ТОВ "СРЗ": невыплата зарплаты

Дело № 266/5987/20
Провадженя№ 2/266/296/21

решение
именем украины

11.01.2021 года г.. Мариуполь
Приморский районный суд Мариуполя Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [К.] Н.М.,
с участием секретаря судебного заседания [М.] С.Б.,
рассмотрев по правилам упрощенного производства дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «СРЗ» о взыскании задолженности по заработной плате и морального вреда,

В С Т А Н О В И Л:

Истец особа_1 обратился в суд с иском к ООО «СРЗ» о взыскании задолженности по заработной плате и морального вреда.
В обоснование исковых требований ссылался на то, что он находился в трудовых отношениях с ответчиком с 20.05.2011р. работал суднокорпусником ремонтником участки слюсарноверстних работ дополнительного производства. 16.12.2019р. он уволился по собственному желанию в связи с выходом на пенсию. С ноября 2019р. ответчик начисляет заработную плату, но не выплачивает ее в полном объеме, в связи с чем имеется общая сумма задолженности в сумме 10831, 59 грн. Кроме того, истец указал, что в результате невыплаты ему заработной платы ответчиком ООО «срз», был нарушен для него уклад жизни, нанесло ему нравственных страданий, которые выражениеилися в переживаниях, связанных с необходимостью обратиться в суд за защитой своего нарушенного права, потерях неимущественного характера, то есть нанесен ему моральный ущерб. Размер нанесенного ему моральный ущерб он оценивает в 2000, 00 грн. В связи с чем просил суд взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате в его пользу в сумме 10831, 59 грн., В возмещение понесенного морального вреда 2000, 00грн. и судебный сбор в размере 840, 80грн.
Постановлением Приморского районного суду м. Мариуполя Донецкой области от 30 ноября 2020 исковое заявление оставлено без движения.
04.12.2020р. истец предоставил в суд заявление на устранение указанных в постановлении суда недостатков.
Постановлением Приморского районного суда г.. Мариуполя Донецкой области от 7 декабря 2020 открыто производство по делу по иску по правилам упрощенного искового производства, обязано ответчика представить справку о размере задолженности по заработной плате перед истцом.
Истец особа_1 предоставил в судзаявление, в котором поддержал заявленные исковые требования, дела просил рассмотренным в его отсутствие, дело удовлетворить.
Представитель ответчика, генеральный директор ООО «СРЗ» Турский О.В., предоставил суду отзыв на исковое заявление, в котором отметил, что на предприятии ООО «СРЗ» возникли трудности с соблюдением сроков выплаты заработной платы с начала 2019 по разным причинам. По состоянию на дату составления отзыва невыплаченной особа_1 остается заработная плата в размере 10831, 59 грн. Считает, что истцомдоказано наступления совокупной наличии определенных условий нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей и т.д., в связи с чем считает исковые требования необоснованными и не подлежащими удовлетворению судом.
Суд, проверив материалы дела доказательствами, которыми они обосновывают свои требования и доводы, считает, что иск лицо_1 подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины, каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату нениже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Конституционный Суд Украины в Решении от 29 января 2008 года № 2-рп / 2008 отметил, что право зарабатывать себе на жизнь является неотъемлемым от права на саму жизнь, поскольку последнее является реальным лишь тогда, когда материально обеспечено.
В соответствии со ст. 1 Закона Украины «Об оплате труда», ч. 1 ст. 94КЗпП Украины, заработной платой является вознаграждение в денежном выражении, которое по трудовому договору собственник или уполноможений им орган выплачивает работнику за выполненную работу.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Судом установлено, что из трудовой книжки номер_1, заполненной 23.02.1978р. на имя особа_1, информация_1, усматривается, что последний из 20.05.2011р. принят ООО «СРЗ» суднокорпусником ремонтником. 16.12.2019р. особа_1 уволен по собственному желаниюям в связи с выходом на пенсию, на основании приказа № 341 от 16.12.2019р. (А 2-4).
