ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ": невыплата зарплаты

Единственный уникальный номер235 / 7137/20
Производство №2 / 235/166/21




решение
именем украины
4 февраля 2021 Красноармейский районный суд Донецкой области в составе председательствующего судьи [Б.] К.П. с участием секретаря судебного заседания [Г.] С.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда М.Покровский в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» о взыскании задолженностиости по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда, -
В:
особа_1 (далее - истец) обратился в суд с иском, в котором, с учетом уточненной заявления, просит взыскать с ООО «Краснолиманское» (далее - ответчик) в свою пользу задолженность по заработной плате в сумме 109 832, 55 грн, средний заработок за время задержки расчета при увольнении по день принятия судебного решения и моральный ущерб в размере 50 000 грн.В обоснование иска указал, что с ответчиком находился в трудовых отношениях, 08.07.2020 был уволен по собственному желанию, при увольнении с предприятия ответчиком не был осуществлен полный расчет по заработной плате, что является нарушением ст.116 КЗоТ. Ссылаясь на предписания ст.117 КЗоТ, истец просит также взыскать с ответчика средний заработок и, учитывая нарушения его трудовых прав, возместить моральный ущерб.
Определением суда от 18.11.2020 производство по делу открыто по правамилами упрощенного искового производства (а.с.52).
Истец и его представитель в суд не прибыли, по содержанию поданных заявлений просят рассмотрение дела провести без их участия, на исковых требованиях настаивают (а.с.71, 97).
Ответчик, будучи надлежащим образом уведомленным о времени и месте рассмотрения дела, в суд не явился, предоставил отзыв на иск, в котором просит отказать в иске и дело рассмотреть без участия его представителя (а.с.57-59). [М.] несогласия сводятся к тому, что истец 08.07.2020 - вдень освобождения - не работал с требованием о проведении расчета при увольнении ответчика не обращался; ссылаясь на предписания ст.116 КЗоТ, отмечает, что если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете, однако после освобождения с требованием о расчете истец не обращался. [У.] что иск полученный ответчиком 02.12.2020.
25.01.2021 в адрес суда от ответчикапоступило заявление о получении уточненной искового заявления и рассмотрении дела без участия представителя (а.с.94-95).
В силу предписаний ст.223 ГПК Украины суд считает возможным осуществить рассмотрении дела в отсутствие ее участников.
Согласно ч.2 ст.247 ГПК Украины фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Фактические обстоятельства, установленные судом, и содержание спорного правоотношения.
В период с 05.11.2018 по 08.07.2020 истец находился в трудовых отношенияхх с ответчиком, занимая должность горнорабочего очистного забоя подземного приказом от 08.07.2020 №191 / к истец был уволен по собственному желанию на основании ч.1 ст.38 КЗоТ Украины (а.с.10, 60, 63).
По заявлению истца 08.07.2020, то есть в день увольнения, он находился в ежегодном отпуске продолжительностью один календарный день (а.с.61-62).
Согласно справке ответчика от 04.12.2020 №336 истца был освобожден 08.07.2020 и проведен полный расчет включительно по октябрь 2019 года, сумма задолженностии на дату составления справки равна 109832, 55 грн за период с ноября 2019 по июль 2020 г .; сумма указана после удержания налогов и других платежей (а.с.64-65).
Согласно справке ответчика от 04.12.2020 №335 средний заработок истца, учитывая количество рабочих дней и начисленную заработную плату за май - июнь 2020г. равна 873, 76 грн (а.с.66).
Суд, решая заявленный спор, исходит из таких норм права.
По предписаниям ст.47 КЗоТ собственник или уполномоченный им орган зобов`связан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.1 ст.116 КЗоТ при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. о начисляютсяни суммы, причитающиеся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Учитывая приведенные законодательные предписания и установлены обстоятельства спорных правоотношений, за отсутствием доказательств в подтверждение того, что на дату рассмотрения дела 04.02.2021 ответчик осуществил истцу выплату задолженности по заработной плате в сумме 109 832, 55 грн, суд приходит к выводу о наличии оснований для удовлетворения иска в частини взыскании с ответчика в пользу истца задолженности по заработной плате в рассматриваемом размере.
Согласно ст.117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах належних уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Как установлено судом из имеющихся в деле доказательств, истец в день увольнения - 08.07.2021 не работал; доказательств предъявления истцом ответчику требования о расчете (до обрания истца в суд с данным иском) истцом не представлено; имеющиеся в материалах дела копии писем от истца и его представителя в адрес ответчика о предоставлении информации о невыплаченных суммы не указывают на возникновение у ответчика обязанности выплатить истцу суммы, причитающиеся ему от предприятия при увольнении, поскольку отсутствуют доказательства в подтверждение получения ответчиком таких писем (а.с.32-34).
Верховный Суд в составе Объединенной Палаты Кассационного гражданского суда в своей постановые от 27.01.2020 по делу № 682/3060/16-ц (производство № 61-23170св18) выразил такой правовой вывод о применении нормы права:
учитывая указанные положения законодательства Украины, обращение работника, в день увольнения не работал, в суд с иском о взыскании сумм, причитающихся ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении следует считать предъявлением требования о раснок, предусмотренной ст.116 КЗоТ Украины (если такое требование ранее пред`являлась). В таком случае ответственность работодателя на основании ст.117 КЗоТ Украины наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всех сумм, которые ему принадлежат. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца получения ответчиком копии искового заявления или проведения судом судебного засидання (при отсутствии сведений о дате получения копии искового заявления) к фактической выплаты заработной платы. Ответственность за задержку расчета при увольнении по ст.117 КЗоТ Украины наступает лишь в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в ст.116 КЗоТ Украины. Бремя отсутствии вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя (собственника или уполномоченный им орган).
С уведомлением о вручении поштоного отправления усматривается, что ответчик получил копию искового заявления истца 02.12.2020 (а.с.56). Доказательств расчета с истцом не позднее следующего дня после получения соответствующего требования ответчиком в суд не представлено, как не представлено и доказательств в подтверждение отсутствия вины ответчика в совершении соответствующего нарушения (задержки расчета при увольнении).
Учитывая изложенное, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца средний заработок за период задержки разрахунку с 03.12.2020 (следующий день после получения искового заявления ответчиком) по 04.02.2021 (день вынесения решения суда).
Решая вопрос размера среднего заработка за время задержки, подлежит взысканию с ответчика в пользу истца, суд исходит из размера среднедневного заработка истца согласно справке ответчика от 04.12.2020 №335 (а.с.66), который рассчитан в соответствии с требованиями Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ от 08.02.1995 №100, и равна 873, 76 грн.
В день вынесения данного решения (04.02.2021) время задержки расчета с истцом равна 43 рабочих дня (с 03.12.2020 по 04.02.2021 включительно). Таким образом, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию средний заработок в размере 37571, 68 грн (873, 76 грн. * 43 рабочих дня).
Таким образом, исковые требования в указанный части (а именно в размере 127 568, 96 грн = 873, 76 грн * 146 рабочих дней) подлежат удовлетворению.
По поводу исковых требований в частии взыскании с ответчика в пользу истца суммы в размере 50 000 грн в счет возмещения морального вреда, причиненного несвоевременной выплатой ответчиком истцу причитающейся ему заработной платы, суд отмечает следующее.
За разъяснениями Пленума Верховного Суда Украины, приведенными в п.13 постановления от 31.03.1995 «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда», согласно ст.237-1 КЗоТ Украины при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконне увольнении или переводе, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обязательно связь по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Согласно ст.237-1 КЗоТ Украины видшкодування собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Факт невыплаты истцу начисленных ему сумм заработной платы, начиная с ноября 2019 свидетельствует о причинении истцу нравственных страданий и, исходя из принципов разумности, взвешенности и справедливости, суд оценивает спричыИнени истцу моральный вред в 2000 грн, поскольку размер возмещения морального вреда должно быть не больше, чем достаточно для разумного удовлетворения потребностей истца и не должен приводить к его обогащения.
Таким образом, иск истца подлежит удовлетворению.
Истец также просит взыскать с ответчика в свою пользу понесенные расходы на юридическую помощь в размере 4100 грн, из которых 600 грн - за услуги по консультации, 800 грн - за услуги по ознакомлению с материалами дела, 500 грн - са услуги по направлению адвокатского запроса, 600 грн - за изучение последних решений судебной практики, 1600 грн -подготовка искового заявления, и ожидаемые расходы в размере 3200 грн за представление интересов клиента в четырех судебных заседаниях, всего - 7300 грн.
Согласно ч.1 ст.133 ГПК Украины судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела. К расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся, в частности, расходы на профессиональную юридическую помощь (п.1 ч.3 ст.133 ЦНК Украины).
Согласно ст.137 ГПК Украины расходы, связанные с правовым помощью адвоката, несут стороны, кроме случаев предоставления юридической помощи за счет государства. По результатам рассмотрения дела расходы на юридическую помощь адвоката подлежат распределению между сторонами вместе с другими судебными издержками.
