ТОВ "ЛІФТКОМФОРТСЕРВІС": невыплата зарплаты
Дело № 316/157/20
Производство № 2/316/400/20
текст решения
именем украины
"22" декабря 2020 г. Энергодар
Энергодарский городской суд Запорожской области
в составе председательствующего судьи [Б.] А.Н.
с участием секретаря судебного заседания Черкашиной А.А.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда г.Энергодар гражданское дело по исковому заявлению особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Связь плюс» о признании незаконным и отмене приказа об увольнении, изменении формулировки и даты увольнения, взыскании задолженности по заработной плате, средней заработной платы за время задержки расчета при увольнении, выходных пособий и морального вреда, -
В:
27.01.2020р. особа_1 (далее - истец, особа_1) обратилась в Энергодарский городской суд Запорожской области с исковым заявлением к Обществу с ограниченной ответственностью «Связь плюс» (далее - ответчик, ООО «Связь плюс") в которой, после уточненияя исковых требований заявлением от 19.05.2020р. (А.с.35), просит суд: признать незаконным и отменить приказ №150к от 31.10.2019р. директора Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» об увольнении с работы особа_1; обязать директора общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» внести соответствующие записи в трудовую книжку особа_1 с указанием основания увольнения часть 3 статьи 38 КЗоТ Украины; обязать Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» начислить иоплатить заработную плату за 18.09.2019р. в розмри 487 грн. 30 коп .; взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» в пользу среднюю заработную плату за время задержки расчета при увольнении за период с 19.09.2019р. по 19.05.2020р. в размере 80891 грн. 80 коп .; взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» в пользу выходное пособие при увольнении в размере 30 699 грн. 90 коп .; взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс" на йй пользу моральный вред в размере 5000 грн .; взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» в пользу понесенные им судебные расходы по уплате государственной пошлины в размере 1681 грн. 60 коп.
В обоснование требований иска истец указала, что с 03.08.2018р. находилась в трудовых отношениях с ООО «Связь плюс» и работала в должности мастера по эксплуатации и ремонту машин и механизмов. 13.09.2019р. главный инженер особа_2 сообщил трудовой коллектив о расторжении договора на виконання техническому обслуживанию лифтов между ООО «Город для людей Энергодар» и ООО «Связь плюс», и предложил рабочим уволиться по соглашению сторон с 17.09.2019 года, так как не имеет объектов обслуживания и объема работ. Аналогичные сведения в тот же день сообщил и директор общества лицо_3.
Она, как и другие работники, отказались увольняться по соглашению сторон, поскольку была задолженность по заработной плате, решили подождать 17.09.2019р., Так как в этот день, по словам директора товариства особа_3 обещано было привести погашения задолженности.
16.09.2019р. состоялась передача ключей от машинных помещений лифтов, средств связи, журналов фиксирования заявок от жителей многоэтажных домов фирме «Сансет», и с этого времени ее и других работников отстранили от работы, так как не имеет объектов обслуживания и доступа к рабочему месту .
18.09.2019р. она позвонила директору ООО «Связь плюс» особа_3 и предупредила что 9 рабочих будут освобождаться по работе соснований нарушения собственником законодательства о труде.
Заявление об увольнении была ею направлено на юридический адрес ответчика 18.09.2019р., А уже 19.09.2019р. направлено заявление, в котором просила считать требование об увольнении по ст.39 КЗоТ Украины ошибочной, а считать верной ч.3 ст.38 КЗоТ Украины, то есть по инициативе работника за невыполнение работодателем законодательства о труде.
Однако, приказом №150к от 31.10.2019р. он уволен с работы 18.09.2019р. на основании п.4 ст. 40 КЗоТ Украины, то есть по ппридомовой без уважительных причин. Копия приказа была направлена ей ответчиком только после обращения с жалобой о нарушении Трудового законодательства в Главное управление Гоструда в Запорожской области 25.10.2019р., 26.11.2019р.
Считает приказ незаконным, нарушающим ее трудовые права и интересы.
Кроме того ссылается в иске НЕ начисление и выплату заработной платы за 18.09.2019р. в размере 487 грн. 30 коп., Поскольку в справке №73 от 22.11.2019р., Выданной ей ответчиком, указанная информация о 12 рабочих дней отработанных ею в сентябре 2019р. Фактически в этом месяце за период с 01.09.2019р. по 18.09.2019р. ею было отработано 13 рабочих дней.
В связи с тем, что в день увольнения с ней не было проведено окончательный расчет по заработной плате, просит взыскать с ответчика среднемесячную заработную плату за время задержки расчета, и выходное пособие при увольнении, которая выплачивается работнику в случае увольнения по ч.3 ст. 38 КЗоТ Украины.
Также отмечает, что нарушение ее права на своевременное получение заработной платы привело к душевных страданий, потери нормальных жизненных связей, которые заключались в постоянном страхе оставит без средств существования и стрессе, что лишило ее состояния внутреннего равновесия и смысла социального бытия и нанесло чувство незащищенности. Моральный ущерб оценивает в 5000 грн.
Определением суда от 29.01.2020р. открыто общее исковое производство и назначен подготовительное судебное заседание (а.с.21).
Определением суда от 28.07.2020р. подподготовительных судебное заседание закрыто и дело назначено к судебному разбирательству по существу (а.с.45).
В судебном заседании истец особа_1 не явилась, просит рассмотреть дело без ее участия, исковые требования поддерживает, о чем сообщила суду письменно (а.с.43).
В судебном заседании представитель ответчика повторно не явился, о причине неявки суду не сообщил, заявлений или ходатайств об отложении слушания дела в суд не предоставил. Судебные вызовы направлялись ответчику по юридическому адресу предприятия, однаков суд он так и не появился, в материалах дела имеются соответствующие отметки в рекомендуемом сообщении и почтовом сообщении на конверте (а.с.49, 52).
Согласно ч. 3 ст.131 ГПК Украины, участники судебного процесса обязаны сообщать суду о причинах неявки в судебное заседание. В случае несообщения суда о причинах неявки считается, что участники судебного процесса не явились в судебное заседание без уважительных причин.
Учитывая, что представитель ответчика надлежащим образом этидомлений о дате, времени и месте судебного заседания и не явился в судебное заседание без уважительных причин, суд, в соответствии со ст. 280 ГПК Украины, может принять заочное решение на основании имеющихся в деле доказательств.
Согласно ч.2 ст.247 ГПК Украины, в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического засобу не производится.
Исследовав имеющиеся в деле материалы, суд пришел к следующему выводу.
Часть шестая ст. 43 Конституции Украины гарантирует гражданам защиту от незаконного увольнения.
Кроме того, пунктом шестым ст.51 КЗоТ Украины государство гарантирует трудоспособным гражданам, постоянно проживающим на территории Украины правовую защиту от незаконного увольнения.
Таким образом, трудовое законодательство не только указывает перечень оснований расторжения Трудового договора, но и устанавливает юридические гарантииобеспечение прав работника от незаконного увольнения.
Согласно ст.55 Конституции Украины и ст.4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов, в том числе трудовых. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законами Украины. Способы защиты определены ст. 16 ГК Украины и КСПП Украина.
Статья 36 КЗоТ Украины определяет основания прекращения Трудового договора которыми, помимо прочего, является расторжение Трудового договора по инициативе работника (статьи 38, 39), по инициативе собственника или уполномоченного им органа (статьи 40, 41).
Так, согласно ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины работник имеет право в определенный им срок расторгнуть трудовой договор по собственному желанию, если собственник или уполномоченный им орган не выполняет законодательство о труде, условия коллективного или Трудового договора.
В товремя, согласно пункту 4 ч. 1 ст. 40 КЗоТ Украины трудовой договор, заключенный на неопределенный срок, а также срочный трудовой договор до истечения срока его действия могут быть расторгнуты собственником или уполномоченным им органом в случае прогула (в том числе отсутствия на работе более трех часов в течение рабочего дня) без уважительных причин.
Судом установлено, что приказом №26к от 02.08.2018р. особа_1 была принята на работу в ООО «Связь плюс» на должность мастера по эксплуатации и ремонтумашин и механизмов с 03.08.2018р., что подтверждается трудовой книжкой (а.с.6).
В соответствии с приказом 150к от 31.10.2019р., особа_1 была освобождена 18.09.2019р. на основании п.4 ст.40 КЗоТ Украины - за прогулы без уважительных причин (а.с.13).
Направление особа_1 заявления об освобождении от 18.09.2019р. и заявления об уточнении основания освобождения от 19.09.2019р. в адрес ООО «Связь плюс» подтверждается же заявлением (а.с7) и почтовыми отправлениями (а.с.8, 9).
Также подтверждением подачи истцомзаявления об увольнении именно по инициативе работника является письмо Главного управления Гоструда в Запорожской области от 21.10.2019 №08 / 02.8-05 / 9006 (а.с.16). Согласно его содержания было рассмотрено обращение особа_1 о нарушении законодательства о труде в ООО «Связь плюс» и установлено, что в своих заявлениях работники просили освободить их из работы по ст. 39 КЗоТ Украины в связи с нарушением владельцем законодательства о труде, однако ст. 39 КЗоТ Украины предусматривает расторжение срочного Трудового договора по инициативе работника. Поскольку работники ООО «Связь плюс» были приняты на работу на неопределенный срок, освободить по этой статье КЗоТ Украины невозможно.
Кроме того, во время проведения мероприятия государственного контроля в ООО «Связь плюс» были обнаружены другие нарушения законодательства о труде, а именно: заработная плата на предприятии выплачивается с нарушением сроков выплаты заработной платы, окончательные расчеты в день увольнения не проводятся.
Согласно справки ответчика зарплата позивача в расчетном периоде составляла август 2019р. - 6976 грн. 15 коп., Сентябрь 2019р. - 4719 грн., Среднедневная заработная плата - 487 грн. 30 коп. (А.с.10).
Согласно выписке со счета частного клиента особа_1, за период сентябрь - ноябрь 2019р. ей были перечислены: 19.09.2019р. заработная плата за июнь-июль 2019р. в сумме 9475 грн. 71 коп., Аванс за август 2019р.- 503 грн.12 коп., 18.10.2019р. заработная плата за август 2019р. - 8220 грн. 38 коп., 30.10.2019р. авансза сентябрь 2019р. - 1006 грн. 25 коп., 25.11.2019р. заработная плата за сентябрь 2019р. - 2792 грн. 54 коп., Расчетные за октябрь 2019р. - 6175 грн. 96 коп. (А.с.18).
Судом установлено, что ответчик не выполнял требования законодательства о труде, а именно не выплачивал истцу своевременно и регулярно в полном объеме заработную плату, в результате чего у ответчика образовалась задолженность по заработной плате перед истцом, а потому не вызывает у суда сомнений относительно желания истца быть Освободитеним по ч.3 ст. 38 КЗоТ Украины, а ссылки в заявлении от 18.09.2019р. на ст. 39 КЗоТ Украины является ошибочным.
Решая вопрос о наличии правовых оснований для освобождения истца на основании п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗоТ Украины суд исходит из следующего.
Согласно ст.147 КЗоТ Украины за нарушение трудовой дисциплины к работнику может быть применена только одна из следующих мер взыскания: 1) замечание; 2) освобождение.
Таким образом, освобождение рабочего за прогулы является одновременно дисциплинарным стягиванием и потому дв него надо применять пола 147-149 КЗоТ Украины.
Так указанные положения КЗоТ Украины определяют, что до применения дисциплинарного взыскания собственник или уполномоченный им орган должен потребовать от нарушителя трудовой дисциплины письменные объяснения. За каждое нарушение трудовой дисциплины может быть применено только одно дисциплинарное взыскание. При избрании вида взыскания собственник или уполномоченный им орган должен учитывать степень тяжести совершенного проступка и причиненный им вред, обставины, при которых совершен проступок, и предыдущую работу работника. Взыскание объявляется в приказе (распоряжении) и сообщается работнику под расписку (ст. 149 КЗоТ Украины).
В материалах дела отсутствуют доказательства из которых усматривается, что был соблюден порядок применения такого дисциплинарного взыскания в виде увольнения работника за прогулы (акты о отсутствии на рабочем месте, письменные объяснения о причинах невыхода на работу, уведомления работника о применении взыскания в виде Освободитеения).
В соответствии с требованиями ч.3 ст.235 КЗоТ Украины в случае признания формулировки причины увольнения неправильной или не соответствующей действующему законодательству, в случаях, когда это не влечет восстановления работника на работе, орган, рассматривающий трудовой спор, зобов` связан изменить формулировку и указать в решении причину увольнения в точном соответствии с формулировкой действующего законодательства и со ссылкой на соответствующую статью (пункт) закона.Как разъяснил Верховный Суд Украины в п.18 своего постановления №6 от 06.11.1992 года «О практике рассмотрения судами трудовых споров», суд не вправе признать увольнение правильным, исходя из обстоятельств, с которыми владелец или уполномоченный им орган не пов` связывали освобождение. Если обстоятельствам, которые стали основанием увольнения, в приказе (распоряжении) данная неправильная юридическая квалификация, суд может изменить формулировку причины увольнения и привести его в соответствие с действующим законодательством о труде.
При этом, согласно п.2.26 ст.2 Инструкции о порядке ведения трудовых книжек работников, утвержденной Приказом Министерства труда Украины, Министерства юстиции Украины, Министерства социальной защиты населения Украины №58 от 29.07.1993 года, записи о причинах увольнения в трудовой книжке должны производиться в точном соответствии с формулировкой действующего законодательства со ссылкой на соответствующую статью, пункт закона. при углурвание Трудового договора по инициативе работника по причинам, при которых законодательство связывает предоставление определенных льгот и преимуществ, запись об увольнении вносится в трудовую книжку с указанием этих причин.
Итак, учитывая то, что освобождение истца п.4 ст. 40 КЗоТ Украины не соответствует действительной причине увольнения и было проведено ответчиком с нарушением требований Трудового законодательства, суд считает необходимым признать приказ директора ООО «Связь плюс» №150к от 31.10.2019р. незаконным и отменитьи, обязать ООО «Связь плюс» изменить формулировку причины увольнения истца, указав в нем причиной увольнения - по инициативе работника в связи с нарушением законодательства о труде, в соответствии с ч.3 ст.38 КЗоТ Украины. Суд не может положить обязанность внести изменения в трудовую книжку именно на директора ООО «Связь плюс», поскольку истцом не представлено доказательств, что это входит в его должностные обязанности, отсутствуют сведения о ответственное лицо за ведение трудовых книжек.
по треги об обязательствах ответчика начислить и выплаты задолженности в размере 487 грн. 30 коп. за отработанный рабочий день 18.09.2019р., то это требование удовлетворению не подлежит, поскольку не подтверждается ни одним доказательством, ссылки истца на отработанные рабочие дни, указанные в справке от 22.11.2019р., является ошибочным, поскольку в ней указаны рабочие дни берутся для расчета среднего заработка, а не фактически отработанные работником рабочие дни.
В связи с прекращением Трудового кговора в результате нарушения ответчиком законодательства о труде, согласно ст.44 КЗоТ Украины, ст. 27 Закона Украины «Об оплате труда», Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением КМУ от 08.02.1995 №100, выходное пособие составляет - 30 699 грн. 90 коп. из расчета 487 грн. 30 коп. (Среднедневная заработная плата) х 21 (рабочие дни) х 3 (три месяца).
Рассматривая требование о взыскании с ответчика средней заработной платы за время задержки расчета, в этой частини подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Согласно ч.1 ст.47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ст.116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны бытьвыплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно ст.117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно разъяснений изложенныхв п.20 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» №13 от 24.12.1999 г.., суд, установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при непроведении его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Таким образом, учитывая, что ответчиком расчет с истцом, согласно выписки со счета (а.с.18), было проведено 25.11.2019р., Поэтому именно за период с 19.09.2019р. по 24.11.2019р.подлежит расчет среднего заработка за время задержки расчета. Так, среднедневная заработная плата составляет 487 грн. 30 коп., В периоде с 19.09.2019р. по 24.11.2019р. 46 рабочих дней, сумма средней заработной платы за время задержки расчета при увольнении истец будет равна 22415 грн. 80 коп., Исходя из расчета: 487 грн. 30 коп. х 46.
Истец, заявляя о взыскании с ответчика в свою пользу сумм среднего заработка за время задержки расчета и исходящей в помощи, не учував, что расчет размеров указано истцом без удержания из этих сумм необходимых налогов и других обязательных платежей.
Согласно содержания пункта 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины №13 от 24.12.1999 г.. «О практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, а следовательно, суд , в резолютивной части решения, определяет указанную сумму без удержания этого налога и дрх обязательных платежей.
По искового требования о возмещении морального вреда в размере 5000 грн, суд пришел к следующему выводу.
Как определено в ст.237-1 КЗоТ Украины, возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни .
В пункте 13 постановления Пленума Верховного суда Украины №4 от 31.03.1995р. «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда», указано, что судам необходимо учитывать, что согласно ст.237-1 КЗоТ, при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконного увольнения или перевода, невыплаты принадлежащих ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных сВ силу для организации своей жизни, обязанность по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Размер морального вреда суд определяет в зависимости от характера и объема страданий, их продолжительности, тяжести вынужденных изменений в жизни и с учетом других обстоятельств.
Однако, кроме того, что предметом данного дела является проведение истцу выплат среднего заработка за все время за трием расчета при увольнении, что предусмотрено ст.117 КЗоТ Украины, которая по своей сути является компенсационной выплатой за нарушение права на оплату труда, истцом, кроме словесных ссылок, представлено суда каких-либо доказательств в подтверждение несения им нравственных страданий и их объем, тяжесть вынужденных изменений в его жизни, утрате нормальных жизненных связей, несения дополнительных усилий для организации своей жизни, и тому подобное.
Согласно положениям ст.81 ГПК Украины, истец должен доказать суду обстоятельствана которые он ссылается (ч.1), доказывание не может основываться на предположениях (ч.6).
В связи с указанным, суд пришел к выводу, что требования иска, в этой части, удовлетворению не подлежат.
В силу ст.141 ГПК Украины с ответчика в пользу истца подлежат взысканию понесенные им судебные расходы по уплате государственной пошлины в сумме 840 грн. 80 коп.
На основании ст 43, 45 Конституции Украины, ст.ст.36, 38, 40, 44, 47, 51, 116, 117, 147, 235 КЗоТ Украины, постановления Верховного Суда Украины № 6«О практике рассмотрения судами трудовых споров» от 06.11.1992 года, постановление Верховного Суда Украины №13 от 24.12.1999 г.. «О практике применения судами законодательства об оплате труда, ст.ст.12, 13, 41, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355, 430 ГПК Украины, суд
принял:
Исковые требования лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Связь плюс» о признании незаконным и отмене приказа об увольнении, изменении формулировки и даты увольнения, взыскания задолженностии по заработной плате, средней заработной платы за время задержки расчета при увольнении, выходных пособий и морального вреда - удовлетворить частично.
Признать незаконным и отменить приказ №150к от 31.10.2019 года директора Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» об увольнении с работы особа_1 по п. 4 ст. 40 КЗоТ Украины.
Обязать Общество с ограниченной ответственностью «Связь плюс» внести изменения в трудовую книжку особа_1, отметив основания освобождения часть 3 статьи38 КЗоТ Украины.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» (код егрпоу 31836801, ул. Александровская, д.32, с. Солнечное, Запорожский район, Запорожская область, 69093, г / р 26008025718001) в пользу особа_1, информация_1, идентификационный номер номер_1, проживающий по адресу: адрес_1, среднюю заработную плату за время задержки расчета при увольнении за период с 19.09.2019 года по 24.11.2019 года в размере 22415 (двадцать две тысячи четыреста пятнадцать) рублей. 80 коп., Удержав с него необходимые налоги и другие обязательные платежи.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» (код егрпоу 31836801, ул. Александровская, д.32, с. Солнечное, Запорожский район, Запорожская область, 69093, г / р 26008025718001) в пользу особа_1, информация_1, идентификационный номер номер_1, проживающий по адресу: адрес_1, выходное пособие при увольнении в размере 30 699 (тридцать тысяч шестьсот девяносто девять) рублей. 90 коп., Удержав из нее необходимые налоговоми и другие обязательные платежи.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» (код егрпоу 31836801, ул. Александровская, д.32, с. Солнечное, Запорожский район, Запорожская область, 69093, г / р 26008025718001) в пользу особа_1, информация_1, идентификационный номер номер_1, проживающего по адресу: адреса_1 сумму судебного сбора в размере 840 (восемьсот сорок) рублей. 80 коп.
В другой части исковых требований отказать
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания по работамной платы за один месяц.
Решение в части взыскания заработной платы подлежит немедленному исполнению в пределах суммы платежа за один месяц.
Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре - если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суду.
В соответствии с п.п. 15.5, п 15 п. 1 раздела ХИИИ Переходных Положений ГПК Украины, до дня начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы, апелляционная жалоба может быть подана в Запорожский апелляционный суд через Энергодарский городской суд Запорожской области.
Лица, принимавшие участие в деле, но не присутствовавшим в судебном заседании во время провозглашения судебного решения, могут подать апелляционную жалобу в течение тридцати дней со дня получения копиирешения.
Судья: А. Н. [Б.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 316/157/20
Провадження № 2/316/400/20
заочне рішення
іменем україни
"22" грудня 2020 р. м.Енергодар
Енергодарський міський суд Запорізької області
у складі головуючого судді Бульби О.М.
за участю секретаря судового засідання Черкашиної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Енергодара цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зміну формулювання та дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільнені, вихідної допомоги та моральної шкоди, -
встановив:
27.01.2020р. особа_1 (далі – позивач, особа_1 ) звернулася до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» (далі – відповідач, ТОВ «Зв`язок плюс») в якій, після уточнення позовних вимог заявою від 19.05.2020р. (а.с.35), просить суд: визнати незаконним і скасувати наказ №150к від 31.10.2019р. директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» про звільнення з роботи особа_1 ; зобов`язати директора товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» внести відповідні записи до трудової книжки особа_1 з зазначенням підстави звільнення частину 3 статті 38 КЗпП України; зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» нарахувати та сплатити заробітну плату за 18.09.2019р. у розмрі 487 грн. 30 коп.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» на її користь середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.09.2019р. по 19.05.2020р. у розмірі 80 891 грн. 80 коп.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» на її користь вихідну допомогу при звільненні у розмірі 30 699 грн. 90 коп.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» на її користь моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» на її користь понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 681 грн. 60 коп.
В обґрунтування вимог позову позивач зазначила, що з 03.08.2018р. перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Зв`язок плюс» та працювала на посаді майстра з експлуатації та ремонту машин і механізмів. 13.09.2019р. головний інженер особа_2 повідомив трудовий колектив про розірвання договору на виконання технічного обслуговування ліфтів між ТОВ «Місто для людей Енергодар» і ТОВ «Зв`язок плюс», і запропонував робітникам звільнитися за угодою сторін з 17.09.2019 року, так як не має об`єктів обслуговування і об`єму робіт. Аналогічні відомості в той же день повідомив і директор товариства особа_3 .
Вона, як і інші працівники, відмовились звільнятися за угодою сторін, оскільки була заборгованість по заробітній платі, вирішили почекати 17.09.2019р., так як в цей день, зі слів директора товариства особа_3 , обіцяно було призвести погашення заборгованості.
16.09.2019р. відбулась передача ключів від машинних приміщень ліфтів, засобів зв`язку, журналів фіксування заявок від мешканців багатоповерхових будинків фірмі «Сансет», і з цього часу її та інших працівників відсторонили від роботи, так як не має об`єктів обслуговування та доступу до робочого місця.
18.09.2019р. вона зателефонувала директорові ТОВ «Зв`язок плюс» особа_3 , і попередила що 9 робітників будуть звільнятись з роботи з підстав порушення власником законодавства про працю.
Заява на звільнення була нею направлена на юридичну адресу відповідача 18.09.2019р., а вже 19.09.2019р. направлена заява, в якій просила вважати вимогу про звільнення за ст.39 КЗпП України помилковою, а вважати вірною ч.3 ст.38 КЗпП України, тобто за ініціативою працівника за невиконання працедавцем законодавства про працю.
Проте, наказом №150к від 31.10.2019р. її звільнено з роботи 18.09.2019р. на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, тобто за прогули без поважних причин. Копія наказу була направлена їй відповідачем лише після звернення зі скаргою про порушення Трудового законодавства до Головного управління Держпраці у Запорізькій області 25.10.2019р., 26.11.2019р.
Вважає наказ незаконним, таким, що порушує її трудові права та інтереси.
Крім того посилається в позові на не нарахування та виплату заробітної плати за 18.09.2019р. у розмірі 487 грн. 30 коп., оскільки в довідці №73 від 22.11.2019р., виданої їй відповідачем, зазначена інформація про 12 робочих днів відпрацьованих нею у вересні 2019р. Але фактично у цьому місяці за період з 01.09.2019р. по 18.09.2019р. нею було відпрацьовано 13 робочих днів.
У зв`язку з тим, що в день звільнення з нею не було проведено остаточний розрахунок по заробітній платі, просить стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату за час затримки розрахунку, та вихідну допомогу при звільненні, яка виплачується працівникові у випадку звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України.
Також зазначає, що порушення її права на своєчасне отримання заробітної плати призвело до душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, які полягали у постійному страху залишить без засобів існування та стресі, що позбавило її стану внутрішнього рівноваги та сенсу соціального буття і завдало почуття незахищеності. Моральну шкоду оцінює в 5 000 грн.
Ухвалою суду від 29.01.2020р. відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.21).
Ухвалою суду від 28.07.2020р. підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.45).
В судове засідання позивач особа_1 не з`явилася, просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує, про що повідомила суд письмово ( а.с.43).
У судове засідання представник відповідача повторно не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, заяв або клопотань про відкладення слухання справи до суду не надав. Судові виклики направлялися відповідачу на юридичну адресу підприємства, проте до суду він так і не з`явився, в матеріалах справи маються відповідні відмітки у рекомендованому повідомленні та поштовому повідомленні на конверті (а.с.49, 52).
Відповідно до ч. 3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Враховуючи, що представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин, суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Частина шоста ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Крім того, пунктом шостим ст.51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від незаконного звільнення.
Таким чином, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання Трудового договору, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення.
Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.
Стаття 36 КЗпП України визначає підстави припинення Трудового договору якими, крім іншого, є розірвання Трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).
Так, згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи Трудового договору.
В той час, згідно з пунктом 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Судом встановлено, що наказом №26к від 02.08.2018р. особа_1 була прийнята на роботу до ТОВ «Зв`язок плюс» на посаду майстра з експлуатації та ремонту машин і механізмів з 03.08.2018р., що підтверджується трудовою книжкою (а.с.6).
Відповідно до наказу 150к від 31.10.2019р., особа_1 була звільнена 18.09.2019р. на підставі п.4 ст.40 КЗпП України – за прогули без поважних причин (а.с.13).
Направлення особа_1 заяви про звільнення від 18.09.2019р. та заяви про уточнення підстави звільнення від 19.09.2019р. на адресу ТОВ «Зв`язок плюс» підтверджується самою заявою ( а.с7) та поштовими відправленнями (а.с.8, 9).
Також підтвердженням подання позивачем заяви про звільнення саме за ініціативою працівника є лист Головного управління держпраці у Запорізькій області від 21.10.2019 №08/02.8-05/9006 (а.с.16). Відповідно до його змісту було розглянуто звернення особа_1 стосовно порушення законодавства про працю в ТОВ «Зв`язок плюс» та встановлено, що у своїх заявах працівники просили звільнити їх з роботи за ст. 39 КЗпП України в зв`язку з порушенням власником законодавства про працю, однак ст. 39 КЗпП України передбачає розірвання строкового Трудового договору за ініціативою працівника. Оскільки працівники ТОВ «Зв`язок плюс» були прийняті на роботу на невизначенй строк, звільнити за цією статтею КЗпП України не можливо.
Крім того, під час проведення заходу державного контролю в ТОВ «Зв`язок плюс» були виявлені інші порушення законодавства про працю, а саме: заробітна плата на підприємстві виплачується з порушенням строків виплати заробітної плати, остаточні розрахунки в день звільнення не проводяться.
Згідно довідки відповідача зарплата позивача в розрахунковому періоді складала: серпень 2019р. – 6 976 грн. 15 коп., вересень 2019р. – 4 719 грн., середньоденна заробітна плата - 487 грн. 30 коп. ( а.с.10).
Відповідно до виписки з рахунка приватного клієнта особа_1 , за період вересень – листопад 2019р. їй були перераховані: 19.09.2019р. заробітна плата за червень-липень 2019р. в сумі 9 475 грн. 71 коп., аванс за серпень 2019р.- 503 грн.12 коп., 18.10.2019р. заробітна плата за серпень 2019р. – 8 220 грн. 38 коп., 30.10.2019р. аванс за вересень 2019р. – 1 006 грн. 25 коп., 25.11.2019р. заробітна плата за вересень 2019р. – 2 792 грн. 54 коп., розрахункові за жовтень 2019р. – 6 175 грн. 96 коп. (а.с.18).
Судом встановлено, що відповідач не виконував вимоги законодавства про працю, а саме не виплачував позивачу своєчасно та регулярно в повному обсязі заробітну плату, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з заробітної плати перед позивачем, а тому не викликає у суду сумнівів щодо бажання позивача бути звільненим за ч.3 ст. 38 КЗпП України, а посилання у заяві від 18.09.2019р. на ст. 39 КЗпП України є помилковим.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для звільнення позивача на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України суд виходить з наступного.
Згідно ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Таким чином, звільнення робітника за прогули є одночасно дисциплінарним стяганням і тому до нього треба застосовувати статі 147-149 КЗпП України.
Так вказані положення КЗпП України визначають, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України).
В матеріалах справи відсутні докази з яких вбачається, що був дотриманий порядок застосування такого дисциплінарного стягнення як звільнення робітника за прогули (акти про відсутності на робочому місці, письмові пояснення про причини невиходу на роботу, повідомлення працівника про застосування стягнення у вигляді звільнення).
Відповідно до вимог ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Як роз`яснив Верховний Суд України в п.18 своєї постанови №6 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.
При цьому, згідно з п.2.26 ст.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. При розірванні Трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов`язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин.
Отже, враховуючи те, що звільнення позивача за п.4 ст. 40 КЗпП України не відповідає дійсній причині звільнення та було проведено відповідачем з порушенням вимог Трудового законодавства, суд вважає за необхідне визнати наказ директора ТОВ «Зв`язок плюс» №150к від 31.10.2019р. незаконним та скасувати, зобов`язати ТОВ «Зв`язок плюс» змінити формулювання причини звільнення позивача, зазначивши в ньому причиною звільнення - за ініціативою працівника у зв`язку з порушенням законодавства про працю, відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України. Суд не може покласти обов`язок внести зміни до трудової книжки саме на директора ТОВ «Зв`язок плюс», оскільки позивачем не надано доказів, що це входить до його посадових обов`язків, відсутні відомості про відповідальну особу за ведення трудових книжок.
Щодо вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплати заборгованість у розмірі 487 грн. 30 коп. за відпрацьований робочий день 18.09.2019р., то ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки не підтверджується жодним доказом, посилання позивачки на відпрацьовані робочі дні, зазначені у довідці від 22.11.2019р., є помилковим, оскільки в ній зазначені робочі дні, які беруться для розрахунку середнього заробітку, а не фактично відпрацьовані працівником робочі дні.
У зв`язку з припиненням Трудового договору внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю, відповідно до ст.44 КЗпП України, ст. 27 Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 №100, вихідна допомога становить – 30 699 грн. 90 коп. з розрахунку: 487 грн. 30 коп. (середньоденна заробітна плата) х 21 (робочі дні) х 3 ( три місяця).
Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, в цій частині підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до роз`яснень викладених в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р., суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем розрахунок з позивачем, згідно виписки з рахунка ( а.с.18), було проведено 25.11.2019р., тому саме за період з 19.09.2019р. по 24.11.2019р. підлягає розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку. Так, середньоденна заробітна плата складає 487 грн. 30 коп., в періоді з 19.09.2019р. по 24.11.2019р. 46 робочих днів, сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільнені позивач, буде дорівнювати 22 415 грн. 80 коп., виходячи із розрахунку: 487 грн. 30 коп. х 46.
Позивач, заявляючи про стягнення з відповідача на свою користь сум середнього заробітку за час затримки розрахунку та вихідної допомоги, не врахував, що розрахунок розмірів зазначено позивачем без утримання з цих сум необхідних податків та інших обов`язкових платежів.
Відповідно до змісту пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а отже, суд, в резолютивній частині рішення, визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн, суд дійшов наступного висновку.
Як визначено у ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В пункті 13 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.
Проте, крім того, що предметом даної справи є проведення позивачу виплат середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, що передбачено ст.117 КЗпП України, яка за своєю суттю є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, позивачем, крім словесних посилань, не надано суду будь-яких доказів на підтвердження понесення ним моральних страждань та їх обсяг, тяжкість вимушених змін у його житті, втрати нормальних життєвих зв`язків, понесення додаткових зусиль для організації свого життя, тощо.
Згідно положень ст.81 ЦПК України, позивач повинен довести суду обставини на які він посилається (ч.1), доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6).
У зв`язку з зазначеним, суд дійшов висновку, що вимоги позову, в цій частині, задоволенню не підлягають.
В силу ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 грн. 80 коп.
На підставі ст.ст. 43, 45 Конституції України, ст.ст.36, 38, 40, 44, 47, 51, 116, 117, 147, 235 КЗпП України, постанови Верховного Суду України № 6 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року, постанови Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, ст.ст.12, 13, 41, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зміну формулювання та дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільнені, вихідної допомоги та моральної шкоди – задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ №150к від 31.10.2019 року директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» про звільнення з роботи особа_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» внести зміни до трудової книжки особа_1 , зазначивши підстави звільнення частину 3 статті 38 КЗпП України.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс»(код єдрпоу 31836801, вул. Олександрівська, буд.32, с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 69093, р/р 26008025718001) на користь особа_1 , інформація_1 , ідентифікаційний номер номер_1 , проживає за адресою: адреса_1 , середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.09.2019 року по 24.11.2019 року у розмірі 22 415 ( двадцять дві тисячі чотириста п`ятнадцять) грн. 80 коп., утримавши з нього необхідні податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс»(код єдрпоу 31836801, вул. Олександрівська, буд.32, с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 69093, р/р 26008025718001) на користь особа_1 , інформація_1 , ідентифікаційний номер номер_1 , проживає за адресою: адреса_1 , вихідну допомогу при звільненні у розмір 30 699 (тридцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн. 90 коп., утримавши з неї необхідні податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс»(код єдрпоу 31836801, вул. Олександрівська, буд.32, с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 69093, р/р 26008025718001) на користь особа_1 , інформація_1 , ідентифікаційний номер номер_1 , проживає за адресою: адреса_1 , суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити
Допустити негайне виконання рішення суду в частини стягнення заробітної плати за один місяць.
Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5, п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Енергодарський міський суд Запорізької області.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О. М. [Б.]
Производство № 2/316/400/20
текст решения
именем украины
"22" декабря 2020 г. Энергодар
Энергодарский городской суд Запорожской области
в составе председательствующего судьи [Б.] А.Н.
с участием секретаря судебного заседания Черкашиной А.А.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда г.Энергодар гражданское дело по исковому заявлению особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Связь плюс» о признании незаконным и отмене приказа об увольнении, изменении формулировки и даты увольнения, взыскании задолженности по заработной плате, средней заработной платы за время задержки расчета при увольнении, выходных пособий и морального вреда, -
В:
27.01.2020р. особа_1 (далее - истец, особа_1) обратилась в Энергодарский городской суд Запорожской области с исковым заявлением к Обществу с ограниченной ответственностью «Связь плюс» (далее - ответчик, ООО «Связь плюс") в которой, после уточненияя исковых требований заявлением от 19.05.2020р. (А.с.35), просит суд: признать незаконным и отменить приказ №150к от 31.10.2019р. директора Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» об увольнении с работы особа_1; обязать директора общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» внести соответствующие записи в трудовую книжку особа_1 с указанием основания увольнения часть 3 статьи 38 КЗоТ Украины; обязать Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» начислить иоплатить заработную плату за 18.09.2019р. в розмри 487 грн. 30 коп .; взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» в пользу среднюю заработную плату за время задержки расчета при увольнении за период с 19.09.2019р. по 19.05.2020р. в размере 80891 грн. 80 коп .; взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» в пользу выходное пособие при увольнении в размере 30 699 грн. 90 коп .; взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс" на йй пользу моральный вред в размере 5000 грн .; взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» в пользу понесенные им судебные расходы по уплате государственной пошлины в размере 1681 грн. 60 коп.
В обоснование требований иска истец указала, что с 03.08.2018р. находилась в трудовых отношениях с ООО «Связь плюс» и работала в должности мастера по эксплуатации и ремонту машин и механизмов. 13.09.2019р. главный инженер особа_2 сообщил трудовой коллектив о расторжении договора на виконання техническому обслуживанию лифтов между ООО «Город для людей Энергодар» и ООО «Связь плюс», и предложил рабочим уволиться по соглашению сторон с 17.09.2019 года, так как не имеет объектов обслуживания и объема работ. Аналогичные сведения в тот же день сообщил и директор общества лицо_3.
Она, как и другие работники, отказались увольняться по соглашению сторон, поскольку была задолженность по заработной плате, решили подождать 17.09.2019р., Так как в этот день, по словам директора товариства особа_3 обещано было привести погашения задолженности.
16.09.2019р. состоялась передача ключей от машинных помещений лифтов, средств связи, журналов фиксирования заявок от жителей многоэтажных домов фирме «Сансет», и с этого времени ее и других работников отстранили от работы, так как не имеет объектов обслуживания и доступа к рабочему месту .
18.09.2019р. она позвонила директору ООО «Связь плюс» особа_3 и предупредила что 9 рабочих будут освобождаться по работе соснований нарушения собственником законодательства о труде.
Заявление об увольнении была ею направлено на юридический адрес ответчика 18.09.2019р., А уже 19.09.2019р. направлено заявление, в котором просила считать требование об увольнении по ст.39 КЗоТ Украины ошибочной, а считать верной ч.3 ст.38 КЗоТ Украины, то есть по инициативе работника за невыполнение работодателем законодательства о труде.
Однако, приказом №150к от 31.10.2019р. он уволен с работы 18.09.2019р. на основании п.4 ст. 40 КЗоТ Украины, то есть по ппридомовой без уважительных причин. Копия приказа была направлена ей ответчиком только после обращения с жалобой о нарушении Трудового законодательства в Главное управление Гоструда в Запорожской области 25.10.2019р., 26.11.2019р.
Считает приказ незаконным, нарушающим ее трудовые права и интересы.
Кроме того ссылается в иске НЕ начисление и выплату заработной платы за 18.09.2019р. в размере 487 грн. 30 коп., Поскольку в справке №73 от 22.11.2019р., Выданной ей ответчиком, указанная информация о 12 рабочих дней отработанных ею в сентябре 2019р. Фактически в этом месяце за период с 01.09.2019р. по 18.09.2019р. ею было отработано 13 рабочих дней.
В связи с тем, что в день увольнения с ней не было проведено окончательный расчет по заработной плате, просит взыскать с ответчика среднемесячную заработную плату за время задержки расчета, и выходное пособие при увольнении, которая выплачивается работнику в случае увольнения по ч.3 ст. 38 КЗоТ Украины.
Также отмечает, что нарушение ее права на своевременное получение заработной платы привело к душевных страданий, потери нормальных жизненных связей, которые заключались в постоянном страхе оставит без средств существования и стрессе, что лишило ее состояния внутреннего равновесия и смысла социального бытия и нанесло чувство незащищенности. Моральный ущерб оценивает в 5000 грн.
Определением суда от 29.01.2020р. открыто общее исковое производство и назначен подготовительное судебное заседание (а.с.21).
Определением суда от 28.07.2020р. подподготовительных судебное заседание закрыто и дело назначено к судебному разбирательству по существу (а.с.45).
В судебном заседании истец особа_1 не явилась, просит рассмотреть дело без ее участия, исковые требования поддерживает, о чем сообщила суду письменно (а.с.43).
В судебном заседании представитель ответчика повторно не явился, о причине неявки суду не сообщил, заявлений или ходатайств об отложении слушания дела в суд не предоставил. Судебные вызовы направлялись ответчику по юридическому адресу предприятия, однаков суд он так и не появился, в материалах дела имеются соответствующие отметки в рекомендуемом сообщении и почтовом сообщении на конверте (а.с.49, 52).
Согласно ч. 3 ст.131 ГПК Украины, участники судебного процесса обязаны сообщать суду о причинах неявки в судебное заседание. В случае несообщения суда о причинах неявки считается, что участники судебного процесса не явились в судебное заседание без уважительных причин.
Учитывая, что представитель ответчика надлежащим образом этидомлений о дате, времени и месте судебного заседания и не явился в судебное заседание без уважительных причин, суд, в соответствии со ст. 280 ГПК Украины, может принять заочное решение на основании имеющихся в деле доказательств.
Согласно ч.2 ст.247 ГПК Украины, в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического засобу не производится.
Исследовав имеющиеся в деле материалы, суд пришел к следующему выводу.
Часть шестая ст. 43 Конституции Украины гарантирует гражданам защиту от незаконного увольнения.
Кроме того, пунктом шестым ст.51 КЗоТ Украины государство гарантирует трудоспособным гражданам, постоянно проживающим на территории Украины правовую защиту от незаконного увольнения.
Таким образом, трудовое законодательство не только указывает перечень оснований расторжения Трудового договора, но и устанавливает юридические гарантииобеспечение прав работника от незаконного увольнения.
Согласно ст.55 Конституции Украины и ст.4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов, в том числе трудовых. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законами Украины. Способы защиты определены ст. 16 ГК Украины и КСПП Украина.
Статья 36 КЗоТ Украины определяет основания прекращения Трудового договора которыми, помимо прочего, является расторжение Трудового договора по инициативе работника (статьи 38, 39), по инициативе собственника или уполномоченного им органа (статьи 40, 41).
Так, согласно ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины работник имеет право в определенный им срок расторгнуть трудовой договор по собственному желанию, если собственник или уполномоченный им орган не выполняет законодательство о труде, условия коллективного или Трудового договора.
В товремя, согласно пункту 4 ч. 1 ст. 40 КЗоТ Украины трудовой договор, заключенный на неопределенный срок, а также срочный трудовой договор до истечения срока его действия могут быть расторгнуты собственником или уполномоченным им органом в случае прогула (в том числе отсутствия на работе более трех часов в течение рабочего дня) без уважительных причин.
Судом установлено, что приказом №26к от 02.08.2018р. особа_1 была принята на работу в ООО «Связь плюс» на должность мастера по эксплуатации и ремонтумашин и механизмов с 03.08.2018р., что подтверждается трудовой книжкой (а.с.6).
В соответствии с приказом 150к от 31.10.2019р., особа_1 была освобождена 18.09.2019р. на основании п.4 ст.40 КЗоТ Украины - за прогулы без уважительных причин (а.с.13).
Направление особа_1 заявления об освобождении от 18.09.2019р. и заявления об уточнении основания освобождения от 19.09.2019р. в адрес ООО «Связь плюс» подтверждается же заявлением (а.с7) и почтовыми отправлениями (а.с.8, 9).
Также подтверждением подачи истцомзаявления об увольнении именно по инициативе работника является письмо Главного управления Гоструда в Запорожской области от 21.10.2019 №08 / 02.8-05 / 9006 (а.с.16). Согласно его содержания было рассмотрено обращение особа_1 о нарушении законодательства о труде в ООО «Связь плюс» и установлено, что в своих заявлениях работники просили освободить их из работы по ст. 39 КЗоТ Украины в связи с нарушением владельцем законодательства о труде, однако ст. 39 КЗоТ Украины предусматривает расторжение срочного Трудового договора по инициативе работника. Поскольку работники ООО «Связь плюс» были приняты на работу на неопределенный срок, освободить по этой статье КЗоТ Украины невозможно.
Кроме того, во время проведения мероприятия государственного контроля в ООО «Связь плюс» были обнаружены другие нарушения законодательства о труде, а именно: заработная плата на предприятии выплачивается с нарушением сроков выплаты заработной платы, окончательные расчеты в день увольнения не проводятся.
Согласно справки ответчика зарплата позивача в расчетном периоде составляла август 2019р. - 6976 грн. 15 коп., Сентябрь 2019р. - 4719 грн., Среднедневная заработная плата - 487 грн. 30 коп. (А.с.10).
Согласно выписке со счета частного клиента особа_1, за период сентябрь - ноябрь 2019р. ей были перечислены: 19.09.2019р. заработная плата за июнь-июль 2019р. в сумме 9475 грн. 71 коп., Аванс за август 2019р.- 503 грн.12 коп., 18.10.2019р. заработная плата за август 2019р. - 8220 грн. 38 коп., 30.10.2019р. авансза сентябрь 2019р. - 1006 грн. 25 коп., 25.11.2019р. заработная плата за сентябрь 2019р. - 2792 грн. 54 коп., Расчетные за октябрь 2019р. - 6175 грн. 96 коп. (А.с.18).
Судом установлено, что ответчик не выполнял требования законодательства о труде, а именно не выплачивал истцу своевременно и регулярно в полном объеме заработную плату, в результате чего у ответчика образовалась задолженность по заработной плате перед истцом, а потому не вызывает у суда сомнений относительно желания истца быть Освободитеним по ч.3 ст. 38 КЗоТ Украины, а ссылки в заявлении от 18.09.2019р. на ст. 39 КЗоТ Украины является ошибочным.
Решая вопрос о наличии правовых оснований для освобождения истца на основании п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗоТ Украины суд исходит из следующего.
Согласно ст.147 КЗоТ Украины за нарушение трудовой дисциплины к работнику может быть применена только одна из следующих мер взыскания: 1) замечание; 2) освобождение.
Таким образом, освобождение рабочего за прогулы является одновременно дисциплинарным стягиванием и потому дв него надо применять пола 147-149 КЗоТ Украины.
Так указанные положения КЗоТ Украины определяют, что до применения дисциплинарного взыскания собственник или уполномоченный им орган должен потребовать от нарушителя трудовой дисциплины письменные объяснения. За каждое нарушение трудовой дисциплины может быть применено только одно дисциплинарное взыскание. При избрании вида взыскания собственник или уполномоченный им орган должен учитывать степень тяжести совершенного проступка и причиненный им вред, обставины, при которых совершен проступок, и предыдущую работу работника. Взыскание объявляется в приказе (распоряжении) и сообщается работнику под расписку (ст. 149 КЗоТ Украины).
В материалах дела отсутствуют доказательства из которых усматривается, что был соблюден порядок применения такого дисциплинарного взыскания в виде увольнения работника за прогулы (акты о отсутствии на рабочем месте, письменные объяснения о причинах невыхода на работу, уведомления работника о применении взыскания в виде Освободитеения).
В соответствии с требованиями ч.3 ст.235 КЗоТ Украины в случае признания формулировки причины увольнения неправильной или не соответствующей действующему законодательству, в случаях, когда это не влечет восстановления работника на работе, орган, рассматривающий трудовой спор, зобов` связан изменить формулировку и указать в решении причину увольнения в точном соответствии с формулировкой действующего законодательства и со ссылкой на соответствующую статью (пункт) закона.Как разъяснил Верховный Суд Украины в п.18 своего постановления №6 от 06.11.1992 года «О практике рассмотрения судами трудовых споров», суд не вправе признать увольнение правильным, исходя из обстоятельств, с которыми владелец или уполномоченный им орган не пов` связывали освобождение. Если обстоятельствам, которые стали основанием увольнения, в приказе (распоряжении) данная неправильная юридическая квалификация, суд может изменить формулировку причины увольнения и привести его в соответствие с действующим законодательством о труде.
При этом, согласно п.2.26 ст.2 Инструкции о порядке ведения трудовых книжек работников, утвержденной Приказом Министерства труда Украины, Министерства юстиции Украины, Министерства социальной защиты населения Украины №58 от 29.07.1993 года, записи о причинах увольнения в трудовой книжке должны производиться в точном соответствии с формулировкой действующего законодательства со ссылкой на соответствующую статью, пункт закона. при углурвание Трудового договора по инициативе работника по причинам, при которых законодательство связывает предоставление определенных льгот и преимуществ, запись об увольнении вносится в трудовую книжку с указанием этих причин.
Итак, учитывая то, что освобождение истца п.4 ст. 40 КЗоТ Украины не соответствует действительной причине увольнения и было проведено ответчиком с нарушением требований Трудового законодательства, суд считает необходимым признать приказ директора ООО «Связь плюс» №150к от 31.10.2019р. незаконным и отменитьи, обязать ООО «Связь плюс» изменить формулировку причины увольнения истца, указав в нем причиной увольнения - по инициативе работника в связи с нарушением законодательства о труде, в соответствии с ч.3 ст.38 КЗоТ Украины. Суд не может положить обязанность внести изменения в трудовую книжку именно на директора ООО «Связь плюс», поскольку истцом не представлено доказательств, что это входит в его должностные обязанности, отсутствуют сведения о ответственное лицо за ведение трудовых книжек.
по треги об обязательствах ответчика начислить и выплаты задолженности в размере 487 грн. 30 коп. за отработанный рабочий день 18.09.2019р., то это требование удовлетворению не подлежит, поскольку не подтверждается ни одним доказательством, ссылки истца на отработанные рабочие дни, указанные в справке от 22.11.2019р., является ошибочным, поскольку в ней указаны рабочие дни берутся для расчета среднего заработка, а не фактически отработанные работником рабочие дни.
В связи с прекращением Трудового кговора в результате нарушения ответчиком законодательства о труде, согласно ст.44 КЗоТ Украины, ст. 27 Закона Украины «Об оплате труда», Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением КМУ от 08.02.1995 №100, выходное пособие составляет - 30 699 грн. 90 коп. из расчета 487 грн. 30 коп. (Среднедневная заработная плата) х 21 (рабочие дни) х 3 (три месяца).
Рассматривая требование о взыскании с ответчика средней заработной платы за время задержки расчета, в этой частини подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Согласно ч.1 ст.47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ст.116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны бытьвыплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно ст.117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно разъяснений изложенныхв п.20 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» №13 от 24.12.1999 г.., суд, установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при непроведении его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Таким образом, учитывая, что ответчиком расчет с истцом, согласно выписки со счета (а.с.18), было проведено 25.11.2019р., Поэтому именно за период с 19.09.2019р. по 24.11.2019р.подлежит расчет среднего заработка за время задержки расчета. Так, среднедневная заработная плата составляет 487 грн. 30 коп., В периоде с 19.09.2019р. по 24.11.2019р. 46 рабочих дней, сумма средней заработной платы за время задержки расчета при увольнении истец будет равна 22415 грн. 80 коп., Исходя из расчета: 487 грн. 30 коп. х 46.
Истец, заявляя о взыскании с ответчика в свою пользу сумм среднего заработка за время задержки расчета и исходящей в помощи, не учував, что расчет размеров указано истцом без удержания из этих сумм необходимых налогов и других обязательных платежей.
Согласно содержания пункта 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины №13 от 24.12.1999 г.. «О практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, а следовательно, суд , в резолютивной части решения, определяет указанную сумму без удержания этого налога и дрх обязательных платежей.
По искового требования о возмещении морального вреда в размере 5000 грн, суд пришел к следующему выводу.
Как определено в ст.237-1 КЗоТ Украины, возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни .
В пункте 13 постановления Пленума Верховного суда Украины №4 от 31.03.1995р. «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда», указано, что судам необходимо учитывать, что согласно ст.237-1 КЗоТ, при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконного увольнения или перевода, невыплаты принадлежащих ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных сВ силу для организации своей жизни, обязанность по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Размер морального вреда суд определяет в зависимости от характера и объема страданий, их продолжительности, тяжести вынужденных изменений в жизни и с учетом других обстоятельств.
Однако, кроме того, что предметом данного дела является проведение истцу выплат среднего заработка за все время за трием расчета при увольнении, что предусмотрено ст.117 КЗоТ Украины, которая по своей сути является компенсационной выплатой за нарушение права на оплату труда, истцом, кроме словесных ссылок, представлено суда каких-либо доказательств в подтверждение несения им нравственных страданий и их объем, тяжесть вынужденных изменений в его жизни, утрате нормальных жизненных связей, несения дополнительных усилий для организации своей жизни, и тому подобное.
Согласно положениям ст.81 ГПК Украины, истец должен доказать суду обстоятельствана которые он ссылается (ч.1), доказывание не может основываться на предположениях (ч.6).
В связи с указанным, суд пришел к выводу, что требования иска, в этой части, удовлетворению не подлежат.
В силу ст.141 ГПК Украины с ответчика в пользу истца подлежат взысканию понесенные им судебные расходы по уплате государственной пошлины в сумме 840 грн. 80 коп.
На основании ст 43, 45 Конституции Украины, ст.ст.36, 38, 40, 44, 47, 51, 116, 117, 147, 235 КЗоТ Украины, постановления Верховного Суда Украины № 6«О практике рассмотрения судами трудовых споров» от 06.11.1992 года, постановление Верховного Суда Украины №13 от 24.12.1999 г.. «О практике применения судами законодательства об оплате труда, ст.ст.12, 13, 41, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355, 430 ГПК Украины, суд
принял:
Исковые требования лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Связь плюс» о признании незаконным и отмене приказа об увольнении, изменении формулировки и даты увольнения, взыскания задолженностии по заработной плате, средней заработной платы за время задержки расчета при увольнении, выходных пособий и морального вреда - удовлетворить частично.
Признать незаконным и отменить приказ №150к от 31.10.2019 года директора Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» об увольнении с работы особа_1 по п. 4 ст. 40 КЗоТ Украины.
Обязать Общество с ограниченной ответственностью «Связь плюс» внести изменения в трудовую книжку особа_1, отметив основания освобождения часть 3 статьи38 КЗоТ Украины.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» (код егрпоу 31836801, ул. Александровская, д.32, с. Солнечное, Запорожский район, Запорожская область, 69093, г / р 26008025718001) в пользу особа_1, информация_1, идентификационный номер номер_1, проживающий по адресу: адрес_1, среднюю заработную плату за время задержки расчета при увольнении за период с 19.09.2019 года по 24.11.2019 года в размере 22415 (двадцать две тысячи четыреста пятнадцать) рублей. 80 коп., Удержав с него необходимые налоги и другие обязательные платежи.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» (код егрпоу 31836801, ул. Александровская, д.32, с. Солнечное, Запорожский район, Запорожская область, 69093, г / р 26008025718001) в пользу особа_1, информация_1, идентификационный номер номер_1, проживающий по адресу: адрес_1, выходное пособие при увольнении в размере 30 699 (тридцать тысяч шестьсот девяносто девять) рублей. 90 коп., Удержав из нее необходимые налоговоми и другие обязательные платежи.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Связь плюс» (код егрпоу 31836801, ул. Александровская, д.32, с. Солнечное, Запорожский район, Запорожская область, 69093, г / р 26008025718001) в пользу особа_1, информация_1, идентификационный номер номер_1, проживающего по адресу: адреса_1 сумму судебного сбора в размере 840 (восемьсот сорок) рублей. 80 коп.
В другой части исковых требований отказать
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания по работамной платы за один месяц.
Решение в части взыскания заработной платы подлежит немедленному исполнению в пределах суммы платежа за один месяц.
Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре - если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суду.
В соответствии с п.п. 15.5, п 15 п. 1 раздела ХИИИ Переходных Положений ГПК Украины, до дня начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы, апелляционная жалоба может быть подана в Запорожский апелляционный суд через Энергодарский городской суд Запорожской области.
Лица, принимавшие участие в деле, но не присутствовавшим в судебном заседании во время провозглашения судебного решения, могут подать апелляционную жалобу в течение тридцати дней со дня получения копиирешения.
Судья: А. Н. [Б.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 316/157/20
Провадження № 2/316/400/20
заочне рішення
іменем україни
"22" грудня 2020 р. м.Енергодар
Енергодарський міський суд Запорізької області
у складі головуючого судді Бульби О.М.
за участю секретаря судового засідання Черкашиної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Енергодара цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зміну формулювання та дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільнені, вихідної допомоги та моральної шкоди, -
встановив:
27.01.2020р. особа_1 (далі – позивач, особа_1 ) звернулася до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» (далі – відповідач, ТОВ «Зв`язок плюс») в якій, після уточнення позовних вимог заявою від 19.05.2020р. (а.с.35), просить суд: визнати незаконним і скасувати наказ №150к від 31.10.2019р. директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» про звільнення з роботи особа_1 ; зобов`язати директора товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» внести відповідні записи до трудової книжки особа_1 з зазначенням підстави звільнення частину 3 статті 38 КЗпП України; зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» нарахувати та сплатити заробітну плату за 18.09.2019р. у розмрі 487 грн. 30 коп.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» на її користь середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.09.2019р. по 19.05.2020р. у розмірі 80 891 грн. 80 коп.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» на її користь вихідну допомогу при звільненні у розмірі 30 699 грн. 90 коп.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» на її користь моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» на її користь понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 681 грн. 60 коп.
В обґрунтування вимог позову позивач зазначила, що з 03.08.2018р. перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Зв`язок плюс» та працювала на посаді майстра з експлуатації та ремонту машин і механізмів. 13.09.2019р. головний інженер особа_2 повідомив трудовий колектив про розірвання договору на виконання технічного обслуговування ліфтів між ТОВ «Місто для людей Енергодар» і ТОВ «Зв`язок плюс», і запропонував робітникам звільнитися за угодою сторін з 17.09.2019 року, так як не має об`єктів обслуговування і об`єму робіт. Аналогічні відомості в той же день повідомив і директор товариства особа_3 .
Вона, як і інші працівники, відмовились звільнятися за угодою сторін, оскільки була заборгованість по заробітній платі, вирішили почекати 17.09.2019р., так як в цей день, зі слів директора товариства особа_3 , обіцяно було призвести погашення заборгованості.
16.09.2019р. відбулась передача ключів від машинних приміщень ліфтів, засобів зв`язку, журналів фіксування заявок від мешканців багатоповерхових будинків фірмі «Сансет», і з цього часу її та інших працівників відсторонили від роботи, так як не має об`єктів обслуговування та доступу до робочого місця.
18.09.2019р. вона зателефонувала директорові ТОВ «Зв`язок плюс» особа_3 , і попередила що 9 робітників будуть звільнятись з роботи з підстав порушення власником законодавства про працю.
Заява на звільнення була нею направлена на юридичну адресу відповідача 18.09.2019р., а вже 19.09.2019р. направлена заява, в якій просила вважати вимогу про звільнення за ст.39 КЗпП України помилковою, а вважати вірною ч.3 ст.38 КЗпП України, тобто за ініціативою працівника за невиконання працедавцем законодавства про працю.
Проте, наказом №150к від 31.10.2019р. її звільнено з роботи 18.09.2019р. на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, тобто за прогули без поважних причин. Копія наказу була направлена їй відповідачем лише після звернення зі скаргою про порушення Трудового законодавства до Головного управління Держпраці у Запорізькій області 25.10.2019р., 26.11.2019р.
Вважає наказ незаконним, таким, що порушує її трудові права та інтереси.
Крім того посилається в позові на не нарахування та виплату заробітної плати за 18.09.2019р. у розмірі 487 грн. 30 коп., оскільки в довідці №73 від 22.11.2019р., виданої їй відповідачем, зазначена інформація про 12 робочих днів відпрацьованих нею у вересні 2019р. Але фактично у цьому місяці за період з 01.09.2019р. по 18.09.2019р. нею було відпрацьовано 13 робочих днів.
У зв`язку з тим, що в день звільнення з нею не було проведено остаточний розрахунок по заробітній платі, просить стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату за час затримки розрахунку, та вихідну допомогу при звільненні, яка виплачується працівникові у випадку звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України.
Також зазначає, що порушення її права на своєчасне отримання заробітної плати призвело до душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, які полягали у постійному страху залишить без засобів існування та стресі, що позбавило її стану внутрішнього рівноваги та сенсу соціального буття і завдало почуття незахищеності. Моральну шкоду оцінює в 5 000 грн.
Ухвалою суду від 29.01.2020р. відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.21).
Ухвалою суду від 28.07.2020р. підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.45).
В судове засідання позивач особа_1 не з`явилася, просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує, про що повідомила суд письмово ( а.с.43).
У судове засідання представник відповідача повторно не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, заяв або клопотань про відкладення слухання справи до суду не надав. Судові виклики направлялися відповідачу на юридичну адресу підприємства, проте до суду він так і не з`явився, в матеріалах справи маються відповідні відмітки у рекомендованому повідомленні та поштовому повідомленні на конверті (а.с.49, 52).
Відповідно до ч. 3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Враховуючи, що представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин, суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Частина шоста ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Крім того, пунктом шостим ст.51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від незаконного звільнення.
Таким чином, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання Трудового договору, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення.
Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.
Стаття 36 КЗпП України визначає підстави припинення Трудового договору якими, крім іншого, є розірвання Трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).
Так, згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи Трудового договору.
В той час, згідно з пунктом 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Судом встановлено, що наказом №26к від 02.08.2018р. особа_1 була прийнята на роботу до ТОВ «Зв`язок плюс» на посаду майстра з експлуатації та ремонту машин і механізмів з 03.08.2018р., що підтверджується трудовою книжкою (а.с.6).
Відповідно до наказу 150к від 31.10.2019р., особа_1 була звільнена 18.09.2019р. на підставі п.4 ст.40 КЗпП України – за прогули без поважних причин (а.с.13).
Направлення особа_1 заяви про звільнення від 18.09.2019р. та заяви про уточнення підстави звільнення від 19.09.2019р. на адресу ТОВ «Зв`язок плюс» підтверджується самою заявою ( а.с7) та поштовими відправленнями (а.с.8, 9).
Також підтвердженням подання позивачем заяви про звільнення саме за ініціативою працівника є лист Головного управління держпраці у Запорізькій області від 21.10.2019 №08/02.8-05/9006 (а.с.16). Відповідно до його змісту було розглянуто звернення особа_1 стосовно порушення законодавства про працю в ТОВ «Зв`язок плюс» та встановлено, що у своїх заявах працівники просили звільнити їх з роботи за ст. 39 КЗпП України в зв`язку з порушенням власником законодавства про працю, однак ст. 39 КЗпП України передбачає розірвання строкового Трудового договору за ініціативою працівника. Оскільки працівники ТОВ «Зв`язок плюс» були прийняті на роботу на невизначенй строк, звільнити за цією статтею КЗпП України не можливо.
Крім того, під час проведення заходу державного контролю в ТОВ «Зв`язок плюс» були виявлені інші порушення законодавства про працю, а саме: заробітна плата на підприємстві виплачується з порушенням строків виплати заробітної плати, остаточні розрахунки в день звільнення не проводяться.
Згідно довідки відповідача зарплата позивача в розрахунковому періоді складала: серпень 2019р. – 6 976 грн. 15 коп., вересень 2019р. – 4 719 грн., середньоденна заробітна плата - 487 грн. 30 коп. ( а.с.10).
Відповідно до виписки з рахунка приватного клієнта особа_1 , за період вересень – листопад 2019р. їй були перераховані: 19.09.2019р. заробітна плата за червень-липень 2019р. в сумі 9 475 грн. 71 коп., аванс за серпень 2019р.- 503 грн.12 коп., 18.10.2019р. заробітна плата за серпень 2019р. – 8 220 грн. 38 коп., 30.10.2019р. аванс за вересень 2019р. – 1 006 грн. 25 коп., 25.11.2019р. заробітна плата за вересень 2019р. – 2 792 грн. 54 коп., розрахункові за жовтень 2019р. – 6 175 грн. 96 коп. (а.с.18).
Судом встановлено, що відповідач не виконував вимоги законодавства про працю, а саме не виплачував позивачу своєчасно та регулярно в повному обсязі заробітну плату, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з заробітної плати перед позивачем, а тому не викликає у суду сумнівів щодо бажання позивача бути звільненим за ч.3 ст. 38 КЗпП України, а посилання у заяві від 18.09.2019р. на ст. 39 КЗпП України є помилковим.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для звільнення позивача на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України суд виходить з наступного.
Згідно ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Таким чином, звільнення робітника за прогули є одночасно дисциплінарним стяганням і тому до нього треба застосовувати статі 147-149 КЗпП України.
Так вказані положення КЗпП України визначають, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України).
В матеріалах справи відсутні докази з яких вбачається, що був дотриманий порядок застосування такого дисциплінарного стягнення як звільнення робітника за прогули (акти про відсутності на робочому місці, письмові пояснення про причини невиходу на роботу, повідомлення працівника про застосування стягнення у вигляді звільнення).
Відповідно до вимог ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Як роз`яснив Верховний Суд України в п.18 своєї постанови №6 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.
При цьому, згідно з п.2.26 ст.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. При розірванні Трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов`язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин.
Отже, враховуючи те, що звільнення позивача за п.4 ст. 40 КЗпП України не відповідає дійсній причині звільнення та було проведено відповідачем з порушенням вимог Трудового законодавства, суд вважає за необхідне визнати наказ директора ТОВ «Зв`язок плюс» №150к від 31.10.2019р. незаконним та скасувати, зобов`язати ТОВ «Зв`язок плюс» змінити формулювання причини звільнення позивача, зазначивши в ньому причиною звільнення - за ініціативою працівника у зв`язку з порушенням законодавства про працю, відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України. Суд не може покласти обов`язок внести зміни до трудової книжки саме на директора ТОВ «Зв`язок плюс», оскільки позивачем не надано доказів, що це входить до його посадових обов`язків, відсутні відомості про відповідальну особу за ведення трудових книжок.
Щодо вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплати заборгованість у розмірі 487 грн. 30 коп. за відпрацьований робочий день 18.09.2019р., то ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки не підтверджується жодним доказом, посилання позивачки на відпрацьовані робочі дні, зазначені у довідці від 22.11.2019р., є помилковим, оскільки в ній зазначені робочі дні, які беруться для розрахунку середнього заробітку, а не фактично відпрацьовані працівником робочі дні.
У зв`язку з припиненням Трудового договору внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю, відповідно до ст.44 КЗпП України, ст. 27 Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 №100, вихідна допомога становить – 30 699 грн. 90 коп. з розрахунку: 487 грн. 30 коп. (середньоденна заробітна плата) х 21 (робочі дні) х 3 ( три місяця).
Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, в цій частині підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до роз`яснень викладених в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р., суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем розрахунок з позивачем, згідно виписки з рахунка ( а.с.18), було проведено 25.11.2019р., тому саме за період з 19.09.2019р. по 24.11.2019р. підлягає розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку. Так, середньоденна заробітна плата складає 487 грн. 30 коп., в періоді з 19.09.2019р. по 24.11.2019р. 46 робочих днів, сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільнені позивач, буде дорівнювати 22 415 грн. 80 коп., виходячи із розрахунку: 487 грн. 30 коп. х 46.
Позивач, заявляючи про стягнення з відповідача на свою користь сум середнього заробітку за час затримки розрахунку та вихідної допомоги, не врахував, що розрахунок розмірів зазначено позивачем без утримання з цих сум необхідних податків та інших обов`язкових платежів.
Відповідно до змісту пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а отже, суд, в резолютивній частині рішення, визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн, суд дійшов наступного висновку.
Як визначено у ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В пункті 13 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.
Проте, крім того, що предметом даної справи є проведення позивачу виплат середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, що передбачено ст.117 КЗпП України, яка за своєю суттю є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, позивачем, крім словесних посилань, не надано суду будь-яких доказів на підтвердження понесення ним моральних страждань та їх обсяг, тяжкість вимушених змін у його житті, втрати нормальних життєвих зв`язків, понесення додаткових зусиль для організації свого життя, тощо.
Згідно положень ст.81 ЦПК України, позивач повинен довести суду обставини на які він посилається (ч.1), доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6).
У зв`язку з зазначеним, суд дійшов висновку, що вимоги позову, в цій частині, задоволенню не підлягають.
В силу ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 грн. 80 коп.
На підставі ст.ст. 43, 45 Конституції України, ст.ст.36, 38, 40, 44, 47, 51, 116, 117, 147, 235 КЗпП України, постанови Верховного Суду України № 6 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року, постанови Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, ст.ст.12, 13, 41, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зміну формулювання та дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільнені, вихідної допомоги та моральної шкоди – задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ №150к від 31.10.2019 року директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» про звільнення з роботи особа_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс» внести зміни до трудової книжки особа_1 , зазначивши підстави звільнення частину 3 статті 38 КЗпП України.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс»(код єдрпоу 31836801, вул. Олександрівська, буд.32, с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 69093, р/р 26008025718001) на користь особа_1 , інформація_1 , ідентифікаційний номер номер_1 , проживає за адресою: адреса_1 , середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.09.2019 року по 24.11.2019 року у розмірі 22 415 ( двадцять дві тисячі чотириста п`ятнадцять) грн. 80 коп., утримавши з нього необхідні податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс»(код єдрпоу 31836801, вул. Олександрівська, буд.32, с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 69093, р/р 26008025718001) на користь особа_1 , інформація_1 , ідентифікаційний номер номер_1 , проживає за адресою: адреса_1 , вихідну допомогу при звільненні у розмір 30 699 (тридцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн. 90 коп., утримавши з неї необхідні податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок плюс»(код єдрпоу 31836801, вул. Олександрівська, буд.32, с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 69093, р/р 26008025718001) на користь особа_1 , інформація_1 , ідентифікаційний номер номер_1 , проживає за адресою: адреса_1 , суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити
Допустити негайне виконання рішення суду в частини стягнення заробітної плати за один місяць.
Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5, п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Енергодарський міський суд Запорізької області.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О. М. [Б.]
Полезный отзыв?
(1)
Работа для женщин: отзывы о работе в Запорожье (5 отзывов) →
Работа в Запорожье (438 отзывов) →
ТОВ "ЛІФТКОМФОРТСЕРВІС"
Запорожье | 22.12.2020
Дело № 316/155/20 Производство № 2/316/399/20 текст решения именем украины "22" декабря 2020 г. Энергодар Энергодарский городской суд Запорожской области в составе председательствующего судьи [Б.] А.Н. с участием секретаря судебного заседания Черкашиной А.А. рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда г.Энергодар гражданское дело по исковому заявлению особа_1 к Обществу с ограничен...