ПРАТ "МЕЛКОМ": невыплата зарплаты
Дата документа 05.06.2020
Дело № 320/6208/19
Производство № 2/937/360/20
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы
5 июня 2020 г.. Мелитополь
Мелитопольский горрайонный суд Запорожской области в составе:
председательствующего — судьи [Б.] И.М.,
с участием секретаря — [Ф.] Л.И.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного производства в г.. Мелитополе гражданское дело по иску лицо_1 к Частного акционерногого общества «Мелитопольский компрессор» о взыскании денежных средств, не выплаченных при увольнении,
В С Т, А Н О В И Л:
1 августа 2019 истец особа_1 обратился в суд с иском к ЗАО «Мелитопольский компрессор» о взыскании задолженности по выплате заработной платы в размере 10 156 грн. 92 коп. и среднего заработка за весь период задержки расчета по день принятия решения.
12 ноября 2019 истец особа_1 уточнил исковое заявление, согласно которому просит взыскать с ответчикав его пользу средний заработок за все время задержки расчета в размере 32 810 грн. 74 коп., Поскольку в настоящее время заработная плата выплачена ему в полном объеме.
Исковые требования обоснованы тем, что в период с 14 сентября 1998 года по 2 мая 2019 истец находился в трудовых отношениях с ЗАО «Мелком».
2 мая 2019 истец особа_1 был освобожден согласно п.1 ст. 36 КЗоТ в соответствии с приказом № 96 от 02.05.2019. Однако, в день увольнения ответчик сообщил истцао начисленных суммах при увольнении и не осуществил выплату причитающихся ему средств.
В уточненной исковом заявлении истец указал, что заработная плата ему выплачена в полном объеме, однако он желает получить средний заработок за весь период задержки расчета.
Согласно расчетно-платежной ведомости среднемесячная заработная плата за два календарных месяца работы составляет 11 060 грн. Количество отработанных дней за март — май 2019 составляет 30 дней. Среднедневная (часовая) заработная плата составляет 368 грн. 66 коп. Итак, 368, 66 грн. * 89 дней (С3 мая по 1 августа) = 32 810 грн. 74 коп. Таким образом, сумма взыскания среднего заработка за весь период задержки расчета составляет 32 810 грн. 74 коп.
Истец особа_1 в судебное заседание не явился, но от него поступило заявление с просьбой рассматривать дело в его отсутствие, на удовлетворении исковых требованиях настаивает.
Представитель ответчика ЗАО «Мелитопольский компрессор» в судебное заседание не явился, о времени, дате и месте рассмяда дела надлежащим образом, о чем свидетельствует рекомендовано уведомление о вручении почтового отправления.
15 ноября 2019 в суд поступил отзыв на исковое заявление, согласно которому ответчик исковые требования не признал. Ответчик не имел объективной возможности выплатить истцу в день увольнения 02.05.2019 года принадлежащие ему средства, поскольку в течение последних шести месяцев ответчик находится в тяжелом финансовом состоянии. Кроме того, 12.06.2019 года государственным исполнителем булв ошибке вынесено постановление об аресте имущества, в том числе, на денежные средства ЗАО «Мелком», находившихся на счетах во всех банках и финансовых учреждениях. 25.07.2019 года только было снято указанный арест со счетов ответчика. По состоянию на 05.08.2019 начисленную заработную плату, все выплаты и компенсации при увольнении особа_1 выплачены в полном объеме.
В соответствии с ч.2 ст.197 ГПК Украины в связи с рассмотрением дела в отсутствие сторон фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписувального технического средства не осуществляется.
Изучив материалы дела и всесторонне проанализировав обстоятельства в их совокупности, дав оценку собранным по делу доказательствам, исходя из своего внутреннего убеждения, основанное на полном, объективном и всестороннем выяснении обстоятельств дела, суд пришел к следующему выводу.
