ПРАТ "ЦГЗК": невыплата зарплаты

Дело № 212/9833/19
2/212/1114/20
Р Е Ш Е Н И Е 
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы 
11 августа 2020 г.. Кривой Рог

Октябрьский районный суд. Кривого Рога Днепропетровской области в составе: председательствующего судьи [В.] Н.М., при секретаре судебного заседания [Н.] В.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в городе Кривой Рог, в порядке ч. 2 ст. 247 ГПК Украины при отсутствии лиц, участвующих в деле и без фиксации судебного процесса с помощью звукозаписывающего техническогосредства, в порядке упрощенного искового производства, гражданское дело по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Центральный горно-обогатительный комбинат» о взыскании невыплаченной при увольнении единовременного пособия при выходе на пенсию, среднего заработка за время задержки расчета,  —
В:
Истица особа_1 обратилась в суд с иском к Частного акционерного общества «Центральный горно-обогатительный комбинат» о взыскании невыплаченной при увольнении однорАзов помощи при выходе на пенсию, среднего заработка за время задержки расчета. Уточнив исковые требования просила взыскать с ответчика невыплаченную при увольнении единовременное пособие при выходе на пенсию в размере 956, 80 грн. и средний заработок за время задержки расчета за период с 04.07.2006г. по 05.09.2011р. в размере 62415, 36 грн.
В обоснование исковых требований указала, что в период с 11.07.1994р. по 03.07.2006р. находилась в трудовых отношениях с частным акционерным обществомом «Центральный горно-обогатительный комбинат» (далее — ЗАО «цгок»). Приказом по предприятию истица была уволена с предприятия по собственному желанию в связи с выходом на пенсию. Отмечает, что В 2019 году году она узнала, что при увольнении в связи с выходом на пенсию ответчик должен был выплатить единовременное пособие в размере одной среднемесячной заработной платы, поскольку она проработала на предприятии ответчика более 7, 5 лет, и был уволен по собственному желанию в зв`язку с выходом на пенсию. Однако ко времени обращения в суд подлежащие выплате средства в виде единовременного пособия при выходе на пенсию не выплачены.
Ответчик не согласившись с иском подал в суд отзыв на иск и отзыв на уточненный иск, в которых отметил, что выплата единовременного пособия работнику при выходе на пенсию в соответствии с условиями Отраслевого соглашения, предусматривала такие выплаты на условиях, предусмотренных коллективным договором, однако нормами коллективного договора на 2005 год не был определенпорядка проведения единовременного пособия работнику при выходе на пенсию, выплаты истцу при увольнении не было проведено на законных основаниях. Кроме того относительно размера заявленных исковых требований отметил, что размер среднего заработка за время задержки расчета необходимо определить с учетом существенности суммы задолженности, по сравнению со средним заработком и того обстоятельства, что истец длительное время не обращалась в суд за разрешением спора о взыскании единовременного пособия при выходе на пэнси, поэтому просил применить принцип соразмерности между заявленной суммой и суммой выплаченной единовременной выходного пособия и уменьшить сумму среднего заработка к сумме за 1 год. Кроме того отметил, что с определенной судом суммы среднего заработка предприятию необходимо удержать суммы налога с доходов физических лиц и другие обязательные платежи.
Определением суда от 25 ноября 2019 принято исковое заявление и открыто производство в порядке упрощенного искового производства.
Определением суда от 26 грудня 2019 рассмотрение дела отложено в связи с неявкой сторон.
Постановлениями суда от 14 февраля 2020 года, ходатайство представителя истца удовлетворено, истребованы доказательства, рассмотрение дела отложено.
Постановлениями суда от 27 марта 2020 года, 4 мая 2020 рассмотрение дела отложено по ходатайству представителя ответчика.
Представитель истца особа_2 в судебное заседание не явился, представил заявление о рассмотрении дела в его отсутствие, исковые требования поддержал в полном объеме, просил их удовлетвориты по основаниям изложенным в уточненном иске.
Представитель ответчика [К.] М. В. в судебное заседание не явилась, подала заявление о рассмотрении дела в его отсутствие исковые требования не признала, против удовлетворения иска возражала ссылаясь на письменный отзыв на уточненный иск.
Суд, исследовав письменные материалы дела, считает, что исковые требования подлежат удовлетворению по следующим основаниям.
особа_1 родилась информация_1, что подтверждается паспортом гражданина Украины серии номер_1.
В сВдова заседании установлено, что истица в период 11.07.1994р. по 03.07.2006р., находилась в трудовых отношениях с ЗАО «цгок», освобождена в связи с выходом на пенсию, указанные обстоятельства подтверждаются копией трудовой книжки.
Согласно записи в трудовой книжке особа_1, она уволена с работы 03.07.2006 года по собственному желанию в связи с выходом на пенсию, ст. 38 КЗоТ Украины.
В соответствии с расчетного листа ЗАО «цгок» за июль 2006 лицо_1 при увольнении с предприятия видповидача помощь при выходе на пенсию не выплачивалась.
Согласно справке ЗАО «цгок» под № 266 от 19.03.2020р., Среднемесячная заработная плата особа_1 за два последних месяца перед звильненням2006 года составила: 956, 80грн., Средне часовая заработная плата за последние два месяца перед увольнением составила 6, 02 грн.
Согласно ст.ст.13, 81 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, поданих участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
В соответствии с положениями ст. 13 КЗоТ Украины коллективный договор может предусматривать дополнительные по сравнению с действующим законодательством и соглашениями гарантии, социально-бытовые льготы.
В соответствии со ст. 15 Закона Украины «Об оплате труда», формы и системы оплаты труда, нормы праци, расценки, тарифные сетки, схемы должностных окладов, условия введения и размеры надбавок, доплат, премий, вознаграждений и других поощрительных, компенсационных и гарантийных выплат устанавливаются предприятиями в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным, отраслевым (межотраслевым) и территориальными соглашениями.
Согласно п.6.1 Отраслевого Соглашения горно-металлургического комплекса Украины на 2005−2006 годы, установлено, выплачивать работнику привыходе на пенсию за счет средств предприятий, единовременное пособие в порядке, предусмотренном коллективным договором, и в размере зависимом от стажа его работы в отрасли, но не менее: при стаже от 7, 5 до 15 лет — среднемесячной заработной платы; от 15 до 20 лет — двухмесячной средней заработной платы; от 20 и более лет — трехмесячной средней заработной платы.
Статьей 5 Закона Украины «О коллективных договорах и соглашениях» от 1 июля 1993 года N 3356-XII установлено, что условия коллективногоих договоров и соглашений, заключенных в соответствии с действующим законодательством, являются обязательными для предприятий, на которые они распространяются, и сторон, которые их заключили. Условия коллективных договоров или соглашений, ухудшающие по сравнению с действующим законодательством положение работников, являются недействительными, и запрещается включать их в договоры и соглашения.
Статья 9 этого Закона предусматривает, что Положение генерального, отраслевого (межотраслевого), территориальной соглашения действуют непосредственно и являются обязательными для всех субъектов, перебувают в сфере действия сторон, подписавших соглашение. Требования Отраслевого соглашения распространяются на все предприятия соответствующей отрасли.
Статьей 16 КЗоТ Украины установлено, что условия коллективного договора, ухудшающие по сравнению с действующим законодательством и соглашениями положение работников, являются недействительными.
Судом установлено, что требования к владельцам предприятия, предусмотренные Отраслевым соглашением горно-металлургического комплекса Украины и коллективного договора предприятия в части социальных гарантий работников привыходе на пенсию, которые действовали на момент увольнения истца с предприятия ответчика различаются, так Отраслевой Соглашением предусмотрено выплачивать при выходе на пенсию работнику единовременное пособие, однако такая норма не предусмотрена коллективным договором, а потому коллективный договор ухудшает положение работников предприятия по сравнению с условиями Отраслевого соглашения.
В связи с изложенным, суд приходит к выводу о необходимости применения к спорным правоотношениям условиях именно Отраслевой Соглашения, исполки которой является обязанностью для ответчика, а не коллективного договора, положения которого ухудшают положение работника.
Отраслевой Соглашением горно-металлургического комплекса Украины в части социальных гарантий (социальной защиты), которая действовала на момент увольнения истца с предприятия, предусмотрено выплачивать при выходе на пенсию работнику единовременное пособие в зависимости от стажа его работы на предприятии.
Как установлено в судебном заседании, истица непрерывно отработала на предприятииответчика более 12 лет и была уволена по собственному желанию в связи с выходом на пенсию.
Таким образом, суд приходит к выводу, что на особа_1 распространяется действие п.6.1 Отраслевого Соглашения горно — металлургического комплекса Украины на 2005−2006 гг. и ей при увольнении работодателем должна быть уплачена выходное пособие в размере одной среднемесячной заработной платы.
Постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 N 100 утвержден Порядок исчисления средней заработной плать. Пунктом 2 вышеуказанного Порядка предусмотрено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата, если в течение последних двух календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы.
Так, истица была уволена с предприятия ответчика 3 июля 2006, поэтому расчетным периодом является два предыдущих полные г.исяци 2006 года. В указанные месяцы среднемесячная заработная плата истицы за два осанну месяца перед увольнением составляет 956, 80 гривен.
При среднемесячной заработной плате 956, 80 гривен единовременное пособие должна составлять один размер среднемесячной заработной платы, учитывая, что ответчиком при увольнении истца не уплачены единовременное пособие при выходе на пенсию, взысканию с ответчика в пользу истицы подлежит 956, 80 гривен.
Положениями ст. 47 КЗоТ Украины установленобязанность для собственника или уполномоченного им органа в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст. 116 этого Кодекса.
В соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения.
Статьей 117 КЗоТ Украины установлено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работникуе сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет врган, который выносит решение по существу спора.
В случае проведения расчета в связи с возникновением спора о размере причитающихся к выплате сумм требования об ответственности за задержку расчета подлежат удовлетворению в полном объеме, если спор решен в пользу работника или такому выводу приходит суд, рассматривающий дело. В случае частичного удовлетворения иска работника суд определяет размер возмещения за время задержки расчета при увольнении, учитывая спорную сумму, на которую работник былправо, долю, которую она составляла в заявленных требованиях, существенности этой доли по сравнению со средним заработком и другие конкретные обстоятельства дела, а также заявления исковых требований только за период с 2006 года по 2011 год.
Аналогичная правовая позиция изложена в постановлении Верховного Суда Украины 6−2404цс15 от 5 октября 2016 и Постановлении Верховного Суда № 61−28733св18 от 05.12.2018 года, которые в силу требований ч.4 ст. 263 ГПК Украины должны учитываться судами при выборе и применении нормы права к спорным правоотношениям.
Учитывая, что исковые требования истца в части взыскания единовременного пособия при выходе на пенсии удовлетворены в полном объеме, поэтому основания для применения принципа соразмерности и уменьшения размера возмещения за время задержки расчета при увольнении отсутствуют.
Проверив приведенные расчеты, не опровергнуты ответчиком, суд соглашается с ними, в связи с чем подлежит также взысканию с ответчика средний заработок за время задержки выплаты выходного кпомоги при увольнении в размере 62415, 36 грн. за период с 04.07.2006г. по 05.09.2011р., исходя из количества рабочих часов 10 368 часов и размера среднечасовой заработной платы 6, 02 грн.
Истец, согласно ст.5 Закона Украины «О судебном сборе», освобожден от уплаты судебного, в связи с чем, учитывая результат разрешения спора в соответствии с положениями ст. 141 ГПК Украины с ЗАО «цгок» подлежит взысканию в пользу истца судебные расходы в пределах удовлетворенных исковых требований в сумме 768, 40грн.
На основании ст 47, 97, 116, 117, 233, 237−1 КЗоТ Украины, руководствуясь ст. 3, 12, 81, 141, 263, 265 ГПК Украины, суд —
принял:
Исковые требования особа_1 — удовлетворить.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Центральный горно-обогатительный комбинат», адрес 50066, г.. Кривой Рог в пользу особа_1:
 — невыплаченную единовременное пособие при увольнении в размере 956, 80 гривен (девятьсот пятьдесят шесть грн. 80 коп.)
 — средний заработок за время задержки расчета в размере 62415, 36 гРивен (шестьдесят две тысячи четыреста пятнадцать грн. 36 коп.)
Взыскать с Открытого акционерного общества «Центральный горно-обогатительный комбинат», адрес 50066, г.. Кривой Рог в пользу государства судебный сбор в размере 768, 40 гривен (семьсот шестьдесят восемь грн. 40 коп.)
Апелляционная жалоба на решение суда подается в Днепровский апелляционный суд через Октябрьский районный суд города Кривого Рога Днепропетровской области в течение тридцати дней со дня принятия решения. Участник дела, яком полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Истец особа_1, информация_1, рнокпп номер_2, зарегистрированная и проживает по адресу: адрес_1.
Ответчик: Частное акционерное общество «Центральный горно-обогатительный комбинат», ОКПО 00190977, г.. Кривой Рог Днепропетровской области.
полное экония составлен и подписан без провозглашения 11 августа 2020.


Судья: Н. М. [В.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 212/9833/19
2/212/1114/20
Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 
11 серпня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді [В.] Н.М., з участю секретаря судового засідання [Н] В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривий Ріг, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової допомоги при виході на пенсію, середнього заробітку за час затримки розрахунку,  —
встановив:
Позивачка особа_1 звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової допомоги при виході на пенсію, середнього заробітку за час затримки розрахунку. Уточнивши позовні вимоги просила стягнути з відповідача невиплачену при звільненні одноразову допомогу при виході на пенсію у розмірі 956, 80 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.07.2006р. по 05.09.2011р. у розмірі 62415, 36 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у період з 11.07.1994р. по 03.07.2006р. перебувала у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі — ПрАТ «цгзк»). Наказом по підприємству позивачка була звільнена з підприємства за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Зазначає, що у 2019 року вона дізналася, що при звільненні у зв`язку із виходом на пенсію відповідач повинен був виплатити одноразову допомогу в розмірі однієї середньомісячної заробітної плати, оскільки, вона пропрацювала на підприємстві Відповідача більше 7, 5 років, та була звільнена за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Однак до часу звернення до суду належні до виплати кошти у вигляді одноразової допомоги при виході на пенсію не виплачені.
Відповідач не погодившись із позовом подав до суду відзив на позов та відзив на уточнений позов, в яких зазначив, що виплата одноразової допомоги працівнику при виході на пенсію відповідно до умов Галузевої угоди, передбачала такі виплати на умовах передбачених колективним договором, однак нормами Колективного договору на 2005 рік не було визначено порядку проведення одноразової допомоги працівнику при виході на пенсію, виплати позивачу при звільненні не було проведено на законних підставах. Крім того стосовно розміру заявлених позовних вимог зазначив, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку необхідно визначити з урахуванням істотності суми заборгованості, порівняно із середнім заробітком та тієї обставини, що позивач тривалий час не зверталась до суду за вирішенням спору про стягнення одноразової допомоги при виході на пенсію, тому просив застосувати принцип співмірності між заявленою сумою та сумою невиплаченої одноразової вихідної допомоги та зменшити суму середнього заробітку до суми за 1 рік. Окрім того зазначив, що із визначеної судом суми середнього заробітку підприємству необхідно утримати суми податку з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі.
Ухвалою суду від 25 листопада 2019 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 26 грудня 2019 року розгляд справи відкладено в зв`язку з неявкою сторін.
Ухвалами суду від 14 лютого 2020 року, клопотання представника позивача задоволено, витребувані докази, розгляд справи відкладено.
Ухвалами суду від 27 березня 2020 року, 04 травня 2020 розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача.
Представник позивачки особа_2 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених в уточненому позові.
Представник відповідача [К.] М. В. в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності позовні вимоги не визнала, проти задоволення позову заперечувала посилаючись на письмовий відзив на уточнений позов.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
особа_1 народилася інформація_1, що підтверджується паспортом громадянина України серії номер_1.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка у період 11.07.1994р. по 03.07.2006р., перебувала у трудових відносинах з ПрАТ «цгзк», звільнена у зв`язку із виходом на пенсію, зазначені обставини підтверджуються копією трудової книжки.
Згідно запису у трудовій книжці особа_1, вона звільнена з роботи 03.07.2006 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України.
У відповідності до розрахункового листа ПрАТ «цгзк» за липень 2006 року особа_1 при звільненні із підприємства відповідача допомога при виході на пенсію не виплачувалась.
Відповідно до довідки ПрАТ «цгзк» за № 266 від 19.03.2020р., середньомісячна заробітна плата особа_1 за два останні місяці перед звільненням2006 року склала: 956, 80грн., середньо годинна заробітна плата за останні два місяці перед звільненням склала 6, 02 грн.
Згідно ст.ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 13 КЗпП України колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.
Відповідно до п.6.1 Галузевої Угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2005−2006 роки, встановлено, виплачувати працівнику при виході на пенсію за рахунок коштів підприємств, одноразову допомогу у порядку, передбаченому колективним договором, та в розмірі залежному від стажу його роботи в галузі, але не менше: при стажі від 7, 5 до 15 років — середньомісячної заробітної плати; від 15 до 20 років — двомісячної середньої заробітної плати; від 20 і більше років — тримісячної середньої заробітної плати.
Статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 року N 3356-XII встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.
Стаття 9 цього Закону передбачає, що Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угоди діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Вимоги Галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі.
Статтею 16 КЗпП України встановлено, що умови колективного договору, що погіршують порівняно із чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.
Судом встановлено, що вимоги до власників підприємства, передбачені Галузевою Угодою гірничо-металургійного комплексу України та колективного договору підприємства, в частині соціальних гарантій працівників при виході на пенсію, які були чинні на час звільнення позивача із підприємства відповідача різняться, так Галузевою Угодою передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу, однак така норма не передбачена колективним договором, а тому колективний договір погіршує становище працівників підприємства в порівнянні з умовами Галузевої Угоди.
У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин умов саме Галузевої Угоди, виконання якої є обов`язком для відповідача, а не Колективного договору, положення якого погіршують становище працівника.
Галузевою Угодою гірничо-металургійного комплексу України в частині соціальних гарантій (соціального захисту), яка була чинна на час звільнення позивача із підприємства, передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу залежно від стажу його роботи на підприємстві.
Як встановлено у судовому засіданні, що позивачка безперервно відпрацювала на підприємстві відповідача більше 12 років та була звільнена за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на особа_1 розповсюджується дія п.6.1 Галузевої Угоди гірничо — металургійного комплексу України на 2005−2006рр. та їй при звільненні роботодавцем повинна бути сплачена вихідна допомога в розмірі однієї середньомісячної заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати. Пунктом 2 вищевказаного Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Так, позивачка була звільнена з підприємства відповідача 03 липня 2006 року, тому розрахунковим періодом є два попередні повні місяці 2006 року. В зазначені місяці середньомісячна заробітна плата позивачки за два осанні місяці перед звільненням складає 956, 80 гривень.
При середньомісячній заробітній платі 956, 80 гривень одноразова допомога повинна становити один розмір середньомісячної заробітної плати, враховуючи, що відповідачем при звільненні позивача не сплачено одноразову допомогу при виході на пенсію, стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає 956, 80 гривень.
Положеннями ст. 47 КЗпП України встановлений обов`язок для власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи, а також заявлення позовних вимог лише за період з 2006 року по 2011 рік.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 6−2404цс15 від 05 жовтня 2016 року та Постанові Верховного Суду № 61−28733св18 від 05.12.2018 року, котрі в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача в частині стягнення одноразової допомоги при виході на пенсії задоволені у повному обсязі, тому підстави для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні відсутні.
Перевіривши наведені розрахунки, які не спростовані відповідачем, суд погоджується з ними, у зв`язку з чим підлягає також стягненню з відповідача середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні в розмірі 62415, 36 грн. за період з 04.07.2006р. по 05.09.2011р., виходячи з кількості робочих годин 10 368 година та розміру середньогодинної заробітної плати 6, 02 грн.
Позивач, відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового, у зв`язку з чим, враховуючи результат вирішення спору, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з ПрАТ «цгзк» підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, в межах задоволених позовних вимог у сумі 768, 40 грн.
На підставі ст.ст. 47, 97, 116, 117, 233, 237−1 КЗпП України, керуючись ст. 3, 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, —
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 — задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», адреса 50066, м. Кривий Ріг на користь особа_1:
 — невиплачену одноразову допомогу при звільненні в розмірі 956, 80 гривень (дев`ятсот п`ятдесят шість грн. 80 коп.);
 — середній заробіток за час затримки розрахунку, у розмірі 62415, 36 гривень (шістдесят дві тисячі чотириста п`ятнадцять грн. 36 коп.)
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», адреса 50066, м. Кривий Ріг на користь держави судовий збір в розмірі 768, 40 гривень (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.)
Апеляційна скарга на рішення суду подається в Дніпровський апеляційний суд через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: особа_1, інформація_1, рнокпп номер_2, зареєстрована та мешкає за адресою: адреса_1.
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», єдрпоу 00190977, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.
Повне рішення складено та підписано без проголошення 11 серпня 2020 року.


Суддя: Н. М. [В.]