ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ": невыплата зарплаты
Дело № 226/928/21
ЕУН 226/928/21
Производство № 2/226/392/2021
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
16 июня 2021 г.. Мирноград
Димитровский городской суд Донецкой области в составе:
председательствующего - судьи [Р.] А.А.,
с участием секретаря Долгой В.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в городе Мирногради Донецкой области дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработнойй плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда,
В С Т А Н О В И Л:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к ответчику Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда.
В обоснование исковых требований указал, что в период с 12.11.2018 года по 25.01.2021 года он работал в Нет вистви с ограниченной ответственностью «Краснолиманская». 25.01.2021 года он был уволен по ст.38 Кодекса законов о труде Украины по собственному желанию. При увольнении ответчик своевременно не провел с ним полный расчет, чем нарушил требования ст.ст.47, 116 КЗоТ Украины относительно полного расчета в день увольнения. Задолженность ответчика по заработной плате по состоянию на день обращения в суд, а именно 31.03.2021 года, составляет 134518, 99 грн. Он вынужден рассчитать задолженность по заработной плате и размер среднедневной заработной платы с сведений УПФУ. Согласно Порядка исчисления средней заработной платы утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины № 100 от 08.02.1995 г.. В других случаях сохранения средней заработной платы среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднего (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством - на число календарных дней за этот период. згадной справки по форме ОК-5 от 19.03.2021 заработная плата за ноябрь 2020 составляет 8312, 22 грн., за декабрь 2020 - 5805, 65 грн. В месяц в среднем он имел 20 выходов на работу. За два месяца соответственно 40 выходов. Таким образом среднедневная заработная плата (8312, 22 грн. + 5805, 65грн.): 40 = 352, 95 грн. В связи с тем, что ответчик не произвел полный расчет при увольнении истца, и учитывая то, что с момента увольнения до момента обращения в суд прошло 41 (по состоянию на 24.03.2021) рабочий день, с него подлежит взысканию средний заработок за время задержки расчета, на момент обращения в суд составляет 46 роб.д. х 352, 95 грн. = 16235, 55 грн. В результате противоправных действий ответчика ему причинен моральный вред. Несмотря на то, что он двух несовершеннолетних детей 2007 и 2013 рождения, он должен был прилагать дополнительные усилия для организации своей жизни и жизни своей семьи. Учитывая экономическое положение страны, обесценивание национальной валюты, это было довольно ваЖКО. В результате незаконных действий ответчика, он потерпел душевные страдания, следствием которых стало ухудшение физического и духовного состояния. Просил суд взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате в сумме 134518, 99 грн., Средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 16235, 55 грн., Возмещение морального вреда в размере 10000, 00 грн.
Истец в судебное заседание не явился, о дате и времени рассмотрения дела извещен надлежащим образом, предоставил в судзаявление о рассмотрении дела без его участия по имеющимся в деле материалам.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о дате и времени рассмотрения дела извещен надлежащим образом, предоставил заявление о рассмотрении дела без его участия и предоставил отзыв на исковое заявление, в котором просил отказать в удовлетворении исковых требований в полном объеме ссылаясь на то, что 25.01.2021 года в день увольнения истец работал с требованием о проведении расчета при увольнении ответчика не обращался, поскольку согласно ст.116 КЗоТ Украины, если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требований о расчете. Однако, в день освобождения и после истец к ответчику с требованием о проведении расчета не обращался. Обращение работника, в день увольнения не работал, в суд с иском о взыскании сумм, причитающихся ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренной статьей 116 КЗоТ Украины (если такое требование ранее пред`являлась). В таком случае ответственность работодателя наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всех сумм, которые ему принадлежат. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчикустало известно о требовании истца получения ответчиком копии искового заявления или проведения судебного заседания (при отсутствии сведений о дате получения копии искового заявления) к фактической выплаты заработной платы. Исковое заявление ответчик получил 14.04.2021 года, что подтверждается отметкой о получении входящей корреспонденции на постановлении суда от 05.04.2021 года. Ответственность за задержку расчета при увольнении по ст.117 КЗоТ Украины наступает лишь в случае невыплаты по вине собственника илиуполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные ст.116 КЗоТ Украины. Бремя отсутствии вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя (собственника или уполномоченного им органа). К таким выводам пришел Верховный Суд в составе Объединенной палаты Кассационного гражданского суда по делу №682 / 3060/16-ц, а также в постановлении Верховного Суда Украины по делу 235/1605/19. Таким образом ответственность работодателя за несвоевременную выплату причитающихся уволенномуработнику сумм наступает при наличии вины ответчика. Поскольку работник в день увольнения не работал, то, учитывая положения ч.1 ст.116 КЗоТ Украины выплата начисленных сумм должна быть проведена не позднее следующего дня после предъявления уволенным требования о расчете. Однако после освобождения с требованием о расчете истец не обращался. Кроме того отмечает, что отзыв на исковое заявление подается за пределами сроков установленных постановлением суда для его представления, в связи с объявлением пРост на предприятии в соответствии с приказом от 19.12.2020 года №555. Также, заявленный истцом размер требований о взыскании морального вреда являются безосновательными, необоснованными, отсутствуют достаточные доказательства, обосновывающие пропорциональность размера денежных требований истца с размером причиненного вреда. Действующим законодательством Украины не предусмотрено, что компенсация морального вреда исчисляется в кратном соотношении к минимальных заработных плат. В своих письмах Министерство юстиции Украины отмечает, чв на сегодня не существует однозначно установленных методик по определению возможного денежного возмещения морального вреда в случае ее наличия. Основанием правоотношений по возмещению морального вреда моральные страдания работника, потеря нормальных жизненных связей, необходимы дополнительные усилия для организации жизни работника. Эти обстоятельства должны быть надлежащим образом доказаны, одного заявления на основании содержания ст. 237-1 КЗоТ Украины недостаточно для взыскания с ответчика морального вреда. В данном вычае поскольку никаких доказательств, подтверждающих степень таких нравственных страданий, истцом предоставлено не было, то они носят характер сугубо оценочного суждения. Для возмещения морального вреда по правилам ст. 1166 и 1167 ГК Украины необходимо доказать следующие факты: неправомерность поведения лица, наличие вреда, наличие причинной связи между противоправным поведением и вредом, что является обязательным условием ответственности и выражается в том, что вред должен выступать объективным следствием повеДинки ущерба, наличие вины ущерба. Только наличие всех вышеупомянутых условий является основанием для принятия судом решения о возмещении причиненного вреда. В пунктах 9, 13 постановления Пленума ВСУ «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» судам разъяснено, что размер возмещения морального (неимущественного) вреда суд определяет в зависимости от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и др ), которые понес истец, характера неимущественных потерь (ихпродолжительности, возможности восстановления и т.п.) и с учетом других обстоятельств. В частности, учитываются состояние здоровья потерпевшего, тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, степень снижения престижа, деловой репутации, время и усилия, необходимые для восстановления предыдущего состояния. При этом суд должен исходить из принципов разумности, взвешенности и справедливости. Поэтому просит отказать в удовлетворении иска.
Исследовав доказательства по делу, суд считает, что иск подлежит удовлетворениюю, исходя из следующих оснований.
Судом установлено, что истец с 12.11.2018 года по 25.01.2021 года находилась в трудовых отношениях с ответчиком, работал в качестве горномонтажник 5 разряда с полным рабочим днем в шахте, был уволен по собственному желанию согласно ст.38 КЗоТ Украины (А.С . 11-13).
В день увольнения 25.01.2021 истец работал, что подтверждается заявлением истца о предоставлении части ежегодного отпуска 25.01.2021, запиской о предоставлении отпуска о дате начала отпуска (а.с.36, 43).
Согласно справок ответчика задолженность по заработной плате истца на дату предоставления отзыва после удержания обязательных по налогам и сборам составляет: по ноябрь 2019 - 5578, 16 грн., За декабрь 2019 - 1573, 89 грн., За январь 2020 года - 6759, 78 грн., за февраль 2020 - 10904, 44 грн., за март 2020 - 12080, 40 грн., за апрель 2020 - 13484, 37 грн., за май 2020 - 9352, 29 грн ., за июнь 2020 - 34, 25 грн., за август 2020 - 14190, 02 грн.За сентябрь 2020 - 10195, 32 грн., За октябрь 2020 - 13176, 08 грн., За ноябрь 2020 - 6691, 34 грн., За декабрь 2020 - 4673, 55 грн., За январь 2021 - 25461, 10 грн., что вместе составляет - 134518, 99 грн. Среднедневная заработная плата истца составляет 890, 44 грн. (А.с.14, 39, 40-41).
В истца на иждивении находится двое несовершеннолетних детей - особа_2, информация_1, и лицо_3, информация_2 (а 9, 10).
Согласно ч.1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» перцевник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно ч.1 ст.115 КЗоТ Украины, ч.1 ст.24 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени , не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляетсяя выплата.
Согласно ч.1 ст.47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ст.116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дняпосле предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно ст.117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Таким образом, с ответчика в пользу истца необходимо взыскать заборженность по заработной плате, которая по состоянию на дату предоставления отзыва после удержания обязательных по налогам и сборам составляет 134518, 99 грн.
Постановлением Верховного суда в составе Объединенной палаты Кассационного гражданского суда от 27.01.2020 года по делу № 682/3060/16-ц (производство № 61-23170сво18), выводы которой в соответствии с ч.4 ст.263 ГПК Украины является обов` обязательными для суда первой инстанции, определено, что обращение работника, в день увольнения не работал, в суд с иском о взыскании суммПринадлежащих ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренной статьей 116 КЗоТ Украины (если такое требование раньше не пред `являлась). В таком случае ответственность работодателя на основании статьи 117 КЗоТ Украины наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всехсумм, которые ему принадлежат. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца получения ответчиком копии искового заявления или проведения судом судебного заседания (при отсутствии сведений о дате получения копии искового заявления) к фактической выплаты заработной платы. Ответственность за задержку расчета при увольнении по статье 117 КЗоТ Украины наступает лишь в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа налетажных уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в статье 116 КЗоТ Украины. Бремя отсутствии вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя (собственника или уполномоченный им орган).
Судом установлено, что в день увольнения истец не работал, доказательств предъявления истцом после освобождения требования ответчику о расчете суду не предоставлено, 31.03.2021 истец обратился в суд с иском о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расдыха при увольнении и морального вреда.
Учитывая, что ответчик получил копию искового заявления с постановлением суда об открытии производства по делу 14.04.2021 (а.с.29, 35) и признает это в отзыве на исковое заявление, поэтому согласно ст.ст.116, 117 КЗоТ Украины и постановления Верховного суда в составе Объединенной палаты Кассационного гражданского суда от 27.01.2020 года по делу № 682/3060/16-ц истец имеет право на получение среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период, начинаяс 14.04.2021.
Но истцом заявлено требование о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в размере 16235, 55 грн., Который согласно исковому заявлению рассчитан истцом за период с момента увольнения по дату подачи в суд иска (31.03.2021). То есть истцом фактически заявлены требования о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 26.01.2021 по 31.03.2021 в размере 16235, 55 грн.
Таким образом, поскольку за период с 26.01.2021 пв 31.03.2021 истец не имеет права на получение среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и с учетом положений ст.13 ГПК Украины относительно диспозитивности гражданского судопроизводства, а именно рассмотрения дела судом в пределах заявленных исковых требований, поэтому в части исковых требований о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 26.01.2021 по 31.03.2021 в размере 16235, 55 грн. необходимо отказать.
Согласно ст.2371 КЗоТ Украины, возмещениясобственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
В соответствии с пунктом 3 постановления Пленума Верховного Суда Украины № 4 «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» от 31 марта 1995 года, под моральным вредом следует понимать потери неимущественного характера внаслидок нравственных или физических страданий или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц.
В соответствии со ст. 23 Гражданского кодекса Украины моральный вред заключается, в частности, в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников.
Суд считает, что в результате нарушения права истца на своевременное получение заработной платы, в полном объеме не виплачуеться истцу в течение длительного времени в период с ноября 2019 по январь 2021 и задолженность существует до настоящего времени, истцу причинен моральный вред, который заключается в душевных страданиях, связанных с нарушением его права на оплату труда, материальных трудностях в связи с этим, необходимости длительное время осуществлять поиски источника дохода для существования себя и своих несовершеннолетних детей, находящихся на его иждивении, в изменении привычного течения жизни, в частности необходимости процтоюваты свои права в судебном порядке.
Но сумма, в которую истец оценил причиненный моральный вред и которая по его оценке составляет 10000 гривен, является завышенной и не соответствует полученным им нравственным страданиям. Исходя из принципов разумности, взвешенности и справедливости, суд считает необходимым в возмещение истцу причиненного ему морального вреда взыскать с ответчика в пользу истца 3000 гривен.
Согласно ст.141 ГПК Украины, поскольку истцом при обращении в суд уплачен судебный сбир в размере 908, 00 грн. по исковые требования о взыскании среднего заработка за задержку расчета при увольнении и морального вреда, с ответчика в пользу истца подлежат взысканию понесенные им судебные расходы по уплате государственной пошлины в размере 908, 00 грн.
Кроме того, поскольку судом взыскано с ответчика в пользу истца задолженность по заработной плате (истец освобожден от уплаты судебного сбора при подаче иска в суд) после удержания обязательных налогов и сборов в сумме 134518, 99 грн., Поэтому с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 1345, 19 грн., Поскольку истец освобожден от уплаты судебного сбора за подачу искового заявления в части исковых требований о взыскании задолженности по заработной плате.
На основании ст.ст.47, 115, 116, 117, 2371 КЗоТ Украины, ст 21, 24 Закона Украины «Об оплате труда», руководствуясь ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 127, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ГПК Украины, суд
Р Е Ш И Л:
иск особоА_1, проживающий по адресу: адрес_1, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская», местонахождение: 85310, Донецкая область, г.Родинское [М.] ГП «Угольная компания« Краснолиманская », код егрпоу 32281519 о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченнойой ответственностью «Краснолиманская» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате после удержания налогов и других обязательных платежей в сумме 134 518 (сто тридцать четыре тысячи пятьсот восемнадцать) рублей. 99 коп. и в возмещение морального вреда 3000 (три тысячи) рублей.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу особа_1 судебный сбор в размере 908 (девятьсот восемь) рублей. 00 коп.
В удовлетворении других исковых требований отказать.
Взыскать с Общества сограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу государства судебный сбор в размере 1345 (одна тысяча триста сорок пять) рублей. 19 коп.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы. Решение суда может быть обжаловано в апелляционном порядке. Апелляционная жалоба на решение суда подается в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня принятия решения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Полное судебное решение составлено 16.06.2021 года.
судья [О.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 226/928/21
ЄУН 226/928/21
Провадження № 2/226/392/2021
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2021 року м. Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого – судді Рибкіна О.А.,
за участю секретаря Долгої В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Мирнограді Донецької області справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що в період з 12.11.2018 року по 25.01.2021 року він працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське». 25.01.2021 року його було звільнено за ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням. При звільненні відповідач своєчасно не провів з ним повний розрахунок, чим порушив вимоги ст.ст.47, 116 КЗпП України щодо повного розрахунку в день звільнення. Заборгованість відповідача по заробітній платі станом на день звернення до суду, а саме 31.03.2021 року, складає 134518, 99 грн. Він вимушений розрахувати заборгованість по заробітній платі та розмір середньоденної заробітної плати із відомостей УПФУ. Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період. Згідно довідки за формою ОК-5 від 19.03.2021 заробітна плата за листопад 2020 р. складає 8312, 22 грн., за грудень 2020 р. - 5805, 65 грн. В місяць у середньому він мав 20 виходів на роботу. За два місяці відповідно 40 виходів. Таким чином середньоденна заробітна плата (8312, 22 грн.+5805, 65грн.):40=352, 95 грн. У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 41 (станом на 24.03.2021) робочий день, з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, який на момент звернення до суду складає: 46 роб.д. х 352, 95 грн. = 16235, 55 грн. Внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано моральної шкоди. Зважаючи на те, що він має двох неповнолітніх дітей 2007 та 2013 років народження, він повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини. Враховуючи економічний стан країни, знецінення національної валюти, це було досить важко. Внаслідок незаконних дій відповідача, він зазнав душевні страждання, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану. Просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 134518, 99 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 16235, 55 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000, 00 грн.
Позивач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі та надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що 25.01.2021 року у день звільнення позивач не працював, з вимогою про проведення розрахунку при звільненні до відповідача не звертався, оскільки відповідно до ст.116 КЗпП України, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми, мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимог про розрахунок. Проте, в день звільнення та після позивач до відповідача з вимогою про здійснення розрахунку не звертався. Звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем усіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Позовну заяву відповідач отримав 14.04.2021 року, що підтверджується відміткою про отримання вхідної кореспонденції на ухвалі суду від 05.04.2021 року. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст.117 КЗпП України наступає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст.116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноваженого ним органу). До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №682/3060/16-ц, а також в постанові Верховного Суду України у справі 235/1605/19. Таким чином відповідальність роботодавця за несвоєчасну виплату належних звільненому працівникові сум настає за умови наявності вини відповідача. Оскільки працівник в день звільнення не працював, то, враховуючи положення ч.1 ст.116 КЗпП України виплата нарахованих сум повинна бути проведена не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим вимоги про розрахунок. Проте після звільнення з вимогою про розрахунок позивач не звертався. Крім того зазначає, що відзив на позовну заяву подається за межами строків встановлених ухвалою суду для його подання, у зв`язку з оголошенням простою на підприємстві відповідно до наказу від 19.12.2020 року №555. Також, заявлений позивачем розмір вимог щодо стягнення моральної шкоди є безпідставними, необгрунтованими, відсутні достатні докази, що обґрунтовують пропорційність розміру грошових вимог позивача із розміром заподіяної шкоди. Чинним законодавством України не передбачено, що компенсація моральної шкоди обчислюється у кратному співвідношенні до мінімальних заробітних плат. У своїх листах Міністерство юстиції України зазначає, що на сьогодні не існує однозначно встановлених методик щодо визначення можливого грошового відшкодування моральної шкоди в разі її наявності. Підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди є моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, необхідні додаткові зусилля для організації життя працівника. Ці обставини повинні бути належно доведені, однієї заяви на підставі змісту ст. 237-1 КЗпП України не достатньо для стягнення з відповідача моральної шкоди. В даному випадку оскільки жодних доказів, які б підтверджували ступінь таких моральних страждань, позивачем надано не було, то вони носять характер суто оціночного судження. Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завданої шкоди, наявність вини завданої шкоди. Лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. У пунктах 9, 13 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Тому просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач з 12.11.2018 року по 25.01.2021 року знаходилася у трудових відносинах з відповідачем, працював у якості гірничомонтажника 5 розряду з повним робочим днем у шахті, був звільнений за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (а.с. 11-13).
В день звільнення 25.01.2021 позивач не працював, що підтверджується заявою позивача про надання частини щорічної відпустки 25.01.2021, запискою про надання відпустки про дату початку відпустки (а.с.36, 43).
Згідно довідок відповідача, заборгованість по заробітній платі позивача станом на дату надання відзиву після утримання обов`язкових з податків та зборів складає: за листопад 2019 року – 5578, 16 грн., за грудень 2019 року – 1573, 89 грн., за січень 2020 року – 6759, 78 грн., за лютий 2020 року – 10904, 44 грн., за березень 2020 року – 12080, 40 грн., за квітень 2020 року – 13484, 37 грн., за травень 2020 року – 9352, 29 грн., за червень 2020 року – 34, 25 грн., за серпень 2020 року – 14190, 02 грн., за вересень 2020 року – 10195, 32 грн., за жовтень 2020 року – 13176, 08 грн., за листопад 2020 року – 6691, 34 грн., за грудень 2020 року – 4673, 55 грн., за січень 2021 року – 25461, 10 грн., що разом становить – 134518, 99 грн. Середньоденна заробітна плата позивача становить 890, 44 грн. (а.с.14, 39, 40-41).
У позивача на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей – особа_2 , інформація_1 , та особа_3 , інформація_2 (а.с. 9, 10).
Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі, яка станом на дату надання відзиву після утримання обов`язкових з податків та зборів складає 134518, 99 грн.
Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року по справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18), висновки якої відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України є обов`язковими для суду першої інстанції, визначено, що звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).
Судом встановлено, що в день звільнення позивач не працював, доказів пред`явлення позивачем після звільнення вимоги відповідачу про розрахунок суду не надано, 31.03.2021 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.
Враховуючи, що відповідач отримав копію позовної заяви з ухвалою суду про відкриття провадження у справі 14.04.2021 (а.с.29, 35) та визнає це у відзиві на позовну заяву, тому відповідно до ст.ст.116, 117 КЗпП України та постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року по справі № 682/3060/16-ц позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період, починаючи з 14.04.2021.
Але позивачем заявлена вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 16235, 55 грн., який згідно позовної заяви розрахований позивачем за період з моменту звільнення по дату подання до суду позову (31.03.2021). Тобто позивачем фактично заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.01.2021 по 31.03.2021 в розмірі 16235, 55 грн.
Таким чином, оскільки за період з 26.01.2021 по 31.03.2021 позивач не має права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та з урахуванням положень ст.13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, а саме розгляду справи судом в межах заявлених позовних вимог, тому в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.01.2021 по 31.03.2021 в розмірі 16235, 55 грн. необхідно відмовити.
Відповідно до ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Суд вважає, що внаслідок порушення права позивача на своєчасне отримання заробітної плати, яка в повному обсязі не виплачується позивачу протягом тривалого часу у період з листопада 2019 року по січень 2021 року і заборгованість існує до теперішнього часу, позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, пов`язаних з порушенням його права на оплату праці, матеріальних труднощах у зв`язку з цим, необхідності тривалий час здійснювати пошуки джерела доходу для існування себе та своїх неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні, у зміні звичного перебігу життя, зокрема необхідності відстоювати свої права у судовому порядку.
Але сума, в яку позивач оцінив заподіяну моральну шкоду і яка за його оцінкою становить 10000 гривень, є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачеві заподіяної йому моральної шкоди стягнути з відповідача на користь позивача 3000 гривень.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908, 00 грн. за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908, 00 грн.
Крім того, оскільки судом стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі (позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду) після утримання обов`язкових податків та зборів у сумі 134518, 99 грн., тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1345, 19 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі.
На підставі ст.ст.47, 115, 116, 117, 2371 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 127, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов особа_1 , який проживає за адресою: адреса_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», місцезнаходження: 85310, Донецька область, м.Родинське м.Покровськ, ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», код єдрпоу 32281519, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі після утримання податків та інших обов`язкових платежів в сумі 134518 (сто тридцять чотири тисячі п`ятсот вісімнадцять) грн. 99 коп. та у відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 1345 (одна тисяча триста сорок п`ять) грн. 19 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16.06.2021 року.
Суддя [О.]
ЕУН 226/928/21
Производство № 2/226/392/2021
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
16 июня 2021 г.. Мирноград
Димитровский городской суд Донецкой области в составе:
председательствующего - судьи [Р.] А.А.,
с участием секретаря Долгой В.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в городе Мирногради Донецкой области дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработнойй плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда,
В С Т А Н О В И Л:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к ответчику Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда.
В обоснование исковых требований указал, что в период с 12.11.2018 года по 25.01.2021 года он работал в Нет вистви с ограниченной ответственностью «Краснолиманская». 25.01.2021 года он был уволен по ст.38 Кодекса законов о труде Украины по собственному желанию. При увольнении ответчик своевременно не провел с ним полный расчет, чем нарушил требования ст.ст.47, 116 КЗоТ Украины относительно полного расчета в день увольнения. Задолженность ответчика по заработной плате по состоянию на день обращения в суд, а именно 31.03.2021 года, составляет 134518, 99 грн. Он вынужден рассчитать задолженность по заработной плате и размер среднедневной заработной платы с сведений УПФУ. Согласно Порядка исчисления средней заработной платы утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины № 100 от 08.02.1995 г.. В других случаях сохранения средней заработной платы среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднего (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством - на число календарных дней за этот период. згадной справки по форме ОК-5 от 19.03.2021 заработная плата за ноябрь 2020 составляет 8312, 22 грн., за декабрь 2020 - 5805, 65 грн. В месяц в среднем он имел 20 выходов на работу. За два месяца соответственно 40 выходов. Таким образом среднедневная заработная плата (8312, 22 грн. + 5805, 65грн.): 40 = 352, 95 грн. В связи с тем, что ответчик не произвел полный расчет при увольнении истца, и учитывая то, что с момента увольнения до момента обращения в суд прошло 41 (по состоянию на 24.03.2021) рабочий день, с него подлежит взысканию средний заработок за время задержки расчета, на момент обращения в суд составляет 46 роб.д. х 352, 95 грн. = 16235, 55 грн. В результате противоправных действий ответчика ему причинен моральный вред. Несмотря на то, что он двух несовершеннолетних детей 2007 и 2013 рождения, он должен был прилагать дополнительные усилия для организации своей жизни и жизни своей семьи. Учитывая экономическое положение страны, обесценивание национальной валюты, это было довольно ваЖКО. В результате незаконных действий ответчика, он потерпел душевные страдания, следствием которых стало ухудшение физического и духовного состояния. Просил суд взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате в сумме 134518, 99 грн., Средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 16235, 55 грн., Возмещение морального вреда в размере 10000, 00 грн.
Истец в судебное заседание не явился, о дате и времени рассмотрения дела извещен надлежащим образом, предоставил в судзаявление о рассмотрении дела без его участия по имеющимся в деле материалам.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о дате и времени рассмотрения дела извещен надлежащим образом, предоставил заявление о рассмотрении дела без его участия и предоставил отзыв на исковое заявление, в котором просил отказать в удовлетворении исковых требований в полном объеме ссылаясь на то, что 25.01.2021 года в день увольнения истец работал с требованием о проведении расчета при увольнении ответчика не обращался, поскольку согласно ст.116 КЗоТ Украины, если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требований о расчете. Однако, в день освобождения и после истец к ответчику с требованием о проведении расчета не обращался. Обращение работника, в день увольнения не работал, в суд с иском о взыскании сумм, причитающихся ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренной статьей 116 КЗоТ Украины (если такое требование ранее пред`являлась). В таком случае ответственность работодателя наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всех сумм, которые ему принадлежат. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчикустало известно о требовании истца получения ответчиком копии искового заявления или проведения судебного заседания (при отсутствии сведений о дате получения копии искового заявления) к фактической выплаты заработной платы. Исковое заявление ответчик получил 14.04.2021 года, что подтверждается отметкой о получении входящей корреспонденции на постановлении суда от 05.04.2021 года. Ответственность за задержку расчета при увольнении по ст.117 КЗоТ Украины наступает лишь в случае невыплаты по вине собственника илиуполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные ст.116 КЗоТ Украины. Бремя отсутствии вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя (собственника или уполномоченного им органа). К таким выводам пришел Верховный Суд в составе Объединенной палаты Кассационного гражданского суда по делу №682 / 3060/16-ц, а также в постановлении Верховного Суда Украины по делу 235/1605/19. Таким образом ответственность работодателя за несвоевременную выплату причитающихся уволенномуработнику сумм наступает при наличии вины ответчика. Поскольку работник в день увольнения не работал, то, учитывая положения ч.1 ст.116 КЗоТ Украины выплата начисленных сумм должна быть проведена не позднее следующего дня после предъявления уволенным требования о расчете. Однако после освобождения с требованием о расчете истец не обращался. Кроме того отмечает, что отзыв на исковое заявление подается за пределами сроков установленных постановлением суда для его представления, в связи с объявлением пРост на предприятии в соответствии с приказом от 19.12.2020 года №555. Также, заявленный истцом размер требований о взыскании морального вреда являются безосновательными, необоснованными, отсутствуют достаточные доказательства, обосновывающие пропорциональность размера денежных требований истца с размером причиненного вреда. Действующим законодательством Украины не предусмотрено, что компенсация морального вреда исчисляется в кратном соотношении к минимальных заработных плат. В своих письмах Министерство юстиции Украины отмечает, чв на сегодня не существует однозначно установленных методик по определению возможного денежного возмещения морального вреда в случае ее наличия. Основанием правоотношений по возмещению морального вреда моральные страдания работника, потеря нормальных жизненных связей, необходимы дополнительные усилия для организации жизни работника. Эти обстоятельства должны быть надлежащим образом доказаны, одного заявления на основании содержания ст. 237-1 КЗоТ Украины недостаточно для взыскания с ответчика морального вреда. В данном вычае поскольку никаких доказательств, подтверждающих степень таких нравственных страданий, истцом предоставлено не было, то они носят характер сугубо оценочного суждения. Для возмещения морального вреда по правилам ст. 1166 и 1167 ГК Украины необходимо доказать следующие факты: неправомерность поведения лица, наличие вреда, наличие причинной связи между противоправным поведением и вредом, что является обязательным условием ответственности и выражается в том, что вред должен выступать объективным следствием повеДинки ущерба, наличие вины ущерба. Только наличие всех вышеупомянутых условий является основанием для принятия судом решения о возмещении причиненного вреда. В пунктах 9, 13 постановления Пленума ВСУ «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» судам разъяснено, что размер возмещения морального (неимущественного) вреда суд определяет в зависимости от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и др ), которые понес истец, характера неимущественных потерь (ихпродолжительности, возможности восстановления и т.п.) и с учетом других обстоятельств. В частности, учитываются состояние здоровья потерпевшего, тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, степень снижения престижа, деловой репутации, время и усилия, необходимые для восстановления предыдущего состояния. При этом суд должен исходить из принципов разумности, взвешенности и справедливости. Поэтому просит отказать в удовлетворении иска.
Исследовав доказательства по делу, суд считает, что иск подлежит удовлетворениюю, исходя из следующих оснований.
Судом установлено, что истец с 12.11.2018 года по 25.01.2021 года находилась в трудовых отношениях с ответчиком, работал в качестве горномонтажник 5 разряда с полным рабочим днем в шахте, был уволен по собственному желанию согласно ст.38 КЗоТ Украины (А.С . 11-13).
В день увольнения 25.01.2021 истец работал, что подтверждается заявлением истца о предоставлении части ежегодного отпуска 25.01.2021, запиской о предоставлении отпуска о дате начала отпуска (а.с.36, 43).
Согласно справок ответчика задолженность по заработной плате истца на дату предоставления отзыва после удержания обязательных по налогам и сборам составляет: по ноябрь 2019 - 5578, 16 грн., За декабрь 2019 - 1573, 89 грн., За январь 2020 года - 6759, 78 грн., за февраль 2020 - 10904, 44 грн., за март 2020 - 12080, 40 грн., за апрель 2020 - 13484, 37 грн., за май 2020 - 9352, 29 грн ., за июнь 2020 - 34, 25 грн., за август 2020 - 14190, 02 грн.За сентябрь 2020 - 10195, 32 грн., За октябрь 2020 - 13176, 08 грн., За ноябрь 2020 - 6691, 34 грн., За декабрь 2020 - 4673, 55 грн., За январь 2021 - 25461, 10 грн., что вместе составляет - 134518, 99 грн. Среднедневная заработная плата истца составляет 890, 44 грн. (А.с.14, 39, 40-41).
В истца на иждивении находится двое несовершеннолетних детей - особа_2, информация_1, и лицо_3, информация_2 (а 9, 10).
Согласно ч.1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» перцевник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно ч.1 ст.115 КЗоТ Украины, ч.1 ст.24 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени , не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляетсяя выплата.
Согласно ч.1 ст.47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ст.116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дняпосле предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно ст.117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Таким образом, с ответчика в пользу истца необходимо взыскать заборженность по заработной плате, которая по состоянию на дату предоставления отзыва после удержания обязательных по налогам и сборам составляет 134518, 99 грн.
Постановлением Верховного суда в составе Объединенной палаты Кассационного гражданского суда от 27.01.2020 года по делу № 682/3060/16-ц (производство № 61-23170сво18), выводы которой в соответствии с ч.4 ст.263 ГПК Украины является обов` обязательными для суда первой инстанции, определено, что обращение работника, в день увольнения не работал, в суд с иском о взыскании суммПринадлежащих ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренной статьей 116 КЗоТ Украины (если такое требование раньше не пред `являлась). В таком случае ответственность работодателя на основании статьи 117 КЗоТ Украины наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всехсумм, которые ему принадлежат. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца получения ответчиком копии искового заявления или проведения судом судебного заседания (при отсутствии сведений о дате получения копии искового заявления) к фактической выплаты заработной платы. Ответственность за задержку расчета при увольнении по статье 117 КЗоТ Украины наступает лишь в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа налетажных уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в статье 116 КЗоТ Украины. Бремя отсутствии вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя (собственника или уполномоченный им орган).
Судом установлено, что в день увольнения истец не работал, доказательств предъявления истцом после освобождения требования ответчику о расчете суду не предоставлено, 31.03.2021 истец обратился в суд с иском о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расдыха при увольнении и морального вреда.
Учитывая, что ответчик получил копию искового заявления с постановлением суда об открытии производства по делу 14.04.2021 (а.с.29, 35) и признает это в отзыве на исковое заявление, поэтому согласно ст.ст.116, 117 КЗоТ Украины и постановления Верховного суда в составе Объединенной палаты Кассационного гражданского суда от 27.01.2020 года по делу № 682/3060/16-ц истец имеет право на получение среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период, начинаяс 14.04.2021.
Но истцом заявлено требование о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в размере 16235, 55 грн., Который согласно исковому заявлению рассчитан истцом за период с момента увольнения по дату подачи в суд иска (31.03.2021). То есть истцом фактически заявлены требования о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 26.01.2021 по 31.03.2021 в размере 16235, 55 грн.
Таким образом, поскольку за период с 26.01.2021 пв 31.03.2021 истец не имеет права на получение среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и с учетом положений ст.13 ГПК Украины относительно диспозитивности гражданского судопроизводства, а именно рассмотрения дела судом в пределах заявленных исковых требований, поэтому в части исковых требований о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 26.01.2021 по 31.03.2021 в размере 16235, 55 грн. необходимо отказать.
Согласно ст.2371 КЗоТ Украины, возмещениясобственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
В соответствии с пунктом 3 постановления Пленума Верховного Суда Украины № 4 «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» от 31 марта 1995 года, под моральным вредом следует понимать потери неимущественного характера внаслидок нравственных или физических страданий или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц.
В соответствии со ст. 23 Гражданского кодекса Украины моральный вред заключается, в частности, в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников.
Суд считает, что в результате нарушения права истца на своевременное получение заработной платы, в полном объеме не виплачуеться истцу в течение длительного времени в период с ноября 2019 по январь 2021 и задолженность существует до настоящего времени, истцу причинен моральный вред, который заключается в душевных страданиях, связанных с нарушением его права на оплату труда, материальных трудностях в связи с этим, необходимости длительное время осуществлять поиски источника дохода для существования себя и своих несовершеннолетних детей, находящихся на его иждивении, в изменении привычного течения жизни, в частности необходимости процтоюваты свои права в судебном порядке.
Но сумма, в которую истец оценил причиненный моральный вред и которая по его оценке составляет 10000 гривен, является завышенной и не соответствует полученным им нравственным страданиям. Исходя из принципов разумности, взвешенности и справедливости, суд считает необходимым в возмещение истцу причиненного ему морального вреда взыскать с ответчика в пользу истца 3000 гривен.
Согласно ст.141 ГПК Украины, поскольку истцом при обращении в суд уплачен судебный сбир в размере 908, 00 грн. по исковые требования о взыскании среднего заработка за задержку расчета при увольнении и морального вреда, с ответчика в пользу истца подлежат взысканию понесенные им судебные расходы по уплате государственной пошлины в размере 908, 00 грн.
Кроме того, поскольку судом взыскано с ответчика в пользу истца задолженность по заработной плате (истец освобожден от уплаты судебного сбора при подаче иска в суд) после удержания обязательных налогов и сборов в сумме 134518, 99 грн., Поэтому с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 1345, 19 грн., Поскольку истец освобожден от уплаты судебного сбора за подачу искового заявления в части исковых требований о взыскании задолженности по заработной плате.
На основании ст.ст.47, 115, 116, 117, 2371 КЗоТ Украины, ст 21, 24 Закона Украины «Об оплате труда», руководствуясь ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 127, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ГПК Украины, суд
Р Е Ш И Л:
иск особоА_1, проживающий по адресу: адрес_1, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская», местонахождение: 85310, Донецкая область, г.Родинское [М.] ГП «Угольная компания« Краснолиманская », код егрпоу 32281519 о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченнойой ответственностью «Краснолиманская» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате после удержания налогов и других обязательных платежей в сумме 134 518 (сто тридцать четыре тысячи пятьсот восемнадцать) рублей. 99 коп. и в возмещение морального вреда 3000 (три тысячи) рублей.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу особа_1 судебный сбор в размере 908 (девятьсот восемь) рублей. 00 коп.
В удовлетворении других исковых требований отказать.
Взыскать с Общества сограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу государства судебный сбор в размере 1345 (одна тысяча триста сорок пять) рублей. 19 коп.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы. Решение суда может быть обжаловано в апелляционном порядке. Апелляционная жалоба на решение суда подается в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня принятия решения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Полное судебное решение составлено 16.06.2021 года.
судья [О.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 226/928/21
ЄУН 226/928/21
Провадження № 2/226/392/2021
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2021 року м. Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого – судді Рибкіна О.А.,
за участю секретаря Долгої В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Мирнограді Донецької області справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що в період з 12.11.2018 року по 25.01.2021 року він працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське». 25.01.2021 року його було звільнено за ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням. При звільненні відповідач своєчасно не провів з ним повний розрахунок, чим порушив вимоги ст.ст.47, 116 КЗпП України щодо повного розрахунку в день звільнення. Заборгованість відповідача по заробітній платі станом на день звернення до суду, а саме 31.03.2021 року, складає 134518, 99 грн. Він вимушений розрахувати заборгованість по заробітній платі та розмір середньоденної заробітної плати із відомостей УПФУ. Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період. Згідно довідки за формою ОК-5 від 19.03.2021 заробітна плата за листопад 2020 р. складає 8312, 22 грн., за грудень 2020 р. - 5805, 65 грн. В місяць у середньому він мав 20 виходів на роботу. За два місяці відповідно 40 виходів. Таким чином середньоденна заробітна плата (8312, 22 грн.+5805, 65грн.):40=352, 95 грн. У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 41 (станом на 24.03.2021) робочий день, з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, який на момент звернення до суду складає: 46 роб.д. х 352, 95 грн. = 16235, 55 грн. Внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано моральної шкоди. Зважаючи на те, що він має двох неповнолітніх дітей 2007 та 2013 років народження, він повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини. Враховуючи економічний стан країни, знецінення національної валюти, це було досить важко. Внаслідок незаконних дій відповідача, він зазнав душевні страждання, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану. Просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 134518, 99 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 16235, 55 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000, 00 грн.
Позивач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі та надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що 25.01.2021 року у день звільнення позивач не працював, з вимогою про проведення розрахунку при звільненні до відповідача не звертався, оскільки відповідно до ст.116 КЗпП України, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми, мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимог про розрахунок. Проте, в день звільнення та після позивач до відповідача з вимогою про здійснення розрахунку не звертався. Звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем усіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Позовну заяву відповідач отримав 14.04.2021 року, що підтверджується відміткою про отримання вхідної кореспонденції на ухвалі суду від 05.04.2021 року. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст.117 КЗпП України наступає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст.116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноваженого ним органу). До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №682/3060/16-ц, а також в постанові Верховного Суду України у справі 235/1605/19. Таким чином відповідальність роботодавця за несвоєчасну виплату належних звільненому працівникові сум настає за умови наявності вини відповідача. Оскільки працівник в день звільнення не працював, то, враховуючи положення ч.1 ст.116 КЗпП України виплата нарахованих сум повинна бути проведена не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим вимоги про розрахунок. Проте після звільнення з вимогою про розрахунок позивач не звертався. Крім того зазначає, що відзив на позовну заяву подається за межами строків встановлених ухвалою суду для його подання, у зв`язку з оголошенням простою на підприємстві відповідно до наказу від 19.12.2020 року №555. Також, заявлений позивачем розмір вимог щодо стягнення моральної шкоди є безпідставними, необгрунтованими, відсутні достатні докази, що обґрунтовують пропорційність розміру грошових вимог позивача із розміром заподіяної шкоди. Чинним законодавством України не передбачено, що компенсація моральної шкоди обчислюється у кратному співвідношенні до мінімальних заробітних плат. У своїх листах Міністерство юстиції України зазначає, що на сьогодні не існує однозначно встановлених методик щодо визначення можливого грошового відшкодування моральної шкоди в разі її наявності. Підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди є моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, необхідні додаткові зусилля для організації життя працівника. Ці обставини повинні бути належно доведені, однієї заяви на підставі змісту ст. 237-1 КЗпП України не достатньо для стягнення з відповідача моральної шкоди. В даному випадку оскільки жодних доказів, які б підтверджували ступінь таких моральних страждань, позивачем надано не було, то вони носять характер суто оціночного судження. Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завданої шкоди, наявність вини завданої шкоди. Лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. У пунктах 9, 13 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Тому просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач з 12.11.2018 року по 25.01.2021 року знаходилася у трудових відносинах з відповідачем, працював у якості гірничомонтажника 5 розряду з повним робочим днем у шахті, був звільнений за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (а.с. 11-13).
В день звільнення 25.01.2021 позивач не працював, що підтверджується заявою позивача про надання частини щорічної відпустки 25.01.2021, запискою про надання відпустки про дату початку відпустки (а.с.36, 43).
Згідно довідок відповідача, заборгованість по заробітній платі позивача станом на дату надання відзиву після утримання обов`язкових з податків та зборів складає: за листопад 2019 року – 5578, 16 грн., за грудень 2019 року – 1573, 89 грн., за січень 2020 року – 6759, 78 грн., за лютий 2020 року – 10904, 44 грн., за березень 2020 року – 12080, 40 грн., за квітень 2020 року – 13484, 37 грн., за травень 2020 року – 9352, 29 грн., за червень 2020 року – 34, 25 грн., за серпень 2020 року – 14190, 02 грн., за вересень 2020 року – 10195, 32 грн., за жовтень 2020 року – 13176, 08 грн., за листопад 2020 року – 6691, 34 грн., за грудень 2020 року – 4673, 55 грн., за січень 2021 року – 25461, 10 грн., що разом становить – 134518, 99 грн. Середньоденна заробітна плата позивача становить 890, 44 грн. (а.с.14, 39, 40-41).
У позивача на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей – особа_2 , інформація_1 , та особа_3 , інформація_2 (а.с. 9, 10).
Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі, яка станом на дату надання відзиву після утримання обов`язкових з податків та зборів складає 134518, 99 грн.
Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року по справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18), висновки якої відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України є обов`язковими для суду першої інстанції, визначено, що звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).
Судом встановлено, що в день звільнення позивач не працював, доказів пред`явлення позивачем після звільнення вимоги відповідачу про розрахунок суду не надано, 31.03.2021 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.
Враховуючи, що відповідач отримав копію позовної заяви з ухвалою суду про відкриття провадження у справі 14.04.2021 (а.с.29, 35) та визнає це у відзиві на позовну заяву, тому відповідно до ст.ст.116, 117 КЗпП України та постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року по справі № 682/3060/16-ц позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період, починаючи з 14.04.2021.
Але позивачем заявлена вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 16235, 55 грн., який згідно позовної заяви розрахований позивачем за період з моменту звільнення по дату подання до суду позову (31.03.2021). Тобто позивачем фактично заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.01.2021 по 31.03.2021 в розмірі 16235, 55 грн.
Таким чином, оскільки за період з 26.01.2021 по 31.03.2021 позивач не має права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та з урахуванням положень ст.13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, а саме розгляду справи судом в межах заявлених позовних вимог, тому в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.01.2021 по 31.03.2021 в розмірі 16235, 55 грн. необхідно відмовити.
Відповідно до ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Суд вважає, що внаслідок порушення права позивача на своєчасне отримання заробітної плати, яка в повному обсязі не виплачується позивачу протягом тривалого часу у період з листопада 2019 року по січень 2021 року і заборгованість існує до теперішнього часу, позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, пов`язаних з порушенням його права на оплату праці, матеріальних труднощах у зв`язку з цим, необхідності тривалий час здійснювати пошуки джерела доходу для існування себе та своїх неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні, у зміні звичного перебігу життя, зокрема необхідності відстоювати свої права у судовому порядку.
Але сума, в яку позивач оцінив заподіяну моральну шкоду і яка за його оцінкою становить 10000 гривень, є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачеві заподіяної йому моральної шкоди стягнути з відповідача на користь позивача 3000 гривень.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908, 00 грн. за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908, 00 грн.
Крім того, оскільки судом стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі (позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду) після утримання обов`язкових податків та зборів у сумі 134518, 99 грн., тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1345, 19 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі.
На підставі ст.ст.47, 115, 116, 117, 2371 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 127, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов особа_1 , який проживає за адресою: адреса_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», місцезнаходження: 85310, Донецька область, м.Родинське м.Покровськ, ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», код єдрпоу 32281519, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі після утримання податків та інших обов`язкових платежів в сумі 134518 (сто тридцять чотири тисячі п`ятсот вісімнадцять) грн. 99 коп. та у відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 1345 (одна тисяча триста сорок п`ять) грн. 19 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16.06.2021 року.
Суддя [О.]
Полезный отзыв?
(1)
ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"
Родинское | 11.01.2022
Единственный уникальный номер дела 235/6976/21 Номер производства 2/235/132/22 решение именем украины 11 января 2022 года г. Покровск Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [К.] А.С., с участием секретаря судебного заседания: Нагорной К. В., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда порядке упрощенного производства гражданское дел...
ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"
Родинское | 08.12.2021
Единственный уникальный номер дела 235/7594/21 Номер производства 2/235/2379/21 решение именем украины 8 декабря 2021 г. Покровск Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [К.] А.С., с участием секретаря судебного заседания: Нагорной К. В., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного производства гражданское дело ...
ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"
Родинское | 16.11.2021
Единственный уникальный номер дела 235/4750/21 Номер производства 2/235/1640/21 решение именем украины 16 ноября 2021 г. Покровск Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [К.] А.С., с участием секретаря судебного заседания: Нагорной К. В., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного производства гражданское дело ...
ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"
Родинское | 21.10.2021
Единственный уникальный номер дела 235/7740/20 Номер производства 2/235/256/21 решение именем украины 21 октября 2021 года . . . . . Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [К.] А.С., с участием секретаря судебного заседания: Нагорной К. В., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного производства гражданское де...
ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"
Родинское | 07.06.2021
Единственный уникальный номер дела 235/2656/21 Номер производства 2/235/1148/21 решение именем украины 7 июня 2021 г.. Покровск Красноармейский районный суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [К.] А.С., с участием секретаря судебного заседания Нагорной К. В., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного производства дело по иску лицо_1 к О...
ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"
Родинское | 20.05.2021
Единственный уникальный номер дела 235/2085/21 Номер производства 2/235/1007/21 решение именем украины 20 мая 2021 г.. Покровск Красноармейский районный суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [К.] А.С., с участием секретаря судебного заседания Нагорной К. В., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного производства дело по иску лицо_1 к О...