ПРАТ "ЦГЗК": невыплата зарплаты

Дело № 212/972/20 2/212/1580/20 р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы 3 августа 2020 г.. Кривой Рог Октябрьский районный суд. [К] Рога Днепропетровской области в составе: председательствующего — судьи: Черного И.Я., при секретаре: Поперечной А.С., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Кривом Роге гражданское дело в порядке упрощенного искового производства по иску лицо_1 к Приватногв акционерного общества «Центральный горно-обогатительный комбинат» о взыскании невыплаченной при увольнении единовременного пособия при выходе на пенсию, среднего заработка за время задержки при окончательном расчете, — в: 10 февраля 2020 истец особа_1 обратился в суд с иском к Частного акционерного общества «Центральный горно-обогатительный комбинат» о взыскании невыплаченной при увольнении единовременного пособия при выходе на пенсию, среднего заработка за время повтораки при окончательном расчете. В обоснование исковых требований истец указал, что он работал с 16 декабря 1993 года по 31 октября 1997 и с 12 января 1999 года по 3 июля 2009 слесарем очередным и по ремонту оборудования фабрики окомкования и по другим профессиям на предприятии ответчика Частному акционерному обществе «Центральный горно-обогатительный комбинат». 3 июля 2009 был уволен по собственному желанию, я связи с выходом на пенсию согласно ст. 38 КЗоТ Украини. Однако ответчиком при окончательном расчете при увольнении ему не была выплачена все подлежащие уплате при увольнении средства, а именно: единовременное пособие при выходе на пенсию в размере одной среднемесячной заработной платы, в соответствии с п.6.1 Отраслевого соглашения горно-металлургического комплекса Украины на 2007 -2008 год. Так как на выходе на пенсию он проработал на предприятии ответчика 14 лет. Согласно справки № 267 от 19 января 2020 предоставленной предприятием ответчика, размир его одной среднемесячной заработной платы при увольнении составлял 1909 гривен 39 копеек. Поэтому истец просил взыскать с ответчика в его пользу невыплаченную при увольнении единовременное пособие при выходе на пенсию в размере одной среднемесячной заработной платы в размере 1909 гривен 39 копеек. Также, в связи с невыплатой причитающейся истцу единовременного пособия при окончательном расчете он просил взыскать с ответчика средний заработок за время задержки при конечном расчета при увольнении за период с 04 июля 2009 года по 31 декабря 2011 в размере 62 785 гривен 80 копеек. Определением судьи Октябрьского районного суда города [К] Рога Днепропетровской области от 21 февраля 2020 открыто производство по делу и назначено его к судебному разбирательству в порядке упрощенного искового производства без уведомления участников дела. Ответчик, надлежащим образом об открытии производства по правилам упрощенного искового производства без уведомления (Вызова) сторон, воспользовался своим правом и направил в суд отзыв на исковое заявление, в котором просил суд в удовлетворении исковых требований истца отказать, ссылаясь на то, что истцу при увольнении были выплачены все причитающиеся средства. Единовременное пособие при выходе на пенсию в размере одной среднемесячной заработной платы, в соответствии с п.6.1 Отраслевого соглашения горно-металлургического комплекса Украины на 2007−2008 год истцу была выплачена так как при увольнении истец достиг пенсийного возраста для мужчин 60 лет, в свою очередь предусмотрено Коллективным договором ОАО «цгок» на 2007 — 2008 годы, действующим на момент увольнения истца в 2009 году. Истец, в установленный судом в постановлении об открытии производства, срок своим правом подать ответ на отзыв не воспользовался. Согласно ст.279 ГПК Украины суд проводит рассмотрение дела в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон по имеющимся в деле материалам. Суд, исследовав материалы дела, пришел к выводу, что иск обоснован и подлежит удовлетворению по следующим основаниям. Согласно ч.1 ст.2 ГПК Украины, задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и разрешение гражданских дел в целях эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физических лиц, прав и интересов юридических лиц, интересов государства. Согласно ч.1 ст.4 ГПК Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своихих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. В соответствии с положениями ст.12 ГПК Украины, гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Доказательствами являются любые данет, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела. Доказывания не может основываться на предположениях. Каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом (ст. 81 ГПК Украины). Следовательно, в силу требований ст.2, 4, 12, 76−81 ГПК Украины, каждая сторона обязана довэсты надлежащими и допустимыми доказательствами те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений. При этом, согласно ч.1 ст.76 ГПК Украины, доказательствами являются любые фактические данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела. Положениями ч.2 ст.89 ГПК Украины предусмотрено, что суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказу отдельно, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности. Частью 1 ст. 95 ГПК Украины установлено, что письменными доказательствами являются документы, содержащие сведения об обстоятельствах, имеющих значение для правильного разрешения спора. Как следует из материалов дела и установлено судом истец по делу особа_1 работал с 16 декабря 1993 года по 31 октября 1997 и с 12 января 1999 года по 3 июля 2009 слесарем очередным и по ремонту оборудования фабрики окомкования и в других профСиям на предприятии ответчика Частного акционерного общества «Центральный горно-обогатительный комбинат». Общий стаж работы истца лицо_1 на предприятии ответчика составляет 14 лет. Согласно п.6.1 Отраслевого соглашения горно-металлургического комплекса Украины на 2007−2008 год сторона владельца за счет средств предприятия в порядке и на условиях, предусмотренных коллективным договором, обязуется выплачивать работнику при выходе на пенсию за счет средств предприятия однорАзову помощь в размере, зависящем от стажа его работы на предприятии, но не менее, при стаже от 7,5 до 15 лет — среднемесячной заработной платы; от 15 до 20 лет двухмесячной заработной платы; от 20 и более — трехмесячной заработной платы. 3 июля 2009 истец был уволен по собственному желанию, в связи с выходом на пенсию согласно ст. 38 КЗоТ Украины, что подтверждается копией трудовой книжки истца особа_1 серия НОМЕР_1. Соответственно, при увольнении истцу принадлежита к выплате единовременное пособие в размере среднемесячного заработка. Я установлено с Справки № 267 от 19 января 2020 года, что приобщена ответчиком и находится в материалах дела, размер среднемесячной заработной платы истца особа_1 увольнении составлял 1909 гривен 39 копеек. Согласно Расчетного письмо за июль 2009 года, установлено, что истцу не было начислено и выплачено, предусмотренную п.6.1 Отраслевого соглашения горно-металлургического комплекса Украины на 2007−2008 год, единовременное пособие при выходе на пенсию в размере 1909 гривен 39 копеек. Согласно ст. 115 КЗоТ Украины и ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда» работодатель обязан выплачивать заработную плату работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором (нормативным актом работодателя, согласованным с профсоюзом), не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, За который осуществляется выплата. Статья 2 Закона Украины «Об оплате труда» в свою очередь определяет такую ​​структуру заработной платы: основная заработная плата — вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности), которая устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих; дополнительная заработная плата — вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успИхи и изобретательность и за особые условия труда, включая доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством, премии, связанные с выполнением производственных задач и функций; другие поощрительные и компенсационные выплаты, к которым относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, выплаты в рамках грантов, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодателтва или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм. Согласно части первой статьи 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса. А согласно части первой статьи 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Анализ указанных норм свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день его увольнения. Учитывая, что ответчиком не было выплачено истцу единовременное пособие при выходе на пенсию в соответствии с п.6.1 Отраслевого соглашения горно-металлургического комплекса Украины на 2007−2008 год, суд пришел к выводу, о наличии правовых основ для взыскания с ответчика в пользу истца особа_1 невыплаченной при увольнении единовременного пособия при выходе на пенсию в размере одной среднемесячной заработной платы в размере 1909 гривен 39 копеек. Что касается требований истца о взыскании с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении следует отметить следующее. Согласно ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, проводится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанныйпервый в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму. В соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник абв уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора. Таким образом из указанных положений закона следует, что взыскание с работодателя среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся ОсвободитеЭНОМИ работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, за все время задержки по день фактического расчета) по своей правовой природе является специальным видом ответственности работодателя, который начисляется в размере среднего заработка и направлен на защиту прав уволенных работников на получение ими в предусмотренный законом срок вознаграждения за выполненную работу (всех выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственными гарант). Средний заработок работника определяется в соответствии со ст. 27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 года № 100 (далее Порядок). С учетом этих норм, в частности абзаца 3 пункта 2 Порядка, средняя заработная плата работника исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана выплата. согласно дв пункт 5 Раздел IV Порядка, начисление выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы, согласно пункту 8 настоящего Порядка определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством календарных дней за этот период. После определения среднедневной заработной платы как расчетной величины для начисления выплат работнику, производится начисление общей суммы среднего заработка, которая исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде (абзац 2 пункта 8 Порядка). Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением измог законодательства (абзац 3 пункта 8 Порядка). Кроме того, положениями раздел III Порядка предусмотрены выплаты, которые не подлежат учету при исчислении средней заработной платы расчетной величины для начисления выплаты за время вынужденного прогула, в частности согласно п. 4 не учитываются: материальная помощь, выплаты по ежегодный и дополнительный отпуска и помощь в связи с временной нетрудоспособностью. Итак согласно указанных норм среднедневная заработная плата определяется делением заработнойй платы, полученной за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие дни на число этих отработанных рабочих дней. Согласно правовой позиции Верховного суда Украины, высказанной в постановлении от 13.03.2017 года по делу №6−259цс17 «установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, или в случае его отсутствия в этот день -на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании статьи 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а в случае проведения его к рассмотрению дела — по день принятия решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не лишает его ответственности. «. Поскольку как установлено судом ответчиком было выплачено истцу одноразовуюпомощь при выходе на пенсию в размере одной среднемесячной заработной платы, в соответствии с п.6.1 Отраслевого соглашения горно-металлургического комплекса Украины на 2007−2008 год. Таким образом, не проведено по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки, является основанием соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, для выплаты истцу его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета. Как отмечалось выше, размер среднемесячной заработнойй платы при увольнении истца составлял 1909 гривен 39 копеек. Поскольку указанная выше справка свидетельствует, что на предприятии ответчика учет рабочего времени производится в часах, рассчитана среднечасовая и среднемесячная заработная плата. Размер среднечасовой заработной платы в соответствии с положениями Постановления КМУ от 8 февраля 1995 № 100 и увольнении составляет 12 гривен 60 копеек. Согласно письму Минтруда и социальной политики Украины о расчетах нормыпродолжительности рабочего времени в период, за который просит взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении истец, а именно за период с 04 июля 2009 года по 31 декабря 2011, количество рабочих часов задержки, за указанный период составляет 4983 рабочих часов, из которых: в 2009 году — 1023 рабочих часов; в 2010 году — 2004 рабочих часов; в 2011 году — 1956 рабочих часов. Таким образом, размер среднего заработка задержки расчета за период с 04 июля 2009 года по 31 декабряя 2011 года, подлежащая взысканию составляет — 62 785 гривен 80 копеек согласно расчету: 12.6 грн. * 4983 раб. ч. = 62 785 гривен 80 копеек где: 12.6 грн. это размер среднечасовой заработной платы, а 4983 это рабочие часы. Ссылка представителя ответчика о безосновательности иска в связи с тем, что истец не достиг увольнении 60 лет, поэтому не имел законных оснований для получения единовременного пособия в соответствии с п.6.1 Отраслевого соглашения горно-металлургического комплекса Украинына 2007−2008 год, как это предусмотрено постановлением Генерального директора и общим представительным органом первичной профсоюзной организации ОАО «цгок» от 19 декабря 2008 года № 46 суд не принимает во внимание. Да, действительно представитель ответчика ссылается и то, что в соответствии с постановлением Генерального директора и общим представительным органом первичной профсоюзной организации ОАО «цгок» от 19 декабря 2008 года № 46 были внесены изменения в п. 7.5 Коллективного договора ОАО «цгок» на 2007 — 2008 года, действующего на момент увольнения истца в 2009 году, согласно которому, якобы существовали положения, предусматривающие выплаты в течение 1 полугодия 2009 года работникам при выходе на пенсию по собственному желанию единовременного пособия в размере, зависящем от стажа работы на комбинате. Однако, осуществление таких выплат происходили при условии, что работники увольняются по собственному желанию в течение одного месяца после достижения ими пенсионного возраста (женщины 55 лет, мужчины 60 лет). судом установлено, требования к владельцам предприятия, предусмотренные Отраслевым соглашением горно-металлургического комплекса Украины и коллективного договора предприятия в части социальных гарантий работников при выходе на пенсию, которые действовали на момент увольнения истца с предприятия ответчика различаются, так Отраслевой Соглашением предусмотрено выплачивать при выходе на пенсию работнику единовременное пособие, такая же норма предусмотрена и коллективным договором, однако коллективный договор ухудшает положение работников пидприемства по сравнению с условие Отраслевой Соглашения, поскольку устанавливает возрастные ограничения в выплате выходного пособия. В связи с изложенным, суд приходит к выводу о необходимости применения к спорным правоотношениям условиях именно Отраслевой Соглашения, выполнение которой является обязанностью для ответчика, а не коллективного договора, положения которого ухудшают положение работника. Отраслевой Соглашением горно-металлургического комплекса Украины в части социальных гарантий (социальной защиты), которая действовала ляс освобождения истца с предприятия, предусмотрено выплачивать при выходе на пенсию работнику единовременное пособие в зависимости от стажа его работы на предприятии. На основании изложенного суд пришел к выводу, что ответчиком не представлено суду надлежащих и допустимых доказательств в подтверждение проведения окончательного расчета с истцом в день его увольнения, а именно: начисление и выплату единовременного пособия при выходе на пенсию в размере одной среднемесячной заработной платы в соответствии с п .6.1Отраслевого соглашения горно-металлургического комплекса Украины на 2007−2008 год, поскольку, по выходе на пенсию он проработал на предприятии ответчика 14 лет. Учитывая изложенное, принимая во внимание установленные законодательством гарантии своевременной выплаты работнику заработной платы, установленной ответственность работодателя в связи с этим, суд пришел к выводу, что с ответчика в пользу истца следует взыскать средний заработок за все время задержки расчета при увольнении в сумме 62 785гривен 80 копеек удовлетворив исковые требования истца. Согласно ст.141ЦПК Украины взысканию с ответчика в пользу истца подлежит судебный сбор в размере 840 гривен 80 копеек. Руководствуясь ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 — 268 ГПК Украины, суд — В Е Л: исковые требования лицо_1 к Частного акционерного общества «Центральный горно-обогатительный комбинат» о взыскании невыплаченной при увольнении единовременного пособия при выходе на пенсию, среднего заработка за времязадержки при окончательном расчете — удовлетворить. Взыскать с Открытого акционерного общества «Центральный горно-обогатительный комбинат» (50066, Днепропетровская область, город Кривой Рог, егрпоу 00190977) в пользу особа_1 информация_1 (рнокпп номер_2) проживающего по адресу адреса_1 невыплаченную при увольнении единовременное пособие при выходе на пенсию в соответствии с п .6.1 Отраслевого соглашения горно-металлургического комплекса Украины на 2007−2008 год в размере одной среднемесячной заработной платы в размере 1909 гривен 39 копеек, без удержания налогов и других обязательных платежей. Взыскать с Открытого акционерного общества «Центральный горно-обогатительный комбинат» (50066, Днепропетровская область, город Кривой Рог, егрпоу 00190977) в пользу особа_1 информация_1 (рнокпп номер_2) проживающего по адресу адрес_1, средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период за период с 04 июля 2009 года по 31 декабря 2011 в размере 62 785 гривен 80 копеек, безудержания налогов и обязательных платежей. Взыскать с Открытого акционерного общества «Центральный горно-обогатительный комбинат» (50066, Днепропетровская область, город Кривой Рог, егрпоу 00190977) в пользу особа_1 информация_1 (рнокпп номер_2) проживающего по адресу адрес_1, расходы по уплате судебного сбора в размере 840 гривен 80 копеек. Апелляционная жалоба на решение суда подается в Днепровский апелляционный суд через Октябрьский районный суд города [К] Рога в течение тридцати днейв с момента его провозглашения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения. Полное решение изготовлено 3 августа 2020. Судья: И. Я. Черный

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 212/972/20 2/212/1580/20 р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 03 серпня 2020 року м. Кривий Ріг Жовтневий районний суд м. [К] Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого — судді: Чорного І.Я., з участю секретаря: Поперечної А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової допомоги при виході на пенсію, середнього заробітку за час затримки при кінцевому розрахунку, — встановив: 10 лютого 2020 року позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової допомоги при виході на пенсію, середнього заробітку за час затримки при кінцевому розрахунку. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що він працював з 16 грудня 1993 року по 31 жовтня 1997 року та з 12 січня 1999 року по 03 липня 2009 року слюсарем черговим та з ремонту устаткування фабрики огрудкування та за іншими професіями на підприємстві відповідача Приватному акціонерному товаристві «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат». 03 липня 2009 року був звільнений за власним бажанням, я зв`язку із виходом на пенсію відповідно до ст. 38 КЗпП України. Однак відповідачем при кінцевому розрахунку при звільненні йому не було виплачено усі належні до сплати на момент звільнення кошти, а саме: одноразову допомогу при виході на пенсію в розмірі однієї середньомісячної заробітної плати, відповідно до п.6.1 Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2007−2008 рік. Так як на час виходу на пенсію він пропрацював на підприємстві відповідача 14 років. Згідно довідки № 267 від 19 січня 2020 року наданої підприємством відповідача, розмір його однієї середньомісячної заробітної плати на момент звільнення становив 1909 гривень 39 копійок. Тому позивач просив стягнути з відповідача на його користь невиплачену при звільненні одноразову допомогу при виході на пенсію у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати, в розмірі 1909 гривень 39 копійок. Також, у зв`язку з невиплатою належної позивачу одноразової допомоги при кінцевому розрахунку він просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки при кінцевому розрахунку при звільненні за період з 04 липня 2009 року по 31 грудня 2011 року у розмірі 62 785 гривень 80 копійок. Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста [К] Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, скористався своїм правом та направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволені позовних вимог позивача відмовити, посилаючись на те, що позивачу при звільненні були виплачені всі належні кошти. Одноразова допомога при виході на пенсію в розмірі однієї середньомісячної заробітної плати, відповідно до п.6.1 Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2007−2008 рік позивачу не була виплачена так як на момент звільнення позивач не досяг пенсійного віку для чоловіків 60 років, що в свою чергу передбачено Колективним договором ВАТ «цгзк» на 2007 — 2008 роки, діючим на момент звільнення позивача у 2009 році. Позивач, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, строк своїм правом подати відповідь на відзив не скористався. Згідно ст.279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України). Отже, в силу вимог ст.2, 4, 12, 76−81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Положеннями ч.2 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored] 1 ст. 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом позивач по справі особа_1 працював з 16 грудня 1993 року по 31 жовтня 1997 року та з 12 січня 1999 року по 03 липня 2009 року слюсарем черговим та з ремонту устаткування фабрики огрудкування та за іншими професіями на підприємстві відповідача Приватному акціонерному товаристві «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат». Загальний стаж роботи позивача особа_1 на підприємстві відповідача становить 14 років. Відповідно до п.6.1 Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2007−2008 рік сторона власника за рахунок коштів підприємства у порядку та на умовах, передбачених колективним договором, зобов`язується виплачувати працівнику при виході на пенсію за рахунок коштів підприємства одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу його роботи на підприємстві, але не менше, при стажі: від 7,5 до 15 років — середньомісячної заробітної плати; від 15 до 20 років двомісячної заробітної плати; від 20 і більше — тримісячної заробітної плати. 03 липня 2009 року позивач був звільнений за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію відповідно до ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача особа_1 серія номер_1. Відповідно, при звільненні позивачу належала до виплати одноразова допомога в розмірі середньомісячного заробітку. Я встановлено з Довідки № 267 від 19 січня 2020 року, що долучена відповідачем та знаходиться в матеріалах справи, розмір середньомісячної заробітної плати позивача особа_1 на момент звільнення становив 1909 гривень 39 копійок. Відповідно до Розрахункового листа за липень 2009 року, встановлено, що позивачу не було нараховано та виплачено, передбачену п.6.1 Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2007−2008 рік, одноразову допомогу при виході на пенсію в розмірі 1909 гривень 39 копійок. Згідно зі ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором (або нормативним актом роботодавця, погодженим з профспілкою), не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» у свою чергу визначає таку структуру заробітної плати: основна заробітна плата — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. А згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Враховуючи те, що відповідачем не було виплачено позивачу одноразову допомогу при виході на пенсію відповідно до п.6.1 Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2007−2008 рік, суд дійшов висновку, щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача особа_1 невиплаченої при звільненні одноразової допомоги при виході на пенсію у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати, в розмірі 1909 гривень 39 копійок. Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід зазначити наступне. Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таким чином із вказаних положень закону вбачається, що стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій). Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі Порядок). З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середня заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата. Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які не підлягають урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу, зокрема згідно п. 4 не враховуються: матеріальна допомога, виплати за щорічну і додаткову відпустки та допомога у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю. Отже згідно зазначених норм середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати, отриманої за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, на число цих відпрацьованих робочих днів. Згідно правової позиції Верховного суду України, висловленої в постанові від 13.03.2017 року у справі №6−259цс17 «установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи — по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.». Оскільки як встановлено судом відповідачем не було виплачено позивачеві одноразову допомогу при виході на пенсію в розмірі однієї середньомісячної заробітної плати, відповідно до п.6.1 Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2007−2008 рік. Таким чином не проведено з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки, що є підставою відповідно до ст. 117 КЗпП України, для виплати позивачеві його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Як зазначалось вище, розмір середньомісячної заробітної плати на момент звільнення позивача становив 1909 гривень 39 копійок. Оскільки зазначена вище довідка свідчить, що на підприємстві відповідача облік робочого часу провадиться в годинах, розрахована середньогодинна та середньомісячна заробітна плата. Розмір середньогодинної заробітної плати, відповідно до положень Постанови КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 та на момент звільнення становить 12 гривень 60 копійок. Відповідно до Листів Мінпраці та соціальної політики України про розрахунки норми тривалості робочого часу в період за який просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивач, а саме за період з 04 липня 2009 року по 31 грудня 2011 року, кількість робочих годин затримки, за вказаний період становить 4983 робочі години, з яких: у 2009 році — 1023 робочі години; у 2010 році — 2004 робочі години; у 2011 році — 1956 робочих годин. Таким чином, розмір середнього заробітку затримки розрахунку за період з 04 липня 2009 року по 31 грудня 2011 року, що підлягає стягненню становить — 62 785 гривень 80 копійок згідно розрахунку: 12.6 грн. * 4983 роб. год. = 62 785 гривень 80 копійок де: 12.6 грн. це розмір середньогодинної заробітної плати, а 4983 це робочі години. Посилання представника відповідача про безпідставність позову в зв`язку з тим, що позивач не досяг на момент звільнення 60 років, тому не мав законних підстав для отримання одноразової допомоги відповідно до п.6.1 Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2007−2008 рік, як це передбачено постановою Генерального директора та спільним представницьким органом первинних профспілкових організацій ВАТ «цгзк» від 19 грудня 2008 року № 46 суд не приймає до уваги. Так, дійсно представник відповідача посилається та те, що відповідно до постанови Генерального директора та спільним представницьким органом первинних профспілкових організацій ВАТ «цгзк» від 19 грудня 2008 року № 46 були внесені зміни до п. 7.5 Колективного договору ВАТ «цгзк» на 2007 — 2008 роки, діючого на момент звільнення позивача у 2009 році, відповідно до якого, нібито існували положення, які передбачали виплати протягом 1 півріччя 2009 року працівникам при виході на пенсію за власним бажанням одноразової допомоги в розмірі, залежному від стажу роботи на комбінаті. Однак, здійснення таких виплат відбувались за умови, що працівники звільняються за власним бажанням протягом одного місяця після досягнення ними пенсійного віку (жінки 55 років, чоловіки 60 років). Судом встановлено, що вимоги до власників підприємства, передбачені Галузевою Угодою гірничо-металургійного комплексу України та колективного договору підприємства, в частині соціальних гарантій працівників при виході на пенсію, які були чинні на час звільнення позивача із підприємства відповідача різняться, так Галузевою Угодою передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу, така ж норма передбачена і колективним договором, однак колективний договір погіршує становище працівників підприємства в порівнянні з умова Галузевої Угоди, оскільки встановлює вікові обмеження у виплаті вихідної допомоги. У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин умов саме Галузевої Угоди, виконання якої є обов`язком для відповідача, а не Колективного договору, положення якого погіршують становище працівника. Галузевою Угодою гірничо-металургійного комплексу України в частині соціальних гарантій (соціального захисту), яка була чинна на час звільнення позивача із підприємства, передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу залежно від стажу його роботи на підприємстві. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження проведення остаточного розрахунку з позивачем у день його звільнення, а саме: нарахування та виплату одноразової допомоги при виході на пенсію в розмірі однієї середньомісячної заробітної плати, відповідно до п.6.1 Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2007−2008 рік, оскільки, на час виходу на пенсію він пропрацював на підприємстві відповідача 14 років. Враховуючи наведене, беручи до уваги встановлені законодавством гарантії своєчасної виплати працівникові заробітної плати, встановлену відповідальність роботодавця у зв`язку із цим, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнення у сумі 62 785 гривень 80 копійок задовольнивши позовні вимоги позивача. Відповідно ст.141ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок. Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 — 268 ЦПК України, суд — У Х В, А Л И В: позовні вимоги особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової допомоги при виході на пенсію, середнього заробітку за час затримки при кінцевому розрахунку — задовольнити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, єдрпоу 00190977) на користь особа_1 інформація_1 (рнокпп номер_2) мешкає за адресою адреса_1, невиплачену при звільненні одноразову допомогу при виході на пенсію відповідно до п.6.1 Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2007−2008 рік у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати, в розмірі 1909 гривень 39 копійок, без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, єдрпоу 00190977) на користь особа_1 інформація_1 (рнокпп номер_2) мешкає за адресою адреса_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період за період з 04 липня 2009 року по 31 грудня 2011 року у розмірі 62 785 гривень 80 копійок, без утримання податків та обов`язкових платежів. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, єдрпоу 00190977) на користь особа_1 інформація_1 (рнокпп номер_2) мешкає за адресою адреса_1, витрати за сплату судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста [К] Рогу протягом тридцяти днів з часу його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. [П] рішення виготовлено 03 серпня 2020 року. Суддя: І. Я. Чорний