ТОВ "СРЗ": невыплата зарплаты
Дело № 266/1275/20
Производство № 2/266/534/20
решение
именем украины
1 июня 2020 г.. Мариуполь
Приморский районный суд Мариуполя Донецкой области в составе:
председательствующего - судьи [Д.] Д.А.,
рассмотрев в упрощенном исковом производстве без уведомления сторон в дело, по имеющимся материалами гражданское дело по иску лицо_1 к [Т.] с ограниченной ответственностью "Азовский судоремонтный завод" о взыскании задолженности по заработной плате, взыскании среднего заработка за время задержки в расчете при увольнении, взыскании компенсации за неиспользованный отпуск,
В:
Истец обратился в суд с иском, в котором указал, что в период времени с 18.04. 2011 по 12.09.2019 года он находился в трудовых правоотношениях с ответчиком. 12 сентября 2019 истца уволили с ООО "СРЗ" за участие власно желанию на основании ст. 38 КЗоТ Украины. Также отметил, что на момент увольнения работодатель не выплатил задолженность по заработной плате в размере 16531, 09 гривен и компенсацию за неиспользованный отпуск в размере 3324, 90 гривен, хотя должен рассчитаться с истцом в день увольнения. Поскольку расчет с истцом не был проведен, то с ответчика подлежит взысканию средний заработок за время задержки в расчете за период с 13.09.2019 года по 05.03.2020 года в размере 23225, 95 гривен. Просил суд взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате в размере 16531, 09 гривен, средний заработок за время задержки расчета за период с 13.09.2019 года по 05.03.2020 года в размере 23225, 95 гривен, а также компенсацию за неиспользованный отпуск за период с 18.04.2019 года по 12.09.2019 года в размере 3324, 90 гривен.
Постановлением Приморского районного суда г.. Мариуполя от 13.03.2020 года исковое заявление особа_1 к Обществу с ограниченной ОТВЕТСьнистю "Азовский судоремонтный завод" о взыскании задолженности по заработной плате, взыскании среднего заработка за время задержки в расчете при увольнении, взыскании компенсации за неиспользованный отпуск оставлено без движения.
В определенный судом срок истцом было устранено указанные в постановлении недостатки и уплачен судебный сбор.
Постановлением Приморского районного суда г.. Мариуполя от 25.03.2020 года исковое заявление принято к рассмотрению по правилам упрощенного искового производства, без сообщенийения сторон по имеющимся в деле материалам.
Истцу вручена копия постановления об открытии производства по делу, что подтверждается материалами дела.
Судебным сообщению, ответчик - Общество с ограниченной ответственностью "Азовский судоремонтный завод" своевременно и надлежащим образом о времени и месте судебного разбирательства дела в упрощенном порядке. При этом ответчик в лице генерального директора ООО "СРЗ" особа_2 воспользовался своим право на подачу отзыва на исковое заявление, в которомотметил, что действительно на предприятии ООО "СРЗ" возникли трудности с соблюдением сроков выплаты заработной платы, с начала 2019 года. Также указано, что на 15.04.2020 года задолженность по заработной плате перед особа_1 полностью погашена. Относительно исковых требований истца о взыскании среднего заработка за время расчета и морального вреда отметил, что расчет выполнен истцом не отвечает требованиям Постановления КМУ № 100 от 08.02.1995 года, а потому не может быть принят судом квнимания. Относительно требований истца о взыскании компенсации за неиспользованный отпуск ответчик не указал своих доводов. Считал исковые требования истца необоснованными и не подлежащими удовлетворению.
Ходатайств от участников процесса о рассмотрении дела в поряду общего искового производства не поступало.
Согласно ч. 5 ст. 279 ГПК Украины суд рассматривает дело в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон по имеющимся в деле материалам, са отсутствии ходатайства любой из сторон о другом. По ходатайству одной из сторон или по собственной инициативе суда рассмотрение дела проводится в судебном заседании с сообщением (вызовом) сторон. В случае непредоставления ответчиком отзыва в установленный судом срок без уважительных причин суд решает дело по имеющимся материалами (ч.8 ст.178 ГПК Украины).
Поскольку в соответствии с требованиями ст.279 ГПК Украины, дело в порядке упрощенного искового производства рассматривается без извещения сторон по наружуними в деле материалам, то в соответствии с требованиями ч.2 ст.247 ГПК Украины, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства суд не осуществляет.
Препятствий для рассмотрения дела нет.
Суд, исследовав материалы дела, приходит к следующему выводу.
Согласно ст. 4 ГПК Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов.Согласно ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии со ст. 81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Судом установлено, что истец в период с 18.04.2011 рокв по 12.09.2019 года работал на ООО "срз". 12.09.2019 года истец освобожден с предприятия на основании ст. 38 КЗоТ Украины, что подтверждается соответствующими записями в трудовой книжке. (А.с.5-10)
С расчетного листа за сентябрь 2019 года, выданного на имя истца особа_1 установлено, что ООО "СРЗ" имела задолженность перед ним в размере 16531, 09 гривен. Указанная сумма состоит из заработной платы за сентябрь 2019 года, индексации заработной платы, социальной доплаты и компенсации отпускаи. (А.с.13)
Одновременно суд обращает внимание на то, что истцом особа_1 предоставлен расчет текущего банковского счета, выполненного Отделением № 12 ПУМБ в г.. Мариуполь, из которого усматривается поступления 28.12.2019 года на счет истца денежной суммы в размере 800, 00 гривен с пометкой "выплата ООО "срз".
Кроме того платежного поручения №2116 от 15.04.2020 года следует, что ответчик ООО "СРЗ" перечислило особа_1 задолженность по заработной плате в размере 15717, 09 гривен, что в целом составляет 16517, 09 гривен, равной заработной плате, которую должен уплатить ответчик истцу в день его увольнения.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Каждый имеет право на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодавства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права. Согласно практике Европейского суда по правам человека (дело «Суханов и [И.] против Украины») «майно »может представлять собой« существующее имущество »или средства, включая« право требования », согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере« законное ожидание »/« правомерное ожидание »относительно эффективного осуществления права собственности.
Согласно части 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
В соответствии со ст. 115КЗоТ Украины заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней и непозднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им врган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Частью 2 статьи 233 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Судом установлено и не оспаривалось ответчиком, что при увольнении особа_1 ни была выплачена задолженность по заработной плате в размере 16531, 09 гривен, которая на время рассмотрения дела погашена позивачу, а потому исковые требования в этой части не подлежат удовлетворению.
Относительно взыскания компенсации за неиспользованный отпуск за период с 18.04.2019 года по 12.09.2019 года, то суд отмечает следующее.
Согласно части первой статьи 94 КЗоТ Украины, положения которой корреспондируют с частью первой статьи 1 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную нимработу.
Вместе с тем согласно статье 1 Конвенции «О защите заработной платы» № 95, принятой генеральной конференцией Международной организации труда и ратифицированной Украиной 30 июня 1961, термин «заработная плата» означает, независимо от названия и метода исчисления, любое вознаграждение или заработок, которые могут быть вычислены в деньгах и установленные соглашением или национальным законодательством, которые работодатель должен заплатить работнику за труд, который выполнен или должно быть выполнено, или послуга, которые предоставлены или должно быть предоставлено.
В решении Конституционного Суда Украины от 15 октября 2013 года № 9-рп / 2013 дано официальное толкование части второй статьи 233 КЗоТ Украины, и отмечено, что понятие «заработная плата» и «оплата труда», которые использованы в законах, регулирующих трудовые правоотношения , равнозначны в аспекте наличия у сторон, находящихся в трудовых отношениях, прав и обязанностей по оплате труда, условий их реализации и последствий, должны наступить в случае невыполнения этихобязанностей, а также пришел к выводу, что под заработной платой, принадлежащего работнику, необходимо понимать все выплаты, на получение которых работник имеет право в соответствии с условиями Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий, установленных законодательством для лиц, находящихся в трудовых правоотношениях с работодателем, независимо от того, было осуществлено начисления таких выплат.
Структура заработной платы определена статьей 2 Закона Украины «Об оплате труда», по содержанию которой заработнаяплата состоит из основной и дополнительной заработной платы, а также из других поощрительных и компенсационных выплат. Основная заработная плата - это вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности), которая устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих. Дополнительная заработная плата - это вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи та изобретательность и за особые условия труда, включая доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных задач и функций. Другие поощрительные и компенсационные выплаты, к которым относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, выплаты в рамках грантов, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства апотому осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
Кроме того, на основании статьи 2 Закона Украины «Об оплате труда» структуру заработной платы можно определить, принимая во внимание положения Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13 января 2004 года № 5 и зарегистрированной в Министерстве юстиции Украины 27 января 2004 года под № 114/8713 (далее Инструкция № 114/8713), разработанной в соответствии с Законом Украины от 17 сентября 1992 года N 2614-XII «О государственной статистике» и Закона Украины «Об оплате труда» с учетом международных рекомендаций в системе статистики оплаты труда и стандартов Системы национальных счетов (по содержанию преамбулы этой Инструкции).
В соответствии с пунктом 1.3 Инструкции № 114/8713 для оценки размера заработной платы наемных работников применяется показатель фонда оплаты труда. В фонд оплаты труда включаются начисления наемным работникам в денежной и натуральной форме (оцененные в деньгахном выражении) за отработанное и неотработанное время, подлежащее оплате, или за выполненную работу независимо от источника финансирования этих выплат. Фонд оплаты труда состоит из: фонда основной заработной платы; фонда дополнительной заработной платы; других поощрительных и компенсационных выплат.
В фонд дополнительной заработной платы, в частности, относятся оплата за неотработанное время, оплата, а также суммы денежных компенсаций в случае неиспользования ежегодных (основного и дополнительных) отпусков идополнительных отпусков работникам, имеющим детей, в размерах, предусмотренных законодательством. (П. 2.2.12. Инструкции № 114/8713)
При этом, другие выплаты, не относящиеся к фонду оплаты труда, установленные в разделе 3 Инструкции № 114/8713, согласно пункту 3.9 которого к ним относятся суммы, начисленные работникам за время задержки расчета при увольнении.
Анализ указанных норм свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время тымчасовои нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день его увольнения.
Статьей 233 КЗоТ Украины предусмотрено сроки обращения в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд за разрешением трудовых споров.
Так, частью первой указанной статьи предусмотрено, что работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда он дизнався или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки.
Вместе с тем в части второй этой статьи указано, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Проанализировав содержание части второй статьи 233 КЗоТ Украины, можно сделать вывод ото, что в случае нарушения работодателем законодательства об оплате труда работник имеет право без ограничений любым сроком обратиться в суд с иском о взыскании заработной платы, которая ему принадлежит, то есть всех выплат, на которые работник имеет право в соответствии с условиями Трудового договора и соответственно в государственных гарантий, установленных законодательством, независимо от того, совершил работодатель начисления таких выплат.
Поскольку предметом данного спора является именно выплата компенсации за неиспользованные ежегодныеотпуска, такое исковое требование может быть предъявлено работником без ограничения каким-либо сроком.
Частью 3 статьи 12 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
При этом в обоснование иска истцом добавлено только расчет компенсации за неиспользованный отпуск, одновременно с этим истцом предоставлено расчетный лист, выданный на его имя за сентябрь 2019 года, в котором засначен, что ООО "СРЗ" проведен расчета компенсации отпуска, составляет 3688, 63 гривен, при этом указанная сумма вошла в общую сумму задолженности по заработной плате. (А.с.13)
Таким образом, указанной требования истца надлежащим образом не обоснованы, а потому удовлетворению не подлежат.
Относительно требований о взыскании среднего заработка за время задержки по день фактического расчета, то суд отмечает следующее.
В соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченногоим органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 этого Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор виришено в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Согласно п. 20 Постановления от 24 декабря 1999 года № 13 Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» указано, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведены его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. В случае проведения расчета в связи с возникновением спора о размере причитающихся к выплате сумм требования об ответственности за задержку расчета подлежат удовлетворению в полном объеме, если спор решен в корыво истца или такому выводу приходит суд, рассматривающий дело. При частичном удовлетворении иска работника суд определяет размер возмещения за время задержки расчета с учетом спорной суммы, на которую тот имел право, доли, которую она составляла в заявленных требованиях, существенности этой доли по сравнению со средним заработком и других конкретных обстоятельств дела.
Также, анализ приведенных норм материального права дает основания для вывода, предусмотренного ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины обязанность работодателяя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, при этом определяющим является такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Относительно определения даты с которой должно быть рассчитан средний заработок, суд исходит из того, что поскольку выплата среднего заработка настановится при невыплате по вине предприятия причитающихся сумм при увольнении, а такой факт был признан ответчиком и подтверждено соответствующими справками, то вычисления суммы среднего заработка производится со следующего дня после дня увольнения, то есть с 13.09.2019 года по день фактического расчета, а именно 15.04 .2020 года.
Итак определяя количество рабочих дней, проверив правильность расчета сделанного истцом, суд не соглашаясь с ним, проводит расчет с 13.09.2019 года, с урахуванием неполной рабочей недели предприятия в соответствии с приказами №238 от 22.08.2019 года, №247 от 05.09.2019 года, №284 от 31.10.2019 года, №306 от 28.11.2019 года, №331 от 30.12.2019 года, №35 от 30.01.2020 года, №61 от 27.02.202 года, №67 от 10.03.2020 года, №79 от 31.03.2020 года, и таким образом в сентябре 2019 - 9 рабочих дней, октябрь 2019 - 18 рабочих дней, ноябрь 2019 - 16 рабочих дней, декабрь 2019 - 17 рабочих дней, январь 2020 - 16 рабочих дней, февраль2020 - 11 рабочих дней, март 2020 - 17 рабочих дней, апрель 2020 - 9 рабочих дней, что в целом составляет 113 рабочих дней.
Кроме того, суд проверяя правильность расчета среднедневного заработка не согласен с проведенным расчетом истца и рассчитывает среднедневной заработок следующим образом, исходя из того, что последние отработанные месяцы, предшествовавшие освобождению истца июль и август 2019 года. Заработная плата особа_1 составляла 10484, 48 гривен и 6501, 27 гривен соответственно, что суммарно составляет 16985, 75 гривен. При этом в июле 2019 особа_1 отработал 9 дней, а в августе 2019 17 дней. Так, среднедневная заработная плата составляет 653, 30 гривен (16985, 75 / 26 рабочих дней за июль и август 2019 года.).
Таким образом, размер среднего заработка за время задержки в расчете перед истцом особа_1 составляет 113 дней (период с 13.09.2019 года по 15.04.2020 года включительно) х 653, 30 гривен (сумма среднедневного заработка), что становить 73822, 90 гривен, которая подлежит взысканию с ответчика в пользу истца. При этом, указанный размер среднего заработка определен без удержания налога и других обязательных платежей.
В соответствии со ст. 133 ГПК Украины судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела.
Распределяя судебные расходы между сторонами, суд, исходя из положений ст. 141 ГПК Украины взимает с ответчика судебные расходы, состоящие из государственной пошлины в сумме 840, 80 гривен за требованияимущественного характера, уплаченные истцом взыскании среднего заработка.
На основании вышеизложенного и руководствуясь ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263, 265, 274, 354, 430 ГПК Украины, ст.ст. 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗоТ Украины, суд
решил:
Иск особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью "Азовский судоремонтный завод" о взыскании задолженности по заработной плате, взыскании среднего заработка за время задержки в расчете при увольнении, взыскании компенсации за невикористану отпуск - без удовлетворения.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью "Азовский судоремонтный завод" (ООО "срз"), код егрпоу 32183383, местонахождение: г. Мариуполь, пр.. А. Лунина, 2, в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_1, проживающего по адресу: адрес_1, средний заработок за время задержки расчета за период с 13 сентября 2019 по 15 апреля 2020 включительно, в размере 73 822 (семьдесят три тысячи восемьсот двадцать два) рубля 90 копеек, которая определена без удержания налога и других обязательных платежей.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью "Азовский судоремонтный завод" (ООО "срз"), код егрпоу 32183383, местонахождение: г. Мариуполь, пр.. А. Лунина, 2, в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_1, проживающего по адресу: адрес_1, судебный сбор за исковые требования имущественного характера в размере 840, 80 гривен.
В удовлетворении остальных исковых требований отказать.
Решение суда может быть обжаловано непосредственно в Донецкий Апеляцийного суда или через Приморский районный суд. Мариуполя Донецкой области путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день его составления, имеет право на возобновлениепропущенного срока на апелляционное обжалование если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления судаапелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Полный текст решения составлен 01.06.2020 года.
Судья [Д.] Д.А.
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 266/1275/20
Провадження № 2/266/534/20
рішення
іменем україни
01 червня 2020 року м. Маріуполь
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого - судді [Д.] Д.О.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін у справа, за наявними матеріалами цивільну справу за позовом особа_1 до [Т.] з обмеженою відповідальністю "Азовський судноремонтний завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку при звільненні, стягнення компенсації за невикористану відпустку,
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що в період часу з 18.04. 2011 року по 12.09.2019 року він перебував у трудових правовідносинах із відповідачем. 12 вересня 2019 року позивача було звільнено з ТОВ "СРЗ" за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Також зазначив, що на час звільнення роботодавець не виплатив заборгованість по заробітній платі у розмірі 16531, 09 гривень та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 3324, 90 гривень, хоча мав би розрахуватися із позивачем в день звільнення. Оскільки розрахунок із позивачем не був проведений, то з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку за період з 13.09.2019 року по 05.03.2020 року у розмірі 23225, 95 гривень. Просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 16531, 09 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13.09.2019 року по 05.03.2020 року у розмірі 23225, 95 гривень, а також компенсацію за невикористану відпустку за період з 18.04.2019 року по 12.09.2019 року у розмірі 3324, 90 гривень.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 13.03.2020 року позовну заяву особа_1 до [Т.] з обмеженою відповідальністю "Азовський судноремонтний завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку при звільненні, стягнення компенсації за невикористану відпустку залишено без руху.
У визначений судом строк позивачем було усунуто зазначені в ухвалі недоліки та сплачено судовий збір.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 25.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позивачу вручена копія ухвали про відкриття провадження у справі, що підтверджується матеріалами справи.
Судовим повідомленням, відповідач - [Т.] з обмеженою відповідальністю "Азовський судноремонтний завод" своєчасно та належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи у спрощеному порядку. При цьому відповідач в особі генерального директора ТОВ "СРЗ" особа_2 скористався своїм право на подачу відзиву на позовну заяву, в якій зазначив, що дійсно на підприємстві ТОВ "СРЗ" виникли труднощі із дотриманням строків виплати заробітної плати, з початку 2019 року. Також зазначено, що станом на 15.04.2020 року заборгованість по заробітній платі перед особа_1 повністю погашена. Стосовно позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час розрахунку та моральної шкоди зазначив, що розрахунок виконаний позивачем не відповідає вимогам Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року, а відтак не може бути прийнятий судом до уваги. Стосовно вимог позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку відповідач не зазначив своїх доводів. Вважав позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Клопотань від учасників процесу про розгляд справи у поряду загального позовного провадження не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч.8 ст.178 ЦПК України).
Оскільки, відповідно до вимог ст.279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Перешкод для розгляду справи немає.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач в період з 18.04.2011 року по 12.09.2019 року працював на ТОВ "срз". 12.09.2019 року позивача звільнено з підприємства на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці. (а.с.5-10)
З розрахункового листа за вересень 2019 року, виданого на ім`я позивача особа_1 встановлено, що ТОВ "СРЗ" мала заборгованість перед ним у розмірі 16531, 09 гривень. Вказана сума складається з заробітної плати за вересень 2019 року, індексації заробітної плати, соціальної доплати та компенсації відпустки. (а.с.13)
Одночасно суд звертає увагу на те, що позивачем особа_1 надано розрахунок поточного банківського рахунку, виконаного Відділенням № 12 ПУМБ в м. Маріуполь, з якого вбачається надходження 28.12.2019 року на рахунок позивача грошової суми у розмірі 800, 00 гривень з позначкою "виплата ТОВ "срз".
Крім того з платіжного доручення №2116 від 15.04.2020 року слід, що відповідач ТОВ "СРЗ" перерахувало особа_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 15717, 09 гривень, що загалом складає 16517, 09 гривень, яка дорівнює заробітній платі, яку мав би сплатити відповідач позивачу в день його звільнення.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що при звільненні особа_1 не була виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 16531, 09 гривень, яка на час розгляду справи погашена позивачу, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Стосовно стягнення компенсації за невикористану відпустку за період з 18.04.2019 року по 12.09.2019 року, то суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України, положення якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
В рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 надано офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, та зазначено, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
До фонду додаткової заробітної плати, зокрема, відносяться оплата за невідпрацьований час, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством. (п. 2.2.12. Інструкції № 114/8713)
При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.
Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.
Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Разом з тим у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Оскільки предметом даного спору є саме виплата компенсації за невикористані щорічні відпустки, така позовна вимога може бути пред`явлена працівником без обмеження будь-яким строком.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому в обґрунтування позову позивачем додано лише розрахунок компенсації за невикористану відпустку, одночасно із цим позивачем надано розрахунковий лист, виданий на його ім`я за вересень 2019 року, в якому зазначено, що ТОВ "СРЗ" проведено обрахування компенсації відпустки, яка складає 3688, 63 гривень, при цьому вказана сума увійшла до загальної суми заборгованості по заробітній платі. (а.с.13)
Таким чином, вказаній вимоги позивача належним чином не обґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до п. 20 Постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Також, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум в строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальним є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Стосовно визначення дати з якої повинно бути обраховано середній заробіток, суд виходить з того, що оскільки виплата середнього заробітку настає за умови невиплати з вини підприємства належних сум при звільненні, а такий факт був визнаний відповідачем та підтверджено відповідними довідками, то обрахування суми середнього заробітку проводиться з наступного дня після дня звільнення, тобто з 13.09.2019 року по день фактичного розрахунку, а саме 15.04.2020 року.
Отже визначаючи кількість робочих днів, перевіривши правильність розрахунку зробленого позивачем, суд не погоджуючись із ним, проводить розрахунок із 13.09.2019 року, з урахуванням неповного робочого тижня підприємства відповідно до наказів №238 від 22.08.2019 року, №247 від 05.09.2019 року, №284 від 31.10.2019 року, №306 від 28.11.2019 року, №331 від 30.12.2019 року, №35 від 30.01.2020 року, №61 від 27.02.202 року, №67 від 10.03.2020 року, №79 від 31.03.2020 року, і таким чином у вересні 2019 року - 9 робочих днів, жовтень 2019 року - 18 робочих днів, листопад 2019 року - 16 робочих днів, грудень 2019 року - 17 робочих днів, січень 2020 року - 16 робочих днів, лютий 2020 року - 11 робочих днів, березень 2020 року - 17 робочих днів, квітень 2020 року - 9 робочих днів, що загалом становить 113 робочих днів.
Крім того, суд перевіряючи правильність розрахунку середньоденного заробітку не погоджується із проведеним розрахунком позивача та обраховує середньоденний заробіток наступним чином, виходячи з того, що останні відпрацьовані місяці, що передували звільненню позивача є липень та серпень 2019 року. Заробітна плата особа_1 становила 10484, 48 гривень та 6501, 27 гривень відповідно, що сумарно становить 16985, 75 гривень. При цьому в липні 2019 року особа_1 відпрацював 9 днів, а в серпні 2019 року 17 днів. Так, середньоденна заробітна плата становить 653, 30 гривень (16985, 75 / 26 робочих днів за липень та серпень 2019 року.).
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки в розрахунку перед позивачем особа_1 становить: 113 днів (період з 13.09.2019 року по 15.04.2020 року включно) х 653, 30 гривень (сума середньоденного заробітку), що становить 73822, 90 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому, вказаний розмір середнього заробітку визначений без утримання податку й інших обов`язкових платежів.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 840, 80 гривень за вимоги майнового характеру, які сплачені позивачем за стягнення середнього заробітку.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263, 265, 274, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, суд
вирішив:
Позов особа_1 до [Т.] з обмеженою відповідальністю "Азовський судноремонтний завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку при звільненні, стягнення компенсації за невикористану відпустку - задовольнити частково.
Стягнути з [Т.] з обмеженою відповідальністю "Азовський судноремонтний завод" (ТОВ "срз"), код єдрпоу 32183383, місцезнаходження: м. Маріуполь, пр. А. Луніна, 2, на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_1 , який мешкає за адресою: адреса_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13 вересня 2019 року по 15 квітня 2020 року включно, у розмірі 73822 (сімдесят три тисячі вісімсот двадцять дві) гривні 90 копійок, яка визначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів.
Стягнути з [Т.] з обмеженою відповідальністю "Азовський судноремонтний завод" (ТОВ "срз"), код єдрпоу 32183383, місцезнаходження: м. Маріуполь, пр. А. Луніна, 2, на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_1 , який мешкає за адресою: адреса_1 , судовий збір за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 840, 80 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01.06.2020 року.
Суддя [Д.] Д. О.
Производство № 2/266/534/20
решение
именем украины
1 июня 2020 г.. Мариуполь
Приморский районный суд Мариуполя Донецкой области в составе:
председательствующего - судьи [Д.] Д.А.,
рассмотрев в упрощенном исковом производстве без уведомления сторон в дело, по имеющимся материалами гражданское дело по иску лицо_1 к [Т.] с ограниченной ответственностью "Азовский судоремонтный завод" о взыскании задолженности по заработной плате, взыскании среднего заработка за время задержки в расчете при увольнении, взыскании компенсации за неиспользованный отпуск,
В:
Истец обратился в суд с иском, в котором указал, что в период времени с 18.04. 2011 по 12.09.2019 года он находился в трудовых правоотношениях с ответчиком. 12 сентября 2019 истца уволили с ООО "СРЗ" за участие власно желанию на основании ст. 38 КЗоТ Украины. Также отметил, что на момент увольнения работодатель не выплатил задолженность по заработной плате в размере 16531, 09 гривен и компенсацию за неиспользованный отпуск в размере 3324, 90 гривен, хотя должен рассчитаться с истцом в день увольнения. Поскольку расчет с истцом не был проведен, то с ответчика подлежит взысканию средний заработок за время задержки в расчете за период с 13.09.2019 года по 05.03.2020 года в размере 23225, 95 гривен. Просил суд взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате в размере 16531, 09 гривен, средний заработок за время задержки расчета за период с 13.09.2019 года по 05.03.2020 года в размере 23225, 95 гривен, а также компенсацию за неиспользованный отпуск за период с 18.04.2019 года по 12.09.2019 года в размере 3324, 90 гривен.
Постановлением Приморского районного суда г.. Мариуполя от 13.03.2020 года исковое заявление особа_1 к Обществу с ограниченной ОТВЕТСьнистю "Азовский судоремонтный завод" о взыскании задолженности по заработной плате, взыскании среднего заработка за время задержки в расчете при увольнении, взыскании компенсации за неиспользованный отпуск оставлено без движения.
В определенный судом срок истцом было устранено указанные в постановлении недостатки и уплачен судебный сбор.
Постановлением Приморского районного суда г.. Мариуполя от 25.03.2020 года исковое заявление принято к рассмотрению по правилам упрощенного искового производства, без сообщенийения сторон по имеющимся в деле материалам.
Истцу вручена копия постановления об открытии производства по делу, что подтверждается материалами дела.
Судебным сообщению, ответчик - Общество с ограниченной ответственностью "Азовский судоремонтный завод" своевременно и надлежащим образом о времени и месте судебного разбирательства дела в упрощенном порядке. При этом ответчик в лице генерального директора ООО "СРЗ" особа_2 воспользовался своим право на подачу отзыва на исковое заявление, в которомотметил, что действительно на предприятии ООО "СРЗ" возникли трудности с соблюдением сроков выплаты заработной платы, с начала 2019 года. Также указано, что на 15.04.2020 года задолженность по заработной плате перед особа_1 полностью погашена. Относительно исковых требований истца о взыскании среднего заработка за время расчета и морального вреда отметил, что расчет выполнен истцом не отвечает требованиям Постановления КМУ № 100 от 08.02.1995 года, а потому не может быть принят судом квнимания. Относительно требований истца о взыскании компенсации за неиспользованный отпуск ответчик не указал своих доводов. Считал исковые требования истца необоснованными и не подлежащими удовлетворению.
Ходатайств от участников процесса о рассмотрении дела в поряду общего искового производства не поступало.
Согласно ч. 5 ст. 279 ГПК Украины суд рассматривает дело в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон по имеющимся в деле материалам, са отсутствии ходатайства любой из сторон о другом. По ходатайству одной из сторон или по собственной инициативе суда рассмотрение дела проводится в судебном заседании с сообщением (вызовом) сторон. В случае непредоставления ответчиком отзыва в установленный судом срок без уважительных причин суд решает дело по имеющимся материалами (ч.8 ст.178 ГПК Украины).
Поскольку в соответствии с требованиями ст.279 ГПК Украины, дело в порядке упрощенного искового производства рассматривается без извещения сторон по наружуними в деле материалам, то в соответствии с требованиями ч.2 ст.247 ГПК Украины, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства суд не осуществляет.
Препятствий для рассмотрения дела нет.
Суд, исследовав материалы дела, приходит к следующему выводу.
Согласно ст. 4 ГПК Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов.Согласно ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии со ст. 81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Судом установлено, что истец в период с 18.04.2011 рокв по 12.09.2019 года работал на ООО "срз". 12.09.2019 года истец освобожден с предприятия на основании ст. 38 КЗоТ Украины, что подтверждается соответствующими записями в трудовой книжке. (А.с.5-10)
С расчетного листа за сентябрь 2019 года, выданного на имя истца особа_1 установлено, что ООО "СРЗ" имела задолженность перед ним в размере 16531, 09 гривен. Указанная сумма состоит из заработной платы за сентябрь 2019 года, индексации заработной платы, социальной доплаты и компенсации отпускаи. (А.с.13)
Одновременно суд обращает внимание на то, что истцом особа_1 предоставлен расчет текущего банковского счета, выполненного Отделением № 12 ПУМБ в г.. Мариуполь, из которого усматривается поступления 28.12.2019 года на счет истца денежной суммы в размере 800, 00 гривен с пометкой "выплата ООО "срз".
Кроме того платежного поручения №2116 от 15.04.2020 года следует, что ответчик ООО "СРЗ" перечислило особа_1 задолженность по заработной плате в размере 15717, 09 гривен, что в целом составляет 16517, 09 гривен, равной заработной плате, которую должен уплатить ответчик истцу в день его увольнения.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Каждый имеет право на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодавства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права. Согласно практике Европейского суда по правам человека (дело «Суханов и [И.] против Украины») «майно »может представлять собой« существующее имущество »или средства, включая« право требования », согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере« законное ожидание »/« правомерное ожидание »относительно эффективного осуществления права собственности.
Согласно части 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
В соответствии со ст. 115КЗоТ Украины заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней и непозднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им врган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Частью 2 статьи 233 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Судом установлено и не оспаривалось ответчиком, что при увольнении особа_1 ни была выплачена задолженность по заработной плате в размере 16531, 09 гривен, которая на время рассмотрения дела погашена позивачу, а потому исковые требования в этой части не подлежат удовлетворению.
Относительно взыскания компенсации за неиспользованный отпуск за период с 18.04.2019 года по 12.09.2019 года, то суд отмечает следующее.
Согласно части первой статьи 94 КЗоТ Украины, положения которой корреспондируют с частью первой статьи 1 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную нимработу.
Вместе с тем согласно статье 1 Конвенции «О защите заработной платы» № 95, принятой генеральной конференцией Международной организации труда и ратифицированной Украиной 30 июня 1961, термин «заработная плата» означает, независимо от названия и метода исчисления, любое вознаграждение или заработок, которые могут быть вычислены в деньгах и установленные соглашением или национальным законодательством, которые работодатель должен заплатить работнику за труд, который выполнен или должно быть выполнено, или послуга, которые предоставлены или должно быть предоставлено.
В решении Конституционного Суда Украины от 15 октября 2013 года № 9-рп / 2013 дано официальное толкование части второй статьи 233 КЗоТ Украины, и отмечено, что понятие «заработная плата» и «оплата труда», которые использованы в законах, регулирующих трудовые правоотношения , равнозначны в аспекте наличия у сторон, находящихся в трудовых отношениях, прав и обязанностей по оплате труда, условий их реализации и последствий, должны наступить в случае невыполнения этихобязанностей, а также пришел к выводу, что под заработной платой, принадлежащего работнику, необходимо понимать все выплаты, на получение которых работник имеет право в соответствии с условиями Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий, установленных законодательством для лиц, находящихся в трудовых правоотношениях с работодателем, независимо от того, было осуществлено начисления таких выплат.
Структура заработной платы определена статьей 2 Закона Украины «Об оплате труда», по содержанию которой заработнаяплата состоит из основной и дополнительной заработной платы, а также из других поощрительных и компенсационных выплат. Основная заработная плата - это вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности), которая устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих. Дополнительная заработная плата - это вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи та изобретательность и за особые условия труда, включая доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных задач и функций. Другие поощрительные и компенсационные выплаты, к которым относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, выплаты в рамках грантов, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства апотому осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
Кроме того, на основании статьи 2 Закона Украины «Об оплате труда» структуру заработной платы можно определить, принимая во внимание положения Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13 января 2004 года № 5 и зарегистрированной в Министерстве юстиции Украины 27 января 2004 года под № 114/8713 (далее Инструкция № 114/8713), разработанной в соответствии с Законом Украины от 17 сентября 1992 года N 2614-XII «О государственной статистике» и Закона Украины «Об оплате труда» с учетом международных рекомендаций в системе статистики оплаты труда и стандартов Системы национальных счетов (по содержанию преамбулы этой Инструкции).
В соответствии с пунктом 1.3 Инструкции № 114/8713 для оценки размера заработной платы наемных работников применяется показатель фонда оплаты труда. В фонд оплаты труда включаются начисления наемным работникам в денежной и натуральной форме (оцененные в деньгахном выражении) за отработанное и неотработанное время, подлежащее оплате, или за выполненную работу независимо от источника финансирования этих выплат. Фонд оплаты труда состоит из: фонда основной заработной платы; фонда дополнительной заработной платы; других поощрительных и компенсационных выплат.
В фонд дополнительной заработной платы, в частности, относятся оплата за неотработанное время, оплата, а также суммы денежных компенсаций в случае неиспользования ежегодных (основного и дополнительных) отпусков идополнительных отпусков работникам, имеющим детей, в размерах, предусмотренных законодательством. (П. 2.2.12. Инструкции № 114/8713)
При этом, другие выплаты, не относящиеся к фонду оплаты труда, установленные в разделе 3 Инструкции № 114/8713, согласно пункту 3.9 которого к ним относятся суммы, начисленные работникам за время задержки расчета при увольнении.
Анализ указанных норм свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время тымчасовои нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день его увольнения.
Статьей 233 КЗоТ Украины предусмотрено сроки обращения в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд за разрешением трудовых споров.
Так, частью первой указанной статьи предусмотрено, что работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда он дизнався или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки.
Вместе с тем в части второй этой статьи указано, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Проанализировав содержание части второй статьи 233 КЗоТ Украины, можно сделать вывод ото, что в случае нарушения работодателем законодательства об оплате труда работник имеет право без ограничений любым сроком обратиться в суд с иском о взыскании заработной платы, которая ему принадлежит, то есть всех выплат, на которые работник имеет право в соответствии с условиями Трудового договора и соответственно в государственных гарантий, установленных законодательством, независимо от того, совершил работодатель начисления таких выплат.
Поскольку предметом данного спора является именно выплата компенсации за неиспользованные ежегодныеотпуска, такое исковое требование может быть предъявлено работником без ограничения каким-либо сроком.
Частью 3 статьи 12 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
При этом в обоснование иска истцом добавлено только расчет компенсации за неиспользованный отпуск, одновременно с этим истцом предоставлено расчетный лист, выданный на его имя за сентябрь 2019 года, в котором засначен, что ООО "СРЗ" проведен расчета компенсации отпуска, составляет 3688, 63 гривен, при этом указанная сумма вошла в общую сумму задолженности по заработной плате. (А.с.13)
Таким образом, указанной требования истца надлежащим образом не обоснованы, а потому удовлетворению не подлежат.
Относительно требований о взыскании среднего заработка за время задержки по день фактического расчета, то суд отмечает следующее.
В соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченногоим органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 этого Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор виришено в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Согласно п. 20 Постановления от 24 декабря 1999 года № 13 Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» указано, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведены его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. В случае проведения расчета в связи с возникновением спора о размере причитающихся к выплате сумм требования об ответственности за задержку расчета подлежат удовлетворению в полном объеме, если спор решен в корыво истца или такому выводу приходит суд, рассматривающий дело. При частичном удовлетворении иска работника суд определяет размер возмещения за время задержки расчета с учетом спорной суммы, на которую тот имел право, доли, которую она составляла в заявленных требованиях, существенности этой доли по сравнению со средним заработком и других конкретных обстоятельств дела.
Также, анализ приведенных норм материального права дает основания для вывода, предусмотренного ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины обязанность работодателяя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, при этом определяющим является такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Относительно определения даты с которой должно быть рассчитан средний заработок, суд исходит из того, что поскольку выплата среднего заработка настановится при невыплате по вине предприятия причитающихся сумм при увольнении, а такой факт был признан ответчиком и подтверждено соответствующими справками, то вычисления суммы среднего заработка производится со следующего дня после дня увольнения, то есть с 13.09.2019 года по день фактического расчета, а именно 15.04 .2020 года.
Итак определяя количество рабочих дней, проверив правильность расчета сделанного истцом, суд не соглашаясь с ним, проводит расчет с 13.09.2019 года, с урахуванием неполной рабочей недели предприятия в соответствии с приказами №238 от 22.08.2019 года, №247 от 05.09.2019 года, №284 от 31.10.2019 года, №306 от 28.11.2019 года, №331 от 30.12.2019 года, №35 от 30.01.2020 года, №61 от 27.02.202 года, №67 от 10.03.2020 года, №79 от 31.03.2020 года, и таким образом в сентябре 2019 - 9 рабочих дней, октябрь 2019 - 18 рабочих дней, ноябрь 2019 - 16 рабочих дней, декабрь 2019 - 17 рабочих дней, январь 2020 - 16 рабочих дней, февраль2020 - 11 рабочих дней, март 2020 - 17 рабочих дней, апрель 2020 - 9 рабочих дней, что в целом составляет 113 рабочих дней.
Кроме того, суд проверяя правильность расчета среднедневного заработка не согласен с проведенным расчетом истца и рассчитывает среднедневной заработок следующим образом, исходя из того, что последние отработанные месяцы, предшествовавшие освобождению истца июль и август 2019 года. Заработная плата особа_1 составляла 10484, 48 гривен и 6501, 27 гривен соответственно, что суммарно составляет 16985, 75 гривен. При этом в июле 2019 особа_1 отработал 9 дней, а в августе 2019 17 дней. Так, среднедневная заработная плата составляет 653, 30 гривен (16985, 75 / 26 рабочих дней за июль и август 2019 года.).
Таким образом, размер среднего заработка за время задержки в расчете перед истцом особа_1 составляет 113 дней (период с 13.09.2019 года по 15.04.2020 года включительно) х 653, 30 гривен (сумма среднедневного заработка), что становить 73822, 90 гривен, которая подлежит взысканию с ответчика в пользу истца. При этом, указанный размер среднего заработка определен без удержания налога и других обязательных платежей.
В соответствии со ст. 133 ГПК Украины судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела.
Распределяя судебные расходы между сторонами, суд, исходя из положений ст. 141 ГПК Украины взимает с ответчика судебные расходы, состоящие из государственной пошлины в сумме 840, 80 гривен за требованияимущественного характера, уплаченные истцом взыскании среднего заработка.
На основании вышеизложенного и руководствуясь ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263, 265, 274, 354, 430 ГПК Украины, ст.ст. 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗоТ Украины, суд
решил:
Иск особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью "Азовский судоремонтный завод" о взыскании задолженности по заработной плате, взыскании среднего заработка за время задержки в расчете при увольнении, взыскании компенсации за невикористану отпуск - без удовлетворения.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью "Азовский судоремонтный завод" (ООО "срз"), код егрпоу 32183383, местонахождение: г. Мариуполь, пр.. А. Лунина, 2, в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_1, проживающего по адресу: адрес_1, средний заработок за время задержки расчета за период с 13 сентября 2019 по 15 апреля 2020 включительно, в размере 73 822 (семьдесят три тысячи восемьсот двадцать два) рубля 90 копеек, которая определена без удержания налога и других обязательных платежей.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью "Азовский судоремонтный завод" (ООО "срз"), код егрпоу 32183383, местонахождение: г. Мариуполь, пр.. А. Лунина, 2, в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_1, проживающего по адресу: адрес_1, судебный сбор за исковые требования имущественного характера в размере 840, 80 гривен.
В удовлетворении остальных исковых требований отказать.
Решение суда может быть обжаловано непосредственно в Донецкий Апеляцийного суда или через Приморский районный суд. Мариуполя Донецкой области путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день его составления, имеет право на возобновлениепропущенного срока на апелляционное обжалование если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления судаапелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Полный текст решения составлен 01.06.2020 года.
Судья [Д.] Д.А.
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 266/1275/20
Провадження № 2/266/534/20
рішення
іменем україни
01 червня 2020 року м. Маріуполь
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого - судді [Д.] Д.О.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін у справа, за наявними матеріалами цивільну справу за позовом особа_1 до [Т.] з обмеженою відповідальністю "Азовський судноремонтний завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку при звільненні, стягнення компенсації за невикористану відпустку,
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що в період часу з 18.04. 2011 року по 12.09.2019 року він перебував у трудових правовідносинах із відповідачем. 12 вересня 2019 року позивача було звільнено з ТОВ "СРЗ" за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Також зазначив, що на час звільнення роботодавець не виплатив заборгованість по заробітній платі у розмірі 16531, 09 гривень та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 3324, 90 гривень, хоча мав би розрахуватися із позивачем в день звільнення. Оскільки розрахунок із позивачем не був проведений, то з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку за період з 13.09.2019 року по 05.03.2020 року у розмірі 23225, 95 гривень. Просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 16531, 09 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13.09.2019 року по 05.03.2020 року у розмірі 23225, 95 гривень, а також компенсацію за невикористану відпустку за період з 18.04.2019 року по 12.09.2019 року у розмірі 3324, 90 гривень.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 13.03.2020 року позовну заяву особа_1 до [Т.] з обмеженою відповідальністю "Азовський судноремонтний завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку при звільненні, стягнення компенсації за невикористану відпустку залишено без руху.
У визначений судом строк позивачем було усунуто зазначені в ухвалі недоліки та сплачено судовий збір.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 25.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позивачу вручена копія ухвали про відкриття провадження у справі, що підтверджується матеріалами справи.
Судовим повідомленням, відповідач - [Т.] з обмеженою відповідальністю "Азовський судноремонтний завод" своєчасно та належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи у спрощеному порядку. При цьому відповідач в особі генерального директора ТОВ "СРЗ" особа_2 скористався своїм право на подачу відзиву на позовну заяву, в якій зазначив, що дійсно на підприємстві ТОВ "СРЗ" виникли труднощі із дотриманням строків виплати заробітної плати, з початку 2019 року. Також зазначено, що станом на 15.04.2020 року заборгованість по заробітній платі перед особа_1 повністю погашена. Стосовно позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час розрахунку та моральної шкоди зазначив, що розрахунок виконаний позивачем не відповідає вимогам Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року, а відтак не може бути прийнятий судом до уваги. Стосовно вимог позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку відповідач не зазначив своїх доводів. Вважав позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Клопотань від учасників процесу про розгляд справи у поряду загального позовного провадження не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч.8 ст.178 ЦПК України).
Оскільки, відповідно до вимог ст.279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Перешкод для розгляду справи немає.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач в період з 18.04.2011 року по 12.09.2019 року працював на ТОВ "срз". 12.09.2019 року позивача звільнено з підприємства на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці. (а.с.5-10)
З розрахункового листа за вересень 2019 року, виданого на ім`я позивача особа_1 встановлено, що ТОВ "СРЗ" мала заборгованість перед ним у розмірі 16531, 09 гривень. Вказана сума складається з заробітної плати за вересень 2019 року, індексації заробітної плати, соціальної доплати та компенсації відпустки. (а.с.13)
Одночасно суд звертає увагу на те, що позивачем особа_1 надано розрахунок поточного банківського рахунку, виконаного Відділенням № 12 ПУМБ в м. Маріуполь, з якого вбачається надходження 28.12.2019 року на рахунок позивача грошової суми у розмірі 800, 00 гривень з позначкою "виплата ТОВ "срз".
Крім того з платіжного доручення №2116 від 15.04.2020 року слід, що відповідач ТОВ "СРЗ" перерахувало особа_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 15717, 09 гривень, що загалом складає 16517, 09 гривень, яка дорівнює заробітній платі, яку мав би сплатити відповідач позивачу в день його звільнення.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що при звільненні особа_1 не була виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 16531, 09 гривень, яка на час розгляду справи погашена позивачу, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Стосовно стягнення компенсації за невикористану відпустку за період з 18.04.2019 року по 12.09.2019 року, то суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України, положення якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
В рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 надано офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, та зазначено, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
До фонду додаткової заробітної плати, зокрема, відносяться оплата за невідпрацьований час, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством. (п. 2.2.12. Інструкції № 114/8713)
При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.
Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.
Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Разом з тим у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Оскільки предметом даного спору є саме виплата компенсації за невикористані щорічні відпустки, така позовна вимога може бути пред`явлена працівником без обмеження будь-яким строком.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому в обґрунтування позову позивачем додано лише розрахунок компенсації за невикористану відпустку, одночасно із цим позивачем надано розрахунковий лист, виданий на його ім`я за вересень 2019 року, в якому зазначено, що ТОВ "СРЗ" проведено обрахування компенсації відпустки, яка складає 3688, 63 гривень, при цьому вказана сума увійшла до загальної суми заборгованості по заробітній платі. (а.с.13)
Таким чином, вказаній вимоги позивача належним чином не обґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до п. 20 Постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Також, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум в строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальним є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Стосовно визначення дати з якої повинно бути обраховано середній заробіток, суд виходить з того, що оскільки виплата середнього заробітку настає за умови невиплати з вини підприємства належних сум при звільненні, а такий факт був визнаний відповідачем та підтверджено відповідними довідками, то обрахування суми середнього заробітку проводиться з наступного дня після дня звільнення, тобто з 13.09.2019 року по день фактичного розрахунку, а саме 15.04.2020 року.
Отже визначаючи кількість робочих днів, перевіривши правильність розрахунку зробленого позивачем, суд не погоджуючись із ним, проводить розрахунок із 13.09.2019 року, з урахуванням неповного робочого тижня підприємства відповідно до наказів №238 від 22.08.2019 року, №247 від 05.09.2019 року, №284 від 31.10.2019 року, №306 від 28.11.2019 року, №331 від 30.12.2019 року, №35 від 30.01.2020 року, №61 від 27.02.202 року, №67 від 10.03.2020 року, №79 від 31.03.2020 року, і таким чином у вересні 2019 року - 9 робочих днів, жовтень 2019 року - 18 робочих днів, листопад 2019 року - 16 робочих днів, грудень 2019 року - 17 робочих днів, січень 2020 року - 16 робочих днів, лютий 2020 року - 11 робочих днів, березень 2020 року - 17 робочих днів, квітень 2020 року - 9 робочих днів, що загалом становить 113 робочих днів.
Крім того, суд перевіряючи правильність розрахунку середньоденного заробітку не погоджується із проведеним розрахунком позивача та обраховує середньоденний заробіток наступним чином, виходячи з того, що останні відпрацьовані місяці, що передували звільненню позивача є липень та серпень 2019 року. Заробітна плата особа_1 становила 10484, 48 гривень та 6501, 27 гривень відповідно, що сумарно становить 16985, 75 гривень. При цьому в липні 2019 року особа_1 відпрацював 9 днів, а в серпні 2019 року 17 днів. Так, середньоденна заробітна плата становить 653, 30 гривень (16985, 75 / 26 робочих днів за липень та серпень 2019 року.).
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки в розрахунку перед позивачем особа_1 становить: 113 днів (період з 13.09.2019 року по 15.04.2020 року включно) х 653, 30 гривень (сума середньоденного заробітку), що становить 73822, 90 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому, вказаний розмір середнього заробітку визначений без утримання податку й інших обов`язкових платежів.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 840, 80 гривень за вимоги майнового характеру, які сплачені позивачем за стягнення середнього заробітку.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263, 265, 274, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, суд
вирішив:
Позов особа_1 до [Т.] з обмеженою відповідальністю "Азовський судноремонтний завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку при звільненні, стягнення компенсації за невикористану відпустку - задовольнити частково.
Стягнути з [Т.] з обмеженою відповідальністю "Азовський судноремонтний завод" (ТОВ "срз"), код єдрпоу 32183383, місцезнаходження: м. Маріуполь, пр. А. Луніна, 2, на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_1 , який мешкає за адресою: адреса_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13 вересня 2019 року по 15 квітня 2020 року включно, у розмірі 73822 (сімдесят три тисячі вісімсот двадцять дві) гривні 90 копійок, яка визначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів.
Стягнути з [Т.] з обмеженою відповідальністю "Азовський судноремонтний завод" (ТОВ "срз"), код єдрпоу 32183383, місцезнаходження: м. Маріуполь, пр. А. Луніна, 2, на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_1 , який мешкає за адресою: адреса_1 , судовий збір за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 840, 80 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01.06.2020 року.
Суддя [Д.] Д. О.
Полезный отзыв?
(1)
ДНР: отзывы о работе в Мариуполе (51 отзыв) →
Работа в Мариуполе (60 отзывов) →
ТОВ "СРЗ"
Мариуполь | 13.05.2021
Дело № 265/7561/20 Производство № 2/265/396/21 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы (Вводная и резолютивная части) 13 мая 2021 город Мариуполь Орджоникидзевский районный суд города Мариуполя Донецкой области в составе: председательствующего судьи [К.] А.А., с участием секретаря [В.] В.Р., рассмотрев в открытом судебном заседании в городе Мариуполе гражданское дело по иску лицо_1 к Обще...
ТОВ "СРЗ"
Мариуполь | 11.05.2021
Дело № 266/1736/21 Провадження№ 2/266/627/21 решение именем украины (Заочно) 11 мая 2021 г.. Мариуполь Приморский районный суд. Мариуполя Донецкой области в составе: председательствующего судьи [П.] Д.Г., рассмотрев гражданское дело в порядке упрощенного искового производства по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «СРЗ» о взысканиия задолженности по заработной плате, В С Т...
ТОВ "СРЗ"
Мариуполь | 11.01.2021
Дело № 266/5943/20 Провадженя№ 2/266/294/21 решение именем украины 11.01.2021 года г.. Мариуполь Приморский районный суд Мариуполя Донецкой области в составе: председательствующего судьи [К.] Н.М., с участием секретаря судебного заседания [М.] С.Б., рассмотрев по правилам упрощенного производства дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «СРЗ» о взыскании задолженности ...
ТОВ "СРЗ"
Мариуполь | 11.01.2021
Дело № 266/5987/20 Провадженя№ 2/266/296/21 решение именем украины 11.01.2021 года г.. Мариуполь Приморский районный суд Мариуполя Донецкой области в составе: председательствующего судьи [К.] Н.М., с участием секретаря судебного заседания [М.] С.Б., рассмотрев по правилам упрощенного производства дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «СРЗ» о взыскании задолженности ...
ТОВ "СРЗ"
Мариуполь | 16.12.2020
Дело № 266/3914/20 Провадженя№ 2/266/789/20 решение именем украины (Вводная и резолютивная часть) 16.12.2020 года г.. Мариуполь Приморский районный суд Мариуполя Донецкой области в составе: председательствующего судьи [К.] Н.М., с участием секретаря судебного заседания [М.] С.Б., рассмотрев по правилам упрощенного производства дело по иску лицо_1 кОбщества с ограниченной ответственностью ...
ТОВ "СРЗ"
Мариуполь | 23.11.2020
Справа № 266/4232/20 Провадженя№ 2/266/833/20 рішення іменем україни 23.11.2020 року м. Маріуполь Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Курбанової Н.М., за участі секретаря судового засідання Макогон С.Б., розглянувши за правилами спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом особа...