ПРАТ "СКМЗ": невыплата зарплаты

Справа № 234/1212/20
Провадження № 2/234/1461/20

Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

17 березня 2020 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Пікалової Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Романенко К.П.,
позивача особа_1, представника відповідача [К.] С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 234/1212/20 за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
24.01.2020 року особа_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що в період з 10.08.1978 року по 13.12.2019 року позивач працював у приватному акціонерному товаристві «Старокраматорський машинобудівний завод». Наказом № 70 від 13.12.2019 року позивача було звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. При звільненні позивачу не було здійснено ніяких виплат. 17.12.2019 року в бухгалтерії підприємства йому видали довідку про заборгованість по заробітній платі, яка склала в розмірі 14164, 86 грн.. Просить суд стягнути з ПрАТ «скмз» заборгованість по заробітній платі у сумі 14164, 86 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на день ухвалення рішення по справі з урахуванням, що середньоденний заробіток складає в розмірі 446, 56 грн..
Ухвалою суду від 27.01.2020 року провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.
18.02.2020 року до суду відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з 01.11.1990 року позивач працював на ПрАТ «скмз». Наказом № 70 від 13.12.2019 року позивача було звільнено з підприємства за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком ст. 38 КЗпП України. На момент звільнення заборгованість перед позивачем склала 14164, 86 грн. Позивачу сплачено заробітну плату 10.02.2020 року — у розмірі 100, 00 гри., що підтверджується платіжним дорученням № 327 на суму 1200 грн. (призначення платежу — заробітна плата за листопад 2019) та платіжною відомістю на виплату заробітної плати за листопад 2019 року від 10.02.2020 року. Заборгованість ПрАТ «скмз» по заробітній платі позивача станом на 12.02.2020 року становить 14064, 86 грн., про що свідчить довідка ПрАТ «скмз» № 85 від 12.02.2020 року. особа_1 було звільнено 13.12.2019 року, тобто при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі у грудні 2019 року буде враховано 11 робочих днів. На ПрАТ «скмз» у січні 2020 року наказом № 368 від 31.10.2019 року було оголошено вихідними днями з подальшим відпрацюванням наступні дні: 02.01.2020 року, 03.01.2020 року, 06.01.2020 року, 08.01.2020 року, 09.01.2020 року, 10.01.2020 року, 13.01.2020 року, 14.01.2020 року. У зв`язку з вищенаведеним у січні 2020 року було нараховано 13 робочих днів. У лютому 2020 року наказом № 391 від 26.11.2019 року було оголошено 24 — годинний робочий тиждень з 8-ми годинним робочим днем (додаткові вихідні дні — четвер, п`ятниця). У зв`язку із чим у лютому 2020 року було нараховано 12 робочих днів. У березні 2020 року було враховано 11 робочих днів (до дати назначеного слухання справи 17.03.2020 року) Разом при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі враховано 47 робочих днів. Згідно з довідки про заборгованість по заробітній платі № 85 від 12.02.2020 року середньоденна заробітна плата позивача становить 446, 56 грн. Цю суму вказано без вирахування податків та зборів. Після утримання податків та зборів у розмірі 87, 08 грн. середньоденна заробітна плата до сплати особа_1 становить 359, 48 грн. Але позивачем при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку було використано середньоденну заробітну плату з податками та зборами, що суперечить нормам чинного законодавства. У зв`язку із чим просять стягнути з них заборгованість по заробітній платі в сумі 14064, 86 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням середньоденної заробітної плати після утримання податків і зборів в розмірі 359, 48 грн. за 47 робочих днів в сумі 16895, 56 грн..
17.03.2020 року представник відповідача надав до суду уточнення відзиву на позову заяву, в якому зазначено, що 28.02.2020 року на адресу особа_1 було зроблено платіж у розмірі 9740, 87 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 411 на суму 81449, 54 грн. (призначення платежу- заробітна плата за листопад 2019 року) та платіжною відомістю на виплату заробітної плати за листопад 2019 року від 28.02.2020 року. Заборгованість ПрАТ «скмз» перед позивачем станом на 11.03.2020 року становить 4323, 99 грн., про що свідчить довідка ПрАТ «скмз» № 141 від 11.03.2020 року. У зв`язку із чим просять стягнути з них заборгованість по заробітній платі в сумі 4323, 99 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням середньоденної заробітної плати після утримання податків і зборів в розмірі 359, 48 грн. за 47 робочих днів в сумі 16895, 56 грн..
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні в уточненому відзиві на позовну заяву.
Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, відзив відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,  —
В С Т, А Н О В И В:
особа_1 працював на Приватному акціонерному товаристві «Старокраматорський машинобудівний завод», що підтверджується розпорядженням № 189 від 01.11.1990 року, копією трудової книжки.
13.12.2019 року особа_1 було звільнено за власним бажанням на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП, що підтверджується наказом №70 від 13.12.2019 року.
На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надано суду довідку про заборгованість по заробітній платі № 8 станом на 17.12.2019 року, з якої вбачається, що відповідачем на день звільнення не була виплачена заробітна плата за листопад-грудень 2019 року в розмірі 14164, 86 грн.
Позивачу сплачено заробітну плату 10.02.2020 року — у розмірі 100, 00 гри., що підтверджується платіжним дорученням № 327 на суму 1200 грн. (призначення платежу — заробітна плата за листопад 2019) та платіжною відомістю на виплату заробітної плати за листопад 2019 року від 10.02.2020 року.
28.02.2020 року на адресу особа_1 було зроблено платіж у розмірі 9740, 87 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 411 на суму 81449, 54 грн. (призначення платежу- заробітна плата за листопад 2019 року) та платіжною відомістю на виплату заробітної плати за листопад 2019 року від 28.02.2020 року.
З довідки про заборгованість по заробітній платі № 141 станом на 11.03.2020, яка надана відповідачем разом із уточненням відзиву на позов, суд вбачає, що ПрАТ «скмз» має перед особа_1 заборгованість по заробітній платі на загальну суму 4323, 99 грн. (грудень 2019 року 4323, 99 грн.).
Отже станом на час розгляду справи заборгованість по заробітній платі виплачена частково та не виплачена заробітна плата становить в сумі 4323, 99 грн..
Ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.233 КЗпП України, уразі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, судом встановлено, що ПрАТ «скмз» має перед особа_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 4323, 99 грн., що не заперечується позивачем, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 4323, 99 підлягають задоволенню.
Що стосується стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 13 грудня 2019 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне:
Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі — Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1−5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237−1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином, враховуючи, що власник повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.
Виходячи з наданої відповідачем довідки № 141 про заборгованість по заробітній платі позивачу, його середньоденна заробітна плата за два останніх відпрацьованих перед звільненням місяців (листопад-грудень 2019 року) складає 359, 48 грн. після утримання податків і зборів, що не заперечує позивач.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 13.12.2019 року по 17.03.2020 року, в сумі 16895, 56 грн. (359, 48 грн. х 47 дн. (робочі дні починаючи з 13.12.2019 року до 17.03.2020 року).
Крім того, відповідно до ч.ч. 1−2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, відповідно до 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню в доход держави судовий збір у сумі 840, 80 грн, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 12−13, 76−79, 81, 141, 259, 263−265 ЦПК України, ст.ст.47, 115, 116, 233, 237−1 КЗпП України,  —
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку- задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 4323, 99 грн. (чотири тисячі триста двадцять три грн. 99 коп.) без утримання з цієї суми передбачених законом податків і зборів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 16895, 56 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять грн.. 56 коп.), без утримання з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь держави судовий збір в сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривен вісімдесят коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Позивач — особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, мешкає за адресою: адреса_1.
Відповідач — Приватне акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод», єдрпоу 05763642, знаходиться за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2.

Суддя:
Рішення ухвалено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.
Суддя: