ТОВ "КК "НАШ ДІМ - ЗАПОРІЖЖЯ": невыплата зарплаты

Справа № 331/25/20 Провадження № 2/331/603/2020 рішення іменем україни 19 лютого 2020   року                                                                 м. Запоріжжя Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого — судді Гнатик Г.В., за участю секретаря — Дорофєєвої М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «НАШ ДІМ — запоріжжя» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість з невиплаченої під час звільнення заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку. В обґрунтування позову зазначив, що з 16.04.2019 р. працював на посаді головного інженера ТОВ «Керуюча компанія «Наш дім — Запоріжжя», згідно наказу № 09-к від 15.04.2019 р., але заробітної плати від відповідача не отримував. Наказом № 69-к від 13.06.2019 р. позивач був звільнений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, але насправді причиною звільнення стала несвоєчасна виплата заробітної плати. Всього сума заборгованості по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі складає 20 600, 69 грн. Також відповідач не виплатив компенсацію за невикористані 8 днів відпустки в розмірі 2376,16 грн. На підставі вищевикладеного, а також враховуючи, що виплата належних йому сум здійснена не була, просить суд стягнути із відповідача заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку в загальному розмірі 22 976,85 грн. Ухвалою суду від 09.01.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін. Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву про визнання позову у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач — визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1.ст.4 ЦПК України). Судом встановлено, що 16.04.2019 року особа_1 на підставі наказу № 09-к від 15.04.2019 р. було прийнято на роботу на посаду головного інженера до ТОВ «Керуюча компанія «Наш дім — Запоріжжя», що підтверджується копією трудової книжки. Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення Трудового договору є: угода сторін. Наказом № 69-к від 13.06.2019 року особа_1 звільнений з займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, що підтверджується копією трудової книжки. Конституція України гарантує кожному громадянину право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Основними законодавчими актами, які регулюють питання оплати праці є Закон України «Про оплату праці» та Кодекс законів про працю України. Конституція України гарантує право кожному громадянину на звернення до суду за вирішенням порушених прав. Тому, у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Статтею 141 КЗпП встановлено, що обов`язок неухильного додержання законодавства про працю лежить на власнику або уповноваженому ним органу. Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України). Аналогічні положення передбачені в ст. 1 ЗУ «Про оплату праці». Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства,установи,організації,провадиться вдень звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні,власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Також, відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про відпустки» крім заробітної плати у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Так, відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства. Таким чином, суд вважає доведеним факт порушення роботодавцем законодавства про оплату праці через невиплату при звільненні позивачу особа_1 заробітної плати, в зв`язку з чим дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по виплаті заробітної плати в розмірі 22 976,85 грн., з яких: заробітна плата за квітень 5192,25 грн.; заробітна плата за травень 8613,50 грн.; заробітна плата за червень 6794,94 грн.; компенсація невикористаної відпустки 2376,16 грн. На підставі п. 1.ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати. Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналізуючи вищевказані норми закону, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути в дохід держави 50% судових витрат за розгляд даної справи, а саме 420 грн. 40 коп. Керуючись ст.ст. 12, 76−81, 142, 206, 259, 263−265, 268, 354, 430 ЦПК України, на підставі ст.ст. 94, 115 Кодексу законів про працю України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці», суд- УХВАЛИВ: Позов особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «НАШ ДІМ — запоріжжя» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні — задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «НАШ ДІМ — запоріжжя» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. 5, оф. 137, код єдрпоу 41145254, МФО 320478) на користь особа_1 (інформація_1, паспорт серії  номер_1, рнокпп номер_2, місце реєстрації: адреса_1) заборгованість з невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку на загальну суму 22 976 (двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят шість) гривень 85 копійок. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «НАШ ДІМ — запоріжжя» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. 5, оф. 137, код єдрпоу 41145254, МФО 320478) на користь держави (одержувач: УК в Олекс. р-ні м. 3ап./Олекс./22030101 єдрпоу р-ну: 38025440, Банк: Казначейство України (ЕАП) №uа788999980000031210206008003 по ККДБ 22 030 101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)») судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок. Допустити негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати — у межах суми платежу за один місяць. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Суддя:                                                                         Г. В. Гнатик