селидіввугілля: Суд признал частичное удовлетворение и взыскание зарплатного долга и морального ущерба.

Справа № 242/80/22

Провадження № 2/242/89/23

Р І Ш Е Н Н я

І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н и

17 травня 2023 року

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Гандзюк К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ДП «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, яка мотивована тим, що особа_1 перебував з відповідачем у трудових відносинах та працював гірничим майстром з оплатою праці згідно штатного розпису. 24.10.2019 року його було звільнено за власним бажання, відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням підприємством умов колективного договору (несвоєчасною виплатою зарплати) із виплатою вихідної допомоги у розмірі 3-х середньомісячних заробітних плат. Відповідач заборгував йому заробітну плату, яку не виплатив до теперішнього часу. В зв`язкуіз затримкоюзаробітної платипозивач відчувавморальні страждання, а самевтратив нормальніжиттєві зв`язки, змушений бувекономити нахарчах, зазначене негативновпливає навідносини всередині йогородині.Крім того, завдана позивачуморальна шкодаобумовлюється моральнимта фізичнимстражданням внаслідокпорушення йогозаконного правана заробітнуплату, приниженням честі, гідності, ігноруванням йогоправ, втратою узв`язку зцим престижута діловоїрепутації середзнайомих, друзів тародичів. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство. Просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 27 921 грн. 16 коп., моральну шкоду у розмірі 5000 грн., середній заробітку за час затримки розрахунку 528, 79 грн. за день прострочки.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 13.01.2022 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 01.02.2022 року відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує та просять суд слухати справу у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час слухання справи належним чином повідомлений, надав досудувідзивна позовнузаяву, вякомузазначив, щопозовнівимоги визнаютьсячастковоу розмірі 27921, 16грн. (згідно бухгалтерського обліку Відокремленого підрозділу Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля» станом на 30.01.2023 року).

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дочастини 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основним Законом України статтею43Конституції передбаченоправо кожної людини на труд, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно дост. 21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідност. 22 цього Законусуб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

З матеріалів справи вбачається, що згідно запису № 8 трудової книжки серії номер_1 від 06.02.2015 року, особа_1 09.04.2019 року прийнятий гірничим майстром з повним робочим днем на підземних робіт.

Згідно запису № 10 трудової книжки серії номер_1 від 06.02.2015 року, особа_1 24.10.2019 року звільнений за власним бажанням, згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням умов колдоговору (несвоєчасною виплатою заробітної плати) із виплатою вихідної допомоги у розмірі 3-х середньомісячних заробітних плат.

Як вбачається з довідки № 1−2894 від 10.12.2021 року, виданої ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», станом на 09.12.2021 року заборгованість по заробітній платі позивача складає 27 921 грн. 16 коп., з яких: заборгованість по лікарняним листам — 1103 грн. 58 коп.; заборгованість по вихідній допомозі 26 817 грн. 58 коп.

Відповідно дост. 47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної — винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової — винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат — винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до роз`яснень, які надані Верховним Судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Суд, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 27 921 грн. 16 коп.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд встановив до наступне.

Згідно довідки розрахунку № 455 від 10.12.2021 року, виданої ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна», середньоденна заробітна плата особа_1 складає 528 грн. 79 коп.

Відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року № 58, де прямо зазначається, що «днем звільнення вважається останній день роботи».

Тобто, день звільнення- це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Отже, оскільки останнімднем роботи особа_1 був «24 жовтня 2019 року», тому суд вважає необхідно здійснити розрахунок середнього заробітку з наступного дня після його звільнення 25.10.2019 року.

Згідно листів n78/0/206−18від 08.08.2018року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році», № 1133/0/206−19від 29.07.2019року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році», № 3501−06/219від 12.08.2020року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2021 році», № 47−03/520від12.08.2021року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2022 році» кількість робочих днів позивача з 25.10.2019 року (наступний день звільнення) по 17.05.2023 року (день ухвалення судового рішення) виходячи із зазначеного листи складає 890 днів, тому сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 470 623 грн. 10 коп. з розрахунку 528 грн. 79 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 890 (кількість робочих днів з наступного дня звільнення по день ухвалення рішення).

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи 26 червня 2019 року справу №761/9584/15-ц прийшла до правового висновку щодо зменшення суми відшкодування, визначеного позивачу відповідно дост.117 КЗпП України. Зокрема в постанові зазначено, що відповідно до частини першоїстатті 9 Цивільного кодексу України, його положення застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положенняЦК Українимають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно достатті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно достатті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

 — розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

 — період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

 — ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

 — інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Також в своїй постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, відповідно ст. 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українизагальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши фактичніобставини справи, зокрема розмірналежної позивачупри звільненні24.10.2019року виплативід роботодавцязаборгованості повихідній допомозіта полисту непрацездатності урозмірі 27921грн.16коп., щозанадтоменша засумусередньогозаробітку зазатримкурозрахункуу розмірівизначеномусудом, асаме складає470623, 10 грн., а також приймаючи до уваги пасивну поведінку позивача щодо захисту порушеного права, а саме незвернення з відповідними вимогами протягом тривалого часу, суд приходить до висновку про очевидну неспівмірність заявленої до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача та вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення належних при звільненні позивача виплат у сумі 30 000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням розміру заборгованості по заробітній платі (27 921 грн. 16 коп.) та періоду (з 25.10.2019 р. по 17.03.2023 р.) затримки розрахунку.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 7 ч. 1ст. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує питання зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Згідно п. 2 ч. 1ст. 430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, суд встановив до наступне.

Відповідно дост. 237−1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно ізст. 237−1 КЗпП Україниє факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності із п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 рокуіз змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних та з урахування інших обставин.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно дост. 237−1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок несвоєчасної виплати відповідачем позивачу заробітної плати, позивачу була спричинена моральна шкода, між тим, розмір визначений позивачем у 5000, 00 гривень є завищеним.

Визначаючи розмірвідшкодування моральноїшкоди, суд враховуєконкретні обставинисправи, зокрема: характер порушенняправ позивача, період виниклоїзаборгованості позаробітній платі, розмір заборгованості, що утворилася, істотність вимушенихзмін уйого життічерез невиплату заробітноїплати тазусиль, вжитих длявідновлення трудовихправ, приходить довисновку, що достатньоюі справедливоюбуде компенсаціяморальної шкодив розмірі 500, 00 грн.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов`язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач особа_1 у відповідності до положень п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір»звільнений від сплати судового збору, за вимогою про стягнення заробітної плати, тому відповідно до вимогстатті 141 ЦПК Україниз відповідача належить стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 992 грн. 40 коп., згідно до ставки судового збору передбаченоїЗаконом України «Про судовий збір»в редакції на час звернення позивача до суду (11.01.2022 р.).

Враховуючи те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1ст.5Закону України«Про судовийзбір» не поширюється на вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, тому відповідно до вимогстатті 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір з урахуванням пропорційності до задоволеної частини позовних вимог, а саме у сумі 10 грн. 48 коп. (10, 48%)

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232, 237−1, 264, 430 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву особа_1 (місце проживання: адреса_1, ІПН номер_2) до Державного підприємства «Селидіввугілля» (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, б.41, єдрпоу 33426253) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (місце знаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, буд. 41, єдрпоу 33426253) на користь особа_1, інформація_1 (ІПН номер_2) заборгованість по заробітній платі у розмірі 27 921 (двадцять сім тисяч дев`ятсот двадцять одна) грн. 16 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (місце знаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, буд. 41, єдрпоу 33426253) на користь особа_1, інформація_1 (ІПН номер_2) моральнушкоду 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в межах платежів за один місяць.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (місце знаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, буд. 41, єдрпоу 33426253) на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (місце знаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, буд. 41, єдрпоу 33426253) на користь особа_1, інформація_1 (ІПН номер_2)судовий збіру розмірі10 (десять) грн. 48 коп.

В рештіпозовних вимог особа_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.М. [В.]