ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ": невыплата зарплаты

Единственный уникальный номер 235/8478/20
Производство №2 / 235/430/21


решение
именем украины
22 февраля 2021 Красноармейский районный суд Донецкой области в составе председательствующего судьи [Б.] К.П. с участием секретаря судебного заседания [Г.] С.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда М.Покровский в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» о взыскании задолженности позаработной платы и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, -
В:
особа_1 (далее - истец) обратился в суд с иском, в котором, с учетом заявления от 29.01.2021 (а.с.62-63), просит взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» (далее - ответчик) в свою пользу задолженность по заработной плате в размере 57009, 95 грн, средний заработок за время задержки фактического расчета при увольнении с 06.01.2021 по день принятия решения, размер якого состоянию на 29.01.2021 составляет 13800, 60 грн.
В обоснование иска указал, что с ответчиком находился в трудовых отношениях, 22.06.2020 был уволен на основании ст.38 КЗоТ Украины по собственному желанию; при увольнении с предприятия ответчиком не был осуществлен полный расчет по заработной плате.
Ссылаясь на предписания статей 116 и 117 КЗоТ, истец просит взыскать с ответчика задолженность по заработной плате и средний заработок.
Определением суда от 29.12.2020 производство по спРави открыто по правилам упрощенного искового производства, в ответчика по ходатайству истца истребованы справки о размере задолженности по заработной плате и среднедневного заработка истца (а.с.42).
Истец и представитель истца - адвокат [Ж.] Н.В. в суд не прибыли, предоставили заявления о поддержке иска и рассмотрение дела при их отсутствии (а.с.39, 68).
Ответчик, будучи надлежащим образом уведомленным о времени и месте рассмотрения дела, в суд не явился, предоставил отзыв на иск, В котором просит отказать в иске и дело рассмотреть без участия представителя ответчика (а.с.48-50). [М.] несогласия сводятся к тому, что истец 22.06.2020 - в день освобождения - не работал с требованием о проведении расчета при увольнении ответчика не обращался; ссылаясь на предписания ст.116 КЗоТ, отмечает, что если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчетнойк, однако после освобождения с требованием о расчете истец не обращался; указывает, что иск полученный ответчиком 05.01.2021.
В силу предписаний ст.223 ГПК Украины суд считает возможным осуществить рассмотрении дела в отсутствие ее участников.
Согласно ч.2 ст.247 ГПК Украины фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Фактические обстоятельства, установленные судом, и содержание спорного правоотношения.
Сторонами признано, материалами дела подтверждено, что в период с 02.04.2018 по 22.06.2020 истец находился в трудовых отношениях с ответчиком, приказом от 22.06.2020 №175к был уволен по собственному желанию согласно ст.38 КЗоТ Украины (а.с.18).
По заявлению истца от 22.06.2020 истец 22.06.2020, то есть в день увольнения, находился в ежегодном отпуске продолжительностью один календарный день (а.с.55, 58).
Согласно справке ответчика от 13.01.2021 №405 истца был освобожден 22.06.2020 и проведен полный расчет включительно по октябрь 2019 года, сумя задолженности на дату составления справки равна 57009, 95 грн, а именно: по 11.2019 г. - 2663, 96 грн, по 12.2019 г. - 1960, 24 грн, за 01.2020р.- 5682, 90 грн, за 02.2020р. - 6163, 15 грн, по 03.2020 г. - 17273, 14 грн; по 04.2020 - 16, 22 грн; по 05.2020 - 12416, 44 грн; по 06.2020 - 10833, 90 грн, суммы указаны после удержания обязательных налогов и сборов (а.с.53-54).
Согласно справке ответчика от 13.01.2021 №406 средний заработок истца, учитывая количество рабочих дней и начисленнуюзаработную плату за апрель-май 2020г., равна 811, 80 грн (а.с.52).
Суд, решая заявленный спор, исходит из таких норм права.
По предписаниям ст.47 КЗоТ собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.1 ст.116 КЗоТ при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в деньосвобождение. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Учитывая приведенные законодательные предписания и установлены обстоятельства спорных правоотношений, за отсутствием доказательств в подтверждение того, что надату рассмотрения дела 22.02.2021 ответчик осуществил истцу выплату задолженности по заработной плате в сумме 57009, 95 грн, суд приходит к выводу о наличии оснований для удовлетворения иска в части взыскания с ответчика в пользу истца задолженности по заработной плате в рассматриваемом размере.
Согласно ст.117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствиии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выноситрешение по существу спора.
Как установлено судом из имеющихся в деле доказательств, истец в день увольнения - 22.06.2020 не работал; доказательств предъявления истцом ответчику и получения последним требования о расчете (до обращения истца в суд с данным иском) истцом не представлено; имеющиеся в материалах дела копии заявлений и запросов за отсутствия доказательств их получения ответчиком не указывают на возникновение у ответчика обязанности выплатить истцу суммы, причитающиеся ему от предприятия при увольнениинет.
Верховный Суд в составе Объединенной Палаты Кассационного гражданского суда в своем постановлении от 27.01.2020 по делу №682 / 3060/16-ц (производства №61-23170сво18) выразил такой правовой вывод о применении нормы права:
учитывая указанные положения законодательства Украины, обращение работника, в день увольнения не работал, в суд с иском о взыскании сумм, причитающихся ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка завремя задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренной ст.116 КЗоТ Украины (если такое требование ранее пред`являлась). В таком случае ответственность работодателя на основании ст.117 КЗоТ Украины наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всех сумм, которые ему принадлежат. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании позивача: получение ответчиком копии искового заявления или проведения судом судебного заседания (при отсутствии сведений о дате получения копии искового заявления) к фактической выплаты заработной платы. Ответственность за задержку расчета при увольнении по ст.117 КЗоТ Украины наступает лишь в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в ст.116 КЗоТ Украины. Бремя отсутствии вины в совершении такого нарушения возлагается наработодателя (собственника или уполномоченный им орган).
С уведомление о вручении почтового отправления усматривается, что ответчик получил копию искового заявления истца 05.01.2021 (а.с.46). Доказательств расчета с истцом не позднее следующего дня после получения соответствующего требования ответчиком в суд не представлено, как не представлено и доказательств в подтверждение отсутствия вины ответчика в совершении соответствующего нарушения (задержки расчета при увольнении).
Учитывая изложенное, суд считает необходимымвзыскать с ответчика в пользу истца средний заработок за период задержки расчета с 06.01.2021 (следующий день после получения искового заявления ответчиком) по 22.02.2021 (день вынесения решения суда).
Решая вопрос размера среднего заработка за время задержки, подлежит взысканию с ответчика в пользу истца, суд исходит из размера среднедневного заработка истца согласно справке ответчика от 13.01.2021, который рассчитан в соответствии с требованиями Порядка исчисленияя средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ от 08.02.1995 №100, и равна 811, 80 грн.
В день вынесения данного решения (22.02.2021) время задержки расчета с истцом равна 33 рабочим дням (с 06.01.2021 по 22.02.2021 включительно). Таким образом, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию средний заработок в размере 26789, 40 грн. (811, 80 грн. * 33 рабочих дня).
Таким образом, исковые требования подлежат удовлетворению.
Согласно ч.1 п.1 ст.5 Закона Украины «О судебномсбор »истец освобожден от уплаты судебного сбора по делам о взыскании заработной платы.
Учитывая правила ст.141 ГПК Украины, сумма в размере 840, 80 грн (судебный сбор за заявленное требование о взыскании задолженности по заработной плате) подлежит взысканию с ответчика в доход государства; сумма в размере 913, 85 грн подлежит взысканию с ответчика в пользу истца (а.с.1).
По поводу взыскания с ответчика в пользу истца расходов на правовую помощь в размере 1900 грн, суд отмечает следующее.
Сдостойно ч.1 ст.133 ГПК Украины судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела. К расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся, в частности расходы на профессиональную юридическую помощь (п.1 ч.3 ст.133 ГПК Украины).
Согласно ст.137 ГПК Украины расходы, связанные с правовым помощью адвоката, несут стороны, кроме случаев предоставления юридической помощи за счет государства. По результатам рассмотрения дела расходы на юридическую помощь адвоката подлежат распределению миж сторонами вместе с другими судебными издержками.
Для определения размера расходов на юридическую помощь с целью распределения судебных расходов участник дела дает детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правовой помощи.
По делу судебные расходы подлежат компенсации стороне, в пользу которой принято решение за счет другой стороны. При этом состав и размеры расходов, связанных с оплатой правовой помощи, входитк предмету доказывания по делу. В подтверждение этих обстоятельств суд должны быть предоставлены договор об оказании правовой помощи, документы, свидетельствующие об оплате обоснованного гонорара и других расходов, связанных с предоставлением правовой помощи, оформленные в установленном законом порядке.
Приведенное соответствует правовой позиции Верховного Суда, изложенной в постановлениях от 21.03.2018 по делу № 815/4300/17, от 11.04.2018 по делу № 814/698/16.
