ПРАТ "СКМЗ": невыплата зарплаты

Дело № 234/12205/20
Производство № 2/234/3414/20

решение
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы 

2 ноября 2020 г.. Краматорск
Краматорский городской суд Донецкой области

в составе: председательствующего судьи [Ч.] А.А.,
секретарь судебного заседания Максимова В.В.
дело № 234/12205/20
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Частного акционерного обществаа «Старокраматорский машиностроительный завод» о взыскании задолженности по заработной плате и взыскании среднего заработка за время задержки расчета, возмещение морального вреда,  —

Обстоятельства дела:

01.09.2020 года особа_1 обратился в суд с иском к Частного акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» о взыскании задолженности по заработной плате и взыскании среднего заработка за время задержки расчета, возмещение мораной вреда.
Свои исковые требования обосновал тем, что с 22.11.2004 г.. До 16.12.2019 года истец работал на различных должностях в Частное акционерное общество «Старокраматорский машиностроительный завод», а с 01.02.2017 года и до увольнения на посте- электромонтер по ремонту и обслуживанию электрооборудования в сервисном центре. Согласно приказу № 165 от 16.12.2019 года истец был уволен на основании ст. 36 п. 1 КЗоТ Украины. С момента освобождения и по настоящее время ответчик провел систцом расчет по выплате заработной платы, размер которой составляет 6665, 68 грн. Просит суд взыскать с ЗАО «скмз» задолженность по заработной плате в сумме 6665, 68 грн .; а также средний заработок за время задержки расчета при увольнении по день принятия решения. Кроме того, истец указывает, что из-за невыплаты ему заработанной зарплаты в законный срок, а это единственный источник денежных средств, на которые он должен жить, он потерпел физических страданий (от голода) и эмоциональных переживаний, что привело кнанесение ему морального вреда. Он был ограничен в поддержке своих жизненных потребностей, ему не хватало денег на еду, оплату коммунальных платежей и другие нужды. Он был вынужден прилагать дополнительные усилия для организации своей жизни, занимать деньги. Моральный ущерб оценивает в 5000 грн. Просит суд взыскать с ЗАО «скмз» задолженность по заработной плате в сумме 6665, 68 грн .; а также средний заработок за время задержки расчета при увольнении с 16.12.2019 г.. по день принятия решения, моральную шкода в сумме 5000 грн. и расходы по уплате судебного сбора.
Истец в судебное заседание не явился предоставил заявление о рассмотрении дела без его участия, исковые требования поддерживает и просит их удовлетворить.
Представитель истца особа_2 в судебное заседание не явился, через канцелярию суда предоставил заявление о рассмотрении дела без его участия, просит исковые требования удовлетворить в полном объеме, и взыскать с ответчика в пользу истца задолженность по заработной плате в сумме 6665, 68 грн., среднийзаработок за все время задержки расчета при увольнении начиная с 16.12.2019 г.. по 02.11.2020 г. в размере 65 297, 04 грн, без учета уплаты налогов, моральный вред в размере 5000 грн, а также судебный сбор в размере 840, 80 грн.
21.09.2020 года ответчик предоставил объяснения по относимости доказательств, согласно которым отметил, что исковые требования в части взыскания задолженности по заработной плате в размере 6665, 68 грн. ответчиком опровергаются.
Средний заработок работника визначаеться в соответствии с ст.27 ЗУ «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным Постановлением КМУ от 08.02.1995 года №100.
Согласно абз.2 п.8 р.IV Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины № 100 от 8 февраля 1995 года, в случае если средняя заработная плата определена законодательством как расчетная величина для начисления выплат и помощи, она исчисляется путем умножения середньодэнного заработной платы, рассчитанной в соответствии с абзацем первым этого пункта на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.
Среднедневная заработная плата (исключая налогов) составляет 236, 67 грн. Так что для расчета суммы компенсации согласно ст.117 КЗоТ Украины эта сумма должна быть умножена на количество рабочих дней, начиная с 17.12.2019 года. Работодатель, как налоговый агент, самостоятельно начисляет и отчисляет налоги среднего заработка за время задержки расчета.
В связис введением на территории Украины карантинных норм, на предприятии введен особый режим работы. Для определенных категорий работников введена удаленная работа, другие находятся на простое.
До начала введения карантина (12.03.2020 года) количество рабочих дней в марте 6, в апреле 0, на май 2020 приказом № 49 от 02.03.2020 года дополнительные (неоплачиваемые дни установлены на 04.05.2020 г.. — 08.05.2020 г.., а также с 12.05.2020 г.. по 15.05.2020р. в соответствии с приказом № 59А от 18.03.2020года и Постановлении № 2 от 18.03.2020 года на период с 18.05.2020 года по 18.07.2020 год установлена ​​рабочая неделя с двумя рабочими днями. В соответствии с приказом № 134 от 30.06.2020 года на весь период действия карантина также установлена ​​неполная рабочая неделя по 16 рабочих часов в неделю, то есть 2 рабочих дня.
Так, в июле 2020 — 10 рабочих дней, в августе 2020 — 8 рабочих дней в сентябре 2020 будет 8 рабочих дней. При взыскании среднего заработка в пользу истца соотвадной ст. 117 КЗоТ просят применить принцип соразмерности задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета. В удовлетворении морального вреда просили отказать и применить к требованиям о возмещении морального вреда срок, установленный ст. 233 КЗоТ.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, предоставил заявление о рассмотрении дела в уого отсутствия.
Исследовав материалы дела и проверив предоставленные сторонами доказательства, суд —

В:



как предус-но в. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором (ч. 1 ст. 5 ГПК).
Статья 12 ГПК Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на основании ст. ст. 12, 13, 81 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии с положениями ст. ст. 12, 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она посылаеться как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных ст. 82 этого Кодекса. Обстоятельства, установленные решением суда по гражданскому, хозяйственному или административному делу, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которых участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства. Суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических или юридических лиц, поданным в соответствии с настоящим Кодексом в пределах заявленных ими требований и на ДлитТави доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле. Доказательства предоставляются сторонами и другими лицами, участвующими в деле. Доказывания не может основываться на предположениях.
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не касающиеся предмета доказывания (ст. 77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не возут подтверждаться другими средствами доказывания (ч. 2 ст. 78 ГПК Украины).
В соответствии со ст. 89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств.
Предписаниями ч. 1 ст. 46 КЗоТ Украины установлено, что собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Так, статьей 116 КЗоТ установлено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Судом установлено, что согласно приказа № 275 от 22.11.2004 г.., особа_1 был принят на работу в ОАО «скмз» в энергоцех электромонтером по ремонту и обслуживанию электрооборудования, подтверждается копией трудовой книжки. (А.с.10)
Согласно приказу № 165 от 16.12.2019 года, особа_1 был освобожден на основании п. 1 ст. 36 КЗоТ Украины, по соглашению сторон (а 11)
В подтверждение не выплаченной заработной платы истцом предоставлено суду справку о задолженности по заработной плате № 354 по состоянию на 24.06.2020 года, из которой следует, что ответчиком в день увольнения не была выплачена заработная плата за декабрь 2019 году в размере 6665, 68 грн., (после удержания налогов, сборов и других обязательных платежей) (а 12)
Доказательств уплаты указанной задолженности ответчикомм суду не предоставлено. Кроме того, согласно письменных объяснений ответчика исковые требования в части взыскания задолженности по заработной плате в размере 6 665, 68 грн. ответчиком признаются.
Таким образом, судом беспрекословно установлено, что ЗАО «скмз» имеет перед особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 6665 грн. 68 коп., Что не оспаривается ответчиком, а потому исковые требования о взыскании задолженности по заработной плате в сумме 6665 грн. 68 коп. подлежат удовлетворению.
Относительно требований о стягнения с ответчика средний заработок за время задержки полного расчета, начиная с 17 декабря 2019 рокупо день принятия решения, суд отмечает следующее.
Анализ статей 116, 117 КЗоТ Украины свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск и т.п.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником пполным расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; при невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность.
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику ни были выплаАчэн принадлежащие ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе,  — следующий после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств в работодателя неисключает его ответственности.
При этом размер среднего заработка необходимо проводить в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100 с последующими изменениями (далее — Порядок). Согласно пунктам 2, 5 настоящего Порядка средняя заработная плата исчисляется исходя из его заработной платы за два последних отработанных месяца, предшествующих увольнению, а начисления средней заработной платы проводится исходя из размера среднедневной заработной платы. Согласно п. 8 Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку.
Согласно решению Конституционного Суда Украины от 22.02.2012 года по делу №1−5 / 2012, в аспекти конституционного обращения положения части первой статьи 233 Кодекса законов о труде Украины во взаимосвязи с положениями статей 116, 117, 237−1 настоящего Кодекса следует понимать так, что для обращения работника в суд с заявлением о разрешении Трудового спора по взысканию среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета при увольнении и о возмещении причиненного при этом морального вреда установлен трехмесячный срок, течение которого начинается со дня, когда уволенныйработник узнал или должен был узнать о том, что владелец или уполномоченный им орган, по вине которого произошла задержка выплаты всех причитающихся при увольнении сумм, фактически с ним рассчитался.
Таким образом, учитывая, что владелец полностью не рассчитался с работником при увольнении, трехмесячный срок обращения в суд с иском о взыскании среднего заработка не пропущен.
Исходя из предоставленной ответчиком справки о заработной плате истцу, его среднедневная заработная плата за два послНИП отработанных перед увольнением месяцев составляет 294 грн. без удержания налогов и сборов.
В соответствии со статьями 14.1.180, 18 162.1.3, 168 Налогового кодекса Украины налоговый агент, который начисляет (выплачивает, предоставляет) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную в ст. 167 этого Кодекса.
Поскольку ответчик по делу является налоговым агентом и именно на него возложена обязанность утримуваты налог с суммы дохода работника, для расчета средней заработной платы работника должно быть взято его среднедневная заработная плата без вычета налогов.
Учитывая изложенное, суд принимает к расчету среднедневная заработная плата истца в размере 294грн. и рабочие дни с даты, следующей после освобождения истца до даты принятия судебного решения.
Анализируя график работы предприятия за период с 17.12.2019 года по 02.11.2020 года, по день принятия судебного решения, следует укачить следующее.
При расчете суммы среднего заработка за время задержки окончательного расчета при увольнении, судом определено количество рабочих дней с 17.12.2019 (дата увольнения) по день принятия решения 02.11.2020, что составляет 202 дней.
