ПРАТ "ЦГЗК": невыплата зарплаты

Справа № 212/8655/19 2/212/840/20 р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 13 березня 2020 року        м. Кривий Ріг Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Пустовіта О.Г., секретаря судового засідання Мігрін Н.С., за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення невиплаченої одноразової допомоги при виході на пенсію, середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку,- ВСТАНОВИВ: Позивачка, особа_1, 08 жовтня 2019 року звернулася до суду з даним позовом, в якому зазначає, що вона період часу з 08.04.1975р. по 02.10.2006 року перебувала у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі — ПРАТ «цгзк»). Наказом по підприємству № 177к-1045 від 03.10.2006 року Позивачка була звільнена з підприємства за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Зазначає, що у 2019 року вона дізналася, що при звільненні у зв`язку із виходом на пенсію відповідач повинен був виплатити вихідну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, оскільки, вона пропрацювала на підприємстві відповідача більше 20 років та була звільнена за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Однак до часу звернення до суду належні до виплати кошти у вигляді вихідної допомоги не виплачені. Позивачка просила стягнути з відповідача невиплачену одноразову допомогу у розмірі 1 890,99 грн., та уточнивши позовні вимоги, й середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 03.10.2006р. по 31.05.2015р. у розмірі 56 410,72 грн. Сторони звернулися з заявами про розгляд зазначеної справи за їх відсутності. Представник позивачки особа_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі із врахуванням уточнених вимог. Відповідач, не погодившись із позовом подав до суду відзив на позов та відзив на уточнений позов, в яких зазначив, що виплата одноразової допомоги працівнику при виході на пенсію відповідно до умов Галузевої угоди, передбачала такі виплати на умовах передбачених колективним договором, однак нормами Колективного договору на 2006 рік не було визначено порядку проведення одноразової допомоги працівнику при виході на пенсію, виплати позивачу при звільненні не було проведено на законних підставах. Крім того стосовно розміру заявлених позовних вимог зазначив, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку необхідно визначити з урахуванням істотності суми заборгованості, порівняно із середнім заробітком та тієї обставини, що позивач тривалий час не зверталась до суду за вирішенням спору про стягнення одноразової допомоги при виході на пенсію, тому просив застосувати принцип співмірності між заявленою [с] та [с] невиплаченої одноразової вихідної допомоги та зменшити суму середнього заробітку до суми за 1 рік. Окрім того зазначив, що із визначеної судом суми середнього заробітку підприємству необхідно утримати суми податку з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі. Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що позивачка особа_1 з 08.04.1975р. по 02.10.2006 р. перебувала з відповідачем у трудових відносинах. Згідно запису у трудовій книжці Позивачку, звільнено з роботи 02.10.2006 року за ст.38 КЗпП України у зв`язку із виходом на пенсію. Відповідно до розрахункового листа ПРАТ «цгзк» за жовтень 2006 року Позивачці при звільненні із підприємства відповідача допомога при виході на пенсію не виплачувалась. Відповідно до довідки ПРАТ «цгзк» за № 1118 від 12.11.2019р., середньомісячна заробітна плата особа_1 за два останні місяці перед звільненням склала: 630,33 грн., середньогодинна заробітна плата за останні два місяці перед звільненням склала 3 грн. 68 коп. Згідно ст.ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до положень ст. 13 КЗпП України колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Із Галузевої Угоди гірничо — металургійного комплексу України на 2005−2006 роки вбачається, що Угода набирає чинності з 1 січня 2005р. і діє до укладення нової або перегляду цієї Угоди. Станом на день звільнення позивача діяла вказана Угода. Пунктом 6.1 розділ «Соціальний захист та задоволення духовних потреб» Галузевої Угоди на 2005−2006рр., встановлено, що власник за рахунок коштів підприємства у порядку та на умовах, передбачених Колективним договором, зобов`язується: виплачувати працівнику при виході на пенсію одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу його роботи на підприємстві, але не менше: при стажі більше 20 років — трьох середньомісячних заробітних плат. Із пояснень представника Відповідача вбачається, що зазначена виплата одноразової допомоги працівнику при виході на пенсію відповідно до умов Галузевої угоди, передбачала такі виплати на умовах передбачених колективним договором, однак нормами Колективного договору на 2006 рік не було визначено порядку проведення одноразової допомоги працівнику при виході на пенсію, виплати позивачу при звільненні не було проведено на законних підставах. З вищезазначеного вбачається, що вимоги до власників підприємства передбачені Галузевою Угодою гірничо-металургійного комплексу та Колективним договором підприємства, в частині Соціальних гарантій (соціального захист) які були чинні на час звільнення позивача із підприємства різняться. Так. Угодою передбачено виплач) вати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу залежно віл стажу. Колективний договір погіршує становище працівників підприємства в порівнянні з умовами Галузевої угодою, оскільки, не передбачає таку гарантію виплат, взагалі. Статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 року N 3356-XII встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Стаття 9 цього Закону передбачає, що Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угоди діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Вимоги угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі. Статтею 16 КЗпП Українив становлено, що умови колективного договору, що погіршують порівняно із чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними. У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин умов саме п. 6.1. Угоди Угодою гірничо-металургійного комплексу України на 2005−2006рр., виконання якої є обов`язком для відповідача, а не Колективного договору, положення якого погіршують становище працівника. Угодою гірничо-металургійного комплексу України на 2005−2006 рр. в частині соціальних гарантій (соціального захисту), яка була чинна на час звільнення позивача із підприємства, передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу залежно від стажу його роботи на підприємстві. Як встановлено у судовому засіданні, Позивачка відпрацювала на підприємстві відповідача більше 20 років та була звільнена за власним бажанням у звя`зку із виходом на пенсію. Таким чином суд приходить до висновку, що на Позивачку розповсюджується дія п.6.1 Угоди гірничо — металургійного комплексу України на 2005−2006 роки та їй при звільненні роботодавцем повинна бути сплачена вихідна допомога в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, що становить 1 890,99 грн. Суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо невіднесення одноразової допомоги при звільненні на пенсію до заробітної плати, оскільки це є «іншою заохочувальною виплатою» відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженою Наказом Держкомстату України № 5 від 13.01.2004 року, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до складу заробітної плати входять також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Враховуючи принцип розумності та справедливості, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, також, підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст. 116 КЗпП України. Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Відносно особа_1 відповідачем було порушено норми ст. 116 КЗпП України, щодо обов`язку підприємства виплатити всі суми які належать працівникові при звільненні. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті5 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Положеннями ст. 47 КЗпП України встановлений обов`язок для власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Положеннями ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 6−2404цс15 від 05 жовтня 2016 року та та Постанові Верховного Суду № 61−28733св18 від 05.12.2018 року, котрі в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Оскільки позовні вимоги позивачки в частині стягнення вихідної допомоги задоволені у повному обсязі, тому підстави для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні відсутні. Враховуючи, що кількість робочих годин затримки виплати зарплати у вигляді одноразової допомоги за період з 03.10.2006р. по 31.05.2015р становить 15 329 робочих годин, середньогодинна заробітна плата позивачки за останні два місяці перед звільненням склала 3,68 грн. стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки виплати одноразової допомоги при звільненні на пенсію в розмірі 56 410,72 грн. (15 329 год. х 3,68 грн.) При цьому суд відкидає доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду з огляду на наступне. Посилання представника відповідача про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності відповідно до ст.233 КЗпП не є обґрунтованими, оскільки, позивачка дізналася про порушене право в 2019 році, а судом не було встановлено, та відповідачем не доведено, що позивачка раніше ніж за три місяця до звернення до суду знала про порушене право. Окрім того, ч.1ст.233 КЗпП України передбачено скорочені строки позовної давності для звернення працівника до суду: один місяць — у справах про звільнення; три місяці щодо вирішення інших трудових спорів. Однак, відповідно до ч.2ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Конституційний Суд України у рішенні №8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року щодо офіційного тлумачення положень ч. 2ст. 233 КЗпП України, у системному зв`язку із положеннямистатей1,12Закону України «Про оплату праці» дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема і за час простою, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Враховуючи, що вихідна допомога, яка мала бути виплачена позивачці у зв`язку з виходом на пенсію за власним бажанням, входить до виплат на які працівник має право згідно з умовами колективного договору при звільненні на пенсію, суд приходить до висновку, що в даному випадку право працівника на звернення до суду за захистом своїх прав не обмежено будь-яким строком в силу ч.2ст.233 КЗпП України, тому доводи представника відповідача про застосування до вимог позивачки про стягнення вихідної допомоги наслідків пропуску ним строків позовної давності є безпідставними. Статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4,12,81,247,259,263−265,268, ст.ст.13,36,47,116,117,233 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР, Галузевою угодою гірничо — металургійного комплексу України на 2005−2006рр., суд,- У Х В, А Л И В: Позов особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (код єдрпоу 00190977) про стягнення одноразової допомоги при виході на пенсію, середнього заробітку за час затримки виплати заборгованості — задовольнити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (код єдрпоу 00190977) на користь особа_1 в рахунок невиплаченої заробітної плати у вигляді одноразової допомоги, належної їй при звільненні з роботи в розмірі — 1 890,99 грн. (одна тисяча вісімсот дев`яносто гривень) 99 копійок. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь особа_1 в рахунок середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у вигляді одноразової допомоги за період 03.10.2006р. по 31.05.2015р — 55 410,72 грн. (п`ятдесят шість тисяч чотириста десять гривень) 72 копійки. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь особа_1 судовий збір — 722 грн. (сімсот двадцять дві гривні) 85 копійок. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу на протязі тридцяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Позивач: особа_1, рнокпп номер_1, мешкає за адресою: адреса_1. Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50066, м. Кривий Ріг, Покровський район, код єрдпоу 00190977. [П] рішення складено та підписано 13 березня 2020 року.                 Суддя:                         О. Г. Пустовіт