ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ДБК": невыплата зарплаты

1Справа № 335/13815/19 2/335/691/2020
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
4 мая 2020 г.. Запорожье
Орджоникидзевский районный суд. Области в составе председательствующего судьи [В.] А.В., с участием секретаря судебного заседания [Б.] В.В. рассмотрев в открытом судебном заседании. Запорожье гражданское дело по иску лицо_1 к обществу с ограниченной ответственностью «Запорожский ДСК» о взысканийния начисленной, но не выплаченной заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении,
В:
В декабря 2019 года особа_1 обратилась в суд с иском, который путем подачи 11.03.2020 года уточненной искового заявления, обосновывает тем, что 29 апреля 2016 согласно заявлению и приказа №16-к от 29.04.2016 года истец была принята в ООО «Запорожский ДСК» на должность бухгалтера (материалиста) с 04.05.2016 года с должностным окладом, согласно штатного расписания. 31 июля 2019 в соответствии с ее заявления и приказа № 135-К, была уволена с занимаемой должности по соглашению сторон согласно п. 1 ст. 36 КЗоТ Украины. При увольнении с занимаемой должности, истцу было начисленная заработная плата за июль 2019 в размере 3 783, 91 грн., Компенсация за неиспользованный отпуск 5 110, 35 грн., Оплата отпуска 824, 25 грн. и премия - 4 835, 00 грн. Долг предприятия при увольнении составлял 14 429 грн. 23 коп. Согласно табелю учета использования рабочего времени за липень 2019 года, 31 июля 2019 ей был рабочим днем, но в день увольнения с истцом не было проведено окончательного расчета, чем нарушено требование ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины.
ООО «Запорожский ДСК» 06.08.2019 г.. Уплатил частичную задолженность по заработной плате в размере 1000 грн. и 15.10.2019 года в размере 1 021, 48 грн. После обращения истца в ГУ Гоструда в Запорожской области, 18.11.2019 года было перечислено еще 1 300, 17 грн. и 08.12.2019 - 2000 грн., однако окончательного росо счета так и не проведено в связи "связи с чем, истец находится в тяжелом материальном положении.
На момент обращения с исковым заявлением в суд, задолженность по начисленной, но не выплаченной заработной плате, составляет - 9 107, 58 грн.
Также истец указывает, что поскольку работодатель при увольнении и в дальнейшем не выплатил начисленную заработную плату, считает, что имеет право на компенсацию среднего заработка за время задержки на основании ч.1 ст.117 КЗоТ Украины. Просит взыскать с соответача в пользу средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 01.08.2019 г.. по 10.03.2020 г.. в размере 38014, 38 гривен.
Истец просит взыскать с ответчика начисленную, но не выплаченную заработную плату в размере 9107, 58 гривен, средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 01.08.2019 г.. По 10.03.2020 г.. В размере 38 014, 38 гривен, расходы на юридическую помощь в размере 1500 гривен и судебный сбор.
Истец и его представитель в судебное зарассаживание не явились, представитель истца предоставил заявление о рассмотрении дела в его отсутствие, исковые требования поддерживает в полном объеме, просит их удовлетворить.
Представитель ответчика в судебное заседание не "появился, о времени и дне судебного заседания извещен заблаговременно, причину неявки суду не сообщил, ходатайство об отложении рассмотрения дела, отзыва на исковое заявление в установленный срок суд не подал.
По изложенного, суд принимает провести розглядспору по сути в отсутствии сторон на ДлитТави имеющихся в деле материалов, согласуется с положениями ч. 3 ст. 211, ст. 223 ГПК Украины и по требованиям части второй статьи 247 настоящего Кодекса не совершать фиксирования судебного заседания техническими средствами.
Суд, исследовав материалы дела, приходит к выводу, что исковые требования являются обоснованными и подлежащими удовлетворению.
Судом установлено, что 29 апреля 2016 согласно заявлению и приказа №16-к от 29.04.2016 года истец была принята в ООО «Запорожский ДСК» на посада бухгалтера (материалиста) с 04.05.2016 года с должностным окладом, согласно штатного расписания. 31 июля 2019 в соответствии с ее заявления и приказа № 135-К, была уволена с занимаемой должности по соглашению сторон согласно п. 1 ст. 36 КЗоТ Украины
Соответствующие записи о назначении и увольнении содержатся в трудовой книжке истца лицо_1.
В день увольнения истца, ООО «Запорожский ДСК" не провело с ним полный расчет, не выплатил истцу заработную плату.
Факт задолженность по заработной платеОСОБА_1 на день увольнения подтверждено письмом Главного управления Гоструда в Запорожской области №08 / 02.8-06 / 9940 от 18.11.2019 г., Расчетным письмом по июль 2019, которая составляла 14429, 23 гривен.
Судом также установлено, что задолженность по заработной плате выплачивалась предприятием ответчика после освобождения истца частями. Так, после 06.08.2019р. ответчик оплатил частично задолженность по заработной плате в размере 1000 грн. и 15.10.2019 года в размере 1 021, 48 грн., 18.11.2019 года в размере 1 300, 17 грн., 08.12.2019 в размере 2000 грн.
Данных о полной выплате ООО «Запорожский ДСК» истцу особа_1 задолженности по заработной уплате по состоянию на 11.03.2020р. (Дата подачи уточненной искового заявления) материалы дела не содержат.
Задолженность ответчика перед истцом истца на момент подачи иска составляет, 9107, 58 гривен, не опровергается ответчиком.
Согласно 16 ГК Украины, ст.4, 5 ГПК Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящимкодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором.
Согласно ст.12, 81 ГПК Украины участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом. Каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Согласно ст.43 Конституции Украины право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно статье 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ст.116 КЗоТ Украины при увольнении трудавителя выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работникове при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанной статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно ст.117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
З`ясувавшиобставины дела и оценив представленные доказательства, суд считает установленным и доказанным, что стороны находились в трудовых правоотношениях с 29.04.2016 года. 31.07.2019 года истец освобожден от предприятия ответчика по соглашению сторон, но в день увольнения ответчик не выплатил истцу причитающихся ему сумм заработной платы.
Поскольку предприятие ответчика своевременного расчета с истцом осуществило, в день увольнения истца причитающихся работнику сумм заработной платы не выплатило, этооснованием для применения ст.117 КЗоТ и взыскании среднего заработка за время задержки расчета.
Суд не находит оснований для освобождения ответчика от уплаты среднего заработка за время задержки расчета, поскольку ответчик не предоставил суду надлежащих и допустимых доказательств в подтверждение отсутствия его вины в невыплате причитающихся позивачусум в день увольнения.
Вообще ответчик обоснованного возражения против иска не подал, представитель ответчика в судебное заседание не явился и Жодным образом исковые требования не опроверг.
Исходя из изложенного, суд пришел к выводу о наличии вины предприятия в задержке расчета с истцом при увольнении, что является основанием взыскания с ответчика в пользу истца среднего заработка за время задержки расчета.
Определяя размер среднего заработка за время задержки расчета, суд исходит из периода задержки определяющий истец - с 01.08.2019 г. По 10.03.2020 г.. И размера среднедневного заработка истца, рассчитанного отвечаетствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ от 8 февраля 1995г. № 100 (далее - Порядок).
Так, абзацем 3 п.2 Порядка установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и т.п..
Согласно п.5 раздела IV Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
В соответствии с абзацами 1, 3 п.8 раздела IV Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые имеють быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, устовы, организации, установленным с соблюдением требований законодательства.
Согласно ч.1 ст.52 КЗоТ Украины для работников устанавливается пятидневная рабочая неделя с двумя выходными днями. При пятидневной рабочей неделе продолжительность ежедневной работы (смены) определяется правилами внутреннего Трудового распорядка или графиками сменности, утверждаемыми собственником или уполномоченным им органом по согласованию с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем) предприятия, установы, организации с соблюдением установленной продолжительности рабочей недели (статьи 50 и 51).
Размер среднего заработка за время вынужденного прогула, составляет 38 014, 38 грн. (6956, 80 грн. / Фактическая заработная плата за последние два месяца работы /: 28 дней / количество фактически отработанных рабочих дней за два последних месяца работы / = 248, 46 грн. / Размер среднедневной заработной платы / х 153 дней / количество дней вынужденного прогула / = 38 014, 38 грн.).
В соответствии с частями 1, 3 ст.13 ГПК Украины, суд г.озглядае дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Участник дела распоряжается своими правами относительно предмета спора по своему усмотрению. Такое право имеют также лица, в интересах которых заявлены требования, за исключением тех лиц, которые не имеют процессуальной дееспособности.
Исходя из закрепленного в приведенной правовой норме принципа диспозитивности гражданского судопроизводства и учитывая, что особа_1 просила взыскать с ООО «Запорожский ДСК» начисленную, но не выплаченную заработную плату в размере 9107, 58 гривен, средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 38 014, 38 гривен, то именно эти суммы подлежат взысканию.
При этом, согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины "О практике применения судами законодательства об оплате труда" от 24.12.1999 № 13, удовлетворяя требования об оплате трудаСуд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Решая требование истца о взыскании с ответчика расходов на юридическую помощь в размере 1500 гривен, суд исходит из следующего.
В соответсвиич. 3 ст. 133 ГПК Украины, расходы на профессиональную юридическую помощь относятся к судебным издержкам как расходы, связанные с рассмотрением дела.
Порядок определения размера расходов на профессиональную юридическую помощь, распределения расходов между сторонами определяется ст. 137 ГПК Украины.
Согласно ч. 2 ст. 137 ГПК Украины, по результатам рассмотрения дела расходы на юридическую помощь адвоката подлежат распределению между сторонами вместе с другими судебными издержками. Для целей распределения судебных расходов: 1) размер расходовна юридическую помощь адвоката, в том числе гонорара адвоката за представительство в суде и другую юридическую помощь, связанную с делом, включая подготовку к его рассмотрению, сбор доказательств и т.д., а также стоимость услуг помощника адвоката определяются согласно условиям договора о предоставлении правовой помощи и на основании соответствующих доказательств объема оказанных услуг и выполненных работ и их стоимости, уплаченной или подлежащей уплате соответствующей стороной или третьим лицом; 2) размер суммы, подлежавшиеесть уплате в порядке компенсации расходов адвоката, необходимых для предоставления правовой помощи, устанавливается в соответствии с условиями договора о предоставлении правовой помощи на основании соответствующих доказательств, подтверждающих осуществление соответствующих расходов.
Согласно ч. 3 ст. 137 ГПК Украины, для определения размера расходов на юридическую помощь с целью распределения судебных расходов участник дела дает детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правничои помощи.
Участие адвоката, представляющего интересы истца по делу - особа_2 и факт предоставления правовой помощи подтверждено договором №15-12 / 19 от 04.12.2019 о предоставлении правовой помощи, дополнительным соглашением №1 к договору о предоставлении правовой помощи №15-12 / 19 от 04.12.2019 года, актом выполненных работ от 06.12.2019 года, квитанции к приходному кассовому ордеру №08 от 06.12.2019 года на сумму 1500 гривен, ордером на предоставление правовой помощи от 10.12.2019 года.
По содержаниюч. 2 ст. 141 ГПК Украины, расходы на юридическую помощь в случае удовлетворения иска - полагаются на ответчика.
При решении вопроса о распределении судебных расходов суд учитывает расходы, понесенные истцом, связанные с рассмотрением дела; размер расходов является обоснованным и пропорциональным к предмету спора с учетом цены иска и полного удовлетворения иска (в связи с добровольным, частичным его погашением, в ходе рассмотрения дела) и считает необходимым удовлетворить требования истца, взыскавс ответчика в его пользу 1500 гривен расходы на юридическую помощь.
Согласно ст.141 ГПК Украины с ответчика необходимо взыскать судебный сбор в пользу истца в сумме 768, 40 гривен, который был уплачен истцом при подаче иска и в пользу государства в размере 768, 40 гривен.
Кроме того, согласно п. 2 ч. 1 ст. 430 ГПК Украины, суд допускает немедленное исполнение решений, в частности по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
руководствуясьь ст.116, 117 КЗоТ Украины, Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением КМУ от 8 февраля 1995 № 100, ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ГПК Украины суд, -
Р Е Ш И Л:
Исковые требования особа_1 к обществу с ограниченной ответственностью «Запорожский ДСК» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении - удовлетворить.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Запорожский дБК "(код егрпоу 30616508, юридический адрес: г. Запорожье, ул. Александра [П] д.4) в пользу особа_1 начисленную но не выплаченной заработной плате в размере 9107 гривен 58 копеек.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Запорожский ДСК» (код егрпоу 30616508, юридический адрес: г. Запорожье, ул. Александра [П] д.4) в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 01.08.2019 г.. по 10.03.2020 г.. в размере 38 014 гривен 38копийок, которая указана без отчисления налога и обязательных платежей и сборов, и с которой налог и сборы подлежат вычету при уплате.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части присуждения работнику выплаты заработной платы, но не более чем за один месяц.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Запорожский ДСК» (код егрпоу 30616508, юридический адрес: г. Запорожье, ул. Александра [П] д.4) в пользу особа_1 уплаченный судебный сбор в размере 768 гривен 40 копийок.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Запорожский ДСК» (код егрпоу 30616508, юридический адрес: г.. Запорожье, ул. Александра [П] д.4) в пользу государства судебный сбор в размере 768 гривен 40 копеек
Решение суда может быть обжаловано в Запорожский апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы в течение 30 дней со дня его провозглашения.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока поданняапеляцийнои жалобы всеми участниками дела, если апелляционная скаргу этого решения. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии производства или закрытия апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.

судья [А.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


1Справа № 335/13815/19 2/335/691/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 травня 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Барсукової В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом особа_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
У грудні 2019 року особа_1 звернулася до суду із вказаним позовом, який шляхом подання 11.03.2020 року уточненої позовної заяви, обґрунтовує тим, що 29 квітня 2016 року відповідно до заяви та наказу №16-к від 29.04.2016 року позивач була прийнята до ТОВ «Запорізький ДБК» на посаду бухгалтера (матеріаліста) з 04.05.2016 року з посадовим окладом, згідно штатного розкладу. 31 липня 2019 року відповідно до її заяви та наказу № 135-К, її було звільнено із займаної посади за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України. При звільнені з займаної посади, позивачу було нарахована заробітна плата за липень 2019 року у розмірі 3 783, 91 грн., компенсація за невикористану відпустку 5 110, 35 грн., оплата відпустки 824, 25 грн. та премія - 4 835, 00 грн. Борг підприємства на момент звільнення складав 14 429 грн. 23 коп. Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за липень 2019 року, 31 липня 2019 року для неї був робочим днем, але в день звільнення з позивачем не було проведено остаточного розрахунку, чим порушено вимогу ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
ТОВ «Запорізький ДБК» 06.08.2019 р. сплатив часткову заборгованість по заробітній платі у розмірі 1 000 грн. та 15.10.2019 року у розмірі 1 021, 48 грн. Після звернення позивача до ГУ Держпраці у Запорізькій області, 18.11.2019 року було перераховано ще 1 300, 17 грн. та 08.12.2019 - 2 000 грн., проте остаточного розрахунку так і не проведено в зв”язку з чим, позивач знаходиться в скрутному матеріальному положенні.
На момент звернення з позовною заявою до суду, заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, складає - 9 107, 58 грн.
Також позивач зазначає, що оскільки роботодавець при звільненні та в подальшому не виплативїй нараховану заробітну плату, вважає, що має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки на підставі ч.1 ст.117 КЗпП України. Просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2019 р. по 10.03.2020 р. у розмірі 38014, 38 гривень.
Позивач просить стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 9107, 58 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2019 р. по 10.03.2020 р. у розмірі 38 014, 38 гривень, витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 гривень та судовий збір.
Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з”явився, про час та день судового засідання сповіщався завчасно, причину неявки суду не повідомив, клопотання про відкладання розгляду справи, відзиву на позовну заяву у встановлений строк суду не подав.
За викладеного, суд ухвалює провести розглядспору по суті у відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів, що узгоджується із положеннями ч. 3 ст. 211, ст. 223 ЦПК України та за вимогами частини другої статті 247 цього Кодексу не здійснювати фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що 29 квітня 2016 року відповідно до заяви та наказу №16-к від 29.04.2016 року позивач була прийнята до ТОВ «Запорізький ДБК» на посаду бухгалтера (матеріаліста) з 04.05.2016 року з посадовим окладом, згідно штатного розкладу. 31 липня 2019 року відповідно до її заяви та наказу № 135-К, її було звільнено із займаної посади за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України
Відповідні записи про призначення та звільнення містяться в трудовій книжці позивача особа_1 .
В день звільнення позивача, ТОВ «Запорізький ДБК» не провело з нею повний розрахунок, не виплатив позивачу заробітну плату.
Факт заборгованість по заробітній платі особа_1 на день звільнення підтверджено листом Головного управління Держпраці у Запорізькій області №08/02.8-06/9940 від 18.11.2019 р., розрахунковим листом за липень 2019 р., яка складала 14429, 23 гривень.
Судом також встановлено, що заборгованість по заробітній платі виплачувалась підприємством відповідача після звільнення позивача частинами. Так, після 06.08.2019р. відповідач сплатив частково заборгованість по заробітній платі у розмірі 1 000 грн. та 15.10.2019 року у розмірі 1 021, 48 грн., 18.11.2019 року у розмірі 1 300, 17 грн., 08.12.2019 у розмірі 2 000 грн.
Даних про повну виплату ТОВ «Запорізький ДБК» позивачу особа_1 заборгованості по заробітній сплаті станом на 11.03.2020р. (дата подання уточненої позовної заяви) матеріали справи не містять.
Заборгованість відповідача перед позивачем позивача на момент подачі позову складає, 9107, 58 гривень, що не спростовується відповідачем.
Відповідно до 16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначеній статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З`ясувавшиобставини справи та оцінивши надані докази, суд вважає встановленим та доведеним, що сторони перебували в трудових правовідносинах з 29.04.2016 року. 31.07.2019 року позивач звільнений з підприємства відповідача за угодою сторін, але в день звільнення відповідач не виплатив позивачу належних йому сум заробітної плати.
Оскільки підприємство відповідача своєчасного розрахунку з позивачем не здійснило, у день звільнення позивача належних працівникові сум заробітної плати не виплатило, це є підставою для застосування ст.117 КЗпП та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачусум в день звільнення.
Взагалі відповідач обґрунтованого заперечення проти позову не подав, представник відповідача в судове засідання не з`явився і жодним чином позовні вимоги не спростував.
Виходячи із наведеного, суд прийшов до висновку про наявність вини підприємства у затримці розрахунку з позивачем при звільненні, що є підставою стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходить з періоду затримки який визначає позивач - з 01.08.2019 р. по 10.03.2020 р. та розміру середньоденного заробітку позивача, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995р. № 100 (далі – Порядок).
Так, абзацом 3 п.2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до п.5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абзацами 1, 3 п.8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Згідно з ч.1 ст.52 КЗпП України для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п`ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішньогоТрудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).
Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, складає 38 014, 38 грн. (6956, 80 грн. / фактична заробітна плата за останні два місяці роботи /:28 днів / кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи / = 248, 46 грн. / розмір середньоденної заробітної плати / х 153 днів /кількість днів вимушеного прогулу/ = 38 014, 38 грн.).
Відповідно до частин 1, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Виходячи із закріпленого у наведеній правовій нормі принципу диспозитивності цивільного судочинства та враховуючи, що особа_1 просила стягнути з ТОВ «Запорізький ДБК» нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 9107, 58 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 38 014, 38 гривень, то саме ці суми підлягають стягненню.
При цьому, відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” від 24.12.1999 № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 1500 гривень, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі – особа_2 і факт надання правової допомоги підтверджено договором №15-12/19 від 04.12.2019 про надання правничої допомоги , додатковою угодою №1 до договору про надання правничої допомоги №15-12/19 від 04.12.2019 року , актом виконаних робіт від 06.12.2019 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру №08 від 06.12.2019 року на суму 1500 гривень, ордером на надання правової допомоги від 10.12.2019 року.
За змістом ч. 2 ст. 141 ЦПК України, витрати на правничу допомогу у разі задоволення позову – покладаються на відповідача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що витрати, понесені позивачем, пов`язані з розглядом справи; розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та повного задоволення позову (у зв`язку з добровільним, частковим його погашенням, у ході розгляду справи) та вважає за необхідно задовольнити вимоги позивача, стягнувши з відповідача на його користь 1500 гривень витрати на правничу допомогу.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь позивача в сумі 768, 40 гривень, який був сплачений позивачем при подачі позову та на користь держави у розмірі 768, 40 гривень.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Керуючись ст.116, 117 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100, ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги особа_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» (код єдрпоу 30616508, юридична адреса: м.Запоріжжя, вул. Олександра [П.] буд.4) на користь особа_1 нараховану але не виплачену заробітну плату у розмірі 9107 гривень 58 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» (код єдрпоу 30616508, юридична адреса: м.Запоріжжя, вул. Олександра [П.] буд.4) на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2019 р. по 10.03.2020 р. у розмірі 38 014 гривень 38копійок, яка зазначена без відрахування податку та обов`язкових платежів і зборів, та з якої податок і збори підлягають відрахуванню при сплаті.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» (код єдрпоу 30616508, юридична адреса: м.Запоріжжя, вул. Олександра [П.] буд.4) на користь особа_1 сплачений судовий збір у розмірі 768 гривень 40 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» (код єдрпоу 30616508, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Олександра [П.] буд.4) на користь держави судовий збір у розмірі 768 гривень 40 копійок
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку поданняапеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя [А]