ПРАТ "ІНГЗК": невыплата зарплаты

г Ингулецкий районный суд города Кривого Рога Днепропетровской области
Дело №213/4270/21
Номер производства 2/213/305/22
Р И Ш Е Н Н Я
И М Е Н Е М У К Р А И Н И

13 января 2022 г. Кривой Рог
Ингулецкий районный суд города Кривого Рога Днепропетровской области в составе: председательствующего судьи [П.] В.В., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства без уведомления (вызова) сторон гражданское дело №213/4270/21 по искуЛИЦО_1 в Частное акционерное общество «Ингулецкий горно-обогатительный комбинат» об удержании заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника,

В С Т А Н О В И В:
Краткое содержание искового заявления.
Истец 36 лет 9 месяцев работала на Ингулецком ГОКе. Уволена с работы 04.03.2008 по собственному желанию в связи с уходом на пенсию. По состоянию на момент увольнения ей предприятие оплачено единовременную помощь в размере 1063, 52 грн. Однако, 05 лНоября 2021 года она узнала, что при увольнении работодатель обязан был выплатить ей единовременную помощь в размере 3-х месячных средних заработных плат. Считает, что ответчик обязан доплатить ему единовременное выходное пособие в размере 5382, 64 грн., а также уплатить средний заработок за время задержки расчета. Отметила, что за период с 05.03.2008 по 05.11.2021 его размер составляет 351 366, 88 грн., но, учитывая принцип справедливости и соразмерности, просит взыскать сумму 90 000 грн.

Краткое изложение возражений ответчика.
Ответчик считает, что исковые требования необоснованными и не подлежат удовлетворению. Ссылается на то, что истец свои требования обосновывает условиями Отраслевого соглашения горно-металлургического комплекса Украины на 2007-2008 годы, но поскольку ЧАО «ИнГОК» не является стороной настоящего Соглашения и, соответственно, не является его подписантом, то условия этого документа не распространяются на предприятие. . Считает, что требования истца о том, что она имела право при увольнении на выходнуюпомощь в размере 3-х среднемесячных заработных плат, безосновательны и необоснованными.
Обращает внимание суда тот факт, что размер среднего заработка за время задержки расчета, который просит взыскать истец - 90000, 00 грн. почти в 18 раз превышает размер выходного пособия – 5382, 64 грн., в связи с чем, ссылаясь на постановления Верховного Суда, принятые по делам соответствующей категории, отмечает, что справедливым и пропорциональным размером среднего заработка за время задержки расчетапри увольнении будет ориентировочно трехкратный размер невыплаченного выходного пособия.
В удовлетворении иска просит отказать, а в случае если суд не найдет для этого оснований применить принцип соизмеримости. Считает справедливым и пропорциональным размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении 16000 грн.

Дополнительные пояснения истца.
Представитель истца отмечает, что приведенные ответчиком постановления Верховного суда относительно несоответствия размеров заявленных сумм невыплаченных приувольнении, не могут трактоваться, как обязательное взыскание с ответчика трехкратного размера заработной платы в счет среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, как на том настаивает ответчик, и приводит судебную практику, когда по делу №570/4522/14-ц Верховным Судом принято постановление от 31.01.2019, в котором суд пришел к выводу об обоснованности среднего заработка за время расчета при увольнении в размере 130 806 грн., при условии невыплаты ответчиком своему работникуку 9713, 96 грн. при увольнении.
По делам № 213/817/20, № 213/719/20 Верховный суд пришел к выводу о том, что работник является более слабой, чем работодатель стороной в трудовых правоотношениях, и пострадавшая сторона не должна доказывать размер его потерь в отличие от доказывания размера убытков. , а суд должен ориентировочно оценить размер имущественных потерь, которые, как можно было бы разумно предусмотреть, мог понести истец.
Считает указанный им размер среднего заработка за время задержки расчета при увольненииобоснованным и исковые требования удовлетворить.

Процессуальные деяния по делу.
10.11.2021 исковое заявление получено судом.
15.11.2021 исковое заявление принято к рассмотрению; производство по делу открыто. Рассмотрение дела назначено порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон.
23.12.2021 ответчик воспользовался правом предоставления отзыва в иск.
23.12.2021 представитель истца предоставил суду заявление в ответ на отзыв.
Другие процессуальные действия по делу судом не производились.
Других заявлений(ходатайств) от сторон не поступало.

Фактические происшествия, установленные трибуналом.
особа_1 с 31.05.1971 по 04.03.2008 работала на Ингулецком горно-обогатительном комбинате. Уволена по собственному желанию в связи с выходом на пенсию по ст.38 КЗоТ Украины. Ее общий стаж работы составляет 36лет 9 месяцев 03 дня /а.с.20-26/.
Согласно справки от 24.09.2021 о средней заработной плате за 2 месяца, заработная плата особа_1 за январь 2008 года составила 1324, 21 грн., отработано 103, 5 часа, зафевраль 2008 года заработная плата отсутствует, среднечасовая заработная плата истца составляет 12, 79 грн., а среднедневная заработная плата – 102, 32 грн., среднемесячная заработная плата за два последних месяца перед увольнением составила 2148, 72 грн. /а.с.12/.
Из предоставленной Истцом копии расчетной ведомости видно, что в марте 2008 года истцу выплачена единовременная помощь при выходе на пенсию в размере 1063, 52 грн. /а.с.14/.

Содержание спорных правоотношений.
Установленным в судебном заседанииАвинам соответствуют правоотношения, регулирующие трудовые отношения.

Нормы права, применяемые судом, и мотивы их применения.
Согласно ст.97 КЗоТ Украины формы и системы оплаты труда, нормы труда, расценки, тарифные сетки, ставки, схемы должностных окладов, условия введения и размеры надбавок, доплат, премий, вознаграждений и других поощрительных, компенсационных и гарантийных выплат устанавливаются предприятиями, учреждениями , организациями самостоятельно в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральными и отраслевыми (региональными) соглашениями.
В соответствии с требованиями ст.47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку, произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 КЗоТ Украины.
Согласно ст.116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, владелец или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Статьей 117 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 цного Кодекса, при отсутствии спора об их размере, предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по дню фактического расчета.
Таким образом, анализ приведенных норм материального права дает основания для вывода о том, что предусмотренная ч.1 ст.117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при условии невыплаты по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в строки, указанные в ст.116 КЗоТ Украины, при этом определяющими в данном случае являются такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Согласно ст.15 Закона Украины «Об оплате труда», хозрасчетные предприятия самостоятельно в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральными и отраслевыми (региональными) соглашениями, устанавливают условия и размеры оплаты трудаиков.
Положениями ст.5 Закона Украины «О коллективных договорах и соглашениях» предусмотрено, что условия коллективных договоров и соглашений, заключенных в соответствии с действующим законодательством, являются обязательными для предприятий, на которые они распространяются, и заключивших их сторон. Условия коллективных договоров или соглашений, ухудшающих по сравнению с действующим законодательством положение работников, недействительны, и запрещается включать их в договоры и соглашения.
Статьей 9 этого же Закона предусмотрено, что Положение генеральное, отраслевое(межотраслевого), территориального соглашений действуют непосредственно и являются обязательными для всех субъектов, находящихся в сфере действия сторон, подписавших соглашение. Требования Отраслевого соглашения распространяются на все предприятия соответствующей отрасли.
Отраслевое соглашение горно-металлургического комплекса Украины на 2007-2008 годы действует напрямую и распространяется на всех работников, заключивших договоры о трудовых отношениях с предприятиями горно-металлургического комплекса Украины, независимо от форм собственности и хозяинвание, а также в части, обусловленной отдельными пунктами, - на лиц, нуждающихся в особой социальной поддержке согласно п.6.14 (к которым, этим пунктом отнесено в т.ч. неработающих пенсионеров предприятия).
В соответствии с п.1.13 Соглашения, она вступает в силу с 01.01.2007 и действует до заключения нового или пересмотра этого соглашения и сохраняет силу в случае изменения состава, структуры, наименования уполномоченного владельцем органа, от имени которого оно заключено (п.1.5. ).
Пунктом 6.1 раздела VI «Социальныйзащиту и удовлетворение духовных потребностей» указанного Соглашения на 2007-2008 годы, предусмотрено выплачивать работнику при выходе на пенсию единовременную помощь в размере, зависимом от стажа работы на предприятии, но не менее трехмесячной средней заработной платы при стаже от 20 и более лет.

Вывод суда.
Анализируя спорные правоотношения в контексте указанных норм права, судом установлено следующее.
Из текста Отраслевого соглашения усматривается, что оно заключено между собственниками (работодателями) предприятий (усословий, организаций отрасли в лице Министерства промышленной политики Украины, Фондом государственного имущества Украины, Федерацией металлургов Украины, хозяйственных объединений (сторона собственников) и профсоюзом трудящихся металлургической и горнодобывающей промышленности Украины в лице Центрального комитета ПМГУ (сторона профсоюза).
Одним из подписантов Отраслевого соглашения на 2007 – 2008 годы был Генеральный директор ООО «Метинвест холдинг», в состав которого входит ИнГОК, поэтому суд не принимает возражения ответа.дача в той части, что ЧАО «ингок» руководствуется в своей работе Коллективным договором, в связи с чем действие указанного Отраслевого соглашения, якобы, не распространяется на ЧАО «ИнГОК» и считает, что его положения применяются к урегулированию данных спорных правоотношений между сторонами по делу.
Также суд учитывает судебную практику по делам данной категории, в частности по делу №212/908/17-ц, в котором Верховный Суд Украины признал необходимость применения к спорным правоотношениям условий Отраслевого Соглашения, исполнениякоторой является обязанностью ответчика.
Поскольку истец на момент выхода на пенсию имел более 36 лет стажа работы на предприятии ответчика, то есть более 20 лет, на нее распространяется действие пункта 6.1. Отраслевого соглашения горно-металлургического комплекса Украины на 2007-2008 годы и ему при увольнении работодателем должно быть уплачено выходное пособие в размере трехмесячной средней заработной платы. Поскольку такое условие не было соблюдено работодателем, суд считает, что истец правомерно обратилсяответчика с таким требованием.

Относительно размера невыплаченной истцу при увольнении заработной платы, суд соглашается с указанным в исковом заявлении расчетом, проведенным в соответствии с п.2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением КМУ от 08.02.1995 № 100, согласно которому средняя заработная плата выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующие месяцу, в котором происходит событие, с которым связана соответствующая выплата, в данном выпадеку таким событием является увольнение истца.
Среднемесячная заработная плата истца на момент увольнения по справке составила 2148, 72 грн., поэтому трехмесячный ее размер составляет 6446, 16 грн. Ответчик в марте 2008 года выплатил истцу единовременное выходное пособие в размере 1063, 52 грн., тем самым недоплатив ему 5382, 64 грн., в связи с чем суд считает, что именно такая сумма подлежит взысканию с ответчика.
Относительно требований взыскания истцу среднего заработка за время задержки расчета, судсчитает, что поскольку истцу не были выплачены все причитающиеся ей суммы в сроки, указанные в ст.116 КЗоТ Украины, то имеются основания для взыскания среднего заработка за время задержки расчета, поскольку механизм осуществления расчета среднего заработка за время задержки его выплаты определен Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100. Согласно этому постановлению, при его проведении следует использовать формулу, по которому исчислению подлежит период задержки за рабочие дни с использованием данных о среднем заработке истца, исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Вычисление средней заработной платы при начислении выплат в случае сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной заработной платы (пункт 5 указанного Порядка).
Согласно справке предприятия, среднедневная заработная плата истца са два последних месяца перед увольнением (январь – февраль 2008 года) составила 102, 32 грн. и этот показатель следует учитывать при исчислении суммы среднего заработка за время задержки расчета. А потому за весь период задержки, который составляет 3434 рабочих дней - с 05.03.2008 (на следующий день после увольнения) по 05.11.2021 (дата осуществления расчета истцом), сумма среднего заработка за время задержки расчета составляет 351 366, 88 грн. (102, 32 грн. х 3434 рабочих дня).
Суд считает обоснованнымпозицию ответчика о применении принципа соразмерности с заявленной суммой невыплаченной заработной платы (исходной помощи) и исходя из принципов разумности, справедливости и пропорциональности считает возможным уменьшить размер возмещений, определенный статьей 117 КЗоТ Украины. Так, размер просроченной задолженности, возникшей из-за несвоевременной выплаты истцу сумм расчета при увольнении, составляет 5382, 64 грн. Истец уволилась с предприятия ответчика 04.03.2008 года, а в суд сиском о взыскании причитающихся ей при увольнении выплат обратилась только 10.11.2021 года, то есть со всплывом более 13 лет. Причины, связанные с продолжительностью такого периода с момента нарушения права истца на получение средств и до момента его обращения с требованием взыскания соответствующих сумм, истец обосновывает только тем, что о нарушении своих прав узнала 05.11.2021. Однако ссылку в своем иске на условия Отраслевого соглашения, суд расценивает как осведомленность истца с предусмотренными соглашением выплатомы.
При этом сумма среднего заработка за время задержки расчета, которую просит взыскать истец, значительно больше, чем сумма невыплаченной истцу единовременного выходного пособия.
Поэтому суд учитывает правовую позицию, изложенную в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26.06.2019 по делу № 761/9584/15-ц, где указано, что работник является более слабой, чем работодатель стороной в трудовых правоотношениях. В то же время, в указанных отношениях и работник должен действовать добросовестно по реализации своих прав, а интересы работодателя также должны быть учтены. То есть, суд считает, что должен соблюдаться разумный баланс между интересами работника и работодателя, в связи с чем, исходя из принципов разумности, справедливости и пропорциональности, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины, в частности размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника независимо от того, удовлетворяет ли он исковые требования о взыскании надлежащихленному работнику сумм в полном объеме или частично. А потому суд считает, что будет соразмерным, пропорциональным и соответствующим обстоятельствам дела размер среднего заработка за время задержки расчета - 50 000 грн.
Таким образом, суд считает, что исковые требования подлежат частичному удовлетворению.

Относительно распределения судебных издержек.
Согласно ст.141 ГПК Украины, с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 908, 00 грн.
Также подлежит частичному взысканию с ответав пользу истца 504, 44 грн. - судебный сбор, уплаченный ею по требованию об удержании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
На основании изложенного, руководствуясь ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ГПК Украины, суд

У Х В А Л И В:
Иски требования особа_1 к Частному акционерному обществу «Ингулецкий горно-обогатительный комбинат» об удержании заработной платы и среднего заработка за время задержки расчетание удовлетворить частично.
Взыскать с Частного акционерного общества «Ингулецкий горно-обогатительный комбинат», код егрпоу 00190905, в пользу особа_1 , рнокпп номер_1 , заработную плату в виде единовременного пособия при увольнении в размере 5364 коп.
Взыскать с Частного акционерного общества «Ингулецкий горно-обогатительный комбинат» егрпоу 00190905 в пользу особа_1 , рнокпп номер_1 , средний заработок за время задержки росчета при увольнении за период с 05 марта 2008 года по 05 ноября 2021 года на сумму 50 000 (пятьдесят тысяч) гривен.
В удовлетворении другой части исковых требований отказать.

Взыскать с Частного акционерного общества «Ингулецкий горно-обогатительный комбинат» егрпоу 00190905, судебный сбор в сумме 908, 00 гривен в пользу государства.
Взыскать с Частного акционерного общества «Ингулецкий горно-обогатительный комбинат» егрпоу 00190905 в пользу особа_1 , рнокпп номер_1 , на возврат уплаченного судебного сбора 504 грн. 44 коп.

Апелляционная жалоба на решение суда подается в Днепровский апелляционный суд в течение тридцати дней со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день его составления, имеет право на возобновление пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срокаподача апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.

Истец: лицо_1 - адрес_1 ;
Представитель истца: адвокат [М.] [И.] [В.] свидетельство №4467 – 50074, Днепропетровская областьь, г. Кривой Рог, ул. Владимира Бызова, 5-Б;
Ответчик: ЧАО «Ингулецкий горно-обогатительный комбинат» егрпоу 00190905 - 50102, г. Кривой Рог, ул. Рудная, 47.

Полное судебное решение было составлено 13 января 2022 года.

Председательствующий судья В.В. [П.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:



г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/4270/21
Номер провадження 2/213/305/22
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді [П.] В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу №213/4270/21 за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника,

В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовної заяви.
Позивач 36 років 9 місяців працювала на Інгулецькому ГЗК. Звільнена з роботи 04.03.2008 за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Станом на момент звільнення їй підприємством сплачено одноразову допомогу у розмірі 1063, 52 грн. Однак, 05 листопада 2021 року вона дізналася, що при звільненні роботодавець зобов`язаний був виплатити їй одноразову допомогу у розмірі 3-х місячних середніх заробітних плат. Вважає, що відповідач зобов`язаний доплатити їй одноразову вихідну допомогу в розмірі 5382, 64 грн., а також сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку. Зазначила, що за період з 05.03.2008 по 05.11.2021 його розмір становить 351 366, 88 грн., але, враховуючи принцип справедливості і співмірності просить стягнути суму 90 000 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню. Посилається на те, що позивач свої вимоги обґрунтовує умовами Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2007-2008 роки, але оскільки ПрАТ «ІнГЗК» не є стороною цієї Угоди і, відповідно не є її підписантом, то умови цього документу не розповсюджуються на підприємство. Вважає, що вимоги позивача про те, що вона мала право при звільненні на вихідну допомогу у розмірі 3-х середньомісячних заробітних плат, є безпідставними та необґрунтованими.
Звертає увагу суду на той факт, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, який просить стягнути позивач - 90000, 00 грн. майже в 18 разів перевищує розмір вихідної допомоги - 5382, 64 грн., у зв`язку з чим, посилаючись на постанови Верховного Суду, ухвалені у справах відповідної категорії, зазначає, що справедливим і пропорційним розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні буде орієнтовно трикратний розмір невиплаченої вихідної допомоги.
В задоволенні позову просить відмовити, а у разі, якщо суд не знайде для цього підстав, застосувати принцип співмірності. Вважає справедливим та пропорційним розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 16 000 грн.

Додаткові пояснення позивача.
Представник позивача зазначає, що наведені відповідачем постанови Верховного Суду стосовно невідповідності розмірів заявлених сум невиплачених при звільненні, не можуть трактуватись, як обов`язкове стягнення з відповідача трикратного розміру заробітної плати в рахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як на тому наполягає відповідач, і наводить судову практику, коли у справі №570/4522/14-ц Верховним Судом ухвалено постанову від 31.01.2019, в якій суд дійшов висновку про обгрунтованість середнього заробітку за час розрахунку при звільненні в розмірі 130 806 грн., за умови невиплати відповідачем своєму працівнику 9713, 96 грн. при звільненні.
У справах № 213/817/20, № 213/719/20 Верховний суд дійшов до висновку про те, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах, і постраждала сторона не повинна доводити розмір його втрат на відміну від доведення розміру збитків, а суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Вважає зазначений ним розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обґрунтованим і просить позовні вимоги задовольнити.

Процесуальні дії у справі.
10.11.2021 позовна заява отримана судом.
15.11.2021 позовна заява прийнята до розгляду; провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
23.12.2021 відповідач скористався правом надання відзиву на позов.
23.12.2021 представник позивача надав суду заяву у відповідь на відзив.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Інших заяв (клопотань) від сторін не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом.
особа_1 з 31.05.1971 по 04.03.2008 працювала на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті. Звільнена за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію по ст.38 КЗпП України. Її загальний стаж роботи становить 36років 9 місяців 03 дні /а.с.20-26/.
Згідно довідки від 24.09.2021 про середню заробітну плату за 2 місяці, заробітна плата особа_1 за січень 2008 року склала 1324, 21 грн., відпрацьовано 103, 5 години, за лютий 2008 року заробітна плата відсутня, середньогодинна заробітна плата позивача становить 12, 79 грн., а середньоденна заробітна плата - 102, 32 грн., середньомісячна заробітна плата за два останні місяці перед звільненням становила 2148, 72 грн. /а.с.12/.
Із наданої Позивачем копії розрахункової відомості видно, що у березні 2008 року позивачу виплачена одноразова допомога при виході на пенсію у розмірі 1063, 52 грн. /а.с.14/.

Зміст спірних правовідносин.
Встановленим у судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини, які регулюють трудові відносини.

Норми права, які застосовує суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку, провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.
Згідно зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніш наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними у даному випадку є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про оплату праці», госпрозрахункові підприємства самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, встановлюють умови та розміри оплати праці працівників.
Положеннями ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.
Статтею 9 цього ж Закону передбачено, що Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Вимоги Галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі.
Галузева угода гірничо - металургійного комплексу України на 2007-2008 роки діє безпосередньо і поширюється на всіх працівників, які уклали договори про трудові відносини з підприємствами гірничо-металургійного комплексу України, незалежно від форм власності і господарювання, а також у частині, обумовленій окремими пунктами, - на осіб, що потребують особливої соціальної підтримки згідно п.6.14 (до яких, цим пунктом віднесено в т.ч. непрацюючих пенсіонерів підприємства).
Відповідно до п.1.13 Угоди, вона набуває чинності з 01.01.2007 та діє до укладенні нової або перегляду цієї угоди, і вона зберігає чинність у випадку зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого її укладено (п.1.5.).
Пунктом 6.1 розділу VI «Соціальний захист та задоволення духовних потреб» зазначеної Угоди на 2007-2008 роки, передбачено виплачувати працівнику при виході на пенсію одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу роботи на підприємстві, але не менше тримісячної середньої заробітної плати при стажі від 20 і більше років.

Висновок суду.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом встановлено наступне.
З тексту Галузевої угоди вбачається, що її укладено між власниками (роботодавцями) підприємств (установ, організацій) галузі в особі Міністерства промислової політики України, Фондом державного майна України, Федерацією металургів України, господарських об`єднань (сторона власників) та профспілкою трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України в особі Центрального комітету ПМГУ (сторона профспілки).
Однім із підписантів Галузевої угоди на 2007 - 2008 роки був Генеральний директор ТОВ «Метінвест холдинг», до складу якого входить ІнГЗК, тому суд не приймає заперечення відповідача в тій частині, що ПРАТ «інгзк» керується в своїй роботі Колективним договором, у зв`язку з чим дія зазначеної Галузевої угоди, начебто, не розповсюджується на ПрАТ «ІнГЗК», і вважає, що її положення застосовуються до врегулювання даних спірних правовідносин між сторонами у справі.
Також суд враховує судову практику у справах даної категорії, зокрема у справі №212/908/17-ц, в якій Верховний Суд України визнав необхідність застосування до спірних правовідносин умов Галузевої Угоди, виконання якої є обов`язком відповідача.
Оскільки позивач на момент виходу на пенсію мала понад 36 років стажу роботи на підприємстві відповідача, тобто більше ніж 20 років, на неї розповсюджується дія пункту 6.1. Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2007-2008 роки та їй при звільненні роботодавцем повинна бути сплачена вихідна допомога в розмірі тримісячної середньої заробітної плати. Оскільки така умова не була дотримана роботодавцем, суд вважає, що позивач правомірно звернулася до відповідача з такою вимогою.

Щодо розміру невиплаченої позивачу при звільненні заробітної плати, суд погоджується із зазначеним в позовній заяві розрахунком, проведеним відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, згідно з яким середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, у даному випадку такою подією є звільнення позивача.
Середньомісячна заробітна плата позивача на момент звільнення згідно з довідкою становила 2148, 72 грн., тому тримісячний її розмір становить 6446, 16 грн. Відповідач у березні 2008 року виплатив позивачу одноразову вихідну допомогу в розмірі 1063, 52 грн., тим самим недоплативши їй 5382, 64 грн., у зв`язку з чим суд вважає, що саме така сума підлягає стягненню з відповідача.
Щодо вимог стягнення позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд вважає, що, оскільки позивачу не були виплачені всі належні їй суми у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, то наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки механізм здійснення розрахунку середнього заробітку за час затримки його виплати визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Згідно з цією постановою, під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплати. Обчислення середньої заробітної плати при нарахуванні виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати (пункт 5 вказаного Порядку).
Згідно з довідкою підприємства, середньоденна заробітна плата позивача за два останні місяці перед звільненням (січень - лютий 2008 року) становила 102, 32 грн. і цей показник необхідно враховувати при обчисленні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку. А тому за весь період затримки, який становить 3434 робочих днів - з 05.03.2008 (наступний день після звільнення) по 05.11.2021 (дата здійснення розрахунку позивачем), сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 351 366, 88 грн. (102, 32 грн. х 3434 робочих дні).
Суд вважає обґрунтованою позицію відповідача про застосування принципу співмірності із заявленою сумою невиплаченої заробітної плати (вихідної допомоги) та, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, вважає за можливе зменшити розмір відшкодувань, визначений статтю 117 КЗпП України. Так, розмір простроченої заборгованості, що виникла через несвоєчасну виплату позивачу сум розрахунку при звільненні, становить 5382, 64 грн. Позивач звільнилася з підприємства відповідача 04.03.2008 року, а до суду з позовом про стягнення належних їй при звільненні виплат звернулася тільки 10.11.2021 року, тобто зі спливом більш, ніж 13 років. Причини, пов`язані з тривалістю такого періоду з моменту порушення права позивача на отримання коштів і до моменту її звернення з вимогою про стягнення відповідних сум, позивач обґрунтовує лише тим, що про порушення своїх прав дізналася 05.11.2021. Однак посилання у своєму позові на умови Галузевої угоди, суд розцінює як обізнаність позивача з передбаченими угодою виплатами.
При цьому, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, яку просить стягнути позивач, є значно більшою, ніж сума невиплаченої позивачу одноразової вихідної допомоги.
Тому, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, де зазначено, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, суд вважає, що має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця, у зв`язку з чим, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, зокрема розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. А тому, суд вважає, що буде співмірним, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку - 50 000 грн.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908, 00 грн.
Також підлягає частковому стягненню з відповідача на користь позивача 504, 44 грн. - судовий збір, сплачений нею за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:
Позовні вимоги особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», код єдрпоу 00190905, на користь особа_1 , рнокпп номер_1 , заробітну плату у виді одноразової допомоги при звільненні у розмірі 5382 (п`ять тисяч триста вісімдесят дві) гривні 64 копійки.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», код єдрпоу 00190905, на користь особа_1 , рнокпп номер_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 березня 2008 року по 05 листопада 2021 року у сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», код єдрпоу 00190905, судовий збір в сумі 908, 00 гривень на користь держави.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», код єдрпоу 00190905, на користь особа_1 , рнокпп номер_1 , на повернення сплаченого судового збору 504 грн. 44 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: особа_1 - адреса_1 ;
Представник позивача: адвокат [М.] Ігор [В.] свідоцтво №4467 - 50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Бизова, 5-Б;
Відповідач: ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», код єдрпоу 00190905 - 50102, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47.

Повне судове рішення складено 13 січня 2022 року.

Головуючий суддя В.В. [П.]