ПРАТ "СКМЗ": невыплата зарплаты

Справа № 234/2248/20
Провадження № 2/234/1653/20

рішення
іменем україни
05 червня 2020 року м. Краматорськ
[К.] міський суд Донецької області у складі головуючого судді Заборського В.О., за участю секретаря судового засідання Антонюка Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,  —
встановив:
10.02.2020 року особа_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (далі ПрАТ «скмз») про стягнення невиплаченої заробітної плати за листопад — грудень 2019 року у розмірі 29541, 13 грн. та моральної шкоди у розмірі 10000, 00 грн..
Свої вимоги особа_1 обґрунтувала тим, що до «скмз» вона була прийнята 18.09.1979 року кресляркою відділу головного конструктора ндпкті на підставі наказу №64с від 18.09.1979 року та весь час працювала на підприємстві відповідача на різних посадах. 30.12.2019 року її було звільнено з ПрАТ «скмз» з посади провідного фахівця з договорів на проектно-конструкторські і шефмонтажні роботи бюро інтелектуальної власності, стандартизації і сертифікації за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, згідно наказу №157 від 30.12.2019 року. Однак в порушення вимог ст.ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні відповідачем їй не виплачена заробітна плата і компенсація за невикористані тарифні відпустки. Довідку про заборгованості вона отримала лише 22.01.2020 року, згідно якої їй нарахована, але невиплачена заробітна плата за листопад 2019 року — 4423, 04 грн. та грудень 2019 року — 26643, 09 грн., що загалом становить 31066, 13 грн.. На день звернення до суду відповідач виплатив заборгованість у розмірі 1525, 00 грн., після чого борг по невиплаченій заробітній платі становить 29541, 13 грн., яку вона і просить стягнути.
Крім того, внаслідок того, що ПрАТ «скмз» своєчасно не розрахувалося з нею при звільнені порушені її законні права, вона опинилася у тяжких життєвих обставинах без єдиного джерела існування, вимушена економити на харчах та опаленні будинку, займати гроші у родичів. Внаслідок моральних і фізичних страждань погіршився стан її здоров`я та вона постійно знаходиться у пригніченому психологічному стані, у зв`язку з чим просить стягнути завдану їй моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 10000, 00 грн..
В судове засідання позивач особа_1 не з`явилася, надала заяву про підтримання своїх позовних вимог та просила розглянути справу у її відсутності.
Представник відповідача особа_2 надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи в межах заявлених позовних вимог.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги особа_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно наказу №64с від 18.09.1979 року особа_1 прийнято кресляркою відділу головного конструктора ндпкті «скмз», яке з 27.04.2018 року перейменовано в ПрАТ «скмз».
Наказом №157 від 30.12.2019 року особа_1 звільнено з посади провідного фахівця з договорам на проектно-конструкторські і шефмонтажні роботи в бюро інтелектуальної власності, стандартизації і сертифікації за згодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.
Частиною 1 ст.46 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно наданої представником відповідача Довідки про заборгованість по заробітній платі №317 станом на 04.06.2020 року ПрАТ «скмз», після утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, має остаточну заборгованість по заробітній платі перед особа_1 за грудень 2019 року у розмірі 26543, 09 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню у даному розмірі.
Вирішуючи позовні вимоги особа_1 в частині стягнення завданої їй моральної шкоди у розмірі 10000, 00 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 237−1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення закону передумовою для відшкодування моральної шкоди згідно зі статтею 237−1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до вказаних у статті наслідків.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237−1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237−1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.
Свої вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 10000, 00 грн. особа_1 обґрунтувала тим, що невиплати належних їй грошових сум призвело до вимушених змін у її житті, потребує з її боку прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й беручи до уваги конкретні обставини у даній справі, характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її житті і наслідки, що наступили, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1000, 00 грн..
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч.6 ст.141 ЦПК України)
Оскільки, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати, то судовий збір підлягає стягненню на користь держави з ПрАТ «скмз» у розмірі 840, 80 грн. за позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 137, 141, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,  —
вирішив:
Позов особа_1 (рнокпп номер_1, місце проживання: адреса_1) до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, 2) про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди — задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 26543, 09 (двадцять шість тисяч п`ятсот сорок три) грн. 09 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь особа_1 моральну шкоду у розмірі 1000, 00 (одна тисяча) гривень.
В інший частині позовних вимог — відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь особа_1 судові витрати у розмірі 84 (вісімдесят чотири) грн. 08 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» до доходу держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через [К.] міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя [К.] міського суду В. О. Заборський