прикарпатзахідтранс: Суд рассмотрел дело о прекращении трудового договора и расчёте при увольнении.

Справа № 569/12490/23

заочне рішення

іменем україни

18 жовтня 2023 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді [Л.] О. В.,

за участі секретаря судового засідання Янка М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом особа_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс»

про припинення Трудового договору, видачу трудової книжки та проведення розрахунку при звільненні,

учасники справи у судове засідання не з`явилися

встановив:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить припинити дію безстрокового Трудового договору, укладеного між особа_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс», з 09 липня 2021 року за частиною 3 статті 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем ТОВ «Прикарпатзахідтранс» законодавства про працю; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» видати особа_1 його трудову книжку із відповідними відмітками про його звільнення за частиною 3 статті 38 КЗпП України; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» провести відповідні розрахунки по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки та вихідній допомозі із особа_1, у зв`язку із його звільненням за частиною 3 статті 38 КЗпП України; стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що перебував у трудових відносинах з ТОВ «Прикарпатзахідтранс». В зв`язку з невиплатою заробітної плати 08.07.2021 року звернувся до відповідача із заявою про його звільнення з 09.07.2021 за ч.3 ст.38 КЗпП України. Відповіді отримано не було. 21 лютого 2022 року. Всупереч вимогам закону та в порушення його прав на припинення трудових відносин ТОВ «Прикарпатзахідтранс» жодних дій не вчинило — наказ про звільнення не видано, трудову книжку не повернуто.

Ухвалою від 14.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, хоч про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином. Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

За наявності передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України умов суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, з`ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

07 червня 2016 року особа_1 прийнятий на посаду начальника енергетичного відділу Дочірнього підприємства «ПрикарпатЗахідтранс» Південно-Західного акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів. 20 квітня 2017 року Дочірнє підприємство «ПрикарпатЗахідтранс» Південно-Західного акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів перейменовано в Дочірнє підприємство «Прикарпатзахідтранс». 19 серпня 2017 року Дочірнє підприємство «Прикарпатзахідтранс» в результаті реорганізації перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» Південно-Західного акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів.

08 липня 2021 року позивач звернувся до директора ТОВ «Прикарпатзахідтранс» [П.] С.О. із заявою про звільнення його за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з тим, що роботодавцем грубо порушуються засади Трудового законодавства, норми договорів і угод. В заяві позивач просив, окрім звільнення з роботи, останнім робочим днем вважати 09 липня 2021 року, в день звільнення видати йому наказ про звільнення, трудову книжку, довідку про середню заробітну плату та довідку про розрахунок належних до виплати коштів при звільненні, а також виплатити в день звільнення розрахункові: заробітну плату; вихідну допомогу; компенсацію за невикористану відпустку на день звільнення.

Як зазначає позивач у своєму позові, жодної відповіді на адресу позивача не надійшло, копії наказу про звільнення, трудової книжки, довідок та розрахункових коштів позивач не отримав.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23.05.2022 у справі №569/15013/21 стягнуто з ТОВ «Прикарпатзахідтранс» на користь особа_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 21 692 (двадцять одна тисяча шістсот дев`яносто дві) грн. 08 коп. з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За положенням ст.36 КЗпП України підставами припинення Трудового договору є, зокрема розірвання Трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого т уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавцеь не виконує законодасвто про працю, умови колективного чи Трудового договору (ч.3 ст.38 КЗпП України).

Відповідно до ст.44 при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) — у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (статті 38 і 39) — у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41,  — у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст.116 КЗпП України).

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України 29 липня 1993 року № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п.2.4, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення — у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

За приписами п.4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факт порушення відповідачем законодавства про працю (невиплата заробітної плати) встановлений рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23.05.2022 у справі №569/15013/21.

Позивач належним чином попередив роботодавця (відповідача) про бажання звільнитися з роботи з 09.07.2021 на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням останнім законодавство про працю, умов колективного чи Трудового договору.

Відповідач зобов`язаний був видати наказ про звільнення, внести запис у трудову книжку позивача та видати її працівнику в день звільнення, однак зазначених дій не вчинив. Доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем та відповідачем, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом визнання Трудового договору припиненим та видачу трудової книжки не суперечить вимогам закону.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду Верховного Суду: від 30 січня 2018 року у справі № 668/15258/15-ц (провадження № 61−863св17), від 05 вересня 2018 року у справі № 552/4015/15-ц (провадження № 61−8981св18), від 22 травня 2019 року у справі № 757/61865/16-ц (провадження № 61−33113св18), від 03 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61−11763св18), який суди попередніх інстанцій необґрунтовано не врахували.

За таких обставин позовні вимоги про припинення Трудового договору та видачу трудової книжки підлягають задоволенню.

При цьому, позовну вимогу про зобов`язання відповідача провести відповідні розрахунки по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки та вихідній допомозі із позивачем, у зв`язку із його звільненням за частиною 3 статті 38 КЗпП України, суд вважає передчасною, а тому в їх задоволенні належить відмовити.

Стосовно витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн, необхідно вказати таке.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов"язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4−6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, на підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії договору про надання правничої допомоги від 18.04.2023, розрахунку №1 до договору про надання правовничої допомоги від 18.04.2023, дубліката квитанції 18.04.2023 на суму 12 000, 00 грн.

Суд зазначає, що представником позивача надано суду достатньо доказів на підтвердження витрат на правову допомогу та доказів щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг зі складністю справи та виконаними роботами.

Таким чином судом встановлено, що позивач отримав правову допомогу та поніс витрати в розмірі 12 000, 00 грн.

Згідно ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідачем не подано.

В постанові Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 зазначено, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, що пропорційність, яка застосовується судами у розподілі судового збору і визначається виключно через кількісний критерій заявлених немайнових вимог (з урахуванням приписів Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру) не є тотожною пропорційності, яка у цьому випадку не пов`язується виключно з кількісним аспектом і визначається через співвідношення між поставленою метою позову в цілому (захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права та законного інтересу), конкретними матеріально-правовими вимогами як способами її досягнення та отриманим результатом.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 25.11.2021 у справі №904/5929/19.

Крім того, за приписами ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, стороною позивача підтверджено обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідачем не подано, а також враховуючи мету позову в цілому, суд приходить до висновку, що такі витрати підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплаченого 1 073, 60 грн судового збору.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263−265, 354, 430 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» про припинення Трудового договору, видачу трудової книжки та проведення розрахунку при звільненні, задовольнити частково.

Припинити дію безстрокового Трудового договору, укладеного між особа_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс», з 09 липня 2021 року за частиною 3 статті 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем ТОВ «Прикарпатзахідтранс» законодавства про працю.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» видати особа_1 його трудову книжку із відповідними відмітками про його звільнення за частиною 3 статті 38 КЗпП України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» на користь особа_1 1 073, 60 грн судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» на користь особа_1 витрати на правничу допомогу в сумі 12 000, 00 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: особа_1 (адреса_1, рнокпп номер_1);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» (вул. Котляревського, 18, м. Рівне, 33028, код єдрпоу 13990932).

Повне судове рішення складене та підписане 18.10.2023.

Суддя [Л.] О. в.