Судом установлено, что истец особа_1 14 сентября 1998 был принят на работу в ОАО Мелитопольский «Компрессор» в отдел главного механика электромонтер по ремонтув, о чем свидетельствует добавлена к материалам дела копия трудовой книжки истца (а.с.3 оборот).
9 сентября 2002 особа_1 переведен в отдел главного механика электромонтером по ремонту и обслуживанию электрооборудования ЗАО Мелитопольский «Компрессор», о чем свидетельствует добавлена к материалам дела копия трудовой книжки истца (а.с.3 оборот).
Приказом № 96 от 02.05.2019 истца особа_1 уволен с работы по соглашению сторон на основании п.1 ст.36 КЗоТ, о чем свидетельствует копия трудовой книжки позивача (а.с.3).
Согласно ч.1 ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Согласно ч.1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Таким образом, анализ приведенных норм материального права дает основания для вывода, предусмотренного частью 1 статьи 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, при этом определяющими являются такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Таким образом, проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в зазначении сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета. После принятия судебного решения о взыскании задолженности по заработной плате работодатель не освобождается от ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины, а именно выплаты среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, то есть за весь период невыплаты владельцем или уполномоченным ним органом причитающихся работнику при увольнении сумм.
К аналогичному выводу пришел и Верховный Суд в постановлении № 295/4985/17 от 04 июня 2018 года.
Итак, судом установлено, что на 5 августа 2019 начисленную заработную плату при увольнении истцу особа_1 ответчиком выплачено в полном объеме, также признано сторонами по делу.
Согласно абз.3 п.2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 года №100, среднеомисячна зарплата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата.
Согласно п.8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета министров Украины № 100 от 08.02.1995 года, начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, передвиденных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, — на число календарных дней за этот период.
Из расчета, предоставленного истцом, следует, что согласно расчетно-платежной ведомости за март и цветынь 2019 общая среднемесячная заработная плата за два календарных месяца работы, предшествующих увольнению составляет 11 060 грн. Количество отработанных дней за март — май 2019 составляет 30 дней. 11 060 грн. 30 = 368 грн. 66 коп. — среднедневная (часовая) заработная плата. 368 грн. 66 коп. * 89 дней (количество рабочих дней, приходящихся на время задержки выплаты заработной платы за период с 3 мая по 1 августа) = 32 810 грн. 74 коп.
Таким образом, с учетом Порядка исчисления среднейзаработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 года №100 сумма взыскания среднего заработка за весь период задержки расчета составляет 32 810 грн. 74 коп.
На основании изложенного, суд считает обоснованными требования истца о взыскании среднего заработка за все время задержки расчета с ним при увольнении, за вычетом налогов и других обязательных платежей.
Суд считает безосновательными ссылки представителя ответчика об отсутствии его вины в несвоечасному расчета с истцом, исходя из следующего.
Статьей 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, закреплено, что каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности. Никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
В понимании Европейского Суда по правам человека мирное владение своим имуществом включает не только «классическое» право собственности, рассматривается в Украине, но и выплаты по трудовому договору и другие выплаты.
Следовательно, отсутствие средств у работодателя никоим образом не может служить уважительной причиной невыплаты работнику всех причитающихся ему сумм, а невыплата заработной платы расценивается Европейским судом по правам человека как нарушение права на уважение своей собственности.
Учитывая изложенное, доводы представителя ответчика о бедственном финансовом положении и зависимость заработной платы от падения объемев производства, отсутствия заказов продукции, суд считает безосновательными и не принимает во внимание.
Кроме того, ссылки представителя ответчика на арест государственным исполнителем 12.06.2019 года его движимого и недвижимого имущества суд также не принимает во внимание, поскольку истец был освобожден 2 мая 2019, и именно в этот день должны были быть выплачены все суммы, причитающиеся ему от предприятия.
Арест средств предприятия был наложен уже по истечении более чем месяца с момента увольнения истца.
согласност. 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Доказательства представляются сторонами и другими участниками дела. Доказывания не может основываться на предположениях.
Европейский суд по правам человека указал, что пункт 1 статьи 6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод обязывает суды давать обоснования своих решений, но это не может восприниматься как требование предоставлять детальных ответ на каждый аргумент. Границы этого долга могут быть различными в зависимости от характера решения. Кроме того, необходимо принимать во внимание, между прочим, разнообразие аргументов, сторона может представить в суд, и различия, которые существуют в государствах-участниках, с учетом положений законодательства, традиции, юридические заключения, изложения и формулировки решений. Таким образом, вопрос, выполнил суд свой долг по представлению обоснования, что следует из статьи 6 Конвенции, может бытьопределены только в свете конкретных обстоятельств дела («Пронина против Украины», № 63566/00, § 23, ЕСПЧ, от 18 июля 2006 года).
На основании изложенного, анализируя собранные по делу доказательства, каждый отдельно и все в совокупности, суд считает исковые требования особа_1 обоснованными и подлежащими удовлетворению в полном объеме.
На основании изложенного, руководствуясь ст.ст. 12, 19, 81, 89, 141, 263−265, 274 ГПК Украины, суд
В Е Л:
Иск особа_1 к Частного акционерного общества «Мелитополььський компрессор «о взыскании денежных средств, не выплаченных при увольнении — удовлетворить.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Мелитопольский компрессор» в пользу особа_1 средний заработок за время задержки выплаты заработной платы в размере 32 810 (тридцать две тысячи восемьсот десять) рублей 74 копейки, с обязательным перечислением в государственный бюджет сумм налогов и сборов, начисленных с данной суммы в размерах и порядке, установленных действующим законодательством.
Решение может бытьобжаловано в Запорожский апелляционный суд в течение 30 дней со дня его провозглашения путем подачи апелляционной жалобы через Мелитопольский горрайонный суд.
Решение вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятияя постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), процессуальные сроки по апелляционного обжалования продолжаются на срок действия такого карантина.
Полные данные участников дела
Истец особа_1, информация_1, рнокпп номер_1 зарегистрирован и проживает по адресу: адрес_1.
Ответчик: Частное акционерное общество «Мелитопольский компрессор», Адрес: 72319, Запорожская область, ., Мелитополь, ул. Героев Украины, 210, ОКПО 00217840.
Судья: и.м.бахаев
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Дата документу 05.06.2020
Справа № 320/6208/19
Провадження № 2/937/360/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
05 червня 2020 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого — судді Бахаєва І.М.,
за участю секретаря — Фурсової Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Мелітополі цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор» про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні,
В С Т, А Н О В И В:
01 серпня 2019 року позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Мелітопольський компресор» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 10 156 грн. 92 коп. та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення.
12 листопада 2019 року позивач особа_1 уточнив позовну заяву, згідно якої просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 32 810 грн. 74 коп., оскільки на теперішній час заробітна плата виплачена йому у повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 14 вересня 1998 року по 02 травня 2019 року позивач знаходився у трудових відносинах з ПрАТ «Мелком».
02 травня 2019 року позивач особа_1 був звільнений згідно з п.1 ст. 36 КЗпП відповідно до наказу № 96 від 02.05.2019. Однак, у день звільнення відповідач не повідомив позивача про нараховані суми при звільненні та не здійснив виплату належних йому коштів.
В уточненій позовній заяві позивач зазначив, що заробітна плата йому виплачена у повному обсязі, однак він бажає отримати середній заробіток за весь період затримки розрахунку.
Згідно з розрахунково-платіжною відомістю середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи складає 11 060 грн. Кількість відпрацьованих днів за березень — травень 2019 року складає 30 днів. Середньоденна (годинна) заробітна плата складає 368 грн. 66 коп. Отже, 368, 66 грн.*89 днів (з3 травня по 1 серпня) = 32 810 грн. 74 коп. Таким чином, суму стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку складає 32 810 грн. 74 коп.
Позивач особа_1 у судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимогах наполягає.
Представник відповідача ПрАТ «Мелітопольський компресор» у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
15 листопада 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав. Відповідач не мав об`єктивної можливості виплатити позивачу в день звільнення 02.05.2019 року належні йому кошти, оскільки протягом останніх шести місяців відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому стані. Крім того, 12.06.2019 року державним виконавцем було помилково винесено постанову про арешт майна, у тому числі, на грошові кошти ПрАТ «Мелком», що перебували на рахунках у всіх банках та фінансових установах. 25.07.2019 року лише було знято вказаний арешт з рахунків відповідача. Станом на 05.08.2019 нараховану заробітну плату, всі виплати та компенсації при звільненні особа_1 виплачені у повному обсязі.
У відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх [censored] давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач особа_1 14 вересня 1998 року був прийнятий на роботу до ВАТ Мелітопольський «Компресор» у відділ головного механіка електромонтером з ремонту, про що свідчить додана до матеріалів справи копія трудової книжки позивача (а.с.3 зворот).
09 вересня 2002 року особа_1 переведений у відділ головного механіка електромонтером з ремонту та обслуговування електрообладнання ПрАТ Мелітопольський «Компресор», про що свідчить додана до матеріалів справи копія трудової книжки позивача (а.с.3 зворот).
Наказом № 96 від 02.05.2019 позивача особа_1 звільнено з роботи за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП, про що свідчить копія трудової книжки позивача (а.с.3).
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно з ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові № 295/4985/17 від 04 червня 2018 року.
Отже, судом встановлено, що станом на 05 серпня 2019 року нараховану заробітну плату при звільненні позивачу особа_1 відповідачем виплачено у повному обсязі, що також визнано сторонами по справі.
Відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, середньомісячна зарплата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період.
З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що згідно з розрахунково-платіжною відомостями за березень та квітень 2019 року загальна середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи, які передують звільненню складає 11 060 грн. Кількість відпрацьованих днів за березень — травень 2019 року складає 30 днів. 11 060 грн.:30=368 грн. 66 коп. — середньоденна (годинна) заробітна плата. 368 грн. 66 коп.*89 днів (кількість робочих днів, що припадають на час затримки виплати заробітної плати за період з 3 травня по 1 серпня)= 32 810 грн. 74 коп.
Таким чином, з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 сума стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку складає 32 810 грн. 74 коп.
На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із ним при звільненні, з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача щодо відсутності його вини у несвоєчасному розрахунку з позивачем, виходячи з наступного.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й виплати за трудовим договором та інші виплати.
Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.
З огляду на наведене, доводи представника відповідача про скрутне фінансове становище та залежність виплати заробітної плати від падіння об`ємів виробництва, відсутності замовлень продукції, суд вважає безпідставними та не бере до уваги.
Крім того, посилання представника відповідача на арешт державним виконавцем 12.06.2019 року його рухомого та нерухомого майна суд також не бере до уваги, оскільки позивач був звільнений 02 травня 2019 року, і саме в цей день мали бути виплачені всі суми, що належать йому від підприємства.
Арешт коштів підприємства був накладений вже після спливу більше, ніж місяця з моменту звільнення позивача.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в [censored] суд вважає позовні вимоги особа_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 89, 141, 263−265, 274 ЦПК України, суд
У Х В, А Л И В:
Позов особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор» про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні — задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 32 810 (тридцять дві тисячі вісімсот десять) гривень 74 копійки, з обов`язковим перерахуванням до державного бюджету сум податків та зборів, нарахованих з даної суми у розмірах та порядку, встановлених чинним законодавством.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повні дані учасників справи
Позивач: особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, зареєстрований та проживає за адресою: адреса_1.
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Мелітопольський компресор», адреса: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 210, єдрпоу 00217840.
суддя: і.м.бахаєв
Дело № 320/6208/19
Производство № 2/937/360/20
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы
5 июня 2020 г.. Мелитополь
Мелитопольский горрайонный суд Запорожской области в составе:
председательствующего — судьи [Б.] И.М.,
с участием секретаря — [Ф.] Л.И.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного производства в г.. Мелитополе гражданское дело по иску лицо_1 к Частного акционерногого общества «Мелитопольский компрессор» о взыскании денежных средств, не выплаченных при увольнении,
В С Т, А Н О В И Л:
1 августа 2019 истец особа_1 обратился в суд с иском к ЗАО «Мелитопольский компрессор» о взыскании задолженности по выплате заработной платы в размере 10 156 грн. 92 коп. и среднего заработка за весь период задержки расчета по день принятия решения.
12 ноября 2019 истец особа_1 уточнил исковое заявление, согласно которому просит взыскать с ответчикав его пользу средний заработок за все время задержки расчета в размере 32 810 грн. 74 коп., Поскольку в настоящее время заработная плата выплачена ему в полном объеме.
Исковые требования обоснованы тем, что в период с 14 сентября 1998 года по 2 мая 2019 истец находился в трудовых отношениях с ЗАО «Мелком».
2 мая 2019 истец особа_1 был освобожден согласно п.1 ст. 36 КЗоТ в соответствии с приказом № 96 от 02.05.2019. Однако, в день увольнения ответчик сообщил истцао начисленных суммах при увольнении и не осуществил выплату причитающихся ему средств.
В уточненной исковом заявлении истец указал, что заработная плата ему выплачена в полном объеме, однако он желает получить средний заработок за весь период задержки расчета.
Согласно расчетно-платежной ведомости среднемесячная заработная плата за два календарных месяца работы составляет 11 060 грн. Количество отработанных дней за март — май 2019 составляет 30 дней. Среднедневная (часовая) заработная плата составляет 368 грн. 66 коп. Итак, 368, 66 грн. * 89 дней (С3 мая по 1 августа) = 32 810 грн. 74 коп. Таким образом, сумма взыскания среднего заработка за весь период задержки расчета составляет 32 810 грн. 74 коп.
Истец особа_1 в судебное заседание не явился, но от него поступило заявление с просьбой рассматривать дело в его отсутствие, на удовлетворении исковых требованиях настаивает.
Представитель ответчика ЗАО «Мелитопольский компрессор» в судебное заседание не явился, о времени, дате и месте рассмяда дела надлежащим образом, о чем свидетельствует рекомендовано уведомление о вручении почтового отправления.
15 ноября 2019 в суд поступил отзыв на исковое заявление, согласно которому ответчик исковые требования не признал. Ответчик не имел объективной возможности выплатить истцу в день увольнения 02.05.2019 года принадлежащие ему средства, поскольку в течение последних шести месяцев ответчик находится в тяжелом финансовом состоянии. Кроме того, 12.06.2019 года государственным исполнителем булв ошибке вынесено постановление об аресте имущества, в том числе, на денежные средства ЗАО «Мелком», находившихся на счетах во всех банках и финансовых учреждениях. 25.07.2019 года только было снято указанный арест со счетов ответчика. По состоянию на 05.08.2019 начисленную заработную плату, все выплаты и компенсации при увольнении особа_1 выплачены в полном объеме.
В соответствии с ч.2 ст.197 ГПК Украины в связи с рассмотрением дела в отсутствие сторон фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписувального технического средства не осуществляется.
Изучив материалы дела и всесторонне проанализировав обстоятельства в их совокупности, дав оценку собранным по делу доказательствам, исходя из своего внутреннего убеждения, основанное на полном, объективном и всестороннем выяснении обстоятельств дела, суд пришел к следующему выводу.
Судом установлено, что истец особа_1 14 сентября 1998 был принят на работу в ОАО Мелитопольский «Компрессор» в отдел главного механика электромонтер по ремонтув, о чем свидетельствует добавлена к материалам дела копия трудовой книжки истца (а.с.3 оборот).
9 сентября 2002 особа_1 переведен в отдел главного механика электромонтером по ремонту и обслуживанию электрооборудования ЗАО Мелитопольский «Компрессор», о чем свидетельствует добавлена к материалам дела копия трудовой книжки истца (а.с.3 оборот).
Приказом № 96 от 02.05.2019 истца особа_1 уволен с работы по соглашению сторон на основании п.1 ст.36 КЗоТ, о чем свидетельствует копия трудовой книжки позивача (а.с.3).
Согласно ч.1 ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Согласно ч.1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Таким образом, анализ приведенных норм материального права дает основания для вывода, предусмотренного частью 1 статьи 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, при этом определяющими являются такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Таким образом, проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в зазначении сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета. После принятия судебного решения о взыскании задолженности по заработной плате работодатель не освобождается от ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины, а именно выплаты среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, то есть за весь период невыплаты владельцем или уполномоченным ним органом причитающихся работнику при увольнении сумм.
К аналогичному выводу пришел и Верховный Суд в постановлении № 295/4985/17 от 04 июня 2018 года.
Итак, судом установлено, что на 5 августа 2019 начисленную заработную плату при увольнении истцу особа_1 ответчиком выплачено в полном объеме, также признано сторонами по делу.
Согласно абз.3 п.2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 года №100, среднеомисячна зарплата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата.
Согласно п.8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета министров Украины № 100 от 08.02.1995 года, начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, передвиденных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, — на число календарных дней за этот период.
Из расчета, предоставленного истцом, следует, что согласно расчетно-платежной ведомости за март и цветынь 2019 общая среднемесячная заработная плата за два календарных месяца работы, предшествующих увольнению составляет 11 060 грн. Количество отработанных дней за март — май 2019 составляет 30 дней. 11 060 грн. 30 = 368 грн. 66 коп. — среднедневная (часовая) заработная плата. 368 грн. 66 коп. * 89 дней (количество рабочих дней, приходящихся на время задержки выплаты заработной платы за период с 3 мая по 1 августа) = 32 810 грн. 74 коп.
Таким образом, с учетом Порядка исчисления среднейзаработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 года №100 сумма взыскания среднего заработка за весь период задержки расчета составляет 32 810 грн. 74 коп.
На основании изложенного, суд считает обоснованными требования истца о взыскании среднего заработка за все время задержки расчета с ним при увольнении, за вычетом налогов и других обязательных платежей.
Суд считает безосновательными ссылки представителя ответчика об отсутствии его вины в несвоечасному расчета с истцом, исходя из следующего.
Статьей 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, закреплено, что каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности. Никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
В понимании Европейского Суда по правам человека мирное владение своим имуществом включает не только «классическое» право собственности, рассматривается в Украине, но и выплаты по трудовому договору и другие выплаты.
Следовательно, отсутствие средств у работодателя никоим образом не может служить уважительной причиной невыплаты работнику всех причитающихся ему сумм, а невыплата заработной платы расценивается Европейским судом по правам человека как нарушение права на уважение своей собственности.
Учитывая изложенное, доводы представителя ответчика о бедственном финансовом положении и зависимость заработной платы от падения объемев производства, отсутствия заказов продукции, суд считает безосновательными и не принимает во внимание.
Кроме того, ссылки представителя ответчика на арест государственным исполнителем 12.06.2019 года его движимого и недвижимого имущества суд также не принимает во внимание, поскольку истец был освобожден 2 мая 2019, и именно в этот день должны были быть выплачены все суммы, причитающиеся ему от предприятия.
Арест средств предприятия был наложен уже по истечении более чем месяца с момента увольнения истца.
согласност. 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Доказательства представляются сторонами и другими участниками дела. Доказывания не может основываться на предположениях.
