ПРАТ "СКМЗ": невыплата зарплаты

Справа № 234/6958/20
Провадження № 2/234/2318/20

заочне рішення
іменем україни



17 червня 2020 року місто Краматорськ

Суддя Краматорського міського суду [Д.] області Фоміна Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу 234/6958/20 року за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та стягнення моральної шкоди —

обставини справи:

28.04.2020 року особа_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та стягнення моральної шкоди, який мотивувала тим, що з 20.01.1997 року по 19.02.2020 року вона працювала в ПрАТ «скмз». Останньою посадою позивача на зазначеному підприємстві була інженер з підготовки виробництва. Наказом № 37 від 19.02.2020 року особа_1 була звільнена з підприємства у зв`язку зі скороченням численності та штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП України. При звільнені їй була видана трудова книжка, але не були проведені розрахунки при звільненні. ПрАТ «скмз» не виплатило позивачу заробітну плату за грудень 2019 року та січень-лютий 2020 року в сумі 7685, 85 грн. особа_1 неодноразово зверталася до відповідача з проханням виплатити належну їй зарплату, але керівництво підприємства відмовлялося, посилаючись на відсутність коштів, що і змусило позивачку звернутися до суду з даним позовом. З довідки про заборгованість по заробітній платі № 207 станом на 23.04.2020 року, яка надана відповідачем на заяву позивача вбачається, що ПрАТ «скмз» має перед позивачкою заборгованість по заробітній платі на загальну суму 7685, 85 грн. Відповідно цієї ж довідки середньоденна заробітна плата позивача становить 221, 36 грн., а тому і розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинно робити з цієї суми, помножуючи її на кількість робочих днів прострочки розрахунку. Крім того, в результаті протиправних дій відповідача щодо позивачки, остання зазнала душевних страждань, так як невиплата їй заробітної плати суттєвим чином вплинула на ритм її життя, вона була позбавлена засобів до існування, що призвело до стресу. Через відсутність коштів позивачка була змушена позичати кошти у знайомих, з приводу чого в її родині були сварки. У зв`язку з чим вона оцінює моральну шкоду в розмірі 3000 грн. Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути з ПрАТ «скмз» заборгованість по заробітній платі у сумі 7685, 85 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, або по день ухвалення рішення суду, а також моральну шкоду в розмірі 3000, 00 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду [Д] області від 29.04.2020 року провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонами відповідно до ст.279 ЦПК України не було подано клопотання про розгляд справи з їх викликом у зв`язку із чим, суд вважає можливим, провести розгляд справи за відсутністю сторін. Крім того, відповідачем не було подано відзиву на позов, позивачем — відповіді на відзив, у зв`язку із чим, справа розглядається за наявними доказами в матеріалах справи.
Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,  —

розглянувши матеріали цивільної справи, СУД встановив:

особа_1 в період з 20.01.1997 року по 19.02.2020 року працювала на Приватному акціонерному товаристві «Старокраматорський машинобудівний завод» та була звільнена на підстав п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скорочення чисельності або штату працівників, що підтверджується копією трудової книжки.
На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надано суду довідку про заборгованість по заробітній платі № 207 станом на 23.04.2020 року, з якої вбачається, що відповідачем на день звільнення не була виплачена заробітна плата за грудень 2019 року в розмірі 989, 05 грн., за січень 2020 року — 1338, 63 грн., за лютий 2020 року — 5358, 17 грн.
Отже станом на час розгляду справи заборгованість по заробітній платі не виплачена та становить в сумі 7685, 85 грн.
Ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, судом встановлено, що ПрАТ «скмз» має перед особа_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 7685, 85 грн., а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 7685, 85 грн. підлягають задоволенню.
Що стосується стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 20 лютого 2020 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.
Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі — Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1−5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237−1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином, враховуючи, що власник повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.
Відповідно до п. 3 розділу 3 Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 вбачається, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Виходячи з наданої відповідачем довідки № 207 про заборгованість по заробітній платі позивачу, його середньоденна заробітна плата складає 221, 36 грн. без утримання податків і зборів.
Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Розмір середньоденної заробітної плати позивача підтверджується бухгалтерською довідкою, яка є належним та допустимим доказом.
Відповідно до ч. 1, 5, 6, 7 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів з 20.02.2020 (дата наступна після звільнення позивача 19.02.2020) до 17.06.2020 (дата ухвалення рішення по справі), що складає 80 днів.
Виходячи з наданої відповідачем довідки про заробітну плату позивача, його середньоденна заробітна плата становить 221, 36 грн., утримано податків, зборів — 43, 17 грн., середньоденна заробітна плата до сплати — 178, 19 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 20.02.2020 року по 17.06.2020 року, в сумі 17708, 80 грн. (221, 36 грн. х 80 днів).

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 237−1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн. 00 коп. позивачка зазначила, що в результаті протиправних дій відповідача щодо неї, вона зазнала душевних страждань, так як невиплата їй заробітної плати суттєвим чином вплинула на ритм її життя, вона була позбавлена засобів до існування, що призвело до стресу. Через відсутність коштів позивачка була змушена позичати кошти у знайомих, з приводу чого в її родині були сварки.
Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що особа_1 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких особа_1 зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.
Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди суд виходить із того, що на цей час не існує якогось сталого алгоритму визначення розміру моральної шкоди, але виходячи з характеру правопорушення і його наслідків для особа_1, тривалість її страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу її життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності суд приходить до висновку, що з ПрАТ «скмз» на користь особа_1 слід стягнути 3000 грн. 00 коп. у якості відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч.6 ст.141 ЦПК України).
Оскільки, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення заробітної плати, то судовий збір підлягає стягненню на користь держави з ПрАТ «скмз» у сумі 840, 80 грн.
Крім того, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, який був сплачений останнім за позовні вимоги немайнового характеру, в сумі 840, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 13, 141, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 47, 115, 116, 233, 237−1 КЗпП України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди,  — задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», єдрпоу 05763642, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, 2, на користь особа_1, інформація_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1, яка зареєстрована за адресою: адреса_1, заборгованість по заробітній в сумі 7685, 85 грн. (сім тисяч шістсот вісімдесят п`ять гривень 85 копійок), середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 17708, 80 грн. (сімнадцять тисяч сімсот вісім гривень 80 копійок), моральну шкоду в сумі 3000, 00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок), судовий збір в сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», єдрпоу 05763642, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, 2 в доход держави: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за єдрпоу): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (еап); Рахунок отримувача: uа908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22 030 106 судовий збір в сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в Донецькій апеляційний суд через Краматорський міський суд [Д] області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було врученим у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 17.06.2020 року.
Рішення ухвалене й надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.



Суддя Краматорського міського суду Ю. В. Фоміна