ПРАТ "СКМЗ": невыплата зарплаты

Дело № 234/10783/20
Производство № 2/234/3087/20

решение
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы

9 ноября 2020 г.. Краматорск

Краматорский городской суд Донецкой области
в составе: председательствующего судьи [К.] а.ю.,
с участием секретаря судебного заседания Малушка с.в.,
представителя истца особа_2.,
дело №234 / 10783/20
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску особа_1 к Частного акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» о взыскании заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, -

Обстоятельства дела:

28 июля 2020 особа_1 обратился в суд с иском к Частного акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» о взыскании задолженности по заработной плате, взыскании среднего заработка за время задержки расчета.
Свои исковые требования обосновал тем, что с 27 декабряя 2013 году он работал в зао «скмз», в последнее время в должности фрезеровщика 6 разряда Механосборочный цеха, 22 июня 2020 уволен с работы согласно п.1 ст.36 КЗоТ Украины. При увольнении истцу не был проведен полный расчет при увольнении. На день увольнения ему не была выплачена заработная плата за март 2020 в сумме 17572, 74 грн., За апрель 2020 года- в сумме 18016, 45 грн., За май 2020 в сумме 9030, 22 грн., За июнь 2020 в сумме 14844, 68 грн., а всегов сумме 59464, 09 грн. На неоднократные обращения с просьбой выплатить задолженность по зарплате, руководство предприятия отказывалось, ссылаясь на отсутствие средств. Так задолженность выплачена в добровольном порядке истцом была.
Просил суд взыскать с зао «скмз» задолженность по заработной плате в сумме 59464, 09 грн., Средний заработок за время задержки выплаты заработной платы по день вынесения судом судебного решения, расходы на оплату судебного сбора в размере 840, 80 грн.
Кроме того, истец отмечает, что из-за невыплаты ему заработанной зарплаты в законный срок, а это единственный источник денежных средств, на которые он должен жить, он потерпел эмоциональных переживаний, что привело к нанесение ему морального вреда. Он был ограничен в поддержке своих жизненных потребностей, ему не хватало денег на еду, оплату коммунальных платежей и другие нужды. Он был вынужден прилагать дополнительные усилия для организации своей жизни, занимать деньги. Моральный ущерб оценивает в 5000 грн., Которую и просит взыскатьс ответчика.
06.11.2020 года ответчик предоставил объяснения по относимости доказательств, согласно которым отметил, что в соответствии с которыми исковые требования в части взыскания задолженности по заработной плате в размере 59464, 09 грн. ответчиком опровергаются.
Средний заработок работника определяется в соответствии с ст.27 зу «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным Постановлением кму от 08.02.1995 года №100.
В соответствии с пунктом 5 летОздил iv Порядка, начисление выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Согласно абзацу первому пункта 8 раздела iv Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней , которые должны быть оплачетни по среднему заработку.
Следовательно, при исчислении размера среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы, подлежит применению формула, по которой размер среднего заработка определяется путем умножения среднедневного заработка (исчисленного в соответствии с положениями Порядка) на количество рабочих дней в расчетном периоде по графику работы предприятия.
Такую правовую позицию изложены в постановлении Кассационного гражданского суда Верховного суда от 17.07.2019 года по делу №639 / 4820/16-с.
