ТД НТП "ПРОМІНЬ": невыплата зарплаты

Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 
27.07.2020 Справа №607/1171/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді [П.] В.М., з участю секретаря судового засідання Свергун Т.В., позивача особа_1, його представника особа_2, представника відповідача особа_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом особа_1 до Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» про стягнення грошових коштів,  —
встановив:
особа_1 вернувся в суд із позовом до Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь», з урахуванням уточнень, просить стягнути з відповідача в йог користь 16 900 заборгованості за договорами підряду, зобов`язати відповідача виплатити 34936, 77 грн. заборгованості по заробітній платі, 2265, 28 грн. за невикористані відпустки та 103183, 68 грн. середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.
Позов мотивовано тим, що Тернопільське державне науково-технічне підприємство «Промінь» не оплатило виконані роботи за договором підряду, а також під час звільнення не виплатило всіх належних позивачу сум.
Відповідач — Тернопільське державне науково-технічне підприємства «Промінь» надало суду відзив на позов, в якому частково заперечує позовні вимоги в частині стягнення заборгованості згідно довідки від 21.02.2020 року. Вважає, що розрахунки позивачем проведено неправильно.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду.
Протокольною ухвалою від 10 червня 2020 року поновлено строк подання доповнених позовних вимог, прийнято доповнені позовні вимоги.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, з підстав, викладених в них
Представник відповідача в судовому засіданні визнала частково позовні вимоги.
Всебічно, повно об`єктивно та безпосередньо дослідивши докази по справі, надавши їм оцінку на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів в їх [censored] суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити частково, виходячи із таких міркувань.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за договором підряду.
Відповідно до договорів підряду від 01.02.2019 року та від 01 березня 2019 року, які укладені між Тернопільським науково-технічним підприємством «Промінь» та особа_1, особа_1 на замовлення відповідача зобов`язувався виконати слюсарно-ремонтні роботи на суму 11 000 грн. в лютому та слюсарні роботи на суму 59 000 грн. в березні. Плата за виконану Підрядником роботу здійснюється після оформлення акту прийому-передачі робіт, шляхом перерахування коштів на рахунок Підрядника.
Відповідач у відзиві на позов визнає факт наявності заборгованості перед позивачем за договорами підряду в лютому 2019 року на суму 11 000 грн. та в березні 2019 року на суму 5900 грн., разом на суму 16 900 грн. (нараховано), а тому вказана обставина не підлягає до доказуванню (а.с.29).
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника,  — достроково. (стаття 854 Цивільного кодексу України).
Загальні умови виконання зобов`язань визначені в главі 48 Цивільного кодексу України. Так, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.12 ст. 526 ЦК). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530).
Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором підряду, не оплатив позивачу виконані ним роботи, а тому позовна вимога про стягнення 169 000 грн. підлягає до задоволення. Із вказаної суми підлягають вирахуванню податки і збори.

Щодо вимоги про зобов`язання виплатити заборгованість по заробітній платі.
Як видно із записів в трудовій книжці позивача, він 18 березня 2019 року був прийнятий на роботу в Тернопільське науково-технічне підприємство «Промінь» слюсарем механоскладальних робіт 4 розряду, 01 червня 2019 року переведений на посаду слюсаря механоскладальних робіт 5 розряду та звільнений з підприємства 04.07.2019 року за згодою сторін.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно довідки про нараховані та виплачені доходи №58 від 21.02.2020 року, за період роботи особа_1 було нараховано 34936, 77 грн., із вказаної суми утримано податків і зборів 6812, 68 грн., до виплати позивачу належало 28124, 09 грн. виплачено 7645 грн., заборгованість 20479, 09 грн. (вказана сума зазначена за вирахуванням податків та зборів).
У відповідності до Постанови Пленуму ВСУ N 13 від 24.12.99 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Зважаючи на викладене, з відповідача слід стягнути 25 439 грн. 87 коп. заборгованості по заробітній платі. Із вказаної суми слід вирахувати податки та інші обов`язкові платежі.
Позовні вимоги в частині зобов`язання виплатити розмір заборгованості 34936, 77 грн. та 2265 грн. компенсації за невикористану відпустку до задоволення не підлягають, оскільки вказана сума є не підтверджена доказами.
Так, як видно із довідки №58 від 21.02.2020 року, 34936, 77 грн. — це сума нарахованої заробітної плати за весь період роботи, однак позивачу виплачено, за вирахуванням податків і зборів — 7645 грн., а саме в квітні 4575, 00 грн., в липні 1000 грн. та в листопаді 2070 грн. Вказана обставина також підтверджується наданими позивачем квитанціями про видачу готівки (а.с. 6), розрахунковими листами (а.с.15, 16), виписками з карткового рахунку особа_1 (а.с.17).
Компенсація ж за невикористану відпустку в розмірі 2265 грн. врахована в загальну суму заборгованості, що видно із розрахункового листа за липень (а.с.16) — загальна нарахована сума в липні в день звільнення — 4520, 64 грн., в т.ч. 2265, 28 грн. — компенсація відпустки та 2444, 36 — заробітна плата. Така ж сума зазначена і довідці від 21.02.2020 року, а саме липень 2019 року — 4520, 64 грн.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.07.2019 року по 27.04.2020 року в розмірі 103183, 68 грн.
Нормами статті 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц., а також у постанові від 26 лютого 2020 року, у справі № 821/1083/17.
Ураховуючи, що не проведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати заборгованості по заробітній платі в розмірі 25 439 грн. 87 коп. на підставі статті 117 КЗпП України.
Порядок визначення суми середнього заробітку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08 лютого 1995 року (далі — Порядок), абзацом 3 п. 2 якого передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 Постанови № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,  — на число календарних днів за цей період.
Відповідно до розрахункового листа особа_1, (а.с.15), відомостей з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, індивідуальні відомості про застраховану особу особа_1 (а.с.10), останні два місяці перед звільнення позивач працював — в травні 15 робочих днів та за що нарахований заробіток в розмірі 6459, 21 грн. (без урахування виплат у зв`язку із непрацездатністю за березень 2019 року в розмірі 685, 45 грн.) та в червні 2019 року відпрацював 18 днів за що нараховано 10078, 64 грн. Отже середньоденна заробітна плата становить (6459, 21+10078, 64) / (15+18) = 501, 15 грн./день
особа_1 звернувся із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 04.07.2019 року по 27.04.2020 року, кількість робочих днів, згідно виробничого календаря за 2019−2020 роки за цей період — 205.
Таким чином, сума середнього заробітку за час прострочки становить 205×501, 15 = 104 785 грн. 75 коп.
Зважаючи на наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати сум, часткового задоволення позовних вимог працівника, а саме на 68, 38% (позивач просив стягнути 37 202 грн. 05 коп. (34936, 77+2265, 28), судом задоволено 25 439 грн. 87 коп., істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, а тому суд вважає, що виплати згідно статті 117 КЗпП України слід зменшити, пропорційно задоволеним вимогам, з 104 785 грн. 75 коп. до 71 652 грн. Із вказаної суми слід вирахувати податки і збори.
Таке зменшення відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві.

Отже, суд доходить до остаточного висновку, що позов слід задовольнити частково, стягнути з Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» в користь особа_1 16 900 заборгованості за договором підряду та зобов`язати Тернопільське державне науково-технічне підприємство «Промінь» виплатити особа_1 25 439 (двадцять п`ять тисяч чотириста тридцять девять) грн. 87 коп. заборгованості по заробітній платі та 71 652 (сімдесят одна тисяча шістсот п`ятдесят дві) грн. середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.
На підставі частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути сплачений судових збір в розмірі 840, 80 за вимоги про стягнення заборгованості за договором підряду, 705, 61 грн. — судовий збір за пропорційно задоволені вимоги за статтею 117 КЗПП України, разом — 1546, 41 грн. Крім того, в користь держави з відповідача слід стягнути 840, 80 за позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 223, 263−265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, —
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» в користь особа_1 16 900 заборгованості за договором підряду.
Зобов`язати Тернопільське державне науково-технічне підприємство «Промінь» виплатити особа_1 25 439 (двадцять п`ять тисяч чотириста тридцять девять) грн. 87 коп. заборгованості по заробітній платі та 71 652 (сімдесят одна тисяча шістсот п`ятдесят дві) грн. середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.
В задоволенні решти позовних вимог щодо зобов`язання виплатити заборгованість по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.
Стягнути з Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» в користь особа_1 1546 (одна тисяча п`ятсот сорок шість) грн. 41 коп. сплаченого судового збору.
Стягнути з Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» в користь держави 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Реквізити сторін:
Позивач: особа_1, адреса_1, РНКПП номер_1.
Відповідач: Тернопільське державне науково-технічне підприємство «Промінь», 46016, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28, код єдрпоу 14040960.
Повний текст рішення виготовлено 31 липня 2020 року.



Головуючий суддяВ. М. [П.]