ПРАТ "СКМЗ": невыплата зарплаты

Дело № 234/8219/20
Производство № 2/234/2530/20

решение
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы 

13 октября 2020 г.. Краматорск
Краматорский городской суд Донецкой области

в составе: председательствующего судьи [Н.] И.М.
секретарь судебного заседания Ридош Г.Ю.
дело № 234/8219/20
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод «о взыскании задолженности по заработной плате и взыскании среднего заработка за время задержки расчета,  —
Обстоятельства дела:

27.05.2020 года особа_1 обратился в суд с иском к Частного акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» о взыскании задолженности по заработной плате и взыскании среднего заработка за время задержки расчета.
Свои исковые требования обосновала тем, что в период с 15.12.2011 года по 19.02.2020 года позытель работал в частном акционерном обществе «Старокраматорский машиностроительный завод». Приказом № 44 от 19.02.2020 года истец был освобожден В связи с сокращением численности и штата работников на основании ст.40 КЗоТ Украины. При увольнении истцу была выдана трудовая книжка, но не был проведен расчет. Так, ЗАО «скмз» не выплатило ему заработную плату за декабрь 2019 года, в сумме 944, 18 грн., За январь 2020 — 1288, 19 грн., За февраль 2020 года- 10492, 89 грн., А всего всумме 12725, 26 грн., что подтверждается справкой ответчика. Просит суд взыскать с ЗАО «скмз» задолженность по заработной плате в сумме 12725, 26 грн .; средний заработок за время задержки расчета при увольнении с 20.02.2020 года по день принятия судом решения по делу на основании среднедневной заработной платы в размере 392, 32 грн.
31.08.2020 ответчик предоставил объяснения по относимости доказательств, в которых отметил, что действительно на момент увольнения задолженность перед истцом составила 12725, 26 грн. В связи с введенным на территории Украины карантином, на предприятии введенное особый режим работы. Для определенных категорий работников введена удаленная работа, другие находятся на простое. До начала введения карантина (12.03.2020 года) количество рабочих дней в марте составила 6 дней, в апреле 0 дней, на май 2020 приказом № 49 от 02.03.2020 года дополнительные неоплачиваемые дни установлены на 04.05.2020−08.05.2020 года, а также с 12.05.2020 года по 15.05.2020 года. В соответствии сприказа № 59А от 18.03.2020 года и Постановления № 2 от 18.03.2020 года на период с 18.05.2020 года по 18.07.2020 года установлено неделя с двумя рабочими днями. В соответствии с приказом № 134 от 30.06.2020 года на весь период действия карантина также установлена ​​неполная рабочая неделя по 16 рабочих часов в неделю, то есть 2 рабочих дня. Так, в июне 2020 года- 8 рабочих дней, в июле 2020 года — 10 рабочих дней, в августе 2020 года-8 рабочих дней в сентябре 2020 года-8 рабочих дней.
В судебное изасидання истец не явился, через канцелярию суда предоставил заявление о рассмотрении дела без его участия, исковые требования поддержал и просил их удовлетворить.
Представитель ответчика по доверенности особа_2 в судебном заседании появилась, через канцелярию суда подала заявление о рассмотрении дела без ее участия, при принятии решения просила учесть аргументы изложены в объяснениях на исковое заявление. Заявлений и ходатайств об отложении рассмотрения дела от него не поступало.
Согласно ч. 3 ст. 211 ГПК Украины учАсника дела вправе заявить ходатайство о рассмотрении дела в его отсутствие.
Согласно ст. 89 ГПК Украины, суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств.
Исследовав материалы дела и проверив предоставленные сторонами доказательства, суд —

В:



Как предусмотрено ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенныхх, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором (ч. 1 ст. 5 ГПК).
Статья 12 ГПК Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на основаниист. ст. 12, 13, 81 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии с положениями ст. ст. 12, 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных ст. 82 этого Кодекса. Обстоятельства, установленные решениемям суда в гражданском, хозяйственном или административном деле, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которых участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства. Суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических или юридических лиц, поданным в соответствии с настоящим Кодексом в пределах заявленных ими требований и на основании доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле. Доказательства предоставляются сторонами и другими лицами, участвующими вделе. Доказывания не может основываться на предположениях.
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не касающиеся предмета доказывания (ст. 77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания (ч. 2 ст. 78 ГПК Украины).
В соответствии со ст. 89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своим внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств.
Предписаниям ч.1 ст.46 КЗоТ Украины установлено, что собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Так, статьей 116 КЗоТ установлено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, всоставляемые, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган в усв любом случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Судом установлено, что согласно приказа №348 от 15.12.2000 года, особа_1 был принят на работу слесарем механосборочных работ ОАО «Старокраматорский машиностроительный завод», что подтверждается копией трудовой книжки.
Согласно приказу № 44 от 19.02.2020 года особа_1 был освобожден В связи с сокращением численности и штата работников на основании ст.40 КЗоТ Украины.
В подтверждение не выплаченной заработнойплаты истцом предоставлено суду справку о задолженности по заработной плате № 179 от 27.03.2020 года, из которой следует, что ответчиком в день увольнения не была выплачена заработная плата за декабрь 2019 года, в сумме 944, 18 грн., за январь 2020 — 1288, 19 грн., за февраль 2020 года- 10492, 89 грн., а всего в сумме 12725, 26 грн.
Таким образом, судом беспрекословно установлено, что ЗАО «скмз» имеет перед истцом особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 12725, 26 грн., Что не оспаривается видповидачем.
Относительно требований о взыскании с ответчика средний заработок за время задержки полного расчета, начиная с 20.02.2020 года по день принятия решения, суд отмечает следующее.
Анализ статей 116, 117 КЗоТ Украины свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск и т.п.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провеситьты с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. При невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность, также указано в п.2.2 решения Конституционного Суда Украины от 22.02.2012р. по делу №1−5 / 2012.
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установилши при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе,  — следующий после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по деньвынесения постановления работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
При этом размер среднего заработка необходимо проводить в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100 с последующими изменениями (далее — Порядок). Согласно пунктам 2, 5 настоящего Порядка средняя заработная плата исчисляется исходя из его заробитной платы за два последних отработанных месяца, предшествующих увольнению, а начисления средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной заработной платы. Согласно п. 8 Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по августедним заработком.
Согласно решению Конституционного Суда Украины от 22.02.2012 года по делу №1−5 / 2012, в аспекте конституционного обращения положения части первой статти233Кодексу законов о труде Украины во взаимосвязи с положениями статей 116, 117, 237−1цього кодекса следует понимать так, что для обращения работника в суд с заявлением о разрешении Трудового спора по взысканию среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета при увольнении и о возмещении дланои при этом морального вреда установлен трехмесячный срок, течение которого начинается со дня, когда уволенный работник узнал или должен был узнать о том, что владелец или уполномоченный им орган, по вине которого произошла задержка выплаты всех причитающихся при увольнении сумм, фактически с ним рассчитался.
Исковое заявление было подано в суд 27.05.2020 года, предмет иска — требования имущественного характера. Истец обратился в суд с нарушением сроков для обращения, но считает уважительной причиной пропуску такого суда по обстоятельствам изложенных в иске.
Таким образом, учитывая, что ответчик полностью не рассчитался с работником при увольнении, трехмесячный срок обращения в суд с иском о взыскании среднего заработка не пропущен.
Исходя из предоставленной ответчиком справки о заработной плате истцу, его среднедневная заработная плата составляет 487, 36 грн. без удержания налогов и сборов, не возражает истец.
За период с 20.02.2020 года по 13.10.2020 рокуминуло 159 рабочих дня. приопределении количества рабочих дней суд исходит из пятидневный рабочей недели особа_1 и письма Министерства социальной политики Украины от 03.08.2019 г. «. О расчете нормы продолжительности рабочего времени на 2020 год».
Следовательно, размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 20.02.2020 года по 13.10.2020 года включительно составляет 77490, 24 грн. из расчета 487, 36 грн. х 159 дня, которые и подлежат взысканию в пользу истца.
Поскольку размер среднедневной заработной платы особа_1 в сумме 487, 36 грн. определены с начисленной заработной платы без удержанных налогов и обязательных платежей, то средний заработок за время задержки расчета при увольнении необходимо взыскать с вычетом (содержанием) при выплате налогов и других обязательных платежей, предусмотренных законодательством Украины. (Вывод, Верховного Суда от 02.10.2019 г.. По делу № 643/4807/16-ц).
Относительно требования истца о взыскании морального вреда суд пришел к такому выводу.
Согласно ст. 23 ГК Украины лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Моральный вред заключается: 1) в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; 2) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников; 3) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества; 4) в приниженни чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица.
Заявляя требование о возмещении морального (неимущественного) вреда истец должен указать, в чем именно заключается этот вред, которыми неправомерными действиями или бездействием ее нанесен ему, из каких соображений он исходил, определяя размер ущерба, и какими доказательствами это подтверждается.
Так как истцом надлежащими и допустимыми доказательствами не обосновано заявленную им требование к возмещению сумму понесенного моральноговреда в размере 10 000 грнивень, отсутствуют основания для удовлетворения требований о взыскании морального вреда.
Согласно части 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Согласно пункту 1 части 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе.
Согласно п. П. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 САКОН Украины «О судебном сборе» за подачу в суд искового заявления имущественного характера, которая представлена ​​физическим лицом судебный сбор взимается в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
Истцом заявлено требование о взыскании с ответчика задолженности по выплате заработной платы в размере 12725, 26 грн., И среднего заработка за время задержки расчета в размере 62378, 88 грн.
Учитывая, что судом эти требования удовлетворены частично, то с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 840, 80 грн.
Согласно п.2 ч.1 ст.430 ГПК Украины суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
Руководствуясь ст.ст. 12−13, 76 -79, 81, 141, 259, 263 — 265, ГПК Украины, ст.ст. 47, 83, 116, 117, 233 КЗоТ Украины суд,  —
В Е Л:



Исковые требования лицо_1 к частнымого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» о взыскании задолженности по заработной плате и взыскании среднего заработка за время задержки расчета — удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» (егрпоу 05763642; Донецкая область, ., Краматорск, ул. Конрада Гампера, д.2) в пользу особа_1 (информация_1, рнокпп номер_1, проживающего по адресу: адрес_1) задолженность по заработной плате всумме 12 725 грн. 26 коп. (Двенадцать тысяч семьсот двадцать п? Пять грн. 26 коп.)
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» (егрпоу 05763642; Донецкая область, ., Краматорск, ул. Конрада Гампера, д.2) в пользу особа_1 (информация_1, рнокпп номер_1, проживающего по адресу: адрес_1), средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 62378, 88 грн. (Шестьдесят две тысячи триста семьдесят восемь грн. 88 коп.).
Взыскать с частнойого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» (егрпоу 05763642; Донецкая область, ., Краматорск, ул. Конрада Гампера, д.2) в пользу государства судебный сбор в размере 840, 80 грн. (Висимост сорок гривен восемьдесят копеек).
В удовлетворении исковых требований особа_1 к ЗАО «скмз» о взыскании морального вреда, отказать.
Решение в части взыскания заработной платы за один месяц допустить к немедленному исполнению.
Решение может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд июняэз Краматорский городской суд Донецкой области путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Решение вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после рассмотрения дела апелляционным судом.
Согласно п. 15.5 Переходных положений ГПК Украины апелляционная жалоба подается в Донецкий апелляционный суд через Краматорский городской суд.

судья Краматорского
городского суда И.М.[Н]о

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 234/8219/20
Провадження № 2/234/2530/20

рішення
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

13 жовтня 2020 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді [Н]о І.М.
секретар судового засідання Ридош Г.Ю.
справа № 234/8219/20
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,  —
обставини справи:

27.05.2020 року особа_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що в період з 15.12.2011 року по 19.02.2020 року позивач працював у приватному акціонерному товаристві «Старокраматорський машинобудівний завод». Наказом № 44 від 19.02.2020 року позивача було звільнено у зв? язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі ст.40 КЗпП України. При звільненні позивачу була видана трудова книжка, але не було проведено розрахунок. Так, ПрАТ «скмз» не виплатило йому заробітну плату за грудень 2019 року, в сумі 944, 18 грн., за січень 2020 року — 1288, 19 грн., за лютий 2020 року- 10492, 89 грн., а всього в сумі 12725, 26 грн., що підтверджується довідкою відповідача. Просить суд стягнути з ПрАТ «скмз» заборгованість по заробітній платі у сумі 12725, 26 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 20.02.2020 року по день ухвалення судом рішення по справі виходячи з середньоденної заробітної плати в розмірі 392, 32 грн.
31.08.2020 відповідач надав пояснення щодо належності доказів, в яких зазначив, що дійсно на момент звільнення заборгованість перед позивачем склала 12725, 26 грн. У зв`язку із введеним на території України карантином, на підприємстві запроваджнено особливий режим роботи. Для певних категорій працівників введена дистанційна робота, інші знаходяться на простої. До початку введення карантину (12.03.2020 року) кількість робочих днів у березні склала 6 днів, у квітні 0 днів, на травень 2020 року наказом № 49 від 02.03.2020 року додаткові неоплачувані дні встановлені на 04.05.2020−08.05.2020 року, а також з 12.05.2020 року по 15.05.2020 року. Відповідно до наказу № 59А від 18.03.2020 року та Постанови № 2 від 18.03.2020 року на період часу з 18.05.2020 року по 18.07.2020 року встановлено тиждень з двома робочими днями. Відповідно до наказу № 134 від 30.06.2020 року на весь період дії карантину також встановлено неповний робочий тиждень по 16 робочих часів на тиждень, тобто 2 робочих дні. Так, у червні 2020 року- 8 робочих днів, у липні 2020 року — 10 робочих днів, у серпні 2020 року- 8 робочих днів, у вересні 2020 року- 8 робочих днів.
У судове засідання позивач не з`явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача за довіреністю особа_2 у судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи без її участі, при ухваленні рішення просила врахувати аргументи викладені в поясненнях на позовну заяву. Заяв та клопотань про відкладання розгляду справи від неї не надходило.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані сторонами докази, суд, —

встановив:



Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приписами ч.1 ст.46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом встановлено, що згідно наказу №348 від 15.12.2000 року, особа_1 було прийнято на роботу слюсарем механоскладальних робіт ПАТ «Старокраматорський машинобудівний завод», що підтверджується копією трудової книжки.
Згідно наказу № 44 від 19.02.2020 року особа_1 було звільнено у зв? язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі ст.40 КЗпП України.
На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надано суду довідку про заборгованість по заробітній платі № 179 від 27.03.2020 року, з якої вбачається, що відповідачем на день звільнення не була виплачена заробітна плата за грудень 2019 року, в сумі 944, 18 грн., за січень 2020 року — 1288, 19 грн., за лютий 2020 року- 10492, 89 грн., а всього в сумі 12725, 26 грн.
Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що ПрАТ «скмз» має перед позивачем особа_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 12725, 26 грн., що не заперечується відповідачем.
Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 20.02.2020 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.
Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, що також зазначено у п.2.2 рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012р. у справі №1−5/2012.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі — Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1−5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті233Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237−1цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Позовна заява була подана до суду 27.05.2020 року, предмет позову — вимоги майнового характеру. Позивач звернувся до суду з порушенням строків для звернення, але вважає поважною причиною пропуску такого суду з обставин викладених у позові.
Таким чином, враховуючи, що відповідач повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.
Виходячи з наданої відповідачем довідки про заробітну плату позивачу, його середньоденна заробітна плата складає 487, 36 грн. без утримання податків і зборів, що не заперечує позивач.
За період з 20.02.2020 року по 13.10.2020 рокуминуло 159 робочих дні. При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п`ятиденного робочого тижня особа_1 та листа Міністерства соціальної політики України від 03.08.2019 р. «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік».
Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.02.2020 року по 13.10.2020 рокувключно становить 77490, 24 грн. із розрахунку 487, 36 грн. х 159 дні, які і підлягають стягненню на користь позивача.
Оскільки розмір середньоденної заробітної плати особа_1 в сумі 487, 36 грн. визначено із нарахованої заробітної плати без утриманих податків та обов`язкових платежів, то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні необхідно стягнути із відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та інших обов`язкових платежів передбачених законодавством України. (Висновок, Верховного Суду від 02.10.2019 р. у справі № 643/4807/16-ц).
Відносно вимоги позивача про стягнення моральної шкоди суд прийшов до такого висновку.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Заявляючи вимогу про відшкодування моральної (немайнової) шкоди позивач має зазначити, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно йому, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Так як позивачем належними та допустимими доказами не обгрунтовано заявлену ним вимогу до відшкодування суму понесеної моральної шкоди в розмірі 10 000 грнивень, відсутні підстави для задоволення вимог щодо стягнення моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 12725, 26 грн., та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 62378, 88 грн.
Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені частково, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840, 80 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Керуючись ст.ст. 12−13, 76 -79, 81, 141, 259, 263 — 265, ЦПК України, ст.ст. 47, 83, 116, 117, 233 КЗпП України суд,  —
У Х В, А Л И В:



Позовні вимоги особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку — задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь особа_1, (інформація_1, рнокпп номер_1, який мешкає за адресою: адреса_1) заборгованість по заробітній платі у сумі 12 725 грн. 26 коп. (дванадцять тисяч сімсот двадцять п? ять грн. 26 коп.)
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь особа_1, (інформація_1, рнокпп номер_1, який мешкає за адресою: адреса_1), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 62378, 88 грн. (шістдесят дві тисячи триста сімдесят вісім грн. 88 коп.).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімост сорок гривен вісімдесят копійок).
В задоволенні позовних вимог особа_1 до ПрАТ «скмз» про стягнення моральної шкоди, відмовити.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Суддя Краматорського
міського суду І.М.[Н]о