Европейский суд по правам человека указал, что пункт 1 статьи 6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод обязывает суды давать обоснования своих решений, но это не может восприниматься как требование предоставлять детальных ответ на каждый аргумент. Границы этого долга могут быть различными в зависимости от характера решения. Кроме того, необходимо принимать во внимание, между прочим, разнообразие аргументов, сторона может представить в суд, и различия, которые существуют в государствах-участниках, с учетом положений законодательства, традиции, юридические заключения, изложения и формулировки решений. Таким образом, вопрос, выполнил суд свой долг по представлению обоснования, что следует из статьи 6 Конвенции, может бытьопределены только в свете конкретных обстоятельств дела («Пронина против Украины», № 63566/00, § 23, ЕСПЧ, от 18 июля 2006 года).
На основании изложенного, анализируя собранные по делу доказательства, каждый отдельно и все в совокупности, суд считает исковые требования особа_1 обоснованными и подлежащими удовлетворению в полном объеме.
На основании изложенного, руководствуясь ст.ст. 12, 19, 81, 89, 141, 263−265, 274 ГПК Украины, суд
В Е Л:
Иск особа_1 к Частного акционерного общества «Мелитополььський компрессор «о взыскании денежных средств, не выплаченных при увольнении — удовлетворить.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Мелитопольский компрессор» в пользу особа_1 средний заработок за время задержки выплаты заработной платы в размере 32 810 (тридцать две тысячи восемьсот десять) рублей 74 копейки, с обязательным перечислением в государственный бюджет сумм налогов и сборов, начисленных с данной суммы в размерах и порядке, установленных действующим законодательством.
Решение может бытьобжаловано в Запорожский апелляционный суд в течение 30 дней со дня его провозглашения путем подачи апелляционной жалобы через Мелитопольский горрайонный суд.
Решение вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятияя постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), процессуальные сроки по апелляционного обжалования продолжаются на срок действия такого карантина.
Полные данные участников дела
Истец особа_1, информация_1, рнокпп номер_1 зарегистрирован и проживает по адресу: адрес_1.
Ответчик: Частное акционерное общество «Мелитопольский компрессор», Адрес: 72319, Запорожская область, ., Мелитополь, ул. Героев Украины, 210, ОКПО 00217840.
Судья: и.м.бахаев
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Дата документу 05.06.2020
Справа № 320/6208/19
Провадження № 2/937/360/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
05 червня 2020 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого — судді Бахаєва І.М.,
за участю секретаря — Фурсової Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Мелітополі цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор» про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні,
В С Т, А Н О В И В:
01 серпня 2019 року позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Мелітопольський компресор» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 10 156 грн. 92 коп. та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення.
12 листопада 2019 року позивач особа_1 уточнив позовну заяву, згідно якої просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 32 810 грн. 74 коп., оскільки на теперішній час заробітна плата виплачена йому у повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 14 вересня 1998 року по 02 травня 2019 року позивач знаходився у трудових відносинах з ПрАТ «Мелком».
02 травня 2019 року позивач особа_1 був звільнений згідно з п.1 ст. 36 КЗпП відповідно до наказу № 96 від 02.05.2019. Однак, у день звільнення відповідач не повідомив позивача про нараховані суми при звільненні та не здійснив виплату належних йому коштів.
В уточненій позовній заяві позивач зазначив, що заробітна плата йому виплачена у повному обсязі, однак він бажає отримати середній заробіток за весь період затримки розрахунку.
Згідно з розрахунково-платіжною відомістю середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи складає 11 060 грн. Кількість відпрацьованих днів за березень — травень 2019 року складає 30 днів. Середньоденна (годинна) заробітна плата складає 368 грн. 66 коп. Отже, 368, 66 грн.*89 днів (з3 травня по 1 серпня) = 32 810 грн. 74 коп. Таким чином, суму стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку складає 32 810 грн. 74 коп.
Позивач особа_1 у судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимогах наполягає.
Представник відповідача ПрАТ «Мелітопольський компресор» у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
15 листопада 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав. Відповідач не мав об`єктивної можливості виплатити позивачу в день звільнення 02.05.2019 року належні йому кошти, оскільки протягом останніх шести місяців відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому стані. Крім того, 12.06.2019 року державним виконавцем було помилково винесено постанову про арешт майна, у тому числі, на грошові кошти ПрАТ «Мелком», що перебували на рахунках у всіх банках та фінансових установах. 25.07.2019 року лише було знято вказаний арешт з рахунків відповідача. Станом на 05.08.2019 нараховану заробітну плату, всі виплати та компенсації при звільненні особа_1 виплачені у повному обсязі.
У відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх [censored] давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач особа_1 14 вересня 1998 року був прийнятий на роботу до ВАТ Мелітопольський «Компресор» у відділ головного механіка електромонтером з ремонту, про що свідчить додана до матеріалів справи копія трудової книжки позивача (а.с.3 зворот).
09 вересня 2002 року особа_1 переведений у відділ головного механіка електромонтером з ремонту та обслуговування електрообладнання ПрАТ Мелітопольський «Компресор», про що свідчить додана до матеріалів справи копія трудової книжки позивача (а.с.3 зворот).
Наказом № 96 від 02.05.2019 позивача особа_1 звільнено з роботи за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП, про що свідчить копія трудової книжки позивача (а.с.3).
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно з ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові № 295/4985/17 від 04 червня 2018 року.
Отже, судом встановлено, що станом на 05 серпня 2019 року нараховану заробітну плату при звільненні позивачу особа_1 відповідачем виплачено у повному обсязі, що також визнано сторонами по справі.
Відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, середньомісячна зарплата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період.
З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що згідно з розрахунково-платіжною відомостями за березень та квітень 2019 року загальна середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи, які передують звільненню складає 11 060 грн. Кількість відпрацьованих днів за березень — травень 2019 року складає 30 днів. 11 060 грн.:30=368 грн. 66 коп. — середньоденна (годинна) заробітна плата. 368 грн. 66 коп.*89 днів (кількість робочих днів, що припадають на час затримки виплати заробітної плати за період з 3 травня по 1 серпня)= 32 810 грн. 74 коп.
Таким чином, з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 сума стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку складає 32 810 грн. 74 коп.
На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із ним при звільненні, з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача щодо відсутності його вини у несвоєчасному розрахунку з позивачем, виходячи з наступного.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й виплати за трудовим договором та інші виплати.
Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.
З огляду на наведене, доводи представника відповідача про скрутне фінансове становище та залежність виплати заробітної плати від падіння об`ємів виробництва, відсутності замовлень продукції, суд вважає безпідставними та не бере до уваги.
Крім того, посилання представника відповідача на арешт державним виконавцем 12.06.2019 року його рухомого та нерухомого майна суд також не бере до уваги, оскільки позивач був звільнений 02 травня 2019 року, і саме в цей день мали бути виплачені всі суми, що належать йому від підприємства.
Арешт коштів підприємства був накладений вже після спливу більше, ніж місяця з моменту звільнення позивача.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в [censored] суд вважає позовні вимоги особа_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 89, 141, 263−265, 274 ЦПК України, суд
У Х В, А Л И В:
Позов особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор» про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні — задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 32 810 (тридцять дві тисячі вісімсот десять) гривень 74 копійки, з обов`язковим перерахуванням до державного бюджету сум податків та зборів, нарахованих з даної суми у розмірах та порядку, встановлених чинним законодавством.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повні дані учасників справи
Позивач: особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, зареєстрований та проживає за адресою: адреса_1.
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Мелітопольський компресор», адреса: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 210, єдрпоу 00217840.
суддя: і.м.бахаєв
