ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ДБК": невыплата зарплаты

14.04.2020
ЄУН №337/682/20
Провадження №2/337/806/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
14 квітня 2020 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Сидорової М.В.
при секретарі - Шелудько О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
У лютому 2020 року особа_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який після уточнення, на виконання ухвали суду про усунення недоліків від 28.02.2020 року, шляхом подання 13.03.2020 року уточненої позовної заяви, обґрунтовує тим, що він працював на посаді зварювальника арматурних сіток та каркасів 4 розряду ТОВ «Запорізький ДБК» з 11.03.2019р. по 23.08.2019р. включно. Звільнився з підприємства за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. В день звільнення при розрахунку йому не була виплачена заробітна плата в загальному розмірі 33754, 83грн. Після його звернення до керівництва підприємства з претензіями-скаргами щодо повного розрахунку, підприємством йому було виплачено частину заробітної плати: 15.10.2019р. - 1000 грн., 18.11.2019р. - 1300, 36 грн., 09.12.2019р. - 1100 грн. Іншу частину нарахованої заробітної плати відповідач не виплачував, тому за його зверненням, 10.03.2020р. Хортицький районний суд м.Запоріжжя видав судовий наказ про стягнення з ТОВ «Запорізький ДБК» на його користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 30354, 47 грн.
Оскільки роботодавець при звільненні та в подальшому не виплатив йому нараховану заробітну плату, вважає, що має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки на підставі ч.1 ст.117 КЗпП України. Просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.08.2019р. по 13.03.2020р. у розмірі 31272, 22 грн.
Ухвалою суду від 13.03.2020р. відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.
Позивач в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просить позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача.
Представник відповідача в судове засідання неодноразово не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. Повідомлень про причини неявки, клопотання про відкладання розгляду справи, відзиву на позовну заяву або зустрічного позову у встановлений строк суду не подав.
Суд, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим відповідно до ст.280 ЦПК України провести заочний розгляд справи у відсутність відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд встановив, що відповідно до наказу №45-к від 07.03.2019р., особа_1 був прийнятий на ТОВ «Запорізький ДБК» на посаду зварювальника арматурних сіток та каркасів 4 розряду з 11.03.2019р.
Згідно наказу №149-к від 23.08.2019р., особа_1 був звільнений з займаної посади з 23.08.2019р. згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
Відповідні записи про призначення та звільнення містяться в трудовій книжці позивача особа_1 .
Також судом встановлено, що в день звільнення позивача, ТОВ «Запорізький ДБК» не провело з ним повний розрахунок, не виплатив позивачу заробітну плату.
Факт заборгованість по заробітній платі особа_1 на день звільнення підтверджено листом Головного управління Держпраці у Запорізькій області №08/02.8-05/10020 від 20.11.2019р., розрахунковим листом за серпень 2019р., а також копією заяви особа_1 до Хортицького районного суду м.Запоріжжя про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ «Запорізький ДБК» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інформацією з веб-сайту Судової влади України про те, що 10.03.2020р. така заява особа_1 була задоволена, судовий наказ видано.
Судом також встановлено, що заборгованість по заробітній платі виплачувалась підприємством відповідача після звільнення позивача частинами. Так, після 23.08.2019р. виплата особа_1 заробітної плати здійснена 15.10.2019р. в сумі 1000 грн., 18.11.2019р. - 1300, 36 грн., 09.12.2019р. - 1100 грн.
Вказані обставини підтверджуються випискою з карткового рахунку особа_1 станом на 06.03.2020р.
Даних про повну виплату ТОВ «Запорізький ДБК» позивачу особа_1 заборгованості по заробітній сплаті станом на 13.03.2020р. (дата подання уточненої позовної заяви) матеріали справи не містять.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню за такими підставами.
Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначеній статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З`ясувавши обставини справи та оцінивши надані докази, суд вважає встановленим та доведеним, що сторони перебували в трудових правовідносинах з 11.03.2019 року. 23.08.2019 року позивач звільнений з підприємства відповідача за власним бажанням, але в день звільнення відповідач не виплатив позивачу належних йому сум заробітної плати.
Оскільки підприємство відповідача своєчасного розрахунку з позивачем не здійснило, у день звільнення позивача належних працівникові сум заробітної плати не виплатило, це є підставою для застосування ст.117 КЗпП та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення.
Взагалі відповідач обґрунтованого заперечення проти позову не подав, представник відповідача в судове засідання не прибув і жодним чином позовні вимоги не спростував.
Також суд враховує, що після видачі судового наказу про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а, отже, працівник може визначати остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Виходячи із наведеного, суд прийшов до висновку про наявність вини підприємства у затримці розрахунку з позивачем при звільненні, що є підставою стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходить з періоду затримки який визначає позивач - з 24.08.2019р. по 12.03.2020р. та розміру середньоденного заробітку позивача, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995р. № 100 (далі - Порядок).
Так, абзацом 3 п.2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до п.5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абзацами 1, 3 п.8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Згідно з ч.1 ст.52 КЗпП України для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п`ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього Трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).
При розрахунку середньоденної заробітної плати позивача суд приймає надані ним докази, зокрема розрахункові листи та відповідь ГУ Держпраці у Запорізькій області №08/02.8-05/10020 від 20.11.2019р.
Отже, строк затримки розрахунку з 24.08.2019р. по 13.03.2020р. (згідно позовних вимог) за встановленим п`ятиденним робочим тижнем становить 139 днів (кількість робочих днів складає: у серпні 2019 року - 4 дні, у вересні 2019 року - 21 день, у жовтні 2019 року - 22 дні, в листопаді 2019 року - 21 день, у грудні 2019 року - 21 день, в січні 2020 року - 21 день, у лютому 2020 року - 20 днів, у березні 2020 року - 9 днів).
Заробітна плата позивача за останні фактично повно відпрацьовані два місяця роботи, що передували місяцю звільнення становить: в червні 2019 року - 5568, 89 грн., в липні 2019 року - 5000 грн. Відпрацьовано в ці місяці відповідно 80 годин (10 робочих дня) та 184 години (23 робочих дня).
Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить: (5568, 89 + 5000) : (10 + 23) = 320, 27 грн.
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за визначений позивачем період становить: 320, 27 грн. х 139 днів = 44517, 53 грн.
Відповідно до частин 1, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Виходячи із закріпленого у наведеній правовій нормі принципу диспозитивності цивільного судочинства та враховуючи, що особа_1 просив стягнути з ТОВ «Запорізький ДБК» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 31272, 22 грн., то саме ця сума підлягає стягненню.
На підставі вищевикладеного, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати.
Таким чином суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 840, 80 грн.
Керуючись ст.116, 117 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100, ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов особа_1 задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» (код єдрпоу 30616508, юридична адреса: м.Запоріжжя, вул. Олександра [П.] буд.4) на користь особа_1 (рнокпп номер_1 , зареєстрований за адресою: адреса_1 ) середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 31272, 22 грн. та понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 840, 80 грн., а всього 32113 (тридцять дві тисячі сто тринадцять) гривень 02 копійки.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (covid-19), строки апеляційного оскарження та подання заяви про перегляд заочного рішення, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя М.В. [С.]