ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ": невыплата зарплаты
28.09.2020 227/2217/20
решение
именем украины
28 сентября 2020 г.. Доброполье
Добропольский горрайонный суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [К.] В.В.
при секретаре [Х.] Л.М.,
рассмотрев в открытом предварительном судебном заседании. Доброполье в порядке общего искового производства гражданское дело поа иску лицо_1, представленным в его интересах представителем истца — адвокатом [О] [Н.] [А.] к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате, —
В:
Представитель истца — адвокат [О.] Н.А., действующей в интересах истца лицо_1 обратилась к Добропольского горрайонного суда Донецкой области с иском (уточнено заявлением от 07.09.2020року) к ООО «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате, в обоснование которого указала, что особа_1 с 15.03.2018 года работал горным мастером подземным с полным подземным рабочим днем в шахте на ООО «Краснолиманская», и начиная с октября 2019 ответчик начал нерегулярно, но не в полном объеме выплачивать заработную плату, из-за чего возникла задолженность. 04.03.2020 года истец был уволен с работы по собственному желанию согласно ст. 38 КЗоТ Украины, но окончательного расчета с истцом проведено не было. Истец отмечает, что 02.04.2020 года и 08.04.2020 года его представитель -адвокат [О.] Н.А. обращалась с адвокатскими запросами о предоставлении справки о размере и период задолженности по заработной плате и других надлежащих особа_1 выплат и сообщить о сроках погашения задолженности, а также предоставить надлежащим образом заверенную копию приказа об увольнении истца с работы, но ответа предоставлено не было, почтовые конверты вернулись отправителю за истечением срока хранения. В соответствии с формой ОК-5, предоставленной Пенсионным фондом Украины, общий размер начисленной заработной платы за период октябрь 2019- март 2020 составил 162066, 91 грн., но точную сумму задолженности истец может указать и просил истребовать справку об имеющейся задолженности по заработной плате. После уточнения исковых требований, истец просит суд взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате за период с ноября 2019 по март 2020 в размере 97120, 44 грн.
Постановлением Добропольского районного суду Донецкой области от 9 июня 2020 было открыто общее исковое производство по гражданскому делу и назначено к подготовительного судебного заседания, ответчику предоставлен срок для представления отзыва.
Представителем ответчика было направлено в суд отзыв на исковое заявление, в котором последний отметил, что особа_1 действительно работал на ООО «Краснолиманская» с 15.03.2018 года по 04.03.2020 года горным мастером подземным участка подготовительных работ № 1−1, уволен приказом от 04.03 .2020 года № 64ксогласно ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию. Кроме того, в связи с импортом угля из России, Беларуси и других государств ООО «Краснолиманская» вынуждено было временно прекратить добычу угля, на основании чего приказом директора ООО «Краснолиманская» от 19.12.2019 года № 555 на предприятии ответчика с 19 декабря 2019 был установлен простой, работникам было разрешено не выходить на работу до окончания простоя. В день увольнения 04.03.2020 года истец особа_1 не работал, исходя из требованийой о проведении расчета не обращался. Также ответчик указал, что в любом случае не уклоняется от выплаты заработной платы, указанная ситуация возникла вследствие дестабилизации ситуации в угольной отрасли Украины, все поступления денежных средств на счета ответчика по уже поставленную угольную продукцию направляются на погашение задолженности по заработной плате. По состоянию на 15.07.2020 года задолженность перед истцом составляет 97120, 44 грн., Что подтверждается бухгалтерской справкой озадолженность по заработной плате, в связи с чем представитель ответчика просил при рассмотрении дела и принятии решения учесть изложенные обстоятельства.
После получения отзыва ответчика и справки о размере задолженности по заработной плате представителем истца было предоставлено заявление об уточнении исковых требований, которое также было получено ответчиком, что подтверждается заказным уведомлением о вручении почтового отправления ответчику, а именно: копии уточненной искового заявления, ждных возражений ответчиком было направлено в суд. От представителя истца никаких заявлений, возражений в суд не поступало.
Стороны в подготовительное судебное заседание не явились, о дате, времени и месте рассмотрения гражданского дела извещен надлежащим образом, от истца в материалах дела содержится заявление с просьбой проводить рассмотрение дела без его участия, исковые требования поддерживает в полном объеме, просит их удовлетворить. От представителя истца в суд поступило заявление с просьбой провести г.озгляд дела без ее участия, исковые требования поддерживает в полном объеме, просит их удовлетворить, также просит суд вынести решение в подготовительном судебном заседании, поскольку ответчик в своем отзыве на исковое заявление признал, что имеет задолженность перед истцом в сумме 97120, 44 грн., а истцом были предоставлены в суд уточненное исковое заявление, в котором размер исковых требований уменьшено и он составляет 97120, 44 грн., на удовлетворении которых представитель истца и настаивает.
Согласно п. 2 ч. 2 ст. 49 ГПК Украиныкроме прав и обязанностей, определенных в статье 43 настоящего Кодекса, истец вправе увеличить или уменьшить размер исковых требований до окончания подготовительного заседания или в начале первого судебного заседания, если дело рассматривается в порядке упрощенного искового производства.
Согласно ч. 1, 4 ст. 206 ГПК Украины истец может отказаться от иска, а ответчик — признать иск любой стадии производства по делу, отметив об этом в заявлении по сути дела или в отдельной письменном заявлении. В случае визнки ответчиком иска суд при наличии для того законных оснований принимает решение об удовлетворении иска. Если признание ответчиком иска противоречит закону или нарушает права, свободы или интересы других лиц, суд выносит определение об отказе в принятии признания ответчиком иска и продолжает судебное разбирательство.
Из материалов дела усматривается, что ответчик фактически признает существующую задолженность по заработной плате перед особа_1 за период ноябрь 2019 по март 2020 году в размере 97120, 44 грн. и не отказывается от обязанности «связи ее выплаты. Истец особа_2, в свою очередь, уточнил свои исковые требования, которые ранее не мог четко определить из-за отсутствия соответствующей справки, и по состоянию на день рассмотрения дела просит суд взыскать задолженность по заработной плате за период ноябрь 2019 по март 2020 году в размере 97120, 44 грн. Таким образом, сумма существующей задолженности, о взыскании которой просит истец, оспаривается ответчиком, в связи «связи с чем имеются основания дляпринятия судебного решения в подготовительном судебном заседании.
Согласно ч. 3, 4 ст. 200 ГПК Украины по результатам подготовительного производства суд принимает решение в случае признания иска ответчиком. Принятие в подготовительном заседании судебного решения в случае отказа от иска, признание иска, заключение мирового соглашения проводится в порядке, установленном статьями 206, 207 настоящего Кодекса. Согласно ч.1 ст. 142 ГПК Украины в случае заключения мирового соглашения до принятия решения по делу судом первойинстанции, отказа истца от иска, признание иска ответчиком до начала рассмотрения дела по существу суд в соответствующем постановлении или решении в порядке, установленном законом, решает вопрос о возвращении истцу из государственного бюджета 50 процентов судебного сбора, уплаченного при подаче иска.
