ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ": невыплата зарплаты

Провадження № 2/235/1534/20
Справа № 235/4122/20


рішення
іменем україни

23 вересня 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого — судді [Н.] Г.В.
за участю секретаря [О.] В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час розрахунку при звільненні,  —

встановив:

У липні 2020 року особа_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (далі — ТОВ «Краснолиманське») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське» з 27 лютого 2018 року. Згідно наказу № 65 к від 05.03.2020 року його було звільнено з посади гірничого робочого очисного забою підземного 5 розряду на підставі ст.38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію за віком, однак у день звільнення остаточного розрахунку проведено не було. Крім того за період роботи на підприємстві відповідача утворилась заборгованість по заробітній платі, а саме за листопад 2019 року було нараховано — 22 444, 60 грн, за грудень 2019 року — 25 601, 73 грн, за січень 2020 року — 6, 52 грн, за лютий 2020 року — 4, 24 грн, за березень 2020 року — 146 477, 12 грн, разом — 194 534, 21 грн без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів. Однак сума розрахунку заборгованості є неточною, оскільки на адресу підприємства було спрямовано адвокатський запит з повідомленням про вручення щодо надання інформації про нараховані суми належні йому при звільненні 05.03.2020 року та довідки щодо середнього заробітку, розрахованого згідно постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року через відділення ПАТ «Укрпошти». Підприємство запит не прийняло, лист повернувся за закінченням терміну зберігання, вказаних документів надано не було.
На підставі наведеного просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 194 534, 21 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.03.2020 року та по день ухвалення рішення.
У встановлений судом строк відповідач надав відзив, в якому послався на те, що заявлені позовні вимоги він вважає необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з наступних підстав.
особа_1 працював на ТОВ «Краснолиманське» з 27.02.2018р. по 05.03.2020р. гірником очисного забою 5 розряду дільниці з видобутку вугілля № 10−1.
Звільнений наказом від 05.03.2020р. № 65к згідно ст.38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію.
Відповідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Позивач з 01.12.2019р. по 04.01.2020р. відповідно до графіку відпусток знаходився у відпустці та у період з 02.01.2020р. по 03.03.2020 р. перебував на лікарняному, тобто 3 дні відпустки позивача співпали з періодом тимчасової непрацездатності у період з 02.02.2020р. по 04.01.2020p., що підтверджується листками непрацездатності АДЛ № 041070; АДЛ № 041081; АДЛ № 041178, у зв`язку з чим наказом директора від 04.03.2020р. №79/6 відповідно п.1 ч.2 ст.80 КЗпП України та п.1 ч.2 ст.11 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996p. № 504/96-ВР відпустка особа_1 була продовжена на календарних дні з 03.03.2020р. до 05.03.2020p. Тобто у день звільнення — 05.03.2020р. особа_1 не працював.
У ст.116 КЗпП України зазначається, що у разі, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Позивач не надав суду жодного підтвердження, що він звертався до відповідача з вимогою про розрахунок.
Таким чином, беручи до уваги ті обставини, що позивач не звертався з вимогою про проведення з ним розрахунку, відповідно до приписів ст.116 КЗпП України відповідач вважав, що вина власника, внаслідок якої він повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки, відповідно до ст.117 КЗпП України позивачем не доведена.
Середній заробіток позивача розрахований згідно постанови № 100 абз.4 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати складає 1 122, 23 грн, що підтверджується довідкою від р. № 93/1.
Крім того відповідач в жодному разі не ухиляється від виплати заробітної плати.
На підприємстві відповідача дійсно виникла заборгованість із заробітною плати, яка є наслідком дестабілізації ситуації у вугільній галузі України, імпортом вугілля з Росії, Білорусі та інших держав, та, як наслідок, відсутності потреби кінцевого споживача у вугільній продукції вітчизняних вугледобувних підприємств. У зв`язку з цими обставинами відповідач вимушений був призупинити свою діяльність, та наказом директора від 19.12.2019р. № 555 оголосити простій підприємства. Видобуток вугілля не здійснюється, у зв`язку з чим сплачувати заробітну плату в порядку, визначеному діючим законодавством наразі неможливо. Відповідач неодноразово звертався до посадових осіб держави, зокрема, до Президента України, з проханням сприяти розвиненню вугільної галузі України, створення можливості реалізації видобутої вугільної продукції та недопущення затримок у виплаті заробітної плати шахтарям, однак жодної відповіді ними не було отримано.
Також звернули увагу суду, що суми заборгованості, що зазначаються позивачем, -це суми, які нараховані позивачу, тобто з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
Усі надходження грошових коштів на рахунки відповідача за вже поставлену вугільну продукцію спрямовуються на погашення заборгованості по заробітній платі, що додатково підтверджує той факт, що відповідач не ухиляється від сплати заборгованості, а навпаки вчиняє всі можливі дії для її сплати.
Станом на 15.07.2020р. заборгованість перед позивачем складає 98 134, 18 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою про заборгованість із заробітної плати.
На підставі наведеного відповідач просив відмовити у позові в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У встановлений судом строк позивач надав відповідь на відзив, в якій послався на те, що посилання відповідача у наданому відзиві як на підставу для відмови у задоволенні позову на те, що позивач в день звільнення не працював, а потім не звертався до підприємства із вимогою про здійснення виплати всіх належних йому коштів, є безпідставними, оскільки, як наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц законодавство України не передбачає обов`язку працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. В діях позивача, відсутні ознаки недобросовісності або будь-якого зловживання правом, а відтак наявні підстави для стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Наведеній практиці продовжує слідувати Верховний Суд, зокрема, у постанові від у справі №337/1279/17.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» № 93/1 від 15.07.2020 року його середньоденний заробіток розрахований згідно Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року та становить 1 122, 23 грн.
Беручи до уваги вищенаведене, оскільки при його звільненні остаточному розрахунку проведено не було, просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 194 534, 21 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.03.2020 року та по день ухвалення рішення.
Позивач в судове засідання не з`явився, надав клопотання, в якому підтримав позовні вимоги, просив справу розглянути за його відсутності.
Відповідач про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, його представник в судове засідання не з`явився, не повідомив про причини неявки.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське» з 27 лютого 2018 року (наказ № 453к від 27.02.2018р.) по 05.03.2020р. (наказ № 65к від 05.03.2020р.), працюючи гірничим робітником очисного забою підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті, звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком (а.с.10).
Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначної законом.
Згідно ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» № 93/2 від 15.07.2020р. особа_1 нараховано заробітну плату за:
листопад 2019 року — 22 444, 6 грн (за винятком обов`язкових утримань –13 137, 89 грн), перераховано 02.04.2020р. — 280, 00 грн, 24.03.2020р. — 300, 00 грн, 26.03.2020р. — 400, 00 грн, 27.03.2020р. — 400, 00 грн, 31.03.2020р. — 400, 00 грн, 03.04.2020р. — 500, 00 грн, 08.04.2020р. — 500, 00 грн, 10.04.2020р. — 400, 00 грн, 14.04.2020р. — 450, 00 грн, 15.04.2020р. — 400, 00 грн, 16.04.2020р. — 300, 00 грн, 17.04.2020р. — 300, 00 грн, 22.04.2020р. — 300, 00 грн, 24.04.2020р. — 300, 00 грн, 28.04.2020р. — 300, 00 грн, 07.05.2020р.- 300 грн, 20.05.2020р. — 300, 00 грн, 22.05.2020р. — 600, 00 грн, 26.05.2020р. — 200, 00 грн, 29.05.2020р. — 1 500, 00 грн, усього 8 430, 00 грн;
грудень 2019 року — 25 601, 73 грн (за винятком обов`язкових утримань –14 843, 27 грн, перераховано 29.05.2020р. — 300, 00 грн;
січень 2020 року — 6, 52 грн (за винятком обов`язкових утримань — 3, 86 грн;
лютий 2020 року — 4, 24 грн. (за винятком обов`язкових утримань –2, 52 грн;
березень 2020 року — 146 477, 12 грн (за винятком обов`язкових утримань –78 786, 64 грн.
Всього особа_1 було нараховано та не виплачено заробітної плати за винятком обов`язкових утримань на загальну суму 98 134, 18 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що право позивача на отримання заробітної плати було порушено відповідачем і підлягає захисту судом шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі за період: листопад 2019 року — березень 2020 року в сумі 78 876, 64 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду про присудження працівникові виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах заробітної плати за один місяць — березень 2020 року в сумі 78 876, 64 грн.
Частина 1 ст.47 КЗпП України зобов`язує власника або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).
Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коди ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно копій листків непрацездатності серії АДЛ № 041070, АДЛ № 041081, АДЛ № 41 178 особа_1 знаходився на лікарняному в період часу з 02.01.2020р. по 14.01.2020р., з 15.01.2020р. по 28.01.2020р., з 29.01.2020р. по 03.03.2020р.
Наказом директора ТОВ «Краснолиманське» від 04.03.2020р. № 79/б «Про продовження чергової щорічної відпустки» продовжено чергову відпустку особа_1 з 03.03.2020р. по 05.03.2020р., що припали на період тимчасової непрацездатності.
Оскільки позивач в день звільнення не працював, так як знаходився у черговій відпустці, та доказів того, що станом на дату розгляду справи судом пред`являв роботодавцеві вимоги про розрахунок, суду не надано, то за таких обставин на відповідача не може поширюватися відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачена ст.117 КЗпП України.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.01.2020р. у справі № 683/3060/16-ц, від 03.07.2019р. у справі № 742/845/17.
Таким чином, в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову і звільненням позивача від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати, судовий збір в розмірі 981, 34 грн (98 134, 18 грн х 1%) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840, 80 грн підлягають покладенню на позивача (а.с.1).
Згідно п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду про присудження позивачеві виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах заробітної плати за один місяць — березень 2020 року в сумі 78 876, 64 грн.
Відповідно до ст.ст.47, 94, 115−117 КЗпП України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263−265, 430 ЦПК України, суд,  —

вирішив:

Позов особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (м. Родинське Донецької області, код єдрпоу 32281519) на користь особа_1 (адреса_1, рнокпп номер_1) заборгованість по заробітній платі за період: листопад 2019 року — березень 2020 року в сумі 98 134 (дев`яноста восьми тисяч ста тридцяти чотирьох) гривень 18 копійок без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
В іншій частині позову про стягнення заборгованості по заробітній платі особа_1 відмовити.
Рішення суду про присудження працівникові виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах заробітної плати за один місяць — березень 2020 року в сумі 78 876 (сімдесяти восьми тисяч восьмисот сімдесяти шести) гривень 64 копійок.
В задоволенні позову особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» в дохід держави судовий збір в розмірі 981 (дев`ятисот вісімдесяти однієї) гривні 34 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.



Суддя Г.В. [Н.]