ПРАТ "СКМЗ": невыплата зарплаты

Дело № 234/9215/20
Производство № 2/234/2742/20

Р Е Ш Е Н И Е 
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы 

25 августа 2020 г.. Краматорск

Краматорский городской суд Донецкой области
в составе: председательствующего судьи [К.] А.Ю.,
с участием секретаря судебного заседания Малушка С.В.
дело №234 / 9215/20
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Частного акционерного товариства «Старокраматорский машиностроительный завод» о взыскании заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении,  —

Обстоятельства дела:

19 июня 2020 особа_1 обратился в суд с иском к Частного акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» о взыскании задолженности по заработной плате, взыскании среднего заработка за время задержки расчета.
Свои исковые требования обосновал тем, что 20.09.2004 года он был принят на должность ученика електромонтера по ремонту и обслуживанию электрооборудования в ЗАО «скмз», а 16.12.2019 года уволен с работы согласно п.1 ст.36 КЗоТ Украины. При увольнении истцу не был проведен полный расчет при увольнении. На день увольнения ему не была выплачена заработная плата за декабрь 2019 в сумме 8216, 08 грн. Так задолженность выплачена в добровольном порядке истцом была.
Просил суд взыскать с ЗАО «скмз» задолженность по заработной плате в сумме 8216, 08 грн., Средний по работамок за время задержки выплаты заработной платы начиная с 16 декабря 2019 и до вынесения судом судебного решения.
Ответчик предоставил объяснения по относимости доказательств, согласно которым исковые требования признал исключительно в пределах исковых требований и отметил, что исковые требования в части взыскания задолженности по заработной плате в размере 8216, 08 грн. ответчиком опровергается.
Средний заработок работника определяется в соответствии с ст.27 ЗУ «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным Постановлением КМУ от 08.02.1995 года №100.
Согласно абз.2 п.8 р.IV Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины № 100 от 8 февраля 1995 года, в случае если средняя заработная плата определена законодательством как расчетная величина для начисления выплат и помощи, она исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы, рассчитанной в соответствии с абзацем первым этого пункта насреднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.
Среднедневная заработная плата (исключая налогов) составляет 228, 56 грн. Так что для расчета суммы компенсации согласно ст.117 КЗоТ Украины эта сумма должна быть умножена на количество рабочих дней, начиная с 17.12.2019 года. Работодатель, как налоговый агент, самостоятельно начисляет и отчисляет налоги среднего заработка за время задержки расчета.
Так в период работы с 17.12.2019 года по 31.12.2019 год 8 рабочих дней в январе 2020 року 13 рабочих дней, в феврале 2020 году 20 рабочих дней, в марте и апреле 2020 по 21 рабочему дню, в мае 2020 6 рабочих дней в июне 2020 8 рабочих дней, в июле 2020 10 рабочих дней в августе 2020 8 рабочих дней.
В связи с введением на территории Украины карантинных норм, на предприятии введен особый режим работы. Поэтому, по май 2020 приказом № 49 от 02.03.2020 года дополнительные неоплачиваемые нерабочие дни установлены на 04.05.2020 года — 08.05.2020года, а также 12.05.2020 года — 15.05.2020 года. В соответствии с приказом № 59А от 18.03.2020 года и Постановлении №2 от 18.03.2020 года на период с 18.05.2020 года по 18.07.2020 года установлена ​​рабочая неделя с двумя рабочими днями. В соответствии с приказом № 134 от 30.06.2020 года на весь период действия карантина также установлена ​​неполная рабочая неделя по 16 рабочих часов в неделю, то есть 2 рабочих дня.
В судебное заседании истец особа_1 не явился, о времени и месте рассмотрения делаи надлежащим образом, предоставил заявление, в котором просил рассмотреть дело в его отсутствие и удовлетворить исковые требования.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом.
Исследовав материалы дела, всесторонне и полно выяснив фактические обстоятельства, на которых основывается иск, объективно оценив доказательства, имеющие значение для рассмотрения дела и разрешения спора по существу, суд —
В:

Как предусмотрено ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеетправо в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором (ч. 1 ст. 5 ГПК).
Статья 12 ГПК Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права наосуществления всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на основании ст. ст. 12, 13, 81 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. В соответствии с положениями ст. ст. 12, 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и приперечень, кроме случаев, установленных ст. 82 этого Кодекса. Обстоятельства, установленные решением суда по гражданскому, хозяйственному или административному делу, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которых участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства. Суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических или юридических лиц, поданным в соответствии с настоящим Кодексом в пределах заявленных ими требований и на основании доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле. Доказательства предоставляются сторонами и другими лицами, участвующими в деле. Доказывания не может основываться на предположениях.
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не касающиеся предмета доказывания (ст. 77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказувания (ч. 2 ст. 78 ГПК Украины).
В соответствии со ст. 89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств.
Предписаниям ч.1 ст.46 КЗоТ Украины установлено, что собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Так, статьей 116 КЗоТ встановлено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В случае спора о ропо мерам сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Судом установлено, что истец особа_1 работал в ЗАО «скмз» с 20.09.2004 года в должности ученика электромонтера по ремонту и обслуживанию электрооборудования. Приказом № 195 от 16.12.2019 года истец освобожден с предприятия на основании п.1 ст.36 КЗоТ Украины по соглашению сторон, что подтверждается копией трудовой книжки (а.с.3−4). В день увольнения с истцом был проведен полный расчет, не отрицается ответчиком.
Согласно справке, выданной ЗАО «скмз» о задолженности по заработной плате №338 по состоянию на 16.06.2020 года, из которой следует, что задолженность ответчика перед истцом по заработной плате за декабрь 2019 составляет 8216, 08 грн. (После удержания налогов, сборов и других обязательных платежей).
Доказательств уплаты указанной задолженности ответчиком суду не предоставлено.
Таким чином, судом установлено, что ЗАО «скмз» имеет перед особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 8216, 08 грн., а потому исковые требования о взыскании задолженности по заработной плате в сумме 8216, 08 грн. подлежат удовлетворению.
Относительно требований о взыскании с ответчика средний заработок за время задержки полного расчета, начиная с 16 декабря 2019 по день принятия решения, суд отмечает следующее.
Анализ статей 116, 117 КЗоТ Украины свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное помога, компенсация за неиспользованный отпуск и т.п.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; при невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность.
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе,  — следующий после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу трудавителя средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
При этом размер среднего заработка необходимо проводить в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100 с последующими изменениями (Далее — Порядок). Согласно пунктам 2, 5 настоящего Порядка средняя заработная плата исчисляется исходя из его заработной платы за два последних отработанных месяца, предшествующих увольнению, а начисления средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной заработной платы. Согласно п. 8 Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку.
Согласно правовой позиции, которая высказана Верховным Судом Украины в постановлении от 17 июля 2019 по делу № 639/4820/16-ц, механизм осуществления соответствующего расчета определены Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100. Во время его проведения следует использовать формулу, по которой обсчету подлежит период задержки за рабочие дни с использованием данных о среднем заработке истца исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата.
Согласно решению Конституционного Суда Украины от 22.02.2012 года по делу №1−5 / 2012, в аспекте конституционного обращения положения части первой статьи 233 Кодекса законов о труде Украины во взаимосвязи с положениями статей 116, 117, 237−1 настоящего Кодекса следует уметы так, что для обращения работника в суд с заявлением о разрешении Трудового спора по взысканию среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета при увольнении и о возмещении причиненного при этом морального вреда установлен трехмесячный срок, течение которого начинается со дня, когда уволенный работник узнал или должен был узнать о том, что владелец или уполномоченный им орган, по вине которого произошла задержка выплаты всех причитающихся при увольнении сумм, фактически сним рассчитался.
Таким образом, учитывая, что ответчик полностью не рассчитался с работником при увольнении, трехмесячный срок обращения в суд с иском о взыскании среднего заработка не пропущен.
Исходя из предоставленной ответчиком справки № 338 о задолженности по заработной плате истцу, его среднедневная заработная плата составляет 283, 92 грн. без удержания налогов и сборов.
Таким образом, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию средний заработок за время задержки расчунку при увольнении, а именно: 17.12.2019 года по 25.08.2020 года, то есть, по состоянию на 25 августа 2020 115 рабочих дней, в сумме 32650, 80 грн. без удержания налогов и сборов (283, 92 грн. х 115 дн. (рабочие дни начиная с 17.12.2020 года по 25.08.2020 года).
Согласно ч.1 ст.141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взимаются судови расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. (Ч.6 ст.141 ГПК Украины)
Поскольку, согласно п.1 ч.1 ст.5 Закона Украины «О судебном сборе» истец освобожден от уплаты судебного сбора по делам о взыскании заработной платы, то судебный сбор подлежит взысканию в пользу государства с ЗАО «скмз» в сумме 840, 80 грн. по исковые требования по взыщетния заработной платы.
Кроме того, с ответчика в пользу истца необходимо взыскать судебный сбор, который был уплачен последним по исковые требования неимущественного характера, в сумме 840, 80 грн.
Руководствуясь ст.ст. 12−13, 76 -79, 81, 141, 259, 263 — 265, ГПК Украины, суд —

принял:

Исковые требования лицо_1 к Частного акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» о взыскании заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении — удовлетворить частично.
стягнуть с Частного акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за декабрь 2019 в сумме 8216, 08 грн. (Восемь тысяч двести шестнадцать грн. 08 коп.) Без удержания из этой суммы предусмотренных законом налогов и сборов.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 32650, 80 грн. (Тридцать две тысячишестьсот пятьдесят грн. 80 коп.), По содержанию из этой суммы предусмотренных законом налогов и обязательных платежей при их выплате.
В остальной части иска отказать.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» в пользу государства судебный сбор в сумме 840, 80 грн. (Восемьсот сорок гривен восемьдесят коп.).
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» в пользу особа_1 судебный сбор в сумме 840, 80 грн.
Решение в частивзыскании заработной платы подлежит немедленному исполнению в пределах суммы платежа за один месяц.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день его провозния или сборки, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апеляционными производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Согласно п. 15.5 Переходных положений ГПК Украины апелляционная жалоба подается в Донецкий Апелляционный суд через Краматорский городской суд.

Истец — особа_1, рнокпп номер_1 место прописки: адрес_1.
Ответчик — Частное акционерное общество «Старокраматорский машиностроительный завод», ОКПО 05763642, юридический адрес: Донецкая область, г.. Краматорск, ул. Конрада Гампера, д.2.

Судья Краматорского городского суда О. Ю. [К.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 234/9215/20
Провадження № 2/234/2742/20

Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

25 серпня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області
у складі: головуючого судді [К.] О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Малушка С.В.
справа №234/9215/20
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  —

обставини справи:

19 червня 2020 року особа_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 20.09.2004 року його було прийнято на посаду учня електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування до ПрАТ «скмз», а 16.12.2019 року звільнено з роботи згідно п.1 ст.36 КЗпП України. При звільненні позивачу не був проведений повний розрахунок при звільненні. На день звільнення йому не була виплачена заробітна плата за грудень 2019 року у сумі 8216, 08 грн. Так заборгованість виплачена в добровільному порядку позивачем не була.
Просив суд стягнути з ПрАТ «скмз» заборгованість по заробітній платі у сумі 8216, 08 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати починаючи з 16 грудня 2019 року і до винесення судом судового рішення.
Відповідач надав пояснення щодо належності доказів, відповідно до яких позовні вимоги визнав виключно у межах позовних вимог та зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 8216, 08 грн. відповідачем не спростовується.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100.
Згідно з абз.2 п.8 р.IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньоденна заробітна плата (за виключенням податків) складає 228, 56 грн. Отже для розрахунку суми компенсації згідно ст.117 КЗпП України ця сума має бути помножена на кількість робочих днів, починаючи з 17.12.2019 року. Роботодавець, як податковий агент, самостійно нараховує та відраховує податки з середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Так в період роботи з 17.12.2019 року по 31.12.2019 рік 8 робочих днів, у січні 2020 року 13 робочих днів, у лютому 2020 року 20 робочих днів, у березні та квітні 2020 року по 21 робочому дню, у травні 2020 року 6 робочих днів, у червні 2020 року 8 робочих днів, у липні 2020 року 10 робочих днів, у серпні 2020 року 8 робочих днів.
У зв`язку з введенням на території України карантинних норм, на підприємстві запроваджено особливий режим роботи. Тому, на травень 2020 року наказом № 49 від 02.03.2020 року додаткові неоплачувані неробочі дні встановлені на 04.05.2020 року — 08.05.2020 року, а також 12.05.2020 року — 15.05.2020 року. Відповідно до наказу № 59А від 18.03.2020 року та Постанові №2 від 18.03.2020 року на період часу з 18.05.2020 року по 18.07.2020 року встановлено робочий тиждень з двома робочими днями. Відповідно до наказу № 134 від 30.06.2020 року на весь період дії карантину також встановлено неповний робочий тиждень по 16 робочих часів на тиждень, тобто 2 робочих дні.
У судове засіданні позивач особа_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність та задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,  —
встановив:

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приписами ч.1 ст.46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом встановлено, що позивач особа_1 працював у ПрАТ «скмз» з 20.09.2004 року на посаді учня електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування. Наказом № 195 від 16.12.2019 року позивача звільнено з підприємства на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.3−4). В день звільнення з позивачем не було проведено повний розрахунок, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до довідки, виданої ПрАТ «скмз» про заборгованість по заробітній платі №338 станом на 16.06.2020 року, з якої вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за грудень 2019 року складає 8216, 08 грн. (після утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів).
Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем суду не надано.
Таким чином, судом встановлено, що ПрАТ «скмз» має перед особа_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 8216, 08 грн., а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 8216, 08 грн. підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 16 грудня 2019 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.
Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі — Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 17 липня 2019 року у справі № 639/4820/16-ц, механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1−5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237−1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином, враховуючи, що відповідач повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.
Виходячи з наданої відповідачем довідки № 338 про заборгованість по заробітній платі позивачу, його середньоденна заробітна плата складає 283, 92 грн. без утримання податків і зборів.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме: з 17.12.2019 року по 25.08.2020 року, тобто, станом на 25 серпня 2020 року 115 робочих днів, в сумі 32650, 80 грн. без утримання податків та зборів (283, 92 грн. х 115 дн. (робочі дні починаючи з 17.12.2020 року по 25.08.2020 року).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч.6 ст.141 ЦПК України)
Оскільки, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати, то судовий збір підлягає стягненню на користь держави з ПрАТ «скмз» у сумі 840, 80 грн. за позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати.
Крім того, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, який був сплачений останнім за позовні вимоги немайнового характеру, в сумі 840, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 12−13, 76 -79, 81, 141, 259, 263 — 265, ЦПК України, суд —

ухвалив:

Позовні вимоги особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні — задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за грудень 2019 року у сумі 8216, 08 грн. (вісім тисяч двісті шістнадцять грн. 08 коп.) без утримання з цієї суми передбачених законом податків і зборів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 32650, 80 грн. (тридцять дві тисячі шістсот п`ятдесят грн. 80 коп.), з утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь держави судовий збір в сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривен вісімдесят коп.).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь особа_1 судовий збір у сумі 840, 80 грн.
Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького Апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Позивач — особа_1, рнокпп номер_1, зареєстроване місце проживання: адреса_1.
Відповідач — Приватне акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод», єдрпоу 05763642, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2.

Суддя Краматорського міського суду О. Ю. [К.]