Из справки ООО «СРЗ» № 62000 / 20010-11-4024 от 21.12.2020р. усматривается, что на 21.12.2020 г.. задолженность ООО «СРЗ» перед особа_1 по заработной плате составляет 10831, 59 грн., сумма без учета обязательных налогов и сборов, которая состоит из задолженности за ноябрь 2019р. - в сумме 2587, 95грн. и задолженности за декабрь 2019р. в сумме 8243, 64грн.
Таким образом, задолженность за предприятием по поработных плате перед особа_1 по состоянию на 21.12.2020 г.. составляет 10831, 59 грн.
Сроки и периодичность выплаты заработной платы работникам закреплено статьей 115 КЗоТ Украины и статьей 24 Закона Украины «Об оплате труда».
Зарплата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в г.азу отсутствия таких органов представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Статьей 233 КЗоТ Украины установлено, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Таким илином, судом установлено, что ответчиком особа_1 ни была выплачена задолженность по заработной плате по состоянию на 21.12.2020 г.. в размере 10831, 59 грн., что подтверждается исследованными доказательствами по делу, справкой ООО «СРЗ» и признано ответчиком, поэтому исковые требования подлежат удовлетворению.
Согласно положениям законодательства по заработной плате должна проводиться отчисления налогов и обязательных платежей, поэтому при выплате ответчиком соответствующих сумм, принадлежит удержать из них предусмотрены закономналоги и обязательные платежи.
Согласно п. 2 ч.1 ст. 430 ГПК Украины, суд считает необходимым допустить немедленное исполнение решения суда в части выплаты заработной платы за один месяц.
В соответствии со ст. 237-1 КЗоТ Украины, возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
по измИстомы указанного положения, законным основанием для возмещения морального вреда в соответствии со ст. 237-1 КЗоТ Украины является факт нарушения прав работника в сфере трудовых отношений, которое привело к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требовало от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
В соответствии с п.9Постановы Пленума Верховного Суда Украины № 4 от 31 марта 1995 с изменениями, внесенными Постановлением Пленума Верховного Суда Украины № 5 от 25 мая 2001 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда »размер морального вреда суд определяет в зависимости от характера и объема страданий физических, душевных, психических и с учетом других обстоятельств.
В п. 13 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31 марта 1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» разъяснено, что в соответствии со ст. 237-1 КЗоТ Украины при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконное свильнення или перевода, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обов` связь по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Таким образом, судом установлено, что внаслидоК не выплаты ответчиком истцу заработной платы, ему была вызвана моральный вред, ибо отсутствие причитающихся к выплате средств потребовало от истца дополнительных усилий для организации своей жизни, но заявленный истцом размер морального вреда 2000, 00 грн. является, по мнению суда, завышенным.
Определяя размер компенсации морального вреда, суд учитывает конкретные обстоятельства дела, характер нарушения прав истца, существенность вынужденных изменений в его жизни из-за длительной невыплаты заработной платы, бильше года, и усилий, предпринятых для восстановления трудовых прав и приходит к выводу, что достаточным и справедливой будет компенсация морального вреда в размере 800, 00 грн.
Согласно ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке , установленном кабинетомм Министров Украины. Если обе стороны освобождены от оплаты судебных расходов, они компенсируются за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Согласно ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора освобождаются истцы за подачу исков о взыскании заработной платы.
Учитывая, что исковые требования о взыскании задолженности по заработной плате удовлетворены судом, с ответчика в доход государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 840 грн. 80 коп. и сумма уплаченного истцом государственной пошлины в размере 840, 80 грн. за требования неимущественного характера в пользу истца.
На основании изложенного и руководствуясь ст.ст. 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354, 430 ГПК Украины, суд
решил:

Исковое заявление особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «СРЗ» о взыскании задолженности по заработной плате и морального вреда - удовлетворить.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «СРЗ» в пользу особа_1, начисленную, но не выплаченную задованисть по заработной плате за период с 01.11.2019р. по 31.12.2019р., по состоянию на 21.12.2020р. в сумме 10831 (десять тысяч восемьсот тридцать одна) грн. 59 коп., С содержанием Общества с ограниченной ответственностью «СРЗ» из этой суммы предусмотренных законом налогов и обязательных платежей при ее выплате, моральный вред в размере 800 грн. (Восемьсот) 00 коп. и судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок) рублей. 80 коп., А всего 12472 (двенадцать тысяч четыреста семьдесят два) грн. 39 коп.
допустить негайне исполнения решения в части взыскания задолженности по заработной плате в пределах суммы платежа за один месяц.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «СРЗ» судебный сбор в доход государства в размере 840 (восемьсот сорок) рублей 80 копеек.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после этернення апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного рассмотрения.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения путем подачи апелляционной жалобы в Донецкий апелляционный суд.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) вЧесноков дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 ГПКУкраина.
Дата составления полного судебного решения - 11.01.2021 года.





Судья [К.] Н. М.



Сведения об участниках дела:
особа_1, информация_1, рнокпп номер_2 адреса_1

Общество с ограниченной ответственностью «срз», 87510, г. Мариуполь, пр.. Адмирала Лунина, д. 2, егрпоу 32183383

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 266/5987/20
Провадженя№ 2/266/296/21

рішення
іменем україни

11.01.2021 року м. Маріуполь
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Курбанової Н.М.,
за участі секретаря судового засідання [М] С.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач особа_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «СРЗ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 20.05.2011р. працював суднокорпусником ремонтником дільниці слюсарноверстних робіт додаткового виробництва. 16.12.2019р. він звільнився за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. З листопада 2019р. відповідач нараховує заробітну плату, але не виплачує її у повному обсязі, у зв`язку з чим наявна загальна сума заборгованості у сумі 10831, 59 грн. Крім того, позивач зазначив, що внаслідок невиплати йому заробітної плати відповідачем ТОВ «срз», був порушений для нього уклад життя, що завдало йому моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернутися до суду за захистом свого порушеного права, втратах немайнового характеру, тобто завдано йому моральну шкоду. Розмір завданих йому моральних страждань він оцінює у 2000, 00 грн. У зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі на його користь у сумі 10831, 59 грн., у відшкодування понесеної моральної шкоди 2000, 00грн. та судовий збір у розмірі 840, 80грн.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху.
04.12.2020р. позивач надав до суду заяву на усунення зазначених в ухвалі суду недоліків.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2020 року відкрито провадження по справі за позовом за правилами спрощеного позовного провадження, зобов`язано відповідача надати суду довідку про розмір заборгованості по заробітній платі перед позивачем.
Позивач особа_1 надав до суду заяву, якою підтримав заявлені позовні вимоги, справи просив розглянутим за його відсутності, справу задовольнити.
Представник відповідача, генеральний директор ТОВ «СРЗ» Турський О.В., надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на підприємстві ТОВ «СРЗ» виникли труднощі із дотриманням строків виплати заробітної плати з початку 2019 року з різних причин. Станом на дату складання відзиву невиплаченою особа_1 залишається заробітна плата в розмірі 10831, 59 грн. Вважає, що позивачем не доведене настання [censored] наявності певних умов моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, тощо, у зв`язку з чим вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Суд, перевіривши матеріали справи доказами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та доводи, вважає, що позов особа_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право [censored] собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 94КЗпП України, заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Судом встановлено, що з трудової книжки номер_1 , заповненої 23.02.1978р. на ім`я особа_1 , інформація_1 , вбачається, що останній з 20.05.2011р. прийнятий ТОВ «СРЗ» суднокорпусником ремонтником. 16.12.2019р. особа_1 звільнено за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію, на підставі наказу № 341 від 16.12.2019р. (а.с. 2-4).
З довідки ТОВ «СРЗ» № 62000/20010-11-4024 від 21.12.2020р. вбачається, що станом на 21.12.2020 р. заборгованість ТОВ «СРЗ» перед особа_1 по заробітній платі складає 10831, 59 грн., сума без урахування обов`язкових податків та зборів, яка складається з заборгованості за листопад 2019р. - у сумі 2587, 95грн. та заборгованості за грудень 2019р. у сумі 8243, 64грн.
Таким чином, заборгованість за підприємством по заробітній платі перед особа_1 станом на 21.12.2020 р. становить 10831, 59 грн.
Строки та періодичність виплати заробітної плати працівникам закріплено статтею 115 КЗпП України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці».
Зарплата виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а у разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем особа_1 не була виплачена заборгованість по заробітній платі станом на 21.12.2020 р. в розмірі 10831, 59 грн., що підтверджується дослідженими доказами по справі, довідкою ТОВ «срз», та визнано відповідачем, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з положеннями законодавства з заробітної плати має проводитись відрахування податків та обов`язкових платежів, тому при виплаті відповідачем відповідних сум, належить утримати з них передбачені законом податки і обов`язкові платежі.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У відповідності із п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних та з урахування інших обставин.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно дост. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, судом встановлено, що внаслідок не виплати відповідачем позивачу заробітної плати, йому була спричинена моральна шкода, бо відсутність належних до виплати коштів потребувало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, але заявлений позивачем розмір моральної шкоди 2000, 00 грн. є, на думку суду, завищеним.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер порушення прав позивача, істотність вимушених змін у його житті через тривалу невиплату заробітної плати, більше року, та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав та приходить до висновку, що достатньою і справедливою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 800, 00 грн.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати.
Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені судом, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. та сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 840, 80 грн. за вимоги немайнового характеру на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354, 430 ЦПК України, суд
вирішив:

Позовну заяву особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» на користь особа_1 , нараховану, але не виплачену заборгованість із заробітної плати за період з 01.11.2019р. по 31.12.2019р., станом на 21.12.2020р. в сумі 10831 (десять тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 59 коп., з утриманням з Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті, моральну шкоду у розмірі 800 грн. (вісімсот) 00 коп. та судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., а всього 12472 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 39 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» судовий збір в доход держави у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Дата складання повного судового рішення - 11.01.2021 року.





Суддя: [К.] Н. М.



Відомості щодо учасників справи:
особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_2 , адреса_1

Товариство з обмеженою відповідальністю «срз», 87510, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, буд. 2, єдрпоу 32183383