ПРАТ "ПЛАСТ": невыплата зарплаты

Дата документу 17.03.2020 Справа № 554/2/20 Провадження № 2/554/144/2020 РІШЕННЯ іменем України 17 березня 2020 року м. Полтава Октябрський районний суд м.Полтави у складі: головуючого судді Гальонкіної Ю.С., за участю секретаря судового засідання Шмигло І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Пласт» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати належних працівнику сум при звільненні, - В С Т А Н О В И В : У січні 2020 року позивач особа_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ПрАТ «Пласт» на його користь середній заробіток за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум в розмірі 307667 гривень. На обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що у період з 19 квітня 2001 року по 04 червня 2018 року він працював у ПрАТ «Пласт» на посаді головного геолога, з якої був звільнений за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. При звільненні підприємство не виплатило належну йому заробітну плату. В зв`язку з цим, особа_1 звернувся до суду та судовим наказом Октябрського районного суду від 15 червня 2018 року стягнуто з відповідача на його користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 379953,77 гривень. Вищевказаний судовий наказ було виконано повністю лише 02 жовтня 2019 року, заборгованість надійшла на банківський рахунок позивача 03 жовтня 2019 року. Таким чином, повний розрахунок за весь час затримки виплати особа_1 заробітної плати слід рахувати з 18 червня 2018 року по 03 жовтня 2019 року - день повного розрахунку. Розмір середнього заробітку за весь час затримки виплати позивачу заробітної плати при звільненні з посади головного геолога ПрАТ «Пласт» складає 307667,00 гривень. 24 січня 2020 року ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, надано відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву. Позивач особа_1 у судове засідання не з`явився, надав разом із позовною заявою до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити на підставі наданих матеріалів . ПрАТ «Пласт» свого представника в судове засідання не направив, будучи належним чином повідомленим судом про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки суд не повідомлено, заяви про розгляд справи за відсутності, відкладення розгляду справи, а також відзив на позовну заяву до суду не надходили. Відповідно до ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За змістом ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі даних і доказів. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи. Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши належну правову оцінку зібраним доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом установлено, що згідно з копією трудової книжки позивача особа_1 , яка наявна в матеріалах справи, в період з 19 квітня 2001 року по 04 червня 2018 року він працював у ПрАТ «Пласт» на посаді головного геолога, з якої був звільнений за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. Згідно з ст.1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 КЗпП України і частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу. Структуру заробітної плати визначено у ст.2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Як встановлено в судовому засіданні, ПрАТ «Пласт» не здійснило повний розрахунок з особа_1 при звільненні. Судовим наказом Октябрського районного суду м.Полтави від 15 червня 2018 року стягнуто з ПрАТ «Пласт» на користь особа_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 373953,77 гривень. На виконання вказаного рішення суду, ПрАТ «Пласт» перераховано позивачу платіжним дорученням за №3489 від 02 жовтня 2019 року 373953,77 гривень З наведеного слідує, що рішення у частині стягнення з відповідача вказаної вище заборгованості та середнього заробітку за період затримки з 18 червня 2018 року виконано, але при цьому фактичний розрахунок з відповідачем здійснено лише 02 жотвня 2019 року, в той час як значний період існування боргу з дня прийняття рішення та наявні документи про здійснення зазначених грошових виплат не спростовують правових підстав позову. Відтак, у даному випадку підлягають застосуванню положення ст.117 КЗпП України за наступний період затримки розрахунку з позивачем. Так, згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. з урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата. Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. Середня заробітна плата позивача за останні два місяці складає 18933,34 грн., середньоденна заробітна плата складає 946,67 грн., згідно з наданої довідки ПрАТ «Пласт» № 171 від 07 червня 2018 року. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Згідно з наданим позивачем розрахунком, який суд бере до уваги, оскільки такий стороною відповідача не спростований, будь-якого контррозрахунку та інших доказів не надано, сума середнього заробітку за весь час затримки за період затримки з 18 червня 2018 року по 03 жовтня 2019 року складає 307667,00 гривень, з розрахунку: загальна кількість днів затримки виплати заробітної плати за період з 18.06.2018 року по 03.10.2019 року складає 325 робочих днів; розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати: 946,67 грн. х 325 робочих днів = 307667,00 грн. Таким чином, заявлена позивачем сума середнього заробітку за весь час затримки за період з 18.06.2018 року по 03.10.2019 року є обґрунтованою, а розрахунок здійснений відповідно до вимог чинного законодавства. Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. В даній цивільній справі правовідносини між позивачем та відповідачем розглядаються в площині працівник - роботодавець, які стосуються гарантій на оплату праці працівника. При цьому, роботодавець не може в межах цих правовідносин обмежувати право працівника на отримання заробітної плати через наявність невиконаних зобов`язань роботодавця перед третіми особами та у зв`язку з цим доводити відсутність підстав для застосування положень ч.1 ст.117 КЗпП України. Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 р. № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст. ст.117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст.47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 січня 2014 p. у справі № 6-144цс13, від 22 січня 2014 p. у справі № 6-159цс13. Вiдсутнiсть фiнансово-господарської дiяльностi або коштiв у роботодавця не виключає його вини в невиплатi належних звiльненому працiвниковi коштiв та не звiльняє роботодавця вiд вiдповiдальностi, передбаченої ст.117 КЗпП України (правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 липня 2013 року № 6-64цс13). Відповідач, як юридична особа і господарюючий суб`єкт повинен таким чином організовувати виробництво, щоб бути спроможним виплатити зарплату своїм працівникам, щонайменше тим, що звільнилися з роботи. Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, оскільки фактичний розрахунок з позивачем особа_1 та остаточна виплата йому належних при звільненні сум була проведена лише 02 жотвня 2019 року, тому позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 307667,00 грн., згідно розрахунку позивача, на спростування якого відповідачем не надано жодних доказів. На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд зазначає про таке. Частиною 6 ст.141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Позивача відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнено від сплати судового збору. Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3076,67 грн.(згідно з ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» - 1 відсоток ціни позову). На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 116,117 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд, В И Р І Ш И В : Позовну заяву особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Пласт» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати належних працівнику сум при звільненні задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Пласт» (код єдрпоу 25168700, МФО 331489, юридична адреса: 08800, Київська область, Миронівський район, м.Миронівка, вул.Соборності, буд.48) на користь особа_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 , адреса проживання: адреса_1 ) середній заробіток за весь час затримки з виплати належних працівникові при звільненні сум у розмірі 307667,00 грн. (триста сім тисяч шістсот шістдесят сім гривень 00 копійок). Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Пласт» судовий збір на користь держави у сумі 3076,67 грн. Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Найменування сторін: позивач - особа_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 , адреса проживання: адреса_1 ; відповідач - Приватне акціонерне товариство «Пласт» (код єдрпоу 25168700, МФО 331489, юридична адреса: 08800, Київська область, Миронівський район, м.Миронівка, вул.Соборності, буд.48. Суддя: Ю.С.Гальонкіна