ПРАТ "ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД": невыплата зарплаты

Дело № 629/3399/20
Номер производства 2/629/81/21
решения
именем украины

12.01.2021 года Лозовский горрайонный суд Харьковской области в составе:
председательствующего - судьи [П.] А.Г.,
с участием секретаря судебного заседания - [Н.] В.С.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон гражданское дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Лозовской кузнечно-механический завод» о взыскании задолженности по виплаты заработной платы, выходного пособия при увольнении, средней заработной платы за время задержки расчета при увольнении, морального вреда, -
в с т а н о в и л:
В суд поступила указанная исковое заявление, в котором истец с учетом уточнений просит взыскать с ООО «Лозовской кузнечно-механический завод» в его пользу: задолженность по заработной плате в сумме 1298, 83 грн .; сумму невыплаченной выходного пособия в размере 19260, 69 грн .; средний заработок за время задержки окончательного расчетнойку при увольнении из расчета по состоянию на день принятия решения; моральный вред в сумме 20000 грн .; расходы на профессиональную юридическую помощь в сумме 2200 грн .; судебный сбор в сумме 840, 80 грн. Отмечает, что он находился в трудовых правоотношениях с ответчиком ООО «Лозовской кузнечно-механический завод» с 16.03.2005 года по 02.06.2020 года (приказ №344 от 02.06.2020р.), Работал начальником караула ВЧПО ООО «лкмз» с суточным режимом работы с 07.30 утра до 07.30 утра следующего дня. С должности егобыл освобожден по ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины в связи с невыполнением администрацией условий коллективного Трудового договора. По состоянию на 27.08.2020 года задолженность по заработной плате составляла 23276, 36 грн., В т.ч. компенсация за неиспользованный отпуск - 1757, 14 грн. Сумма невыплаченной выходного пособия составляет 19260, 69 грн. Неоднократно, а именно 09.06.2020 года и 24.06.2020 года им были направлены «Укрпочтой» ООО «лкмз» заявления о проведении расчета при увольнении заказным письмом. Крометого, 24.06.2020 года адвокатом общественной организации «Адвокатское объединение" Харьковская областная коллегия адвокатов »[Д] И.А. было направлен соответствующий запрос об истребовании информации о задолженности по заработной плате. К этому времени никакого ответа не получено. Поскольку ответчик на момент увольнения не осуществил с ним окончательный расчет по заработной плате, считает, что ООО «лкмз» обязан выплатить ему средний заработок за все время задержки расчета при увольнении, то естьв за период с 03.06.2020 года - со дня, следующего за днем ​​увольнения, по день принятия решения судом. Также отмечает, что неправомерными действиями ответчика ему был причинен моральный вред. В период задержки выплаты заработной платы он заболел, он был госпитализирован и с 15 июня по 25 июня 2020 он находился на лечении в стационарном отделении №1 коммунального некоммерческого предприятия «Лозовское территориальное медицинское объединение». Ему были нужны средства на лекарства, сдачу анализов, обследование, диетическое питание, на что он был вынужден заимствовать средства у родственников и знакомых. К этому времени он не имеет возможности рассчитаться в связи с задержкой расчета с ним ООО «лкмз». Кроме того, вследствие нарушения ответчиком его законных прав, а именно невыплаты ему заработной платы, было возбуждено привычный для него уклад жизни, нанесло ему нравственных страданий, которые выразились в постоянных переживаниях. По его содержании находится малолетний сын особа_2, в 2011 году народния, который кроме родительского внимания требует создания для него соответствующих условий проживания, питания, развития и оздоровления. Его нетрудоспособные родители также нуждаются от него как физической, так и материальной помощи. Итак, неполучение средств от ООО «лкмз» обусловило значительное изменение образа его жизни, он был вынужден прилагать дополнительные усилия для удержания своей семьи, что унижало его достоинство.
Истец и его представитель адвокат [Д.] И.А. В судебном заседании появились, надали в соответствии телефонограмму и заявление о рассмотрении дела в их отсутствие, исковые требования с учетом уточнений поддержали.
