «лкмз» перед позивачем рахується заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 30719 гривень. З урахуванням середньої заробітної плати, яку він обрахував відповідно до чинного Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, врахувавши кількість робочих днів в останні два місяці перед звільненням, в сумі 9088, 34 грн., за кінцевим розрахунком, з вихідною допомогою і компенсацією за час затримки у виплаті, на даний час він має отримати 30719 грн.+(9088, 34 х 3=27265, 03 грн.)+(9088, 34 : 21 х 59=25533, 91 грн.)= 83517, 94 грн. Згідно норм матеріального права, визначених ст.ст. 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться у день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Відповідно до умов п. 8.8.2 вищезазначеного Колективного договору, який набрав чинності 2 квітня 2019 року, при розірванні Трудового договору за власним бажанням, за умови, коли адміністрація не виконує трудове законодавство з охорони праці, працівникові повинна виплачуватися вихідна допомога в розмірі тримісячного заробітку. Розмір необхідної до виплати вихідної допомоги передбачено ст. 44 КЗпП України. Таким чином, позивачу відповідач у період з 06.04.2020 по цей час, за відпрацьовані січень-квітень 2020 заборгував у виплаті заробітну плату в сумі 30719 грн., вихідну допомогу в сумі 27265, 03 грн. та компенсацію, пов`язану з затримкою її виплати в сумі 25533, 91 грн., а всього 83517, 94 грн. Враховуючи викладене, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у виплаті заробітної плати за період січень- квітень 2020 року, вихідну допомогу та компенсації і доплати, за час затримки у виплаті заробітної плати, за невикористану(невикористані) відпустки, за характер роботи, - у сумі 83517, 94 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним в позові. Крім того, пояснив, що позивач зазнає моральних страждань, оскільки відповідач вже тривалий час не виплачує йому заробітну плату та виплати, передбачені чинним законодавством. Також зазначив, що докази, надані відповідачем, є неналежними та недопустимими. Станом на 26.10.2020 заборгованість відповідача із заробітної плати, з урахуванням повного погашення за січень-лютий 2020, становить 9351, 97 грн. Пояснив, що за фактом фальсифікації відповідачем доказів у цивільній справі позивач звернувся до Лозівського вп гунп в Харківській області із заявою про вчинення злочину.
Представник відповідача надала відзив на позов(а.с. 31-35), за змістом якого вихідна допомога, компенсація, доплати не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури, отже позивач повинен сплатити судовий збір за пред`явлення вимоги, з урахуванням ціни позову 83517, 94 грн., із яких 30719, 00 грн. заробітна плата. Тобто за позовні вимоги: вихідну допомогу, компенсації, доплати в сумі 52798, 94 грн. позивач повинен сплатити судовий збір згідно ставок, визначених Законом України «Про судовий збір». Крім того, позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 цпк України, зокрема, пред`являючи вимоги про стягнення з відповідача доплати, невикористаної відпустки, характер роботи-позивач не виклав у позові їх підстави та обґрунтування; не обґрунтував розрахунок суми, що пред`являється до стягнення, а саме: вихідної допомоги, компенсації за час затримки у виплаті, доплати, невикористаної відпустки, характер роботи. особа_2 звільнений з тов «лкмз» 06.04.2020. Станом на 28.07.2020 заборгованість підприємства по його заробітній платі склала 22514, 29 грн., у т.ч. нарахована компенсація за невикористану відпустку 3174, 08 грн., вихідна допомога до виплати становить 25701, 44 грн. Станом на 10.08.2020 заборгованість підприємства по його заробітній платі склала 19414, 57 грн., у т.ч. нарахована компенсація за невикористану відпустку 3174, 08 грн, вихідна допомога до виплати становить 25701, 44 грн. Середньомісячна заробітна плата згідно з графіком підприємства склала 10643, 07 грн. Середньоденна заробітна плата склала -477, 78 грн. Питання обчислення середньої заробітної плати (у тому числі при нарахуванні та виплаті вихідної допомоги) врегульовано Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Середньоденна(годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі(календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі, коли середньомісячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Згідно з вимогами ч.1, 3 ст. 185 цпк України просила залишити позов без руху, надавши час для сплати судового збору, та у разі не усунення вказаних недоліків, позов повернути позивачеві. В судовому засіданні представник позивача надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Крім того, пояснила, що згідно наказу тов «лкмз» від 30.09.2019 № 271, встановлено на підприємстві режим неповного робочого часу для працівників структурних підрозділів з 01.01.2020 по 31.12.2020 відповідно до графіку. Згідно даного наказу та наказів тов «лкмз» від 09.01.2020 № 5 та від 17.02.2020 № 47, якими призупинялась дія наказу № 271 від 30.09.2019 для окремих працівників структурних підрозділів підприємства(в тому числі і позивача), оплата праці здійснювалась за фактично відпрацьований час. Облік фактично відпрацьованих днів і годин здійснюється на підставі табелів обліку використання робочого часу за відповідні звітні періоди. При звільненні працівника тов «лкмз» особа_2 06.04.2020 була обчислена вихідна допомога в сумі 33672, 48 грн. В зв`язку з тим, що при обчисленні не було враховано графік роботи цього працівника, вихідна допомога була заново обчислена в сумі 31927, 26 грн., з якої утримано пдфо 5746, 91 грн. та військовий збір 478, 91 грн. Належить до виплати 25701, 44 грн. Також зазначила, що тов «лкмз» позивачу періодично виплачувалася заборгованість належних йому при звільненні виплат, та станом на 18.11.2020 відсутня заборгованість по заробітній платі, та іншим виплатам, що підтверджується копіями платіжних доручень на перерахування заробітної плати співробітників за договором № 18150 від 30.05.2013 та зведених відомостей на перехування заробітної плати та інших виплат лкмз відповідно до вказаного договору, про зарахування отриманих коштів на картковий рахунок особа_2 ; сума невиплаченої вихідної допомоги на 18.11.2020 склала 25701, 44 грн. Пояснила, що відповідач визнає позовну вимогу про стягнення невиплаченої вихідної допомоги в сумі 25701, 44 грн. Проти задоволення решти позовних вимог заперечувала.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.15 цк України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ст.4 цпк України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 цпк України). Згідно ч.1 ст.13 цпк України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Судом встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем, що не оспорювалося сторонами та підтверджено копією трудової книжки позивача(а.с. 7-15). З копій трудової книжки позивача та Колективного договору між адміністрацією тов «лкмз» і профспілкою єдиної первинної профспілкової організації «лкмз» вбачається, що він був звільнений 06.04.2020 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням адміністрації тов «лкмз» умов колективного договору(а.с. 15, 20-25). Вказана обставина також сторонами не оспорювалася. Позивач був звільнений з тов «лкмз» з посади налагоджувальника автоматичних ліній і агрегатних верстатів 6 розряду.
Згідно копії наказу тов «лкмз» від 30.09.2019 № 271, встановлено на підприємстві режим неповного робочого часу для працівників структурних підрозділів з 01.01.2020 по 31.12.2020 відповідно до графіку. Оплату праці здійснювати за фактично відпрацьований час(а.с. 49). Вказаний наказ зареєстровано в Книзі реєстрації наказів тов «лкмз» за 2019 рік(а.с. 74-75). Оригінали вищевказаного наказу та книги реєстрації було оглянуто в судовому засіданні 29.10.2020.
З копій наказів тов «лкмз» від 09.01.2020 № 5 та від 17.02.2020 № 47 вбачається, що дія наказу № 271 від 30.09.2019 призупинялась на лютий 2020 та березень 2020 для окремих працівників структурних підрозділів підприємства, та для таких працівників встановлювався в лютому 2020 та березні 2020 неповний робочий час за узгодженими графіками(згідно додатків до наказів). Оплату праці особам, визначеним в п. 1 вищевказаних наказів, здійснювати за фактично відпрацьований час. Встановлено, що для перелічених в додатках № 1 працівників, наказ № 271 від 30.09.2019, за виключенням лютого 2020, березня 2020, продовжує діяти(а.с. 65, 66).
Відповідно до розрахунку при звільненні № 00000000120 від 14.04.2020 працівника особа_2 (а.с. 42), звільненого 06.04.2020, за період з 01.02.2020 по 31.03.2020 розрахунок середнього заробітку: загальний дохід за лютий-березень становить 21286, 14, відпрацьовано 41 день, 311 годин, 59 календарних днів; середньоденна (по первинній відпустці)- 68, 44 грн. Нарахування з 06.04.2020 по 06.04.2020 вихідної допомоги-31927, 26 грн. Вказаний розрахунок 17.08.2020 відправлено на адресу позивача, що підтверджено фіскальним чеком ат «Укрпошта»(а.с. 44).
З копій розрахункових листків особа_2 , налагоджувальника автоматичних ліній і агрегатних верстатів 6 розряду, за січень 2020: вбачається, що останньому всього нараховано 11757, 69 грн., всього утримано 2410, 33 грн; до виплати за місяць 9347, 36 грн.; за лютий 2020: вбачається, що останньому всього нараховано 10318, 06 грн., всього утримано 2115, 20 грн; до виплати за місяць 8202, 86 грн.; за березень 2020: вбачається, що останньому всього нараховано 10968, 08 грн., всього утримано 2138, 77 грн; до виплати за місяць 8829, 31 грн (а.с. 17).
З розрахункового листка за квітень 2020 особа_2 , налагоджувальника автоматичних ліній і агрегатних верстатів 6 розряду, вбачається, що останньому всього нараховано 36415, 24 грн., всього утримано 7100, 98 грн; до виплати за місяць 3612, 82 грн.; до виплати вихідна допомога 25701, 44 грн.(а.с. 43).
Згідно копій платіжних доручень тов «лкмз» № 2418 від 09.10.2020, № 2345 від 02.10.2020, № 2496 від 16.10.2020, № 2610 від 23.10.2020, № 2516 від 16.10.2020 відповідачем перераховувалися грошові кошти із зазначенням платежу: перерахована з/плата співробітників за березень 2020 за договором № 18150 від 30.05.13(а.с. 61, 63, 84, 86, 88).
Згідно копій зведеної відомості на перерахування заробітної плати та інших виплат тов «лкмз» березень 2020, відповідно до Договору про обслуговування зарплатного проекту № зп-18150 від 30.05.2013 відповідач просив здійснити зарахування отриманих грошових коштів на картковий рахунок особа_2 в сумі 1324, 19 грн., в сумі 1765, 95 грн., в сумі 883, 03 грн., в сумі 1059, 45 грн., в сумі 441, 51 грн.(а.с. 62, 64, 85, 87, 89).
Згідно копій платіжних доручень тов «лкмз» № 2766 від 30.10.2020, № 2827 від 06.11.2020, № 2878 від 13.11.2020, № 2928 від 17.11.2020 відповідачем перераховувалися грошові кошти із зазначенням платежу: перерахована з/плата співробітників за квітень 2020 за договором № 18150 від 30.05.13.
Згідно копій зведеної відомості на перерахування заробітної плати та інших виплат тов «лкмз» квітень 2020, відповідно до Договору про обслуговування зарплатного проекту № зп-18150 від 30.05.2013 відповідач просив здійснити зарахування отриманих грошових коштів на картковий рахунок особа_2 в сумі 722, 57 грн., в сумі 722, 57 грн., в сумі 541, 92 грн., в сумі 1625, 77 грн.
В позовній заяві, заявляючи позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та вихідної допомоги, позивач посилався на ст.ст. 116, 117 КЗпП України.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до довідки тов «лкмз» вих. № 301/563 від 18.11.2020р., при звільненні працівника тов «лкмз» особа_2 06.04.2020 була обчислена вихідна допомога в сумі 33672, 48 грн. В зв`язку з тим, що при обчисленні не було враховано графік роботи співробітника, вихідна допомога була заново обчислена в сумі 31927, 26 грн., з якої утримано пдфо 5746, 91 грн. та військовий збір 478, 91 грн. Належить до виплати 25701, 44 грн.
Згідно довідки тов «лкмз» вих. № 296/563 від 17.11.2020р., станом на 05.10.2020 сума невиплаченої заробітної плати звільненому позивачу становила: за березень 2020 -3708, 18 грн., за квітень 2020 -3612, 83 грн., всього 7321, 01 грн.; станом на 12.10.2020 сума невиплаченої заробітної плати звільненому позивачу становила: за березень 2020 -2383, 99 грн., за квітень 2020- 3612, 83 грн., всього 5996, 82 грн. Заборгованості по невиплаченій заробітній платі станом на 18.11.2020р. немає. Сума невиплаченої вихідної допомоги на 18.11.2020 склала 25701, 44 грн.
В порушення ст. 116 КЗпП України, при звільненні позивачу відповідачем не було здійснено відповідні розрахунки по заробітній платі та всіх сум, що належать йому від підприємства.
Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення вихідною допомоги, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню невиплачена вихідна допомога в розмірі 25701, 44 гривень.
Враховуючи ту обставину, що на день постановлення рішення заборгованість тов «лкмз» із заробітної плати особа_2 відсутня, позовна вимога про стягнення вказаної заборгованості задоволенню не підлягає.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16 зазначено, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку під час звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі та вихідної допомоги і розмір такої заборгованості позивачем оспорюється, доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано, з урахуванням належних і допустимих доказів, наданих відповідачем про відсутність станом на 18.11.2020 заборгованості із заробітної плати, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку вихідної допомоги при звільненні, за період з 07 квітня 2020 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 19 листопада 2020 року, тобто по день прийняття рішення судом.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Пунктом 5 розділу iv Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньої ( годинної) заробітної плати. Пунктом 8 розділу iv Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
З урахуванням зазначеного, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів в період затримки.
За період з 07.04.2020 по 19.11.2020 кількість робочих днів складає: квітень 2020-17, травень 2020-19, червень 2020-20, липень 2020-23, серпень 2020-20, вересень 2020-22, жовтень 2020- 21, листопад 2020-14, а всього 156 робочих днів.
Згідно розрахунку при звільненні № 00000000120 від 14.04.2020 працівника особа_2 (а.с. 42) середньоденна заробітна плата позивача(по первинній відпустці) становить 68, 44 грн.
Згідно копій табелів обліку використання робочого часу(а.с. 76-81): за період з 01.02.2020 по 29.02.2020 особа_2 відпрацював 20 днів, 147 годин; за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 особа_2 відпрацював 21 днів, 164 годин; за період з 01.04.2020 по 30.04.2020 особа_2 відпрацював 3 дні, 22 години(«нд» умовне позначення часу в табелі-неяка з причини переводу з ініціативи роботодавця на неповний робочий час(тиждень)).
Враховуючи дані вищевказаних табелів, з яких вбачається кількість та години відпрацьованих позивачем днів та годин у місяцях, що передували звільненню позивача, суд вважає посилання відповідача на наявність наказу № 271 від 30.09.2019 року про встановлення на підприємстві режиму неповного робочого часу безпідставними, та при розрахунку середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, приймає до уваги довідки тов «лкмз» від 13.08.2020 вих. №№ 115, 116(а.с. 40, 41), відповідно до яких середньоденна заробітна плата склала 477, 78 грн.
Таким чином, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні особа_2 складає 477, 78 х 156= 74533, 68 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
Вказана сума, що підлягає стягненню, визначена без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.
Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16).
Судом встановлено, що позивач був звільнений за ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку порушенням адміністрацією підприємства умов колективного договору щодо своєчасної виплати заробітної плати та з копії довідки про склад сім`ї(а.с. 16) та з пояснень позивача, наданих в судовому засіданні 05.10.2020, вбачається, що він має сім`ю та на даний час не працевлаштований. З урахуванням також і вказаних обставин, суд вважає, що несплата судового збору за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки, не є підставою для відмови в задоволенні цих позовних вимог.
Судом було встановлено, що після пред`явлення позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, відповідачем виплачено вказану заборгованість позивачу в повному обсязі, що представником позивача заперечувалося, та останній наполягав на задоволенні цієї позовної вимоги. Враховуючи ту обставину, що судом було залишено цю позовну вимогу без задоволення, а позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення заробітної плати судовий збір не сплачував, тому відповідно до положень ст. 141 цпк України судовий збір за вказану позовну вимогу суд вважає за можливе віднести за рахунок держави.
Відповідно до статті 141 цпк України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1681, 60 грн., який складається з позовних вимог про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку 840 грн. 80 коп. х 2 = 1681, 60 грн.
Керуючись ст. 43 Конституції України ст.ст. 4, 12, 13, 19, 259, 263-265 цпк України, ст. 15 цк України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, суд, -
вирішив:
Позов особа_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» про стягнення заборгованості заробітної плати, невиплаченої при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та вихідної допомоги -задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» код єдрпоу 32565419, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24 на користь особа_2 , інформація_1 , ідентифікаційний номер номер_1 , зареєстрованого за адресою: адреса_1 , заборгованість з невиплаченої вихідної допомоги в сумі 25701(двадцять п`ять тисяч сімсот одна) гривня 44 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» код єдрпоу 32565419, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24 на користь особа_2 , інформація_1 , ідентифікаційний номер номер_1 , зареєстрованого за адресою: адреса_1 , середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 07 квітня 2020 року по 19 листопада 2020 року в сумі 74533(сімдесят чотири тисячі п`ятсот тридцять три) гривні 68 коп. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
В задоволенні решти позовних вимог- відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» код єдрпоу 32565419, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: гук у м. Києві/м.Київ/22030106, код за єдрпоу 37993783, банк отримувача Казначейство України (еап), код банку 899998, р/р 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 1681(одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривень 60 коп.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя с.а. [М.]