ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ": невыплата зарплаты

22.03.21

производство 2/235/710/21
дело 235/875/21


Р Е Ш Е Н И Е

И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы



22 марта 2021 г.. Покровск
Красноармейский районный суд Донецкой области
в составе: председательствующего судьи [Ф.] Е.Е.
с участием секретаря судебного заседания [П.] В.В.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Покровскую гражданское дело по иску лицо_1 к ООО «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате с учетомустановленного индекса инфляции, трех процентов годовых от просроченной суммы и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, -

В С Т А Н О В И Л:

Истец особа_1 10 февраля 2021 обратился в суд с иском к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате с учетом установленного индекса инфляции, трех процентов годовых от просроченной суммы и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
На подтверждение своих исковых требований истец особа_1 отметил, что в период с 27.02.2018 года по 15.06.2020 года находился в трудовых отношениях с ООО «Краснолиманская», был уволен в соответствии с приказом № 168к от 15.06.2020 года по ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения.
Но ответчик расчет в день увольнения с ним не совершил, поэтому истец обратился в суд с иском о взыскании задолженности по заработной плате с учетом установленного индекса инфляции, , трех процентов от просроченной суммы, с учетом налогов и сборов в сумме 129150, 14 грн.
Кроме того, истец просил взыскать с ответчика в его пользу средний заработок за время задержки расчета при увольнении в соответствии с требованиями ст. 117 КЗоТ Украины по день принятия судебного решения.
10 февраля 2021 согласно протоколу автоматизированногораспределения судебного дела между судьями вышеуказанную дело было передано в производство председательствующему судье [Ф.] Е.Е.
Определением судьи от 11 февраля 2021 иска заявление было оставлено без движения, истцу предоставлен срок для устранения недостатков искового заявления.
22 февраля 2021 истец устранил недостатки искового заявления.
23 февраля 2021 постановлением судьи принято исковое заявление к рассмотрению, открыто производство по делу, дело назначено к рассмотрению по правилам упрощенного искового производства.
19 мартея 2021 представитель ответчика ООО «Краснолиманская» предоставил суду отзыв на исковое заявление, в котором просил в удовлетворении исковых требований особа_1 отказать в полном объеме, ссылаясь на то, что истец в день увольнения не работал, с требованием о расчете к ответчику не обращался. Что касается требований истца о начислении на задолженность по заработной плате трех процентов годовых и индекса инфляции, то установленная частью второй ст. 625 ГК Украины ответственность должника за просткружение выполнения денежного обязательства не применяется к трудовым отношениям, возникшим в связи с задержкой расчета при увольнении работника с работы и несвоевременной выплатой заработной платы, поскольку такие отношения урегулированы нормами Трудового права (л.д. 65-66).
В судебном заседании стороны не появились, о времени и месте рассмотрения дела надлежащим образом, предоставили заявление о рассмотрении дела в их отсутствие.
Выяснив обстоятельства дела и исследовав доказательства по делу в их [censored] суд считает, что исковые требования особа_1 подлежат удовлетворению по следующим основаниям:
Судом установлено, что истец особа_1 находился в трудовых правоотношениях с ответчиком ООО «Краснолиманская» в период с 27.08.2018 года по 15.06.2020 года, был уволен в соответствии с приказом № 168к от 15.06.2020 года по ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию, что подтверждается копией трудовой книжки (л.д. 13-16).
Право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗЧП, Законам Украины «Об оплате труда», а истец состоял в трудовых отношениях с ответчиком до 31 января 2020 года, исполнял свои трудовые обязанности в полном объеме, а также при увольнении не получил все причитающиеся ему платежи, имущественные требования истца по их получение соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики ЕСПЧ. Суд отмечает, что в соответствии с нормами ст. ст. 115, 116 КЗоТ именно работодатель должен доказать, что совершил с работником полный расчет в соответствии снорм законодательства. Истцом предоставлены суду все надлежащие и допустимые доказательства в подтверждение своих исковых требований, ответчик не смог опровергнуть.
Согласно части 1 ст. 2 ГПК Украины задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и разрешение гражданских дел в целях эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физических лиц, прав и интересов юридических лиц, интересов государства.
Статьей 43 Конституции Украины гарантовано право каждого на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке приниматьрешения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод (далее - Конвенция) каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского судв по правам человека (далее - ЕСПЧ) (дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.д.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
ЕСПЧ неоднократно указывал, что владением, каке распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 Конвенции также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Статьей 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявитления уволенным работником требования о расчете.
Согласно части первой статьи 94 КЗоТ Украины, статьи 1 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР "Об оплате труда" заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу. Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия.
В соответствии со статьей 12 части первой статьи 81 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Каждая сторона несет риск наступления последствий, связанных с совершением или несовершение им процессуальных действий.
В соответствии с частями первой, второй статьи 13 ГПК Укни суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Сбор доказательств по гражданским делам не является обязанностью суда, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Суд пришел к выводу о доказанности наличия задолженности по заработной плате особа_2 в размере 93596, 43 грн, что подтверждается справкой № 562 от 09.03.2021 года, Согласно которой за период с ноября 2019 по июнь 2020 истцу было начислено 143898, 74 грн, удержано налогов и других платежей 32722, 31 грн, сплачено17580, 00 грн, задолженность 93596, 43 грн (а 67-68) .
Учитывая, что задолженность по заработной плате истцу выплачена в день рассмотрения дела судом, то исковые требования особа_1 в части взыскания задолженности по заработной плате подлежат удовлетворению в размере 93596, 43 грн, сумма определена после удержания налогов и другихобязательных платежей.
Что касается требований истца о взыскании в его пользу трех процентов годовых и инфляции за все время просрочки, следует отметить следующее.
Статья 625 ГК Украины размещена в разделе «Общие положения об обязательствах» книги 5 ГК Украины, а потому определяет общие правила ответственности за нарушение денежного обязательства и распространяет свое действие на все виды денежных обязательств, если иное не предусмотрено специальными нормами , регулирующих общественные отношения по поводу выпроникновения, изменения или прекращения отдельных видов обязательств. При этом важным оказывается вопрос, которые обязательства являются денежными.
Согласно ч. 1 ст. 509 ГК Украины обязательством является правоотношение, в котором одна сторона (должник) обязана совершить в пользу другой стороны (кредитора) определенное действие (передать имущество, выполнить работу, оказать услугу, уплаты деньги и т.п.) либо воздержаться от определенного действия, а кредитор имеет право требовать от должника исполнения его обязанности. По смыслу статей 524 и 533 ГК Укны денежным есть обязательства, которое выражается в денежных единицах Украины (или денежном эквиваленте в иностранной валюте). Предусмотрена ст. 625 ГК Украины ответственность не применяется к правоотношениям, регулируются специальным законодательством. В частности, действие ст. 625 ГК Украины не распространяется на трудовые правоотношения.
Таким образом, работодателю не может быть применена ответственность в виде начисления трех процентов годовых и инфляции, а следовательно исковые требования особа_1 в этой части садоволенню не подлежат.
В соответствии с пунктом 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 "О практике применения судами законодательства об оплате труда" установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателютребований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Согласно правового заключения, который изложен в постановлении Судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 18.01.2017 года по делу № 6-2912цс16, все суммы (заработная плата, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. При невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает предусмотрена ст. 117 КЗоТ Украины видповидальнисть. При этом определяющими являются такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Суд пришел к выводу о том, что задержка расчета произошла именно по вине ответчика.
Согласно части первой статьи 117 КЗоТ в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предпмство, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. Итак, согласно положениям статьи 117 КЗоТ обязательным условием для возложения на предприятие ответственности за невыплату причитающихся работнику сумм при увольнении является наличие вины предприятия.
Абзацем третьим пункта 2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100 установлено, что средньомисячна заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заробитной платы.
Согласно пункту 8 раздела IV Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графиком работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 раздела IV Порядка).
Истец в день увольнения не работал, находился в ежегодном отпуске (а 71, 72), обратился к ответчику с требованием о проведении окончательного расчета при увольнении 16.12.2020 года, его требование о проведении расчета была не была получена ответчиком, что подтверждается заказным уведомлением, которое было возвращено без вручения адресату (а 2526), в суд с иском истец обратился 10 февраля 2021, ответчиком в соответствии с расписки на л.д. 62 было 03.03.2021 года получено постановление об открытии производства, копию искового заявления и приложенных к нему материалов. Таким образом, 03.03.2021 года ООО «Краснолиманское» фактически получило требование от истца о выплате сумм, причитающихся ему при увольнении.
Статья 116 КЗоТ Украины не определяет формы, в которой уволенный работник должен предъявить требование о расчете. Однако получив исковоезаявление и решение об открытии производства по делу, ответчик не принял мер по проведению окончательного расчета с истцом, в день вынесения решения задолженность составляет 93596, 43 гривен.
Учитывая изложенное, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца средний заработок за весь период задержки расчета за период с 04.03.2021 года (следующий день после получения искового заявления ответчиком) по 22.03.2021 года (день вынесения решения суда). среднедневная заработная плата истца составляет 1150, 72 гривен (а 35), количество рабочих дней задержки расчета при увольнении за период с 04.03.2021 по 18.03.2021 года составляет 12 дней.
Итак средний заработок за время задержки расчета составляет 1150, 72 грн х 12 дней = 13808, 64 грн.
Согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимания и уплата подоходного налога с гражданявляются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
В соответствии с требованиями ст. 141 ГПК Украины с ответчика в пользу истца подлежит взысканию судебный сбор в размере 908, 00 грн с исковых требований о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, а также в пользу государства - в размере 935, 96 грн с исковых требований о взыскании неуплаченныхх сумм при увольнении.
На основании изложенного, руководствуясь Законом Украины «Об оплате труда», ст. ст. 116, 117 КЗоТ Украины, руководствуясь ст.ст. 259, 263-268 ГПК Украины, суд -

Р Е Ш И Л:

Исковые требования особа_1 удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в размере 93596, 43 грн (девяносто три тысячи пятьсот девяносто шесть гривен 43 коп.), Сумма указана после удержания суммы налогов и дрх обязательных платежей, и средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 13808, 64 грн (тринадцать тысяч восемьсот восемь гривен 64 коп.), сумма указана без удержания суммы налогов и других обязательных платежей.
В другой части исковых требований особа_1 отказать.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу особа_1 расходы по уплате судебного сбора в размере 908, 00 грн. и в пользу государства судебный сбор в размере 935, 96 грн.
решения прийняти, составлен и подписан в совещательной комнате.
Полный текст решения составлен 23 марта 2021.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке непосредственно в Донецкий апелляционный суд, с учетом требований п. 15.5 Переходных положений ГПК Украины. Апелляционные жалобы могут быть поданы в течение тридцати дней со дня составления полного текста решения.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не былаподано.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления судом апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истец особа_1, идентификационный номер номер_1, место регистрации: адрес_1.
Ответчик: Общество с ограниченной ответственностью «Краснолиманская», ОКПО 32281519, местонахождение: Донецкая область, г.. Родинское, ГП «УК« Краснолиманская ».

судья:

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


22.03.21

Провадження 2/235/710/21
Справа 235/875/21


Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И



22 березня 2021 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючого судді Філь О.Є.
за участю секретаря судового засідання Придворової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом особа_1 до ТОВ «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних від простроченої суми та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач особа_1 10 лютого 2021 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних від простроченої суми та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач особа_1 зазначив, що в період з 27.02.2018 року по 15.06.2020 року перебував в трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське», був звільнений відповідно до наказу № 168к від 15.06.2020 року за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.
Але відповідач розрахунок в день звільнення з ним не здійснив, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням встановленого індексу інфляції, , трьох процентів від простроченої суми, з урахуванням податків та зборів в сумі 129150, 14 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України по день ухвалення судового рішення.
10 лютого 2021 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь О.Є.
Ухвалою судді від 11 лютого 2021 року позову заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.
22 лютого 2021 року позивач усунув недоліки позовної заяви.
23 лютого 2021 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
19 березня 2021 року представник відповідача ТОВ «Краснолиманське» надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог особа_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач в день звільнення не працював, з вимогою про розрахунок до відповідача не звертався. Що стосується вимог позивача про нарахування на заборгованість по заробітній платі трьох процентів річних та індексу інфляції, то установлена частиною другою ст. 625 ЦК України відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання не застосовується до трудових відносин, які виникли у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні працівника з роботи та несвоєчасною виплатою заробітної плати, оскільки такі відносини врегульовані нормами Трудового права (а.с. 65-66).
В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази у справі в їх [censored] суд вважає, що позовні вимоги особа_1 підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:
Судом встановлено, що позивач особа_1 перебував в трудових правовідносинах з відповідачем ТОВ «Краснолиманське» в період з 27.08.2018 року по 15.06.2020 року, був звільнений відповідно до наказу № 168к від 15.06.2020 року за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 13-16).
Право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 31 січня 2020 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ. Суд наголошує, що відповідно до норм ст. ст. 115, 116 КЗпП саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства. Позивачем надано суду всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог, які відповідач не зміг спростувати.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд дійшов висновку про доведеність наявності заборгованості по заробітній платі особа_2 в розмірі 93596, 43 грн, що підтверджується довідкою № 562 від 09.03.2021 року, згідно якої за період з листопада 2019 року по червень 2020 року позивачу було нараховано 143898, 74 грн, утримано податків та інших платежів 32722, 31 грн, сплачено17580, 00 грн, заборгованість 93596, 43 грн (а.с. 67-68).
Враховуючи, що заборгованість по заробітній платі позивачу не виплачена на день розгляду справи судом, то позовні вимоги особа_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню в розмірі 93596, 43 грн, сума визначена після утримання податків й інших обов`язкових платежів.
Що стосується вимог позивача про стягнення на його користь трьох процентів річних та інфляції за весь час прострочення, слід зазначити наступне.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов`язання є грошовими.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія ст. 625 ЦК України не поширюється на трудові правовідносини.
Таким чином, до роботодавця не може бути застосована відповідальність у вигляді нарахування трьох процентів річних та інфляції, а відтак позовні вимоги особа_1 в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Суд дійшов висновку про те, що затримка розрахунку сталася саме з вини відповідача.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, за положеннями статті 117 КЗпП обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Абзацом третім пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Позивач в день звільнення не працював, перебував у щорічній відпустці (а.с. 71, 72), звернувся до відповідача з вимогою про проведення остаточного розрахунку при звільненні 16.12.2020 року, його вимога про проведення розрахунку була не була отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням, яке було повернуто без вручення адресату (а.с. 25, 26), до суду з позовом позивач звернувся 10 лютого 2021 року, відповідачем відповідно до розписки на а.с. 62 було 03.03.2021 року отримано ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів. Таким чином, 03.03.2021 року ТОВ «Краснолиманське» фактично отримало вимогу від позивача про виплату сум, які належні йому при звільненні.
Стаття 116 КЗпП України не визначає форми, в якій звільнений працівник повинен пред`явити вимогу про розрахунок. Проте отримавши позовну заяву та ухвалу про відкриття провадження у справі, відповідач не вжив заходів щодо проведення остаточного розрахунку з позивачем, що на день постановлення рішення заборгованість складає 93596, 43 гривень.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку за період з 04.03.2021 року (наступний день після отримання позовної заяви відповідачем) по 22.03.2021 року (день постановлення рішення суду). Середньоденна заробітна плата позивача складає 1150, 72 гривень (а.с. 35), кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні за період з 04.03.2021 по 18.03.2021 року складає 12 днів.
Отже середній заробіток за час затримки розрахунку складає 1150, 72 грн Х 12 днів = 13808, 64 грн.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908, 00 грн з позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також на користь держави - в розмірі 935, 96 грн з позовних вимог про стягнення несплачених сум при звільненні.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 259, 263-268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги особа_1 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 93596, 43 грн (дев`яносто три тисячі п`ятсот дев`яносто шість гривень 43 коп.), сума зазначена після утримання суми податків й інших обов`язкових платежів, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 13808, 64 грн (тринадцять тисяч вісімсот вісім гривень 64 коп.), сума зазначена без утримання суми податків й інших обов`язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог особа_1 відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 908, 00 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі 935, 96 грн.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті.
Повний текст рішення складено 23 березня 2021 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду, з врахуванням вимог п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1 , ідентифікаційний номер номер_1 , місце реєстрації: адреса_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», єдрпоу 32281519, місцезнаходження: Донецька область, м. Родинське, ДП «ВК «Краснолиманська».

Суддя: