САНАТОРІЙ "УКРАЇНА": невыплата зарплаты
Дело № 367/4142/21
Производство № 2/367/4492/2021
С А В Ч Н Е Р Е Ш Е Н И Е
именем украины
6 августа 2021 Ирпенский городской суд Киевской области в составе:
председательствующего судьи мерзли л.в.,
при секретаре судебных заседаний [К.] п.а.,
рассмотрев в открытом судебном заседании гражданское дело по иску лицо_1 в гп "[С] Украина" Укрпрофздравница "о взыскании задолженности по заработной плате, компенсацииза неиспользованный отпуск, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и морального вреда, -
в с т а н о в и л:
В Ирпенский городской суд Киевской области поступило заявление особа_1 в гп "[С] Украина" Укрпрофздравница "о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и морального вреда.
В обоснование иска указано, что с 11 июля 1989 по 30Октябрь 2020 истец особа_1 работала в гп «[С]« Украина »зао« Укрпрофздравница »в должности регистратора медичного.30 октября 2020 истец была освобождена с гп« [С.] «Украина» чао "Укрпрофздравница» по собственному желанию в соответствии со ст. 38 Кодекса законов о труде Украины.По период работы на указанном предприятии заработная плата ответчиком выплачивалась нерегулярно, в связи с чем образовалась заборгованисть.Видповидно к расчетного листка за октябрь месяц 2020года задолженность ответчика по заработной плате на день увольнения составила 28 001, 30 гривен. Истец считает такие действия ответчика незаконными, поскольку, в соответствии с требованиями ст. 115 КЗоТ Украины, заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий 16 календарных дней. Истец имел право на получение невыплаченной ему заработной платы в день своего освобождения. По вине отвечаетвыдачи - гп «[С]« Украина »зао« Укрпрофздравница »она не получила свою заработную плату в размере 28 001 гривен 30 копеек. Кроме того, указывает о том, что истец имеет право на взыскание с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении со дня, следующего за днем увольнения, то есть с 31 октября 2020 года. При расчете среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, истец руководствуется следующим. Согласно ч. 1 ст. 27 Закона Украины «Об оплате праци »порядок исчисления средней заработной платы работника в случаях, предусмотренных законодательством, устанавливается Кабинетом Министров Украины. Формула для определения среднего заработка за время задержки расчета при увольнении предусмотрена в п 2, 8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 г.. № 100, и является следующей: размер среднедневной заработной платы умноженный на количество рабочих дней задержки расчета. среднедневная заработная плата определяется так: сумма зарплаты за 2 месяца, предшествующих событию, с которым связана выплата, деленная на количество отработанных рабочих дней за 2 месяца, предшествующих событию, с которым связана выплата. Абз. 1 п. 8 Порядка №100 установлено, что начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период. Среднедневная заработная плата особа_1 в соответствии с расчетом (4366, 00 + 4366, 00: 43 дня) составляет: 203, 00 гривен. Таким образом, период просрочкиначался следующий после освобождения дня, то есть 31 октября 2020 и включительно по 7 июня 2021 (обращение с заявлением в суд) составляет 152 рабочих дней, из которых: в Ноябрь 2020 В году 21 день; в декабря 2020 года 22 дня; в январе 2021 19 дней в феврале 2021 20 дней в марте 2021 22 дня; в апреле 2021 22 дня; в мае 2021 19 дней, до 7 июня 2021- 4 дня. Таким образом, сумма среднего заработка истца за задержку расчета при увольнении составляет 30 856, 00 гривен, из расчета 203, 00 гривен (среднедневная заработная плата) х 152 и рабочих дней. В день увольнения истца 30.10.2020 года, ответчик письменно не сообщил истца о начисленных суммах надлежащие при увольнении и не осуществил выплату причитающихся средств, что является грубым нарушением ч.1 ст. 116 КЗоТ Украины. Согласно расчетного листка за октябрь 2020 в связи с освобождением истца было начислено к выплате - 9 121, 99 гривен - компенсация за 35 дней неиспользованного отпуска. При таких обстановкин, с ответчика подлежит взысканию порядке 9 121, 99 гривен. Указывает также, что в результате несвоевременного расчета при увольнении с истцом гп «[С]« Украина »чао« Укрпрофздравница »был причинен особа_1 моральный ущерб такими действиями, которые требовали от последней дополнительных усилий для организации своей жизни, а именно поиска новой работы и возможности прокормить свою семью пью. По размеру возмещения морального вреда, истец просит учесть срок задержки расчета при увольнении, размер задолженности предприятия перед ней, глубину физических и нравственных страданий истца, и исходя из принципов разумности, взвешенности и справедливости, определяет размер морального вреда, подлежащей взысканию с гп «[С]« Украина »зао« Укпрофоздоровниця »в виде единовременного возмещения в сумме 30000 00 гривен.
Просит суд взыскать с дочернего предприятия «[С]« Украина »частного акционерного товаристваликувально-оздоровительных учреждений профсоюзов Украины« Укрпрофздравницая »в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в размере - 28 001, 30 гривен, компенсацию за 35 дней неиспользованного отпуска - 9 121, 99 гривен, средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 31 октября 2020 по 7 июня 2021 год в размере 30 856, 00 гривен, моральный вред в размере 30 000, 00 гривен, а также взыскать судебные расходы в размере уплаты судебного сбора 951, 79 гривен.
Истец в судебном заседании появилась, подала заявление, в котором исковые требованияпросит удовлетворить.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, заявлений и ходатайств суду не направил.? ?
Согласно ч. 5, 6 ст. 263 гпк Украины обоснованным является решение, принятое на основании полно и всесторонне выяснены обстоятельств, на которые стороны ссылаются как на основание своих требований и возражений, подтвержденных теми доказательствами, которые были исследованы в судебном заседании.
Исследовав материалы дела, суд считает, что исковые вымоги подлежат удовлетворению по следующим основаниям.
Судом установлено, что 11 июля 1989 года по 30 октября 2020 особа_1 работала в гп «[С]« Украина »зао« Укрпрофздравница »в должности регистратора медицинского, что утверждается копией трудовой книжки, серия номер_1.
30 октября 2020 особа_1 освобожден от занимаемой должности по собственному желанию в соответствии со ст. 38 Кодекса законов о труде Украины, что стверднуться копией приказа № 32 / к от 29.10.2020, с компенсацией неиспользованногоежегодного отпуска, продолжительность 35 календарных дней.
Согласно ч.1 ст.21 Закона Украины "Об оплате труда" работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Статьей 94 КЗоТ Украины предусмотрено, что заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ст.43 Конституции Украины право на своиечасне получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ст. 97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
Частью 5 указанной статьи установлено, что оплата труда работников осуществляется в первоочередном порядке. Все остальные платежи осуществляются собственником или уполномоченным им органом после выполнения обязавязаный по оплате труда.
Законодательство Украины не предусматривает обязанность работника обратиться к работодателю с требованием о выплате ему надлежащих платежей при увольнении. В то же время в трудовых правоотношениях работник должен действовать добросовестно, реализуя его права, требует, в частности часть третья статьи 13 гк Украины, не допуская действия, совершаемые с намерением причинить вред другому лицу, а также злоупотребление правом в иных формах.
По предписаниям ч. 1 ст. 115 КЗоТ Украины заработная плата выплачиваетсяработникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периодв, за который осуществляется выплата.
Статьей 110 КЗоТ Украины установлено, что при каждой выплате заработной платы собственник или уполномоченный им орган должен уведомить работника о следующих данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; размеры и основания отчислений и удержаний из заработной платы; сумма заработной платы, причитающейся к выплате.
Частью 6 статьи 24 Закона Украины "Об оплате труда" предусмотрено, что своечаснисть и объемы выплаты заработной платы работникам не могут быть поставлены в зависимость от осуществления других платежей и их очередности. Итак, государство гарантирует и защищает законом право гражданина на своевременное получение вознаграждения за труд. Своевременность и объемы выплаты заработной платы работникам не могут быть поставлены в зависимость от осуществления других платежей и их очередности. Оплата труда работников осуществляется в первоочередном порядке.
В ст. 30 указанного Закона содержится аналогическая норма, дополнена обязательством владельца или уполномоченного им органа обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения.
Из материалов дела усматривается и не оспаривается сторонами, что в день увольнения особа_1 владельцем предприятия не булв выплачено всех сумм, причитающихся ей к выплате.
В соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Анализ указанных норм свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения работника.
Как разъяснил Пленум Верховного Суда Украины в пункте 20 постановления от 24 декабря 1999 года № 13 "о практике применения судами законодательства об оплате труда", установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от пидприемства, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании статьи 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом свои вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его отственности.
Согласно ч. 1 ст. 81 гпк Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
На основании ст. 89 гпк Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную нСвязь доказательств в их совокупности.
В спорах, возникающих из трудовых правоотношений о нарушении трудовых прав, действует презумпция вины работодателя.
Согласно ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского судв по правам человека (в частности, например, дело "Суханов и [И.] против Украины" заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело "Принц Лихтенштейна Ганс-Адам ii против Германии", заявление n9 42527/98 и т.п.) "имущество "может представлять собой" существующее имущество "или средства, включая" право требования "в соответствии с которым заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере" законное ожидание "/" правомерное ожидание "(legitimateexpectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд неоднократно вказував, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ Украины, Законом Украины "Об оплате труда", а истец находилась с гп "[С] Украина" пао лозп Украины "Укрпрофздравница" в трудовых отношениях, выполняла свои маявдове обязанности в полном объеме, но не получила все принадлежащие ей платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда.
Согласно ч. 2 ст. 233 КЗоТ Украины, в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право на обращение в суд с иском о взыскании надлежащей ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Аналогично, обращаясь с требованием о взыскании возмещения, определенного исходя из среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, истец должен доказывать размер имущественных потерь, которые он понес. Поэтому оценка таких потерь работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, не имеет целью установления точного их размера. Суд ориентировочно оценить размер имущественных потерь, которых, как можно было бы разумно предположить, мог испытать истец.
Учитывая приведенные мотивы о компенсационный характер мер ответственности в гражном праве, исходя из принципов разумности, справедливости и соразмерности, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины.
При этом суд отмечает, что судебное доказывание - это деятельность участников процесса при определяющей роли суда по предоставлению, собиранию, исследованию и оценке доказательств с целью установления с их помощью обстоятельств гражданского дела. При этом, сбор доказательств по гражданским делам не является обязанностью суда, кроме случаев, установленных гпк Укны.
Доказывания является единственным путем судебного установления фактических обстоятельств дела и предшествует акта применения в судебном решении норм материального права, заключения суда о наличии прав и обязанностей у сторон.
В соответствии с частью 1 статьи 76 гпк Украины, доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и другие обстоятельства, имеющие значение для разрешения дела.
Согласно статье 77гпк Украины, соответствующими есть доказательства, которые содержат информацию относительно предмета доказывания. Предметом доказывания обстоятельства, подтверждающие заявленные требования или возражения или имеют иное значение для рассмотрения дела и подлежат установлению при принятии судебного решения. Стороны имеют право обосновать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не относящихся к предмету доказывания.
Из материалов дела усматривается, что согласно розсчетного листа за октябрь месяц 2020 задолженность ответчика по заработной плате на день увольнения составила 28 001, 30 гривен.
Согласно расчетного листка за октябрь 2020 в связи с освобождением истца было начислено к выплате - 9 121, 99 гривен компенсации за 35 дней неиспользованного отпуска.
По смыслу пункта 8 Порядка № 100 начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производится путем умножения среднедневного (часовогого) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период. В случае, если средняя заработная плата определитна законодательством как расчетная величина для начисления выплат и помощи, она исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы, рассчитанной в соответствии с абзацем первым настоящего пункта, на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства.
судом установлено, что ответчик не произвел полный расчет при увольнении истца, и с момента увольнения до момента обращения в суд с иском прошло 152 рабочих дня, а потому, с ответчика подлежит взысканию средний заработок за время задержки, который на момент обращения в суд составляет 30856 00 грн. согласно расчету в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины № 100 от 08.02.1995р.
Учитывая вышеуказанные нормы действующего законодавства, регулирующий данный вид правоотношений, возникший между сторонами, и невыполнение ответчиком обязанности по своевременной выплате заработной платы, суд считает, что требования истца о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за все время невыплаты заработной платы являются обоснованными, и подлежащими удовлетворению.
Что касается искового требования о возмещении морального вреда.
В соответствии со статьей 23 гк Украины лицо имеет право на возмещение моральногой вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Моральный вред заключается в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого.
Согласно ч. 3 ст. 23 гк Украины моральный вред возмещается деньгами, другим имуществом или другим способом. Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глибины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, имеющих существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
Частью 1 ст. 1167 гк Украины моральный вред, причиненный физическому или юридическому лицу неправомерными решениями, действиями или бездействием, возодовуеться лицом, его причинившим, при наличии его вины, кроме случаев, установленных частью второй настоящей статьи.
Кроме того, в соответствии с положениями п. 5 Пленума Верховного Суда Украины «о судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» № 4 от 31 марта 1995г., В соответствии с общими оснований гражданско-правовой ответственности обязательном выяснению при разрешении спора о возмещении морального (неимущественного) вреда подлежат: наличие такого вреда, противоправностьдействия ее наносимый, наличие причинной связи между вредом и противоправным деянием наносимый и вины последнего в его причинении.
Суд, в частности, должен выяснить, чем подтверждается факт причинения истцу нравственных или физических страданий или потерь неимущественного характера, при каких обстоятельствах или какими действиями (бездействием) они причиненные, в которой денежной сумме или в какой материальной форме истец оценивает причиненный ему ущерб и с чего он при этом получается, а также другие обстоятельства, имеющие значения для решения спора.
Согласно п.4 постановления Пленума Верховного Суда Украины № 4 от 31.03.1995р. «о судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» с последующими изменениями: «... в исковом заявлении о возмещении морального (неимущественного) вреда должно быть указано, в чем заключается этот вред, которыми неправомерными действиями или бездействием ее нанесен истцу , из каких соображений он исходил, определяя размер ущерба, и какими доказательствами это подтверждается ».
Согласно п. 9 данои Постановления размер возмещения морального (неимущественного) вреда суд определяет в зависимости от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и т.д.), которые понес истец, характера неимущественных затрат (их продолжительности, возможности восстановления и т.п.) и с учетом других обстоятельств. В частности, учитывается состояние здоровья потерпевшего, тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, степень снижения престижа, деловой репутации, время и усилия, необходимые для восстановления прежнегосостояния.
При этом, суд должен исходить из принципов разумности, взвешенности и справедливости.
Моральный вред возмещается независимо от имущественного вреда, подлежащего возмещению, и не связана с размером этого возмещения.
Согласно ст.16 гк Украины каждое лицо имеет право обратиться в суд за защитой своего личного неимущественного или имущественного права и интереса. Одним из способов защиты гражданских прав и интересов может быть возмещении морального (неимущественного) вреда.
учитывая вищезазначен, оценивая относимость, допустимость и достоверность каждого доказательства, учитывая то, что обстоятельства, на которые ссылается истец как на основание для удовлетворения иска в части взыскания морального вреда не подтверждены выводами медицинских учреждений, в том числе выводов социально-психологических исследований, суд отказывает истцу в удовлетворении требования о возмещении морального вреда.
Согласно п. 3 ч.2 ст. 141 гпк Украины, в случае частичного удовлетворения иска, судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Согласно ч. 2 ст. 247 гпк Украины, в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется. Учитывая изложенное фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства ни совершалось.
Руководствуясь ст. в. 97, 110, 115-117? ? КЗоТ Украины, ст. ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 229, 258, 263-265, 280 гпк Украины, суд -
р е ш и л:
Исковые особа_1 в гп "[С] Украина" Укрпрофздравница "о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и морального вреда - удовлетворить частично.
Взыскать с дочернего предприятия «[С]« Украина »частного акционерного товаристваликувально-оздоровительныех учреждений профсоюзов Украины «Укрпрофздравница» (егрпоу 02649621, местонахождение: 08296, пгт. Ворзель, Киевская область, ул. Стражеско (Карла Либкнехта), д. 26 в пользу особа_1, информация_1 (идентификационный номер номер_2, зарегистрированная по адресу: адрес_1) : задолженность по заработной плате в размере - 28 001, 30 гривен; компенсацию за 35 дней неиспользованного отпуска - 9 121, 99 гривен, средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 31 октября 2020по 7 июня 2021 в размере 30 856, 00 гривен.
Взыскать с дочернего предприятия «[С]« Украина »частного акционерного товаристваликувально-оздоровительных учреждений профсоюзов Украины« Укрпрофздравница »(егрпоу 02649621, местонахождение: 08296, пгт. Ворзель, Киевская область, ул. Стражеско (Карла Либкнехта), д. 26 в пользу особа_1 , информация_1 (идентификационный номер номер_2, зарегистрированная по адресу: адрес_1), уплаченный сдовий сбор в размере 660, 37 гривен.
В другой частизаявленных требований - отказать.
Копию заочного решения суда направить сторонам для сведения.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению ответчика. Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано в течение 30 дней со дня его провозглашения.
Решение суда может быть обжаловано в Киевский апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы в течение 30 дней. Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы. В случае подачи апеляцийнои жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после рассмотрения дела апелляционным судом.
судья [Л.]
ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:
Справа № 367/4142/21
Провадження № 2/367/4492/2021
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
06 серпня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Мерзлому л.в.,
при секретарі судових засідань Кузнєцовій п.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом особа_1 до дп "Санаторій Україна "Укрпрофоздоровниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява особа_1 до дп "Санаторій Україна "Укрпрофоздоровниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначено, що з 11 липня 1989 року по 30 жовтня 2020 року позивач особа_1 працювала в дп «Санаторій «Україна» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» на посаді реєстратора медичного.30 жовтня 2020 року позивач була звільнена з дп «Санаторій «Україна» ПрАТ "Укрпрофоздоровниця» за власним бажанням відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України.За період роботи на вказаному підприємстві заробітна плата відповідачем виплачувалась не регулярно, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.Відповідно до розрахункового листка за жовтень місяць 2020 року заборгованість відповідача по заробітній платі на день звільнення склала 28 001, 30 гривен. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки, відповідно до вимог ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. Позивач мала право на отримання невиплаченої їй заробітної плати у день свого звільнення. З вини відповідача - дп «Санаторій «Україна» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» вона не отримала свою заробітну плату у розмірі 28 001 гривен 30 копійок. Крім того, вказує про те, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 31 жовтня 2020 року. При розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач керується наступним. Відповідно до ч. 1ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Формула для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передбачена у п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, і є наступною: розмір середньоденної заробітної плати помножений на кількість робочих днів затримки розрахунку. Середньоденна заробітна плата визначається так: сума зарплати за 2 місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата, поділена на кількість відпрацьованих робочих днів за 2 місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата. Абз. 1 п. 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньоденна заробітна плата особа_1 відповідно до розрахунку (4366, 00+4366, 00:43 дня) становить: 203, 00 гривен. Отже, період прострочення розпочався наступного після звільнення дня, тобто 31 жовтня 2020 року та включно по 7 червня 2021 року (звернення з заявою до суду) становить 152 робочих днів, з яких: у листопаді 2020 року 21 день; у грудні 2020 року 22 дня; у січні 2021 року 19 днів; у лютому 2021 року 20 днів; у березні 2021 року 22 дні; у квітні 2021 року 22 дня; у травні 2021 року 19 днів, до 7 червня 2021- 4 дні. Таким чином, сума середнього заробітку позивача за затримку розрахунку при звільненні становить 30 856, 00 гривен, з розрахунку 203, 00 гривен (середньоденна заробітна платня) х 152 і робочих днів. В день звільнення позивача 30.10.2020 року, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України. Згідно розрахункового листка за жовтень 2020 року у зв`язку із звільненням позивача було нараховано до виплати - 9 121, 99 гривень - компенсація за 35 днів невикористаної відпустки. За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню судовому порядку 9 121, 99 гривен. Вказує також, що внаслідок несвоєчасного розрахунку при звільнені з позивачем дп «Санаторій «Україна» ПрАт «Укрпрофоздоровниця» було заподіяно особа_1 моральну шкоду такими діями, які вимагали від останньої додаткових зусиль для організації свого життя, а саме пошуку нової роботи та можливості прогодувати свою сім`ю. Щодо розміру відшкодування моральної шкоди, позивач просить врахувати строк затримки розрахунку при звільненні, розмір заборгованості підприємства перед нею, глибину фізичних та моральних страждань позивача, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з дп «Санаторій «Україна» ПрАТ «Укпрофоздоровниця» у вигляді одноразового відшкодування в сумі 30 000, 00 гривен.
Просить суд стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Україна» приватного акціонерного товариствалікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі - 28 001, 30 гривен, компенсацію за 35 днів невикористаної відпустки - 9 121, 99 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 жовтня 2020 року по 07 червня 2021 рік у розмірі 30 856, 00 гривень, моральну шкоду у розмірі 30 000, 00 гривень, а також стягнути судові витрати в розмірі сплати судового збору 951, 79 гривень.
Позивач в судове засідання не з`явилась, подала заяву, в якій позовні вимоги просить задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань до суду не направив.? ?
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 263 цпк України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11 липня 1989 року по 30 жовтня 2020 року особа_1 працювала в дп «Санаторій «Україна» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» на посаді реєстратора медичного, що стверджується копією трудової книжки, серія номер_1 .
30 жовтня 2020 року особа_1 звільнено із займаної посади за власним бажанням відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України, що стверднуться копією наказу № 32/к від 29.10.2020, з компенсацією невикористаної щорічної відпустки, тривалість 35 календарних днів.
Згідно ч.1 ст.21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Частиною 5 вказаної статті встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема частина третя статті 13 цк України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
За приписами ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
Частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
У ст. 30 вказаного Закону міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що в день звільнення особа_1 власником підприємства не було виплачено всіх сум, що належать їй до виплати.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення працівника.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 81 цпк України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ст. 89 цпк України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх [censored]
В спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа "Суханов та Ільченко проти України" заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ii проти Німеччини", заява n9 42527/98 тощо) "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи "право вимоги" відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання"/ "правомірне очікування" (legitimateexpectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України "Про оплату праці", а позивач знаходилася з дп "Санаторій Україна" пат лозп України "Укрпрофоздоровниця" в трудових відносинах, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, але не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.
Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цпк України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 цпк України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 цпк України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахункового листка за жовтень місяць 2020 року заборгованість відповідача по заробітній платі на день звільнення склала 28 001, 30 гривен.
Згідно розрахункового листка за жовтень 2020 року у зв`язку із звільненням позивача було нараховано до виплати - 9 121, 99 гривень компенсації за 35 днів невикористаної відпустки.
За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Судом встановлено, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та з моменту звільнення до моменту звернення до суду з позовом пройшло 152 робочих дні, а тому, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки, який на момент звернення до суду складає 30856, 00 грн. згідно розрахунку відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р.
З огляду на вище зазначені норми чинного законодавства, який регулює даний вид правовідносин, що виник між сторонами, і не виконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної виплати заробітної плати, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час невиплати заробітної плати є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до статті 23 цк України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Згідно із ч. 3 ст. 23 цк України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 ст. 1167 цк України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Крім того, відповідно до положень п. 5 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з послідуючими змінами: «... у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується».
Згідно п. 9 даної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з врахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст.16 цк України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Враховуючи вищезазначене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди не підтверджені висновками медичних установ, в тому числі висновків соціально-психологічних досліджень, суд відмовляє позивачу у задоволені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 141 цпк України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 цпк України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Керуючись ст. ст. 97, 110, 115-117? ? КЗпП України, ст. ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 229, 258, 263-265, 280 цпк України, суд, -
в и р і ш и в :
Позовні особа_1 до дп "Санаторій Україна "Укрпрофоздоровниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Україна» приватного акціонерного товариствалікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (єдрпоу 02649621, місцезнаходження: 08296, смт. Ворзель, Київська область, вул. Стражеска (Карла Лібкнехта), буд. 26, на користь особа_1 , інформація_1 (ідентифікаційний номер номер_2 , зареєстрована за адресою: адреса_1 ): заборгованість по заробітній платі в розмірі - 28 001, 30 гривен; компенсацію за 35 днів невикористаної відпустки - 9 121, 99 гривень; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 жовтня 2020 року по 07 червня 2021 рік у розмірі 30 856, 00 гривень.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Україна» приватного акціонерного товариствалікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (єдрпоу 02649621, місцезнаходження: 08296, смт. Ворзель, Київська область, вул. Стражеска (Карла Лібкнехта), буд. 26, на користь особа_1 , інформація_1 (ідентифікаційний номер номер_2 , зареєстрована за адресою: адреса_1 ), сплачений сдовий збір в розмірі 660, 37 гривень.
В іншій частині заявлених вимог - відмовити.
Копію заочного рішення суду направити сторонам для відома.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя [Л]
Производство № 2/367/4492/2021
С А В Ч Н Е Р Е Ш Е Н И Е
именем украины
6 августа 2021 Ирпенский городской суд Киевской области в составе:
председательствующего судьи мерзли л.в.,
при секретаре судебных заседаний [К.] п.а.,
рассмотрев в открытом судебном заседании гражданское дело по иску лицо_1 в гп "[С] Украина" Укрпрофздравница "о взыскании задолженности по заработной плате, компенсацииза неиспользованный отпуск, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и морального вреда, -
в с т а н о в и л:
В Ирпенский городской суд Киевской области поступило заявление особа_1 в гп "[С] Украина" Укрпрофздравница "о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и морального вреда.
В обоснование иска указано, что с 11 июля 1989 по 30Октябрь 2020 истец особа_1 работала в гп «[С]« Украина »зао« Укрпрофздравница »в должности регистратора медичного.30 октября 2020 истец была освобождена с гп« [С.] «Украина» чао "Укрпрофздравница» по собственному желанию в соответствии со ст. 38 Кодекса законов о труде Украины.По период работы на указанном предприятии заработная плата ответчиком выплачивалась нерегулярно, в связи с чем образовалась заборгованисть.Видповидно к расчетного листка за октябрь месяц 2020года задолженность ответчика по заработной плате на день увольнения составила 28 001, 30 гривен. Истец считает такие действия ответчика незаконными, поскольку, в соответствии с требованиями ст. 115 КЗоТ Украины, заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий 16 календарных дней. Истец имел право на получение невыплаченной ему заработной платы в день своего освобождения. По вине отвечаетвыдачи - гп «[С]« Украина »зао« Укрпрофздравница »она не получила свою заработную плату в размере 28 001 гривен 30 копеек. Кроме того, указывает о том, что истец имеет право на взыскание с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении со дня, следующего за днем увольнения, то есть с 31 октября 2020 года. При расчете среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, истец руководствуется следующим. Согласно ч. 1 ст. 27 Закона Украины «Об оплате праци »порядок исчисления средней заработной платы работника в случаях, предусмотренных законодательством, устанавливается Кабинетом Министров Украины. Формула для определения среднего заработка за время задержки расчета при увольнении предусмотрена в п 2, 8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 г.. № 100, и является следующей: размер среднедневной заработной платы умноженный на количество рабочих дней задержки расчета. среднедневная заработная плата определяется так: сумма зарплаты за 2 месяца, предшествующих событию, с которым связана выплата, деленная на количество отработанных рабочих дней за 2 месяца, предшествующих событию, с которым связана выплата. Абз. 1 п. 8 Порядка №100 установлено, что начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период. Среднедневная заработная плата особа_1 в соответствии с расчетом (4366, 00 + 4366, 00: 43 дня) составляет: 203, 00 гривен. Таким образом, период просрочкиначался следующий после освобождения дня, то есть 31 октября 2020 и включительно по 7 июня 2021 (обращение с заявлением в суд) составляет 152 рабочих дней, из которых: в Ноябрь 2020 В году 21 день; в декабря 2020 года 22 дня; в январе 2021 19 дней в феврале 2021 20 дней в марте 2021 22 дня; в апреле 2021 22 дня; в мае 2021 19 дней, до 7 июня 2021- 4 дня. Таким образом, сумма среднего заработка истца за задержку расчета при увольнении составляет 30 856, 00 гривен, из расчета 203, 00 гривен (среднедневная заработная плата) х 152 и рабочих дней. В день увольнения истца 30.10.2020 года, ответчик письменно не сообщил истца о начисленных суммах надлежащие при увольнении и не осуществил выплату причитающихся средств, что является грубым нарушением ч.1 ст. 116 КЗоТ Украины. Согласно расчетного листка за октябрь 2020 в связи с освобождением истца было начислено к выплате - 9 121, 99 гривен - компенсация за 35 дней неиспользованного отпуска. При таких обстановкин, с ответчика подлежит взысканию порядке 9 121, 99 гривен. Указывает также, что в результате несвоевременного расчета при увольнении с истцом гп «[С]« Украина »чао« Укрпрофздравница »был причинен особа_1 моральный ущерб такими действиями, которые требовали от последней дополнительных усилий для организации своей жизни, а именно поиска новой работы и возможности прокормить свою семью пью. По размеру возмещения морального вреда, истец просит учесть срок задержки расчета при увольнении, размер задолженности предприятия перед ней, глубину физических и нравственных страданий истца, и исходя из принципов разумности, взвешенности и справедливости, определяет размер морального вреда, подлежащей взысканию с гп «[С]« Украина »зао« Укпрофоздоровниця »в виде единовременного возмещения в сумме 30000 00 гривен.
Просит суд взыскать с дочернего предприятия «[С]« Украина »частного акционерного товаристваликувально-оздоровительных учреждений профсоюзов Украины« Укрпрофздравницая »в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в размере - 28 001, 30 гривен, компенсацию за 35 дней неиспользованного отпуска - 9 121, 99 гривен, средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 31 октября 2020 по 7 июня 2021 год в размере 30 856, 00 гривен, моральный вред в размере 30 000, 00 гривен, а также взыскать судебные расходы в размере уплаты судебного сбора 951, 79 гривен.
Истец в судебном заседании появилась, подала заявление, в котором исковые требованияпросит удовлетворить.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, заявлений и ходатайств суду не направил.? ?
Согласно ч. 5, 6 ст. 263 гпк Украины обоснованным является решение, принятое на основании полно и всесторонне выяснены обстоятельств, на которые стороны ссылаются как на основание своих требований и возражений, подтвержденных теми доказательствами, которые были исследованы в судебном заседании.
Исследовав материалы дела, суд считает, что исковые вымоги подлежат удовлетворению по следующим основаниям.
Судом установлено, что 11 июля 1989 года по 30 октября 2020 особа_1 работала в гп «[С]« Украина »зао« Укрпрофздравница »в должности регистратора медицинского, что утверждается копией трудовой книжки, серия номер_1.
30 октября 2020 особа_1 освобожден от занимаемой должности по собственному желанию в соответствии со ст. 38 Кодекса законов о труде Украины, что стверднуться копией приказа № 32 / к от 29.10.2020, с компенсацией неиспользованногоежегодного отпуска, продолжительность 35 календарных дней.
Согласно ч.1 ст.21 Закона Украины "Об оплате труда" работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Статьей 94 КЗоТ Украины предусмотрено, что заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ст.43 Конституции Украины право на своиечасне получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ст. 97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
Частью 5 указанной статьи установлено, что оплата труда работников осуществляется в первоочередном порядке. Все остальные платежи осуществляются собственником или уполномоченным им органом после выполнения обязавязаный по оплате труда.
Законодательство Украины не предусматривает обязанность работника обратиться к работодателю с требованием о выплате ему надлежащих платежей при увольнении. В то же время в трудовых правоотношениях работник должен действовать добросовестно, реализуя его права, требует, в частности часть третья статьи 13 гк Украины, не допуская действия, совершаемые с намерением причинить вред другому лицу, а также злоупотребление правом в иных формах.
По предписаниям ч. 1 ст. 115 КЗоТ Украины заработная плата выплачиваетсяработникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периодв, за который осуществляется выплата.
Статьей 110 КЗоТ Украины установлено, что при каждой выплате заработной платы собственник или уполномоченный им орган должен уведомить работника о следующих данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; размеры и основания отчислений и удержаний из заработной платы; сумма заработной платы, причитающейся к выплате.
Частью 6 статьи 24 Закона Украины "Об оплате труда" предусмотрено, что своечаснисть и объемы выплаты заработной платы работникам не могут быть поставлены в зависимость от осуществления других платежей и их очередности. Итак, государство гарантирует и защищает законом право гражданина на своевременное получение вознаграждения за труд. Своевременность и объемы выплаты заработной платы работникам не могут быть поставлены в зависимость от осуществления других платежей и их очередности. Оплата труда работников осуществляется в первоочередном порядке.
В ст. 30 указанного Закона содержится аналогическая норма, дополнена обязательством владельца или уполномоченного им органа обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения.
Из материалов дела усматривается и не оспаривается сторонами, что в день увольнения особа_1 владельцем предприятия не булв выплачено всех сумм, причитающихся ей к выплате.
В соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Анализ указанных норм свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения работника.
Как разъяснил Пленум Верховного Суда Украины в пункте 20 постановления от 24 декабря 1999 года № 13 "о практике применения судами законодательства об оплате труда", установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от пидприемства, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании статьи 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом свои вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его отственности.
Согласно ч. 1 ст. 81 гпк Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
На основании ст. 89 гпк Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную нСвязь доказательств в их совокупности.
В спорах, возникающих из трудовых правоотношений о нарушении трудовых прав, действует презумпция вины работодателя.
Согласно ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского судв по правам человека (в частности, например, дело "Суханов и [И.] против Украины" заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело "Принц Лихтенштейна Ганс-Адам ii против Германии", заявление n9 42527/98 и т.п.) "имущество "может представлять собой" существующее имущество "или средства, включая" право требования "в соответствии с которым заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере" законное ожидание "/" правомерное ожидание "(legitimateexpectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд неоднократно вказував, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ Украины, Законом Украины "Об оплате труда", а истец находилась с гп "[С] Украина" пао лозп Украины "Укрпрофздравница" в трудовых отношениях, выполняла свои маявдове обязанности в полном объеме, но не получила все принадлежащие ей платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда.
Согласно ч. 2 ст. 233 КЗоТ Украины, в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право на обращение в суд с иском о взыскании надлежащей ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Аналогично, обращаясь с требованием о взыскании возмещения, определенного исходя из среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, истец должен доказывать размер имущественных потерь, которые он понес. Поэтому оценка таких потерь работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, не имеет целью установления точного их размера. Суд ориентировочно оценить размер имущественных потерь, которых, как можно было бы разумно предположить, мог испытать истец.
Учитывая приведенные мотивы о компенсационный характер мер ответственности в гражном праве, исходя из принципов разумности, справедливости и соразмерности, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины.
При этом суд отмечает, что судебное доказывание - это деятельность участников процесса при определяющей роли суда по предоставлению, собиранию, исследованию и оценке доказательств с целью установления с их помощью обстоятельств гражданского дела. При этом, сбор доказательств по гражданским делам не является обязанностью суда, кроме случаев, установленных гпк Укны.
Доказывания является единственным путем судебного установления фактических обстоятельств дела и предшествует акта применения в судебном решении норм материального права, заключения суда о наличии прав и обязанностей у сторон.
В соответствии с частью 1 статьи 76 гпк Украины, доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и другие обстоятельства, имеющие значение для разрешения дела.
Согласно статье 77гпк Украины, соответствующими есть доказательства, которые содержат информацию относительно предмета доказывания. Предметом доказывания обстоятельства, подтверждающие заявленные требования или возражения или имеют иное значение для рассмотрения дела и подлежат установлению при принятии судебного решения. Стороны имеют право обосновать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не относящихся к предмету доказывания.
Из материалов дела усматривается, что согласно розсчетного листа за октябрь месяц 2020 задолженность ответчика по заработной плате на день увольнения составила 28 001, 30 гривен.
Согласно расчетного листка за октябрь 2020 в связи с освобождением истца было начислено к выплате - 9 121, 99 гривен компенсации за 35 дней неиспользованного отпуска.
По смыслу пункта 8 Порядка № 100 начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производится путем умножения среднедневного (часовогого) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период. В случае, если средняя заработная плата определитна законодательством как расчетная величина для начисления выплат и помощи, она исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы, рассчитанной в соответствии с абзацем первым настоящего пункта, на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства.
судом установлено, что ответчик не произвел полный расчет при увольнении истца, и с момента увольнения до момента обращения в суд с иском прошло 152 рабочих дня, а потому, с ответчика подлежит взысканию средний заработок за время задержки, который на момент обращения в суд составляет 30856 00 грн. согласно расчету в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины № 100 от 08.02.1995р.
Учитывая вышеуказанные нормы действующего законодавства, регулирующий данный вид правоотношений, возникший между сторонами, и невыполнение ответчиком обязанности по своевременной выплате заработной платы, суд считает, что требования истца о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за все время невыплаты заработной платы являются обоснованными, и подлежащими удовлетворению.
Что касается искового требования о возмещении морального вреда.
В соответствии со статьей 23 гк Украины лицо имеет право на возмещение моральногой вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Моральный вред заключается в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого.
Согласно ч. 3 ст. 23 гк Украины моральный вред возмещается деньгами, другим имуществом или другим способом. Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глибины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, имеющих существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
Частью 1 ст. 1167 гк Украины моральный вред, причиненный физическому или юридическому лицу неправомерными решениями, действиями или бездействием, возодовуеться лицом, его причинившим, при наличии его вины, кроме случаев, установленных частью второй настоящей статьи.
Кроме того, в соответствии с положениями п. 5 Пленума Верховного Суда Украины «о судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» № 4 от 31 марта 1995г., В соответствии с общими оснований гражданско-правовой ответственности обязательном выяснению при разрешении спора о возмещении морального (неимущественного) вреда подлежат: наличие такого вреда, противоправностьдействия ее наносимый, наличие причинной связи между вредом и противоправным деянием наносимый и вины последнего в его причинении.
Суд, в частности, должен выяснить, чем подтверждается факт причинения истцу нравственных или физических страданий или потерь неимущественного характера, при каких обстоятельствах или какими действиями (бездействием) они причиненные, в которой денежной сумме или в какой материальной форме истец оценивает причиненный ему ущерб и с чего он при этом получается, а также другие обстоятельства, имеющие значения для решения спора.
Согласно п.4 постановления Пленума Верховного Суда Украины № 4 от 31.03.1995р. «о судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» с последующими изменениями: «... в исковом заявлении о возмещении морального (неимущественного) вреда должно быть указано, в чем заключается этот вред, которыми неправомерными действиями или бездействием ее нанесен истцу , из каких соображений он исходил, определяя размер ущерба, и какими доказательствами это подтверждается ».
Согласно п. 9 данои Постановления размер возмещения морального (неимущественного) вреда суд определяет в зависимости от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и т.д.), которые понес истец, характера неимущественных затрат (их продолжительности, возможности восстановления и т.п.) и с учетом других обстоятельств. В частности, учитывается состояние здоровья потерпевшего, тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, степень снижения престижа, деловой репутации, время и усилия, необходимые для восстановления прежнегосостояния.
При этом, суд должен исходить из принципов разумности, взвешенности и справедливости.
Моральный вред возмещается независимо от имущественного вреда, подлежащего возмещению, и не связана с размером этого возмещения.
Согласно ст.16 гк Украины каждое лицо имеет право обратиться в суд за защитой своего личного неимущественного или имущественного права и интереса. Одним из способов защиты гражданских прав и интересов может быть возмещении морального (неимущественного) вреда.
учитывая вищезазначен, оценивая относимость, допустимость и достоверность каждого доказательства, учитывая то, что обстоятельства, на которые ссылается истец как на основание для удовлетворения иска в части взыскания морального вреда не подтверждены выводами медицинских учреждений, в том числе выводов социально-психологических исследований, суд отказывает истцу в удовлетворении требования о возмещении морального вреда.
Согласно п. 3 ч.2 ст. 141 гпк Украины, в случае частичного удовлетворения иска, судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Согласно ч. 2 ст. 247 гпк Украины, в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется. Учитывая изложенное фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства ни совершалось.
Руководствуясь ст. в. 97, 110, 115-117? ? КЗоТ Украины, ст. ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 229, 258, 263-265, 280 гпк Украины, суд -
р е ш и л:
Исковые особа_1 в гп "[С] Украина" Укрпрофздравница "о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и морального вреда - удовлетворить частично.
Взыскать с дочернего предприятия «[С]« Украина »частного акционерного товаристваликувально-оздоровительныех учреждений профсоюзов Украины «Укрпрофздравница» (егрпоу 02649621, местонахождение: 08296, пгт. Ворзель, Киевская область, ул. Стражеско (Карла Либкнехта), д. 26 в пользу особа_1, информация_1 (идентификационный номер номер_2, зарегистрированная по адресу: адрес_1) : задолженность по заработной плате в размере - 28 001, 30 гривен; компенсацию за 35 дней неиспользованного отпуска - 9 121, 99 гривен, средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 31 октября 2020по 7 июня 2021 в размере 30 856, 00 гривен.
Взыскать с дочернего предприятия «[С]« Украина »частного акционерного товаристваликувально-оздоровительных учреждений профсоюзов Украины« Укрпрофздравница »(егрпоу 02649621, местонахождение: 08296, пгт. Ворзель, Киевская область, ул. Стражеско (Карла Либкнехта), д. 26 в пользу особа_1 , информация_1 (идентификационный номер номер_2, зарегистрированная по адресу: адрес_1), уплаченный сдовий сбор в размере 660, 37 гривен.
В другой частизаявленных требований - отказать.
Копию заочного решения суда направить сторонам для сведения.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению ответчика. Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано в течение 30 дней со дня его провозглашения.
Решение суда может быть обжаловано в Киевский апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы в течение 30 дней. Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы. В случае подачи апеляцийнои жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после рассмотрения дела апелляционным судом.
судья [Л.]
ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:
Справа № 367/4142/21
Провадження № 2/367/4492/2021
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
06 серпня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Мерзлому л.в.,
при секретарі судових засідань Кузнєцовій п.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом особа_1 до дп "Санаторій Україна "Укрпрофоздоровниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява особа_1 до дп "Санаторій Україна "Укрпрофоздоровниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначено, що з 11 липня 1989 року по 30 жовтня 2020 року позивач особа_1 працювала в дп «Санаторій «Україна» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» на посаді реєстратора медичного.30 жовтня 2020 року позивач була звільнена з дп «Санаторій «Україна» ПрАТ "Укрпрофоздоровниця» за власним бажанням відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України.За період роботи на вказаному підприємстві заробітна плата відповідачем виплачувалась не регулярно, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.Відповідно до розрахункового листка за жовтень місяць 2020 року заборгованість відповідача по заробітній платі на день звільнення склала 28 001, 30 гривен. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки, відповідно до вимог ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. Позивач мала право на отримання невиплаченої їй заробітної плати у день свого звільнення. З вини відповідача - дп «Санаторій «Україна» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» вона не отримала свою заробітну плату у розмірі 28 001 гривен 30 копійок. Крім того, вказує про те, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 31 жовтня 2020 року. При розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач керується наступним. Відповідно до ч. 1ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Формула для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передбачена у п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, і є наступною: розмір середньоденної заробітної плати помножений на кількість робочих днів затримки розрахунку. Середньоденна заробітна плата визначається так: сума зарплати за 2 місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата, поділена на кількість відпрацьованих робочих днів за 2 місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата. Абз. 1 п. 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньоденна заробітна плата особа_1 відповідно до розрахунку (4366, 00+4366, 00:43 дня) становить: 203, 00 гривен. Отже, період прострочення розпочався наступного після звільнення дня, тобто 31 жовтня 2020 року та включно по 7 червня 2021 року (звернення з заявою до суду) становить 152 робочих днів, з яких: у листопаді 2020 року 21 день; у грудні 2020 року 22 дня; у січні 2021 року 19 днів; у лютому 2021 року 20 днів; у березні 2021 року 22 дні; у квітні 2021 року 22 дня; у травні 2021 року 19 днів, до 7 червня 2021- 4 дні. Таким чином, сума середнього заробітку позивача за затримку розрахунку при звільненні становить 30 856, 00 гривен, з розрахунку 203, 00 гривен (середньоденна заробітна платня) х 152 і робочих днів. В день звільнення позивача 30.10.2020 року, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України. Згідно розрахункового листка за жовтень 2020 року у зв`язку із звільненням позивача було нараховано до виплати - 9 121, 99 гривень - компенсація за 35 днів невикористаної відпустки. За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню судовому порядку 9 121, 99 гривен. Вказує також, що внаслідок несвоєчасного розрахунку при звільнені з позивачем дп «Санаторій «Україна» ПрАт «Укрпрофоздоровниця» було заподіяно особа_1 моральну шкоду такими діями, які вимагали від останньої додаткових зусиль для організації свого життя, а саме пошуку нової роботи та можливості прогодувати свою сім`ю. Щодо розміру відшкодування моральної шкоди, позивач просить врахувати строк затримки розрахунку при звільненні, розмір заборгованості підприємства перед нею, глибину фізичних та моральних страждань позивача, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з дп «Санаторій «Україна» ПрАТ «Укпрофоздоровниця» у вигляді одноразового відшкодування в сумі 30 000, 00 гривен.
Просить суд стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Україна» приватного акціонерного товариствалікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі - 28 001, 30 гривен, компенсацію за 35 днів невикористаної відпустки - 9 121, 99 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 жовтня 2020 року по 07 червня 2021 рік у розмірі 30 856, 00 гривень, моральну шкоду у розмірі 30 000, 00 гривень, а також стягнути судові витрати в розмірі сплати судового збору 951, 79 гривень.
Позивач в судове засідання не з`явилась, подала заяву, в якій позовні вимоги просить задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань до суду не направив.? ?
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 263 цпк України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11 липня 1989 року по 30 жовтня 2020 року особа_1 працювала в дп «Санаторій «Україна» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» на посаді реєстратора медичного, що стверджується копією трудової книжки, серія номер_1 .
30 жовтня 2020 року особа_1 звільнено із займаної посади за власним бажанням відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України, що стверднуться копією наказу № 32/к від 29.10.2020, з компенсацією невикористаної щорічної відпустки, тривалість 35 календарних днів.
Згідно ч.1 ст.21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Частиною 5 вказаної статті встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема частина третя статті 13 цк України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
За приписами ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
Частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
У ст. 30 вказаного Закону міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що в день звільнення особа_1 власником підприємства не було виплачено всіх сум, що належать їй до виплати.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення працівника.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 81 цпк України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ст. 89 цпк України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх [censored]
В спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа "Суханов та Ільченко проти України" заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ii проти Німеччини", заява n9 42527/98 тощо) "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи "право вимоги" відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання"/ "правомірне очікування" (legitimateexpectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України "Про оплату праці", а позивач знаходилася з дп "Санаторій Україна" пат лозп України "Укрпрофоздоровниця" в трудових відносинах, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, але не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.
Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цпк України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 цпк України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 цпк України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахункового листка за жовтень місяць 2020 року заборгованість відповідача по заробітній платі на день звільнення склала 28 001, 30 гривен.
Згідно розрахункового листка за жовтень 2020 року у зв`язку із звільненням позивача було нараховано до виплати - 9 121, 99 гривень компенсації за 35 днів невикористаної відпустки.
За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Судом встановлено, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та з моменту звільнення до моменту звернення до суду з позовом пройшло 152 робочих дні, а тому, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки, який на момент звернення до суду складає 30856, 00 грн. згідно розрахунку відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р.
З огляду на вище зазначені норми чинного законодавства, який регулює даний вид правовідносин, що виник між сторонами, і не виконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної виплати заробітної плати, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час невиплати заробітної плати є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до статті 23 цк України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Згідно із ч. 3 ст. 23 цк України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 ст. 1167 цк України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Крім того, відповідно до положень п. 5 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з послідуючими змінами: «... у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується».
Згідно п. 9 даної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з врахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст.16 цк України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Враховуючи вищезазначене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди не підтверджені висновками медичних установ, в тому числі висновків соціально-психологічних досліджень, суд відмовляє позивачу у задоволені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 141 цпк України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 цпк України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Керуючись ст. ст. 97, 110, 115-117? ? КЗпП України, ст. ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 229, 258, 263-265, 280 цпк України, суд, -
в и р і ш и в :
Позовні особа_1 до дп "Санаторій Україна "Укрпрофоздоровниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Україна» приватного акціонерного товариствалікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (єдрпоу 02649621, місцезнаходження: 08296, смт. Ворзель, Київська область, вул. Стражеска (Карла Лібкнехта), буд. 26, на користь особа_1 , інформація_1 (ідентифікаційний номер номер_2 , зареєстрована за адресою: адреса_1 ): заборгованість по заробітній платі в розмірі - 28 001, 30 гривен; компенсацію за 35 днів невикористаної відпустки - 9 121, 99 гривень; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 жовтня 2020 року по 07 червня 2021 рік у розмірі 30 856, 00 гривень.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Україна» приватного акціонерного товариствалікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (єдрпоу 02649621, місцезнаходження: 08296, смт. Ворзель, Київська область, вул. Стражеска (Карла Лібкнехта), буд. 26, на користь особа_1 , інформація_1 (ідентифікаційний номер номер_2 , зареєстрована за адресою: адреса_1 ), сплачений сдовий збір в розмірі 660, 37 гривень.
В іншій частині заявлених вимог - відмовити.
Копію заочного рішення суду направити сторонам для відома.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя [Л]
Работа в Ирпени (10 отзывов) →
Реклама
Добавить комментарий