С учетом ч. 2 ст. 247 Гражданского процессуального кодекса Украины, в связи с неявкой всех участников дела фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства НЕ осуся. В соответствии со ст. 223 ГПК Украины, неявка в судебное заседание кого-либо участника дела при условии, что его надлежащим образом уведомлены о дате, времени и месте этого заседания, не препятствует рассмотрению дела по существу.
Суд, изучив содержание исковых требований, отзыва истца и исследовав материалы дела проходит в настпуних выводам:
Как следует из материалов дела, истца особа_1 15.03.2018 года было принято по переводу горным мастером подземным с полным рабочим днем в шахте на товариществаво с ограниченной ответственностью «Краснолиманская», о чем свидетельствует соответствующая запись в трудовой книжке истца, копию которой было предоставлено в суд (а 19). 04.03.2020 года особа_1 был уволен с работы согласно ст. 38 КЗоТ Украины на основании приказа № 64 к от 04.03.2020 года (л.д. 19).
Указанные обстоятельства подтверждаются также копией заявления особа_1 об увольнении с работы по собственному желанию от 04.03.2020 года, а также копией приказа директора Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманскаяе «№ 64к от 04.03.2020 года об увольнении особа_3 на основании ст. 38 КЗоТ Украины, которые были предоставлены представителем ответчика во исполнение постановления суда об истребовании доказательств (л.д. 59).
Истцом в подтверждение проведения начислений ответчиком заработной платы было предоставлено индивидуальные сведения о застрахованном лице из Реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования, из которых следует, что за период с марта 2018 года по март 2020 года истцу начислялась заработная плата, размер которой соответствует размеру заработной платы, указанной в справке ответчика (А.С. 57−58).
Представитель ответчика не отрицает существования задолженности перед истцом по выплате заработной платы, о чем указывает в своем отзыве и указывает о том, что через импорт угля из России, Беларуси и других государств ООО «Краснолиманская» вынуждено было временно прекратить добычу угля, на основании чего приказом директора ООО «Краснолиманская» от 19.12.2019 № 555 на предприятии ответчика с 19 декабря 2019 было установлено простой. Согласно указанному приказу с 19 декабря 2019 и ориентировочно до даты возможности реализации угольной продукции считать периодом простоя предприятия по причинам, не связанным с виной работников, отдела экономики предписано провести соответствующие расчеты заработной платы за период простоя для работников, исходя из расчета тарифной ставки установленного работнику разряда / оклада. Согласно п. 5 указаного приказа руководством предприятия принято решение о том, что работникам предприятия разрешено не выходить на работу до окончания простоя, кроме работников, которые должны быть задействованы в работах по поддержанию жизнедеятельности предприятия, а именно работоспособность способности горно-шахтного оборудования, предупреждения затопления горных выработок и т.п., списки которых должны быть утверждены руководителями соответствующих подразделений и согласованы с главным инженером предприятия (а 56).
Представителем ответчика також было отправлено в суд бухгалтерскую справку о задолженности по заработной плате, согласно которой задолженность за период с ноября 2019 по март 2020 состоянию на 15.07.2020 года составляет 97120, 44 грн. (А 57−58).
Как отмечает истец, ответчик окончательного расчета в день увольнения истца с работы не провел, в связи с чем образовалась задолженность по выплате заработной платы, составляет 97120, 44 грн. Ответчик не отрицает факт непроведения окончательного расчета систцом в день его освобождения, но не видомовляеться от выполнения своих обязательств «связей по выплате задолженности по заработной плате за период с ноября 2019 по март 2020 году в размере 97120, 44 грн.
Согласно ч. 1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Частью 1 статьи 47 КЗоТ Украины предусмотрено, что собственник или уполномоченный им орган зобов`язаний в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно части 1 статьи 116 КЗоТ, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о разрахунок. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В соответствии с положениями ст 115, 116 КЗоТ Украины, отсутствие задолженности перед истцом должен доказать именно работодатель.
В судебном заседании нашел свое подтверждение факт нахождения истца в трудовых отношениях с ООО «Краснолиманская» и того, что при увольнении с предприятия 04.03.2020 года окончательного расчетнойку с истцом проведено не было, а также того, что существует задолженность ответчика перед истцом по заработной плате за период с ноября 2019 по март 2020 года, которая составляет 97120, 44 грн. (за ноябрь 2019 году в сумме 18118, 78 грн.; за декабрь 2019 году в сумме 15866, 72 грн .; за январь 2020 — 20334, 83 грн; за февраль 2020 — 18029, 46 грн .; за март 2020 — 24770, 65 грн. (а 57 -58). Указанная сумма задолженности, которая остается неоплаченной, и подлежит взысканию с видповидача (сумма без удержания предусмотренных законом налогов и сборов).
Норма ст. 67 Конституции Украины возлагает обязанность на каждого платить налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом.
Как указано в п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указаннуюсумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
То есть, при выплате истцу задолженности по заработной плате в размере 97120, 44 грн., Ответчик обязан удержать из этой суммы налоги и другие обязательные платежи.
Учитывая, что в соответствии с п. 1 ч. 1 ст.5 Закона Украины «О судебном сборе» истец освобожден от уплаты судебного сбора, с ответчика по ч. 6 ст.141 ГПК Украины подлежит взысканию судебный сбор в пользу государствапропорционально удовлетворенных исковых требований.
Согласно п. 1 ч. 2 Закона Украины «О судебном сборе» ставка судебного сбора за подачу в суд физическим лицом или физическим лицом-предпринимателем искового заявления имущественного характера составляет 1 процент цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц. В то же время, частью первой статьи 142 ГПК Украины установлено, что в случае заключения мирового соглашения в приняття решение по делу судом первой инстанции, отказа истца от иска, признание иска ответчиком до начала рассмотрения дела по существу суд в соответствующем постановлении или решении в порядке, установленном законом, решает вопрос о возвращении истцу из государственного бюджета 50 процентов судебного сбора, уплаченного при представлении иска.
Согласно ч.6 ст.141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу осибы, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. Если обе стороны освобождены от оплаты судебных расходов, они компенсируются за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Таким образом, учитывая, что истец при обращении в суд был освобожден от уплаты судебного сбора, а ответчиком фактически было признано уточнены исковые требования истца, чтобыло принято судом, суд приходит к выводу, что с ответчика подлежит взысканию в пользу государства 50 процентов судебного сбора, подлежал уплате при обращении в суд истцом, а другую часть судебных расходов в размере 50 процентов судебного сбора следует отнести за счет государства.
Из материалов дела усматривается, что при обращении истца в суд цена иска составила 162066, 91 грн., Которая была снижен до 97120, 44 грн. и соответственно, размер судебного сбора должен составлять 971 грн.20 коп. Таким чином, с ответчика в пользу государства следует взыскать судебный сбор в размере 50% суммы, которую должен уплатить истец при обращении в суд, а именно в розмири- 485 грн. 60 коп.
На основании изложенного и ст. ст. 47, 115, 116 КЗоТ Украины, ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» и руководствуясь ст.ст. 141, 142, 200, 206, 259, 263−265, 353, 354 ГПК Украины, суд —
решил:
Исковые требования лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате по период с ноября 2019 по март 2020 году в размере 97 120 гривен 44 копейки — удовлетворить.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» (код егрпоу 32281519) в пользу особа_1, информация_1, ИНН номер_1 задолженность по выплате заработной платы за период с ноября 2019 по март 2020 году в общем размере 97 120, 44 грн. (Девяносто семь тысяч сто двадцать гривен 44 копейки).
Обязать Общество с ограниченной ответственностью «Краснолиманская»при выплатах особа_1 задолженности по заработной плате за период с ноября 2019 по март 2020 году в размере 97120, 44 грн. удержать из этой суммы налоги и другие обязательные платежи.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» (код егрпоу 32281519) в пользу государства 50 процентов судебного сбора, подлежал уплате истцом при обращении в суд, что составляет 485грн.60 коп.
Остальную часть судебных расходов, а именно 50 процентов судебного сбора, подлежал уплатеистцом при обращении в суд, что составляет 485грн.60 коп. — отнести за счет государства.
Апелляционную жалобу на решение суда может быть подана в течение тридцати дней со дня его провозглашения в Донецкий апелляционный суд через Добропольский горрайонный суд Донецкой области. Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решениясуда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Стороны по делу
Истец — особа_1, информация_1, ИНН НОМЕР_1место регистрации: адрес_1;
Представитель истца — адвокат [О.] [Н.] Александровна, адрес: Донецкая область, г.. Доброполье, ул. Европейский, 37;
Ответчик — Общество с ограниченной ответственностью «Краснолиманская», код егрпоу 32281519, адрес: 85310, Донецкая область,. Родинское.
Судья В.В. [К.]
28.09.2020
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
28.09.2020 227/2217/20
рішення
іменем україни
28 вересня 2020 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Корнєєвої В.В.
при секретарі Харьковій Л.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Добропілля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1, поданим в його інтересах представником позивача — адвокатом Оніпко Наталею Олександрівною, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, —
встановив:
Представник позивача — адвокат Оніпко Н.О., яка діє в інтересах позивача особа_1, звернулася до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом (уточнено заявою від 07.09.2020року) до ТОВ«Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, в обґрунтування якого зазначила, що особа_1 з 15.03.2018 року працював гірничим майстром підземним з повним підземним робочим днем у шахті на ТОВ «Краснолиманське», і починаючи з жовтня 2019 року відповідач почав нерегулярно та не вповному обсязі виплачувати заробітну плату, через що виникла заборгованість. 04.03.2020 року позивача було звільнено з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, але остаточного розрахунку із позивачем проведено не було. Позивач зазначає, що 02.04.2020 року та 08.04.2020 року його представник -адвокат Оніпко Н.О. зверталася з адвокатськими запитами щодо надання довідки про розмір та період заборгованості по заробітній платі та інших належних особа_1 виплат та повідомити про строки погашення заборгованості, а також надати належним чином завірену копію наказу про звільнення позивача з роботи, але відповіді надано не було, поштові конверти повернулися відправнику за закінченням терміну зберігання. Відповідно до форми ОК-5, наданої Пенсійним фондом України, загальний розмір нарахованої заробітної плати за період жовтень 2019- березень 2020 року склав 162066, 91 грн., але точну суму заборгованості позивач не може зазначити і просив витребувати довідку про наявну заборгованість з заробітної плати. Після уточнення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2019 року по березень 2020 року у розмірі 97120, 44 грн.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 червня 2020 року було відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено до підготовчого судового засідання, відповідачу надано строк для подання відзиву.
Представником відповідача було надіслано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що особа_1 дійсно працював на ТОВ «Краснолиманське» з 15.03.2018 року по 04.03.2020 року гірничим майстром підземним дільниці підготовчих робіт № 1−1, звільнений наказом від 04.03.2020 року № 64к згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Окрім того, в зв`язку з імпортом вугілля з Росії, Білорусі та інших держав ТОВ «Краснолиманське» вимушене було тимчасово припинити видобуток вугілля, на підставі чого наказом директора ТОВ «Краснолиманське» від 19.12.2019 року № 555 на підприємстві відповідача з 19 грудня 2019 року було встановлено простій, працівникам було дозволено не виходити на роботу до закінчення простою. В день звільнення 04.03.2020 року позивач особа_1 не працював, з вимогою про проведення розрахунку не звертався. Також відповідач зазначив, що в жодному разі не ухиляється від виплати заробітної плати, вказана ситуація виникла внаслідок дестабілізації ситуації у вугільній галуз України, усі надходження грошових коштів на рахунку відповідача за вже поставлену вугільну продукцію спрямовуються на погашення заборгованості із заробітної плати. Станом на 15.07.2020 року заборгованість перед позивачем складає 97120, 44 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою про заборгованість із заробітної плати, в зв`язку з чим представник відповідача просив під час розгляду справи та прийняття рішення врахувати викладені обставини.
Після отримання відзиву відповідача та довідки про розмір заборгованості по заробітній платі представником позивача було надано заяву про уточнення позовних вимог, яку також було отримано відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу, а саме: копії уточненої позовної заяви, жодних заперечень відповідачем не було надіслано до суду. Від представника позивача жодних заяв, заперечень до суду не надходило.
Сторони в підготовче судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду цивільної справи повідомлялись належним чином, від позивача в матеріалах справи міститься заява з проханням проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити. Від представника позивача до суду надійшла заява з проханням провести розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, також просить суд винести рішення у підготовчому судовому засіданні, оскільки відповідач у своєму відзиві на позовну заяву визнав, що має заборгованість перед позивачем у сумі 97120, 44 грн., а позивачем було надано до суду уточнену позовну заяву, в якій розмір позовних вимог зменшено і він складає 97120, 44 грн., на задоволенні яких представник позивача і наполягає.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач — визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично визнає існуючу заборгованість по заробітній платі перед особа_1 за період листопада 2019 року по березень 2020 року в розмірі 97120, 44 грн. і не відмовляється від обов"язку її виплати. Позивач особа_2, в свою чергу, уточнив свої позовні вимоги, які раніше не міг чітко визначити через відсутність відповідної довідки, і станом на день розгляду справи просить суд стягнути заборгованість по заробітній платі за період листопада 2019 року по березень 2020 року в розмірі 97120, 44 грн. Таким чином, сума існуючої заборгованості, про стягнення якої просить позивач, не оспорюється відповідачем, в зв"язку із чим наявні підстави для ухвалення судового рішення в підготовчому судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 142 ЦПК України в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З врахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, вивчивши зміст позовних вимог, відзиву позивача та дослідивши матеріали справи проходить до настпуних висновків:
Як вбачається з матеріалів справи, позивача особа_1 15.03.2018 року було прийнято по переведенню гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті на Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», про що свідчить відповідний запис у трудовій книжці позивача, копію якої було надано до суду (а.с. 19). 04.03.2020 року особа_1 було звільнено з роботи згідно ст. 38 КЗпП України на підставі наказу № 64 к від 04.03.2020 року (а.с. 19).
Вказані обставини підтверджуються також копією заяви особа_1 про звільнення з роботи за власним бажанням від 04.03.2020 року, а також копією наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» № 64к від 04.03.2020 року про звільнення особа_3 на підставі ст. 38 КЗпП України, які було надано представником відповідача на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 59).
Позивачем на підтвердження проведення нарахувань відповідачем заробітної плати було надано індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з яких вбачається, що за період з березня 2018 року по березень 2020 року позивачу нараховувалася заробітна плата, розмір якої відповідає розміру заробітної плати, зазначеній в довідці відповідача (а.с. 57−58).
Представник відповідача не заперечує існування заборгованості перед позивачем із виплати заробітної плати, про що зазначає у своєму відзиві та вказує про те, що через імпорт вугілля з Росії, Білорусі та інших держав ТОВ «Краснолиманське» вимушене було тимчасово припинити видобуток вугілля, на підставі чого наказом директора ТОВ «Краснолиманське» від 19.12.2019 року № 555 на підприємстві відповідача з 19 грудня 2019 року було встановлено простій. Відповідно до зазначеного наказу з 19 грудня 2019 року та орієнтовно до дати можливості реалізації вугільної продукції вважати періодом простою підприємства з причин, не пов`язаних з виною працівників, відділу економіки наказано провести відповідні розрахунки заробітної плати за період простою для працівників, виходячи з розрахунку тарифної ставки встановленого робітнику розряду/окладу. Згідно п. 5 вказаного наказу керівництвом підприємства прийнято рішення про те, що працівникам підприємства дозволено не виходити на роботу до закінчення простою, крім працівників, які мають бути задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме робото спроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих виробок тощо, списки яких мають бути затверджені керівниками відповідних підрозділів та погоджені з головним інженером підприємства (а.с. 56).
Представником відповідача також було надіслано до суду бухгалтерську довідку про заборгованість із заробітної плати, згідно якої заборгованість за період з листопада 2019 року по березень 2020 року станом на 15.07.2020 року складає 97120, 44 грн. (а.с. 57−58).
Як зазначає позивач, відповідач остаточного розрахунку в день звільнення позивача з роботи не провів, в зв`язку з чим утворилася заборгованість із виплати заробітної плати, яка становить 97120, 44 грн. Відповідач не заперечує факт непроведення остаточного розрахунку із позивачем в день його звільнення та не відомовляється від виконання своїх обов"язків щодо виплати заборгованості по заробітній платі за період з листопада 2019 року по березень 2020 року в розмірі 97120, 44 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до положень ст.ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
В судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт перебування позивача в трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське» та того, що при звільненні з підприємства 04.03.2020 року остаточного розрахунку з позивачем проведено не було, а також того, що існує заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за період з листопада 2019 року по березень 2020 року, яка становить 97120, 44 грн. (за листопад 2019 року в сумі 18118, 78 грн.; за грудень 2019 року в сумі 15866, 72 грн.; за січень 2020 року — 20334, 83 грн; за лютий 2020 року — 18029, 46 грн.; за березень 2020 року — 24770, 65 грн. (а.с. 57−58). Вказана сума заборгованості, яка залишається несплаченою, і підлягає стягненню з відповідача (сума без утримання передбачених законом податків та зборів).
Норма ст. 67 Конституції України покладає обов`язок на кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Як зазначено в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Тобто, при виплаті позивачу заборгованості по заробітній платі в розмірі 97120, 44 грн., відповідач зобов`язаний утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
Враховуючи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч. 6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь держави пропорційно до задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В той же час, частиною першою статті 142 ЦПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, враховуючи, що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, а відповідачем фактично було визнано уточнені позовні вимоги позивача, що було прийнято судом, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь держави 50 відсотків судового збору, який підлягав сплаті при зверненні до суду позивачем, а іншу частину судових витрат в розмірі 50 відсотків судового збору слід віднести за рахунок держави.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні позивача до суду ціна позову склала 162066, 91 грн., яку було зменешено до 97120, 44 грн. і відповідно, розмір судового збору повинен становити 971 грн.20 коп. Таким чином, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 50% суми, яку мав би сплатити позивач при зверненні до суду, а саме в розмірі- 485 грн. 60 коп.
На підставі викладеного та ст. ст. 47, 115, 116 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці» та керуючись ст.ст. 141, 142, 200, 206, 259, 263−265, 353, 354 ЦПК України, суд, —
вирішив:
Позовні вимоги особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з листопада 2019 року по березень 2020 року в розмірі 97 120 гривень 44 копійки — задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (код єдрпоу 32281519) на користь особа_1, інформація_1, іпн номер_1, заборгованість із виплати заробітної плати за період з листопада 2019 року по березень 2020 року в загальному розмірі 97120, 44 грн. (дев`яносто сім тисяч сто двадцять гривень 44 копійки).
Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» при виплати особа_1 заборгованості по заробітній платі за період з листопада 2019 року по березень 2020 року в розмірі 97120, 44 грн. утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (код єдрпоу 32281519) на користь держави 50 відсотків судового збору, який підлягав сплаті позивачем при зверненні до суду, що становить 485грн.60 коп.
Іншу частину судових витрат, а саме 50 відсотків судового збору, який підлягав сплаті позивачем при зверненні до суду, що становить 485грн.60 коп. — віднести за рахунок держави.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
Позивач — особа_1, інформація_1, іпн номер_1, місце реєстрації: адреса_1;
Представник позивача — адвокат Оніпко Наталя Олександрівна, адреса: Донецька область, м. Добропілля, пров. Європейський, 37;
Відповідач — Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код єдрпоу 32281519, адреса: 85310, Донецька область, м. Родинське.
Суддя В. В. Корнєєва
28.09.2020
решение
именем украины
28 сентября 2020 г.. Доброполье
Добропольский горрайонный суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [К.] В.В.
при секретаре [Х.] Л.М.,
рассмотрев в открытом предварительном судебном заседании. Доброполье в порядке общего искового производства гражданское дело поа иску лицо_1, представленным в его интересах представителем истца — адвокатом [О] [Н.] [А.] к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате, —
В:
Представитель истца — адвокат [О.] Н.А., действующей в интересах истца лицо_1 обратилась к Добропольского горрайонного суда Донецкой области с иском (уточнено заявлением от 07.09.2020року) к ООО «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате, в обоснование которого указала, что особа_1 с 15.03.2018 года работал горным мастером подземным с полным подземным рабочим днем в шахте на ООО «Краснолиманская», и начиная с октября 2019 ответчик начал нерегулярно, но не в полном объеме выплачивать заработную плату, из-за чего возникла задолженность. 04.03.2020 года истец был уволен с работы по собственному желанию согласно ст. 38 КЗоТ Украины, но окончательного расчета с истцом проведено не было. Истец отмечает, что 02.04.2020 года и 08.04.2020 года его представитель -адвокат [О.] Н.А. обращалась с адвокатскими запросами о предоставлении справки о размере и период задолженности по заработной плате и других надлежащих особа_1 выплат и сообщить о сроках погашения задолженности, а также предоставить надлежащим образом заверенную копию приказа об увольнении истца с работы, но ответа предоставлено не было, почтовые конверты вернулись отправителю за истечением срока хранения. В соответствии с формой ОК-5, предоставленной Пенсионным фондом Украины, общий размер начисленной заработной платы за период октябрь 2019- март 2020 составил 162066, 91 грн., но точную сумму задолженности истец может указать и просил истребовать справку об имеющейся задолженности по заработной плате. После уточнения исковых требований, истец просит суд взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате за период с ноября 2019 по март 2020 в размере 97120, 44 грн.
Постановлением Добропольского районного суду Донецкой области от 9 июня 2020 было открыто общее исковое производство по гражданскому делу и назначено к подготовительного судебного заседания, ответчику предоставлен срок для представления отзыва.
Представителем ответчика было направлено в суд отзыв на исковое заявление, в котором последний отметил, что особа_1 действительно работал на ООО «Краснолиманская» с 15.03.2018 года по 04.03.2020 года горным мастером подземным участка подготовительных работ № 1−1, уволен приказом от 04.03 .2020 года № 64ксогласно ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию. Кроме того, в связи с импортом угля из России, Беларуси и других государств ООО «Краснолиманская» вынуждено было временно прекратить добычу угля, на основании чего приказом директора ООО «Краснолиманская» от 19.12.2019 года № 555 на предприятии ответчика с 19 декабря 2019 был установлен простой, работникам было разрешено не выходить на работу до окончания простоя. В день увольнения 04.03.2020 года истец особа_1 не работал, исходя из требованийой о проведении расчета не обращался. Также ответчик указал, что в любом случае не уклоняется от выплаты заработной платы, указанная ситуация возникла вследствие дестабилизации ситуации в угольной отрасли Украины, все поступления денежных средств на счета ответчика по уже поставленную угольную продукцию направляются на погашение задолженности по заработной плате. По состоянию на 15.07.2020 года задолженность перед истцом составляет 97120, 44 грн., Что подтверждается бухгалтерской справкой озадолженность по заработной плате, в связи с чем представитель ответчика просил при рассмотрении дела и принятии решения учесть изложенные обстоятельства.
После получения отзыва ответчика и справки о размере задолженности по заработной плате представителем истца было предоставлено заявление об уточнении исковых требований, которое также было получено ответчиком, что подтверждается заказным уведомлением о вручении почтового отправления ответчику, а именно: копии уточненной искового заявления, ждных возражений ответчиком было направлено в суд. От представителя истца никаких заявлений, возражений в суд не поступало.
Стороны в подготовительное судебное заседание не явились, о дате, времени и месте рассмотрения гражданского дела извещен надлежащим образом, от истца в материалах дела содержится заявление с просьбой проводить рассмотрение дела без его участия, исковые требования поддерживает в полном объеме, просит их удовлетворить. От представителя истца в суд поступило заявление с просьбой провести г.озгляд дела без ее участия, исковые требования поддерживает в полном объеме, просит их удовлетворить, также просит суд вынести решение в подготовительном судебном заседании, поскольку ответчик в своем отзыве на исковое заявление признал, что имеет задолженность перед истцом в сумме 97120, 44 грн., а истцом были предоставлены в суд уточненное исковое заявление, в котором размер исковых требований уменьшено и он составляет 97120, 44 грн., на удовлетворении которых представитель истца и настаивает.
Согласно п. 2 ч. 2 ст. 49 ГПК Украиныкроме прав и обязанностей, определенных в статье 43 настоящего Кодекса, истец вправе увеличить или уменьшить размер исковых требований до окончания подготовительного заседания или в начале первого судебного заседания, если дело рассматривается в порядке упрощенного искового производства.
Согласно ч. 1, 4 ст. 206 ГПК Украины истец может отказаться от иска, а ответчик — признать иск любой стадии производства по делу, отметив об этом в заявлении по сути дела или в отдельной письменном заявлении. В случае визнки ответчиком иска суд при наличии для того законных оснований принимает решение об удовлетворении иска. Если признание ответчиком иска противоречит закону или нарушает права, свободы или интересы других лиц, суд выносит определение об отказе в принятии признания ответчиком иска и продолжает судебное разбирательство.
Из материалов дела усматривается, что ответчик фактически признает существующую задолженность по заработной плате перед особа_1 за период ноябрь 2019 по март 2020 году в размере 97120, 44 грн. и не отказывается от обязанности «связи ее выплаты. Истец особа_2, в свою очередь, уточнил свои исковые требования, которые ранее не мог четко определить из-за отсутствия соответствующей справки, и по состоянию на день рассмотрения дела просит суд взыскать задолженность по заработной плате за период ноябрь 2019 по март 2020 году в размере 97120, 44 грн. Таким образом, сумма существующей задолженности, о взыскании которой просит истец, оспаривается ответчиком, в связи «связи с чем имеются основания дляпринятия судебного решения в подготовительном судебном заседании.
Согласно ч. 3, 4 ст. 200 ГПК Украины по результатам подготовительного производства суд принимает решение в случае признания иска ответчиком. Принятие в подготовительном заседании судебного решения в случае отказа от иска, признание иска, заключение мирового соглашения проводится в порядке, установленном статьями 206, 207 настоящего Кодекса. Согласно ч.1 ст. 142 ГПК Украины в случае заключения мирового соглашения до принятия решения по делу судом первойинстанции, отказа истца от иска, признание иска ответчиком до начала рассмотрения дела по существу суд в соответствующем постановлении или решении в порядке, установленном законом, решает вопрос о возвращении истцу из государственного бюджета 50 процентов судебного сбора, уплаченного при подаче иска.
С учетом ч. 2 ст. 247 Гражданского процессуального кодекса Украины, в связи с неявкой всех участников дела фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства НЕ осуся. В соответствии со ст. 223 ГПК Украины, неявка в судебное заседание кого-либо участника дела при условии, что его надлежащим образом уведомлены о дате, времени и месте этого заседания, не препятствует рассмотрению дела по существу.
Суд, изучив содержание исковых требований, отзыва истца и исследовав материалы дела проходит в настпуних выводам:
Как следует из материалов дела, истца особа_1 15.03.2018 года было принято по переводу горным мастером подземным с полным рабочим днем в шахте на товариществаво с ограниченной ответственностью «Краснолиманская», о чем свидетельствует соответствующая запись в трудовой книжке истца, копию которой было предоставлено в суд (а 19). 04.03.2020 года особа_1 был уволен с работы согласно ст. 38 КЗоТ Украины на основании приказа № 64 к от 04.03.2020 года (л.д. 19).
Указанные обстоятельства подтверждаются также копией заявления особа_1 об увольнении с работы по собственному желанию от 04.03.2020 года, а также копией приказа директора Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманскаяе «№ 64к от 04.03.2020 года об увольнении особа_3 на основании ст. 38 КЗоТ Украины, которые были предоставлены представителем ответчика во исполнение постановления суда об истребовании доказательств (л.д. 59).
Истцом в подтверждение проведения начислений ответчиком заработной платы было предоставлено индивидуальные сведения о застрахованном лице из Реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования, из которых следует, что за период с марта 2018 года по март 2020 года истцу начислялась заработная плата, размер которой соответствует размеру заработной платы, указанной в справке ответчика (А.С. 57−58).
Представитель ответчика не отрицает существования задолженности перед истцом по выплате заработной платы, о чем указывает в своем отзыве и указывает о том, что через импорт угля из России, Беларуси и других государств ООО «Краснолиманская» вынуждено было временно прекратить добычу угля, на основании чего приказом директора ООО «Краснолиманская» от 19.12.2019 № 555 на предприятии ответчика с 19 декабря 2019 было установлено простой. Согласно указанному приказу с 19 декабря 2019 и ориентировочно до даты возможности реализации угольной продукции считать периодом простоя предприятия по причинам, не связанным с виной работников, отдела экономики предписано провести соответствующие расчеты заработной платы за период простоя для работников, исходя из расчета тарифной ставки установленного работнику разряда / оклада. Согласно п. 5 указаного приказа руководством предприятия принято решение о том, что работникам предприятия разрешено не выходить на работу до окончания простоя, кроме работников, которые должны быть задействованы в работах по поддержанию жизнедеятельности предприятия, а именно работоспособность способности горно-шахтного оборудования, предупреждения затопления горных выработок и т.п., списки которых должны быть утверждены руководителями соответствующих подразделений и согласованы с главным инженером предприятия (а 56).
Представителем ответчика також было отправлено в суд бухгалтерскую справку о задолженности по заработной плате, согласно которой задолженность за период с ноября 2019 по март 2020 состоянию на 15.07.2020 года составляет 97120, 44 грн. (А 57−58).
Как отмечает истец, ответчик окончательного расчета в день увольнения истца с работы не провел, в связи с чем образовалась задолженность по выплате заработной платы, составляет 97120, 44 грн. Ответчик не отрицает факт непроведения окончательного расчета систцом в день его освобождения, но не видомовляеться от выполнения своих обязательств «связей по выплате задолженности по заработной плате за период с ноября 2019 по март 2020 году в размере 97120, 44 грн.
Согласно ч. 1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Частью 1 статьи 47 КЗоТ Украины предусмотрено, что собственник или уполномоченный им орган зобов`язаний в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно части 1 статьи 116 КЗоТ, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о разрахунок. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В соответствии с положениями ст 115, 116 КЗоТ Украины, отсутствие задолженности перед истцом должен доказать именно работодатель.
В судебном заседании нашел свое подтверждение факт нахождения истца в трудовых отношениях с ООО «Краснолиманская» и того, что при увольнении с предприятия 04.03.2020 года окончательного расчетнойку с истцом проведено не было, а также того, что существует задолженность ответчика перед истцом по заработной плате за период с ноября 2019 по март 2020 года, которая составляет 97120, 44 грн. (за ноябрь 2019 году в сумме 18118, 78 грн.; за декабрь 2019 году в сумме 15866, 72 грн .; за январь 2020 — 20334, 83 грн; за февраль 2020 — 18029, 46 грн .; за март 2020 — 24770, 65 грн. (а 57 -58). Указанная сумма задолженности, которая остается неоплаченной, и подлежит взысканию с видповидача (сумма без удержания предусмотренных законом налогов и сборов).
Норма ст. 67 Конституции Украины возлагает обязанность на каждого платить налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом.
Как указано в п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указаннуюсумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
То есть, при выплате истцу задолженности по заработной плате в размере 97120, 44 грн., Ответчик обязан удержать из этой суммы налоги и другие обязательные платежи.
Учитывая, что в соответствии с п. 1 ч. 1 ст.5 Закона Украины «О судебном сборе» истец освобожден от уплаты судебного сбора, с ответчика по ч. 6 ст.141 ГПК Украины подлежит взысканию судебный сбор в пользу государствапропорционально удовлетворенных исковых требований.
Согласно п. 1 ч. 2 Закона Украины «О судебном сборе» ставка судебного сбора за подачу в суд физическим лицом или физическим лицом-предпринимателем искового заявления имущественного характера составляет 1 процент цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц. В то же время, частью первой статьи 142 ГПК Украины установлено, что в случае заключения мирового соглашения в приняття решение по делу судом первой инстанции, отказа истца от иска, признание иска ответчиком до начала рассмотрения дела по существу суд в соответствующем постановлении или решении в порядке, установленном законом, решает вопрос о возвращении истцу из государственного бюджета 50 процентов судебного сбора, уплаченного при представлении иска.
Согласно ч.6 ст.141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу осибы, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. Если обе стороны освобождены от оплаты судебных расходов, они компенсируются за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Таким образом, учитывая, что истец при обращении в суд был освобожден от уплаты судебного сбора, а ответчиком фактически было признано уточнены исковые требования истца, чтобыло принято судом, суд приходит к выводу, что с ответчика подлежит взысканию в пользу государства 50 процентов судебного сбора, подлежал уплате при обращении в суд истцом, а другую часть судебных расходов в размере 50 процентов судебного сбора следует отнести за счет государства.
Из материалов дела усматривается, что при обращении истца в суд цена иска составила 162066, 91 грн., Которая была снижен до 97120, 44 грн. и соответственно, размер судебного сбора должен составлять 971 грн.20 коп. Таким чином, с ответчика в пользу государства следует взыскать судебный сбор в размере 50% суммы, которую должен уплатить истец при обращении в суд, а именно в розмири- 485 грн. 60 коп.
На основании изложенного и ст. ст. 47, 115, 116 КЗоТ Украины, ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» и руководствуясь ст.ст. 141, 142, 200, 206, 259, 263−265, 353, 354 ГПК Украины, суд —
решил:
Исковые требования лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате по период с ноября 2019 по март 2020 году в размере 97 120 гривен 44 копейки — удовлетворить.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» (код егрпоу 32281519) в пользу особа_1, информация_1, ИНН номер_1 задолженность по выплате заработной платы за период с ноября 2019 по март 2020 году в общем размере 97 120, 44 грн. (Девяносто семь тысяч сто двадцать гривен 44 копейки).
Обязать Общество с ограниченной ответственностью «Краснолиманская»при выплатах особа_1 задолженности по заработной плате за период с ноября 2019 по март 2020 году в размере 97120, 44 грн. удержать из этой суммы налоги и другие обязательные платежи.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» (код егрпоу 32281519) в пользу государства 50 процентов судебного сбора, подлежал уплате истцом при обращении в суд, что составляет 485грн.60 коп.
Остальную часть судебных расходов, а именно 50 процентов судебного сбора, подлежал уплатеистцом при обращении в суд, что составляет 485грн.60 коп. — отнести за счет государства.
Апелляционную жалобу на решение суда может быть подана в течение тридцати дней со дня его провозглашения в Донецкий апелляционный суд через Добропольский горрайонный суд Донецкой области. Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решениясуда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Стороны по делу
Истец — особа_1, информация_1, ИНН НОМЕР_1место регистрации: адрес_1;
Представитель истца — адвокат [О.] [Н.] Александровна, адрес: Донецкая область, г.. Доброполье, ул. Европейский, 37;
Ответчик — Общество с ограниченной ответственностью «Краснолиманская», код егрпоу 32281519, адрес: 85310, Донецкая область,. Родинское.
Судья В.В. [К.]
28.09.2020
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
28.09.2020 227/2217/20
рішення
іменем україни
28 вересня 2020 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Корнєєвої В.В.
при секретарі Харьковій Л.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Добропілля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1, поданим в його інтересах представником позивача — адвокатом Оніпко Наталею Олександрівною, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, —
встановив:
Представник позивача — адвокат Оніпко Н.О., яка діє в інтересах позивача особа_1, звернулася до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом (уточнено заявою від 07.09.2020року) до ТОВ«Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, в обґрунтування якого зазначила, що особа_1 з 15.03.2018 року працював гірничим майстром підземним з повним підземним робочим днем у шахті на ТОВ «Краснолиманське», і починаючи з жовтня 2019 року відповідач почав нерегулярно та не вповному обсязі виплачувати заробітну плату, через що виникла заборгованість. 04.03.2020 року позивача було звільнено з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, але остаточного розрахунку із позивачем проведено не було. Позивач зазначає, що 02.04.2020 року та 08.04.2020 року його представник -адвокат Оніпко Н.О. зверталася з адвокатськими запитами щодо надання довідки про розмір та період заборгованості по заробітній платі та інших належних особа_1 виплат та повідомити про строки погашення заборгованості, а також надати належним чином завірену копію наказу про звільнення позивача з роботи, але відповіді надано не було, поштові конверти повернулися відправнику за закінченням терміну зберігання. Відповідно до форми ОК-5, наданої Пенсійним фондом України, загальний розмір нарахованої заробітної плати за період жовтень 2019- березень 2020 року склав 162066, 91 грн., але точну суму заборгованості позивач не може зазначити і просив витребувати довідку про наявну заборгованість з заробітної плати. Після уточнення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2019 року по березень 2020 року у розмірі 97120, 44 грн.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 червня 2020 року було відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено до підготовчого судового засідання, відповідачу надано строк для подання відзиву.
Представником відповідача було надіслано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що особа_1 дійсно працював на ТОВ «Краснолиманське» з 15.03.2018 року по 04.03.2020 року гірничим майстром підземним дільниці підготовчих робіт № 1−1, звільнений наказом від 04.03.2020 року № 64к згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Окрім того, в зв`язку з імпортом вугілля з Росії, Білорусі та інших держав ТОВ «Краснолиманське» вимушене було тимчасово припинити видобуток вугілля, на підставі чого наказом директора ТОВ «Краснолиманське» від 19.12.2019 року № 555 на підприємстві відповідача з 19 грудня 2019 року було встановлено простій, працівникам було дозволено не виходити на роботу до закінчення простою. В день звільнення 04.03.2020 року позивач особа_1 не працював, з вимогою про проведення розрахунку не звертався. Також відповідач зазначив, що в жодному разі не ухиляється від виплати заробітної плати, вказана ситуація виникла внаслідок дестабілізації ситуації у вугільній галуз України, усі надходження грошових коштів на рахунку відповідача за вже поставлену вугільну продукцію спрямовуються на погашення заборгованості із заробітної плати. Станом на 15.07.2020 року заборгованість перед позивачем складає 97120, 44 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою про заборгованість із заробітної плати, в зв`язку з чим представник відповідача просив під час розгляду справи та прийняття рішення врахувати викладені обставини.
Після отримання відзиву відповідача та довідки про розмір заборгованості по заробітній платі представником позивача було надано заяву про уточнення позовних вимог, яку також було отримано відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу, а саме: копії уточненої позовної заяви, жодних заперечень відповідачем не було надіслано до суду. Від представника позивача жодних заяв, заперечень до суду не надходило.
Сторони в підготовче судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду цивільної справи повідомлялись належним чином, від позивача в матеріалах справи міститься заява з проханням проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити. Від представника позивача до суду надійшла заява з проханням провести розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, також просить суд винести рішення у підготовчому судовому засіданні, оскільки відповідач у своєму відзиві на позовну заяву визнав, що має заборгованість перед позивачем у сумі 97120, 44 грн., а позивачем було надано до суду уточнену позовну заяву, в якій розмір позовних вимог зменшено і він складає 97120, 44 грн., на задоволенні яких представник позивача і наполягає.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач — визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично визнає існуючу заборгованість по заробітній платі перед особа_1 за період листопада 2019 року по березень 2020 року в розмірі 97120, 44 грн. і не відмовляється від обов"язку її виплати. Позивач особа_2, в свою чергу, уточнив свої позовні вимоги, які раніше не міг чітко визначити через відсутність відповідної довідки, і станом на день розгляду справи просить суд стягнути заборгованість по заробітній платі за період листопада 2019 року по березень 2020 року в розмірі 97120, 44 грн. Таким чином, сума існуючої заборгованості, про стягнення якої просить позивач, не оспорюється відповідачем, в зв"язку із чим наявні підстави для ухвалення судового рішення в підготовчому судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 142 ЦПК України в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З врахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, вивчивши зміст позовних вимог, відзиву позивача та дослідивши матеріали справи проходить до настпуних висновків:
Як вбачається з матеріалів справи, позивача особа_1 15.03.2018 року було прийнято по переведенню гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті на Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», про що свідчить відповідний запис у трудовій книжці позивача, копію якої було надано до суду (а.с. 19). 04.03.2020 року особа_1 було звільнено з роботи згідно ст. 38 КЗпП України на підставі наказу № 64 к від 04.03.2020 року (а.с. 19).
Вказані обставини підтверджуються також копією заяви особа_1 про звільнення з роботи за власним бажанням від 04.03.2020 року, а також копією наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» № 64к від 04.03.2020 року про звільнення особа_3 на підставі ст. 38 КЗпП України, які було надано представником відповідача на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 59).
Позивачем на підтвердження проведення нарахувань відповідачем заробітної плати було надано індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з яких вбачається, що за період з березня 2018 року по березень 2020 року позивачу нараховувалася заробітна плата, розмір якої відповідає розміру заробітної плати, зазначеній в довідці відповідача (а.с. 57−58).
Представник відповідача не заперечує існування заборгованості перед позивачем із виплати заробітної плати, про що зазначає у своєму відзиві та вказує про те, що через імпорт вугілля з Росії, Білорусі та інших держав ТОВ «Краснолиманське» вимушене було тимчасово припинити видобуток вугілля, на підставі чого наказом директора ТОВ «Краснолиманське» від 19.12.2019 року № 555 на підприємстві відповідача з 19 грудня 2019 року було встановлено простій. Відповідно до зазначеного наказу з 19 грудня 2019 року та орієнтовно до дати можливості реалізації вугільної продукції вважати періодом простою підприємства з причин, не пов`язаних з виною працівників, відділу економіки наказано провести відповідні розрахунки заробітної плати за період простою для працівників, виходячи з розрахунку тарифної ставки встановленого робітнику розряду/окладу. Згідно п. 5 вказаного наказу керівництвом підприємства прийнято рішення про те, що працівникам підприємства дозволено не виходити на роботу до закінчення простою, крім працівників, які мають бути задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме робото спроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих виробок тощо, списки яких мають бути затверджені керівниками відповідних підрозділів та погоджені з головним інженером підприємства (а.с. 56).
Представником відповідача також було надіслано до суду бухгалтерську довідку про заборгованість із заробітної плати, згідно якої заборгованість за період з листопада 2019 року по березень 2020 року станом на 15.07.2020 року складає 97120, 44 грн. (а.с. 57−58).
Як зазначає позивач, відповідач остаточного розрахунку в день звільнення позивача з роботи не провів, в зв`язку з чим утворилася заборгованість із виплати заробітної плати, яка становить 97120, 44 грн. Відповідач не заперечує факт непроведення остаточного розрахунку із позивачем в день його звільнення та не відомовляється від виконання своїх обов"язків щодо виплати заборгованості по заробітній платі за період з листопада 2019 року по березень 2020 року в розмірі 97120, 44 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до положень ст.ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
В судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт перебування позивача в трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське» та того, що при звільненні з підприємства 04.03.2020 року остаточного розрахунку з позивачем проведено не було, а також того, що існує заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за період з листопада 2019 року по березень 2020 року, яка становить 97120, 44 грн. (за листопад 2019 року в сумі 18118, 78 грн.; за грудень 2019 року в сумі 15866, 72 грн.; за січень 2020 року — 20334, 83 грн; за лютий 2020 року — 18029, 46 грн.; за березень 2020 року — 24770, 65 грн. (а.с. 57−58). Вказана сума заборгованості, яка залишається несплаченою, і підлягає стягненню з відповідача (сума без утримання передбачених законом податків та зборів).
Норма ст. 67 Конституції України покладає обов`язок на кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Як зазначено в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Тобто, при виплаті позивачу заборгованості по заробітній платі в розмірі 97120, 44 грн., відповідач зобов`язаний утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
Враховуючи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч. 6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь держави пропорційно до задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В той же час, частиною першою статті 142 ЦПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, враховуючи, що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, а відповідачем фактично було визнано уточнені позовні вимоги позивача, що було прийнято судом, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь держави 50 відсотків судового збору, який підлягав сплаті при зверненні до суду позивачем, а іншу частину судових витрат в розмірі 50 відсотків судового збору слід віднести за рахунок держави.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні позивача до суду ціна позову склала 162066, 91 грн., яку було зменешено до 97120, 44 грн. і відповідно, розмір судового збору повинен становити 971 грн.20 коп. Таким чином, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 50% суми, яку мав би сплатити позивач при зверненні до суду, а саме в розмірі- 485 грн. 60 коп.
На підставі викладеного та ст. ст. 47, 115, 116 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці» та керуючись ст.ст. 141, 142, 200, 206, 259, 263−265, 353, 354 ЦПК України, суд, —
вирішив:
Позовні вимоги особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з листопада 2019 року по березень 2020 року в розмірі 97 120 гривень 44 копійки — задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (код єдрпоу 32281519) на користь особа_1, інформація_1, іпн номер_1, заборгованість із виплати заробітної плати за період з листопада 2019 року по березень 2020 року в загальному розмірі 97120, 44 грн. (дев`яносто сім тисяч сто двадцять гривень 44 копійки).
Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» при виплати особа_1 заборгованості по заробітній платі за період з листопада 2019 року по березень 2020 року в розмірі 97120, 44 грн. утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (код єдрпоу 32281519) на користь держави 50 відсотків судового збору, який підлягав сплаті позивачем при зверненні до суду, що становить 485грн.60 коп.
Іншу частину судових витрат, а саме 50 відсотків судового збору, який підлягав сплаті позивачем при зверненні до суду, що становить 485грн.60 коп. — віднести за рахунок держави.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
Позивач — особа_1, інформація_1, іпн номер_1, місце реєстрації: адреса_1;
Представник позивача — адвокат Оніпко Наталя Олександрівна, адреса: Донецька область, м. Добропілля, пров. Європейський, 37;
Відповідач — Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код єдрпоу 32281519, адреса: 85310, Донецька область, м. Родинське.
Суддя В. В. Корнєєва
28.09.2020
