ТОВ "В.Н.Т.": невыплата зарплаты
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы
05.12.2019 Дело №607 / 24738/19
м. Тернополь
Тернопольский горрайонный суд в составе:
председательствующего — судьи [Г.] А.Я.,
при секретаре судебного заседания [Л.] И.В.,
истца особа_1
представительа истца, адвоката [Р.] И.Т.,
рассмотрев в открытом судебном заседании. Тернополе в зале суда гражданское дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «В. Н. Т. " о взыскании невыплаченной заработной платы при увольнении, средств за неиспользованный отпуск, денежной компенсации и морального вреда, —
В С Т, А Н О В И Л:
особа_1 обратилась в суд с иском к Обществу с ограниченной ответственностью «В. Н. Т. " (Далее — ООО «В. Н. Т.») о взыщетния невыплаченной заработной платы при увольнении, средств за неиспользованный отпуск, денежной компенсации и морального вреда.
Исковые требования обосновывает тем, что 2 ноября 2017 приказом № 7 ООО «В. Н. Т. " она принята на постоянную работу, на должность «бухгалтер», с окладом согласно штатного расписания общества. 12 декабря 2018 приказом ответчика № 9 на основании п. 1 ст. 36 КЗоТ Украины истца уволили с работы. С момента освобождения от ООО «В. Н. Т. " с истцом произведен полный расчунок по заработной плате и выплате соответствующей компенсации, а также по выплате за неиспользованный отпуск, на что неоднократно в течение 2018−2019 годах указывалось ответчику. На дату увольнения общая задолженность по заработной плате за время работы истца в обществе составляет 43 911, 40 грн., За минусом уплаты налогов: (ндфл) — на сумму 7 904, 06 грн .; военного сбора: 658, 69 грн., а окончательная сумма к выплате на карточку, на день увольнения, с учетом неиспользованного ежегодного отпустки составляет 35 348, 69 грн. Неоднократные обращения в ООО «В. Н. Т. " по выплате невыплаченных средств ответчиком игноруюся. За период с января 2018 году до декабря 2018 ООО «В. Н. Т. " должно было осуществить выплату компенсации за несвоевременно выплаченную заработную плату (включая все необходимые налоговые отчисления) на общую сумму: 1763, 22 грн. Таким образом, общая сумма к выплате составляет 37111, 91 грн., Которая беспричинно не выплачена. Также особа_1 отмечает, что с декабря 2018 года по настоящее время вов постоянно находится в состоянии унижения, поскольку на неоднократные просьбы по телефону выплатить заработную плату директор общества особа_2 в уничижительной форме беспричинно насмехался над истцом и говорил, что она ничего не добьется, никем и у нее ничего не получится, а также и то, что он может пренебрегать все законы и поступать все по своему усмотрению. Таким образом, через унижения особа_1 переживает постоянное чувство несправедливости и безнаказанности в отношении действий директора ООО «В. Н. Т. «. незакны действия ответчика о нарушении прав истца, не ограничивались только единственным требованием истца. Еще в марте 2019 года, по заявлению особа_1, полномочные сотрудники управления Гоструда в Тернопольской области пытались осуществить проверку по факту не выплатит обществом средств, однако ООО «В. Н. Т. " осуществлялись препятствия и умышленно недопущения работников названного управления к проведению инспекционного посещения общества по фактам, освещенными в предмете иска. Истец претерпела и опродолжайте испытывать значительные морального ущерба, связанных со стрессами от совершенного и его последствий, поскольку ей вызвано нравственные страдания, заключающиеся в негативных ежедневных мыслях и воспоминаниях, недоверии к людям, которые могут обмануть ее, страх возможного повторения события, настороженность, тревога, временная оторванность от активной социальной жизни, снижен и неустойчивое настроение, нарушение сна, эмоциональное напряжение, нервозность, постоянный поиск дополнительной защиты, раздражительность, реакции замыкания, чувство обиды, возмущения, унижения человеческого достоинства и ощущение несправедливости в обществе, переживания по поводу своей социальной репутации. Бездействие и исключительный цинизм руководства ООО «В. Н. Т. " унижают честь и достоинство истца. Причинно-следственной фактором неправомерных действий ответчика является то, что он оставил особа_1 без средств к существованию, учитывая то, что невыплата ей законно отработанных средств в обществе, вызвала большие проблемы в ее молодой семьи, так как истец заробляла средства в обществе не только для себя, но и для своего мужа, который является инвалидом детства 3-й группы и которому необходима ежегодная реабилитация, что оказалось невозможным из-за отсутствия средств, не были выплачены. Родной отец особа_1 тяжело болен с диагнозом: злокачественное новообразование гортани, которому вся семья тоже пытается оказать любую помощь, но в результате неправомерных действий ООО «В. Н. Т. «, состоящие в лишении ее средств, истец не смогла достаточно помочь своим близким народям.
С учетом изложенного, особа_1 просит суд взыскать с ООО «В. Н. Т. " в пользу истца задолженность по невыплаченной заработной платы при увольнении, средства за неиспользованный отпуск и соответствующую компенсацию, согласно расчета на общую сумму 37111, 91 грн., взыскать с ООО «В. Н. Т. " в пользу особа_1 моральный ущерб в размере 20000, 00 грн.
30 октября 2019 судьей Тернопольского горрайонного суда Тернопольской области открыто производство по гражданскому делу по иску ЛИЦО_1к ООО «В. Н. Т. " о взыскании невыплаченной заработной платы при увольнении, средств за неиспользованный отпуск, денежной компенсации и морального вреда. Постановлено рассмотрение дела проводить в порядке упрощенного искового производства.
Истец особа_1 и представитель истца, адвокат [Р.] И.Т. в судебном заседании исковые требования поддержали по основаниям, изложенным в исковом заявлении, просили удовлетворить в полном объеме.
Представитель ответчика ООО «В. Н. Т. " в судебное заседание не явился с неизвестной на то суда причине, хотя о времени и месте судебного заседания извещен надлежащим образом, отзыва не представил.
Суд считает, что ответчик о дате и времени рассмотрения дела извещен надлежащим образом, о причинах своей неявки суду не сообщил, поэтому в соответствии со ст. 280 ГПК Украины, дело следует решить на основании имеющихся доказательств и вынести заочное решение.
Заслушав доводы участников судебного разбирательства, проверив и оценив имеющиеся в деле доказательства в их совокупности, суд следующее.
Согласно записей в трудовой книжке номер_1 особа_1 последняя 2 ноября 2017 принята на должность бухгалтера в ООО «В. Н. Т. «. О данном свидетельствует также приказ № 7 «О принятии на постоянную работу» от 2 ноября 2017.
В соответствии с приказом № 13 «Об утверждении штатного расписания» от 11 июня 2018 года, выданного ООО «В. Н. Т. «, утвержден и введен в действие с 12 июня 2018 штатное расписание в количестве восемь штатных единиц с месячным фондом заработной платы 44 500 грн. В частности бухгалтеру установлено заработную плату в размере 7000 грн.
12 декабря 2018 истец уволена с работы по соглашению сторон (приказ № 19 от 12 декабря 2019).
В судебном заседании установлено, что 4 марта 2019 особа_1 обращалась с письменным заявлением в Управление Гоструда в Тернопольской области по поводу нарушений ее трудовых прав должностными лицами ООО «В. Н. Т. "
Из ответа Управления Гоструда в Тернопольской области № 1131 / 01−05−4.3 / 19 от 26 марта 2019 следует, что Управлениерассмотрело заявление истца. Согласно письменной информации, предоставленной на запрос Управления Главным управлением Пенсионного фонда Украины в Тернопольской области, истец находилась в трудовых отношениях с TOB «В. Н. Т. " в 2018 году, в период с января по ноябрь. С целью качественного и всестороннего выяснения обстоятельств, изложенных в обращении особа_1, Управлением предпринята попытка проведения инспекционного посещения в TOB «В. Н. Т. " по месту его нахождения (адресу, указанному в Едином государственномв реестре юридических лиц и физических лиц-предпринимателей и общественных формирований), а именно: адрес_1. По указанному адресу, инспекторам труда не удалось попасть в помещение общества, поскольку входные двери были закрыты, должностных лиц общества не обнаружено. Учитывая то, что ни одного документа необходимого для проведения инспекционного посещения по вопросам соблюдения требований законодательства о труде предоставлено не было, составлен Акт о невозможности проведения инспекционного посещения и Требование о надання документов, отправлено по адресу общества заказным письмом с уведомлением о вручении. Вышеуказанным требованиям обязано руководителя TOB «В. Н. Т. " особа_2 в срок до 17 час. 00 мин. 18 марта 2019 предоставить документы, необходимые для проведения инспекционного посещения. Документы, необходимые для проведения инспекционного посещения и рассмотрения обращения, предоставлены не были. С целью проведения инспекционного посещения TOB «В. Н. Т. " 19 марта 2019 был осуществлен повторныйвыход по месту его нахождения [Д.] адрес_1. По указанному адресу, инспекторам труда снова не удалось попасть в общество, поскольку входные двери были закрыты, должностных лиц не обнаружено. В связи с невыполнением требования о предоставлении документов, необходимых для проведения инспекционного посещения, составлен Акт о невозможности проведения инспекционного посещения. Учитывая вышеизложенное, осуществить проверку изложенной истцом в обращении информации не представляется возможным. По факту недопущення к проведению инспекционного посещения, создания препятствий в его проведении, в отношении TOB «В. Н. Т. «, Управлением принимаются меры воздействия в соответствии с предоставленными полномочиями.
Согласно сведений из Государственного реестра физических лиц-налогоплательщиков о суммах выплаченных доходов и удержанных налогов № 243 от 8 октября 2019 особа_1 за период с 1 квартала 2017 по 2 квартал 2019 по состоянию на 2 октября 2019 получала доходы из следующих источников: 1 и 2 квартал 2017 от спдномер_2 заработная плата в сумме 9900, 00 грн. и 9900 грн .; 3 квартал 2017 от ТМРЦЗ государственную и социальную материальную помощь в сумме 330, 32 грн. и от СПД номер_2 заработную плату в сумме 3300, 00 грн .; 4 квартал 2017 от ТМРЦЗ государственную и социальную материальную помощь в сумме 2626, 06 грн. и от ООО «В. Н. Т. " заработную плату в сумме 7818, 18 грн .; 1 и 2 кварталы 2018 от ООО «В. Н. Т. " заработную плату в сумме 2928, 57 грн. и 19000, 00 грн .; 3 квартал 2018 информация о доходахотсутствует; 4 квартал 2018 и 1 квартал 2019 от ООО «Сахара» заработную плату в сумме 2533, 73 грн. и 2585, 47 грн .; 1 и 2 кварталы 2019 от СПД номер_3 заработную плату в сумме 7302, 75 грн. и 12519, 00 грн.
Указанные сведения соответствуют информации, предоставленной Главным управлением Пенсионного фонда Украины в Тернопольской области из Реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования (Форма ОК-7, Форма ОК-5), индивидуальные сведения про застрахованное лицо — особа_1, дата формирования выписок: 13 сентября 2019 года.
3 октября 2019 особа_1 обратилась к директору ООО «В. Н. Т. " с письмом-требованием о выплате задолженности по заработной плате, однако указанное требование выполнено не было, что и стало причиной обращения истца в суд за защитой своих нарушенных прав.
Согласно свидетельства о браке, выданного 6 августа 2016 Тернопольским городским отделом государственной регистрации актов гражданского состояния Главного территориального управния юстиции в Тернопольской области, 6 августа 2016 истец зарегистрировала брак с лицо_3.
Как следует из справки к акту осмотра медико-социальной экспертной комиссией серии АВ № 342 529 и пенсионного удостоверения серии номер_4, выданного 17 марта 2015 Пенсионным фондом Украины, человек истца лицо_3 является инвалидом третьей группы с детства.
Выдержка из медицинской карты стационарного больного злокачественное новообразование от 16 апреля 2019 предоставлен КНП «лорлдц» Онкологическое-хирургическое отделения (голова, шея), особа_4 4 апреля 2019 был госпитализирован в указанный лечебное учреждение с злокачественным новообразованием гортани. Рецидив после ТГТ в 2015 году.
особа_4 является отцом истца, которая после свадьбы сменила фамилию на «особа_1», что следует из свидетельства о рождении серия номер_5 от 27 февраля 1992 года, выданного отделом загса горисполкома г.. Тернополь.
С учета установленных обстоятельств, суд считает, что к возникшим между сторонами правоотношений следует применить следующие нормы процессуального и материального права.
В соответствии со ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов.
Согласно ст. 81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений.
В гражданском судопроизводстве действует принцип диспозитивности, который заключается в том, что суд не вправе выходить за пределы требований сторон (Ч. 1 ст. 13 ГПК Украины).
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который он свободно соглашается. Использование принудительного труда запрещается. Гражданам гарантируется защита от незаконного увольнения.
По смыслу статьи 1 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает працивникови за выполненную им работу. Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия.
Согласно части 1 статьи 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
В силу статьи 22 настоящего Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в односторонньому порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии со статьей 47 КЗоТ Украины работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
При увольнении работника выплаата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при нильненни, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму (статья 116 КЗоТ Украины).
При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который виносисьрешение по существу спора.
В соответствии с частями 1, 2 статьи 233 КЗоТ Украины работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении — в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки.
Согласно предоставленной истцом сводной расчетной ведомости нараления и выплаты заработной платы за период с 2 ноября 2017 по 12 декабря 2018, расчета компенсации за неиспользованный отпуск, на дату увольнения, общая задолженность ООО «В. Н. Т. " по заработной плате за время работы особа_1 в обществе составляет 43 911, 40 грн., за минусом уплаты налогов: НДФЛ — на сумму 7904, 06 грн .; 658, 69 грн. военного сбора. Следовательно, окончательная сумма задолженности, с учетом неиспользованной истцом ежегодного отпуска, составляет 35 348, 69 грн.
Са период с января 2018 году до декабря 2018 ООО «В. Н. Т. " также должно осуществить выплату истцу компенсацию индексации за несвоевременно выплаченную заработную плату (включая все необходимые налоговые отчисления) на общую сумму: 1763, 22 грн.
При приведенных выше обстоятельств, принимая во внимание установленные законодательством гарантии начисления, суд пришел к выводу, что с ответчика в пользу истца подлежит взысканию задолженность по невыплаченной заработной платы при увольнении и компенсации за невыпользованы отпуск на общую сумму 37 111 грн. 91 коп., За вычетом из этой суммы налогов, сборов и обязательных платежей.
Сделанный судом вывод о необходимости вычета налогов, сборов и обязательных платежей основывается на том, что осуществив расчет причитающейся к выплате задолженности по заработной плате и других выплат истец не учла размер единого социального взноса (есв). При увольнении работника ЕСВ начисляется по ставке 22% на фактически начисленную зарплату незавежно от ее размера, но с учетом максимальной величины базы начисления.
Что касается заявленной особа_1 требования о взыскании морального вреда, судом установлено следующее.
В соответствии со статьей 23 ГК Украины лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Моральный вред возмещается деньгами, другим имуществом или другим способом. Моральный вред возмещается независимо от материального ущерба, подлежащего возмещению, и не связана с размером этого видшкодування.
Исходя из положений статьи 23 ГК Украины, при разрешении спора о возмещении морального вреда суду необходимо установить характер причиненного морального вреда, глубину и продолжительность моральных и физических страданий потерпевшего, наступление негативных изменений в его жизни, возможность восстановления состояния, которое имел потерпевший к несчастному случаю или профессионального заболевания.
Согласно разъяснений, содержащихся в пункте 9 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О судебной практике по деламо возмещении морального (неимущественного) вреда «от 31 марта 1995 №4 (далее — Постановление Пленума), размер возмещения морального (неимущественного) вреда суд определяет в пределах заявленных требований в зависимости от характера и объема причиненных истцу нравственных и физических страданий, с учетом в каждом конкретном случае степени вины ответчика и других обстоятельств. В частности учитываются характер и продолжительность страданий, состояние здоровья потерпевшего, тяжесть причиненного травмы, последствия телесныхповреждений, существенность вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях.
Статьей 237−1 КЗоТ Украины установлено, что возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий организации своей жизни. Порядок возмещения морального вреда определяется законодательством.
В то же время, п. 13 Постановления Пленума установлено, что при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконного увольнения или перевода, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных зв` связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обязанность по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Таким образом, оценив доказательства в их совокупности, при определении суммы морального вреда, подлежащего возмещению, суд учитывает, объем и продолжительность страданий особа_1 в связи с невыплатой ему заработной платы и исходя из принципов разумности, взвешенности и справедливости считает, что с ответчика в пользу истца следует взыскать 5000, 00 грн. денежного возмещения морального вреда.
Судебные расходы в соответствии со ст. 141 Гражданского процессуального кодекСу Украины возлагаются на ответчика пропорционально удовлетворенных требований.
На основании изложенного, руководствуясь ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76−78, 258−268, 273, 352−355 ГПК Украины, суд —
УХ В, А Л:
Иск особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «В. Н. Т. " о взыскании невыплаченной заработной платы при увольнении, средств за неиспользованный отпуск, денежной компенсации и морального шкоди- удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «В. Н. Т. " в пользу ОСОБА_1задолженность по невыплаченной заработной платы при увольнении и компенсацию за неиспользованный отпуск на общую сумму 37 111 (тридцать семь тысяч сто одиннадцать) рублей. 91 коп., За вычетом из этой суммы налогов, сборов и обязательных платежей.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «В. Н. Т. " в пользу особа_1 денежное возмещение причиненного ей морального вреда в размере 5000 (пять тысяч) рублей. 00 коп.
В удовлетворении остальных исковых требований — отказать.
Решение суда в части взыщетния задолженности по заработной плате в пределах суммы платежа за один месяц допустить к немедленному исполнению.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «В. Н. Т. " в пользу государства 768, 40 грн. судебного сбора.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «В. Н. Т. " в пользу особа_1 768, 40 грн. судебного сбора.
Ответчику направить копии заочного решения суда.
Решение может быть обжаловано Тернопольским городским судом Тернопольской области по письменному заявлению соотвидача, поданному в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре — если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда. Срок на подачу заявления о пересмотре заочного решения может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам.
В случае оставления заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения заочное решение может быть обжаловано в апелляционном порядке. В этом случае срок на апелляционное обжалование решения начинается отсчитываться с даты вынесения определения об оставлении заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения.
Апелляционная жалоба на заочное решение суда ответчиком подается в течение тридцати дней с даты вынесения определения об оставлении заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения в Тернопольский апелляционный суд или через Тернопольский меськрайонний суд Тернопольской области.
Апелляционная жалоба на решение суда участниками дела подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения Тернопольского апелляционного суда или через Тернопольский горрайонный суд Тернопольской области.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную часть решения суда или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного рения.
Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда — если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда. Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 Гражданского процессуального кодекса Украины.
Заочное решение суда набирае законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционной жалобы не было подано.
В случае подачи апелляционной жалобы решение суда, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истец особа_1, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика: номер_6, Место жительства: адрес_2.
Ответчик: Общество с ограниченной ответственностью «В. Н. Т. «, код егрпоу: 39085102, местонахождение: ул. [Д], 8., Г. Тернополь.
Полный текст решения суда составлено 10 декабря 2019.
Председательствующий судья и. Я. [Г.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
05.12.2019 Справа №607/24738/19
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого — судді Герчаківської О.Я.,
з участю секретаря судового засідання [Л.] І.В.,
позивача особа_1,
представника позивача, адвоката Романіва І.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в залі суду цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «В. Н. Т.» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, коштів за невикористану відпустку, грошової компенсації та моральної шкоди, —
В С Т, А Н О В И В:
особа_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «В. Н. Т.» (далі — ТОВ «В. Н. Т.») про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, коштів за невикористану відпустку, грошової компенсації та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02 листопада 2017 року наказом № 7 ТОВ «В. Н. Т.» її прийнято на постійну роботу, на посаду «бухгалтер», з окладом згідно штатного розкладу товариства. 12 грудня 2018 року наказом відповідача № 9 на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України позивача звільнено з роботи. З моменту звільнення з ТОВ «В. Н. Т.» з позивачем не проведений повний розрахунок по заробітній платі та виплаті відповідної компенсації, а також по виплаті за невикористану відпустку, на що неодноразово протягом 2018−2019 роках вказувалося відповідачу. На дату звільнення загальна заборгованість по заробітній платі за час роботи позивача у товаристві становить: 43 911, 40 грн., за мінусом сплати податків: (пдфо) — на суму: 7 904, 06 грн.; військового збору: 658, 69 грн., а остаточна сума до виплати на картку, на день звільнення, з урахуванням невикористаної щорічної відпустки становить: 35 348, 69 грн. Неодноразові звернення до ТОВ «В. Н. Т.» щодо виплати невиплачених коштів відповідачем ігноруюся. За період з січня 2018 року до грудня 2018 року ТОВ «В. Н. Т.» повинно було здійснити виплату компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату (враховуючи усі належні податкові відрахування) на загальну суму: 1763, 22 грн. Отже, загальна сума до виплати становить 37111, 91 грн., яка безпричинно не виплачена. Також особа_1 зазначає, що з грудня 2018 року по даний час вона постійно знаходиться в стані приниження, оскільки на неодноразові прохання по телефону виплатити заробітну плату директор товариства особа_2 в зневажливій формі безпричинно насміхався над позивачем та говорив, що вона нічого не доб`ється, є ніким і що в неї нічого не вийде, а також й те, що він може нехтувати усі закони і чинити усе на власний розсуд. Таким чином, через приниження особа_1 переживає постійне відчуття несправедливості та безкарності відносно дій директора ТОВ «В. Н. Т.». Незаконні дії відповідача щодо порушення прав позивача, не обмежувалися лише єдиною вимогою позивача. Ще у березні 2019 року, за заявою особа_1, повноважні працівники управління держпраці у Тернопільській області намагалися здійснити перевірку за фактом не виплати товариством коштів, однак ТОВ «В. Н. Т.» здійснювалися перешкоди та навмисне недопущення працівників названого управління до проведення інспекційного відвідування товариства за фактами, висвітленими у предметі позову. Позивач зазнала та продовжує зазнавати значних моральних збитків, пов`язаних зі стресами від скоєного та його наслідків, оскільки їй спричинено моральні страждання, які полягають у негативних щоденних думках та спогадах, недовірі до людей, які можуть обманути її, страх можливого повторення події, насторога, тривога, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, постійний пошук додаткового захисту, дратівливість, реакції замикання, почуття образи, обурення, приниження людської гідності та відчуття несправедливості у суспільстві, переживання щодо своєї соціальної репутації. Бездіяльність та винятковий цинізм керівництва ТОВ «В. Н. Т.» принижують честь та гідність позивача. Причинно-наслідковим фактором неправомірних дій відповідача є те, що він залишив особа_1 без засобів до існування, враховуючи те, що невиплата їй законно відпрацьованих коштів у товаристві, спричинила великі проблеми у її молодій сім`ї, так як позивач заробляла кошти у товаристві не лише для себе, але й для свого чоловіка, який є інвалідом дитинства 3-ої групи та якому необхідна щорічна реабілітація, що виявилося неможливим за відсутністю коштів, які не були виплачені. Рідний батько особа_1 важко хворий з діагнозом: злоякісне новоутворення гортані, якому уся сім`я теж намагається надати будь-яку допомогу, але внаслідок неправомірних дій ТОВ «В. Н. Т.», що полягають у позбавленні її коштів, позивач не змогла достатньо допомогти своїм близьким людям.
З урахуванням викладеного, особа_1 просить суд стягнути з ТОВ «В. Н. Т.» на користь позивача заборгованість з невиплаченої заробітної плати при звільненні, кошти за невикористану відпустку та відповідну компенсацію, згідно розрахунку на загальну суму 37111, 91 грн., стягнути з ТОВ «В. Н. Т.» на користь особа_1 моральну шкоду в розмірі 20000, 00 грн.
30 жовтня 2019 року суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області відкрито провадження по цивільній справі за позовом особа_1 до ТОВ «В. Н. Т.» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, коштів за невикористану відпустку, грошової компенсації та моральної шкоди. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач особа_1 та представник позивача, адвокат Романів І.Т. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ТОВ «В. Н. Т.» в судове засідання не з`явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, відзиву не подав.
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
Заслухавши доводи учасників судового розгляду, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх [censored] суд встановив наступне.
Згідно записів у трудовій книжці номер_1 особа_1 остання 02 листопада 2017 року прийнята на посаду бухгалтера у ТОВ «В. Н. Т.». Про дане свідчить також наказ № 7 «Про прийняття на постійну роботу» від 02 листопада 2017 року.
У відповідності до наказу № 13 «Про затвердження штатного розпису» від 11 червня 2018 року, виданого ТОВ «В. Н. Т.», затверджено і введено в дію з 12 червня 2018 року штатний розпис у кількості вісім штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 44 500 грн. Зокрема бухгалтеру встановлено заробітну плату у розмірі 7000 грн.
12 грудня 2018 року позивач звільнена з роботи за згодою сторін (наказ № 19 від 12 грудня 2019 року).
В судовому засіданні встановлено, що 04 березня 2019 року особа_1 зверталася із письмовою заявою до Управління Держпраці у Тернопільській області з приводу порушень її трудових прав посадовими особами ТОВ «В. Н. Т.»
Із відповіді Управління Держпраці у Тернопільській області № 1131/01−05−4.3/19 від 26 березня 2019 року слідує, що Управління розглянуло заяву позивача. Відповідно до письмової інформації, наданої на запит Управління Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, позивач перебувала в трудових відносинах з TOB «В. Н. Т.» в 2018 році, в період з січня по листопад. З метою якісного і всебічного з`ясування обставин, викладених у зверненні особа_1, Управлінням здійснено спробу проведення інспекційного відвідування у TOB «В. Н. Т.» за місцем його знаходження (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а саме: адреса_1. За вказаною адресою, інспекторам праці не вдалося потрапити в приміщення товариства, оскільки вхідні двері були зачинені, посадових осіб товариства не виявлено. Враховуючи те, що жодного документу необхідного для проведення інспекційного відвідування з питань дотримання вимог законодавства про працю надано не було, складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та Вимогу про надання документів, які надіслано за адресою товариства рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Вищевказаною Вимогою зобов`язано керівника TOB «В. Н. Т.» особа_2 у строк до 17 год. 00 хв. 18 березня 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. Документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування та розгляду звернення, надані не були. З метою проведення інспекційного відвідування TOB «В. Н. Т.» 19 березня 2019 року був здійснений повторний вихід за місцем його знаходження Дорошенка адреса_1. За вказаною адресою, інспекторам праці знову не вдалося потрапити до товариства, оскільки вхідні двері були зачинені, посадових осіб не виявлено. В зв`язку із невиконанням Вимоги про надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування, складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування. Враховуючи викладене вище, здійснити перевірку викладеної позивачем у зверненні інформації не є можливим. За фактом недопущення до проведення інспекційного відвідування, створення перешкод у його проведенні, у відношенні TOB «В. Н. Т.», Управлінням вживаються заходи впливу відповідно до наданих повноважень.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податку про суми виплачених доходів та утриманих податків № 243 від 08 жовтня 2019 року особа_1 за період з 1 кварталу 2017 року по 2 квартал 2019 року станом на 02 жовтня 2019 року отримувала доходи з таких джерел: 1 та 2 квартал 2017 року від СПД номер_2 заробітна плата в сумі 9900, 00 грн. та 9900 грн.; 3 квартал 2017 року від ТМРЦЗ державну та соціальну матеріальну допомогу в сумі 330, 32 грн. та від СПД номер_2 заробітну плату в сумі 3300, 00 грн.; 4 квартал 2017 року від ТМРЦЗ державну та соціальну матеріальну допомогу в сумі 2626, 06 грн. та від ТОВ «В. Н. Т.» заробітну плату в сумі 7818, 18 грн.; 1 та 2 квартали 2018 року від ТОВ «В. Н. Т.» заробітну плату в сумі 2928, 57 грн. та 19000, 00 грн.; 3 квартал 2018 року інформація про доходи відсутня; 4 квартал 2018 року та 1 квартал 2019 року від ТОВ «Сахара» заробітну плату в сумі 2533, 73 грн. та 2585, 47 грн.; 1 та 2 квартали 2019 року від СПД номер_3 заробітну плату в сумі 7302, 75 грн. та 12519, 00 грн.
Вказані відомості відповідають інформації, яка надана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-7, Форма ОК-5), індивідуальні відомості про застраховану особу — особа_1, дата формування виписок: 13 вересня 2019 року.
03 жовтня 2019 року особа_1 звернулася до директора ТОВ «В. Н. Т.» із листом-вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі, однак вказана вимога виконана не була, що і стало причиною звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.
Згідно свідоцтва про шлюб, виданого 06 серпня 2016 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, 06 серпня 2016 року позивач зареєструвала шлюб із особа_3.
Як слідує з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 342 529 та пенсійного посвідчення серії номер_4, виданого 17 березня 2015 року Пенсійним фондом України, чоловік позивача особа_3 є інвалідом третьої групи з дитинства.
Витяг з медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення від 16 квітня 2019 року наданий КНП «лорлдц» Онкологічне-хірургічне відділення (голова, шия), особа_4 04 квітня 2019 року був госпіталізований у вказаний лікувальний заклад з злоякісним новоутворенням гортані. Рецидив після ТГТ у 2015 році.
особа_4 є батьком позивача, яка після одруження змінила прізвище на « особа_1 «, що вбачається із свідоцтва про народження серія номер_5 від 27 лютого 1992 року, виданого відділом загсу міськвиконкому м. Тернопіль.
З врахування встановлених обставин, суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який полягає в тому, що суд не має права виходити за межі вимог сторін (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
За змістом статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Згідно частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
В силу статті 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносись рішення по суті спору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно наданої позивачем зведеної розрахункової відомості нарахування та виплати заробітної плати за період з 02 листопада 2017 року по 12 грудня 2018 року, розрахунку компенсації за невикористану відпустку, на дату звільнення, загальна заборгованість ТОВ «В. Н. Т.» по заробітній платі за час роботи особа_1 у товаристві становить: 43 911, 40 грн., за мінусом сплати податків: ПДФО — на суму 7904, 06 грн.; 658, 69 грн. військового збору. Відтак, остаточна сума заборгованості, з урахуванням невикористаної позивачем щорічної відпустки, становить: 35 348, 69 грн.
За період з січня 2018 року до грудня 2018 року ТОВ «В. Н. Т.» також повинно здійснити виплату позивачу компенсацію індексації за несвоєчасно виплачену заробітну плату (враховуючи усі належні податкові відрахування) на загальну суму: 1763, 22 грн.
За наведених вище обставин, беручи до уваги встановлені законодавством гарантії нарахування, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з невиплаченої заробітної плати при звільненні та компенсацію за невикористану відпустку на загальну суму 37 111 грн. 91 коп., із вирахуванням з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів.
Зроблений судом висновок про необхідність вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів ґрунтується на тому, що здійснивши розрахунок належної до виплати заборгованості із заробітної плати та інших виплат позивач не врахувала розмір єдиного соціального внеску (єсв). При звільненні працівника ЄСВ нараховується за ставкою 22% на фактично нараховану зарплату незалежно від її розміру, але з урахуванням максимальної величини бази нарахування.
Що стосується заявленої особа_1 вимоги про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.
Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 (далі по тексту — [П.] Пленуму), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Статтею 237−1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Водночас, п. 13 Постанови Пленуму встановлено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, оцінивши докази в їх [censored] при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує характер, обсяг та тривалість страждань особа_1 у зв`язку з невиплатою їй заробітної плати та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що з відповідача в користь позивача слід стягнути 5000, 00 грн. грошового відшкодування моральної шкоди.
Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76−78, 258−268, 273, 352−355 ЦПК України, суд, —
УХ В, А Л И В:
Позов особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «В. Н. Т.» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, коштів за невикористану відпустку, грошової компенсації та моральної шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В. Н. Т.» на користь особа_1 заборгованість з невиплаченої заробітної плати при звільненні та компенсацію за невикористану відпустку на загальну суму 37 111 (тридцять сім тисяч сто одинадцять) грн. 91 коп., із вирахуванням з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В. Н. Т.» на користь особа_1 грошове відшкодування завданої їй моральної шкоди в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог — відмовити.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В. Н. Т.» на користь держави 768, 40 грн. судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В. Н. Т.» на користь особа_1 768, 40 грн. судового збору.
Відповідачу направити копії заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів здати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: номер_6, місце проживання: адреса_2.
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «В. Н. Т.», код єдрпоу: 39085102, місцезнаходження: вул. Дорошенка, 8, м. Тернопіль.
Повний текст рішення суду складено 10 грудня 2019 року.
Головуючий суддяО. Я. Герчаківська
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы
05.12.2019 Дело №607 / 24738/19
м. Тернополь
Тернопольский горрайонный суд в составе:
председательствующего — судьи [Г.] А.Я.,
при секретаре судебного заседания [Л.] И.В.,
истца особа_1
представительа истца, адвоката [Р.] И.Т.,
рассмотрев в открытом судебном заседании. Тернополе в зале суда гражданское дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «В. Н. Т. " о взыскании невыплаченной заработной платы при увольнении, средств за неиспользованный отпуск, денежной компенсации и морального вреда, —
В С Т, А Н О В И Л:
особа_1 обратилась в суд с иском к Обществу с ограниченной ответственностью «В. Н. Т. " (Далее — ООО «В. Н. Т.») о взыщетния невыплаченной заработной платы при увольнении, средств за неиспользованный отпуск, денежной компенсации и морального вреда.
Исковые требования обосновывает тем, что 2 ноября 2017 приказом № 7 ООО «В. Н. Т. " она принята на постоянную работу, на должность «бухгалтер», с окладом согласно штатного расписания общества. 12 декабря 2018 приказом ответчика № 9 на основании п. 1 ст. 36 КЗоТ Украины истца уволили с работы. С момента освобождения от ООО «В. Н. Т. " с истцом произведен полный расчунок по заработной плате и выплате соответствующей компенсации, а также по выплате за неиспользованный отпуск, на что неоднократно в течение 2018−2019 годах указывалось ответчику. На дату увольнения общая задолженность по заработной плате за время работы истца в обществе составляет 43 911, 40 грн., За минусом уплаты налогов: (ндфл) — на сумму 7 904, 06 грн .; военного сбора: 658, 69 грн., а окончательная сумма к выплате на карточку, на день увольнения, с учетом неиспользованного ежегодного отпустки составляет 35 348, 69 грн. Неоднократные обращения в ООО «В. Н. Т. " по выплате невыплаченных средств ответчиком игноруюся. За период с января 2018 году до декабря 2018 ООО «В. Н. Т. " должно было осуществить выплату компенсации за несвоевременно выплаченную заработную плату (включая все необходимые налоговые отчисления) на общую сумму: 1763, 22 грн. Таким образом, общая сумма к выплате составляет 37111, 91 грн., Которая беспричинно не выплачена. Также особа_1 отмечает, что с декабря 2018 года по настоящее время вов постоянно находится в состоянии унижения, поскольку на неоднократные просьбы по телефону выплатить заработную плату директор общества особа_2 в уничижительной форме беспричинно насмехался над истцом и говорил, что она ничего не добьется, никем и у нее ничего не получится, а также и то, что он может пренебрегать все законы и поступать все по своему усмотрению. Таким образом, через унижения особа_1 переживает постоянное чувство несправедливости и безнаказанности в отношении действий директора ООО «В. Н. Т. «. незакны действия ответчика о нарушении прав истца, не ограничивались только единственным требованием истца. Еще в марте 2019 года, по заявлению особа_1, полномочные сотрудники управления Гоструда в Тернопольской области пытались осуществить проверку по факту не выплатит обществом средств, однако ООО «В. Н. Т. " осуществлялись препятствия и умышленно недопущения работников названного управления к проведению инспекционного посещения общества по фактам, освещенными в предмете иска. Истец претерпела и опродолжайте испытывать значительные морального ущерба, связанных со стрессами от совершенного и его последствий, поскольку ей вызвано нравственные страдания, заключающиеся в негативных ежедневных мыслях и воспоминаниях, недоверии к людям, которые могут обмануть ее, страх возможного повторения события, настороженность, тревога, временная оторванность от активной социальной жизни, снижен и неустойчивое настроение, нарушение сна, эмоциональное напряжение, нервозность, постоянный поиск дополнительной защиты, раздражительность, реакции замыкания, чувство обиды, возмущения, унижения человеческого достоинства и ощущение несправедливости в обществе, переживания по поводу своей социальной репутации. Бездействие и исключительный цинизм руководства ООО «В. Н. Т. " унижают честь и достоинство истца. Причинно-следственной фактором неправомерных действий ответчика является то, что он оставил особа_1 без средств к существованию, учитывая то, что невыплата ей законно отработанных средств в обществе, вызвала большие проблемы в ее молодой семьи, так как истец заробляла средства в обществе не только для себя, но и для своего мужа, который является инвалидом детства 3-й группы и которому необходима ежегодная реабилитация, что оказалось невозможным из-за отсутствия средств, не были выплачены. Родной отец особа_1 тяжело болен с диагнозом: злокачественное новообразование гортани, которому вся семья тоже пытается оказать любую помощь, но в результате неправомерных действий ООО «В. Н. Т. «, состоящие в лишении ее средств, истец не смогла достаточно помочь своим близким народям.
С учетом изложенного, особа_1 просит суд взыскать с ООО «В. Н. Т. " в пользу истца задолженность по невыплаченной заработной платы при увольнении, средства за неиспользованный отпуск и соответствующую компенсацию, согласно расчета на общую сумму 37111, 91 грн., взыскать с ООО «В. Н. Т. " в пользу особа_1 моральный ущерб в размере 20000, 00 грн.
30 октября 2019 судьей Тернопольского горрайонного суда Тернопольской области открыто производство по гражданскому делу по иску ЛИЦО_1к ООО «В. Н. Т. " о взыскании невыплаченной заработной платы при увольнении, средств за неиспользованный отпуск, денежной компенсации и морального вреда. Постановлено рассмотрение дела проводить в порядке упрощенного искового производства.
Истец особа_1 и представитель истца, адвокат [Р.] И.Т. в судебном заседании исковые требования поддержали по основаниям, изложенным в исковом заявлении, просили удовлетворить в полном объеме.
Представитель ответчика ООО «В. Н. Т. " в судебное заседание не явился с неизвестной на то суда причине, хотя о времени и месте судебного заседания извещен надлежащим образом, отзыва не представил.
Суд считает, что ответчик о дате и времени рассмотрения дела извещен надлежащим образом, о причинах своей неявки суду не сообщил, поэтому в соответствии со ст. 280 ГПК Украины, дело следует решить на основании имеющихся доказательств и вынести заочное решение.
Заслушав доводы участников судебного разбирательства, проверив и оценив имеющиеся в деле доказательства в их совокупности, суд следующее.
Согласно записей в трудовой книжке номер_1 особа_1 последняя 2 ноября 2017 принята на должность бухгалтера в ООО «В. Н. Т. «. О данном свидетельствует также приказ № 7 «О принятии на постоянную работу» от 2 ноября 2017.
В соответствии с приказом № 13 «Об утверждении штатного расписания» от 11 июня 2018 года, выданного ООО «В. Н. Т. «, утвержден и введен в действие с 12 июня 2018 штатное расписание в количестве восемь штатных единиц с месячным фондом заработной платы 44 500 грн. В частности бухгалтеру установлено заработную плату в размере 7000 грн.
12 декабря 2018 истец уволена с работы по соглашению сторон (приказ № 19 от 12 декабря 2019).
В судебном заседании установлено, что 4 марта 2019 особа_1 обращалась с письменным заявлением в Управление Гоструда в Тернопольской области по поводу нарушений ее трудовых прав должностными лицами ООО «В. Н. Т. "
Из ответа Управления Гоструда в Тернопольской области № 1131 / 01−05−4.3 / 19 от 26 марта 2019 следует, что Управлениерассмотрело заявление истца. Согласно письменной информации, предоставленной на запрос Управления Главным управлением Пенсионного фонда Украины в Тернопольской области, истец находилась в трудовых отношениях с TOB «В. Н. Т. " в 2018 году, в период с января по ноябрь. С целью качественного и всестороннего выяснения обстоятельств, изложенных в обращении особа_1, Управлением предпринята попытка проведения инспекционного посещения в TOB «В. Н. Т. " по месту его нахождения (адресу, указанному в Едином государственномв реестре юридических лиц и физических лиц-предпринимателей и общественных формирований), а именно: адрес_1. По указанному адресу, инспекторам труда не удалось попасть в помещение общества, поскольку входные двери были закрыты, должностных лиц общества не обнаружено. Учитывая то, что ни одного документа необходимого для проведения инспекционного посещения по вопросам соблюдения требований законодательства о труде предоставлено не было, составлен Акт о невозможности проведения инспекционного посещения и Требование о надання документов, отправлено по адресу общества заказным письмом с уведомлением о вручении. Вышеуказанным требованиям обязано руководителя TOB «В. Н. Т. " особа_2 в срок до 17 час. 00 мин. 18 марта 2019 предоставить документы, необходимые для проведения инспекционного посещения. Документы, необходимые для проведения инспекционного посещения и рассмотрения обращения, предоставлены не были. С целью проведения инспекционного посещения TOB «В. Н. Т. " 19 марта 2019 был осуществлен повторныйвыход по месту его нахождения [Д.] адрес_1. По указанному адресу, инспекторам труда снова не удалось попасть в общество, поскольку входные двери были закрыты, должностных лиц не обнаружено. В связи с невыполнением требования о предоставлении документов, необходимых для проведения инспекционного посещения, составлен Акт о невозможности проведения инспекционного посещения. Учитывая вышеизложенное, осуществить проверку изложенной истцом в обращении информации не представляется возможным. По факту недопущення к проведению инспекционного посещения, создания препятствий в его проведении, в отношении TOB «В. Н. Т. «, Управлением принимаются меры воздействия в соответствии с предоставленными полномочиями.
Согласно сведений из Государственного реестра физических лиц-налогоплательщиков о суммах выплаченных доходов и удержанных налогов № 243 от 8 октября 2019 особа_1 за период с 1 квартала 2017 по 2 квартал 2019 по состоянию на 2 октября 2019 получала доходы из следующих источников: 1 и 2 квартал 2017 от спдномер_2 заработная плата в сумме 9900, 00 грн. и 9900 грн .; 3 квартал 2017 от ТМРЦЗ государственную и социальную материальную помощь в сумме 330, 32 грн. и от СПД номер_2 заработную плату в сумме 3300, 00 грн .; 4 квартал 2017 от ТМРЦЗ государственную и социальную материальную помощь в сумме 2626, 06 грн. и от ООО «В. Н. Т. " заработную плату в сумме 7818, 18 грн .; 1 и 2 кварталы 2018 от ООО «В. Н. Т. " заработную плату в сумме 2928, 57 грн. и 19000, 00 грн .; 3 квартал 2018 информация о доходахотсутствует; 4 квартал 2018 и 1 квартал 2019 от ООО «Сахара» заработную плату в сумме 2533, 73 грн. и 2585, 47 грн .; 1 и 2 кварталы 2019 от СПД номер_3 заработную плату в сумме 7302, 75 грн. и 12519, 00 грн.
Указанные сведения соответствуют информации, предоставленной Главным управлением Пенсионного фонда Украины в Тернопольской области из Реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования (Форма ОК-7, Форма ОК-5), индивидуальные сведения про застрахованное лицо — особа_1, дата формирования выписок: 13 сентября 2019 года.
3 октября 2019 особа_1 обратилась к директору ООО «В. Н. Т. " с письмом-требованием о выплате задолженности по заработной плате, однако указанное требование выполнено не было, что и стало причиной обращения истца в суд за защитой своих нарушенных прав.
Согласно свидетельства о браке, выданного 6 августа 2016 Тернопольским городским отделом государственной регистрации актов гражданского состояния Главного территориального управния юстиции в Тернопольской области, 6 августа 2016 истец зарегистрировала брак с лицо_3.
Как следует из справки к акту осмотра медико-социальной экспертной комиссией серии АВ № 342 529 и пенсионного удостоверения серии номер_4, выданного 17 марта 2015 Пенсионным фондом Украины, человек истца лицо_3 является инвалидом третьей группы с детства.
Выдержка из медицинской карты стационарного больного злокачественное новообразование от 16 апреля 2019 предоставлен КНП «лорлдц» Онкологическое-хирургическое отделения (голова, шея), особа_4 4 апреля 2019 был госпитализирован в указанный лечебное учреждение с злокачественным новообразованием гортани. Рецидив после ТГТ в 2015 году.
особа_4 является отцом истца, которая после свадьбы сменила фамилию на «особа_1», что следует из свидетельства о рождении серия номер_5 от 27 февраля 1992 года, выданного отделом загса горисполкома г.. Тернополь.
С учета установленных обстоятельств, суд считает, что к возникшим между сторонами правоотношений следует применить следующие нормы процессуального и материального права.
В соответствии со ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов.
Согласно ст. 81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений.
В гражданском судопроизводстве действует принцип диспозитивности, который заключается в том, что суд не вправе выходить за пределы требований сторон (Ч. 1 ст. 13 ГПК Украины).
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который он свободно соглашается. Использование принудительного труда запрещается. Гражданам гарантируется защита от незаконного увольнения.
По смыслу статьи 1 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает працивникови за выполненную им работу. Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия.
Согласно части 1 статьи 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
В силу статьи 22 настоящего Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в односторонньому порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии со статьей 47 КЗоТ Украины работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
При увольнении работника выплаата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при нильненни, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму (статья 116 КЗоТ Украины).
При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который виносисьрешение по существу спора.
В соответствии с частями 1, 2 статьи 233 КЗоТ Украины работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении — в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки.
Согласно предоставленной истцом сводной расчетной ведомости нараления и выплаты заработной платы за период с 2 ноября 2017 по 12 декабря 2018, расчета компенсации за неиспользованный отпуск, на дату увольнения, общая задолженность ООО «В. Н. Т. " по заработной плате за время работы особа_1 в обществе составляет 43 911, 40 грн., за минусом уплаты налогов: НДФЛ — на сумму 7904, 06 грн .; 658, 69 грн. военного сбора. Следовательно, окончательная сумма задолженности, с учетом неиспользованной истцом ежегодного отпуска, составляет 35 348, 69 грн.
Са период с января 2018 году до декабря 2018 ООО «В. Н. Т. " также должно осуществить выплату истцу компенсацию индексации за несвоевременно выплаченную заработную плату (включая все необходимые налоговые отчисления) на общую сумму: 1763, 22 грн.
При приведенных выше обстоятельств, принимая во внимание установленные законодательством гарантии начисления, суд пришел к выводу, что с ответчика в пользу истца подлежит взысканию задолженность по невыплаченной заработной платы при увольнении и компенсации за невыпользованы отпуск на общую сумму 37 111 грн. 91 коп., За вычетом из этой суммы налогов, сборов и обязательных платежей.
Сделанный судом вывод о необходимости вычета налогов, сборов и обязательных платежей основывается на том, что осуществив расчет причитающейся к выплате задолженности по заработной плате и других выплат истец не учла размер единого социального взноса (есв). При увольнении работника ЕСВ начисляется по ставке 22% на фактически начисленную зарплату незавежно от ее размера, но с учетом максимальной величины базы начисления.
Что касается заявленной особа_1 требования о взыскании морального вреда, судом установлено следующее.
В соответствии со статьей 23 ГК Украины лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Моральный вред возмещается деньгами, другим имуществом или другим способом. Моральный вред возмещается независимо от материального ущерба, подлежащего возмещению, и не связана с размером этого видшкодування.
Исходя из положений статьи 23 ГК Украины, при разрешении спора о возмещении морального вреда суду необходимо установить характер причиненного морального вреда, глубину и продолжительность моральных и физических страданий потерпевшего, наступление негативных изменений в его жизни, возможность восстановления состояния, которое имел потерпевший к несчастному случаю или профессионального заболевания.
Согласно разъяснений, содержащихся в пункте 9 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О судебной практике по деламо возмещении морального (неимущественного) вреда «от 31 марта 1995 №4 (далее — Постановление Пленума), размер возмещения морального (неимущественного) вреда суд определяет в пределах заявленных требований в зависимости от характера и объема причиненных истцу нравственных и физических страданий, с учетом в каждом конкретном случае степени вины ответчика и других обстоятельств. В частности учитываются характер и продолжительность страданий, состояние здоровья потерпевшего, тяжесть причиненного травмы, последствия телесныхповреждений, существенность вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях.
Статьей 237−1 КЗоТ Украины установлено, что возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий организации своей жизни. Порядок возмещения морального вреда определяется законодательством.
В то же время, п. 13 Постановления Пленума установлено, что при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконного увольнения или перевода, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных зв` связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обязанность по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Таким образом, оценив доказательства в их совокупности, при определении суммы морального вреда, подлежащего возмещению, суд учитывает, объем и продолжительность страданий особа_1 в связи с невыплатой ему заработной платы и исходя из принципов разумности, взвешенности и справедливости считает, что с ответчика в пользу истца следует взыскать 5000, 00 грн. денежного возмещения морального вреда.
Судебные расходы в соответствии со ст. 141 Гражданского процессуального кодекСу Украины возлагаются на ответчика пропорционально удовлетворенных требований.
На основании изложенного, руководствуясь ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76−78, 258−268, 273, 352−355 ГПК Украины, суд —
УХ В, А Л:
Иск особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «В. Н. Т. " о взыскании невыплаченной заработной платы при увольнении, средств за неиспользованный отпуск, денежной компенсации и морального шкоди- удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «В. Н. Т. " в пользу ОСОБА_1задолженность по невыплаченной заработной платы при увольнении и компенсацию за неиспользованный отпуск на общую сумму 37 111 (тридцать семь тысяч сто одиннадцать) рублей. 91 коп., За вычетом из этой суммы налогов, сборов и обязательных платежей.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «В. Н. Т. " в пользу особа_1 денежное возмещение причиненного ей морального вреда в размере 5000 (пять тысяч) рублей. 00 коп.
В удовлетворении остальных исковых требований — отказать.
Решение суда в части взыщетния задолженности по заработной плате в пределах суммы платежа за один месяц допустить к немедленному исполнению.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «В. Н. Т. " в пользу государства 768, 40 грн. судебного сбора.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «В. Н. Т. " в пользу особа_1 768, 40 грн. судебного сбора.
Ответчику направить копии заочного решения суда.
Решение может быть обжаловано Тернопольским городским судом Тернопольской области по письменному заявлению соотвидача, поданному в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре — если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда. Срок на подачу заявления о пересмотре заочного решения может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам.
В случае оставления заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения заочное решение может быть обжаловано в апелляционном порядке. В этом случае срок на апелляционное обжалование решения начинается отсчитываться с даты вынесения определения об оставлении заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения.
Апелляционная жалоба на заочное решение суда ответчиком подается в течение тридцати дней с даты вынесения определения об оставлении заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения в Тернопольский апелляционный суд или через Тернопольский меськрайонний суд Тернопольской области.
Апелляционная жалоба на решение суда участниками дела подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения Тернопольского апелляционного суда или через Тернопольский горрайонный суд Тернопольской области.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную часть решения суда или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного рения.
Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда — если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда. Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 Гражданского процессуального кодекса Украины.
Заочное решение суда набирае законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционной жалобы не было подано.
В случае подачи апелляционной жалобы решение суда, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истец особа_1, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика: номер_6, Место жительства: адрес_2.
Ответчик: Общество с ограниченной ответственностью «В. Н. Т. «, код егрпоу: 39085102, местонахождение: ул. [Д], 8., Г. Тернополь.
Полный текст решения суда составлено 10 декабря 2019.
Председательствующий судья и. Я. [Г.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
05.12.2019 Справа №607/24738/19
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого — судді Герчаківської О.Я.,
з участю секретаря судового засідання [Л.] І.В.,
позивача особа_1,
представника позивача, адвоката Романіва І.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в залі суду цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «В. Н. Т.» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, коштів за невикористану відпустку, грошової компенсації та моральної шкоди, —
В С Т, А Н О В И В:
особа_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «В. Н. Т.» (далі — ТОВ «В. Н. Т.») про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, коштів за невикористану відпустку, грошової компенсації та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02 листопада 2017 року наказом № 7 ТОВ «В. Н. Т.» її прийнято на постійну роботу, на посаду «бухгалтер», з окладом згідно штатного розкладу товариства. 12 грудня 2018 року наказом відповідача № 9 на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України позивача звільнено з роботи. З моменту звільнення з ТОВ «В. Н. Т.» з позивачем не проведений повний розрахунок по заробітній платі та виплаті відповідної компенсації, а також по виплаті за невикористану відпустку, на що неодноразово протягом 2018−2019 роках вказувалося відповідачу. На дату звільнення загальна заборгованість по заробітній платі за час роботи позивача у товаристві становить: 43 911, 40 грн., за мінусом сплати податків: (пдфо) — на суму: 7 904, 06 грн.; військового збору: 658, 69 грн., а остаточна сума до виплати на картку, на день звільнення, з урахуванням невикористаної щорічної відпустки становить: 35 348, 69 грн. Неодноразові звернення до ТОВ «В. Н. Т.» щодо виплати невиплачених коштів відповідачем ігноруюся. За період з січня 2018 року до грудня 2018 року ТОВ «В. Н. Т.» повинно було здійснити виплату компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату (враховуючи усі належні податкові відрахування) на загальну суму: 1763, 22 грн. Отже, загальна сума до виплати становить 37111, 91 грн., яка безпричинно не виплачена. Також особа_1 зазначає, що з грудня 2018 року по даний час вона постійно знаходиться в стані приниження, оскільки на неодноразові прохання по телефону виплатити заробітну плату директор товариства особа_2 в зневажливій формі безпричинно насміхався над позивачем та говорив, що вона нічого не доб`ється, є ніким і що в неї нічого не вийде, а також й те, що він може нехтувати усі закони і чинити усе на власний розсуд. Таким чином, через приниження особа_1 переживає постійне відчуття несправедливості та безкарності відносно дій директора ТОВ «В. Н. Т.». Незаконні дії відповідача щодо порушення прав позивача, не обмежувалися лише єдиною вимогою позивача. Ще у березні 2019 року, за заявою особа_1, повноважні працівники управління держпраці у Тернопільській області намагалися здійснити перевірку за фактом не виплати товариством коштів, однак ТОВ «В. Н. Т.» здійснювалися перешкоди та навмисне недопущення працівників названого управління до проведення інспекційного відвідування товариства за фактами, висвітленими у предметі позову. Позивач зазнала та продовжує зазнавати значних моральних збитків, пов`язаних зі стресами від скоєного та його наслідків, оскільки їй спричинено моральні страждання, які полягають у негативних щоденних думках та спогадах, недовірі до людей, які можуть обманути її, страх можливого повторення події, насторога, тривога, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, постійний пошук додаткового захисту, дратівливість, реакції замикання, почуття образи, обурення, приниження людської гідності та відчуття несправедливості у суспільстві, переживання щодо своєї соціальної репутації. Бездіяльність та винятковий цинізм керівництва ТОВ «В. Н. Т.» принижують честь та гідність позивача. Причинно-наслідковим фактором неправомірних дій відповідача є те, що він залишив особа_1 без засобів до існування, враховуючи те, що невиплата їй законно відпрацьованих коштів у товаристві, спричинила великі проблеми у її молодій сім`ї, так як позивач заробляла кошти у товаристві не лише для себе, але й для свого чоловіка, який є інвалідом дитинства 3-ої групи та якому необхідна щорічна реабілітація, що виявилося неможливим за відсутністю коштів, які не були виплачені. Рідний батько особа_1 важко хворий з діагнозом: злоякісне новоутворення гортані, якому уся сім`я теж намагається надати будь-яку допомогу, але внаслідок неправомірних дій ТОВ «В. Н. Т.», що полягають у позбавленні її коштів, позивач не змогла достатньо допомогти своїм близьким людям.
З урахуванням викладеного, особа_1 просить суд стягнути з ТОВ «В. Н. Т.» на користь позивача заборгованість з невиплаченої заробітної плати при звільненні, кошти за невикористану відпустку та відповідну компенсацію, згідно розрахунку на загальну суму 37111, 91 грн., стягнути з ТОВ «В. Н. Т.» на користь особа_1 моральну шкоду в розмірі 20000, 00 грн.
30 жовтня 2019 року суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області відкрито провадження по цивільній справі за позовом особа_1 до ТОВ «В. Н. Т.» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, коштів за невикористану відпустку, грошової компенсації та моральної шкоди. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач особа_1 та представник позивача, адвокат Романів І.Т. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ТОВ «В. Н. Т.» в судове засідання не з`явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, відзиву не подав.
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
Заслухавши доводи учасників судового розгляду, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх [censored] суд встановив наступне.
Згідно записів у трудовій книжці номер_1 особа_1 остання 02 листопада 2017 року прийнята на посаду бухгалтера у ТОВ «В. Н. Т.». Про дане свідчить також наказ № 7 «Про прийняття на постійну роботу» від 02 листопада 2017 року.
У відповідності до наказу № 13 «Про затвердження штатного розпису» від 11 червня 2018 року, виданого ТОВ «В. Н. Т.», затверджено і введено в дію з 12 червня 2018 року штатний розпис у кількості вісім штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 44 500 грн. Зокрема бухгалтеру встановлено заробітну плату у розмірі 7000 грн.
12 грудня 2018 року позивач звільнена з роботи за згодою сторін (наказ № 19 від 12 грудня 2019 року).
В судовому засіданні встановлено, що 04 березня 2019 року особа_1 зверталася із письмовою заявою до Управління Держпраці у Тернопільській області з приводу порушень її трудових прав посадовими особами ТОВ «В. Н. Т.»
Із відповіді Управління Держпраці у Тернопільській області № 1131/01−05−4.3/19 від 26 березня 2019 року слідує, що Управління розглянуло заяву позивача. Відповідно до письмової інформації, наданої на запит Управління Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, позивач перебувала в трудових відносинах з TOB «В. Н. Т.» в 2018 році, в період з січня по листопад. З метою якісного і всебічного з`ясування обставин, викладених у зверненні особа_1, Управлінням здійснено спробу проведення інспекційного відвідування у TOB «В. Н. Т.» за місцем його знаходження (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а саме: адреса_1. За вказаною адресою, інспекторам праці не вдалося потрапити в приміщення товариства, оскільки вхідні двері були зачинені, посадових осіб товариства не виявлено. Враховуючи те, що жодного документу необхідного для проведення інспекційного відвідування з питань дотримання вимог законодавства про працю надано не було, складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та Вимогу про надання документів, які надіслано за адресою товариства рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Вищевказаною Вимогою зобов`язано керівника TOB «В. Н. Т.» особа_2 у строк до 17 год. 00 хв. 18 березня 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. Документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування та розгляду звернення, надані не були. З метою проведення інспекційного відвідування TOB «В. Н. Т.» 19 березня 2019 року був здійснений повторний вихід за місцем його знаходження Дорошенка адреса_1. За вказаною адресою, інспекторам праці знову не вдалося потрапити до товариства, оскільки вхідні двері були зачинені, посадових осіб не виявлено. В зв`язку із невиконанням Вимоги про надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування, складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування. Враховуючи викладене вище, здійснити перевірку викладеної позивачем у зверненні інформації не є можливим. За фактом недопущення до проведення інспекційного відвідування, створення перешкод у його проведенні, у відношенні TOB «В. Н. Т.», Управлінням вживаються заходи впливу відповідно до наданих повноважень.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податку про суми виплачених доходів та утриманих податків № 243 від 08 жовтня 2019 року особа_1 за період з 1 кварталу 2017 року по 2 квартал 2019 року станом на 02 жовтня 2019 року отримувала доходи з таких джерел: 1 та 2 квартал 2017 року від СПД номер_2 заробітна плата в сумі 9900, 00 грн. та 9900 грн.; 3 квартал 2017 року від ТМРЦЗ державну та соціальну матеріальну допомогу в сумі 330, 32 грн. та від СПД номер_2 заробітну плату в сумі 3300, 00 грн.; 4 квартал 2017 року від ТМРЦЗ державну та соціальну матеріальну допомогу в сумі 2626, 06 грн. та від ТОВ «В. Н. Т.» заробітну плату в сумі 7818, 18 грн.; 1 та 2 квартали 2018 року від ТОВ «В. Н. Т.» заробітну плату в сумі 2928, 57 грн. та 19000, 00 грн.; 3 квартал 2018 року інформація про доходи відсутня; 4 квартал 2018 року та 1 квартал 2019 року від ТОВ «Сахара» заробітну плату в сумі 2533, 73 грн. та 2585, 47 грн.; 1 та 2 квартали 2019 року від СПД номер_3 заробітну плату в сумі 7302, 75 грн. та 12519, 00 грн.
Вказані відомості відповідають інформації, яка надана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-7, Форма ОК-5), індивідуальні відомості про застраховану особу — особа_1, дата формування виписок: 13 вересня 2019 року.
03 жовтня 2019 року особа_1 звернулася до директора ТОВ «В. Н. Т.» із листом-вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі, однак вказана вимога виконана не була, що і стало причиною звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.
Згідно свідоцтва про шлюб, виданого 06 серпня 2016 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, 06 серпня 2016 року позивач зареєструвала шлюб із особа_3.
Як слідує з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 342 529 та пенсійного посвідчення серії номер_4, виданого 17 березня 2015 року Пенсійним фондом України, чоловік позивача особа_3 є інвалідом третьої групи з дитинства.
Витяг з медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення від 16 квітня 2019 року наданий КНП «лорлдц» Онкологічне-хірургічне відділення (голова, шия), особа_4 04 квітня 2019 року був госпіталізований у вказаний лікувальний заклад з злоякісним новоутворенням гортані. Рецидив після ТГТ у 2015 році.
особа_4 є батьком позивача, яка після одруження змінила прізвище на « особа_1 «, що вбачається із свідоцтва про народження серія номер_5 від 27 лютого 1992 року, виданого відділом загсу міськвиконкому м. Тернопіль.
З врахування встановлених обставин, суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який полягає в тому, що суд не має права виходити за межі вимог сторін (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
За змістом статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Згідно частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
В силу статті 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносись рішення по суті спору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно наданої позивачем зведеної розрахункової відомості нарахування та виплати заробітної плати за період з 02 листопада 2017 року по 12 грудня 2018 року, розрахунку компенсації за невикористану відпустку, на дату звільнення, загальна заборгованість ТОВ «В. Н. Т.» по заробітній платі за час роботи особа_1 у товаристві становить: 43 911, 40 грн., за мінусом сплати податків: ПДФО — на суму 7904, 06 грн.; 658, 69 грн. військового збору. Відтак, остаточна сума заборгованості, з урахуванням невикористаної позивачем щорічної відпустки, становить: 35 348, 69 грн.
За період з січня 2018 року до грудня 2018 року ТОВ «В. Н. Т.» також повинно здійснити виплату позивачу компенсацію індексації за несвоєчасно виплачену заробітну плату (враховуючи усі належні податкові відрахування) на загальну суму: 1763, 22 грн.
За наведених вище обставин, беручи до уваги встановлені законодавством гарантії нарахування, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з невиплаченої заробітної плати при звільненні та компенсацію за невикористану відпустку на загальну суму 37 111 грн. 91 коп., із вирахуванням з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів.
Зроблений судом висновок про необхідність вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів ґрунтується на тому, що здійснивши розрахунок належної до виплати заборгованості із заробітної плати та інших виплат позивач не врахувала розмір єдиного соціального внеску (єсв). При звільненні працівника ЄСВ нараховується за ставкою 22% на фактично нараховану зарплату незалежно від її розміру, але з урахуванням максимальної величини бази нарахування.
Що стосується заявленої особа_1 вимоги про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.
Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 (далі по тексту — [П.] Пленуму), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Статтею 237−1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Водночас, п. 13 Постанови Пленуму встановлено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, оцінивши докази в їх [censored] при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує характер, обсяг та тривалість страждань особа_1 у зв`язку з невиплатою їй заробітної плати та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що з відповідача в користь позивача слід стягнути 5000, 00 грн. грошового відшкодування моральної шкоди.
Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76−78, 258−268, 273, 352−355 ЦПК України, суд, —
УХ В, А Л И В:
Позов особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «В. Н. Т.» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, коштів за невикористану відпустку, грошової компенсації та моральної шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В. Н. Т.» на користь особа_1 заборгованість з невиплаченої заробітної плати при звільненні та компенсацію за невикористану відпустку на загальну суму 37 111 (тридцять сім тисяч сто одинадцять) грн. 91 коп., із вирахуванням з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В. Н. Т.» на користь особа_1 грошове відшкодування завданої їй моральної шкоди в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог — відмовити.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В. Н. Т.» на користь держави 768, 40 грн. судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В. Н. Т.» на користь особа_1 768, 40 грн. судового збору.
Відповідачу направити копії заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів здати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: номер_6, місце проживання: адреса_2.
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «В. Н. Т.», код єдрпоу: 39085102, місцезнаходження: вул. Дорошенка, 8, м. Тернопіль.
Повний текст рішення суду складено 10 грудня 2019 року.
Головуючий суддяО. Я. Герчаківська
-
✓ ПреимуществаПереваг ніяких немає Далее →✗ НедостаткиНедостатки даной работы, тяжелая физическая праця, разгрузка фур и загрузка Пропрацював 1 месяц, выплатили только за пару дней, остальную часть не выплатили Эту работу на этой фирме не рекомендую, так как вас в любом случае обманут и не выплатят зарплату за все дни, которые вы пропрацюете . Далее →
-
✓ ПреимуществаРобота була нормально часто треба було залишитись довше бо не встигали загрузити або вигрузити машину але за додаткові години нам платили. Далее →✗ НедостаткиДобрий день чи вечір. Я працівник складу CW23, якого повідомили на початку вересня, що склад буде закрито. Ми працюємо останній місяць, ми ходили на роботу по 23 вересня. Після того нам сказали, що можна не виходити, бо склад буде закрито тільки один день, коли буде машина, щоб забрати інструменти, і то ми не виходили. Вийшли наші комірники. Після того ми чекали 1 місяць на матеріальну допомогу, при тому, що нам сказали 2−3 неділі. Після того, як ми отримали матеріальну допомогу, нам залишилось ще частина зарплати (бо як на 21 вересня ми отримали тільки аванс від ЗП), і тут ми всі дізнаємося, що нам її ніхто не дасть, бо через одну людину в СБ, яка повідомила вище начальству. Ми сиділи на складі і нічого не робили (але ми були на роботі, а те, що машин не було, то вже не наші проблеми). Нам скоротили робочі дні, і фірма скоротила собі витрати на 9 людей. •16 робочих днів — це 128 годин = 4864 грн •місячна премія 6895 грн •11 днів відпустки — це 4587 грн Все разом мало вийти +/- 16 795 грн А по факту прийшло: •Аванс в розмірі 2692 грн... Далее →