Представитель ответчика [Б.] Л.А. В судебном заседании появилась, предоставила заявление о рассмотрении дела в его отсутствие, против иска возражала частично. Также предоставила отзывы на исковое заявление, в котором отметила, что истцом нарушены требования п. 3 ч. 3 ст. 175 ГПК Украины и при уточнении иска истцу необходимо доплатить судебный сбор за все требования в соответствии с ценойиска. Просила суд принять во внимание правовые позиции Большой Палаты Верховного Суда, изложенные в постановлениях от 26.06.2019 года по делу № 761/9584/15-ц, от 18.03.2020 по делу № 711/4010/13-с. По существу исковых требований указала, что истец работал на предприятии до 02.06.2020 года и предприятие в результате финансового невозможности не смогло рассчитаться в полном объеме с истцом в день его увольнения в порядке, определенном ст. 116 КЗоТ Украины. Не отрицает, что на 12.01.2021р. заборженность ответчика перед истцом по заработной плате составляет 1298, 83 грн., сумма невыплаченной выходного пособия - 19260, 69 грн. Относительно требования о взыскании морального вреда отметила, что это требование в указанном размере по основаниям, указанным в иске, не приходится надлежащими, допустимыми, достоверными, достаточными доказательствами. Считает, что при начислении среднего заработка за время задержки необходимо принимать график работы предприятия в режиме неполных рабочих дней, закрепленный в приказе № 271 от 30.09.2019 года. Также просила учесть то, что с момента увольнения с работы предприятие периодически выплачивает частями истцу задолженность по зарплате.
Согласно ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Судом установлены следующие факты и едповидни правоотношения.
Согласно ст.15 ГК Украины каждое лицо имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания или оспаривания, каждый человек имеет право на защиту своего интереса, не противоречит общим принципам гражданского судопроизводства.
Согласно ст.4 ГПК Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Суд рассматривает гражданские делав пределах заявленных требований и на основании представленных сторонами доказательств.
Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом (ч.3 ст.12 ГПК Украины). Согласно ч.1 ст.13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судомв предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает; право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Судом установлено, что истец состоял в трудовых отношениях с ответчиком, не оспаривалось сторонами и подтверждено копией трудовой книжки истца.
02.06.2020 года истца, занимал должность начальника караула ВЧПО ООО «Лозовскойкузнечно-механический завод », уволен по ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины в связи с невыполнением администрацией общества условий коллективного Трудового договора.
Согласно справки ООО «Лозовской кузнечно-механический завод» от 11.01.2021 года по состоянию на 11.01.2021р. задолженность по заработной плате особа_1 составляет 1298, 83 грн., сумма невыплаченной выходного пособия - 19260, 69 грн.
В соответствии со статьей 116 Кодекса законов о труде Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему вид предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.

Ответчиком в нарушение ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении истцу не было осуществлено расчеты по заработной плате, в связи с чем исковые требования о взыскании с ответчика в пользу истца задолженности по заработной плате в сумме1298, 83 грн. и выходного пособия в сумме 19260, 69 грн. подлежат удовлетворению.
Статьей 117 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
В постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 30.01.2019 по делу №910 / 4518/16 указано, что ответственность за задержку расчета при увольнении установлено статьей 117 Кодекса законов о труде Украины, согласно предписаниям которой в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического разсчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора. Следовательно, взыскание с работодателя (собственника или уполномоченного им органа предприятия, учреждения, организации) среднего заработка по час задержки расчета при увольнении (в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, за все время задержки по день фактического расчета) по своей правовой природе является специальным видом ответственности работодателя, начисляется в размере среднего заработка и направлен на защиту прав уволенных работников на получение ими в предусмотренный законом срок вознаграждения за выполненную работу (всих выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий). Средний заработок за время задержки расчета при увольнении по своей правовой природе не является основной или дополнительной заработной платой, а также не является поощрительной или компенсационной выплатой (в частности, компенсацией работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты) в понимании статьи 2 Закона Украины «Об оплате труда», то есть средний поробиток за время задержки расчета при увольнении не входит в структуру заработной платы.
Согласно п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день не был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Не проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчунку с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета.
Учитывая, что ответчик на момент увольнения истца не осуществил с ними окончательный расчет по заработной плате, доказательств отсутствия вины ответчика в невыплате данной задолженности не представлено, суд приходит к выводу что ответчик обязан уплатить истцу средний заработокза все время задержки расчета при увольнении, за период с 03.06.2020 года, то есть со дня, следующего за днем ​​увольнения, по 11.01.2021 года, то есть по день принятия решения судом.
Средний заработок работника определяется в соответствии со статьей 27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 №100. Согласно абз. 3 п. 2 Порядка среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное. Пунктом 5 раздела IV Порядка установлено, что начисление выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы. Пунктом 8 разделв IV Порядка определено, что начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые имеют быть оплачены по среднему заработку.
Среднедневная (среднечасовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на числев отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством - календарных дней за этот период.
С учетом указанного, при исчислении размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета следует использовать формулу, по которой обсчету подлежит период задержки за рабочие дни исходя из среднего заработка, исчисленного в соответствии с положениями Порядка.
Общая сумма среднего заработка за время задержки расчета исчисляется путем умноженияя среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов) в период задержки.
Согласно расчета при увольнении № 00000000167 от 15.06.2020р. работника особа_1 за период с 01.04.2020р. по 31.05.2020р. общий доход за апрель-май составляет 15951, 30 грн., отработано 30 дней, 318 часов, 58 календарных дней среднечасовая заработная плата составляет 50, 16 грн.
Согласно копий табелей учета использования рабочего времени истец работал в ООО «Лозовской кузнечно-механический завод» ссуточным режимом работы с 7-30 ч. утра до 07-30 часов утра следующего дня, по 22 часов в сутки.
За период с 03.06.2020 года по 11.01.2021 года количество рабочих дней составляет: июнь - 7, июль - 7, 5, август - 8, сентябрь - 7, 5, октябрь - 7, 5, ноябрь - 8, декабрь - 7 5, январь - 2, 5, всего 55, 5 рабочих дней.
Таким образом, средний заработок за время задержки окончательного расчета при увольнении особа_1 составляет 61245, 36 грн. (55, 5 суток х 22 ч. Х 50, 16 грн. = 61245, 36 грн.), Который подлежит сскачиванию с ответчика в пользу истца за вычетом (содержанием) при выплате налогов, обязательных платежей и сборов, предусмотренных законодательством Украины.
Указанная сумма, подлежащая взысканию, определенная без удержания подоходного налога и других обязательных платежей.
Относительно требования истца о взыскании морального вреда, суд отмечает следующее.
Согласно ч. 1, 3 ст. 23 ГК Украины, лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Если иное не установлено сАКОН, моральный вред возмещается денежными средствами, другим имуществом или другим способом. Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств , которые имеют существенное значение. При определении размера возодування учитываются требования разумности и справедливости.
В соответствии со ст. 237-1 КЗоТ Украины, возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни. Порядок возмещения морального вреда определяется законодательством.
Определяя размер суммы, подлежащей взысканию в возмещениеморального вреда, суд учитывает характер и объем страданий, которые понес истец, продолжительность судебных процессов, направленных на восстановление нарушенных прав и законных интересов истца, основы разумности, соразмерности, справедливости и считает целесообразным взыскать с ответчика в пользу истца моральный вред в размере 3000 грн .
Вопрос об отсрочке и рассрочке уплаты судебного сбора, уменьшения размера судебного сбора или освобождения от его уплаты решается судом в каждом конкретном випадку в зависимости от обстоятельств дела и обоснованности доводов стороны надлежащими и допустимыми доказательствами в подтверждение наличия предусмотренных законом обстоятельств, а также на основе равенства всех участников судебного процесса перед законом и судом (Постановление Большой Палаты Верховного Суда от 30.01.2019 по делу №910 / 4518 / 16).
Относительно требований истца о взыскании с ответчика в его пользу расходов на юридическую помощь, суд отмечает следующее.
Согласно ч. 1, 3 ст. 133 ГПК Украины, судебные расходы складаються судебного сбора и расходов, связанных с рассмотрением дела. К расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся в том числе расходы на профессиональную юридическую помощь.
Согласно ч. 3, 4, 5 ст. 137 ГПК Украины, для определения размера расходов на юридическую помощь с целью распределения судебных расходов участник дела дает детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правовой помощи. Размер расходов на оплату услуг адвоката должно бытьсоразмерным с: 1) сложностью дела и выполненных адвокатом работ (оказанных услуг); 2) временем, затраченным адвокатом на выполнение соответствующих работ (оказание услуг); 3) объемом предоставленных адвокатом услуг и выполненных работ; 4) ценой иска и (или) значением дела для стороны, в том числе влиянием решения дела на репутацию стороны или публичным интересом к делу. В случае несоблюдения требований части четвертой этой статьи суд может по ходатайству другой стороны, уменьшить размер расходов на юридическуюпомощь, подлежащих распределению между сторонами.
Между истцом и адвокатом [Д.] И.А. 24.06.2020 года заключен договор о предоставлении правовой помощи.
Истцом предоставлено детальное описание предоставления услуг по договору о предоставлении правовой помощи от 24.06.2020 года и дополнительного соглашения от 10.07.2020 года.
Согласно квитанции от 28.10.2020 года, истцом было уплачено адвокату 2200 гривен за предоставление профессиональной юридической помощи.
Учитывая вышеизложенное, суд считает достаточным и обоснованною сумму расходов на юридическую помощь в размере 2200 грн., что является соразмерным со сложностью дела и выполненных адвокатом работ, а потому на основании ч. 2 ст. 141 ГПК Украины подлежат взысканию с ответчика в пользу истца понесенные им по делу судебные расходы за предоставление профессиональной юридической помощи.
Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
По требования о взыскании выходного пособия при увольнениии, среднего заработка за время задержки расчета и морального вреда истцом уплачен судебный сбор в размере 840, 80 грн.
Таким образом, с ответчика подлежит взысканию судебный сбор в пользу государства в размере 840, 80 грн. по требованию о взыскании задолженности по заработной плате.
Учитывая, что исковое требование о взыскании морального вреда удовлетворен частично, суд взыскивает с ответчика в пользу истца судебные расходы пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований, а именно в сумме 698, 58грн. (19260, 69 + 61245, 36 + 3000 = 83506, 05 х 840, 80 / 100506, 05 = 698, 58).
Руководствуясь ст.ст. 4, 12, 13, 19, 141, 259, 263-265 ГПК Украины, -
р е ш и л:
Иск особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Лозовской кузнечно-механический завод» о взыскании задолженности по выплате заработной платы, выходного пособия при увольнении, средней заработной платы за время задержки расчета при увольнении, морального вреда - удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченной ОТВЕТСьнистю «Лозовской кузнечно-механический завод» в пользу особа_1, информация_1:
- задолженность по заработной плате в сумме 1298 грн. 83 коп. и сумму невыплаченной выходного пособия в размере 19260 грн. 69 коп. за вычетом (содержанием) при выплате налогов, обязательных платежей и сборов, предусмотренных законодательством Украины;
- средний заработок за время задержки окончательного расчета при увольнении в сумме 61245 грн. 36 коп .;
- моральный вред в сумме 3000 грн.
В другой части исковых измог отказать.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Лозовской кузнечно-механический завод» в пользу особа_1 расходы на профессиональную юридическую помощь в сумме 2200 гривен, а также судебный сбор в сумме 698 гривен 58 копеек.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Лозовской кузнечно-механический завод» в пользу государства судебный сбор в размере 840 гривен 80 коп. (Получатель - ГУК в Киеве / Киев / 22030106, код получателя (окпо) - 37993783, банк получателя - Казначейство Украина (еап), номер счета - ua908999980313111256000026001, код классификации доходов бюджета - 22030106).
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения. Участник дела, которому полное решение небыли вручены в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда. Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 настоящего Кодекса.
Апелляционная жалоба подается непосредственно в суд апелляционной инстанции. Ко дню начала функционированияя Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционные жалобы подаются участниками дела также в Лозовской горрайонный суд Харьковской области.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства абв принятие постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), суд по заявлению участников дела и лиц, не участвовавших в деле, если суд решил вопрос об их правах, интересы и (или) обязанности `связки (при наличии у них права на совершение соответствующих процессуальных действий, предусмотренных ГПК Украины), восстанавливает процессуальные сроки, установленные нормамы ГПК Украины, если признает причины их пропуска уважительными и такими, обусловленные ограничениями, введенными в связи с карантином. Суд может восстановить соответствующий срок как до, так и после его окончания. Суд по заявлению лица продолжает процессуальный срок, установленный судом, если невозможность совершения соответствующей процессуальной действия в определенный срок обусловлена ​​ограничениями, введенными в связи с карантином.

Истец - особа_1, место жительства зарегистрировано по адресу: адрес_1, рнокпп номер_1.
Ответчик - Общество с ограниченной ответственностью «Лозовской кузнечно-механический завод», место нахождения: Харьковская область, . Лозовая, ул. Свободы, д. 24, код егрпоу 32565419.

Судья А.Г. [П.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 629/3399/20
Номер провадження 2/629/81/21
рiшення
іменем україни

12.01.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді [П.] О.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Назарової В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
До суду надійшла зазначена позовна заява, в якій позивач з урахуванням уточнень просить стягнути з ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» на його користь: заборгованість із заробітної плати в сумі 1298, 83 грн.; суму невиплаченої вихідної допомоги в розмірі 19260, 69 грн.; середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні із розрахунку станом на день ухвалення рішення; моральну шкоду в сумі 20000 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2200 грн.; судовий збір в сумі 840, 80 грн. Зазначає, що він перебував у трудових правовідносинах з відповідачем ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» з 16.03.2005 року по 02.06.2020 року (наказ №344 від 02.06.2020р.), працював начальником караулу ВЧПО ТОВ «лкмз» з добовим режимом роботи з 07.30 ранку до 07.30 ранку наступного дня. З посади його було звільнено за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням адміністрацією умов колективного Трудового договору. Станом на 27.08.2020 року заборгованість по заробітній платі складала 23276, 36 грн., в т.ч. компенсація за невикористану відпустку - 1757, 14 грн. Сума невиплаченої вихідної допомоги складає 19260, 69 грн. Неодноразово, а саме 09.06.2020 року та 24.06.2020 року ним були направлені «Укрпоштою» ТОВ «лкмз» заяви про проведення розрахунку при звільненні рекомендованим листом. Крім того, 24.06.2020 року адвокатом Громадської організації «Адвокатське об`єднання» Харківська обласна колегія адвокатів» [Д.] І.О. було направлено відповідний запит про витребування інформації щодо заборгованості по заробітній платі. До цього часу жодної відповіді не отримано. Оскільки відповідач на час звільнення не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі, вважає, що ТОВ «лкмз» зобов`язаний сплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто за період з 03.06.2020 року - з дня, наступного за днем звільнення, по день прийняття рішення судом. Також зазначає, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди. В період затримки виплати заробітної плати він захворів, його було госпіталізовано і з 15 червня по 25 червня 2020 року він перебував на лікуванні у стаціонарному відділенні №1 Комунального некомерційного підприємства «Лозівське територіальне медичне об`єднання». Йому були потрібні кошти на ліки, здачу аналізів, обстеження, дієтичне харчування, на що він був змушений запозичувати кошти у родичів та знайомих. До цього часу він не має можливості розрахуватися в зв`язку з затримкою розрахунку з ним ТОВ «лкмз». Крім того, внаслідок порушення відповідачем його законних прав, а саме невиплати йому заробітної плати, було порушено звичний для нього уклад життя, що завдало йому моральних страждань, які виразилися в постійних переживаннях. На його утриманні знаходиться малолітній син особа_2 , 2011 року народження, який окрім батьківської уваги потребує створення для нього відповідних умов проживання, харчування, розвитку та оздоровлення. Його непрацездатні батьки також потребують від нього як фізичної, так і матеріальної допомоги. Отже, неотримання коштів від ТОВ «лкмз» зумовило значну зміну способу його життя, він був змушений докладати додаткові зусилля для утримання своєї сім`ї, що принижувало його гідність.
Позивач та його представник адвокат [Д.] І.О. у судове засідання не з`явились, надали відповідно телефонограму та заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримали.
Представник відповідача Бусуєк Л.А. у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти позову заперечувала частково. Також надала відзиви на позовну заяву, в якому зазначила, що позивачем порушено вимоги п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та під час уточнення позову позивачу необхідно доплатити судовий збір за всі вимоги відповідно до ціни позову. Просила суд узяти до уваги правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц. Щодо суті позовних вимог зазначила, що позивач працював на підприємстві до 02.06.2020 року і підприємство внаслідок фінансової неможливості не змогло розрахуватись у повному обсязі з позивачем в день його звільнення в порядку, визначеному ст. 116 КЗпП України. Не заперечує, що станом на 12.01.2021р. заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі складає 1298, 83 грн., сума невиплаченої вихідної допомоги - 19260, 69 грн. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди зазначила, що ця вимога у вказаному розмірі з підстав, вказаних у позові, не доводиться належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами. Вважає, що під час нарахування середнього заробітку за час затримки необхідно брати графік роботи підприємства в режимі неповних робочих днів, закріплений у наказі № 271 від 30.09.2019 року. Також просила урахувати те, що з моменту звільнення з роботи підприємство періодично виплачує частинами позивачеві заборгованість із зарплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.
Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України). Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, що не оспорювалося сторонами та підтверджено копією трудової книжки позивача.
02.06.2020 року позивача, який перебував на посаді начальника караулу ВЧПО ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод», звільнено за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням адміністрацією товариства умов колективного Трудового договору.
Згідно довідки ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» від 11.01.2021 року станом на 11.01.2021р. заборгованість по заробітній платі особа_1 складає 1298, 83 грн., сума невиплаченої вихідної допомоги - 19260, 69 грн.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідачем в порушення ст. 116 КЗпП України при звільненні позивачу не було здійснено відповідні розрахунки по заробітній платі, в зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати в сумі 1298, 83 грн. та вихідної допомоги в сумі 19260, 69 грн. підлягають задоволенню.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16 зазначено, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку під час звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ними остаточний розрахунок по заробітній платі, доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано, суд приходить до висновку що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 03.06.2020 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 11.01.2021 року, тобто по день прийняття рішення судом.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Пунктом 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Пунктом 8 розділу IV Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
З урахуванням зазначеного, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин) в період затримки.
Згідно розрахунку при звільненні № 00000000167 від 15.06.2020р. працівника особа_1 за період з 01.04.2020р. по 31.05.2020р. загальний дохід за квітень-травень становить 15951, 30 грн., відпрацьовано 30 днів, 318 годин, 58 календарних днів; середньогодинна заробітна плата складає 50, 16 грн.
Згідно копій табелів обліку використання робочого часу позивач працював у ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» з добовим режимом роботи з 7-30 год. ранку до 07-30 годин ранку наступного дня, по 22 години за добу.
За період з 03.06.2020 року по 11.01.2021 року кількість робочих діб складає: червень - 7, липень - 7, 5, серпень - 8, вересень - 7, 5, жовтень - 7, 5, листопад - 8, грудень - 7, 5, січень - 2, 5, всього 55, 5 робочих діб.
Таким чином, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні особа_1 складає 61245, 36 грн. (55, 5 діб х 22 год. х 50, 16 грн. = 61245, 36 грн.), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
Вказана сума, що підлягає стягненню, визначена без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.
Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1, 3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, тривалість судових процесів, спрямованих на відновлення порушених прав та законних інтересів позивача, засади розумності, співмірності, справедливості та вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 3000 грн.
Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом [П.] Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16).
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Між позивачем та адвокатом [Д.] І.О. 24.06.2020 року укладено договір про надання правової допомоги.
Позивачем надано детальний опис надання послуг за договором про надання правничої допомоги від 24.06.2020 року та додаткової угоди від 10.07.2020 року.
Згідно квитанції від 28.10.2020 року, позивачем було сплачено адвокату 2200 гривень за надання професійної правничої допомоги.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає достатньою та обґрунтованою суму витрат на правничу допомогу в розмірі 2200 грн., що є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, а тому на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені судові витрати за надання професійної правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За вимоги про стягнення вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 840, 80 грн. за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Враховуючи те, що позовну вимогу про стягнення моральної шкоди задоволено частково, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 698, 58 грн. (19260, 69 + 61245, 36 + 3000 = 83506, 05 х 840, 80 / 100506, 05 = 698, 58).
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
в и р і ш и в:
Позов особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» на користь особа_1 , інформація_1 :
- заборгованість із заробітної плати в сумі 1298 грн. 83 коп. та суму невиплаченої вихідної допомоги в розмірі 19260 грн. 69 коп. з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України;
- середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 61245 грн. 36 коп.;
- моральну шкоду в сумі 3000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» на користь особа_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2200 гривень, а також судовий збір в сумі 698 гривень 58 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» на користь держави судовий збір у розмірі 840 гривень 80 коп. (отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (єдрпоу) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (еап), номер рахунку - ua908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи також до Лозівського міськрайонного суду Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених ЦПК України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач - особа_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: адреса_1 , рнокпп номер_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод», місце знаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24, код єдрпоу 32565419.

Суддя О.Г. [П.]