Так, Верховный Суд отмечает, что при осуществлении расчета причитающейся к выплате истцу средней заработной платы за время задержки расчета при увольнении, определяется период задержки исходя из количества рабочих дней в конкретном предприятии, отвечает требованиям закона, поскольку бывший работник, получающий средний заработок как компенсацию за время задержки расчета при увольнении, не может получать больше за тот же период, чем работающий работник.
истец освободився 22.06.2020 по собственному желанию, окончательного расчета с истцом до сих пор не осуществлено.
Указывает, что причиной задержки осуществления расчета с истцом (как и с другими освобожденными работниками зао «скмз») является тяжелое финансовое положение предприятия, возникшее вследствие стечения ряда объективных причин, среди которых: экономический спад и резкое снижение цен на металлургическую продукцию на мировых рынках в 2019 - 2020 годах (что существенно ограничило покупательную способность контрагентов зао «СКМЗ»)обострения эпидемиологической ситуации в связи с распространением острой респираторной болезни соvid-19, принятия соответствующих карантинных мероприятий и тому подобное.
В период с декабря 2019 и до сих пор производство на зао «скмз» фактически остановлено, большинство работников освобожден. На предприятии установлено двухдневную рабочую неделю. Источники для выплаты задолженности по существующим обязательствам практически отсутствуют.
Введенный в зао «скмз» график работы, предполагает, что в структурном подразделении, где трудаював истец, в июне 2020 года, в период со дня, следующего после освобождения истца (23.06.2020) до 30.04.2020 рабочими были 3 дня; в июле 2020 - 10 дней в августе - 8 дней, в сентябре - 8 дней в октябре 8 дней в ноябре должно быть 8 дней.
Указанное следует из: приказа зао «скмз» №59а от 18.03.2020 (согласно которому, начиная с 18.05.2020 года по 18.07.2020 года на предприятии установлено 2 дневная рабочая неделя), приказа №134 от 30.06.2020 (согласно которому на весь период карантина встановлении неполный 2 дневная рабочая неделя) постановления кму от 20 мая 2020 № 392, которым карантин продлен до 31.07.2020 года; постановления кму от 22 июля 2020 № 641, которым карантин продлен до 31.08.2020 года; постановления кму от 26 августа 2020 № 760, которым карантин продлен до 31.10.2020 года, постановление кму от 13.10.2020 г.. №956 которой карантин продлен до 31.12.2020 года, письмо Министерства социальной политики Украины от 29.07.2019 года № 1133 / 0 / 206-19 «о расчете нормы продолжительности рабочего времени на 2020 год ».
При рассмотрении дела просит учесть тот факт, что в соответствии с действующими организационно-распорядительных документов и нормативно-правовых актов, на предприятии до конца 2020 года введен двухдневную рабочую неделю и определить размер среднего заработка за период задержки расчета с истцом, исходя из фактического количества рабочих дней на предприятии.
В судебном заседании представитель истца особа_2 поддержал исковые требования и просил их удовлетвориты.
Представитель ответчика чао «скмз» в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, заявления об отложении рассмотрения дела не представил.
Исследовав материалы дела, всесторонне и полно выяснив фактические обстоятельства, на которых основывается иск, отзыв ответчика, объективно оценив доказательства, имеющие значение для рассмотрения дела и разрешения спора по существу, суд -

в:

Как предусмотрено ст. 4 гпк Украины, каждый человек имеет право в порядке, встановлен этим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором (ч. 1 ст. 5 гпк).
Статья 12 гпк Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процесуальних прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на основании ст. ст. 12, 13, 81 гпк Украины рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. В соответствии с положениями ст. ст. 12, 81 гпк Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случГКИС, установленных ст. 82 этого Кодекса. Обстоятельства, установленные решением суда по гражданскому, хозяйственному или административному делу, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которых участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства. Суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических или юридических лиц, поданным в соответствии с настоящим Кодексом в пределах заявленных ими требований и на основании доказательств сторон и других лиц, участвующих в спРави. Доказательства предоставляются сторонами и другими лицами, участвующими в деле. Доказывания не может основываться на предположениях.
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не касающиеся предмета доказывания (ст. 77 гпк Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания (ч. 2 ст. 78 цбк Украине).
В соответствии со ст. 89 гпк Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств.
Предписаниям ч.1 ст.46 КЗоТ Украины установлено, что собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Так, статьей 116 КЗоТ установлено, что при Освободитены работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В случае спора о размере сумм, причитающихсяработнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Судом установлено, что истец особа_1 работал в зао «скмз» с 27 декабря 2013 года, в последнее время в должности фрезеровщика 6 разряда Механосборочный цеха. Приказом № 85 от 22.06.2020 года истец освобожден с предприятия на основании п.1 ст. 36 КЗоТ Украины по соглашению сторон, что подтверждается копией трудовой книжки (а.с.9-13). В день уволеннон с истцом был проведен полный расчет, не отрицается ответчиком.
Согласно справке, выданной зао «скмз» о задолженности по заработной плате №514 по состоянию на 07.07.2020 года, из которой следует, что задолженность ответчика перед истцом по заработной плате за март июнь 2020 составляет 59464, 09 грн. (После удержания налогов, сборов и других обязательных платежей).
Доказательств уплаты указанной задолженности ответчиком суду не предоставлено.
Таким образом, судом установлено, что зао «скмз» имеет перед особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 59464, 09 грн., а потому исковые требования о взыскании задолженности по заработной плате в сумме 59464, 09 грн. подлежат удовлетворению.
Относительно требований о взыскании с ответчика средний заработок за время задержки полного расчета, начиная с 23 июня 2020 по день принятия решения, суд отмечает следующее.
Анализ статей 116, 117 КЗоТ Украины свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск и т.п.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; при невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность.
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабрядня 1999 года № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе, - следующий после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работникасредний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
При этом размер среднего заработка необходимо проводить в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100 с последующими изменениями (далееи - Порядок). Согласно пунктам 2, 5 настоящего Порядка средняя заработная плата исчисляется исходя из его заработной платы за два последних отработанных месяца, предшествующих увольнению, а начисления средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной заработной платы. Согласно п. 8 Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих днов / час, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку.
Согласно правовой позиции, которая высказана Верховным Судом в постановлении от 17 июля 2019 по делу № 639/4820/16-ц, механизм осуществления соответствующего расчета определены Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100 . Во время его проведения следует использовать формулу, по которой обраления подлежит период задержки за рабочие дни с использованием данных о среднем заработке истца исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата.
Согласно решению Конституционного Суда Украины от 22.02.2012 года по делу №1-5 / 2012, в аспекте конституционного обращения положения части первой статьи 233 Кодекса законов о труде Украины во взаимосвязи с положениями статей 116, 117, 237-1 настоящего Кодекса следует понимать так, что для обращения работника в суд с заявлением о разрешении Трудового спора по взысканию среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета при увольнении и о возмещении причиненного при этом морального вреда установлен трехмесячный срок, течение которого начинается со дня, когда уволенный работник узнал или должен был узнать о том, что владелец или уполномоченный им орган, по вине которого произошла задержка выплаты всех причитающихся при увольнении сумм, фактически с ним розрахувався.
Таким образом, учитывая, что ответчик полностью не рассчитался с работником при увольнении, трехмесячный срок обращения в суд с иском о взыскании среднего заработка не пропущен.
Исходя из предоставленной ответчиком справки о задолженности по заработной плате истцу по состоянию на 07.07.2020 года, его среднедневная заработная плата составляет 1142, 96 грн. без удержания налогов и сборов.
В соответствии со статьями 14.1.180, 18 162.1.3, 168 Налогового кодекса Украины налоговый агент, начисляет (выплачивает, предоставляет) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную в ст. 167 этого Кодекса.
Поскольку ответчик по делу является налоговым агентом и именно на него возложена обязанность удерживать налог с суммы дохода работника, для расчета средней заработной платы работника должно быть взято его среднедневная заработная плата без вычета налогов.
Учитывая изложенное, суд принимает к расчету среднедневная заработная плата истца в размере 1142, 96 грн. и рабочие дни с даты, следующей после освобождения истца до даты принятия судебного решения.
Анализируя график работы предприятия за период с 23.06.2020 года по 09.11.2020 года, по день принятия судебного решения, следует отметить следующее.
В соответствии с приказом № 59а от 18.03.2020 года «Об изменении режима рабочего времени», зао «скмз» с 18.05.2020 года по 18.07.2020 года работает по двухдневным рабочим неделей. соответно к этому же приказу было предписано: отдела труда и заработной платы привести к выполнению совместное постановление «Об изменении режима рабочего времени». Руководителям всех структурных подразделений довести до сведения работников указанное постановление. Довести до сведения работников предприятия, в случае отказа от работы в режиме неполной рабочей недели, трудовой договор может быть прекращено на основании п. 6 ст. 36 КЗоТ.
При рассмотрении дела установлено, что особа_1 был осведомлен о введении двухдневного играфику на предприятии, ведь после 18.05.2020 года до 22.06.2020 года продолжал работать на зао «скмз», заявлений о прекращении Трудового договора в связи с существенными изменениями условий труда не подавал, доказательств об обратном суда не давал, поэтому количество рабочих дней в июне 2020 года составляет - 3 рабочих дня, в июле 2020 года-6 рабочих дней.
Согласно письму Минсоцполитики № 1133/0 / 206-19 от 29 июля 2019 «о расчете нормы продолжительности рабочего времени на 2020 год», определено количество рабочихдней в августе 20, в сентябре-22 в октябре -21, в ноябре-21.
Согласно ч. 2 ст. 14-1 Закона Украины О торгово-промышленных палатах Украины "определено, что одной из форс-мажорных обстоятельств является введение карантина, установленного Кабинетом Министров Украины.
Согласно ч. 1 ст. 14-1 Закона Украины "о торгово-промышленных палатах Украины" торгово-промышленная палата Украины и уполномоченные им региональные торгово-промышленные палаты свидетельствуют форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы)и выдают сертификат о таких обстоятельствах в течение семи дней со дня обращения субъекта хозяйственной деятельности по себестоимости. Сертификат о форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) для субъектов малого предпринимательства выдается бесплатно.
То есть, Сертификат торгово-промышленной палаты - это лишь один из документов, которым можно подтвердить наступления форс-мажорных обстоятельств.
Поскольку на период с 19.07.2020 года по 22.06.2020 года на предприятии не было введение сокращенного рабочеговремени и продолжительности рабочих дней в связи с тяжелым финансовым состоянием предприятия, поэтому в этот период вычисления количества рабочих дней следует проводить именно за полный рабочий месяц, а именно в августе за 20 дней, в сентябре за 22 дня, в октябре за 21 день .
В ноябре 2020 расчет рабочих дней применяется по день вынесения судебного решения, а потому составляет 6 рабочих дней до 09.11.2020 года.
Так, за период с 23.06.2020 года по 09.11.2020 года количество рабочих дней для расчета среднеого заработка за время задержки расчета при увольнении составляет 78 дней.
Таким образом, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию средний заработок за время задержки расчета, а именно: 23.06.2020 года по 09.11.2020 года в сумме 89150, 88 грн. (1142, 96 грн. Х 78 дн.).
Истец просил суд взыскать с ответчика средний заработок за все время задержки соответствующего расчета с 23.06.2020 года до дня принятия судебного решения включительно.
Большая Палата Верховного Суда уже обращала внимание на тПервое, что установленный ст. 117 КЗоТ Украины механизм компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении не предусматривает четких критериев установления справедливого и разумного баланса между интересами уволенного работника и его бывшего работодателя (постановление от 26 июня 2019 по делу № 761/9584/15-ц) .
Суд может уменьшить размер возмещения, предусмотренного ст. 117 КЗоТ Украины, и такое уменьшение должно зависеть от размера недоплаченной суммы (виснетвок Верховного Суда Украины, выраженный в постановлении от 27 апреля 2016 по делу № 6-113цс16).
Согласно постановлению Большой Палаты Верховного Суда от 26 июня 2019 по делу № 761/9584/15-ц, уменьшая размер возмещения, определенный в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении, необходимо учитывать:
- размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех надлежащих сум, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором;
- период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм.
- вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника.
- иные обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия перцевника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность возможного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Приведенная правовая позиция изложена в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 18 марта 2020 по делу № 711/4010/13-с.
Однако, указанная сумма среднего заработка за время задержки при расчете особа_1 в размере 89150, 88 грн. есть неспивмирною с задолженностью ответчика перед ним, а также в связи с финансовым состоянием предприятия и карантином, введенным Кабинетом Министров Украины на всей территории Украины в связи с заболеванием covid 19.
Суд считает справедливым, соразмерным и таким, что отвечать обстоятельствам дела и приведенным выше критериям, определения размера ответственности ответчика в сумме 30000 грн. Указанная сумма не отражает действительного размера имущественных потерь истца, связанных с задержкой разрахунку при увольнении, а есть только ориентировочной оценке тех его потерь, которые разумно можно было бы предположить.
О взыскании морального вреда суд отмечает следующее.
Согласно статье 237-1 КЗоТ Украины возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни. Порядок возмещения моральной вреда определяется законодательством.
Моральный вред заключается в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников; в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества; в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического илиюридического лица. Под моральным вредом необходимо понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц.
Обосновывая исковые требования о возмещении морального вреда в размере 5000 грн. 00 коп. истец указал, что в результате противоправных действий ответчика к нему он получил душевных страданий, так как выплата ему заработной платы существенным образом повлияюа на его жизнь, что требовало от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Оценив доводы истца о причинение морального вреда и учитывая все доказательства, суд приходит к выводу, что особа_1 неправомерными действиями ответчика причинен моральный вред, который заключается в душевных страданиях, которые особа_1 получил в связи с противоправным поведением относительно него.
Решая вопрос о размере причиненного морального вреда, суд исходит из характера правонарушения и его последствий для позывовча, продолжительность ее страданий и переживаний, беспрекословного изменения уклада ее жизни, оценив все факторы причиненного морального вреда, исходя из морально-правовых императивов справедливости, разумности и добросовестности, суд приходит к выводу, что с зао «скмз» в пользу истца следует взыскать 2000 грн. 00 коп. в качестве возмещения морального вреда.
Согласно ч.1 ст.141 гпк Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Если сторона, в пользу якой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. (ч.6 ст.141 гпк Украины)
Поскольку, согласно п.1 ч.1 ст.5 Закона Украины «о судебном сборе» истец освобожден от уплаты судебного сбора по делам о взыскании заработной платы, то судебный сбор подлежит сскачиванию в пользу государства с зао «скмз» в сумме 840, 80 грн. по исковые требования о взыскании заработной платы.
Кроме того, с ответчика в пользу истца необходимо взыскать судебный сбор, который был уплачен последним по исковые требования неимущественного характера, в сумме 840, 80 грн.
Руководствуясь ст.ст. 12-13, 76 -79, 81, 141, 259, 263 - 265, гпк Украины, суд -

принял:

Исковые требования лицо_1 к Частного акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» о взыскании заработной платы, середнього заработка за время задержки расчета при звильненни- удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за март июня 2020 в сумме 59464, 09 грн. (Пятьдесят девять тысяч четыреста шестьдесят черти грн. 09 коп.), Без содержания из этой суммы предусмотренных законом налогов и сборов.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод»в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 30 000, 00 грн. (Тридцать тысяч грн. 00 коп.), По содержанию из этой суммы предусмотренных законом налогов и обязательных платежей при их выплате.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» в пользу особа_1 в возмещение морального вреда 2000, 00 грн.
В остальной части иска отказать.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод»В пользу государства судебный сбор в сумме 840, 80 грн. (Восемьсот сорок гривен восемьдесят коп.).
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» в пользу особа_1 судебный сбор в сумме 840, 80 грн.
Решение в части взыскания заработной платы подлежит немедленному исполнению в пределах суммы платежа за один месяц.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и Резолютивну части судебного решения или в случае рассмотрения дела без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока для поние апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Согласно п. 15.5 Переходных положений гпк Украины апелляционная жалоба подается в Донецкий Апелляционный суд через Краматорский горой суд.

Истец - особа_1, рнокпп номер_1 место прописки: адрес_1.
Ответчик - Частное акционерное общество «Старокраматорский машиностроительный завод», окпо 05763642, юридический адрес: Донецкая область, г.. Краматорск, ул. Конрада Гампера, д.2.

Судья Краматорского городского суда о. ю. [К.]

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:

Справа № 234/10783/20
Провадження № 2/234/3087/20

рішення
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області
у складі: головуючого судді [К.] о.ю.,
за участю секретаря судового засідання Малушка с.в.,
представника позивача особа_2.,
справа №234/10783/20
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

обставини справи:

28 липня 2020 року особа_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що з 27 грудня 2013 року він працював у ПрАТ «скмз», останнім часом на посаді фрезерувальника 6 розряду механозборочного цеху, 22 червня 2020 року звільнений з роботи згідно п.1 ст.36 КЗпП України. При звільненні позивачу не був проведений повний розрахунок при звільненні. На день звільнення йому не була виплачена заробітна плата за березень 2020 року у сумі 17572, 74 грн., за квітень 2020 року- у сумі 18016, 45 грн., за травень 2020 року у сумі 9030, 22 грн., за червень 2020 року у сумі 14844, 68 грн., а всього у сумі 59464, 09 грн. На неодноразові звернення з проханням виплатити заборгованість по зарплаті, керівництво підприємства відмовлялось, посилаючись на відсутність коштів. Так заборгованість виплачена в добровільному порядку позивачем не була.
Просив суд стягнути з ПрАТ «скмз» заборгованість по заробітній платі у сумі 59464, 09 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати по день винесення судом судового рішення, витрати на оплату судового збору у розмірі 840, 80 грн.
Крім того, позивач зазначає, що через невиплату йому заробленої зарплати у законний строк, а це єдине джерело грошових коштів, на які він має жити, він зазнав емоційних переживань, що призвело до завдання йому моральної шкоди. Він був обмежений у підтримці своїх життєвих потреб, йому не вистачало грошей на їжу, оплату комунальних платежів та інші потреби. Він був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, позичати гроші. Моральну шкоду оцінює у 5000 грн., яку і просить стягнути з відповідача.
06.11.2020 року відповідач надав пояснення щодо належності доказів, відповідно до яких зазначив, що відповідно до яких позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 59464, 09 грн. відповідачем не спростовуються.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 зу «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою кму від 08.02.1995 року №100.
Відповідно до пункту 5 розділу iv Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу iv Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Отже, при обчисленні розміру середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, підлягає застосуванню формула, за якою розмір середнього заробітку визначається шляхом множення середньоденного заробітку (обчисленого відповідно до положень Порядку) на кількість робочих днів у розрахунковому періоді згідно із графіком роботи підприємства.
Таку правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 17.07.2019 року по справі №639/4820/16-ц.
Так, Верховний Суд зазначає, що при здійсненні розрахунку належної до виплати позивачу середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, визначається період затримки виходячи із кількості робочих днів на конкретному підприємстві, що відповідає вимогам закону, оскільки колишній працівник, який отримує середній заробіток як компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, не може отримувати більше коштів за той же період, ніж працюючий працівник.
Позивач звільнився 22.06.2020 за власним бажанням, остаточного розрахунку із Позивачем до цього часу не здійснено.
Вказує, що причиною затримки здійснення розрахунку із Позивачем (як і з іншими звільненими працівниками ПрАТ «скмз») є тяжке фінансове становище підприємства, що виникло внаслідок збігу низки об`єктивних причин, серед яких: економічний спад та стрімке зниження цін на металургійну продукцію на світових ринках у 2019 - 2020 роках (що суттєво обмежило купівельну спроможність контрагентів ПрАТ «скмз») загострення епідеміологічної ситуації у зв`язку із поширенням гострої респіраторної хвороби соvid-19, вжиття відповідних карантинних заходів тощо.
У період з грудня 2019 року і до цього часу виробництво на ПрАТ «скмз» фактично зупинено, більшість працівників звільнено. На підприємстві встановлено дводенний робочий тиждень. Джерела для виплати заборгованості по існуючим зобов`язанням практично відсутні.
Запроваджений на ПрАТ «скмз» графік роботи, передбачає, що у структурному підрозділі, де працював позивач, у червні 2020 року, у період з дня наступного після звільнення Позивача (23.06.2020) до 30.04.2020 робочими були 3 дні; у липні 2020 року - 10 днів; у серпні - 8 днів, у вересні - 8 днів; у жовтні 8 днів, у листопаді має бути 8 днів.
Зазначене випливає з: наказу ПрАТ «скмз» №59а від 18.03.2020 (відповідно до якого, починаючи з 18.05.2020 року по 18.07.2020 року на підприємстві встановлено 2 денний робочий тиждень), наказу №134 від 30.06.2020 (згідно якого на весь період карантину встановлено неповний 2 денний робочий тиждень); постанови кму від 20 травня 2020 року № 392, якою карантин продовжено до 31.07.2020 року; постанови кму від 22 липня 2020 року № 641, якою карантин продовжено до 31.08.2020 року; постанови кму від 26 серпня 2020 року № 760, якою карантин продовжено до 31.10.2020 року, постанови кму від 13.10.2020 р. №956 якою карантин продовжено до 31.12.2020 року, листа Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 року № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік».
При розгляді справи просить врахувати той факт, що відповідно до чинних організаційно-розпорядчих документів та нормативно-правових актів, на підприємстві до кінця 2020 року запроваджено дводенний робочий тиждень та визначити розмір середнього заробітку, за період затримки розрахунку із позивачем, виходячи з фактичної кількості робочих днів на підприємстві.
У судовому засіданні представник позивача особа_2 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача ПрАт «скмз» у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

встановив:

Як передбачено ст. 4 цпк України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 цпк).
Стаття 12 цпк України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 цпк України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 цпк України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 цпк України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 цпк України).
Відповідно до ст. 89 цпк України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приписами ч.1 ст.46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом встановлено, що позивач особа_1 працював у ПрАТ «скмз» з 27 грудня 2013 року, останнім часом на посаді фрезерувальника 6 розряду механозборочного цеху. Наказом № 85 від 22.06.2020 року позивача звільнено з підприємства на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.9-13). В день звільнення з позивачем не було проведено повний розрахунок, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до довідки, виданої ПрАТ «скмз» про заборгованість по заробітній платі №514 станом на 07.07.2020 року, з якої вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за березень- червень 2020 року складає 59464, 09 грн. (після утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів).
Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем суду не надано.
Таким чином, судом встановлено, що ПрАТ «скмз» має перед особа_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 59464, 09 грн., а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 59464, 09 грн. підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 23 червня 2020 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.
Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом в постанові від 17 липня 2019 року у справі № 639/4820/16-ц, механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1-5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином, враховуючи, що відповідач повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.
Виходячи з наданої відповідачем довідки про заборгованість по заробітній платі позивачу станом на 07.07.2020 року, його середньоденна заробітна плата складає 1142, 96 грн. без утримання податків і зборів.
Відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.
Оскільки відповідач по справі є податковим агентом і саме на нього покладено обов`язок утримувати податок із суми доходу працівника, для обрахунку середньої заробітної плати працівника має бути взято його середньоденну заробітну плату без відрахування податків.
З огляду на викладене, суд бере до обрахунку середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 1142, 96 грн. та робочі дні з дати, наступної після звільнення позивача до дати ухвалення судового рішення.
Аналізуючи графік роботи підприємства за період з 23.06.2020 року по 09.11.2020 року, по день ухвалення судового рішення, слід зазначити наступне.
Відповідно до наказу № 59а від 18.03.2020 року «Про зміну режиму робочого часу», ПрАТ «скмз» з 18.05.2020 року по 18.07.2020 року працює за дводенним робочим тижнем. Відповідно до цього ж наказу було наказано: відділу праці та заробітної плати привести до виконання спільну постанову «Про зміну режиму робочого часу». Керівникам всіх структурних підрозділів довести до відома працівників вказану постанову. Довести до відома працівників підприємства, що у випадку відмови від роботи у режимі неповного робочого тижня, трудовий договір може бути припинено на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП.
Під час розгляду справи встановлено, що особа_1 був обізнаний про введення дводенного графіку на підприємстві, адже після 18.05.2020 року до 22.06.2020 року продовжував працювати на ПрАТ «скмз», заяв про припинення Трудового договору у зв`язку з істотними змінами умов праці не подавав, доказів про зворотне суду не надавав, тому кількість робочих днів у червні 2020 року становить - 3 робочі дні, у липні 2020 року- 6 робочих днів.
Згідно листа Мінсоцполітики № 1133/0/206-19 від 29 липня 2019 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік», визначено кількість робочих днів у серпні -20, у вересні- 22, у жовтні -21, у листопаді- 21.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України" визначено, що однією із форс-мажорних обставин є введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Тобто, Сертифікат торгово-промислової палати - це лише один з документів, яким можна підтвердити настання форс-мажорних обставин.
Оскільки на період з 19.07.2020 року по 22.06.2020 року на підприємстві не було запровадження скороченого робочого часу та тривалості робочих днів у зв`язку із тяжким фінансовим станом підприємства, тому в цей період обчислення кількості робочих днів слід проводити саме за повний робочий місяць, а саме у серпні за 20 днів, у вересні за 22 дні, у жовтні за 21 день .
У листопаді 2020 року розрахунок робочих днів застосовується по день винесення судового рішення, а тому становить 6 робочих днів до 09.11.2020 року.
Так, за період з 23.06.2020 року по 09.11.2020 року кількість робочих днів для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 78 днів.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 23.06.2020 року по 09.11.2020 року, в сумі 89150, 88 грн. (1142, 96 грн. х 78 дн.).
Позивач просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки відповідного розрахунку з 23.06.2020 року до дня ухвалення судового рішення включно.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (постанова від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.
- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц.
Проте, вказана сума середнього заробітку за час затримки при розрахунку особа_1 в розмірі 89150, 88 грн. є неспівмірною із заборгованістю відповідача перед ним, а також у зв`язку із фінансовим станом підприємства та карантином, запровадженим Кабінетом Міністрів України на всій території України у зв`язку із захворюванням на covid -19.
Суд вважає справедливим, пропорційним та таким, що відповідатиме обставинам справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 30000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було би передбачити.
Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. 00 коп. позивач зазначив, що в результаті протиправних дій відповідача щодо нього він зазнав душевних страждань, так як не виплата йому заробітної плати суттєвим чином вплинула на його життя, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя .
Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що особа_1 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких особа_1 зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього.
Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди, суд виходить із характеру правопорушення і її наслідків для позивача, тривалість її страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу її життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності, суд приходить до висновку, що з ПрАТ «скмз» на користь позивача слід стягнути 2000 грн. 00 коп. у якості відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.141 цпк України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч.6 ст.141 цпк України)
Оскільки, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати, то судовий збір підлягає стягненню на користь держави з ПрАТ «скмз» у сумі 840, 80 грн. за позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати.
Крім того, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, який був сплачений останнім за позовні вимоги немайнового характеру, в сумі 840, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 12-13, 76 -79, 81, 141, 259, 263 - 265, цпк України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні- задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за березень- червень 2020 року у сумі 59464, 09 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста шістдесят чорти грн. 09 коп.), без утримання з цієї суми передбачених законом податків і зборів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 30 000, 00 грн. (тридцять тисяч грн. 00 коп.), з утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь особа_1 у відшкодування моральної шкоди 2000, 00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь держави судовий збір в сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривен вісімдесят коп.).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь особа_1 судовий збір у сумі 840, 80 грн.
Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень цпк України апеляційна скарга подається до Донецького Апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Позивач - особа_1 , рнокпп номер_1 , зареєстроване місце проживання: адреса_1 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод», єдрпоу 05763642, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2.

Суддя Краматорського міського суду о. ю. [К.]