ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ": невыплата зарплаты

Единственный уникальный номер дела 235/4750/21
Номер производства 2/235/1640/21

решение
именем украины
16 ноября 2021 г. Покровск
Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [К.] А.С.,
с участием секретаря судебного заседания: Нагорной К. В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного производства гражданское дело по исковому заявлению особа_1 в Общество с ограниченной ответственностью«Краснолиманское» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, -
В С Т А Н О В И В :
07.07.2021 года на рассмотрение суда предъявлено указанное исковое заявление, в котором особа_1 просит взыскать с ООО «Краснолиманское»:
- задолженность по заработной плате в сумме 273241, 19 гривен,
- средний заработок за время задержки выплаты расчета при увольнении за весь период задержки по дню принятия решения.
Иск мотивирован тем, что ЛИЦО_1с 05.11.2018 года состоял в трудовых отношениях с ООО «Краснолиманское», занимал разные должности. Приказом №191к от 08.07.2020 года истец уволен ООО «Краснолиманское» из ч. 1 в. 38 КЗоТ Украины (по собственному желанию). С момента прекращения трудовых отношений противоречие ст. 116 КЗоТ Украины, ответчиком своевременно, не предоставлен окончательный расчет, причитающиеся суммы заработка, начисленные за период с ноября 2019 года по ноябрь 2020 года в размере 277935, 49 гривен не выплачены. За задержкурасчета при увольнении, по убеждению истца, ответчик должен понести ответственность, поэтому заявлено требование взыскания, порядке ст. 117 КЗоТ Украины, среднего заработка за период по задержке до дня принятия судебного решения. За защитой нарушенных прав особа_1 обратился в суд (а. с. 1-7).
По постановлению суда от 28.07.2021 года возбуждено дело по правилам упрощенного искового производства (между сторонами возникли материально-правовые и процессуально-правовые последствия такого решения судьи);рассмотрение дела назначено порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон, что согласуется с ч. 4 в. 19, ст. 274 ГПК Украины (а.с. 25).
31.08.2020 года ООО «Краснолиманское» по исковому заявлению, в порядке ст. 278 ГПК Украины, представлено отзыв, с которого усматривается, что ответчик считает требования особа_1 безосновательными, поскольку увольнение и расчет при прекращении трудовых отношений осуществлены в полном соответствии с нормами действующего законодательства Украины о труде. Кроме того, ответчиком задано об ошибочности данных приведенных в исковом заявлении. Так истцом указан другой период работы на предприятии ответчика и дату увольнения 08.07.2020 года. В то время как в соответствии с приказом №317к от 13.11.2021 года истец был уволен 13.11.2020 года, о чем свидетельствует запись в трудовой книжке, представленной в исковом заявлении. Так, истец уволен 13.11.2020 года согласно ч. 1 в. 38 КЗоТ Украины, по собственному желанию. День увольнения истца совпадает с днем ​​пребывания в отпуске. В день свяление истцу в соответствии с требованиями ч. 1 ст. 43 КЗоТ Украины издана трудовая книжка, при этом истцом каких-либо требований по проведению расчета заявлено не было, ООО «Краснолиманское» не нарушено требований статьи 116 КЗоТ Украины, поэтому отсутствуют основания для ответственности работодателя согласно ст. 117 КЗоТ Украины. По состоянию на 25.08.2021 задолженность ООО «Краснолиманское» перед особа_1 составляет 277935, 49 гривен. С учетом действительных обстоятельств спорных отношений ООО «Краснолиманское» просит уиске отказать в полном объеме (а.с. 27-36).
Стороны по вызову в суд не явились.
Истцом особа_1 , его представителем - адвокатом Крайним О. В. (уполномоченной ордером серии АН №1029891), суда адресовано заявления о рассмотрении дела в их отсутствие, иск поддержан, просили постановления на основании письменных материалов по делу.
Представитель ответчика ООО "Краснолиманское" [Р] А. А. подал заявление о рассмотрении дела без его участия.
Согласно ч. 3 ст. 211 ГПК Украины участник дела маесть право заявить ходатайство о рассмотрении дела в его отсутствие. Если такое ходатайство заявили все участники дела, судебное разбирательство дела осуществляется из имеющихся у суда материалов.
Суд, полно и всесторонне выяснив обстоятельства, на которые ссылались стороны, как на основание своих требований, исследовав доказательства, оценив их принадлежность, допустимость, достоверность, а также достаточность и взаимную связь в их совокупности, установив вытекающие из него отношения. установленных обстоятельств и правовые нормы, подлежащие применению к этим правоотношениям, - приходит к следующим выводам.
Судом установлены следующие фактические обстоятельства и соответствующие правоотношения.
Согласно записям в трудовой книжке серийный номер номер_1 лицо_1 находился в трудовых отношениях с ООО «Краснолиманское»:
- 18.04.2018 года – принят по переводу помощником начальника участка с полным подземным рабочим днем ​​в шахте;
- 11.12.2018 года - переведен заместителем начальника участка подземным с полным подземным робочем днем ​​в шахте;
- 03.08.2020 года – переведен начальником участка подземным с полным подземным рабочим днем ​​в шахте;
- 13.11.2020 года - уволен по собственному желанию, согласно ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины (а.с. 7-11).
Спорные отношения между сторонами возникли из оснований того, что при увольнении истца расчет с ним своевременно не произведен.
Согласно ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, включающий возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Каждый имеет право на заработную плату, не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом. Согласно ст. 21 Закона Украины "Об оплате труда" работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно ст. 1 Первого протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право мирно владеть своим имуществом; никто не может быть лишлен своей собственности иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права. Согласно практике Европейского суда по правам человека (дело «Суханов и [И.] против Украины») «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное надежды» /правомерное ожидание относительно эффективного осуществления права собственности.
В соответствии с частью 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Анализ норм ст. ст. 47, 116 КЗоТ Украины, Закона Украины «Об оплате труда» свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск и т.п.) подлежащие уплате работнику должны быть выплачены в день его увольнения. Закон прямо возлагаетна предприятие, учреждение, организацию обязанность произвести с уволенным работником полный расчет, выплатить все принадлежащие ему суммы; в случае неисполнения такой обязанности по вине собственника или уполномоченного им органа наступает предусмотренная статьей 117 КЗоТ Украины ответственность. Такая правовая позиция изложена в постановлениях Верховного Суда Украины №6-1395цс16 от 26.10.2016 года, №6-788цс16 от 14.12.2016 года, №6-2912цс16.
Согласно ст. 76 ГПК Украины доказательствами являются любые данные, подставе которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела. Судом с учетом указанной нормы предоставляется оценка доводов истца по части обоснования требований об удержании с ответчика задолженности по заработной плате в заявленном размере.
О предоставлении сведений о начисленной и выплаченной зарплате указано в ст. 110 КЗоТ и ст. 30 Закона Украины «Об оплате труда»- при каждой выплате заработной платы собственник или уполномоченный им орган должен сообщить работнику о таких данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: а) общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания отчислений и удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, относящейся к выплате.
В соответствии с расчетными листами (табуляграммами), выданными ООО «Краснолиманское» заработок особа_1 составляет:
- за октябрь 2019 года: начислениеано – 28979, 21 гривен;
- за ноябрь 2019: начислено - 24041, 40 гривен;
- за декабрь 2019: начислено - 25423, 26 гривен;
- за январь 2020 года: начислено – 24350, 80 гривен;
- за февраль 2020: начислено - 26393, 44 гривен;
- за март 2020 года: начислено – 126513, 60 гривен;
- за апрель 2020 года: начислено – 28738, 30 гривен;
- за май 2020 года: начислено – 32076, 65 гривен;
- за июнь 2020 года: начислено – 33564, 29 гривен;
- за июль 2020: нараховано - 22682, 20 гривен;
- за август 2020 года: начислено – 32317, 04 гривен;
- за сентябрь 2020 года: начислено – 32420, 06 гривен (а.с. 12-15)
Согласно бухгалтерской справке ООО «Краснолиманское» о задолженности по заработной плате № 782 от 25.08.2020 года с особа_1 за время работы проведены следующие расчеты:
- за ноябрь 2019 года: начислено – 30271, 26 гривен, к выплате – 24041, 40 гривен, уплачено 13390, 00 долг – 10651, 40 гривен;
- за декабрь 2019 года: начислено – 25423, 26гривен, к выплате – 20211, 49 гривен, уплачено 4050, 00 гривен, долг – 16161, 49 гривен;
- за январь 2020 года: начислено – 24350, 80 гривен, к выплате – 19358, 89 гривен, уплачено 0, 00, долг – 19358, 89 гривен;
- за февраль 2020: начислено - 26393, 44 гривен, к выплате - 20982, 79 гривен, уплачено 0, 00, долг - 20982, 79 гривен;
- за март 2020 года: начислено – 26513, 60 гривен, к выплате – 21078, 31 гривен, уплачено 1000, 00, долг – 20078, 31 гривен;
- за апрель 2020 года: нарохранено – 28738, 30 гривен, к выплате – 22846, 96 гривен, уплачено 0, 00, долг – 22846, 96 гривен;
- за май 2020 года: начислено – 32076, 65 гривен, к выплате – 25500, 93 гривен, уплачено 2000, 00, долг – 23500, 93 гривен;
- за июнь 2020 года: начислено – 33564, 29 гривен, к выплате – 26683, 60 гривен, уплачено 12200, 00, долг – 14483, 60 гривен;
- за июль 2020 года: начислено – 22682, 20 гривен, к выплате – 18032, 36 гривен, уплачено 9900, 00, долг – 8132, 36 гривен;
- за августь 2020: начислено - 32317, 04 гривен, к выплате - 25692, 04 гривен, уплачено 0, 00, долг - 25692, 04 гривен;
- за сентябрь 2020 года: начислено – 32420, 06 гривен, к выплате – 25773, 95 гривен, уплачено 0, 00, долг – 25773, 95 гривен;
- за октябрь 2020 года: начислено – 32430, 06 гривен, к выплате – 25781, 90 гривен, уплачено 0, 00, долг – 25781, 90 гривен;
- за ноябрь 2020 года: начислено -55434, 68 гривен, (6971, 37 гривен -6 рабочих дней, 5455, 95 - простое предприятие - 5 дней, 42029, 92 гривен - компенсация за неиспользованный отпуск при увольнении - 43 дня, 977, 44 гривен - в счет ежегодного отпуска - 1 день), к выплате - 44490, 87 гривен, уплачено 0, 00 гривен, долг - 44490, 87 гривен, а общая сумма задолженности по состоянию на 25.08.2021 составляет 277935, 49 гривен (а.с. 32-33).
Ведомости исследованных бухгалтерских справок истцом не оспорены, доказательств, которые опровергались указанные подсчеты не предоставлены.
Полно и всесторонне выяснив обстоятельства по делу, наданные сторонами доказательства, которые были исследованы в судебном заседании и отвечают требованиям закона в понимании их принадлежности и допустимости, - суд приходит к выводу, что принудительному взысканию с ООО «Краснолиманское» в пользу особа_1 подлежит задолженность в сумме 277935, 49 гривен, числе компенсация за неиспользованный отпуск с учетом уже осуществленного удержания подоходного налога с граждан, взносов и других обязательных платежей из этой суммы.
Рассматривая исковые требования ОСОБА_1в части взыскания с ООО «Краснолиманское» суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении - суд приходит к следующим выводам.
По позиции истца ответчиком несвоевременно произведен расчет, поскольку начисленные суммы составляющих заработка не выплачены в день увольнения, то есть 19.08.2020 года, поэтому ответчик должен понести ответственность, предусмотренную ст. 117 КЗоТ Украины.
лицо_1 , ссылаясь на положения ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины, абз. 4 п. 2 Постановления КабинетаМинистров Украины № 100 от 08.02.1995 года «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы», - производит расчет суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении по формуле: средний заработок умножен на время задержки фактического расчета.
Согласно бухгалтерской справке ООО «Краснолиманское» исчисление среднедневного заработка ответчиком осуществлено с учетом количества рабочих дней за сентябрь и октябрь 2020 года – 43 дня – начислена заработная плата – 64840, 12 гривен. По подсчетам ответчика, среднедневный заработок составляет 1507, 91 гривен.
Время задержки расчета при увольнении по позиции истца с 19.08.2020 года по день обращения в суд 323 дня.
Таким образом, сумма среднего заработка истцом определена в размере 240 548, 99 гривен (744, 73 гривен х 323 дня).
Ответчик ООО «Краснолиманское», не оспаривая заявленный особа_1 размер среднего заработка за задержку расчета при увольнении, основывает позицию защиты на доводахоб отсутствии правовых оснований для ответственности за допущенное нарушение сроков проведения расчета с истцом при увольнении.
Согласно части первой статьи 55 Конституции Украины права и свободы человека и гражданина защищаются судом. Согласно статье 2 КЗоТ работники имеют право, в частности, на обращение в суд для разрешения трудовых споров независимо от характера выполняемой работы или занимаемой должности. Согласно ч. 1 ст. 15 ГК Украины каждое лицо имеет право на защиту своего гражданскогоправа в случае его нарушения, непризнания или оспаривания.
Согласно ст. 12 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Согласно ст. 81 ГПК Украины участники дела имеют равные права по осуществлению всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом; каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание для своих требований. Согласно ч. 6 ст. 81 ГПК Украины доказывание не может основываться на предположениях.
Таким образом, при выяснении, какими доказательствами каждая сторона будет обосновывать свои доводы или возражения относительно непризнанных обстоятельств, суд должен исходить из принципа состязательности гражданского процесса, по которому каждая сторона несет обязанности по сбору доказательств и доказыванию тех обстоятельств, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, если иное не установлено процессуальным законом.
Предоставляя оценку обоснованности исковых требований особа_1 о взыскании с ООО «Краснолиманское» суммы среднего заработкатку за время задержки расчета при увольнении, - суд принимает во внимание следующее.
Согласно статье 116 КЗоТ при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения; если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете; о начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, владелец или уполномочииный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм; в случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в этой статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно пункту 2.2 Решения Конституционного Суда Украины от 22.02.2012 года по делу об официальном толковании положений статьи 233 КЗоТ во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 этого кодекса указано, что по статье47 Кодекса работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, принадлежащие ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчет. Не проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса.
Согласно статье 117 КЗоТв случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно разъяснениям п. 20, п. 25 Постановления Пленума ВС Украины № 13 от 24.12.1999 года, - установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкойрасчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда же он в этот день не был на работе, - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. . 117 КЗоТ Украины взимает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины.
Толкование статьи 117 КЗоТ свидетельствует, что ответственность роботодателя неразрывно связана с: фактом невыплаты работнику причитающихся сумм; сроками, установленными в статье 116 КЗоТ Украины; наличием вины собственника или уполномоченного им органа. Только совокупность всех указанных условий может обусловливать ответственность работодателя за задержку расчета при увольнении.
Судом установлено, что 13.11.2020 особа_1 уволен с должности начальника ДПР-5 ООО «Краснолиманское» (а.с. 34).
Приказом ООО «Краснолиманское» № 317к от 13.11.2020 года особа_1 уволен с работи с 13.11.2020 года в соответствии с ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию. (а.с. 10).
День увольнения - 13.11.2020 года не был рабочим днем ​​для лицо_1. 13.11.2020 особа_1 подал заявление о предоставлении части ежегодного отпуска продолжительностью 1 календарный день (а.с. 31).
Находясь в отпуске, истец воспользовался правом подать заявление об увольнении по собственному желанию (ст. 38 КЗоТ Украины). Суд отмечает, что в таком случае работодателю выдавать приказ о прерывании отпуска или выходить пРаботнику на один день на работу не требуется. Таким образом, днем ​​увольнения лицо_1 является день отпуска.
При таких обстоятельствах, учитывая, что в день увольнения истец не работал, в соответствии с положениями ст. 116 КЗоТ Украины, сумма причитающихся выплат (составляющие начисленного заработка) должна была быть выплачена работодателем не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
В части первой статьи 116 КЗоТ законодателем обязанность работодателя произвести расчет с работником, не работавшим в день увольнения, поставлен в зависимость от наличия требования о таком расчете
С учетом вышеизложенного, обращение работника, который в день увольнения не работал, в суд с иском о взыскании сумм, относящихся к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренном статьей 116 КЗоТ Украины (еслитакое требование раньше не предъявлялось). В таком случае ответственность работодателя на основании статьи 117 КЗоТ Украины наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всех принадлежащих ему сумм. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца: получение ответчиком копии искового заявления или проведения судом судебного заседания (при отсутствии сведений о датеполучение копии искового заявления) к фактической выплате заработной платы. Такой вывод отвечает правовым выводам, изложенным в постановлении Верховного Суда от 03.07.2019 по делу № 742/845/17 (НП 61-21871св18), и от 27.01.2020 года по делу № 682/3060/16- -23170сво18), - подлежат обязательному учету в соответствии с ч. 4 ст. 263 ГПК Украины.
Из материалов дела усматривается, что копию определения об открытии производства, копию искового заявления с приложениями с соблюдением ст. 190 ГПК Украиныны направлены в адрес ООО «Краснолиманское», и получены представителем ответчика - 19.08.2021 года. Поэтому суд считает, что должен нести ответственность за задержку расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины.
Осуществление расчетов среднего заработка за все время задержки по дню фактического расчета определено в Порядке исчисления средней заработной платы, утвержденном постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 № 100.
Так, абзацем третьим пункта 2 раздела IIстроке установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих события, с которым связана данная выплата.
Согласно справке ООО «Краснолиманское» № 783 от 25.08.2021 года среднедневный заработок особа_1 составляет 1507, 91 гривен, исходя из следующего расчета: (заработная плата за сентябрь 2020 года – 32420, 06 гривен + заработная плата 2 за октябрь гривен) / 43 дня (количество фактически отработанных дней)= 64840, 12/43. (а. с. 34).
Возражений против такого расчета истцом не предоставлено.
В постановлении ВСУ по делу № 6-2807цс16 от 01.03.2017 г. указано, что при исчислении размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета следует использовать формулу, по которой подсчитывается период задержки именно за рабочие дни исходя из среднедневного заработка, исчисленного в соответствии с положениями Порядка, если иное не предусмотрено действующим законодательством.
Суд определяет количестворабочих дней задержки расчета при увольнении с 20.08.2021 года (с учетом поданного заявления об увольнении с требованием о проведении полного расчета (требования о расчете) - по дате принятия решения суда (16.11.2021 года), поскольку ответчиком не осуществлена ​​фактическая выплата задолженности по заработной плате При этом суд отмечает, что такая защита трудовых прав истца согласовывается с разъяснениями постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законод.авства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999 года (п. 20), и не может быть расцененным как нарушение принципа рассмотрения дела в пределах заявленных исковых требований.
Учитывая указанное, с учетом разъяснения Минсоцполитики из расчета норм продолжительности рабочего времени на 2021 год (письмо № 3501-06/219 от 12.08.2020) – суд отмечает, что количество рабочих дней, за которые истцу задержана выплата заработной платы при увольнении за период с 20.08.2021 года по 16.11.2021 (включительно) составляет 61 день.
Таким чсумма компенсации за время задержки расчета составляет: 1507, 91 грн. (Среднедневная заработная плата) х 61 (количество дней задержки расчета) = 91981, 90 гривен.
Суд акцентирует внимание, что ответственность за задержку расчета при увольнении по статье 117 КЗоТ Украины наступает только в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в статье 116 КЗоТ Украины. Бремя отсутствия вины в совершении такого нарушения возлагается наработодателя.
Так, ООО «Краснолиманское» в отзыве на исковое заявление отмечено, что невыплата особа_1 при увольнении причитающихся сумм заработка не связана с виновным поведением работодателя.
Такие доводы ответчика суд отклоняет.
Требования по выплате среднего заработка в связи с несвоевременной выплатой причитающихся работнику сумм, это своего рода возмещение причиненного имущественного ущерба. Общим признаком гражданско-правовой ответственности есть ее компенсаторный характер. Меры гражданско-правовой ответственностите ориентированы не на наказание должника, а на восстановление имущественной сферы потерпевшего от правонарушения. Согласно части 1 статьи 9 ГК Украины такая направленность присуща и мере ответственности работодателя, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины.
Целью законодательного регулирования механизма компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности защита права работникака на своевременное получение заработной платы за проделанную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечения его жизни.
Обращаясь с требованием об удержании возмещения, определенного исходя из среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, истец не должен доказывать размер имущественных потерь, которые он понес. Поэтому оценка таких потерь работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, не ставит цельюние точного их размера. Суд должен ориентировочно оценить размер имущественных потерь, которые, как можно было бы разумно предположить, мог понести истец. Исходя из принципов разумности, справедливости и пропорциональности, суд в определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины. Такое правовое заключение изложено в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26.06.2019 года по делу № 761/9584/15-ц (производство № 14-623цс18).
Кроме того, согласно пункту 20 постановления Плэнума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» само по себе отсутствие средств у работодателя, отсутствие финансово-хозяйственной деятельности не исключает его ответственности на основании статьи 117 КЗоТ Украины. Такое же разъяснение предоставил и Конституционный Суд Украины в своем Решении от 22.02.2012 № 4-рп/2012 по делу об официальном толковании положений ст. 233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 настоящего кодекса.
Суд, суммируя вышеизложенное присуждает к взыскания с ООО «Краснолиманское» в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 20.08.2021 по 16.11.2021 года (включительно) в сумме 91981, 90 гривен.
Суд, рассмотрев дело, решив вопросы, согласно статье 264 ГПК Украины подлежат выяснению при принятии решения, - присуждает к взысканию с ООО «Краснолиманское» суммы средств - начисленной, но не выплаченной заработной платы, составной частью которой является компенсация за неиспользованный отпуск, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, отмечает следующее.
Согласно абз. 5 п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24.12.1999 № 13 удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию . Поскольку взимание и уплата прибыльного поналог с граждан (налог на доходы физических лиц) является соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в резолютивной части решения.
Согласно ст. 67 Конституции Украины определено, что каждый обязан уплачивать налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом.
Порядок налогообложения доходов, полученных физическими лицами, урегулирован разделом IV Налогового кодекса Украины, которымопределены виды полученных физическими лицами доходов, которые включаются в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход (статья 164 НК), и доходы, не включаемые в расчет общего (годового) налогооблагаемого дохода (статья 165 НК Украины).
В соответствии с п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Налогового Кодекса Украины налоговый агент, начисляющий (выплачивающий, предоставляющий) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за егосчет, используя ставку налога, определенную ст.167 Кодекса. Согласно п. 167.1 ст. 167 Налогового кодекса Украины установлена ​​ставка налога составляет 18 процентов налогооблагаемой базы относительно доходов, начисленных (выплаченных, предоставленных) (кроме случаев, определенных в пунктах 167.2-167.5 настоящей статьи) в том числе, но не исключительно в форме: заработной платы, других поощрительных и других компенсационных выплат или других выплат и вознаграждений, которые начисляются (выплачиваются, предоставляются) плательщику в связи с трудомными отношениями и по гражданско-правовым договорам). В соответствии с п. 16-1 подраздела 10 раздела XX НК Украины до вступления в силу решения Верховной Рады Украины о завершении реформы Вооруженных Сил Украины установлено налогообложение заработной платы военным сбором. Ставка военного сбора составляет 1, 5% объекта налогообложения, определенного пп. 1.2 п. 16-1 подраздела 10 раздела XX Кодекса.
Таким образом, работодатель должен выполнить функции налогового агента по начислению, удержанию и уплатеналога на доходы физических лиц и военного сбора с дохода в виде заработной платы, присужденной к взысканию, среднего заработка, начисленного на основании решения суда за время задержки расчета при увольнении, морального ущерба (правовая позиция изложена в постановлении Верховного Суда от 25.07.2018 г. дело №180/683/13-ц).
При указании в резолютивной части решения заключения о налогообложении приговоренных к взысканию сумм - суд учитывает, что согласно материалам дела ООО «Краснолиманське» имеет перед особа_1 обязанность по выплате заработной платы согласно бухгалтерской справки о задолженности, где суммы отражены уже с учетом произведенных удержаний налогов, взносов и других обязательных платежей.
Согласно п. 2 ч. 5 ст. 265 ГПК Украины резолютивная часть решения суда должна содержать заключение суда о разделе судебных издержек. Распределение судебных издержек между сторонами производится по правилам статьи 141 ГПК Украины. Согласно ч. 1 ст. 133 ГПК Украины судебные издержки состоят из судоного сбора и расходов, связанных с рассмотрением дела. Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Так, особа_1 от уплаты судебного сбора в части иска о взыскании заработной платы уволен в соответствии с п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины "О судебном сборе". Согласно ч. 6 ст. 141 ГПК Украины если сторона, в пользу которой принято решение освобождена от уплаты судебных издержек, с другой стороны взимаются расходы в пользу осиб, которые их унесли. Иск лицо_1 части взыскания задолженности по заработной плате удовлетворен на сумму 277935, 49 гривен, поэтому сумма судебного сбора, подлежащего взысканию с ответчика в пользу государства, равна 908 гривен.
Также из материалов дела усматривается, что истцом при предъявлении искового заявления о взыскании среднего заработка за задержку расчета при увольнении уплачен в доход местного бюджета судебный сбор в сумме 908 гривен (квитанция – а.с. 23). Требования в этой части удовлетворилиено на сумму 91981, 90 гривен, поэтому размер судебного сбора, подлежащего взысканию с ответчика в пользу истца, равняется 908 гривен.
На основании вышеизложенного ст. ст. 15, 16 ГК РФ, ст. ст. 2, 47, 83, 116, 117 КЗоТ Украины, руководствуясь ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 ГПК Украины суд, -
В И Р И Ш И В :
Иски требования особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманское» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета пры увольнения – удовлетворить полностью.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманское» в пользу лицо_1 :
- задолженность по начисленной, но не уплаченной заработной плате, за ноябрь - декабрь 2019 года, январь - ноябрь 2020 года в общей сумме 277 935 (двести семьдесят семь тысяч девятьсот тридцать пять) гривен 49 копеек (сумма определена с учетом удержания налога с граждан, взносов и других обязательных платежей);
- средний заработок за время затримки расчета при увольнении за период с 20.08.2021 года по 16.11.2021 года включительно в сумме 91981 (девяносто 1981) гривна 90 копеек без учета подоходного налога с граждан и других обязательных платежей.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманское» в пользу особа_1 заработной платы в пределах месячного платежа за ноябрь 2019 года в сумме 10651 (десять тысяч шестьсот пятьдесят ед.)на) гривен 40 копеек (сумма определена с учетом подоходного налога с граждан и других обязательных платежей).
Судебные расходы по делу, согласно ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, отнести на счет Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» взыскав с ответчика:
- в пользу особа_1 судебный сбор в сумме 908 (девятьсот восемь) гривен. - в пользу государства судебный сбор в сумме 908 (девятьсот восемь) гривен.
Решение суда вступает в законную силу в соответствии со ст. 273 ГПКУкраины по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение суда может быть обжаловано в течение 30 дней по правилам, установленным ст. ст. 354, 355 ГПКУкраины непосредственно в суд апелляционной инстанции.
Согласно п. 3 раздела XII «Заключительные положения» ГПК Украины (в редакции Закона № 731-IX от 18.06.2020 г.) во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), суд по заявлению участников дела и лиц, не участвовавших в деле, если суд решил вопрос об их правах, интересах и (или) обязанностях (в случае наличия у них права на совершение соответствующих процессов).ных действий, предусмотренных настоящим Кодексом), возобновляет процессуальные сроки, установленные нормами настоящего Кодекса, если признает причины их пропуска уважительными и обусловленными ограничениями, внедренными в связи с карантином; суд может восстановить соответствующий срок как до, так и после его истечения; суд по заявлению лица продлевает процессуальный срок, установленный судом, если невозможность совершения соответствующего процессуального действия в определенный срок обусловлена ​​ограничениями, введенными в связи с карантином.Согласно ч. 5 ст. 268 ГПК Украины датой принятия решения, принятого при отсутствии участников дела, дата составления полного судебного решения.
Дата составления полного текста решения суда – 16.11.2021 года.
Сведения об участниках дела согласно п. 4 ч. 5 ст. 265 ГПК Украины:
- истец: лицо_1, информация_1, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_2, адрес регистрации: адрес_1;
- ответчик: Общество с ограниченной ответственностью «Краснолиманское», код егрпоу 32281519, юридический адрес: 85310, Донецкая область, г. Покровск, г. Родинское.

Судья:

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Єдиний унікальний номер справи 235/4750/21
Номер провадження 2/235/1640/21

рішення
іменем україни
16 листопада 2021 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Клікунової А.С.,
за участю секретаря судового засідання: Нагорної К. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
В С Т А Н О В И В :
07.07.2021 року на розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій особа_1 просить стягнути з ТОВ «Краснолиманське»:
- заборгованість по заробітній платі в сумі 273241, 19 гривень,
- середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні за весь період затримки по день ухвалення рішення.
Позов мотивовано тим, що особа_1 з 05.11.2018 року перебував в трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське», обіймав різні посади. Наказом №191к від 08.07.2020 року позивач звільнений з ТОВ «Краснолиманське» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). З часу припинення трудових відносин супереч ст. 116 КЗпП України, відповідачем своєчасно, не надано остаточного розрахунку, належні суми заробітку, нараховані за період з листопада 2019 року по листопад 2020 року в розмірі 277935, 49 гривень не виплачено. За затримку розрахунку при звільненні, за переконанням позивача, відповідач повинен понести відповідальність, тому заявлено вимогу стягнення, в порядку ст. 117 КЗпП України, середнього заробітку за період з затримки по день ухвалення судового рішення. За захистом порушених прав особа_1 звернувся до суду (а.с. 1-7).
Ухвалою суду від 28.07.2021 року порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді); розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 25).
31.08.2020 року ТОВ «Краснолиманське» на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає вимоги особа_1 безпідставними, оскільки звільнення та розрахунок при припиненні трудових відносин здійснені у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю. Крім того, відповідачем зазначено про помилковість даних наведених у позовній заяві. Так позивачем зазначено інший період роботи на підприємстві відповідача та дату звільнення 08.07.2020 року. Тоді як відповідно до наказу №317к від 13.11.2021 року позивач був звільнений 13.11.2020 року, про що свідчить запис в трудовій книжці, наданій до позовної заяви. Так, позивач звільнений 13.11.2020 року згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням. День звільнення позивача співпадає з днем перебування у відпустці. В день звільнення позивачу відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України видана трудова книжка, при цьому позивачем будь-яких вимог щодо проведення розрахунку заявлено не було, ТОВ «Краснолиманське» не порушено вимог статті 116 КЗпП України, тому відсутні підстави для відповідальності роботодавця згідно ст. 117 КЗпП України. Станом на 25.08.2021 року заборгованість ТОВ «Краснолиманське» перед особа_1 складає 277935, 49 гривень. З урахуванням дійсних обставин спірних відносин ТОВ «Краснолиманське» просить в позові відмовити в повному обсязі (а.с. 27-36).
Сторони на виклик до суду не з`явилися.
Позивачем особа_1 , його представником - адвокатом Крайнім О. В. (уповноваженої ордером серії АН №1029891), суду адресовано заяви про розгляд справи в їх відсутність, позов підтримано, просили ухвали рішення на підставі письмових матеріалів у справі.
Представник відповідача ТОВ «Краснолиманське» [Р.] А. А. подав заяву про розгляд справи без його участі.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Згідно записів в трудовій книжці серійний номер номер_1 особа_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське»:
- 18.04.2018 року - прийнятий по переводу помічником начальника дільниці з повним підземним робочим днем у шахті;
- 11.12.2018 року - переведений заступником начальника дільниці підземним з повним підземним робочим днем у шахті;
- 03.08.2020 року - переведений начальником дільниці підземним з повним підземним робочим днем у шахті;
- 13.11.2020 року - звільнений за власним бажанням, згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України (а.с. 7-11).
Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивача розрахунок з ним своєчасно не проведено.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в поставах Верховного Суду України № 6-1395цс16 від 26.10.2016 року, № 6-788цс16 від 14.12.2016 року, № 6-2912цс16.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі.
Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати вказано в ст. 110 КЗпП і ст. 30 Закону України «Про оплату праці» - при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Відповідно до розрахункових листів (табуляграм), виданих ТОВ «Краснолиманське» заробіток особа_1 складає:
- за жовтень 2019 року: нараховано - 28979, 21 гривень;
- за листопад 2019 року: нараховано - 24041, 40 гривень;
- за грудень 2019 року: нараховано - 25423, 26 гривень;
- за січень 2020 року: нараховано - 24350, 80 гривень;
- за лютий 2020 року: нараховано - 26393, 44 гривень;
- за березень 2020 року: нараховано - 126513, 60 гривень;
- за квітень 2020 року: нараховано - 28738, 30 гривень;
- за травень 2020 року: нараховано - 32076, 65 гривень;
- за червень 2020 року: нараховано - 33564, 29 гривень;
- за липень 2020 року: нараховано - 22682, 20 гривень;
- за серпень 2020 року: нараховано - 32317, 04 гривень;
- за вересень 2020 року: нараховано - 32420, 06 гривень (а.с. 12-15)
Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Краснолиманське» про заборгованість із заробітної плати № 782 від 25.08.2020 року з особа_1 за час роботи проведено наступні розрахунки:
- за листопад 2019 року: нараховано - 30271, 26 гривень, до виплати - 24041, 40 гривень, сплачено 13390, 00 борг - 10651, 40 гривень;
- за грудень 2019 року: нараховано - 25423, 26 гривень, до виплати - 20211, 49 гривень, сплачено 4050, 00 гривень, борг - 16161, 49 гривень;
- за січень 2020 року: нараховано - 24350, 80 гривень, до виплати - 19358, 89 гривень, сплачено 0, 00, борг - 19358, 89 гривень;
- за лютий 2020 року: нараховано - 26393, 44 гривень, до виплати - 20982, 79 гривень, сплачено 0, 00, борг - 20982, 79 гривень;
- за березень 2020 року: нараховано - 26513, 60 гривень, до виплати - 21078, 31 гривень, сплачено 1000, 00, борг - 20078, 31 гривень;
- за квітень 2020 року: нараховано - 28738, 30 гривень, до виплати - 22846, 96 гривень, сплачено 0, 00, борг - 22846, 96 гривень;
- за травень 2020 року: нараховано - 32076, 65 гривень, до виплати - 25500, 93 гривень, сплачено 2000, 00, борг - 23500, 93 гривень;
- за червень 2020 року: нараховано - 33564, 29 гривень, до виплати - 26683, 60 гривень, сплачено 12200, 00, борг - 14483, 60 гривень;
- за липень 2020 року: нараховано - 22682, 20 гривень, до виплати - 18032, 36 гривень, сплачено 9900, 00, борг - 8132, 36 гривень;
- за серпень 2020 року: нараховано - 32317, 04 гривень, до виплати - 25692, 04 гривень, сплачено 0, 00, борг - 25692, 04 гривень;
- за вересень 2020 року: нараховано - 32420, 06 гривень, до виплати - 25773, 95 гривень, сплачено 0, 00, борг - 25773, 95 гривень;
- за жовтень 2020 року: нараховано - 32430, 06 гривень, до виплати - 25781, 90 гривень, сплачено 0, 00, борг - 25781, 90 гривень;
- за листопад 2020 року: нараховано -55434, 68 гривень, (6971, 37 гривень -6 робочих днів, 5455, 95 - простої підприємства - 5 днів, 42029, 92 гривень - компенсація за невикористану відпустку при звільненні - 43 дні, 977, 44 гривень - в рахунок щорічної відпустки - 1 день), до виплати - 44490, 87 гривень, сплачено 0, 00 гривень, борг - 44490, 87 гривень, а загальна сума заборгованості станом на 25.08.2021 року складає 277935, 49 гривень (а.с. 32-33).
Відомості досліджених бухгалтерських довідок позивачем не оспорено, доказів, які б спростовувалися зазначені підрахунки не надано.
Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані сторонами докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону в розумінні їх належності та допустимості, - суд приходить до висновку, що примусовому стягненню з ТОВ «Краснолиманське» на користь особа_1 підлягає заборгованість в сумі 277935, 49 гривень, в тому числі компенсація за невикористану відпустку з урахуванням вже здійсненого утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів з цієї суми.
Розглядаючи позовні вимоги особа_1 в частині стягнення з ТОВ «Краснолиманське» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд приходить до наступних висновків.
За позицією позивача відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок, оскільки нараховані суми складових заробітку не виплачені в день звільнення, тобто 19.08.2020 року, тому відповідач повинен понести відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.
особа_1 , посилаючись на положення ч. 1 ст. 117 КЗпП України, абз. 4 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», - проводить розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за формулою: середній заробіток помножений на час затримки фактичного розрахунку.
Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Краснолиманське» обчислення середньоденного заробітку відповідачем здійснено з урахуванням кількості робочих днів за вересень та жовтень 2020 року - 43 дні - нарахована заробітна плата - 64840, 12 гривень. За підрахунками відповідача середньоденний заробіток складає 1507, 91 гривень.
Час затримки розрахунку при звільненні, за позицією позивача з 19.08.2020 року по день звернення до суду 323 дні.
Таким чином, сума середнього заробітку позивачем визначена в розмірі 240548, 99 гривень (744, 73 гривень х 323 дні).
Відповідач ТОВ «Краснолиманське», не оспорюючи заявлений особа_1 розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, ґрунтує позицію захисту на доводах про відсутності правових підстав для відповідальності за допущене порушення строків проведення розрахунку з позивачем при звільненні.
Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог особа_1 про стягнення з ТОВ «Краснолиманське» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно пункту 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вказано, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу.
Згідно статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно роз`яснень п. 20, п. 25 Постанови Пленуму ВС України № 13 від 24.12.1999 року, - встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Тлумачення статті 117 КЗпП свідчить, що відповідальність роботодавця нерозривно пов`язана з: фактом невиплати працівникові належних сум; строками, встановленими у статті 116 КЗпП України; наявністю вини власника або уповноваженого ним органу. Лише [censored] усіх вказаних умов може зумовлювати відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні.
Судом встановлено, що 13.11.2020 року особа_1 звільнений з посади начальника ДПР-5 ТОВ «Краснолиманське» (а.с. 34).
Наказом ТОВ «Краснолиманське» № 317к від 13.11.2020 року особа_1 звільнено з роботи з 13.11.2020 року відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. (а.с. 10).
День звільнення - 13.11.2020 року не був робочим днем для особа_1 . 13.11.2020 року особа_1 подав заяву про надання частини щорічної відпустки тривалістю 1 календарний день (а.с. 31).
Перебуваючи у відпустці позивач скористався правом подати заяву про звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України). Суд зазначає, що в такому випадку роботодавцю видавати наказ про переривання відпустки або виходити працівнику на один день на роботу не потрібно. Таким чином, днем звільнення особа_1 є день відпустки.
За таких обставин, зважаючи на те, що у день звільнення позивач не працював, відповідно до положень ст. 116 КЗпП України, сума належних виплат (складові нарахованого заробітку) мала бути виплачена роботодавцем не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У частині першій статті 116 КЗпП законодавцем обов`язок роботодавця здійснити розрахунок з працівником, який не працював у день звільнення, поставлений в залежність від наявності вимоги про такий розрахунок
З урахуванням вищевикладеного, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Такий висновок відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 742/845/17 (НП 61-21871св18), та від 27.01.2020 року у справі № 682/3060/16-ц (НП N 61-23170сво18), - підлягають обов`язковому врахуванню відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками з дотриманням ст. 190 ЦПК України надіслано на адресу ТОВ «Краснолиманське», та отримано представником відповідача - 19.08.2021 року. Тому суд вважає, що має нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України.
Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.
Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» № 783 від 25.08.2021 року середньоденний заробіток особа_1 складає 1507, 91 гривень, виходячи з наступного розрахунку: (заробітна плата за вересень 2020 року - 32420, 06 гривень + заробітна плата за жовтень 2020 року - 32420, 06 гривень) / 43 дні (кількість фактично відпрацьованих днів) = 64840, 12/ 43. (а. с. 34).
Заперечень проти такого розрахунку позивачем не надано.
В постанові ВСУ у справі № 6-2807цс16 від 01.03.2017 року зазначено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки саме за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством.
Суд визначає кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 20.08.2021 року (з урахуванням поданої заяви про звільнення з вимогою про проведення повного розрахунку (вимоги про розрахунок) - по дату ухвалення рішення суду (16.11.2021 року), оскільки відповідачем не здійснено фактичної виплати заборгованості по заробітній платі. При цьому, суд зазначає, що такий захист трудових прав позивача узгоджується з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року (п. 20), та не може бути розціненим як порушення принципу розгляду справи в межах заявлених позовних вимог.
З огляду вказаного, з урахуванням роз`яснення Мінсоцполітики з розрахунку норм тривалості робочого часу на 2021 рік (лист № 3501-06/219від 12.08.2020)- суд зазначає, що кількість робочих днів, за які позивачу затримано виплату заробітної плати при звільненні за період з 20.08.2021 року по 16.11.2021 року (включно) складає 61 день.
Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає: 1507, 91 грн. (середньоденна заробітна плата) х 61 (кількість днів затримки розрахунку) = 91981, 90 гривень.
Суд акцентує увагу, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.
Так, ТОВ «Краснолиманське» у відзиві на позовну заяву зазначено, що невиплата особа_1 при звільненні належних сум заробітку не пов`язана з винною поведінкою роботодавця.
Такі доводи відповідача суд відхиляє.
Вимоги щодо виплати середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, це свого роду відшкодування завданої майнової шкоди. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Метою законодавчого регулювання механізму компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).
Крім того, відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» сама по собі відсутність коштів у роботодавця, відсутність фінансово-господарської діяльності не виключає його відповідальності на підставі статті 117 КЗпП України. Таке ж роз`яснення надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.
Суд, сумуючи вищевикладене присуджує до стягнення з ТОВ «Краснолиманське» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.08.2021 року по 16.11.2021 року (включно) в сумі 91981, 90 гривень.
Суд, розглянувши справу, вирішивши питання, які відповідно до статті 264 ЦПК України підлягають з`ясуванню при ухвалення рішення, - присуджує до стягнення з ТОВ «Краснолиманське» суми коштів - нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, складовою частиною якої є компенсація за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, при цьому зазначає наступне.
Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового Кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 Кодексу. Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України встановлено ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами). Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлено оподаткування заробітної плати військовим збором. Ставка військового збору складає 1, 5% об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.
Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати, присудженої до стягнення, середнього заробітку, нарахованого на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року справа № 180/683/13-ц).
При зазначенні в резолютивній частині рішення висновку про оподаткування присуджених до стягнення сум, - суд враховує, що згідно матеріалів справи ТОВ «Краснолиманське» має перед особа_1 обов`язок по виплаті заробітної плати згідно бухгалтерської довідки про заборгованість, де суми відображено вже з урахуванням проведених утримань податків, внесків й інших обов`язкових платежів.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, особа_1 від сплати судового збору в частині позову про стягнення заробітної плати звільнений відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються витрати на користь осіб, які їх понесли. Позов особа_1 частині стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено на суму 277935, 49 гривень, тому сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 908 гривень.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем при пред`явлені позовної заяви про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні сплачено в дохід місцевого бюджету судовий збір в сумі 908 гривень (квитанція - а.с. 23). Вимоги в цій частині задоволено на суму 91981, 90 гривень, тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача дорівнює 908 гривень.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 2, 47, 83, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 :
- заборгованість з нарахованої, але не сплаченої заробітної плати, за листопад - грудень 2019 року, січень - листопад 2020 року в загальній сумі 277935 (двісті сімдесят сім тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) гривень 49 копійок (сума визначена з урахуванням утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів);
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.08.2021 року по 16.11.2021 року включно в сумі 91981 (дев`яносто одна тисяча дев`ятсот вісімдесят одна) гривня 90 копійок без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 заробітної плати в межах місячного платежу за листопад 2019 року в сумі 10651 (десять тисяч шістсот п`ятдесят одна) гривень 40 копійок (сума визначена з урахуванням прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів).
Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманська» стягнувши з відповідача:
- на користь особа_1 судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень. - на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України (в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020 р.) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином; суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення; суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду - 16.11.2021 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: особа_1 , інформація_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_2 , адреса реєстрації: адреса_1 ;
- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код єдрпоу 32281519, юридична адреса: 85310, Донецька область, м. Покровськ, м. Родинське.

Суддя: