ТОВ "ЖИТОМИРСЬКИЙ АВТОДОР": невыплата зарплаты
Баранівський районний суд Житомирської області
Справа № 273/145/20
Провадження № 2/273/86/20
рішення
іменем україни
07 квітня 2020 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань [С.] В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський автодор», код эдрпоу 41938723, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку, —
встановив:
21.01.2020 року позивач особа_1 звернувся до суду з позовом, який згодом уточнив, в якому просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський автодор», код єдрпоу 41938723, на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 21443, 31 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1791, 66 грн., середній заробіток за час затримки проведення повного розрахунку за період з 01 жовтня 2019 року по 20 лютого 2020 року за 99 робочих днів в сумі 19214, 91 грн., а якщо підприємство не проведе повного розрахунку до дня розгляду справи — стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з 194, 09 грн. середньої заробітної плати, помноженої на кількість робочих днів затримки розрахунку за період з 01.10.2019 року по день ухвалення судом рішення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 18.03.2019 року по 30.09.2019 року він працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Житомирський автодор». Згідно з наказом №46-к від 30.09.2019 року його було звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
За період роботи з березня 2019 року по вересень 2019 року йому було нараховано заробітної плати в сумі 27151, 20 грн., за вказаний період відповідачем частково виплачено позивачу заробітну плату в сумі 5709, 89 грн., отже на день звільнення, станом на 30.09.2019 року, відповідач перед позивачем має заборгованість по заробітній платі на загальну суму 21443, 20 грн., яка не виплачена відповідачем в останній день його роботи в повному обсязі і непогашена дотепер. Також, йому не було виплачено компенсацію за невикористані 13(тринадцять) календарних днів основної щорічної оплачуваної відпустки в сумі 1791, 66 грн. (сума нарахованої заробітної плати 27151, 20 грн. поділена на 197 календарних днів, за відпрацьований період з 18.03.2019 року по 30.09.2019 року, та помножена на 13 календарних днів, що становить у підсумку 1791, 66 грн.). У день звільнення, що був робочим днем, підприємство повного розрахунку з ним не провело, хоч мало сплатити йому заборгованість по заробітній платі в сумі 21443, 31 грн. та 1791, 66 грн. — компенсації за невикористану відпустку. За вказаних обставин, позивач також просить стягнути з відповідача на його користь окрім заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, відповідно до ст. ст. 116, 117 КЗпП України, середній заробіток за затримку розрахунку за період з 01 жовтня 2019 року по 20 лютого 2020 року за 99 робочих дні в сумі 19214, 91 грн., а якщо підприємство не проведе повного розрахунку до дня розгляду справи — стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з 194, 09 грн. середньої заробітної плати, помноженої на кількість робочих днів затримки розрахунку за період з 01.10.2019 року по день ухвалення судом рішення. Оскільки, відповідач не бажає добровільно виплатити йому заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку та середній заробітку за затримку повного розрахунку, тому за таких обставин він звернувся до суду за захистом своїх трудових прав.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу до суду не надходило.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський автодор», код эдрпоу 41938723, — адвокат [Л.] Юлія Володимирівна подала до суду 11.03.2020 року відзив на позовну заяву, в якому вона заперечувала проти позову, просила відмовити в його задоволенні. Свої заперечення обґрунтовує тим, що у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці товариства останнє прийняло рішення про встановлення з 27.05.2019 року зменшення кількості годин роботи протягом робочого дня і кількості днів роботи, а саме 2 (дві) години на день у вівторок та середу з 08:00 год. до 10:00 год., про що 21.03.2019 року було видано наказ №23-од, з яким позивач ознайомився 22.03.2019 року. Позивач особа_1 подав заяву 12.05.2019 року про надання згоди на продовження роботи при змінених істотних умовах праці на підприємстві. За даними обліку робочого часу позивач у квітні 2019 року працював 20 днів, у травні 2019 року — 4 дні у зв`язку з перебуванням у додатковій неоплачуваній відпустці, з червня 2019 по вересень 2019 року по 8 днів щомісячно. Відповідно до відпрацьованого часу, за період з 18.03.2019 року по 30.09.2019 року, позивачу була нарахована заробітна плата, разом із компенсацією за 13 днів невикористаної щорічної оплачуваної відпустки в сумі 679, 64 грн., — 9206, 36 грн. та виплачена останньому за вирахуванням обов`язкових податків та зборів в сумі 1795, 25 грн. Додатково зазначає, що надана позивачем довідка форми ОК-5, видана Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Житомирській області, свідчить лише про сплату єдиного соціального внеску, тому відповідно до ст.ст. 4, 7, 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», згідно з якими у разі якщо база нарахування єдиного соціального внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного соціального внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску, не може бути належним та допустимим доказом про розмір заборгованості по заробітній платі. Оскільки, товариство своєчасно виплатило позивачу заробітну плату та компенсацію за невикористані дні основної щорічної оплачуваної відпустки, тому просить відмовити в задоволенні позову.
Від позивача особа_1 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якій він додатково зазначив, що обставини щодо фактичної виплати йому заробітної плати відповідачем доводяться виключно первинними фінансовими документами, чого відповідач не надав. Крім того, вказує, що наказ «Про встановлення неповного робочого дня» № 26-од від 26.05.2019 року ним не підписувався, і в списку працівників, які ознайомлювалися стоїть не його підпис. Зазначає, що належність йому підписів, може бути підтверджено лише відповідною судовою експертизою. Вказує, що банківська виписка надана ним чітко підтверджує його позовні вимоги, тому наполягає на їх задоволенні. (а.с.94−99).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в [censored] докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Правовідносини між сторонами врегульовані нормами Кодексу законів про працю України, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно — правовими актами.
Судом встановлено, що позивач особа_1 з 18.03.2019 року по 30.09.2019 року працював у ТзОВ «Житомирський автодор», код єдрпоу 41938723, на посаді дорожнього робітника 3 розряду у дільницю №4, що підтверджується відповідними записами в його трудовій книжці та наказом по ТзОВ «Житомирський автодор», код єдрпоу 41938723, №46-к від 30.09.2019 року. (а.с.8−9, 9 зворотна сторона, 81).
У зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці ТзОВ «Житомирський автодор», код єдрпоу 41938723, останнє прийняло рішення про встановлення з 27.05.2019 року зменшення кількості годин роботи протягом робочого дня і кількості днів роботи, а саме 2 (дві) години на день у вівторок та середу з 08:00 год. до 10:00 год., про що 21.03.2019 року було видано наказ №23-од, з яким позивач ознайомився 22.03.2019 року. (а.с.65, 66)
Позивач особа_1 подав заяву 12.05.2019 року про надання згоди на продовження роботи при змінених істотних умовах праці на підприємстві. Наказом від 26.05.2019 року №26-од по ТзОВ «Житомирський автодор», код єдрпоу 41938723, встановлено неповний робочий день позивачу з 27.05.2019 року, а саме дві години на день та два робочих дні на тиждень у вівторок — середу з 08:00 год. до 10:00 год. (а.с.67, 68)
Відповідно до заяви позивача особа_1 від 03.05.2019 року йому було надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів з 06.05.2019 року — 08.05.2019 року, з 10.05.2019 року — 11.05.2019 року, з 13.05.2019 року — 17.05.2019 року, з 20.05.2019 року — 24.05.2019 року у зв`язку з сімейними обставинами. (а.с.69)
За даними табелів обліку робочого часу позивача особа_1 в ТзОВ «Житомирський автодор», код єдрпоу 41938723, у квітні 2019 року працював 20 днів, у травні 2019 року — 4 дні у зв`язку з перебуванням у додатковій неоплачуваній відпустці, з червня 2019 по вересень 2019 року по 8 днів щомісячно. (а.с.70- 76).
Відповідно до відпрацьованого часу, за період з 18.03.2019 року по 30.09.2019 року, позивачу була нарахована заробітна плата, разом із компенсацією за 13 днів невикористаної щорічної оплачуваної відпустки в сумі 679, 64 грн., — 9206, 36 грн., з якої утримано податок на прибуток фізичних осіб та військовий збірна загальну суму 1795, 25 грн., що підтверджується даними розрахункових листків за березень 2019 року — вересень 2019 року в ТзОВ «Житомирський автодор», код єдрпоу 41938723, та даними довідки товариства №222 від 27.02.2020 року, (а.с.77−79, 80, 17−18).
Щодо даних індивідуальної відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, сформовані 09.01.2020 року щодо позивача особа_1, ідентифікаційний номер номер_1, суд зазначає наступне. (а.с. 14−16)
Відповідно до ст.ст. 4, 7, 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», згідно з якими у разі якщо база нарахування єдиного соціального внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного соціального внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску, тому не може бути належним доказом про розмір заборгованості по заробітній платі.
На підтвердження обставин щодо заборгованості по нарахованій та не виплаченій заробітній платі позивач (працівник) зобов`язаний подати до суду довідку роботодавця про її наявність та/або Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форми 1ДФ) відповідно до наказу ДПС України №1020 від 24.12.2011 року Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, первинні фінансові документи відповідача чого останній не зробив, клопотань про витребування Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) та первинних фінансових документів, а також про призначення відповідних експертиз позивач не заявляв.
Згідно з довідкою відповідача №223 від 27.02.2020 року заборгованість по заробітній станом на 27.02.2020 року відсутня. (а.с. 64)
Згідно з вимогами ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата має виплачуватися працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ст.83 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи, А I групи. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Як зазначено у ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Позивачем не надано до суду належних доказів про наявність заборгованості по заробітній платі та заборгованості по компенсації за невикористану основну щорічну оплачувану відпустку відповідача перед ним, в заявленому розмірі, тому суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині, оскільки така заборгованість відсутня.
Разом з тим, судом встановлено порушення відповідачем строків фактичної виплати частини заробітної плати, а саме відповідач в день розрахунку позивача не виплатив останньому заробітну плату за березень 2019 року в сумі 2113, 31 грн., за травень 2019 року, за серпень 2019 року та за вересень 2019 року, а також компенсацію за 13 днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки. Заборгованість по заробітній платі за березень 2019 року станом на 27.02.2020 року погашена, що підтверджується довідкою відповідача №223 від 27.02.2020 року. (а.с. 64) Заборгованість по заробітній платі за травень 2019 року, за серпень 2019 року та за вересень 2019 року, а також компенсацію за 13 днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки, була виплачена відповідачем позивачу лише 15.11.2019 року, що підтверджується даними виписки АТ «КБ «Приватбанк» з карткового рахунку за період з 07.05.2019 року по 05.12.2019 року. (а.с. 17−18).
Вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення повного розрахунку за період з 01 жовтня 2019 року по 20 лютого 2020 року за 99 робочих дні в сумі 19214, 91 грн., а якщо підприємство не проведе повного розрахунку до дня розгляду справи — виходячи з 194, 09 грн. середньої заробітної плати, помноженої на кількість робочих днів затримки розрахунку за період з 01.10.2019 року по день ухвалення судом рішення підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як зазначено у ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Середній заробіток, який має бути сплачений працівникові власником, обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. N 100. Пунктом 8 вказаного Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період.
Отже, середньоденний заробіток позивача складає 92, 75 грн. та розраховується наступним чином: сума нарахованої заробітної плати за серпень — вересень 2019 року поділена на кількість робочих днів за останні два місяці роботи, тобто (403, 35 грн.+1080, 59 грн.)/ 16 робочих дні = 92, 75 грн.
Кількість робочих днів за період з 01.10.2019 року по 26.02.2020 року (оскільки станом на 27.02.2020 року заборгованість по заробітній платі відсутня згідно з довідкою ТзОВ «Житомирський автодор», код єдрпоу 41938723, №223 від 27.02.2020 року) складає 103 робочих дні, отже сума середнього заробітку за час затримки проведення повного розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський автодор» на користь позивача особа_1, становить 9553, 25 грн. (середньоденний заробіток в сумі 92, 75 грн. помножити на кількість робочих днів затримки повного до розрахунку по день ухвалення рішення судом 103 дорівнює 9553, 25 грн.).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує із сторін судові витрати щодо судового збору пропорційно до задоволених вимог, а саме з позивача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 418, 03 грн. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення повного розрахунку, оскільки при пред`явленні до суду позовної заяви судовий збір ним не було сплачено і законом позивача не звільнено від його сплати, а з відповідача — в сумі 422, 77 грн.
На підставі викладеного, ст. ст. 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263−265, ЦПК України, суд, —
ухвалив:
Позов особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський автодор», код эдрпоу 41938723, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку — задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський автодор» (код єдрпоу 41938723) на користь особа_1 (ідентифікаційний номер номер_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2019 року по 26 лютого 2020 року за 103 (сто три) робочих дні в сумі 9553, 25 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят три гривні 25 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський автодор» (код эдрпоу 41938723) на користь держави судовий збір в сумі 422, 77 (чотириста двадцять дві гривні 77 копійок).
Стягнути із особа_1, ідентифікаційний номер номер_1, на користь держави судовий збір в сумі 418, 03 (чотириста вісімнадцять гривень 03 копійки).
Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.С. [Б.]
Справа № 273/145/20
Провадження № 2/273/86/20
рішення
іменем україни
07 квітня 2020 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань [С.] В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський автодор», код эдрпоу 41938723, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку, —
встановив:
21.01.2020 року позивач особа_1 звернувся до суду з позовом, який згодом уточнив, в якому просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський автодор», код єдрпоу 41938723, на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 21443, 31 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1791, 66 грн., середній заробіток за час затримки проведення повного розрахунку за період з 01 жовтня 2019 року по 20 лютого 2020 року за 99 робочих днів в сумі 19214, 91 грн., а якщо підприємство не проведе повного розрахунку до дня розгляду справи — стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з 194, 09 грн. середньої заробітної плати, помноженої на кількість робочих днів затримки розрахунку за період з 01.10.2019 року по день ухвалення судом рішення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 18.03.2019 року по 30.09.2019 року він працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Житомирський автодор». Згідно з наказом №46-к від 30.09.2019 року його було звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
За період роботи з березня 2019 року по вересень 2019 року йому було нараховано заробітної плати в сумі 27151, 20 грн., за вказаний період відповідачем частково виплачено позивачу заробітну плату в сумі 5709, 89 грн., отже на день звільнення, станом на 30.09.2019 року, відповідач перед позивачем має заборгованість по заробітній платі на загальну суму 21443, 20 грн., яка не виплачена відповідачем в останній день його роботи в повному обсязі і непогашена дотепер. Також, йому не було виплачено компенсацію за невикористані 13(тринадцять) календарних днів основної щорічної оплачуваної відпустки в сумі 1791, 66 грн. (сума нарахованої заробітної плати 27151, 20 грн. поділена на 197 календарних днів, за відпрацьований період з 18.03.2019 року по 30.09.2019 року, та помножена на 13 календарних днів, що становить у підсумку 1791, 66 грн.). У день звільнення, що був робочим днем, підприємство повного розрахунку з ним не провело, хоч мало сплатити йому заборгованість по заробітній платі в сумі 21443, 31 грн. та 1791, 66 грн. — компенсації за невикористану відпустку. За вказаних обставин, позивач також просить стягнути з відповідача на його користь окрім заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, відповідно до ст. ст. 116, 117 КЗпП України, середній заробіток за затримку розрахунку за період з 01 жовтня 2019 року по 20 лютого 2020 року за 99 робочих дні в сумі 19214, 91 грн., а якщо підприємство не проведе повного розрахунку до дня розгляду справи — стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з 194, 09 грн. середньої заробітної плати, помноженої на кількість робочих днів затримки розрахунку за період з 01.10.2019 року по день ухвалення судом рішення. Оскільки, відповідач не бажає добровільно виплатити йому заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку та середній заробітку за затримку повного розрахунку, тому за таких обставин він звернувся до суду за захистом своїх трудових прав.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу до суду не надходило.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський автодор», код эдрпоу 41938723, — адвокат [Л.] Юлія Володимирівна подала до суду 11.03.2020 року відзив на позовну заяву, в якому вона заперечувала проти позову, просила відмовити в його задоволенні. Свої заперечення обґрунтовує тим, що у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці товариства останнє прийняло рішення про встановлення з 27.05.2019 року зменшення кількості годин роботи протягом робочого дня і кількості днів роботи, а саме 2 (дві) години на день у вівторок та середу з 08:00 год. до 10:00 год., про що 21.03.2019 року було видано наказ №23-од, з яким позивач ознайомився 22.03.2019 року. Позивач особа_1 подав заяву 12.05.2019 року про надання згоди на продовження роботи при змінених істотних умовах праці на підприємстві. За даними обліку робочого часу позивач у квітні 2019 року працював 20 днів, у травні 2019 року — 4 дні у зв`язку з перебуванням у додатковій неоплачуваній відпустці, з червня 2019 по вересень 2019 року по 8 днів щомісячно. Відповідно до відпрацьованого часу, за період з 18.03.2019 року по 30.09.2019 року, позивачу була нарахована заробітна плата, разом із компенсацією за 13 днів невикористаної щорічної оплачуваної відпустки в сумі 679, 64 грн., — 9206, 36 грн. та виплачена останньому за вирахуванням обов`язкових податків та зборів в сумі 1795, 25 грн. Додатково зазначає, що надана позивачем довідка форми ОК-5, видана Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Житомирській області, свідчить лише про сплату єдиного соціального внеску, тому відповідно до ст.ст. 4, 7, 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», згідно з якими у разі якщо база нарахування єдиного соціального внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного соціального внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску, не може бути належним та допустимим доказом про розмір заборгованості по заробітній платі. Оскільки, товариство своєчасно виплатило позивачу заробітну плату та компенсацію за невикористані дні основної щорічної оплачуваної відпустки, тому просить відмовити в задоволенні позову.
Від позивача особа_1 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якій він додатково зазначив, що обставини щодо фактичної виплати йому заробітної плати відповідачем доводяться виключно первинними фінансовими документами, чого відповідач не надав. Крім того, вказує, що наказ «Про встановлення неповного робочого дня» № 26-од від 26.05.2019 року ним не підписувався, і в списку працівників, які ознайомлювалися стоїть не його підпис. Зазначає, що належність йому підписів, може бути підтверджено лише відповідною судовою експертизою. Вказує, що банківська виписка надана ним чітко підтверджує його позовні вимоги, тому наполягає на їх задоволенні. (а.с.94−99).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в [censored] докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Правовідносини між сторонами врегульовані нормами Кодексу законів про працю України, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно — правовими актами.
Судом встановлено, що позивач особа_1 з 18.03.2019 року по 30.09.2019 року працював у ТзОВ «Житомирський автодор», код єдрпоу 41938723, на посаді дорожнього робітника 3 розряду у дільницю №4, що підтверджується відповідними записами в його трудовій книжці та наказом по ТзОВ «Житомирський автодор», код єдрпоу 41938723, №46-к від 30.09.2019 року. (а.с.8−9, 9 зворотна сторона, 81).
У зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці ТзОВ «Житомирський автодор», код єдрпоу 41938723, останнє прийняло рішення про встановлення з 27.05.2019 року зменшення кількості годин роботи протягом робочого дня і кількості днів роботи, а саме 2 (дві) години на день у вівторок та середу з 08:00 год. до 10:00 год., про що 21.03.2019 року було видано наказ №23-од, з яким позивач ознайомився 22.03.2019 року. (а.с.65, 66)
Позивач особа_1 подав заяву 12.05.2019 року про надання згоди на продовження роботи при змінених істотних умовах праці на підприємстві. Наказом від 26.05.2019 року №26-од по ТзОВ «Житомирський автодор», код єдрпоу 41938723, встановлено неповний робочий день позивачу з 27.05.2019 року, а саме дві години на день та два робочих дні на тиждень у вівторок — середу з 08:00 год. до 10:00 год. (а.с.67, 68)
Відповідно до заяви позивача особа_1 від 03.05.2019 року йому було надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів з 06.05.2019 року — 08.05.2019 року, з 10.05.2019 року — 11.05.2019 року, з 13.05.2019 року — 17.05.2019 року, з 20.05.2019 року — 24.05.2019 року у зв`язку з сімейними обставинами. (а.с.69)
За даними табелів обліку робочого часу позивача особа_1 в ТзОВ «Житомирський автодор», код єдрпоу 41938723, у квітні 2019 року працював 20 днів, у травні 2019 року — 4 дні у зв`язку з перебуванням у додатковій неоплачуваній відпустці, з червня 2019 по вересень 2019 року по 8 днів щомісячно. (а.с.70- 76).
Відповідно до відпрацьованого часу, за період з 18.03.2019 року по 30.09.2019 року, позивачу була нарахована заробітна плата, разом із компенсацією за 13 днів невикористаної щорічної оплачуваної відпустки в сумі 679, 64 грн., — 9206, 36 грн., з якої утримано податок на прибуток фізичних осіб та військовий збірна загальну суму 1795, 25 грн., що підтверджується даними розрахункових листків за березень 2019 року — вересень 2019 року в ТзОВ «Житомирський автодор», код єдрпоу 41938723, та даними довідки товариства №222 від 27.02.2020 року, (а.с.77−79, 80, 17−18).
Щодо даних індивідуальної відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, сформовані 09.01.2020 року щодо позивача особа_1, ідентифікаційний номер номер_1, суд зазначає наступне. (а.с. 14−16)
Відповідно до ст.ст. 4, 7, 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», згідно з якими у разі якщо база нарахування єдиного соціального внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного соціального внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску, тому не може бути належним доказом про розмір заборгованості по заробітній платі.
На підтвердження обставин щодо заборгованості по нарахованій та не виплаченій заробітній платі позивач (працівник) зобов`язаний подати до суду довідку роботодавця про її наявність та/або Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форми 1ДФ) відповідно до наказу ДПС України №1020 від 24.12.2011 року Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, первинні фінансові документи відповідача чого останній не зробив, клопотань про витребування Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) та первинних фінансових документів, а також про призначення відповідних експертиз позивач не заявляв.
Згідно з довідкою відповідача №223 від 27.02.2020 року заборгованість по заробітній станом на 27.02.2020 року відсутня. (а.с. 64)
Згідно з вимогами ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата має виплачуватися працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ст.83 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи, А I групи. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Як зазначено у ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Позивачем не надано до суду належних доказів про наявність заборгованості по заробітній платі та заборгованості по компенсації за невикористану основну щорічну оплачувану відпустку відповідача перед ним, в заявленому розмірі, тому суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині, оскільки така заборгованість відсутня.
Разом з тим, судом встановлено порушення відповідачем строків фактичної виплати частини заробітної плати, а саме відповідач в день розрахунку позивача не виплатив останньому заробітну плату за березень 2019 року в сумі 2113, 31 грн., за травень 2019 року, за серпень 2019 року та за вересень 2019 року, а також компенсацію за 13 днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки. Заборгованість по заробітній платі за березень 2019 року станом на 27.02.2020 року погашена, що підтверджується довідкою відповідача №223 від 27.02.2020 року. (а.с. 64) Заборгованість по заробітній платі за травень 2019 року, за серпень 2019 року та за вересень 2019 року, а також компенсацію за 13 днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки, була виплачена відповідачем позивачу лише 15.11.2019 року, що підтверджується даними виписки АТ «КБ «Приватбанк» з карткового рахунку за період з 07.05.2019 року по 05.12.2019 року. (а.с. 17−18).
Вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення повного розрахунку за період з 01 жовтня 2019 року по 20 лютого 2020 року за 99 робочих дні в сумі 19214, 91 грн., а якщо підприємство не проведе повного розрахунку до дня розгляду справи — виходячи з 194, 09 грн. середньої заробітної плати, помноженої на кількість робочих днів затримки розрахунку за період з 01.10.2019 року по день ухвалення судом рішення підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як зазначено у ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Середній заробіток, який має бути сплачений працівникові власником, обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. N 100. Пунктом 8 вказаного Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період.
Отже, середньоденний заробіток позивача складає 92, 75 грн. та розраховується наступним чином: сума нарахованої заробітної плати за серпень — вересень 2019 року поділена на кількість робочих днів за останні два місяці роботи, тобто (403, 35 грн.+1080, 59 грн.)/ 16 робочих дні = 92, 75 грн.
Кількість робочих днів за період з 01.10.2019 року по 26.02.2020 року (оскільки станом на 27.02.2020 року заборгованість по заробітній платі відсутня згідно з довідкою ТзОВ «Житомирський автодор», код єдрпоу 41938723, №223 від 27.02.2020 року) складає 103 робочих дні, отже сума середнього заробітку за час затримки проведення повного розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський автодор» на користь позивача особа_1, становить 9553, 25 грн. (середньоденний заробіток в сумі 92, 75 грн. помножити на кількість робочих днів затримки повного до розрахунку по день ухвалення рішення судом 103 дорівнює 9553, 25 грн.).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує із сторін судові витрати щодо судового збору пропорційно до задоволених вимог, а саме з позивача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 418, 03 грн. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення повного розрахунку, оскільки при пред`явленні до суду позовної заяви судовий збір ним не було сплачено і законом позивача не звільнено від його сплати, а з відповідача — в сумі 422, 77 грн.
На підставі викладеного, ст. ст. 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263−265, ЦПК України, суд, —
ухвалив:
Позов особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський автодор», код эдрпоу 41938723, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку — задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський автодор» (код єдрпоу 41938723) на користь особа_1 (ідентифікаційний номер номер_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2019 року по 26 лютого 2020 року за 103 (сто три) робочих дні в сумі 9553, 25 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят три гривні 25 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський автодор» (код эдрпоу 41938723) на користь держави судовий збір в сумі 422, 77 (чотириста двадцять дві гривні 77 копійок).
Стягнути із особа_1, ідентифікаційний номер номер_1, на користь держави судовий збір в сумі 418, 03 (чотириста вісімнадцять гривень 03 копійки).
Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.С. [Б.]
Полезный отзыв?
(1)
