ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ": невыплата зарплаты

Единственный уникальный номер дела 235/2085/21
Номер производства 2/235/1007/21

решение
именем украины
20 мая 2021 г.. Покровск
Красноармейский районный суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [К.] А.С.,
с участием секретаря судебного заседания Нагорной К. В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного производства дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ОТВЕТСьнистю «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, -

В С Т А Н О В И Л:
29.03.2021 года на рассмотрение суда предъявлено указанную исковое заявление, в котором особа_1 просит взыскать с ООО «Краснолиманская»:
- задолженность по заработной плате 25476, 79 гривен,
- средний заработок за время задержки выплаты расчета при увольнении в сумме 395422, 20 гривен.
Иск мотивирован тем, что особа_1 с 02.03.2018 года перебував в трудовых отношениях с ООО «Краснолиманская», занимал должность машиниста горных выемочных машин подземного 6 разряда, участки 10-1. Приказом №1-к от 02.01.2020 года истец освобожден от ООО «Краснолиманская» на основании ст. 38 КЗоТ Украины (по собственному желанию). С момента прекращения трудовых отношений вопреки ст. 116 КЗоТ Украины, ответчиком своевременно, представлено окончательного расчета, соответствующие суммы заработка, начисленные за период с декабря 2019 по январь 2020 году в размере 25476, 79 гривень не выплачена. За задержку расчета при увольнении, по убеждению истца, ответчик должен нести ответственность, так заявлено требование взыскания, в порядке ст. 117 КЗоТ Украины, среднего заработка за период с 02.01.2020 года по день принятия судебного решения, на момент обращения в суд - 29.03.2021 года составляет 395422, 20 гривен. За защитой нарушенных прав особа_1 обратился в суд (а 1-4).
Определением суда от 14.04.2021 года возбуждено дело по правилам упрощенного искового провадження (между сторонами возникли материально-правовые и процессуально-правовые последствия такого решения судьи) рассмотрение дела назначено в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон, что согласуется с ч. 4 ст. 19, ст. 274 ГПК Украины (а 20).
14.05.2021 года ООО «Краснолиманская» на исковое заявление, в порядке ст. 278 ГПК Украины, подано отзыв, из которого следует, что ответчик считает требования особа_1 безосновательными, поскольку увольнение и расчет при прекращении трудовых отношенийосуществлены в полном соответствии с нормами действующего законодательства Украины о труде. Так, истец освобожден 02.01.2020 года по ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины, по собственному желанию. День освобождения истца совпадает с днем ​​пребывания в ежегодном отпуске. В день увольнения истцу в соответствии с требованиями ч. 1 ст. 43 КЗоТ Украины выдана трудовая книжка, при этом, истец с требованием о выплате задолженности не обращался. По состоянию на 02.01.2020 года задолженность ООО «Краснолиманская» перед особа_1 складаесть 25476, 79 гривен, для быстрого погашения которой совершаются все возможные действия. С учетом действительных обстоятельств спорных отношений ООО «Краснолиманская» просит в иске отказать в полном объеме. (А 30-34).
Стороны вызов в суд не явились.
Истцом особа_1 суда адресовано заявление о рассмотрении дела в его отсутствие, иск поддержали, просил принять решение на основании письменных материалов по делу.
Представитель ответчика ООО «Краснолиманская» Кошелева А. И. (уполномоченное доверенныестью) подала заявление о рассмотрении дела без ее участия.
Согласно ч. 3 ст. 211 ГПК Украины участник дела вправе заявить ходатайство о рассмотрении дела в его отсутствие. Если такое ходатайство заявили все участники дела, судебное разбирательство дела осуществляется на основании имеющихся у суда материалов.
Суд, полно и всесторонне выяснив обстоятельства, на которые ссылались стороны, как на основание своих требований, исследовав доказательства, оценив их относимость, допустимость, достоверность, а также достаточность и взаимную зв`связь в их совокупности, установив правоотношения, вытекающие из установленных обстоятельств и правовые нормы, подлежащие применению к этим правоотношениям, - приходит к следующим выводам.
Судом установлены следующие фактические обстоятельства и соответствующие правоотношения.
Согласно записей в трудовой книжке серийный номер номер_1 особа_1 находился в трудовых отношениях с ООО «Краснолиманская»:
- 02.03.2018 года - принят по переводу машинистом горных выемочных машин подземным 6 разряда с полным подземным рабочим днем ​​в шахте;
- 02.01.2020 года - уволен по собственному желанию, согласно ст. 38 КЗоТ Украины (а 7-11).
К материалам дела приобщены копию заявления особа_1 от 02.01.2020 года об увольнении по собственному желанию, копию приказа ООО «Краснолиманская» № 1-к от 02.01.2020 года об увольнении истца с 02.01.2020 года (л.д. 37).
Спорные отношения между сторонами возникли на основании того, что при увольнении истца расчет с ним своевременно не проведено.
В соответствии со ст. 43 КонституцииУкраина каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Каждый имеет право на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом. В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человекаи основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права. Согласно практике Европейского суда по правам человека (дело «Суханов и [И.] против Украины») «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере«Законное ожидание» / «правомерное ожидание» относительно эффективного осуществления права собственности.
Согласно части 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Анализ норм ст. ст. 47, 116 КЗоТ Украины, Закона Украины «Об оплате труда» свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользвана отпуск и т.д.) подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день его увольнения. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; в случае невыполнения такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность. Такая правовая позиция изложена в позах Верховного Суда Украины № 6-1395цс16 от 26.10.2016 года, № 6-788цс16 от 14.12.2016 года, № 6-2912цс16.
В соответствии со ст. 76 ГПК Украины доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела. Судом с учетом указанной нормы дается оценка доводов истца в части обоснования требований о взыскании с ответчика задолженности по заработной плате в заявленном размере.
о надання сведений о начисленной и выплаченной зарплаты указано в ст. 110 КЗоТ и ст. 30 Закона Украины «Об оплате труда» - при каждой выплате заработной платы собственник или уполномоченный им орган должен уведомить работника о следующих данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: а) общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания отчислений и удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, причитающейся к выплате.
согласно бухгалтеРСК справки ООО «Краснолиманская» о задолженности по заработной плате № 680 от 05.05.2021 года с особа_1 за время работы проведены следующие расчеты:
- по декабрь 2019: начислено - 102127, 84 гривен: к выплате - 7944, 58 гривен, оплачено 3650, 0 гривен, задолженность 4294, 58 гривен;
- по январь 2020: начислено - 26313, 30 гривен, к выплате - 21182, 21 гривен, оплачено 0, 00, долг - 21182, 21 гривен, общая сумма задолженности по состоянию на 02.01.2020 года составляет 25476, 79 декабряИвен, с учетом уже проведенного удержания подоходного налога с граждан, взносов и других обязательных платежей из этой суммы. (А 38)
Сведения исследованных бухгалтерских справок истцом оспорено, доказательств, опровергались указанные подсчеты не предоставлено.
Полно и всесторонне выяснив обстоятельства по делу, предоставленные сторонами доказательства, которые были исследованы в судебном заседании и соответствующие требованиям закона в смысле их принадлежности и допустимости, - приходит к выводу, что припринудительных взысканию с ООО «Краснолиманская» в пользу особа_1 подлежит задолженность в сумме 25476, 79 гривен, в том числе компенсация за неиспользованный отпуск с учетом уже проведенного удержания подоходного налога с граждан, взносов и других обязательных платежей из этой суммы.
Рассматривая исковые требования особа_1 в части взыскания с ООО «Краснолиманская» суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, - суд приходит к следующим выводам.
По пункту истца едповидачем несвоевременно проведен расчет, поскольку начисленные суммы составляющих заработка не выплачены в день увольнения, то есть 02.01.2020 года, поэтому ответчик должен нести ответственность, предусмотренную ст. 117 КЗоТ Украины.
особа_1 ссылаясь на положения ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины, абз. 4 п. 2 Постановления Кабинета Министров Украины № 100 от 08.02.1995 года «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы», - проводит расчет суммы среднего заработка за время задержки разрахунку при увольнении по формуле: средний заработок умноженный на время задержки фактического расчета.
Согласно бухгалтерской справки ООО «Краснолиманская» №681 от 05.05.2021 года сумма среднего заработка истцом определена 77, 42 (грн. / Час) * 6 (ч) = 464, 52 грн. (А. С. 39)
Время задержки расчета при увольнении, позиция истца с 03.01.2020 года по день вынесения судебного решения в размере 395422, 20 гривен.
Таким образом, сумма среднего заработка истцом определена в размере 395 422, 20 гривен (1275, 56 гривен х 310 дней).
Ответчик ООО «Краснолиманская», оспаривая заявленный особа_1 размер среднего заработка за задержку расчета при увольнении, основывает позицию защиты на доводах о отсутствии правовых оснований для ответственности за допущенное нарушение сроков проведения расчета с истцом при увольнении.
Согласно части первой статьи 55 Конституции Украины права и свободы человека и гражданина защищаются судом. Согласно статье 2 КЗоТ работники имеют право, в частности, обращение в суд для разрешения трудовых споров независимо от характера выполняемой работы или занимаемой должности. Согласно ч. 1 ст. 15 ГК Украины каждое лицо имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания или оспаривания.
В соответствии со ст. 12 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. В соответствии со ст. 81 ГПК Украины участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных попространством; каждая сторона должна доказать те обстоятельства на которые она ссылается как на основание для своих требований. Согласно ч. 6 ст. 81 ГПК Украины доказывания не может основываться на предположениях.
Таким образом, при выяснении, какими доказательствами каждая сторона будет обосновывать свои доводы или возражения относительно непризнанных обстоятельств, суд должен исходить из принципа состязательности гражданского процесса, по которому каждая сторона несет обязанности по сбору доказательств и доказывания тех обстоятельств, на которые она ссылаетсякак на основание своих требований или возражений, если иное не установлено процессуальным законом.
Предоставляя оценку обоснованности исковых требований особа_1 о взыскании с ООО «Краснолиманская» суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, - суд принимает во внимание следующее.
В соответствии со статьей 116 КЗоТ при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения; если работник в день увольнения не работал, то зазначении суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете; о начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм; в случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно пункту 2.2 Решение Конституционного Суда Украины от 22.02.2012 года по делу об официальном толковании положений статьи 233 КЗоТ во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 настоящего Кодекса указано, что по статье 47 Кодекса работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о розрахунок. Не проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса.
Согласно статье 117 КЗоТ в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержкии по день фактического расчета.
Согласно разъяснений п. 20, п. 25 Постановления Пленума ВС Украины № 13 от 24.12.1999 года, - установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины стяГуе в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины.
Толкование статьи 117 КЗоТ гласит, что ответственность работодателя неразрывно связана с: факту невыплаты работнику причитающихся сумм; сроками, установленными в статье 116 КЗоТ Украины; наличием вине собственника или уполномоченного им органа. Только совокупность всех указанных условий может вызывать ответственность работодателя за задержку расчета при Освободитены.
Судом установлено, что 02.01.2020 года особа_1 подал заявление об увольнении с должности машиниста горных съем глазных машин подземного 6 разряда ООО «Краснолиманская» (а 37).
Приказом ООО «Краснолиманская» № 1к от 02.01.2020 года особа_1 освобожден от работы с 02.01.2020 года в соответствии со ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию. (А 37).
День освобождения - 02.01.2020 году не был рабочим днем ​​для особа_1
02.01.2020 года особа_1 находился в ежегодном отпуске с 03.12.2019 года по 02.01.2020года. (А 40).
Находясь в отпуске истец воспользовался правом подать заявление об увольнении по собственному желанию (ст. 38 КЗоТ Украины). Суд отмечает, что в таком случае работодателю издавать приказ о прерывании отпуска или выходить работнику на один день на работу не требуется. Таким образом, днем ​​увольнения особа_1 является день отпуска.
При таких обстоятельствах, учитывая то, что в день увольнения истец работал в соответствии с положениями ст. 116 КЗоТ Украины, сумма причитающихся выплат (составляющие нарахОван заработка) должна была быть выплачена работодателем не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
В части первой статьи 116 КЗоТ законодателем обязанность работодателя произвести расчет с работником, который не работал в день увольнения, поставленный в зависимость от наличия требования о такой расчет.
Данные об обращении истца в любой способ (устно в бухгалтерию, письменно к руководству) с требованием о выплате начисленных при увольнении сумм поработку с 02.01.2020 года (день увольнения) по 29.03.2021 года (дата предъявления иска) - судом при рассмотрении дела не установлено. Подтверждение о вручении требования не предоставлено.
С учетом вышеизложенного, обращение работника, в день увольнения не работал, в суд с иском о взыскании сумм, причитающихся ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлениемтребования о расчете, предусмотренной статьей 116 КЗоТ Украины (если такое требование ранее пред`являлась). В таком случае ответственность работодателя на основании статьи 117 КЗоТ Украины наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всех сумм, которые ему принадлежат. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца получения ответчиком копии искового заявления или проведение судом судебного заседания (при отсутствии сведений о дате получения копии искового заявления) к фактической выплаты заработной платы. Такой вывод соответствует правовым выводам, изложенным в постановлении Верховного Суда от 03.07.2019 по делу № 742/845/17 (НП 61-21871св18), и от 27.01.2020 года по делу № 682/3060/16-ц (ЧП N 61 -23170сво18) - подлежат обязательному учету в соответствии с ч. 4 ст. 263 ГПК Украины.
Из материалов дела усматривается, что копию постановления об открытии проводитения, копию искового заявления с приложениями с соблюдением ст. 190 ГПК Украины направлено в адрес ООО «Краснолиманская», и получено представителем ответчика - 28.04.2021 года. Выплата задолженности по заработной плате не позднее следующего дня после получения копии искового заявления (т.е. в предельный срок 29.04.2021 года) ответчиком осуществлена, следовательно должен нести ответственность за задержку расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины.
Осуществление расчетов среднего заработка са все время задержки по день фактического расчета определен в Порядке исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 года № 100.
Так, абзацем третьим пункта 2 раздела II Порядка установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата.
Согласно справки ООО «Краснолиманская» №681 от 05.05.2021 года расчет среднедневного саробитку особа_1 составляет 464, 52 гривен, исходя из следующего расчета: 77, 42 грн / час * 6 ч. = 464, 52 гривен. (А 39).
Возражений против такого расчета истцом не предоставлено.
В постановлении ВСУ по делу № 6-2807цс16 от 01.03.2017 года указано, что при исчислении размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета следует использовать формулу, по которой обсчету подлежит период задержки именно за рабочие дни исходя из среднедневного заработка, исчисленного отчества с положениями Порядка, если иное не предусмотрено действующим законодательством.
Суд определяет количество рабочих дней задержки расчета при увольнении с 29.04.2021 года (с учетом получения ответчиком копии иска (требования о расчете) - по дату принятия решения суда (20.05.2021 года), поскольку ответчиком не осуществлена ​​фактической выплаты задолженности по заработной плате. при этом суд отмечает, что такая защита трудовых прав истца согласуется с разъяснениями постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999 года (п. 20), и не может быть расценено как нарушение принципа рассмотрения дела в пределах заявленных исковых требований.
Учитывая указанного, с учетом разъяснения Минсоцполитики из расчета норм продолжительности рабочего времени на 2021 (письмо № 3501-06 / 219 от 12.08.2020 г.) - суд отмечает, что количество рабочих дней, за которые истцу задержан выплату заработной платы при увольнении за период с 29.04.2021 года по 20.05.2021 года (включительно) составляет 13 дней.
Таким образом, сумма компенсации за время задержки расчета составляет: 464, 52 грн. (Среднедневная заработная плата) х 13 (количество дней задержки расчета) = 6038, 78 гривен.
Суд акцентирует внимание, что ответственность за задержку расчета при увольнении по статье 117 КЗоТ Украины наступает лишь в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в статье 116 КЗоТ Украины. тягар отсутствии вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя.
Так, ООО «Краснолиманская» в отзыве на исковое заявление никоим образом не опровергнуто, что невыплата особа_1 при увольнении причитающихся сумм заработка не связана с виновным поведением работодателя.
Требования о выплате среднего заработка в связи с несвоевременной выплатой причитающихся работнику сумм, это своего рода возмещение причиненного имущественного вреда. Общим признаком гражданско-правовой ответственности является ее компенсаторный характэр. Меры гражданско-правовой ответственности направлены не на наказание должника, а на восстановление имущественной сферы потерпевшего от правонарушения. Согласно части 1 статьи 9 ГК Украины такая направленность присуща и меры ответственности работодателя, предусмотренном статьей 117 КЗоТ Украины.
Целью законодательного регулирования механизма компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении является защита имущественных прав работника в связи с его увольнием с работы, в частности защита права работника на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечения его жизни.
Обращаясь с требованием о взыскании возмещения, определенного исходя из среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, истец должен доказывать размер имущественных потерь, которые он понес. Поэтому оценка таких потерь работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, не имеет целью установления точного их размера. Суд ориентировочно оценить размер имущественных потерь, которых, как можно было бы разумно предположить, мог испытать истец. Исходя из принципов разумности, справедливости и соразмерности, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины. Такой правовой вывод изложен в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26.06.2019 года по делу № 761/9584/15-ц (производство № 14-623цс18).
отвовидно с пунктом 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» сама по себе отсутствие средств у работодателя, отсутствие финансово-хозяйственной деятельности не исключает его ответственности на основании статьи 117 КЗоТ Украины. Такое же разъяснение дал и Конституционный Суд Украины в своем Решении от 22.02.2012 года № 4-рп / 2012 по делу об официальном толковании положений ст. 233 КЗоТ Украины в взаемозв`язку с положениями статей 117, 237-1 настоящего Кодекса.
Суд, рассмотрев дело, решив вопросы, которые в соответствии со статьей 264 ГПК Украины подлежат выяснению при принятии решения, - приговаривает к взысканию с ООО «Краснолиманская» суммы средств - начисленной, но не выплаченной заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, - при этом отмечает следующее.
Согласно абз. 5 п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательстваоб оплате труда »от 24.12.1999 года № 13 удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан (налога на доходы физических лиц) являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
В соответствии со ст. 67 Конституции Укны определено, что каждый обязан платить налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом.
Порядок налогообложения доходов, полученных физическими лицами, урегулирован разделом IV Налогового кодекса Украины, которым определены виды полученных физическими лицами доходов, включаемых в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход (статья 164 НК Украины), и доходов, которые не включаются в расчет общего ( годового) налогооблагаемого дохода (статья 165 ГПК Украины).
отвечаетствии с п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Налогового Кодекса Украины налоговый агент, начисляет (выплачивает, предоставляет) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную ст.167 Кодекса. Согласно п. 167.1 ст. 167 Налогового кодекса Украины установлено ставка налога составляет 18 процентов базы налогообложения относительно доходов, начисленных (выплаченных, предоставленных) (кроме случаев, определенных в пунктах167.2-167.5 этой статьи) в том числе, но не исключительно в форме: заработной платы, других поощрительных и компенсационных выплат или других выплат и вознаграждений, которые начисляются (выплачиваются, предоставляются) плательщику в связи с трудовыми отношениями и по гражданско-правовым договорами). Согласно п. 16-1 подраздела 10 раздела XX НК Украины до вступления в силу решения Верховной Рады Украины о завершении реформы Вооруженных Сил Украины установлено налогообложения заработной платы военным сбором.Ставка военного сбора составляет 1, 5% объекта налогообложения, определенного пп. 1.2 п. 16-1 подраздела 10 раздела XX Кодекса.
Таким образом, работодатель должен выполнить функции налогового агента по начислению, удержанию и уплате налога на доходы физических лиц и военного сбора с дохода в виде заработной платы, присужденной к взысканию, среднего заработка, начисленного на основании решения суда за время задержки расчета при увольнении, нравственной вреда (правовая позиция изложена в постановлениие Верховного Суда от 25.07.2018 года дело № 180/683/13-ц).
При указании в резолютивной части решения выводу о налогообложении присужденных к взысканию сумм, - суд учитывает, что согласно материалам дела ООО «Краснолиманская» имеет перед особа_1 обязанность по выплате заработной платы согласно бухгалтерской справки о задолженности, где суммы отражены уже с учетом проведенных удержаний налогов, взносов и других обязательных платежей.
Согласно п. 2 ч. 5 ст. 265 ГПК Украины резолютивная частина решения суда должна содержать вывод суда о распределении судебных расходов. Распределение судебных расходов между сторонами происходит по правилам статьи 141 ГПК Украины. Согласно ч. 1 ст. 133 ГПК Украины судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела. Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Так, особа_1 от уплаты судебного сбора в части иска о взыскании заработной платы освобожден едповидно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе». Согласно ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются расходы в пользу лиц, их понесли. Иск особа_1 в части взыскания задолженности по заработной плате удовлетворен полностью на сумму 25476, 79 гривен, то есть на 100% от заявленных требований, поэтому размер судебного сбора, подлежащего взысканию с ответчика в пользу государства равен 908, 00 декабреИвен.
Также из материалов дела усматривается, что истцом при предъявлены искового заявления о взыскании среднего заработка за задержку расчета при увольнении в доход местного бюджета уплачен судебный сбор в сумме 1816, 00 гривен (квитанция - л.д. 24). Требования в этой части удовлетворен частично на сумму 6038, 78 гривен, то есть на 1, 52% от заявленной суммы, поэтому судебный сбор подлежит возмещению истцу за счет ответчика в сумме 27, 60 гривен.
Кроме того, истцом особа_1 заявлено требования едшкодування морального вреда в размере 5000 гривен.
Суд, предоставляя оценку указанным доказательствам, - приходит к следующим выводам.
В соответствии с требованиями ст. 23 ГК Украины лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав.
Под моральным вредом следует понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страдать или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц.
За разъяснениями, что мостяться в п. 5 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31.03.1995 года №4 «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда», при разрешении споров о возмещении морального вреда в судебном заседании должно быть выяснено, чем подтверждается факт причинения истцу нравственных или физических страданий, потерь неимущественного характера, при каких обстоятельствах они причинении, в которой денежной сумме или в какой материальной форме истец оценивает причиненный ему ущерб и из чего он приэтом получается. В частности, учитывается характер и продолжительность страданий, состояние здоровья потерпевшего, тяжесть причиненного травмы, существенность вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, конкретных обстоятельств по делу, характер нравственных страданий и наступивших последствий.
Суд соглашается, что в результате несвоевременной уплаты ответчиком заработной платы истцу, последнем причиненный моральный вред, которая связана с расстройством нормальной жизни. Вместе с тем, истцом не представлено в суд ни доказу в подтверждение продолжительности страданий, неудовлетворительного состояния его здоровья.
Законодательством не определен порядок или системы подсчета компенсации уплаченной морального вреда, однако, учитывая период задолженности по заработной плате и ее размер, ввиду отсутствия тяжких, особо тяжких или фатальных последствий, исходя из принципов разумности, взвешенности и справедливости, суд пришел к выводу, что размер морального вреда, вызванный ответчиком истцу, равна 300 гривен, подлежащеговзысканию в его пользу с ответчика.
На основании вышеизложенного, ст. ст. 15, 16, 23 ГК Украины, ст. ст. 2, 19, 44, 47, 116, 117 КЗоТ Украины, руководствуясь ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 ГПК Украины суд, -

Р Е Ш И Л:
Исковые требования лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении - удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу особа_1:
- задолженность по начисленной, но не выплаченной при увольнении заработной платы за декабрь 2019 - январь 2020 году в сумме 25 476 (двадцать пять тысяч четыреста семьдесят шесть) рублей 79 копеек (сумма определена уже с учетом проведенных удержаний налогов с граждан, взносов и других обязательных платежей);
- средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 29.04.2021 года по 20.05.2021 года(Включительно) в сумме 6038 (шесть тысяч тридцать восемь) рублей 78 копеек (сумма определена без учета удержания подоходного налога с граждан, взносов и других обязательных платежей).
- моральный ущерб в размере 300 (триста) рублей.
В остальной части иска отказать.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу особа_1 заработную плату в пределах месячного платежа за декабрь 2019 году в сумме 4294 (четыре тысячии двести девяносто четыре) рубля 58 копеек (сумма определена с учетом проведенных удержаний налогов с граждан, взносов и других обязательных платежей).
Судебные расходы по делу, в соответствии с ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, отнести на счет Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» взыскав с ответчика
- в пользу особа_1 судебный сбор в сумме 27 (двадцать семь) рублей 60 копеек;
- в пользу государства судебный сбор в сумме в сумме 908 (девятьсот восемь) рублей;
решение судв обжаловано в соответствии со ст. 273 ГПК Украины после окончания срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение суда может быть обжаловано в течение тридцати днейпо правилам, установленным ст. ст. 354, 355 ГПК Украины и, соответственно п. П. 15.5 п. 15 ч. 1 Переходных положений ГПК Украины, - в Донецкий апелляционный суд через Красноармейский районный суд Донецкой области или непосредственно в суд апелляционной инстанции.
Согласно п. 3 раздела ХII «Заключительные положения» ГПК Украины (в редакции Закона № 731-IX от 18.06.2020 г..) Во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезнейи (covid-19), суд по заявлению участников дела и лиц, не участвовавших в деле, если суд решил вопрос об их правах, интересы и (или) обязанности (при наличии у них права на совершение соответствующих процессуальных действий , предусмотренных настоящим Кодексом), восстанавливает процессуальные сроки, установленные нормами настоящего Кодекса, если признает причины их пропуска уважительными и такими, обусловленные ограничениями, введенными в связи с карантином; суд может восстановить соответствующий срок как до, так и после его окончания; суд по заявлению лица продолжает процессуальный срок, установленный судом, если невозможность совершения соответствующей процессуальной действия в определенный срок обусловлена ​​ограничениями, введенными в связи с карантином.
Согласно ч. 5 ст. 268 ГПК Украины датой принятия решения, принятого при отсутствии участников дела, является дата составления полного судебного решения.
Дата составления полного текста решения суда - 20.05.2021 года.
Сведения об участниках дела согласно п. 4 ч. 5 ст. 265гпк Украины:
- истец особа_1, информация_1, паспорт серия номер_2, номер карты налогоплательщика номер_3, адрес регистрации: адрес_1;
- ответчик: Общество с ограниченной ответственностью «Краснолиманская», код егрпоу 32281519, юридический адрес: 85310, Донецкая область, . Родинское.

судья:

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Єдиний унікальний номер справи 235/2085/21
Номер провадження 2/235/1007/21

рішення
іменем україни
20 травня 2021 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Клікунової А.С.,
за участю секретаря судового засідання: Нагорної К. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :
29.03.2021 року на розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій особа_1 просить стягнути з ТОВ «Краснолиманське»:
- заборгованість по заробітній платі 25476, 79 гривень,
- середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні в сумі 395422, 20 гривень.
Позов мотивовано тим, що особа_1 з 02.03.2018 року перебував в трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське», обіймав посаду машиніста гірничих виїмкових машин підземного 6 розряду, дільниці 10-1. Наказом №1-к від 02.01.2020 року позивач звільнений з ТОВ «Краснолиманське» на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). З часу припинення трудових відносин супереч ст. 116 КЗпП України, відповідачем своєчасно, не надано остаточного розрахунку, належні суми заробітку, нараховані за період з грудня 2019 року по січень 2020 року в розмірі 25476, 79 гривень не виплачено. За затримку розрахунку при звільненні, за переконанням позивача, відповідач повинен понести відповідальність, тому заявлено вимогу стягнення, в порядку ст. 117 КЗпП України, середнього заробітку за період з 02.01.2020 року по день ухвалення судового рішення, на момент звернення до суду - 29.03.2021 року становить 395422, 20 гривень. За захистом порушених прав особа_1 звернувся до суду (а.с. 1-4).
Ухвалою суду від 14.04.2021 року порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді); розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 20).
14.05.2021 року ТОВ «Краснолиманське» на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає вимоги особа_1 безпідставними, оскільки звільнення та розрахунок при припиненні трудових відносин здійснені у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю. Так, позивач звільнений 02.01.2020 року згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням. День звільнення позивача співпадає з днем перебування у щорічній відпустці. В день звільнення позивачу відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України видана трудова книжка, при цьому, позивач з вимогою про виплату заборгованості не звертався. Станом на 02.01.2020 року заборгованість ТОВ «Краснолиманське» перед особа_1 складає 25476, 79 гривень, для найшвидшого погашення якої вчиняються всі можливі дії. З урахуванням дійсних обставин спірних відносин ТОВ «Краснолиманське» просить в позові відмовити в повному обсязі. (а.с. 30-34).
Сторони на виклик до суду не з`явилися.
Позивачем особа_1 , суду адресовано заяви про розгляд справи в його відсутність, позов підтримано, просив ухвалити рішення на підставі письмових матеріалів у справі.
Представник відповідача ТОВ «Краснолиманське» Кошелєва О. І. (уповноважена довіреністю) подала заяву про розгляд справи без її участі.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Згідно записів в трудовій книжці серійний номер номер_1 особа_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське»:
- 02.03.2018 року - прийнятий по переводу машиністом гірничих виїмкових машин підземним 6 розряду з повним підземним робочим днем у шахті;
- 02.01.2020 року - звільнений за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України (а.с. 7-11).
До матеріалів справи долучено копію заяви особа_1 від 02.01.2020 року про звільнення за власним бажанням, копію наказу ТОВ «Краснолиманське» № 1-к від 02.01.2020 року про звільнення позивача з 02.01.2020 року (а.с. 37).
Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивача розрахунок з ним своєчасно не проведено.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в поставах Верховного Суду України № 6-1395цс16 від 26.10.2016 року, № 6-788цс16 від 14.12.2016 року, № 6-2912цс16.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі.
Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати вказано в ст. 110 КЗпП і ст. 30 Закону України «Про оплату праці» - при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Краснолиманське» про заборгованість із заробітної плати № 680 від 05.05.2021 року з особа_1 за час роботи проведено наступні розрахунки:
- за грудень 2019 року: нараховано - 102127, 84 гривень: до виплати - 7944, 58 гривень, сплачено 3650, 0 гривень, заборгованість 4294, 58 гривень;
- за січень 2020 року: нараховано - 26313, 30 гривень, до виплати - 21182, 21 гривень, сплачено 0, 00, борг - 21182, 21 гривень, загальна сума заборгованості станом на 02.01.2020 року складає 25476, 79 гривень, з урахуванням вже здійсненого утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів з цієї суми. (а.с. 38)
Відомості досліджених бухгалтерських довідок позивачем не оспорено, доказів, які б спростовувалися зазначені підрахунки не надано.
Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані сторонами докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону в розумінні їх належності та допустимості, - суд приходить до висновку, що примусовому стягненню з ТОВ «Краснолиманське» на користь особа_1 підлягає заборгованість в сумі 25476, 79 гривень, в тому числі компенсація за невикористану відпустку з урахуванням вже здійсненого утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів з цієї суми.
Розглядаючи позовні вимоги особа_1 в частині стягнення з ТОВ «Краснолиманське» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд приходить до наступних висновків.
За позицією позивача відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок, оскільки нараховані суми складових заробітку не виплачені в день звільнення, тобто 02.01.2020 року, тому відповідач повинен понести відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.
особа_1 посилаючись на положення ч. 1 ст. 117 КЗпП України, абз. 4 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», - проводить розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за формулою: середній заробіток помножений на час затримки фактичного розрахунку.
Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Краснолиманське» №681 від 05.05.2021 року сума середнього заробітку позивачем визначена 77, 42 (грн./год) * 6 (год) = 464, 52 грн. (а. с. 39)
Час затримки розрахунку при звільненні, за позицією позивача з 03.01.2020 року по день винесення судового рішення в розмірі 395422, 20 гривень.
Таким чином, сума середнього заробітку позивачем визначена в розмірі 395422, 20 гривень (1275, 56 гривень х 310 днів).
Відповідач ТОВ «Краснолиманське», оспорюючи заявлений особа_1 розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, ґрунтує позицію захисту на доводах про відсутності правових підстав для відповідальності за допущене порушення строків проведення розрахунку з позивачем при звільненні.
Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог особа_1 про стягнення з ТОВ «Краснолиманське» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно пункту 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вказано, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу.
Згідно статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно роз`яснень п. 20, п. 25 Постанови Пленуму ВС України № 13 від 24.12.1999 року, - встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Тлумачення статті 117 КЗпП свідчить, що відповідальність роботодавця нерозривно пов`язана з: фактом невиплати працівникові належних сум; строками, встановленими у статті 116 КЗпП України; наявністю вини власника або уповноваженого ним органу. Лише [censored] усіх вказаних умов може зумовлювати відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні.
Судом встановлено, що 02.01.2020 року особа_1 подав заяву про звільнення з посади машиністу гірничих виїм очних машин підземного 6 розряду ТОВ «Краснолиманське» (а.с. 37).
Наказом ТОВ «Краснолиманське» № 1к від 02.01.2020 року особа_1 звільнено з роботи з 02.01.2020 року відповідно до ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. (а.с. 37).
День звільнення - 02.01.2020 року не був робочим днем для особа_1
02.01.2020 року особа_1 перебував у щорічній відпустці з 03.12.2019 року по 02.01.2020 року. (а.с. 40).
Перебуваючи у відпустці позивач скористався правом подати заяву про звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України). Суд зазначає, що в такому випадку роботодавцю видавати наказ про переривання відпустки або виходити працівнику на один день на роботу не потрібно. Таким чином, днем звільнення особа_1 є день відпустки.
За таких обставин, зважаючи на те, що у день звільнення позивач не працював, відповідно до положень ст. 116 КЗпП України, сума належних виплат (складові нарахованого заробітку) мала бути виплачена роботодавцем не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У частині першій статті 116 КЗпП законодавцем обов`язок роботодавця здійснити розрахунок з працівником, який не працював у день звільнення, поставлений в залежність від наявності вимоги про такий розрахунок.
Дані про звернення позивача в будь-який спосіб (усно до бухгалтерії, письмово до керівництва) з вимогою про виплату нарахованих при звільненні сум заробітку з 02.01.2020 року (день звільнення) по 29.03.2021 року (дата пред`явлення позову) - судом при розгляді справи не встановлено. Підтвердження про вручення вимоги не надано.
З урахуванням вищевикладеного, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Такий висновок відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 742/845/17 (НП 61-21871св18), та від 27.01.2020 року у справі № 682/3060/16-ц (НП N 61-23170сво18), - підлягають обов`язковому врахуванню відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками з дотриманням ст. 190 ЦПК України надіслано на адресу ТОВ «Краснолиманське», та отримано представником відповідача - 28.04.2021 року. Виплата заборгованості по заробітній платі не пізніше наступного дня після отримання копії позовної заяви (тобто в граничний строк 29.04.2021 року) відповідачем не здійснена, отже має нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України.
Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.
Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» №681 від 05.05.2021 року розрахунок середньоденного заробітку особа_1 складає 464, 52 гривень, виходячи з наступного розрахунку: 77, 42 грн/год * 6 год. = 464, 52 гривень. (а.с. 39).
Заперечень проти такого розрахунку позивачем не надано.
В постанові ВСУ у справі № 6-2807цс16 від 01.03.2017 року зазначено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки саме за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством.
Суд визначає кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 29.04.2021 року (з урахуванням отримання відповідачем копії позову (вимоги про розрахунок) - по дату ухвалення рішення суду (20.05.2021 року), оскільки відповідачем не здійснено фактичної виплати заборгованості по заробітній платі. При цьому, суд зазначає, що такий захист трудових прав позивача узгоджується з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року (п. 20), та не може бути розціненим як порушення принципу розгляду справи в межах заявлених позовних вимог.
З огляду вказаного, з урахуванням роз`яснення Мінсоцполітики з розрахунку норм тривалості робочого часу на 2021 рік (лист № 3501-06/219 від 12.08.2020 р.) - суд зазначає, що кількість робочих днів, за які позивачу затримано виплату заробітної плати при звільненні за період з 29.04.2021 року по 20.05.2021 року (включно) складає 13 днів.
Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає: 464, 52 грн. (середньоденна заробітна плата) х 13 (кількість днів затримки розрахунку) = 6038, 78 гривень.
Суд акцентує увагу, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.
Так, ТОВ «Краснолиманське» у відзиві на позовну заяву жодним чином не спростовано, що невиплата особа_1 при звільненні належних сум заробітку не пов`язана з винною поведінкою роботодавця.
Вимоги щодо виплати середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, це свого роду відшкодування завданої майнової шкоди. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Метою законодавчого регулювання механізму компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» сама по собі відсутність коштів у роботодавця, відсутність фінансово-господарської діяльності не виключає його відповідальності на підставі статті 117 КЗпП України. Таке ж роз`яснення надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.
Суд, розглянувши справу, вирішивши питання, які відповідно до статті 264 ЦПК України підлягають з`ясуванню при ухвалення рішення, - присуджує до стягнення з ТОВ «Краснолиманське» суми коштів - нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - при цьому зазначає наступне.
Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ЦПК України).
Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового Кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 Кодексу. Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України встановлено ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами). Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлено оподаткування заробітної плати військовим збором. Ставка військового збору складає 1, 5% об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.
Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати, присудженої до стягнення, середнього заробітку, нарахованого на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року справа № 180/683/13-ц).
При зазначенні в резолютивній частині рішення висновку про оподаткування присуджених до стягнення сум, - суд враховує, що згідно матеріалів справи ТОВ «Краснолиманське» має перед особа_1 обов`язок по виплаті заробітної плати згідно бухгалтерської довідки про заборгованість, де суми відображено вже з урахуванням проведених утримань податків, внесків й інших обов`язкових платежів.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, особа_1 від сплати судового збору в частині позову про стягнення заробітної плати звільнений відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються витрати на користь осіб, які їх понесли. Позов особа_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено повністю на суму 25476, 79 гривень, тобто на 100 % від заявлених вимог, тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 908, 00 гривень.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем при пред`явлені позовної заяви про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в дохід місцевого бюджету сплачено судовий збір в сумі 1816, 00 гривень (квитанція - а.с. 24). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 6038, 78 гривень, тобто на 1, 52% від заявленої суми, тому судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в сумі 27, 60 гривень.
Крім того, позивачем особа_1 заявлено вимоги відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 гривень.
Суд, надаючи оцінку вказаним доказам, - приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждать, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
За роз`ясненнями, що містяться в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди в судовому засіданні має бути з`ясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіянні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Суд погоджується, що внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем заробітної плати позивачу, останньому завдана моральна шкода, яка пов`язана з розладом нормального життя. Разом з тим, позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження тривалості страждань, незадовільного стану його здоров`я.
Законодавством не визначено порядку чи системи підрахунку компенсації сплаченої моральної шкоди, однак, враховуючи період заборгованості по заробітній платі та її розмір, зважаючи на відсутність тяжких, особливо тяжких або фатальних наслідків, виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, спричинений відповідачем позивачу, дорівнює 300 гривень, що підлягає стягненню на його користь з відповідача.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 15, 16, 23 ЦК України, ст. ст. 2, 19, 44, 47, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 :
- заборгованість з нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної плати за грудень 2019 року - січень 2020 року в сумі 25476 (двадцять п`ять тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 79 копійок (сума визначена вже з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів);
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.04.2021 року по 20.05.2021 року (включно) в сумі 6038 (шість тисяч тридцять вісім) гривень 78 копійок (сума визначена без урахування утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів).
- моральну шкоду в розмірі 300 (триста) гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 заробітну плату в межах місячного платежу за грудень 2019 року в сумі 4294 (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири) гривні 58 копійок (сума визначена з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів).
Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» стягнувши з відповідача:
- на користь особа_1 судовий збір в сумі 27 (двадцять сім) гривень 60 копійок;
- на користь держави судовий збір в сумі в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень;
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України (в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020 р.) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином; суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення; суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду - 20.05.2021 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: особа_1 , інформація_1 , паспорт серія номер_2 , номер карти платника податків номер_3 , адреса реєстрації: адреса_1 ;
- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код єдрпоу 32281519, юридична адреса: 85310, Донецька область, м. Родинське.

Суддя: