ПРАТ "ІНГЗК": невыплата зарплаты

г Ингулецкий районный суд Кривого Рога Днепропетровской области
Дело № 213/1067/20
Номер производства 2/213/1108/20

Р Е Ш Е Н И Е 
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы 

4 июня 2020 г.. Кривой Рог

Ингулецкий районный суд Кривого Рога Днепропетровской области в составе:
судьи — [П.] В.В.,
секретарь судебного заседания — [С.] А.В.,
при участии:
представника истца — особа_1
представителя ответчика — [С.] [Е.] [А.]
рассмотрев в открытом судебном заседании, в зале судебных заседаний №14, в порядке упрощенного искового производства, гражданское дело №213 / 1067/20 по иску лицо_3 к Частного акционерного общества «Ингулецкий горно-обогатительный комбинат» о взыскании задолженности по заработной плате,

В С Т, А Н О В И Л:

Истец лицо_3 обратился в суд с вищезазначений исковым заявлением, в котором просит взыскать с ответчика ЗАО «Ингулецкий ГОК» в его пользу единовременное пособие при выходе на пенсию (увольнении в связи с выходом на пенсию) в сумме 3000, 00 грн. и средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 192 000, 00 грн.
В обоснование исковых требований указал, что он более 37 лет — с 07.08.1972 года по 25.08.2009 года работал в Ингулецком ГОК, уволен с работы по собственному желанию в связи с выходом на пенсию. Впоследствии он узнал о том, что при увольнении предприятие обязано выплатить ему единовременное пособие при увольнении в размере 3-х месячных средних заработных плат, как лицу, проработала на одном предприятии более 20 лет, предусмотрено Отраслевым соглашением горно-металлургического комплекса Украина на 2007−2008 годы. К этому времени таки средства ему предприятием не выплачены. Считает, что Ответчик обязан уплатить ему одноразовую выходное пособие в размере 3000, 00 грн., Осколькы его среднемесячная заработная плата перед увольнением составляла 1000, 00 грн., поэтому из расчета 3 месяцев выходное пособие составляет именно такую ​​сумму. Средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 26.08.2009 по 16.03.2020, то есть за 11 лет составляет 192 000, 00 грн. (1000, 00 грн. Х 192 месяца).
Постановлением от 23.03.2020 было открыто производство по делу, проведения рассмотрения дела назначено в порядке упрощенного искового производства с сообщением (вызовом) сторон.
По ходатайству представителя истца 23.03.2020 судом было истребовано в ответчика в качестве доказательства по делу справку (сведения) о размере средней заработной платы лицо_3 состоянию на 25.08.2009 года.
После получения искового заявления Ответчик 07.05.2020 года, в установленный нормами ГПК Украины срок, подал отзыв на иск, в котором отметил, что исковые требования являются необоснованными и не подлежат удовлетворению. При этом ссылается на то, что ЧАО «ИнГОК» руководствуется в своей работе Коллективным договором, согласно которому в 2007−2008 годах при увольнении работникам, проработавшим более 20 лет, выплачивалось пособие в размере 3-х месячных окладов, поэтому истцу в августе 2009 года было выплачено 12255, 00 грн., что соответствует его трем месячным окладам.
Таким образом, учитывая, что выплата единовременного выходного пособия при увольнении на пенсию была выплачена истцу в полной мере в соответствии с нормами действующего законодательства, отсутствуют основания для ее взыскания в судебном порядке и взыскание августаеднього заработка за время задержки расчета при увольнении.
Кроме того, по мнению ответчика, сумма среднего заработка за время задержки расчета является слишком завышенной и обращает внимание суда на тот факт, что разница между размером выходного пособия и размером среднего заработка за время задержки при расчете должна отвечать принципам соразмерности и существенности суммы задолженности по сравнению с средним заработком, при этом сослался на соответствующее заключение ВСУ, который был закреплен в постановлении [С.] палаты по гражданским делам Верховного суда Украины от 23.12.2015, то есть считает целесообразным применить принцип соразмерности между заявленной суммой и суммой невыплаченной выходного пособия.
Надлежащим образом Истец в судебное заседание не явился.
Представитель истца в судебном заседании иск поддержал в полном объеме и просил его удовлетворить.
Представитель ответчика против иска возражала, поддержала позицию ЗАО «ИнГОК», изложенную в отзыве на исковое заявление, и просила суд вудовлетворении иска отказать полностью.
Выслушав мнение представителя истца и представителя ответчика, исследовав письменные доказательства, имеющиеся в материалах дела, всесторонне проверив обстоятельства, на которых они основываются в соответствии с нормами материального права, подлежащих применению к данным правоотношениям, установил следующие обстоятельства и пришел к следующим выводам.
Из трудовой книжки истца установлено, что он с 07.08.1972 по 25.08.2009 работал в Ингулецком горно-обогащалином комбинате, уволился по собственному желанию в связи с выходом на пенсию по ст.38 КЗоТ Украины /а.с.6−7/.
В соответствии с требованиями ст.47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку, произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 КЗоТ Украины.
Согласно справке, предоставленной ответчиком 30.04.2020 о среднечасовой заработной плате истца за последние 5 месяцев перед увольнением, с апреля 2009 года поИюль 2009 истец работал, поскольку находился в отпуске (больничный лист). В августе 2009 года особа_3 отработал 160 часов. Также в справке указано, что среднечасовая тарифная ставка истца составляет 22, 538 грн., А среднемесячная заработная плата рассчитывается по этому показателю и количества часов по графику (22, 538×160) = 3606, 00 грн. /а.с.55/.
С предоставленной ответчиком копии расчетного листа за август 2009 года, установлено, что истцу выплачена одноразовая помощь при выходе на пенсию в размере 12255, 00 грн. /а.с.68/.
Согласно ст.97 КЗоТ Украины, формы и системы оплаты труда, нормы труда, расценки, тарифные сетки, ставки, схемы должностных окладов, условия введения и размеры надбавок, доплат, премий, вознаграждений и других поощрительных, компенсационных и гарантийных выплат устанавливаются предприятиями, учреждениями, организациями самостоятельно в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным и отраслевыми (региональнымиими) соглашениями.
С Отраслевого соглашения горно — металлургического комплекса Украины на 2007−2008 годы установлено, что Соглашение действует непосредственно и распространяется на всех работников, заключивших договоры о трудовых отношениях с предприятиями горно-металлургического комплекса Украины, независимо от форм собственности и хозяйствования, а также в части обусловленными отдельными пунктами — на пенсионеров, которые оформили пенсию на этих предприятиях (п.1.4.). В п.1.5. Соглашения указано, что ее нормы и положения являются обязательными, как минимальные гарантии при заключении коллективных договоров на предприятиях всех форм собственности, которые принимали участие в ее подписании и остается в силе в случае изменения состава, структуры, наименования уполномоченного собственником органа, от имени которого оно заключено (п.1.6.). Пунктом 6.1 раздела VI «Социальная защита и удовлетворение духовных потребностей» указанного Соглашения, действовавшей на день увольнения истца, предусмотрено выплачивать работникам при выходе на пенсию за счет средств предприятия вдноразову помощь в размере, зависящем от стажа работы на предприятии, но не менее: трехмесячной средней заработной платы при стаже от 20 и более лет.
Хозрасчетные предприятия в соответствии со ст.15 Закона Украины «Об оплате труда» самостоятельно в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным и отраслевыми (региональными) соглашениями, устанавливают условия и размеры оплаты труда работников.
Положениями ст.5 Закона Украины «О коллективных договоры и соглашениях «предусмотрено, что условия коллективных договоров и соглашений, заключенных в соответствии с действующим законодательством, являются обязательными для предприятий, на которые они распространяются, и сторон, которые их заключили. Условия коллективных договоров или соглашений, ухудшающие по сравнению с действующим законодательством положение работников, являются недействительными, и запрещается включать их в договоры и соглашения.
Статьей 9 этого же Закона предусмотрено, что Положение генерального, отраслевого (межотраслевого), территориальной соглашений действуют непосредственно и являютсяобязательными для всех субъектов, находящихся в сфере действия сторон, подписавших соглашение. Требования Отраслевого соглашения распространяются на все предприятия соответствующей отрасли.
Как видно из текста Отраслевого соглашения п.1.1. оно заключено между собственниками (работодателями) предприятий, учреждений, организаций области, их уполномоченными представителями или органами в лице Министерства промышленной политики Украины, Фонда государственного имущества Украины, хозяйственных объединений, с одной стороны, и Профсоюзом трудящихся металлургическогогийнои и горнодобывающей промышленности Украины в лице ее Центрального комитета, с другой стороны.
От стороны владельцев соглашение подписано Министром промышленной политики Украины, Председателем Фонда госимущества, Исполнительным директором Украинской ассоциации предприятий черной металлургии и другими полномочными представителем группы предприятий, производящих металлопродукцию.
ЗАО «Ингулецкий горно-обогатительный комбинат» (на момент увольнения истца — ОАО «Ингулецкий ГОК») относится к предприятиям металлургийнои и горнодобывающей промышленности Украины, не оспаривается сторонами, а потому в порядке ч.2 ст.81 ГПК Украинине подлежит доказыванию. Поэтому действие указанной Отраслевого соглашения распространяется на ЧАО «ИнГОК», поскольку оно подписано уполномоченным представителем отрасли, в состав которой входит предприятие ответчика.
При таких обстоятельствах, суд не принимает возражения ответчика в той части, что условия Отраслевого соглашения не распространяются на ответчика и считает, что положение, утвержденные Отраслевой угодой на 2007−2008 годы, применяются к урегулированию данных спорных правоотношений между сторонами по делу.
При этом суд критически относится к объяснений ответчика в той части, что на предприятии действует свой Коллективный договор, заключенный между Дирекцией и трудовым коллективом, которым предусмотрена выплата единовременной материальной помощи лицам, имеющим право на пенсию, при стаже свыше 20 лет в размере 3 х месячных окладов (а не заработных плат), поскольку текст колдоговора суду не предоставлено, а к видзиву добавлен только три страницы /а.с.65−67/, не заверенные как Извлечение именно с этого документа, а потому не признана судом надлежащим доказательством.
Таким образом, учитывая, что истец на момент выхода на пенсию по собственному желанию имел 37 лет стажа работы на предприятии ответчика, то есть более 20 лет, на него распространяется действие пункта 6.1 Отраслевого соглашения и ему при увольнении работодателем должна быть уплачена выходное пособие в размере трехмесячной средней заработной платы, в связи с чем суд считает, что Истец правомерно обратился к Ответчику с таким требованием.
Также суд учитывает судебной практике по делам данной категории, в том числе по делу № 212/908/17-ц, в которой Верховный Суд Украины признал необходимость применения к спорным правоотношениям условий Отраслевого Соглашения, выполнение которой является обязанностью ответчика, а не коллективного договора, положения которого ухудшают положение работника.
Истец, рассчитывая сумму невыплаченной ему выходного пособия, руководствовался размер среднемесячной заработнойой платы — 1000, 00 грн.
В то же время, суд не соглашается с таким расчетом истца, поскольку порядок расчета выплат во всех случаях сохранения заработной платы предусмотрен в разделе IV Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением КМУ от 08.02.1995 № 100 (с последующими изменениями и дополнениями).
Так, пунктом 8 настоящего Порядка предусмотрено, что начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения августаедньоденного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством,  — на число календарных дней за этот период.
В случае если средняя месячная саробитна плата определена законодательством как расчетная величина для начисления выплат и помощи, она исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы, рассчитанной в соответствии с абзацем первым настоящего пункта, на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.
Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением вымог законодательства.
Следовательно, суд считает, что среднедневная заработная плата истца равна 180, 30 грн. (3606, 00 грн.: 20 дней) среднемесячное число рабочих дней равна 21, 5 (рассчитано путем деления суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца — с 01.06.2009 по 31.07.2009, которое составляет 43 дня на 2).
Таким образом, среднемесячная заработная плата истца составляет 3 876, 45 грн. (180, 30×21, 5), поэтому именно такой ее размер необходимо учитывать при рассмотрении первого требования по стягнения невыплаченной единовременного пособия при увольнении на пенсию.
При таких обстоятельствах, учитывая, что истец отработал на предприятии ответчика более 20 лет, и в соответствии с Отраслевым соглашением горно-металлургического комплекса Украины на 2007−2008 годы Ответчик обязан был выплатить ему единовременное выходное пособие в размере трех среднемесячных заработных плат, составляет 11 629, 35? грн.
При этом, поскольку Ответчик в августе 2009 года выплатил истцу единовременное выходное кпомогу в размере 12255, 00 грн., то сумма к взысканию судом отсутствует.
Рассматривая требование о взыскании истцу среднего заработка за время задержки расчета, суд руководствуется следующим.
Согласно ст.116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным раком требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Статьей 117 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере, предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заробиток за все время задержки по день фактического расчета.
Итак, предусмотренное ч.1 ст.117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 КЗоТ Украины.
Учитывая изложенное, суд считает, что, поскольку истцу были выплачены все причитающиеся ему суммы в сроки, указанные в ст.116 КЗоТ Украины, то основания для взыскания среднего заработказа время задержки расчета — отсутствуют.
Таким образом, суд считает, что исковые требования не подлежат удовлетворению в полном объеме.
Согласно ст.141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований, а следовательно, учитывая, что истец освобожден от уплаты судебного сбора, он подлежит компенсации за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Руководствуясь ст.ст.97, 116, 117 КЗоТ Украины, ст.2 Закона Украины «Об оплате труда», ст.ст.2−5, 9 Закона Украины «О коллективных договорах и соглашениях», ст.ст.81, 141, 228−229, 265 ГПК Украины, суд —
В Е Л:

В удовлетворении исковых требований лицо_3 к Частного акционерного общества «Ингулецкий горно-обогатительный комбинат» о взыскании задолженности по заработной плате отказать.
Апелляционная жалоба на решение суда, в связи с объявлением его вступительной и резолютивной части, подается в Днепровский апелляционного суда непосредственно или через Ингулецкий районный судКривого Рога Днепропетровской области в течение тридцати дней со дня составления полного судебного решения, с учетом п.15.5 Переходных положений ГПК Украины.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день его составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истец — лицо_3, место жительства зарегистрировано по адресу: адрес_1, рнокпп номер_1.
Представитель истца — особа_1, адрес: адрес_2,
Ответчик — Частное акционерное товариство «Ингулецкий горно-обогатительный комбинат», место нахождения: г.. Кривой Рог, ул. Рудная, 47, код егрпоу 00190905.
Полное судебное решение составлено 15 июня 2020.

Председательствующий судья [В.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/1067/20
Номер провадження 2/213/1108/20

Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

04 червня 2020 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді  — [П.] В.В.,
секретар судового засідання  — [С.] А.В.,
за участю:
представника позивача  — особа_1,
представника відповідача  — Соколовської Олени Анатоліївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №14, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №213/1067/20 за позовом особа_3 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заборгованості з заробітної плати,

В С Т, А Н О В И В:

Позивач особа_3 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ПрАТ «Інгулецький ГЗК» на його користь одноразову допомогу при виході на пенсію (звільненні в зв`язку з виходом на пенсію) у сумі 3000, 00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 192 000, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він більш як 37 років — з 07.08.1972 року по 25.08.2009 року працював в Інгулецькому ГЗК, звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Згодом він дізнався про те, що при звільненні підприємство зобов`язано було виплатити йому одноразову допомогу при звільненні у розмірі 3-х місячних середніх заробітних плат, як особі, що пропрацювала на одному підприємстві понад 20 років, що передбачено Галузевою угодою гірничо-металургійного комплексу України на 2007−2008 роки. До цього часу таки кошти йому підприємством не виплачені. Вважає, що Відповідач зобов`язаний сплатити йому одноразову вихідну допомогу в розмірі 3000, 00 грн., оскільки його середньомісячна заробітна плата перед звільненням становила 1000, 00 грн., тому із розрахунку 3 місяців вихідна допомога становить саме таку суму. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.08.2009 по 16.03.2020, тобто за 11 років становить 192 000, 00 грн. (1000, 00 грн. х 192 місяці).
Ухвалою від 23.03.2020 було відкрито провадження у справі, проведення розгляду справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
За клопотанням представника позивача 23.03.2020 судом було витребувано у відповідача як доказ у справі довідку (відомості) про розмір середньої заробітної плати особа_3 станом на 25.08.2009 року.
Після отримання позовної заяви Відповідач 07.05.2020 року, в установлений нормами ЦПК України строк, подав відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню. При цьому посилається на те, що ПРАТ «інгзк» керується у своїй роботі Колективним договором, згідно з яким у 2007−2008 роках при звільненні працівникам, що пропрацювали понад 20 років, виплачувалась допомога у розмірі 3-х місячних окладів, тому Позивачу у серпні 2009 року було виплачено 12255, 00 грн., що відповідає його трьом місячним окладам.
Таким чином, враховуючи, що виплата одноразової вихідної допомоги при звільненні на пенсію була виплачена Позивачу в повній мірі у відповідності до норм чинного законодавства, відсутні підстави для її стягнення в судовому порядку та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Крім того, на думку відповідача, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку є занадто завищеною і звертає увагу суду на той факт, що різниця між розміром вихідної допомоги та розміром середнього заробітку за час затримки при розрахунку повинна відповідати принципам співмірності і істотності суми заборгованості порівняно з середнім заробітком, при цьому послався на відповідний висновок ВСУ, який був закріплений в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 23.12.2015, тобто вважає доцільним застосувати принцип співмірності між заявленою сумою та сумою невиплаченої вихідної допомоги.
Належним чином повідомлений Позивач в судове засідання не з`явився.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечувала, підтримала позицію ПрАТ «ІнГЗК», викладену у відзиві на позовну заяву, та просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Вислухавши думку представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Із трудової книжки позивача встановлено, що він з 07.08.1972 по 25.08.2009 працював в Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті, звільнився за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по ст.38 КЗпП України /а.с.6−7/.
Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку, провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.
Відповідно до довідки, наданої Відповідачем 30.04.2020 про середньогодинну заробітну плату позивача за останні 5 місяців перед звільненням, з квітня 2009 року по липень 2009 позивач не працював, оскільки знаходився у відпустці (лікарняний лист). В серпні 2009 року особа_3 відпрацював 160 годин. Також в довідці вказано, що середньогодинна тарифна ставка позивача становить 22, 538 грн., а середньомісячна заробітна плата розраховується із цього показника та кількості годин за графіком (22, 538×160) = 3606, 00 грн. /а.с.55/.
Із наданої відповідачем копії розрахункового листа за серпень 2009 року, встановлено, що Позивачу виплачена одноразова допомога при виході на пенсію в розмірі 12255, 00 грн. /а.с.68/.
Відповідно до ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Із Галузевої угоди гірничо — металургійного комплексу України на 2007−2008 роки встановлено, що Угода діє безпосередньо і поширюється на всіх працівників, які уклали договори про трудові відносини з підприємствами гірничо-металургійного комплексу України, незалежно від форм власності і господарювання, а також у частині обумовленими окремими пунктами,  — на пенсіонерів, які оформили пенсію на цих підприємствах (п.1.4.). В п.1.5. Угоди зазначено, що її норми і положення є обов`язковими, як мінімальні гарантії, при укладанні колективних договорів на підприємствах всіх форм власності, що брали участь у її підписанні, і залишається чинною у випадку зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого її укладено (п.1.6.). Пунктом 6.1 розділу VI «Соціальний захист та задоволення духовних потреб» зазначеної Угоди, яка була чинною на день звільнення Позивача, передбачено виплачувати працівникам при виході на пенсію за рахунок коштів підприємства одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу роботи на підприємстві, але не менше: тримісячної середньої заробітної плати при стажі від 20 і більше років.
Госпрозрахункові підприємства відповідно до ст.15 Закону України «Про оплату праці» самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, встановлюють умови та розміри оплати праці працівників.
Положеннями ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.
Статтею 9 цього ж Закону передбачено, що Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Вимоги Галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі.
Як видно з тексту Галузевої угоди п.1.1. її укладено між власниками (роботодавцями) підприємств, установ, організацій галузі, їх уповноваженими представниками або органами в особі Міністерства промислової політики України, Фонду державного майна України, господарських об`єднань, з однієї сторони, та Профспілкою трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України в особі її Центрального комітету, з другої сторони.
Від сторони власників угоду підписано Міністром промислової політики України, Головою Фонду держмайна, Виконавчим директором Української асоціації підприємств чорної металургії, та іншими повноважними представником групи підприємств, що виробляють металопродукцію.
ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (на час звільнення Позивача — ВАТ «Інгулецький ГЗК») відноситься до підприємств металургійної і гірничодобувної промисловості України, що не оспорюється сторонами, а тому в порядку ч.2 ст.81 ЦПК Українине підлягає доказуванню. Тому дія зазначеної Галузевої угоди розповсюджується на ПрАТ «ІнГЗК», оскільки її підписано уповноваженим представником галузі, до складу якої входить підприємство Відповідача.
За таких обставин, суд не приймає заперечення Відповідача в тій частині, що умови Галузевої угоди не розповсюджуються на відповідача і вважає, що положення, затверджені Галузевою угодою на 2007−2008 роки, застосовуються до врегулювання даних спірних правовідносин між сторонами у справі.
При цьому суд критично ставиться до пояснень Відповідача в тій частині, що на підприємстві діє свій Колективний договір, укладений між Дирекцією та трудовим колективом, яким передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги особам, які мають право на пенсію, при стажі понад 20 років у розмірі 3-х місячних окладів (а не заробітних плат), оскільки текст колдоговору суду не надано, а до відзиву долучено тільки три сторінки /а.с.65−67/, які не засвідчені як Витяг саме з цього документу, а тому не визнана судом належним доказом.
Отже, враховуючи, що Позивач на момент виходу на пенсію за власним бажанням мав 37 років стажу роботи на підприємстві відповідача, тобто понад 20 років, на нього розповсюджується дія пункту 6.1 Галузевої угоди та йому при звільненні роботодавцем повинна бути сплачена вихідна допомога в розмірі тримісячної середньої заробітної плати, у зв`язку з чим суд вважає, що Позивач правомірно звернувся до Відповідача з такою вимогою.
Також суд враховує судову практику у справах даної категорії, зокрема у справі № 212/908/17-ц, в якій Верховний Суд України визнав необхідність застосування до спірних правовідносин умов Галузевої Угоди, виконання якої є обов`язком відповідача, а не Колективного договору, положення якого погіршують становище працівника.
Позивач, розраховуючи суму невиплаченої йому вихідної допомоги, керувався розміром середньомісячної заробітної плати — 1000, 00 грн.
Водночас, суд не погоджується з таким розрахунком позивача, оскільки порядок розрахунку виплат у всіх випадках збереження заробітної плати передбачений у розділі IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (з наступними змінами та доповненнями).
Так, пунктом 8 цього Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,  — на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Отже, суд вважає, що середньоденна заробітна плата Позивача дорівнює 180, 30 грн. (3606, 00 грн.: 20 днів); середньомісячне число робочих днів дорівнює 21, 5 (розраховано шляхом ділення сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці — з 01.06.2009 по 31.07.2009, яке становить 43 дні на 2).
Таким чином, середньомісячна заробітна плата позивача складає 3 876, 45 грн. (180, 30×21, 5), тому саме такий її розмір необхідно враховувати при розгляді першої вимоги щодо стягнення невиплаченої одноразової допомоги при звільнені на пенсію.
За таких обставин, враховуючи, що Позивач відпрацював в підприємстві Відповідача більше 20 років, та у відповідності до Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2007−2008 роки Відповідач зобов`язаний був виплатити йому одноразову вихідну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, що становить 11 629, 35? грн.
При цьому, оскільки Відповідач у серпні 2009 року виплатив позивачу одноразову вихідну допомогу в розмірі 12255, 00 грн., то сума до стягнення судом відсутня.
Розглядаючи вимогу щодо стягнення позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд керується наступним.
Згідно зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніш наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що, оскільки Позивачу були виплачені всі належні йому суми у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, то підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку — відсутні.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже, враховуючи, що Позивач звільнений від сплати судового збору, він підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст.97, 116, 117 КЗпП України, ст.2 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.2−5, 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст.ст.81, 141, 228−229, 265 ЦПК України, суд, —
У Х В, А Л И В:

В задоволенні позовних вимог особа_3 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заборгованості з заробітної плати відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду, в зв`язку з оголошенням його вступної та резолютивної частини, подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач — особа_3, місце проживання зареєстровано за адресою: адреса_1, рнокпп номер_1.
Представник позивача — особа_1, адреса: адреса_2,
Відповідач — Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження: м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47, код єдрпоу 00190905.
Повне судове рішення складено 15 червня 2020 року.

Головуючий суддя [В.]