В обоснование расходов на юридическую помощь истцом надни: - договор о предоставлении правовой помощи, юридических услуг б / н от 11.11.2020; - акт выполненных работ по договору об оказании правовой помощи, юридических услуг, по которым адвокат предоставил правовую помощь на общую сумму 1900 грн, из которых 500 грн - за составление адвокатского запроса и отправку его по почте ответчику; 800 грн - за составление искового заявления и подготовке дела в суд; 600 грн - за составление ходатайства об истребовании доказательств; - квитанция к приходному кассовому ордеру №б / н вид 23.12.2020, по которому истец на основании договора от 11.11.2020 уплатил 1900 грн (а.с.34, 37, 38).
На основании ст.141 ГПК Украины, учитывая предоставленные истцом документы в подтверждение понесенных расходов на юридическую помощь и удовлетворении иска, суд приходит к выводу, что с ответчика в пользу истца надлежит взыскать расходы на профессиональную юридическую помощь в размере 1900 грн.
Согласно п.2 ч.1 ст. 430 ГПК Украины решение суда в части выплаты заработной платы, но не более чем за одинмесяц, подлежит немедленному исполнению, то есть в данном случае сумма заработной платы за ноябрь 2019 в размере 2663, 96 грн.
Руководствуясь статьями 141, 264, 265, 430 ГПК Украины, суд -
решил:
Исковое заявление особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу особа_1 информация_1, задолженность по заработной плате в размере 57009, 95 грн (пятьдесят семь тысяч девять грн 95 коп) (сумма указана после удержания обязательных налогов и сборов), средний заработок за время задержки расчета за период с 06.01.2021 по 22.02.2021 включительно в размере 26789, 40 грн (двадцать шесть тысяч семьсот восемьдесят девять грн 40 коп), без учета сумм налогов и сборов.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу государства судебный сбор в размере 840, 80 грн (восемьсот сорок грн 80 коп).
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу особа_1, информация_1, судебные расходы в виде уплаченной государственной пошлины в сумме 913, 85 грн (девятьсот тринадцать грн 85 коп) и понесенных расходов на профессиональную юридическую помощь в размере 1900, 00 грн (одна тысяча девятьсот грн 00 коп).
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу особа_1 ИнформАЦИЯ_1, заработной платы за ноябрь 2019 в размере 2663, 96 грн (две тысячи шестьсот шестьдесят три грн 96 коп).
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
Решение суда может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения в порядке, определенном п.15.5 раздела ХИИИ Переходных положений ГПК Украины, до или через соответствующий суд.
Истец - лицо_1, место прописки - адрес_1, рнокпп номер_1.
Ответчик - Общество с ограниченной ответственностью «Краснолиманская», местонахождение - Донецкая область, г.Родинское, ГП «УК« Краснолиманская », ОКПО 32281519.
судья

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Єдиний унікальний номер 235/8478/20
Провадження №2/235/430/21


рішення
іменем україни
22 лютого 2021 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді [Б.] К.П. за участю секретаря судового засідання Григор`євої С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
встановив:
особа_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви від 29.01.2021 (а.с.62-63), просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (далі - відповідач) на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 57009, 95 грн, середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку при звільненні з 06.01.2021 по день ухвалення рішення, розмір якого станом на 29.01.2021 становить 13800, 60 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що з відповідачем перебував в трудових відносинах, 22.06.2020 був звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням; при звільненні з підприємства відповідачем не був здійснений повний розрахунок із заробітної плати.
Посилаючись на приписи статей 116 та 117 КЗпП, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та середній заробіток.
Ухвалою суду від 29.12.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, у відповідача за клопотанням позивача витребувані довідки про розмір заборгованості із заробітної плати та середньоденного заробітку позивача (а.с.42).
Позивач та представник позивача - адвокат [Ж.] Н.В. до суду не прибули, надали заяви про підтримання позову та розгляд справи за їх відсутністю (а.с.39, 68).
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибув, надав відзив на позов, в якому просить відмовити в позові та справу розглянути без участі представника відповідача (а.с.48-50). Мотиви незгоди зводяться до того, що позивач 22.06.2020 - в день звільнення - не працював, з вимогою про проведення розрахунку при звільненні до відповідача не звертався; посилаючись на приписи ст.116 КЗпП, зазначає, що якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, проте після звільнення з вимогою про розрахунок позивач не звертався; вказує, що позов отриманий відповідачем 05.01.2021.
В силу приписів ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутністю її учасників.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Сторонами визнано, матеріалами справи підтверджено, що в період з 02.04.2018 по 22.06.2020 позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем, наказом від 22.06.2020 №175к був звільнений за власним бажанням згідно зі ст.38 КЗпП України (а.с.18).
За заявою позивача від 22.06.2020 позивач 22.06.2020, тобто в день звільнення, перебував в щорічній відпустці тривалістю один календарний день (а.с.55, 58).
Відповідно до довідки відповідача від 13.01.2021 №405 позивача було звільнено 22.06.2020 та проведено повний розрахунок включно по жовтень 2019 року, сума заборгованості на дату складання довідки дорівнює 57009, 95 грн, а саме: за 11.2019 р. - 2663, 96 грн, за 12.2019 р. - 1960, 24 грн, за 01.2020р.- 5682, 90 грн, за 02.2020р. - 6163, 15 грн, за 03.2020 р. - 17273, 14 грн; за 04.2020 - 16, 22 грн; за 05.2020 - 12416, 44 грн; за 06.2020 - 10833, 90 грн, суми вказані після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с.53-54).
Відповідно до довідки відповідача від 13.01.2021 №406 середній заробіток позивача, враховуючи кількість робочих днів та нараховану заробітну плату за квітень-травень 2020р., дорівнює 811, 80 грн (а.с.52).
Суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.
За приписами ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, за відсутністю доказів на підтвердження того, що станом на дату розгляду справи 22.02.2021 відповідач здійснив позивачу виплату заборгованості із заробітної плати в сумі 57009, 95 грн, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі в означеному розмірі.
Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Як встановлено судом з наявних у справі доказів, позивач в день звільнення - 22.06.2020 не працював; доказів пред`явлення позивачем відповідачу та отримання останнім вимоги про розрахунок (до звернення позивача до суду з даним позовом) позивачем не надано; наявні у матеріалах справи копії заяв та запитів за відсутністю доказів їх отримання відповідачем не вказують на виникнення у відповідача обов`язку виплатити позивачу суми, що належать йому від підприємства при звільненні.
Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 27.01.2020 у справі №682/3060/16-ц (провадження №61-23170сво18) висловив такий правовий висновок про застосування норми права:
ураховуючи зазначені положення законодавства України, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена ст.116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст.117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст.117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у ст.116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).
З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач отримав копію позовної заяви позивача 05.01.2021 (а.с.46). Доказів розрахунку з позивачем не пізніше наступного дня після отримання відповідної вимоги відповідачем до суду не надано, як не надано й доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у вчиненні відповідного порушення (затримки розрахунку при звільненні).
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період затримки розрахунку з 06.01.2021 (наступний день після отримання позовної заяви відповідачем) по 22.02.2021 (день постановлення рішення суду).
Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за час затримки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з розміру середньоденного заробітку позивача відповідно до довідки відповідача від 13.01.2021, який розрахований відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, та дорівнює 811, 80 грн.
На день постановлення даного рішення (22.02.2021) час затримки розрахунку із позивачем дорівнює 33 робочим дням (з 06.01.2021 по 22.02.2021 включно). Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток в розмірі 26789, 40 грн. (811, 80 грн.*33 робочих дні).
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати.
Враховуючи правила ст.141 ЦПК України, сума в розмірі 840, 80 грн (судовий збір за заявлену вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави; сума в розмірі 913, 85 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (а.с.1).
З приводу стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 1900 грн, суд зазначає таке.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.
В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надані: - договір про надання правової допомоги, юридичних послуг б/н від 11.11.2020; - акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги, юридичних послуг, за яким адвокат надав правову допомогу на загальну суму 1900 грн, з яких 500 грн - за складання адвокатського запиту і відправку його поштою відповідачеві; 800 грн - за складання позовної заяви і підготовку справи до суду; 600 грн - за складання клопотання про витребування доказів; - квитанція до прибуткового касового ордеру №б/н від 23.12.2020, за якою позивач на підставі договору від 11.11.2020 сплатив 1900 грн (а.с.34, 37, 38).
На підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи надані позивачем документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу та задоволення позову, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1900 грн.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, тобто в даному випадку сума заробітної плати за листопад 2019 р. в розмірі 2663, 96 грн.
Керуючись статтями 141, 264, 265, 430 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позовну заяву особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 , інформація_1 , заборгованість із заробітної плати в розмірі 57009, 95 грн (п`ятдесят сім тисяч дев`ять грн 95 коп) (сума вказана після утримання обов`язкових податків та зборів), середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 06.01.2021 по 22.02.2021 включно в розмірі 26789, 40 грн (двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят дев`ять грн 40 коп), без урахування сум податків і зборів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 840, 80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 , інформація_1 , судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 913, 85 грн (дев`ятсот тринадцять грн 85 коп) та понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1900, 00 грн (одна тисяча дев`ятсот грн 00 коп).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 , інформація_1 , заробітної плати за листопад 2019 р. в розмірі 2663, 96 грн (дві тисячі шістсот шістдесят три грн 96 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.
Позивач - особа_1 , зареєстроване місце проживання - адреса_1 , рнокпп номер_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», місцезнаходження - Донецька область, м.Родинське, ДП «ВК «Краснолиманська», єдрпоу 32281519.
Суддя