Для определения размера расходов на юридическую помощь с целью распределения судебных расходов участник дела дает детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им вытрат, необходимых для предоставления правовой помощи.
По делу судебные расходы подлежат компенсации стороне, в пользу которой принято решение за счет другой стороны. При этом, состав и размеры расходов, связанных с оплатой правовой помощи, входит в предмет доказывания по делу. В подтверждение этих обстоятельств суд должны быть предоставлены договор об оказании правовой помощи, документы, свидетельствующие об оплате обоснованного гонорара и других расходов, связанных с предоставлением законной помощи, оформленные в установленном законом порядке.
Приведенное соответствует правовой позиции Верховного Суда, изложенной в постановлениях от 21.03.2018 по делу № 815/4300/17, от 11.04.2018 по делу № 814/698/16.
В обоснование расходов на юридическую помощь представителем истца представлены: - акт сдачи-приема выполненных работ от 16.12.2020, по которому адвокат предоставил правовую помощь на общую сумму 7300 грн, из которых 600 грн - за услуги по консультации и согласования правовой позиции, 800 грн - за услуги поознакомление с материалами дела, 500 грн - за услуги по направлению адвокатского запроса, 600 грн - за изучение последних решений судебной практики, 1600 грн - за услуги по подготовке искового заявления, 3200 грн - за услуги по представлению интересов клиента в судебном заседании - количество заседаний 4, стоимость одного часа 800 грн - всего 3200 грн (а.с.85) - квитанцию ​​в подтверждение оплаты истцом услуг адвоката в размере 7300 грн (а.с.84).
Учитывая предоставленные истцом документы на запросомния понесенных расходов на юридическую помощь и одновременно взвешивая на то, что представитель истца не совершал представительство интересов истца в судебных заседаниях, судебное заседание проведено без участия сторон и их представителей, а также на то, что иск подлежит частичному удовлетворенность, суд приходит к выводу, что с ответчика в пользу истца подлежит взысканию судебные расходы на профессиональную юридическую помощь пропорционально размеру удовлетворенных требований и за вычетом 3200 грн от общей суммыи расходов на юридическую помощь.
Поэтому, учитывая, что общая сумма цены иска равна 287 401, 51 грн (109832, 55 + 127568, 96 + 50000), а иск удовлетворен на сумму в размере 149 404, 20 грн (109832, 55 + 37571, 68 + 2000) , что составляет 52%, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию сумма расходов на юридическую помощь в размере 2132 грн (52% от 4100 грн).
Согласно ч.1 п.1 ст.5 Закона Украины «О судебном сборе» истец освобожден от уплаты судебного сбора по делам о взыскании заработной платы.
Учитывая правила ст.141 ГПК Украины, сумма в размере 840, 80 грн (судебный сбор за заявленное требование о взыскании задолженности по заработной плате) подлежит взысканию с ответчика в доход государства; сумма в размере 358 грн (22% от 1629, 36 грн - судебный сбор за заявлены требования о взыскании среднего заработка и морального вреда, уплаченный истцом) подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
Согласно п.2 ч.1 ст.430 ГПК Украины решение суда в части выплаты заработной платы, но неболее чем за один месяц, подлежит немедленному исполнению, то есть в данном случае сумма заработной платы за ноябрь 2019 в размере 16238, 82 грн (а.с.64).
Руководствуясь статьями 141, 264, 265, 430 ГПК Украины, -
решил:
Исковое заявление особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченностиной ответственностью «Краснолиманская» в пользу особа_1, информация_1, задолженность по заработной плате в размере 109832, 55 грн (сто девять тысяч восемьсот тридцать две грн 55 коп) (сумма указана после удержания обязательных налогов и сборов), средний заработок за время задержки расчета за период с 03.12.2020 по 04.02.2021 включительно в размере 37571, 68 грн (тридцать семь тысяч пятьсот семьдесят один грн 68 коп), без учета сумм налогов и сборов, и в счет возмещения морального вредасумму в размере 2000, 00 грн (две тысячи грн 00 коп).
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу государства судебный сбор в размере 840, 80 грн (восемьсот сорок грн 80 коп).
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу особа_1, информация_1, судебные расходы в виде уплаченной государственной пошлины в сумме 358, 00 грн (триста пятьдесят восемь грн 00 коп) и расходы на профессиональную юридическую помощь в сумме 2132, 00 грн (две тысячи сто тридцать дви гр 00 коп).
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу особа_1, информация_1, заработной платы за ноябрь 2019 в размере 16238, 82 грн (шестнадцать тысяч двести тридцать восемь грн 82 коп) (сумма указана после удержания обязательных налогов и сборов).
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.Решение суда может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения в порядке, определенном п.15.5 раздела ХИИИ Переходных положений ГПК Украины, до или через соответствующий суд.
Истец - особа_1 зарегистрирован место жительства - адреса_1 рнокпп номер_1.
Ответчик - Общество с ограниченной ответственностью «Краснолиманская», местонахождение - Донецкая область, г.Родинское, ГП «УК« Краснолиманская », ОКПО 32281519.
судья

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Єдиний унікальний номер235/7137/20
Провадження №2/235/166/21




рішення
іменем україни
04 лютого 2021 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді [Б.] К.П. за участю секретаря судового засідання Григор`євої С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
особа_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої заяви, просить стягнути з ТОВ «Краснолиманське» (далі - відповідач) на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 109 832, 55 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що з відповідачем перебував в трудових відносинах, 08.07.2020 був звільнений за власним бажанням, при звільненні з підприємства відповідачем не був здійснений повний розрахунок із заробітної плати, що є порушенням ст.116 КЗпП. Посилаючись на приписи ст.117 КЗпП, позивач просить також стягнути з відповідача середній заробіток та, враховуючи порушення його трудових прав, відшкодувати моральну шкоду.
Ухвалою суду від 18.11.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.52).
Позивач та його представник до суду не прибули, за змістом поданих заяв просять розгляд справи провести без їх участі, на позовних вимогах наполягають (а.с.71, 97).
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибув, надав відзив на позов, в якому просить відмовити в позові та справу розглянути без участі його представника (а.с.57-59). Мотиви незгоди зводяться до того, що позивач 08.07.2020 - в день звільнення - не працював, з вимогою про проведення розрахунку при звільненні до відповідача не звертався; посилаючись на приписи ст.116 КЗпП, зазначає, що якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, проте після звільнення з вимогою про розрахунок позивач не звертався. Вказує, що позов отриманий відповідачем 02.12.2020.
25.01.2021 на адресу суду від відповідача надійшла заява про отримання уточненої позовної заяви та розгляд справи без участі представника (а.с.94-95).
В силу приписів ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутністю її учасників.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
В період з 05.11.2018 по 08.07.2020 позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем, займаючи посаду гірника очисного забою підземного, наказом від 08.07.2020 №191/к позивач був звільнений за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України (а.с.10, 60, 63).
За заявою позивача 08.07.2020, тобто в день звільнення, він перебував в щорічній відпустці тривалістю один календарний день (а.с.61-62).
Відповідно до довідки відповідача від 04.12.2020 №336 позивача було звільнено 08.07.2020 та проведено повний розрахунок включно по жовтень 2019 року, сума заборгованості на дату складання довідки дорівнює 109832, 55 грн за період з листопада 2019 р. по липень 2020 р.; сума вказана після утримання податків та інших платежів (а.с.64-65).
Відповідно до довідки відповідача від 04.12.2020 №335 середній заробіток позивача, враховуючи кількість робочих днів та нараховану заробітну плату за травень – червень 2020р. дорівнює 873, 76 грн (а.с.66).
Суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.
За приписами ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, за відсутністю доказів на підтвердження того, що станом на дату розгляду справи 04.02.2021 відповідач здійснив позивачу виплату заборгованості із заробітної плати в сумі 109 832, 55 грн, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі в означеному розмірі.
Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Як встановлено судом з наявних у справі доказів, позивач в день звільнення – 08.07.2021 не працював; доказів пред`явлення позивачем відповідачу вимоги про розрахунок (до звернення позивача до суду з даним позовом) позивачем не надано; наявні в матеріалах справи копії листів від позивача та його представника на адресу відповідача щодо надання інформації про невиплачені суми не вказують на виникнення у відповідача обов`язку виплатити позивачу суми, що належать йому від підприємства при звільненні, оскільки відсутні докази на підтвердження отримання відповідачем таких листів (а.с.32-34).
Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 27.01.2020 у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170св18) висловив такий правовий висновок про застосування норми права:
ураховуючи зазначені положення законодавства України, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена ст.116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст.117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст.117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у ст.116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).
З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач отримав копію позовної заяви позивача 02.12.2020 (а.с.56). Доказів розрахунку з позивачем не пізніше наступного дня після отримання відповідної вимоги відповідачем до суду не надано, як не надано й доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у вчиненні відповідного порушення (затримки розрахунку при звільненні).
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період затримки розрахунку з 03.12.2020 (наступний день після отримання позовної заяви відповідачем) по 04.02.2021 (день постановлення рішення суду).
Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за час затримки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з розміру середньоденного заробітку позивача відповідно до довідки відповідача від 04.12.2020 №335 (а.с.66), який розрахований відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, та дорівнює 873, 76 грн.
На день постановлення даного рішення (04.02.2021) час затримки розрахунку із позивачем дорівнює 43 робочих дні (з 03.12.2020 по 04.02.2021 включно). Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток в розмірі 37571, 68 грн (873, 76 грн.*43 робочих дні).
Таким чином, позовні вимоги в означений частині (а саме в розмірі 127 568, 96 грн = 873, 76 грн*146 робочих днів) підлягають частковому задоволенню.
З приводу позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 50 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої несвоєчасною виплатою відповідачем позивачу належної йому заробітної плати, суд зазначає таке.
За роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наведеними в п.13 постанови від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Факт невиплати позивачу нарахованих йому сум заробітної плати, починаючи з листопада 2019 р. свідчить про спричинення позивачу моральних страждань та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд оцінює спричинену позивачу моральну шкоду в 2000 грн, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до його збагачення.
Таким чином, позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 4100 грн, з яких 600 грн – за послуги з консультації, 800 грн – за послуги з ознайомлення з матеріалами справи, 500 грн – за послуги з направлення адвокатського запиту, 600 грн – за вивчення останніх рішень судової практики, 1600 грн –підготовка позовної заяви, та очікувані витрати в розмірі 3200 грн за представлення інтересів клієнта у чотирьох судових засіданнях, всього - 7300 грн.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.
В обґрунтування витрат на правничу допомогу представником позивача надані: - акт здачі-прийому виконаних робіт від 16.12.2020, за яким адвокат надав правову допомогу на загальну суму 7300 грн, з яких 600 грн – за послуги з консультації та узгодження правової позиції, 800 грн – за послуги з ознайомлення з матеріалами справи, 500 грн – за послуги з направлення адвокатського запиту, 600 грн – за вивчення останніх рішень судової практики, 1600 грн – за послуги з підготовки позовної заяви, 3200 грн – за послуги з представлення інтересів клієнта у судовому засіданні – кількість засідань-4, вартість однієї години 800 грн – всього 3200 грн (а.с.85); - квитанцію на підтвердження оплати позивачем послуг адвоката в розмірі 7300 грн (а.с.84).
Враховуючи надані позивачем документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу та одночасно зважуючи на те, що представник позивача не здійснював представництво інтересів позивача в судових засіданнях, судове засідання проведено без участі сторін та їх представників, а також на те, що позов підлягає частковому задоволеннню, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог та з відрахуванням 3200 грн від загальної суми витрат на правничу допомогу.
Відтак, враховуючи, що загальна сума ціни позову дорівнює 287 401, 51 грн (109832, 55+127568, 96+50000), а позов задоволений на суму в розмірі 149 404, 20 грн (109832, 55+37571, 68+2000), що складає 52%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу в розмірі 2132 грн (52% від 4100 грн).
Відповідно до ч.1 п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати.
Враховуючи правила ст.141 ЦПК України, сума в розмірі 840, 80 грн (судовий збір за заявлену вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави; сума в розмірі 358 грн (22% від 1629, 36 грн - судовий збір за заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, сплачений позивачем) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно з п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, тобто в даному випадку сума заробітної плати за листопад 2019 р. в розмірі 16238, 82 грн (а.с.64).
Керуючись статтями 141, 264, 265, 430 ЦПК України, -
вирішив:
Позовну заяву особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 , інформація_1 , заборгованість із заробітної плати в розмірі 109832, 55 грн (сто дев`ять тисяч вісімсот тридцять дві грн 55 коп) (сума вказана після утримання обов`язкових податків та зборів), середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 03.12.2020 по 04.02.2021 включно в розмірі 37571, 68 грн (тридцять сім тисяч п`ятсот сімдесят одна грн 68 коп), без урахування сум податків і зборів, та в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 2000, 00 грн (дві тисячі грн 00 коп).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 840, 80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 , інформація_1 , судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 358, 00 грн (триста п`ятдесят вісім грн 00 коп) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2132, 00 грн (дві тисячі сто тридцять дві грн 00 коп).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 , інформація_1 , заробітної плати за листопад 2019 р. в розмірі 16238, 82 грн (шістнадцять тисяч двісті тридцять вісім грн 82 коп) (сума вказана після утримання обов`язкових податків та зборів ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.
Позивач - особа_1 , зареєстрований місце проживання – адреса_1 , рнокпп номер_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», місцезнаходження – Донецька область, м.Родинське, ДП «ВК «Краснолиманська», єдрпоу 32281519.
Суддя