Расчет количества дней, за которые необходимо взимать средний заработок было вычислен следующим образом.
особа_1 был освобожден 16.12.2019 года, то есть при расчете среднедневного заработка за время задержки расчета по заработной плате в декабря 2019 года этинно высчитываться 10 рабочих дней.
На январь 2020 согласно Письма Минсоцполитики Украины от 29.07.2019 года «О расчете нормы продолжительности рабочего времени на 2020 год» количество рабочих дней составляет 21 рабочий день. Приказом № 368 от 31.10.2019 года на ЗАО «скмз» установлено неоплачиваемые дни: 02.01.2020, 03.01.2020, 06.01.2020, 08.01.2020, 09.01.2020, 10.01.2020, 10.01.2020, 13.01.2020, 14.01 .2020, таким образом общее количество рабочих дней в января 2020 года составляет 13 рабочих дней. На февраль 2020 согласно Письма Минсоцполитики Украины от 29.07.2019 года «О расчете нормы продолжительности рабочего времени на 2020 год» количество рабочих дней составляет 20 рабочих дней.
Согласно письму Минсоцполитики № 1133/0 / 206−19 от 29 июля 2019 о расчете нормы продолжительности рабочего времени на 2020 год «, определено количество рабочих дней в марте 21, в апреле 21, в мае 19.
Суд не принимает во внимание утверждение ответчика по начислению средней заработной платы за время задержки разрахунку при увольнении при введении Кабинетом Министров Украины карантина (Постановление КМУ № 211 от 11.03.2020 года с изменениями), потому что ответчиком не представлено Сертификат торгово-промышленной палаты.
Согласно ч. 2 ст. 14−1 Закона Украины О торгово-промышленных палатах Украины „определено, что одной из форс-мажорных обстоятельств — введение карантина, установленного Кабинетом Министров Украины.
Согласно ч. 1 ст. 14−1 Закона Украины ‚О торгово-промышленных палатах Украины‘ торгово-промышленная палата Украины и уполномоченные им региональные торгово-промышленные палаты свидетельствуют форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) и выдают сертификат о таких обстоятельствах в течение семи дней со дня обращения субъекта хозяйственной деятельности по себестоимости. Сертификат о форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) для субъектов малого предпринимательства выдается бесплатно.
То есть, Сертификат торгово-промышленной палаты — это лишь один из документов, которым можно подтвердить наступления форсмажорных обстоятельств.
Поскольку на период с марта 2020 по ноябрь 2020 году на предприятии не было введение сокращенного рабочего времени и продолжительности рабочих дней в связи с тяжелым финансовым состоянием предприятия, поэтому в этот период вычисления количества рабочих дней следует проводить именно за полный рабочий месяц, а именно: в марте 2020 за 21 день, в апреле 2020 за 21 день, в мае за 10 дней, в июне 2020 за 20 дней, в июле 2020 за 23 дня, в августе 2020 за 20 днейов, в сентябре за 22 дня, в октябре за 21 день.
Таким образом, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию средний заработок за время задержки расчета, а именно: 17.12.2019 года по 02.11.2020 года в сумме 59388грн. (294 грн. Х 202дн. (Рабочие дни начиная с 17.12.2019 года до 02.11.2020 года).
Учитывая изложенное, суд принимает к расчету среднедневная заработная плата истца в размере 294 грн. и рабочие дни с даты, следующей за днем ​​увольнения истца до даты принятия судебного решения в количестве 202, поэтому размер средней заработной платы для взыскания в благодарность ст. 117 КЗоТ Украины составляет 59 388 грн. (294×202).
Большая Палата Верховного Суда уже обращала внимание на то, что установленный ст. 117 КЗоТ Украины механизм компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении не предусматривает четких критериев установления справедливого и разумного баланса между интересами уволенного работника и его бывшего работодателя (постановление от26 июня 2019 по делу № 761/9584/15-ц).
Суд может уменьшить размер возмещения, предусмотренного ст. 117 КЗоТ Украины, и такое уменьшение должно зависеть от размера недоплаченной суммы (заключение Верховного Суда Украины, выраженный в постановлении от 27 апреля 2016 по делу № 6−113цс16).
Согласно постановлению Большой Палаты Верховного Суда от 26 июня 2019 по делу № 761/9584/15-ц, уменьшая размер возмещения, определенный в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, исходя из среднего зараБытков за время задержки работодателем расчета при увольнении, необходимо учитывать:
 — размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором;
 — период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием пра взыскания соответствующих сумм.
 — вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника.
 — иные обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность возможного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Приведенная правовая позиция изложена в постановлении Великой Палаты Верховного Суда от 18 марта 2020 по делу № 711/4010/13-с.
Учитывая вышеизложенное, суд приходит к выводу, что указанная сумма среднего заработка за время задержки при расчете особа_1 является несоизмеримо с задолженностью ответчика перед ним, а также в связи с финансовым состоянием предприятия и карантином, введенным Кабинетом Министров Украины на всей территории Украины в связи с заболеванием на COVID-19.
Суд считает справедливым, соразмерным, таким, что отвечать обставинам дела и приведенным выше критериям, определения размера ответственности ответчика в сумме 10 000 грн. Указанная сумма не отражает действительного размера имущественных потерь истца, связанных с задержкой расчета при увольнении, а есть только ориентировочной оценке тех его потерь, которые разумно можно было бы предположить.
Принцип соразмерности было применено Большой Палатой Верховного Суда по делу 711/4010/13-ке от 18 марта 2020 года, выводы которого в соответствии с ч. 4 ст. 263 ГПК Украины мають применяться судами к спорным правоотношениям.
Статьей 168 Налогового кодекса Украины предусмотрен порядок начисления, удержания и уплаты (перечисления) налога в бюджет.
168.1. Налогообложение доходов, начисленных (выплаченных, предоставленных) налогоплательщику налоговым агентом.
168.1.1. Налоговый агент, который начисляет (выплачивает, предоставляет) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, опредеЧену в статье 167 настоящего Кодекса.
168.1.2. Налог уплачивается (перечисляется) в бюджет при выплате налогооблагаемого дохода единым платежным документом. Банки принимают платежные документы на выплату дохода только при условии одновременного представления расчетного документа на перечисление этого налога в бюджет.
Согласно ч. 5 п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины ‚О практике применения судами законодательства об оплате труда‘ № 13 от 24.12.1999 года, удовлетворяя требования о оплату труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Что касается заявления ответчика о применении срока исковой давности к исковым требованиям о взыскании морального вреда, то следует отметитьи следующее.
Согласно ст. 256 ГК Украины исковая давность это срок, в пределах которого лицо может обратиться в суд с требованием о защите своего гражданского права или интереса.
Общая исковая давность устанавливается продолжительностью в три года (ст. 257 ГК Украины).
Согласно ч.1 ст. 261 ГК Украины течение исковой давности начинается со дня, когда лицо узнало или могло узнать о нарушении своего права или о лице, которое его нарушило.
В соответствии со ст. 233 КЗоТ Украины работник может обратиться с заявлениемю о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении — в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки. В случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо вгодом.
В аспекте конституционного обращения положения части первой статьи 233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с положениями статей 116, 117, 237−1 настоящего Кодекса следует понимать так, что для обращения работника в суд с заявлением о разрешении Трудового спора по взысканию среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета при увольнении и о возмещении причиненного при этом морального вреда установлен трехмесячный срок, течение которого начинается со дня, когда уволенный перцевник узнал или должен был узнать о том, что владелец или уполномоченный им орган, по вине которого произошла задержка выплаты всех причитающихся при увольнении сумм, фактически с ним рассчитался (Решение Конституционного Суда Украины от 22.02.2012року № 1−5 / 2012).
Как установлено в судебном заседании ответчик на момент рассмотрения дела не рассчитался с истцом и имеет задолженность по заработной плате.
Таким образом, судом принимается во внимание заявление представителя ответчика о применении срока пезовнои давности, поскольку оно является безосновательным и необоснованным.
Что касается исковых требований о возмещении морального вреда, то следует отметить следующее.
Согласно ст. 237−1 КЗоТ Украины возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Защита нарушенного права в сфере трудо-вых правоотношений обеспечивается как восстановлением положения, существовавшего до нарушения этого права так и механизмом компенсации морального вреда как негативных последствий (потерь) неимущественного характера, возникших в результате душевных страданий, понесенных лицо в связи с посягательством на ее трудовые права и интересы.
В соответствии с положениями ст. 23 ГК Украины лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Моральный вред среди прочего заключается в душевных стражданнях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников. Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, которые имеют существенное сначение.
Моральный вред заключается в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников; в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества; в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица. во моральнй вредом необходимо понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц.
Обосновывая исковые требования о возмещении морального вреда в размере 5000 грн. 00 коп. истец указал, что в результате противоправных действий ответчика к нему он получил душевных страданий, так как выплата ему заработной платы существенным образом повлияла на его жизнь, что потребностьвало от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Как установлено в судебном заседании, истцу причинен моральный вред за неправомерных действий ответчика в невыплате причитающихся денежных средств при увольнении, которая заключается в причинении душевных и нравственных страданий.
Оценив доводы истца о причинение морального вреда и учитывая все доказательства, суд приходит к выводу, что особа_1 неправомерными действиями ответчика причинен моральный вред, который заключается в душевных страданиях, которых особа_1 получил в связи с противоправным поведением относительно него.
Решая вопрос о размере причиненного морального вреда, суд исходит из характера правонарушения и его последствий для особа_1, продолжительность его страданий и переживаний, беспрекословного изменения уклада его жизни, оценив все факторы причиненного морального вреда, исходя из морально-правовых императивов справедливости, разумности и добросовестности, суд приходит к выводу, что ЗАО ‚скмз‘ в пользу особа_1 следует взыскать 1000 грн. вкачестве возмещения морального вреда.
Согласно части 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Исковое заявление было подано к суду 01.09.2020 года, предмет иска — требования имущественного характера.
Согласно пункту 1 части 1 ст. 5 Закона Украины ‚О судебном сборе‘ от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе.
Згидно п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закона Украины ‚О судебном сборе‘ за подачу в суд искового заявления имущественного характера, которая представлена ​​физическим лицом судебный сбор взимается в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
Истцом заявлено требование о взыскании с ответчика задолженности по выплате заработной платы в размере 6665, 68 грн., И среднего заработка за время задержкирасчета при увольнении.
Учитывая, что судом эти требования удовлетворены, то с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 840, 80грн., А также с ответчика в пользу истца подлежит взысканию уплаченный судебный сбор в размере 840, 80грн. за требования о взыскании среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета, что подтверждено предоставленной истцом квитанцией (л.д. 1).
Руководствуясь ст.ст. 12−13, 76 -79, 81, 141, 259, 263 — 265, ГПК Украины, ст.ст.47, 83, 116, 117, 233 КЗоТ Украины суд,  —

В Е Л:



Исковые требования лицо_1 к Частного акционерного общества ‚Старокраматорский машиностроительный завод‘ о взыскании задолженности по заработной плате и взыскании среднего заработка за время задержки расчета, возмещение морального вреда — удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества ‚Старокраматорский машиностроительный завод‘ (егрпоу 05763642; Донецкая область, ., Краматорск, ул. Конрада Гампера, д.2) в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_1, проживающего по адресу: адрес_1 задолженность по заработной плате в сумме 6665 грн. 68коп. (Шесть тысяч шестьсот тшистдесят пять рублей шестьдесят восемь копеек.) Без удержания из Частного акционерного общества ‚Старокраматорский машиностроительный завод‘ из этой суммы предусмотренных законом налогов и обязательных платежей при их выплате.
Взыскать с Открытого акционерного общества ‚Старокраматорский машиностроительный завод‘ (егрпоу 05763642; Донецкая область, ., Краматорск, ул. Конрада Гампера, д.2) в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_1, проживающего по адресу: адрес_1, средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 10 000 грн. (Десять тысяч гривен), и обязать Частное акционерное общество ‚Старокраматорский машиностроительный завод‘ утриматиз этой суммы предусмотренных законом налогов и другие обязательные платежи при их выплате.
Взыскать с Открытого акционерного общества ‚Старокраматорський машиностроительный завод ‚(егрпоу 05763642; Донецкая область, ., Краматорск, ул. Конрада Гампера, д.2) в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_1, проживающего по адресу: адреса_1 моральный ущерб в сумме 1000 (одна тысяча) рублей.
Взыскать с Открытого акционерного общества ‚Старокраматорский машиностроительный завод‘ (егрпоу 05763642; Донецкая область, ., Краматорск, ул. Конрада Гампера, д.2) в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_1, проживающего по адресу: адреса_1, судебный сбор в сумме 840, 80 грн. (Восемьсот сорок гривен восемьдесят коп.).
Взыскать с Открытого акционерного общества ‚Старокраматорский машиностроительный завод‘ (егрпоу 05763642; Донецкая область, ., Краматорск, ул. Конрада Гампера, д.2) в пользу государства судебный сбор в размере 840, 80 грн. (Висимост сорок гривен восемьдесят копеек).
Решение в части взыскания заработной платы подлежит немедленному исполнению в пределах суммы платежа за один месяц.
Апелляционная жалоба на решение суда подаетсяв течение тридцати дней со дня его провозглашения. Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы г.ишення, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Согласно п. 15.5 Переходных положений ГПК Украины апелляционная жалоба подается в Донецкий Апелляционный суд через Краматорский городской суд.


судья:

Решение принято и опубликовано в единственном экземпляре в совещательной комнате.



судья:

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 234/12205/20
Провадження № 2/234/3414/20

рішення
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

02 листопада 2020 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді [Ч] А.О.,
секретар судового засідання Максимова В.В.
справа № 234/12205/20
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства ‚Старокраматорський машинобудівний завод‘ про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, —

обставини справи:

01.09.2020 року особа_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства ‚Старокраматорський машинобудівний завод‘ про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди.
Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що з 22.11.2004 р. до 16.12.2019 року позивач працював на різних посадах у Приватному акціонерному товаристві ‚Старокраматорський машинобудівний завод‘, а з 01.02.2017 року і до звільнення на посаді- електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування у сервісному центрі. Згідно наказу № 165 від 16.12.2019 року позивача було звільнено на підставі ст. 36 п. 1 КЗпП України. З моменту звільнення і по теперішній час відповідач не провів з позивачем розрахунок по виплаті заробітної плати, розмір якої складає 6665, 68 грн. Просить суд стягнути з ПрАТ ‚скмз‘ заборгованість по заробітній платі у сумі 6665, 68 грн.; а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення. Крім того, позивач зазначає, що через невиплату йому заробленої зарплати у законний строк, а це єдине джерело грошових коштів, на які він має жити, він зазнав фізичних страждань (від голоду) та емоційних переживань, що призвело до завдання йому моральної шкоди. Він був обмежений у підтримці своїх життєвих потреб, йому не вистачало грошей на їжу, оплату комунальних платежів та інші потреби. Він був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, позичати гроші. Моральну шкоду оцінює в 5000 грн. Просить суд стягнути з ПрАТ ‚скмз‘ заборгованість по заробітній платі у сумі 6665, 68 грн.; а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 16.12.2019 р. по день ухвалення рішення, моральну шкоду в сумі 5000 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Позивач у судове засідання не з`явився надав заяву про розгляд справи без його участі, свої позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник позивача особа_2 у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 6665, 68 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 16.12.2019 р. по 02.11.2020 р у розмірі 65297, 04 грн, без урахування сплати податків, моральну шкоду у розмірі 5000 грн, а також судовий збір в розмірі 840, 80 грн.
21.09.2020 року відповідач надав пояснення щодо належності доказів, відповідно до яких зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 6665, 68 грн. відповідачем не спростовуються.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 ЗУ ‚Про оплату праці‘ за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100.
Згідно з абз.2 п.8 р.IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньоденна заробітна плата (за виключенням податків) складає 236, 67 грн. Отже для розрахунку суми компенсації згідно ст.117 КЗпП України ця сума має бути помножена на кількість робочих днів, починаючи з 17.12.2019 року. Роботодавець, як податковий агент, самостійно нараховує та відраховує податки з середнього заробітку за час затримки розрахунку.
В зв`язку з введенням на території України карантинних норм, на підприємстві запроваджено особливий режим роботи. Для певних категорій працівників введена дистанційна робота, інші знаходяться на простої.
До початку введення карантину (12.03.2020 року) кількість робочих днів у березні 6, у квітні 0, на травень 2020 року наказом № 49 від 02.03.2020 року додаткові (неоплачувані дні встановлені на 04.05.2020 р. — 08.05.2020 р., а також з 12.05.2020 р. по 15.05.2020р. Відповідно до наказу № 59А від 18.03.2020 року та Постанові № 2 від 18.03.2020 року на період часу з 18.05.2020 року по 18.07.2020 рік встановлено робочий тиждень з двома робочими днями. Відповідно до наказу № 134 від 30.06.2020 року на весь період дії карантину також встановлено неповний робочий тиждень по 16 робочих часів на тиждень, тобто 2 робочих дні.
Так, у липні 2020 р. — 10 робочих днів, у серпні 2020 р. — 8 робочих днів, у вересні 2020 р. буде 8 робочих днів. При стягнення середнього заробітку на користь позивача відповідно до ст. 117 КЗпП просять застосувати принцип співмірності заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку. В задоволенні моральної шкоди просили відмовити та застосувати до вимог про відшкодування моральної шкоди строк, встановлений ст. 233 КЗпП.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у уого відсутності.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані сторонами докази, суд, —

встановив:



Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приписами ч. 1 ст. 46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом встановлено, що згідно наказу № 275 від 22.11.2004 р., особа_1 було прийнято на роботу до ПАТ ‚скмз‘ в енергоцех електромонтером по ремонту та обслуговуванню електрообладнання, що підтверджується копією трудової книжки. (а.с.10)
Згідно наказу № 165 від 16.12.2019 року, особа_1 було звільнено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін (а.с. 11)
На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надано суду довідку про заборгованість по заробітній платі № 354 станом на 24.06.2020 року, з якої вбачається, що відповідачем на день звільнення не була виплачена заробітна плата за грудень 2019 року в розмірі 6665, 68 грн., (після утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів) (а.с. 12)
Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем суду не надано. Крім того, згідно письмових пояснень відповідача позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 6 665, 68 грн. відповідачем визнаються.
Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що ПрАТ ‚скмз‘ має перед особа_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 6665 грн. 68 коп., що не заперечується відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 6665 грн. 68 коп. підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 17 грудня 2019 рокупо день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.
Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 ‚Про практику застосування судами законодавства про оплату праці‘ роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі — Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1−5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237−1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином, враховуючи, що власник повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.
Виходячи з наданої відповідачем довідки про заробітну плату позивачу, його середньоденна заробітна плата за два останніх відпрацьованих перед звільненням місяців складає 294 грн. без утримання податків і зборів.
Відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.
Оскільки відповідач по справі є податковим агентом і саме на нього покладено обов`язок утримувати податок із суми доходу працівника, для обрахунку середньої заробітної плати працівника має бути взято його середньоденну заробітну плату без відрахування податків.
З огляду на викладене, суд бере до обрахунку середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 294грн. та робочі дні з дати, наступної після звільнення позивача до дати ухвалення судового рішення.
Аналізуючи графік роботи підприємства за період з 17.12.2019 року по 02.11.2020 року, по день ухвалення судового рішення, слід зазначити наступне.
При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів з 17.12.2019 (дата звільнення) по день ухвалення рішення 02.11.2020, що складає 202 днів.
Розрахунок кількості днів, за які необхідно стягувати середній заробіток було вирахувано наступним чином.
особа_1 було звільнено 16.12.2019 року, тобто при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі у грудні 2019 року повинно вираховуватися 10 робочих днів.
На січень 2020 року згідно Листа Мінсоцполітики України від 29.07.2019 року ‚Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік‘ кількість робочих днів складає 21 робочий день. Наказом № 368 від 31.10.2019 року на ПрАТ ‚скмз‘ встановлено неоплачувані днями: 02.01.2020, 03.01.2020, 06.01.2020, 08.01.2020, 09.01.2020, 10.01.2020, 10.01.2020, 13.01.2020, 14.01.2020, таким чином загальна кількість робочих днів у січні 2020 року становить 13 робочих днів.
На лютий 2020 року згідно Листа Мінсоцполітики України від 29.07.2019 року ‚Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік‘ кількість робочих днів складає 20 робочих днів.
Згідно листа Мінсоцполітики № 1133/0/206−19 від 29 липня 2019 року про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік“, визначено кількість робочих днів у березні 21, у квітні 21, у травні 19.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно нарахування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні під час запровадження Кабінетом Міністрів України карантину (Постанова КМУ № 211 від 11.03.2020 року зі змінами), бо відповідачем не надано Сертифікат торгово-промислової палати.
Відповідно до ч. 2 ст. 14−1 Закону України Про торгово-промислові палати України» визначено, що однією із форс-мажорних обставин — введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 14−1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Тобто, Сертифікат торгово-промислової палати — це лише один з документів, яким можна підтвердити настання форс-мажорних обставин.
Оскільки на період з березня 2020 року по листопад 2020 року на підприємстві не було запровадження скороченого робочого часу та тривалості робочих днів у зв`язку із тяжким фінансовим станом підприємства, тому в цей період обчислення кількості робочих днів слід проводити саме за повний робочий місяць, а саме: у березні 2020 року за 21 день, у квітні 2020 року за 21 день, у травні за 10 днів, у червні 2020 року за 20 днів, у липні 2020 року за 23 дні, у серпні 2020 року за 20 днів, у вересні за 22 дні, у жовтні за 21 день.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 17.12.2019 року по 02.11.2020 року, в сумі 59388грн. (294 грн. х 202дн. (робочі дні починаючи з 17.12.2019 року до 02.11.2020 року).
З огляду на викладене, суд бере до обрахунку середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 294 грн. та робочі дні з дати, наступної після дня звільнення позивача до дати ухвалення судового рішення у кількості 202, тому розмір середньої заробітної плати для стягнення в подяку ст. 117 КЗпП України складає 59 388 грн. (294×202).
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (постанова від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6−113цс16).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати:
 — розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
 — період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.
 — ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
 — інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказана сума середнього заробітку за час затримки при розрахунку особа_1 є неспівмірною із заборгованістю відповідача перед ним, а також у звязку із фінансовим станом підприємства та карантином, запровадженим Кабінетом Міністрів України на всій території України у звязку із захворюванням на COVID-19.
Суд вважає справедливим, пропорційним, таким, що відповідатиме обставинам справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 10 000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було би передбачити.
Принцип співмірності було застосовано Великою Палатою Верховного Суду у справі 711/4010/13-ці від 18 березня 2020 року, висновки якого у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають застосовуватися судами до спірних правовідносин.
Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.
168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до ч. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Що стосується заяви відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то слід зазначити наступне.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237−1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012року № 1−5/2012).
Як встановлено в судовому засіданні відповідач на час розгляду справи не розрахувався з позивачем та має заборгованість по заробітній платі.
Таким чином, судом не приймається до уваги заява представника відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки вона є безпідставною та необґрунтованою.
Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.
Згідно із ст. 237−1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Захист порушеного права у сфері трудових правовідносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких зазнала особа у зв`язку із посяганням на її трудові права та інтереси.
У відповідності до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. 00 коп. позивач зазначив, що в результаті протиправних дій відповідача щодо нього він зазнав душевних страждань, так як не виплата йому заробітної плати суттєвим чином вплинула на його життя, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачу заподіяна моральна шкода через неправомірні дії відповідача у невиплаті належних грошових коштів при звільненні, яка полягає у спричиненні душевних та моральних страждань.
Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що особа_1 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких особа_1 зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього.
Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди, суд виходить із характеру правопорушення і його наслідків для особа_1, тривалість його страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу його життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності, суд приходить до висновку, що з ПрАТ «скмз» на користь особа_1 слід стягнути 1 000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовна заява була подана досуду 01.09.2020 року, предмет позову — вимоги майнового характеру.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 6665, 68 грн., та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840, 80грн., а також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 840, 80грн. за вимоги про стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що підтверджено наданою позивачем квітанцією (а.с. 1).
Керуючись ст.ст. 12−13, 76 -79, 81, 141, 259, 263 — 265, ЦПК України, ст.ст. 47, 83, 116, 117, 233 КЗпП України суд,  —

У Х В, А Л И В:



Позовні вимоги особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди — задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, який мешкає за адресою: адреса_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 6665 грн. 68коп. (шіст тисяч шістсот тшістдесят п`ять гривен шістдесят вісім копійок.) без утримання з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, який мешкає за адресою: адреса_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10 000 грн. (десять тисяч гривень), та зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод» утриматиз цієї суми передбачені законом податкі та інші обов`язкові платежі при їх виплаті.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, який мешкає за адресою: адреса_1, моральну шкоду в сумі 1000(одна тисяча) грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, який мешкає за адресою: адреса_1, судовий збір в сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривен вісімдесят коп.).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімост сорок гривен вісімдесят копійок).
Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького Апеляційного суду через Краматорський міський суд.


Суддя:

Рішення постановлено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.



Суддя: