ТОВ "СОЛОМА": невыплата зарплаты
Днепровский районный суд г. Днепродзержинска
Дело № 209/3308/20
Производство № 2/209/1367/20
текст решения
именем Украины
«22» декабря 2020 Днепровский районный суд. Днепродзержинска Днепропетровской области в составе:
председательствующего судьи [Л.] А.А.,
при секретаре [З.] Л.М.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Каменское Днепропетровской области гражданское дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Солома» о взыскании задолженаности по заработной плате, среднего заработка за время задержки ее выплаты, компенсации за неиспользованный отпуск и выходного пособия, компенсации среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы с момента увольнения до принятия решения судом —
В С Т, А Н О В И Л:
Краткое содержание исковых требований
Истец особа_1 обратился в суд с иском, в котором просит суд взыскать с ООО «Солома» в пользу особа_1 сумму задолженности, которая состоит из: задолженности по выплате заработной платы — 25421, 65 грн., компенсации за дни неиспользованного отпуска и выходного пособия при увольнении — 30219, 90 грн., возмещение морального вреда — 5000, 00 грн., компенсации среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы с момента увольнения до принятия рищення суда.
В обоснование исковых требований указывает, что он, особа_1, работал на Обществе с ограниченной ответственностью «солома» с 10 октября 2019 по 09
Октябрь 2020 в должности электромонтера по ремонту и обслуживаниению электрооборудования. Уволен по собственному желанию в соответствии с ч.3 ст. 38 Кодекса законов о труде Украины предусматривающей, что работник имеет право в определенный им срок расторгнуть трудовой договор по собственному желанию, если собственник или уполномоченный им орган не выполняет законодательство о труде, условия коллективного или Трудового договора. Работал добросовестно выполнял обязанности возложенные должностной инструкцией, за время работы замечаний и нареканий на качество работы не было. На день увольнения с работа ему была начислена заработная плата, но до даты подачи иска зарплата не выплачена. Сумма задолженности по заработной плате по состоянию на 09 октября (день фактического увольнения) 2020 составляет: 25421, 65 грн.
Процессуальные действия по делу и заявления (ходатайства) участников дела.
Согласно ч.4 ст.19 ГПК Украины, упрощенное исковое производство предназначено для рассмотрения малозначительных дел, возникающих из трудовых отношений, дел незначительной сложности и других дел, для которых приоритетным является быстрое виришення дела. Общее исковое производство предназначено для рассмотрения дел, из-за сложности или другие обстоятельства нецелесообразно рассматривать в упрощенном исковом производстве.
Согласно ст.274 ч. 1 ГПК Украины, в порядке упрощенного искового производства может быть рассмотрена незначительная дело.
Постановлением Днепровского районного суда Днепродзержинска Днепропетровской области от 17 ноября 2020 было открыто производство по делу, назначено дело к рассмотрению в порядке упрощенного прования с вызовом сторон и предоставлено ответчику срок для подачи отзыва на исковое заявление. (а.с.20)
17 декабря 2020 истцом особа_1 предоставлено в суд заявление об уточнении исковых требований в которой он просит суд: взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «солома» в пользу особа_1 сумму задолженности, которая состоит из: задолженности по выплате заработной платы — 25421, 65 грн.; компенсации за дни неиспользованного отпуска и выходного пособия при увольнении — 30219, 90 грн .; возмещенииморального вреда — 5 000, 00 грн .; компенсации среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы с момента увольнения до принятия решения суда.
Представитель истца особа_2 в судебное заседание не явился, письменно просил суд провести рассмотрение дела в его отсутствие, исковые требования поддерживает в полном объеме и не возражает против вынесения заочного решения.
Представитель ООО «Солома» в судебное заседание не явился, о времени и месте судебного разбирательства надлежащим образом. своим правом представить заявление о рассмотрении дела в его отсутствие не воспользовался, но не сообщил суду о причинах неявки в заседание. Отзыв на исковое заявление не подал.
Согласно ч. 4 ст. 223 ГПК Украины, в случае повторной неявки в судебное заседание ответчика, извещенного надлежащим образом, суд решает дело на основании имеющихся в ней данных или доказательств (постановляет заочное решение). С согласия представителя истца в порядке заочного дела, что соответствует положениям ст. 280 ГПК Украини.
22 декабря 2020 судом вынесено решение о заочном рассмотрении дела.
В соответствии с ч.2 ст.247 ГПК Украины в связи с рассмотрением дела в отсутствие сторон фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Судом установлены следующие факты и соответствующие им правоотношения.
Судом установлено, что 10 октября 2019 особа_1 был принят в ООО «Солома» на должность электромонтера по ремонту и обслуживанию электрооборудования. 9 октября 2020 г.глазу особа_1 был освобожден от должности слесаря - ремонтника ремонтного участка ООО «Солома» по п.3 ст. 38 КЗоТ Украины, по собственному желанию, что подтверждается данными трудовой книжки. (А.с.6)
Согласно выписке со счета клиента № номер_1 от 07.12.2020
года за расчетный период с 02.12.2019 по 28.02.2020 усматривается, что последние выплаты
заработной платы ООО «солома» были осуществлены: 21.12.2019 года в размере 9050, 89 грн., 14.01.2020 года в размере 4277, 00 грн., что является заработной платой за декабрь2019 года, которая в сумме составляет 13327, 89 грн .; 21.01.2020 года в размере 4276, 25 грн., 20.02.2020 года в размере 4293, 00 грн., Что является заработной платой за январь 2020 года, которая в сумме составляет 8 569, 25 грн .; 26.02.2020 года в размере 4 292, 34 грн., Что является авансом за февраль 2020 года.
За время работы в ООО «Солома» перед истцом образовалась задолженность по выплате заработной платы, согласно расчетного листка за октябрь месяц 2020 составляет 55641, 55 грн. (А.с.7)
Оценка суду доказательств и аргументовсторон. Мотивы применения норм права судом.
Конституцией Украины, как Основным Законом, закреплено право на труд и заработную плату, а именно в ст.43 указано, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
В свою очередь Кодексом законов о труде Украины дано определение заработной платы, где в ст.94 указано, что заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу. Согласно ст.97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
Согласно ст.21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
Согласно части 1 статьи 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудову книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.1 ст. 83 КЗоТ Украины и ч.1 ст. 24 Закона Украины «Об отпусках» в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные им дни ежегодного отпуска.
Кроме того, частью 1 ст.116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в деньувольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Таким образом, учитывая то, что право человека на денежную компенсацию за неиспользованные дни ежегодного отпуска гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ, Законом Украины «Об оплате труда», «Об отпусках», а истец находился с ответчиком в трудовых отношениях и выполнял свои трудовые обязанности в полном объеме, а также при увольнениине получил денежной компенсации за неиспользованные дни ежегодного отпуска, особа_1 имеет «оправданы ожидания» на получение компенсации за неиспользованные дни ежегодного отпуска.
Согласно ч.2 ст.233 КЗоТ Украины в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право на обращение в суд с иском о взыскании надлежащей ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Проанализировав объективные данные, изложенные в решении, основаны на представленных истцом и исследованных судом доказательствах, суд считает возможным удовлетворить иск в полном объеме в части взыскания задолженности по заработной плате и компенсации за неиспользованный отпуск. Суд считает установленным факт наличия задолженности по зарплате и невыплаты компенсации за неиспользованный отпуск у ответчика перед истцом, поскольку последний подтвержденный расчетным листом.
Согласно ч. 1 ст.47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику належно оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику приувольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
По содержанию сТатти 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье отсожаление в том случае, если спор решен в пользу работника.
Размер возмещения за время задержки, осуществляется судом в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы № 100, от 08.12.1995 года, утвержденного Кабинетом Министров Украины и на основании сведений о заработной плате в расчетных листах.
Согласно абзаца третьего пункта 2 раздела II Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины № 100 от 08.02.1995р. «О утния порядка исчисления средней заработной платы «с изменениями и дополнениями (далее по тексту Порядок в соответствующих падежах) средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата.
В соответствии с подпунктом «б» пункта 4 раздела III Порядка при вычислении средней заработной платы во всех случаях ее сохранения согласно действующему законодательству, не учитываются единовременные выплаты (компенсация за не використану отпуск, материальная помощь, помощь работникам, уходящим на пенсию, выходное пособие и т.д.).
В соответствии со ст. 233 КЗоТ Украины в случае нарушения законодательства об оплате труда, работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Истец отмечает, что неправомерные действия ответчика привели к ухудшению его имущественного положения, оставление семьи без средств к существованию, утрате нормальных жизненных связей. Все это нанесло ему моральный ущерб, в связи с чем просит взыскать с ответчика моральный вред в размере 5000 гривен.
Право на компенсацию морального вреда — это возможность человека, которому причинен такой ущерб в результате нарушения прав или свобод, требовать от нарушителя его обязанности совершить определенные действия, направленные на устранение или ослабление в ней негативных психических состояний и процессов, вызванных (вследствие этого нарушения).
Поскольку, выплата ответчиком истцу задолженности по зарабитной плате и компенсации за неиспользованные дни ежегодного отпуска привела к ухудшению его материального положения, оставление его без средств к существованию, привело к нарушению нормальных жизненных связей, суд, руководствуясь принципами разумности, взвешенности и справедливости, учитывая глубину и продолжительность душевных страданий истца, считает возможным взыскать с ответчика в его пользу моральный вред в размере 5000 грн.
Так, согласно ч. 1 ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право впорядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
Согласно положениям ст. 5 ГПК Украины суд, осуществляя правосудие, защищает права, свободы и интересы физических лиц в соответствии с установленными законом или договором.
Согласно ч. 1 ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, поданныхх участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
По смыслу ст. 81 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений. Доказывания не может основываться на предположениях.
Всесторонне, полно, объективно и непосредственно исследовав имеющиеся в деле доказательства, выяснив обстоятельства, на которые ссылались стороны, как на основание своих требований, оценив эти доказательства принадлежность, допустимость, достоверность каждого доказать отдельно, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности, суд пришел к выводу о частичной обоснованности исковых требований истца, а именно ввважае необходимым отказать в удовлетворении исковых требований в части взыскания компенсации за все время задержки, поскольку истцом предоставлены данные- выписки из банка о получении выплат по заработной плате за декабрь 2019 и январь 2020 года, тогда как уволился он в октябре 2020 года и эти месяцы (декабрь 2019 и январь 2020 года) ни были последними двумя месяцами его работы. Истцом представлено надлежащим образом заверенных данных о размере его заработной платы за два последних месяца работе перед увольнением, что делает невозможным определение судом среднего заработка.
С учетом того, что истец при подаче иска был освобожден от уплаты судебного сбора, согласно ст.141 ГПК Украины с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор, согласно размеру удовлетворенных исковых требований.
На основании изложенного ируководствуясь ст. ст. 15, 24, 34 Закона Украины «Об оплате труда» ст. 2, 6 ЗУ «Об отпусках», ст. ст. 1−4 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты», ст. ст. 3, 94, 115, 116, 117, 221, 231, 232 КЗоТ Украины, ст 12, 13, 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263−265, 268, 280−284, 351, 352, 354, пунктом 15.5 ч. 1 Переходных положений раздела ХИИИ ГПК Украины,
Р Е Ш И Л:
Гражданский иск лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Солома» прв взыскания задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки ее выплаты, компенсации за неиспользованный отпуск и выходного пособия, компенсации среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы с момента увольнения до принятия решения судом — удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Солома» (51660, Днепропетровская область, Верхнеднепровский район г.. Верховцево, ул. Новая, 50-А, КОД егрпоу 36933660) в пользу особа_1 (сареестрованого и проживающего по адресу: адрес_1; рнокпп номер_2) невыплаченную заработную плату в размере 25421, 65 грн, компенсацию за неиспользованный отпуск в размере 30219, 90 грн., Моральный вред в размере 5000, 00 грн., А всего 60671, 55 гривен (шестьдесят тысяч шестьсот семьдесят одна гривна 55 коп .)
В другой части исковых требований особа_1 в Общество с ограниченной ответственностью «Солома» о взыскании компенсации среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы с момента Освободитеения до принятия решения судом — отказать.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Солома» (51660, Днепропетровская область, Верхнеднепровский район г.. Верховцево, ул. Новая, 50-А, КОД егрпоу 36933660) в пользу государства (Получатель средств: ГУК в Киеве / Киев / 22030106; код получателя (код по егрпоу): 37993783; Банк получателя: Казначейство Украины (ЕАП) Счет получателя: ua908999980313111256000026001; код классификации доходов бюджета: 22030106) судебный сбор в размере 840, 80грн.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению ответчика. Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
В случае оставления заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения, апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в Днепровский апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его составления.
Решение может быть обжаловано путем подачи апелляционной жалобы непосредственно в Днепровский апелляциййного суда в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отловы в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Полный текст судебного решения изготовлен 22 декабря 2020.
Судья Днепровского районного суда
м. Днепродзержинска А.А. [Л.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська
Справа № 209/3308/20
Провадження № 2/209/1367/20
заочне рішення
іменем України
«22» грудня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді [Л.] О.О.,
при секретарі Золотих Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки її виплати, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, компенсації середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з моменту звільнення до ухвалення рішення судом —
В С Т, А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ТОВ «Солома» на користь особа_1 суму заборгованості, яка складається з: заборгованості з виплати заробітної плати — 25421, 65 грн., компенсації за дні невикористаної відпустки та вихідної допомоги при звільненні — 30219, 90 грн., відшкодування моральної шкоди — 5000, 00 грн., компенсації середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з моменту звільнення до ухвалення ріщення суду.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що він, особа_1, працював на Товаристві з обмеженою відповідальністю «солома» з 10 жовтня 2019 року по 09
жовтня 2020 року на посаді електромонтера з ремонту та обслуговуванню електроустаткування. Звільнений за власним бажанням відповідно до ч.3 ст. 38 Кодексу законів про працю України яка передбачає, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи Трудового договору. Працював сумлінно, виконував обов`язки покладені посадовою інструкцією, за час роботи зауважень та нарікань на якість роботи не було. На день звільнення з роботи йому була нарахована заробітна плата, але до дати подачі позову зарплата не виплачена. Сума заборгованості по заробітній платі станом на 09 жовтня (день фактичного звільнення) 2020 року складає: 25421, 65 грн.
Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників справи.
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ст.274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 листопада 2020 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с.20)
17 грудня 2020 року позивачем особа_1 надано до суду заяву про уточнення позовних вимог в якій він просить суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «солома» на користь особа_1 суму заборгованості, яка складається з: заборгованості з виплати заробітної плати — 25421, 65 грн.; компенсації за дні невикористаної відпустки та вихідної допомоги при звільненні — 30219, 90 грн.; відшкодуванні моральної шкоди — 5 000, 00 грн.; компенсації середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з моменту звільнення до ухвалення рішення суду.
Представник позивача особа_2 в судове засідання не з`явився, письмово просив суд провести розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Представник ТОВ «Солома» в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву не подав.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
22 грудня 2020 року судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 10 жовтня 2019 року особа_1 був прийнятий в ТОВ «Солома» на посаду електромонтера з ремонту та обслуговуванню електроустаткування. 09 жовтня 2020 року особа_1 було звільнено з посади слюсаря — ремонтника ремонтної дільниці ТОВ «Солома» за п.3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, що підтверджується даними трудової книжки. (а.с.6)
Відповідно до виписки з рахунку клієнта № номер_1 від 07.12.2020
року за розрахунковий період з 02.12.2019 по 28.02.2020 вбачається, що останні виплати
заробітної плати ТОВ «солома» були здійснені: 21.12.2019 року у розмірі 9050, 89 грн., 14.01.2020 року у розмірі 4277, 00 грн., що є заробітною платою за грудень 2019 року, яка у сумі складає 13327, 89 грн.; 21.01.2020 року у розмірі 4276, 25 грн., 20.02.2020 року у розмірі 4293, 00 грн., що є заробітною платою за січень 2020 року, яка у сумі складає 8 569, 25 грн.; 26.02.2020 року у розмірі 4 292, 34 грн., що є авансом за лютий 2020 року.
За час роботи у ТОВ «Солома» перед позивачем виникла заборгованість із виплати заробітної плати, яка згідно розрахункового листка за жовтень місяць 2020 року складає 55641, 55 грн. (а.с.7)
Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у ст.43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
В свою чергу Кодексом законів про працю України дано визначення заробітної платні, де в ст.94 зазначено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно ст.97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 83 КЗпП України та ч.1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Крім того, частиною 1 ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на грошову компенсацію за не використані дні щорічної відпустки гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законами України «Про оплату праці», «Про відпустки», а позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах та виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, особа_1 має «виправдані очікування» на отримання компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.
Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.
Проаналізувавши об`єктивні дані, що вищевикладені в судовому рішенні, засновані на представлених позивачем й досліджених судом доказах, суд вважає за можливе задовольнити позов в повному обсязі в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку. Суд вважає встановленим факт наявності заборгованості по зарплаті та невиплати компенсації за невикористану відпустку у відповідача перед позивачем, оскільки останній підтверджений розрахунковим листом.
Відповідно до ч. 1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Розмір відшкодування за час затримки, здійснюється судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100, від 08.12.1995 року, затвердженого Кабінетом Міністрів України та виходячи з відомостей про заробітну плату в розрахункових листах.
Згідно абзацу третього пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р. «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» зі змінами та доповненнями (надалі за текстом Порядок у відповідних відмінках) середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до підпункту «б» пункту 4 розділу III Порядку при обчислені середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога, тощо).
Відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь яким строком.
Позивач зазначає, що неправомірні дії відповідача призвели до погіршення його майнового стану, залишення сім`ї без засобів до існування, втрати нормальних життєвих зв`язків. Все це завдало йому моральних страждань, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.
Право на компенсацію моральної шкоди — це можливість людини, якій заподіяно таку шкоду внаслідок порушення прав чи свобод, вимагати від порушника його обов`язку вчинити певні дії, спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів та процесів, викликаних (внаслідок цього порушення).
Оскільки, не виплата відповідачем позивачу заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки призвела до погіршення його матеріального стану, залишення його без засобів до існування, призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, а тому суд, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, враховуючи глибину та тривалість душевних страждань позивача, вважає за можливе стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored] суд прийшов до висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог позивача, а саме ввважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення компенсації за весь час затримки, оскільки позивачем надані дані- виписки із банку про отримання виплат по заробітній платі за грудень 2019 року та січень 2020 року, тоді як звільнився він у жовтні 2020 року і ці місяці (грудень 2019 року та січень 2020 року) не були останніми двома місяцями його роботи. Позивачем не надано належним чином завірених даних про розмір його заробітної плати за два останні місяці роботі перед звільненням, що унеможливлює визначення судом середнього заробітку.
З урахуванням того, що позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 24, 34 Закону України «Про оплату праці» ст. 2, 6 ЗУ «Про відпустки», ст. ст. 1−4 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», ст. ст. 3, 94, 115, 116, 117, 221, 231, 232 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263−265, 268, 280−284, 351, 352, 354, пунктом 15.5 ч. 1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України,
В И Р І Ш И В:
Цивільний позов особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки її виплати, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, компенсації середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з моменту звільнення до ухвалення рішення судом — задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» (51660, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А, КОД єдрпоу 36933660) на користь особа_1 (зареєстрованого та мешкаючого за адресою: адреса_1; рнокпп номер_2) невиплачену заробітну плату у розмірі 25421, 65 грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 30219, 90 грн., моральну шкоду в розмірі 5000, 00 грн., а всього 60671, 55 гривень (шістдесят тисяч шістсот сімдесят одна гривня 55 коп.)
В іншій частині позовних вимог особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» про стягнення компенсації середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з моменту звільнення до ухвалення рішення судом — відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» (51660, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А, КОД єдрпоу 36933660) на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за єдрпоу): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (еап); Рахунок отримувача: ua908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 грудня 2020 року.
Суддя Дніпровського районного суду
м. Дніпродзержинська О.О. [Л.]
Дело № 209/3308/20
Производство № 2/209/1367/20
текст решения
именем Украины
«22» декабря 2020 Днепровский районный суд. Днепродзержинска Днепропетровской области в составе:
председательствующего судьи [Л.] А.А.,
при секретаре [З.] Л.М.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Каменское Днепропетровской области гражданское дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Солома» о взыскании задолженаности по заработной плате, среднего заработка за время задержки ее выплаты, компенсации за неиспользованный отпуск и выходного пособия, компенсации среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы с момента увольнения до принятия решения судом —
В С Т, А Н О В И Л:
Краткое содержание исковых требований
Истец особа_1 обратился в суд с иском, в котором просит суд взыскать с ООО «Солома» в пользу особа_1 сумму задолженности, которая состоит из: задолженности по выплате заработной платы — 25421, 65 грн., компенсации за дни неиспользованного отпуска и выходного пособия при увольнении — 30219, 90 грн., возмещение морального вреда — 5000, 00 грн., компенсации среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы с момента увольнения до принятия рищення суда.
В обоснование исковых требований указывает, что он, особа_1, работал на Обществе с ограниченной ответственностью «солома» с 10 октября 2019 по 09
Октябрь 2020 в должности электромонтера по ремонту и обслуживаниению электрооборудования. Уволен по собственному желанию в соответствии с ч.3 ст. 38 Кодекса законов о труде Украины предусматривающей, что работник имеет право в определенный им срок расторгнуть трудовой договор по собственному желанию, если собственник или уполномоченный им орган не выполняет законодательство о труде, условия коллективного или Трудового договора. Работал добросовестно выполнял обязанности возложенные должностной инструкцией, за время работы замечаний и нареканий на качество работы не было. На день увольнения с работа ему была начислена заработная плата, но до даты подачи иска зарплата не выплачена. Сумма задолженности по заработной плате по состоянию на 09 октября (день фактического увольнения) 2020 составляет: 25421, 65 грн.
Процессуальные действия по делу и заявления (ходатайства) участников дела.
Согласно ч.4 ст.19 ГПК Украины, упрощенное исковое производство предназначено для рассмотрения малозначительных дел, возникающих из трудовых отношений, дел незначительной сложности и других дел, для которых приоритетным является быстрое виришення дела. Общее исковое производство предназначено для рассмотрения дел, из-за сложности или другие обстоятельства нецелесообразно рассматривать в упрощенном исковом производстве.
Согласно ст.274 ч. 1 ГПК Украины, в порядке упрощенного искового производства может быть рассмотрена незначительная дело.
Постановлением Днепровского районного суда Днепродзержинска Днепропетровской области от 17 ноября 2020 было открыто производство по делу, назначено дело к рассмотрению в порядке упрощенного прования с вызовом сторон и предоставлено ответчику срок для подачи отзыва на исковое заявление. (а.с.20)
17 декабря 2020 истцом особа_1 предоставлено в суд заявление об уточнении исковых требований в которой он просит суд: взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «солома» в пользу особа_1 сумму задолженности, которая состоит из: задолженности по выплате заработной платы — 25421, 65 грн.; компенсации за дни неиспользованного отпуска и выходного пособия при увольнении — 30219, 90 грн .; возмещенииморального вреда — 5 000, 00 грн .; компенсации среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы с момента увольнения до принятия решения суда.
Представитель истца особа_2 в судебное заседание не явился, письменно просил суд провести рассмотрение дела в его отсутствие, исковые требования поддерживает в полном объеме и не возражает против вынесения заочного решения.
Представитель ООО «Солома» в судебное заседание не явился, о времени и месте судебного разбирательства надлежащим образом. своим правом представить заявление о рассмотрении дела в его отсутствие не воспользовался, но не сообщил суду о причинах неявки в заседание. Отзыв на исковое заявление не подал.
Согласно ч. 4 ст. 223 ГПК Украины, в случае повторной неявки в судебное заседание ответчика, извещенного надлежащим образом, суд решает дело на основании имеющихся в ней данных или доказательств (постановляет заочное решение). С согласия представителя истца в порядке заочного дела, что соответствует положениям ст. 280 ГПК Украини.
22 декабря 2020 судом вынесено решение о заочном рассмотрении дела.
В соответствии с ч.2 ст.247 ГПК Украины в связи с рассмотрением дела в отсутствие сторон фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Судом установлены следующие факты и соответствующие им правоотношения.
Судом установлено, что 10 октября 2019 особа_1 был принят в ООО «Солома» на должность электромонтера по ремонту и обслуживанию электрооборудования. 9 октября 2020 г.глазу особа_1 был освобожден от должности слесаря - ремонтника ремонтного участка ООО «Солома» по п.3 ст. 38 КЗоТ Украины, по собственному желанию, что подтверждается данными трудовой книжки. (А.с.6)
Согласно выписке со счета клиента № номер_1 от 07.12.2020
года за расчетный период с 02.12.2019 по 28.02.2020 усматривается, что последние выплаты
заработной платы ООО «солома» были осуществлены: 21.12.2019 года в размере 9050, 89 грн., 14.01.2020 года в размере 4277, 00 грн., что является заработной платой за декабрь2019 года, которая в сумме составляет 13327, 89 грн .; 21.01.2020 года в размере 4276, 25 грн., 20.02.2020 года в размере 4293, 00 грн., Что является заработной платой за январь 2020 года, которая в сумме составляет 8 569, 25 грн .; 26.02.2020 года в размере 4 292, 34 грн., Что является авансом за февраль 2020 года.
За время работы в ООО «Солома» перед истцом образовалась задолженность по выплате заработной платы, согласно расчетного листка за октябрь месяц 2020 составляет 55641, 55 грн. (А.с.7)
Оценка суду доказательств и аргументовсторон. Мотивы применения норм права судом.
Конституцией Украины, как Основным Законом, закреплено право на труд и заработную плату, а именно в ст.43 указано, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
В свою очередь Кодексом законов о труде Украины дано определение заработной платы, где в ст.94 указано, что заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу. Согласно ст.97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
Согласно ст.21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
Согласно части 1 статьи 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудову книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.1 ст. 83 КЗоТ Украины и ч.1 ст. 24 Закона Украины «Об отпусках» в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные им дни ежегодного отпуска.
Кроме того, частью 1 ст.116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в деньувольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Таким образом, учитывая то, что право человека на денежную компенсацию за неиспользованные дни ежегодного отпуска гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ, Законом Украины «Об оплате труда», «Об отпусках», а истец находился с ответчиком в трудовых отношениях и выполнял свои трудовые обязанности в полном объеме, а также при увольнениине получил денежной компенсации за неиспользованные дни ежегодного отпуска, особа_1 имеет «оправданы ожидания» на получение компенсации за неиспользованные дни ежегодного отпуска.
Согласно ч.2 ст.233 КЗоТ Украины в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право на обращение в суд с иском о взыскании надлежащей ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Проанализировав объективные данные, изложенные в решении, основаны на представленных истцом и исследованных судом доказательствах, суд считает возможным удовлетворить иск в полном объеме в части взыскания задолженности по заработной плате и компенсации за неиспользованный отпуск. Суд считает установленным факт наличия задолженности по зарплате и невыплаты компенсации за неиспользованный отпуск у ответчика перед истцом, поскольку последний подтвержденный расчетным листом.
Согласно ч. 1 ст.47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику належно оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику приувольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
По содержанию сТатти 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье отсожаление в том случае, если спор решен в пользу работника.
Размер возмещения за время задержки, осуществляется судом в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы № 100, от 08.12.1995 года, утвержденного Кабинетом Министров Украины и на основании сведений о заработной плате в расчетных листах.
Согласно абзаца третьего пункта 2 раздела II Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины № 100 от 08.02.1995р. «О утния порядка исчисления средней заработной платы «с изменениями и дополнениями (далее по тексту Порядок в соответствующих падежах) средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата.
В соответствии с подпунктом «б» пункта 4 раздела III Порядка при вычислении средней заработной платы во всех случаях ее сохранения согласно действующему законодательству, не учитываются единовременные выплаты (компенсация за не використану отпуск, материальная помощь, помощь работникам, уходящим на пенсию, выходное пособие и т.д.).
В соответствии со ст. 233 КЗоТ Украины в случае нарушения законодательства об оплате труда, работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Истец отмечает, что неправомерные действия ответчика привели к ухудшению его имущественного положения, оставление семьи без средств к существованию, утрате нормальных жизненных связей. Все это нанесло ему моральный ущерб, в связи с чем просит взыскать с ответчика моральный вред в размере 5000 гривен.
Право на компенсацию морального вреда — это возможность человека, которому причинен такой ущерб в результате нарушения прав или свобод, требовать от нарушителя его обязанности совершить определенные действия, направленные на устранение или ослабление в ней негативных психических состояний и процессов, вызванных (вследствие этого нарушения).
Поскольку, выплата ответчиком истцу задолженности по зарабитной плате и компенсации за неиспользованные дни ежегодного отпуска привела к ухудшению его материального положения, оставление его без средств к существованию, привело к нарушению нормальных жизненных связей, суд, руководствуясь принципами разумности, взвешенности и справедливости, учитывая глубину и продолжительность душевных страданий истца, считает возможным взыскать с ответчика в его пользу моральный вред в размере 5000 грн.
Так, согласно ч. 1 ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право впорядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
Согласно положениям ст. 5 ГПК Украины суд, осуществляя правосудие, защищает права, свободы и интересы физических лиц в соответствии с установленными законом или договором.
Согласно ч. 1 ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, поданныхх участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
По смыслу ст. 81 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений. Доказывания не может основываться на предположениях.
Всесторонне, полно, объективно и непосредственно исследовав имеющиеся в деле доказательства, выяснив обстоятельства, на которые ссылались стороны, как на основание своих требований, оценив эти доказательства принадлежность, допустимость, достоверность каждого доказать отдельно, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности, суд пришел к выводу о частичной обоснованности исковых требований истца, а именно ввважае необходимым отказать в удовлетворении исковых требований в части взыскания компенсации за все время задержки, поскольку истцом предоставлены данные- выписки из банка о получении выплат по заработной плате за декабрь 2019 и январь 2020 года, тогда как уволился он в октябре 2020 года и эти месяцы (декабрь 2019 и январь 2020 года) ни были последними двумя месяцами его работы. Истцом представлено надлежащим образом заверенных данных о размере его заработной платы за два последних месяца работе перед увольнением, что делает невозможным определение судом среднего заработка.
С учетом того, что истец при подаче иска был освобожден от уплаты судебного сбора, согласно ст.141 ГПК Украины с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор, согласно размеру удовлетворенных исковых требований.
На основании изложенного ируководствуясь ст. ст. 15, 24, 34 Закона Украины «Об оплате труда» ст. 2, 6 ЗУ «Об отпусках», ст. ст. 1−4 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты», ст. ст. 3, 94, 115, 116, 117, 221, 231, 232 КЗоТ Украины, ст 12, 13, 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263−265, 268, 280−284, 351, 352, 354, пунктом 15.5 ч. 1 Переходных положений раздела ХИИИ ГПК Украины,
Р Е Ш И Л:
Гражданский иск лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Солома» прв взыскания задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки ее выплаты, компенсации за неиспользованный отпуск и выходного пособия, компенсации среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы с момента увольнения до принятия решения судом — удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Солома» (51660, Днепропетровская область, Верхнеднепровский район г.. Верховцево, ул. Новая, 50-А, КОД егрпоу 36933660) в пользу особа_1 (сареестрованого и проживающего по адресу: адрес_1; рнокпп номер_2) невыплаченную заработную плату в размере 25421, 65 грн, компенсацию за неиспользованный отпуск в размере 30219, 90 грн., Моральный вред в размере 5000, 00 грн., А всего 60671, 55 гривен (шестьдесят тысяч шестьсот семьдесят одна гривна 55 коп .)
В другой части исковых требований особа_1 в Общество с ограниченной ответственностью «Солома» о взыскании компенсации среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы с момента Освободитеения до принятия решения судом — отказать.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Солома» (51660, Днепропетровская область, Верхнеднепровский район г.. Верховцево, ул. Новая, 50-А, КОД егрпоу 36933660) в пользу государства (Получатель средств: ГУК в Киеве / Киев / 22030106; код получателя (код по егрпоу): 37993783; Банк получателя: Казначейство Украины (ЕАП) Счет получателя: ua908999980313111256000026001; код классификации доходов бюджета: 22030106) судебный сбор в размере 840, 80грн.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению ответчика. Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
В случае оставления заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения, апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в Днепровский апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его составления.
Решение может быть обжаловано путем подачи апелляционной жалобы непосредственно в Днепровский апелляциййного суда в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отловы в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Полный текст судебного решения изготовлен 22 декабря 2020.
Судья Днепровского районного суда
м. Днепродзержинска А.А. [Л.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська
Справа № 209/3308/20
Провадження № 2/209/1367/20
заочне рішення
іменем України
«22» грудня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді [Л.] О.О.,
при секретарі Золотих Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки її виплати, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, компенсації середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з моменту звільнення до ухвалення рішення судом —
В С Т, А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ТОВ «Солома» на користь особа_1 суму заборгованості, яка складається з: заборгованості з виплати заробітної плати — 25421, 65 грн., компенсації за дні невикористаної відпустки та вихідної допомоги при звільненні — 30219, 90 грн., відшкодування моральної шкоди — 5000, 00 грн., компенсації середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з моменту звільнення до ухвалення ріщення суду.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що він, особа_1, працював на Товаристві з обмеженою відповідальністю «солома» з 10 жовтня 2019 року по 09
жовтня 2020 року на посаді електромонтера з ремонту та обслуговуванню електроустаткування. Звільнений за власним бажанням відповідно до ч.3 ст. 38 Кодексу законів про працю України яка передбачає, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи Трудового договору. Працював сумлінно, виконував обов`язки покладені посадовою інструкцією, за час роботи зауважень та нарікань на якість роботи не було. На день звільнення з роботи йому була нарахована заробітна плата, але до дати подачі позову зарплата не виплачена. Сума заборгованості по заробітній платі станом на 09 жовтня (день фактичного звільнення) 2020 року складає: 25421, 65 грн.
Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників справи.
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ст.274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 листопада 2020 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с.20)
17 грудня 2020 року позивачем особа_1 надано до суду заяву про уточнення позовних вимог в якій він просить суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «солома» на користь особа_1 суму заборгованості, яка складається з: заборгованості з виплати заробітної плати — 25421, 65 грн.; компенсації за дні невикористаної відпустки та вихідної допомоги при звільненні — 30219, 90 грн.; відшкодуванні моральної шкоди — 5 000, 00 грн.; компенсації середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з моменту звільнення до ухвалення рішення суду.
Представник позивача особа_2 в судове засідання не з`явився, письмово просив суд провести розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Представник ТОВ «Солома» в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву не подав.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
22 грудня 2020 року судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 10 жовтня 2019 року особа_1 був прийнятий в ТОВ «Солома» на посаду електромонтера з ремонту та обслуговуванню електроустаткування. 09 жовтня 2020 року особа_1 було звільнено з посади слюсаря — ремонтника ремонтної дільниці ТОВ «Солома» за п.3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, що підтверджується даними трудової книжки. (а.с.6)
Відповідно до виписки з рахунку клієнта № номер_1 від 07.12.2020
року за розрахунковий період з 02.12.2019 по 28.02.2020 вбачається, що останні виплати
заробітної плати ТОВ «солома» були здійснені: 21.12.2019 року у розмірі 9050, 89 грн., 14.01.2020 року у розмірі 4277, 00 грн., що є заробітною платою за грудень 2019 року, яка у сумі складає 13327, 89 грн.; 21.01.2020 року у розмірі 4276, 25 грн., 20.02.2020 року у розмірі 4293, 00 грн., що є заробітною платою за січень 2020 року, яка у сумі складає 8 569, 25 грн.; 26.02.2020 року у розмірі 4 292, 34 грн., що є авансом за лютий 2020 року.
За час роботи у ТОВ «Солома» перед позивачем виникла заборгованість із виплати заробітної плати, яка згідно розрахункового листка за жовтень місяць 2020 року складає 55641, 55 грн. (а.с.7)
Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у ст.43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
В свою чергу Кодексом законів про працю України дано визначення заробітної платні, де в ст.94 зазначено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно ст.97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 83 КЗпП України та ч.1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Крім того, частиною 1 ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на грошову компенсацію за не використані дні щорічної відпустки гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законами України «Про оплату праці», «Про відпустки», а позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах та виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, особа_1 має «виправдані очікування» на отримання компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.
Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.
Проаналізувавши об`єктивні дані, що вищевикладені в судовому рішенні, засновані на представлених позивачем й досліджених судом доказах, суд вважає за можливе задовольнити позов в повному обсязі в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку. Суд вважає встановленим факт наявності заборгованості по зарплаті та невиплати компенсації за невикористану відпустку у відповідача перед позивачем, оскільки останній підтверджений розрахунковим листом.
Відповідно до ч. 1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Розмір відшкодування за час затримки, здійснюється судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100, від 08.12.1995 року, затвердженого Кабінетом Міністрів України та виходячи з відомостей про заробітну плату в розрахункових листах.
Згідно абзацу третього пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р. «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» зі змінами та доповненнями (надалі за текстом Порядок у відповідних відмінках) середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до підпункту «б» пункту 4 розділу III Порядку при обчислені середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога, тощо).
Відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь яким строком.
Позивач зазначає, що неправомірні дії відповідача призвели до погіршення його майнового стану, залишення сім`ї без засобів до існування, втрати нормальних життєвих зв`язків. Все це завдало йому моральних страждань, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.
Право на компенсацію моральної шкоди — це можливість людини, якій заподіяно таку шкоду внаслідок порушення прав чи свобод, вимагати від порушника його обов`язку вчинити певні дії, спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів та процесів, викликаних (внаслідок цього порушення).
Оскільки, не виплата відповідачем позивачу заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки призвела до погіршення його матеріального стану, залишення його без засобів до існування, призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, а тому суд, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, враховуючи глибину та тривалість душевних страждань позивача, вважає за можливе стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored] суд прийшов до висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог позивача, а саме ввважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення компенсації за весь час затримки, оскільки позивачем надані дані- виписки із банку про отримання виплат по заробітній платі за грудень 2019 року та січень 2020 року, тоді як звільнився він у жовтні 2020 року і ці місяці (грудень 2019 року та січень 2020 року) не були останніми двома місяцями його роботи. Позивачем не надано належним чином завірених даних про розмір його заробітної плати за два останні місяці роботі перед звільненням, що унеможливлює визначення судом середнього заробітку.
З урахуванням того, що позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 24, 34 Закону України «Про оплату праці» ст. 2, 6 ЗУ «Про відпустки», ст. ст. 1−4 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», ст. ст. 3, 94, 115, 116, 117, 221, 231, 232 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263−265, 268, 280−284, 351, 352, 354, пунктом 15.5 ч. 1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України,
В И Р І Ш И В:
Цивільний позов особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки її виплати, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, компенсації середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з моменту звільнення до ухвалення рішення судом — задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» (51660, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А, КОД єдрпоу 36933660) на користь особа_1 (зареєстрованого та мешкаючого за адресою: адреса_1; рнокпп номер_2) невиплачену заробітну плату у розмірі 25421, 65 грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 30219, 90 грн., моральну шкоду в розмірі 5000, 00 грн., а всього 60671, 55 гривень (шістдесят тисяч шістсот сімдесят одна гривня 55 коп.)
В іншій частині позовних вимог особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» про стягнення компенсації середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з моменту звільнення до ухвалення рішення судом — відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» (51660, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А, КОД єдрпоу 36933660) на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за єдрпоу): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (еап); Рахунок отримувача: ua908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 грудня 2020 року.
Суддя Дніпровського районного суду
м. Дніпродзержинська О.О. [Л.]
