селидіввугілля: Суд удовлетворил иск о взыскании задолженности по зарплате в размере 97833 гривен.

Справа № 242/786/22

Провадження № 2/242/111/23

Р І Ш Е Н Н я

І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н и

08 лютого 2023 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Гандзюк К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

встановив:

Позивач особа_1 звернувся до суду із позовною заявою до ДП «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, яка мотивована тим, що особа_1 перебував з відповідачем у трудових відносинах з 07.08.2000 року по 05.11.2021 року. 05.11.2021 року наказом № 1033-к його було звільнено за власним бажанням, відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконання адміністрацією підприємства законодавства про працю, умов колективного договору з виплатою вихідної допомоги в розмірі 3-х середньомісячних заробітних плат, одноразової допомоги, як працівнику пенсійного віку у розмірі 3-х середньомісячних заробітних плат за стаж роботи. Відповідач заборгував йому заробітну плату, яка складається з вихідної допомоги та лікарняним листам, які не виплатив до теперішнього часу. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство. Просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 97 833 грн. 67 коп.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 18.02.2022 року відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач особа_1 в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просить суд слухати справу у його відсутність.

Представник відповідачавсудовезасіданнянез`явився, продатутачасслуханнясправиналежним чиномповідомлений, надав досуду відзивна позовнузаяву, в якійзазначив, що позовнівимоги визнаються у розмірі 97833, 67грн. (згідно бухгалтерського обліку Відокремленого підрозділу Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля» станом на 31.01.2023 року).

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основним Законом України статтею43Конституції передбаченоправо кожної людини на труд, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно дост. 21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідност. 22 цього Законусуб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

З матеріалів справи вбачається, що згідно трудової книжки серії номер_1 від 05.11.2021 року особа_1 07.08.2000 року прийнятий на ВП «Шахта» «Україна» ДП «Селидіввугілля».

Згідно трудової книжки серії номер_1 від 05.11.2021 року, особа_1 05.11.2021 року звільнено за власним бажанням (у зв`язку з невиконання адміністрацією підприємства законодавства про працю, умов колективного договору з виплатою вихідної допомоги в розмірі 3-х середньомісячних заробітних плат (ст. 44 КЗпП України), одноразової допомоги, як працівнику пенсійного віку у розмірі 3-х середньомісячних заробітних плат за стаж роботи, відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, відповідно до наказу № 1033-к від 05.11.2021 року.

Як вбачається з довідки від 07.02.2022 року, виданої ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», станом на 03.02.2022 року заборгованість по виплатам особа_1 складає: лікарняний лист за жовтень 2021 року 793 грн. 37 коп.; листопад 2021 року 793 грн. 37 грн.; вихідна допомога за листопад 2021 року у розмірі 96 246 грн. 93 коп., загальна сума 97 833 грн. 67 коп.

Відповідно дост. 47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної — винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової — винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат — винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Суд, вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, вважає їх такими, що підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 97 833 грн. 67 коп.

Відповідно до п. 7 ч. 1ст. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує питання зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Згідно п. 2 ч. 1ст. 430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов`язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач особа_1 у відповідності до положень п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір»звільнений від сплати судового збору, за вимогою про стягнення заробітної плати, тому відповідно до вимогстатті 141 ЦПК Україниз відповідача належить стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 992 грн. 40 коп., згідно до ставки судового збору передбаченоїЗаконом України «Про судовий збір»в редакції на час звернення позивача до суду (16.02.2022 р.).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 264, 430 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву особа_1 (місцереєстрації: адреса_1, ІПН номер_2) до Державного підприємства «Селидіввугілля» (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, б.41, єдрпоу 33426253) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (місце знаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, буд. 41, єдрпоу 33426253) на користь особа_1, інформація_1 (ІПН номер_2) заборгованість по заробітній платі у розмірі 97 883 (дев`яносто сім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 67 коп.

Сума, що підлягає стягненню, визначена без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в межах платежів за один місяць.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (місце знаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, буд. 41, єдрпоу 33426253) на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.М. [В.]