ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ": невыплата зарплаты

Провадження № 2/235/1995/20
Справа № 235/6123/20
рішення
іменем україни

1 грудня 2020 року м. Покровськ



Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого — судді [Н.] Г.В.
за участю секретаря [О.] В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  —

встановив:

В вересні 2020 року особа_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (далі — ТОВ «Краснолиманське») про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 02.04.2018р. по 15.06.2020р., звільнений за ст.38 КЗпП України.
Після звільнення та до сьогоднішнього дня відповідач не провів з ним остаточний розрахунок, не виплативши йому заробітну плату з грудня 2019 року по день звільнення.
В день звільнення він не працював, тому 18.08.2020 року спрямував на адресу відповідача заяву про проведення з ним остаточного розрахунку, рекомендований лист доставлено відповідачу 19.08.2020 року, але не вручене, у зв`язку з відмовою в його отриманні.
На підставі наведеного просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 20.08.2020р. (з наступної дати після відмови в отриманні поштової кореспонденції) по день ухвалення рішення.
У встановлений судом строк відповідач надав відзив, в якому послався на те, що заявлені позовні вимоги вважає необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач дійсно перебував в трудових відносинах з відповідачем, в період з 02.04.2018 року по 15.06.2020 року. Так, відповідно до наказу від 02.04.2018 року № 644/к особа_1 був прийнятий на посаду електрослюсаря підземного 5-го розряду, наказом від 15.06.2020 року № 168/к позивач за власним бажанням був звільнений.
15.06.2020 року день звільнення — не робочий день для особа_1, позивач не працював, що підтверджується завіреною копією заяви про надання частини щорічної відпустки на 15.06.2020 року та запискою про надання відпустки, з вимогою про проведення розрахунку при звільненні позивач до відповідача не звертався. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми, мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимого про розрахунок.
Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В день звільнення та після позивач до відповідача з вимогою про розрахунок — не звертався.
Звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст. 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем усіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Позовну заяву відповідач отримав 06.10.2020 pоку, що підтверджується відміткою про отримання вхідної кореспонденції, на судовій повістці, від 29.09.2020 pоку, справа № 235/6123/20.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст. 117 КЗПП України наступає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноваженого ним орган).
До таких висновків дійшов Верховний суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 682/3060/16-ц, а також в постанові Верховного Суду України у справі 235/1605/19 та в рішенні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17.02.2020 року по справі 235/8127/19, яке залишив без змін Донецький апеляційний суд, постанова від 01.06.2020 року.
Таким чином, за змістом статті 117 КЗпП України відповідальність роботодавця за несвоєчасну виплату належних звільненому працівникові сум настає за умови наявності вини відповідача.
Оскільки працівник в день звільнення не працював, то, враховуючі положення частини першої статті 116 КЗпП України, виплата нарахованих сум повинна бути проведена не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим ним вимоги про розрахунок. Проте після звільнення з вимогою про розрахунок позивач не звертався.
Виходячи з викладеного, відповідач просив відмовити особа_1 у задоволені позову до ТОВ «Краснолиманське» у повному обсязі.
Позивач, представник відповідача в судове засідання не з`явилися, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали.
Представник відповідача особа_2 в судове засідання не з`явилась, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське» з 2 квітня 2018 року (наказ № 644к від 02.04.2018р.) по 15 червня 2020 року (наказ № 168к від 15.06.2020р.), працюючи електрослюсарем підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем у шахті, звільнений за 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.5).
Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначної законом.
Згідно ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» № 266 від 21.10.2020 року заборгованість з виплати заробітної плати після утримання обов`язкових податків і зборів за період листопад 2019 року — червень 2020 перед особа_1 складає 106 406, 38 грн. (а.с.11).
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що право позивача на отримання заробітної плати було порушено відповідачем і підлягає захисту судом шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі за період: листопад 2019 року — червень 2020 року в сумі 106 406, 38 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду про присудження працівникові виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах заробітної плати за один місяць — червень 2020 року в сумі 22 398, 61 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Частина 1 ст.47 КЗпП України зобов`язує власника або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).
Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коди ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Позивач у день звільнення не працював, 18 серпня 2020 року направив на адресу відповідача заяву про проведення з ним остаточного розрахунку, яку 19 серпня 2020 року відповідачу не було вручено під час доставки: інші причини, отже, відповідач зобов`язаний був виплатити всі суми, що належать позивачу з дня доставки заяви не пізніше 20 серпня 2020 року, у зв`язку з чим підлягає цивільній відповідальності, що передбачена ст.117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» № 267 від 21 жовтня 2020р. середньоденний заробіток особа_1, який працював на ТОВ «Краснолиманське», розрахований згідно постанови КМУ № 100 від 08.02.1995р., становить 1027, 42 грн.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який повинен сплатити відповідач на користь позивача за період з 20 серпня 2020 року по 1 грудня 2020 року, становить 73 974, 24 грн (1027, 42 грн х 72 робочі дні), де 1027, 42 грн — середньоденний заробіток позивача на підприємстві, 72 дні — кількість робочих днів затримки виплати заробітної плати, з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.
Відповідно до ст.ст.47, 94, 115−117 КЗпП України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263−265, 280, 430 ЦПК України, суд,  —

вирішив:

Позов особа_1 (адреса_1, рнокпп номер_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (м. Родинське Донецької області, код єдрпоу 32281519) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за період: листопад 2019 року — червень 2020 року в сумі 106 406 (ста шести тисяч чотирьохсот шести) гривень 38 копійок без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 серпня 2020 року по 1 грудня 2020 року в сумі 73 974 (сімдесяти трьох тисяч дев`ятсот сімдесяти чотирьох) гривень 24 копійок з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, на відшкодування сплаченого судового збору 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (восьмисот сорока) гривень 80 копійок.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині присудження виплати заробітної плати за червень 2020 року в сумі 22 398 (двадцяти двох тисяч трьохсот дев`яноста восьми) гривень 61 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.



Суддя Г.В. [Н.]