торговий дім стройсвіт: Суд отказал в иске о взыскании задолженности по зарплате и компенсациям.

Справа № 201/5221/22

Провадження № 2/201/2627/2022

рішення

Іменем України

13 січня 2023 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Стройсвіт» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні,

встановив:

03.08.2022р. особа_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ТОВ «Торговий дім Стройсвіт» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за весь період розрахунку (а.с. 1 3).

Ухвалою судді від 05.08.2022р. позовну заяву залишено без руху внаслідок несплати позивачем судового збору та позивачеві наданий строк на усунення недоліків (а.с. 15).

Позивач усунув недоліки шляхом подання уточненої позовної заяви, у якій зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути із відповідача заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомоги при звільненні (а.с. 19−20).

Ухвалою судді від 31.08.2022р. відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження, за клопотанням позивача витребувано довідку про заборгованості із виплат при звільненні (а.с. 21).

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням зменшення) позивач посилався на те, що у період з 15.06.2020р. по 05.11.2021р. позивач знаходився у трудових відносинах з ТОВ «Торговий дім Стройсвіт». Відповідачем нарахована, але не виплачена заробітна плата (довідка про заборгованість не надана). Наказом від 05.11.2021р. № 2 він звільнений за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Наказом передбачена виплата вихідної допомоги відповідно за ст. 44 КЗпП України. Однак у день звільнення відповідач письмово не повідомив про нараховані суми належні при звільненні, не виплати кошти у порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

На підставі викладеного, просив стягнути заборгованість по заробітній платі при звільненні, що складається з заробітної плати, компенсації за всі дні невикористаної відпустки, вихідної допомоги при звільненні.

У позові просив витребувати у відповідача інформацію (довідку) із зазначенням періодів заборгованості з виплати заробітної плати, компенсації за всі дні невикористаної відпустки, вихідної допомоги при звільненні.

Відповідач позовнівимоги невизнав. 22.09.2021р. представник відповідача адвокат [З.] Т.В. (діє на підставі ордеру від 21.096.2022р. а.с. 36 — 40) надав відзивна позовнузаяву (а.с. 25−35), у якому не погодився із тим, що позивачеві не виплачені виплати у зв`язку зі звільненням. Зазначив, що позивач не обґрунтував підстав наявності днів невикористаної відпустки. Позивача прийнято комірником до товариства з 16.06.2020р., у якому він пропрацював до 05.11.2021р. На підставі заяви позивача йому надана була відпустка у період з 12.10.2020р. по 14.10.2020р. строком на два дні. Після чого 04.01.2021р. наказом № 40 121 від 04.01.2021р. був затверджений графік відпусток на 2021 рік, яким позивачеві надано 22 дні відпустки за період з 16.06.2020р. по 16.06.2021р. та 24 календарних дні за період з 16.06.2021р. по 16.06.2022р. Заявою від 15.02.2021р. позивач просив надати йому щорічну відпустку у розмірі 22 календарних днів, що відповідач погодив та надав її згідно із наказом №15022021к від 15.02.2021р. У подальшому, 19.08.2021р. позивач надав заяву про надання 24-х календарних дні відпустки, яка була надана наказом №19082021к від 19.08.2021р.

Таким чином, позивач пропрацював у товаристві менше 2 років (16 місяців), при цьому йому було надано відпустку сумарно за цей час в розмірі 48 календарних днів.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Наказом №2 від 05.11.2021р. позивача звільнено за згодою сторін. Отже, у відповідача відсутній борг перед позивачем, а навпаки, позивач має борг перед відповідачем за зайво відгуляні 14 днів відпустки

Виплата вихідної допомоги не передбачена ст. 44 КЗпП України при припиненні Трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

На виконання ухвали суду від 31.08.2022р. надав довідку про відсутність заборгованості із заробітної плати, компенсації за всі дні невикористаної відпустки, вихідної допомоги при звільненні.

На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач особа_1, який 07.10.2022р. отримав відзив на позовну заяву станом на момент розгляду справи правом на надання відповіді на відзив не скористався. В судове засідання не з`явився, про дату місце та час розгляду справи повідомлявся шляхом направлення виклику на відповідний номер телефону, зазначений у позові (а.с. 51, 54, 56), клопотань про відкладення розгляду справи не надав. За практикою Європейського Суду з прав людини справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» від 15.09.2009, заява №798/05, § 103). (в) щодо способів забезпечення права знати про суд та презумпцію обізнаності.

Представник відповідача адвокат [З.] Т.В. в судове засідання не з`явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 46, 57), однак у справі наявний відзив представника відповідача, з якого вбачається позиція про незгоду із позовом.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно із ч. 3 цієї статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

З огляду на викладене, суд вважає, що зважаючи на обізнаність сторін про віднесення на розгляд суду даного спору, наявність заперечень відповідача, які позивачем отримані, суд вважає за можливе розглянути справу та винести рішення на загальних підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши в судовому засіданні позиції сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши позиції сторін та докази у справі, встановив такі обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що 15.06.2020р. позивач особа_1 прийнятий на роботу у ТОВ «Торговий дім Стройсвіт» комірником згідно із наказом від 15.06.2020р. № 27. Згідно із наказом від 05.11.2021р. № 2 звільнений на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача (а.с. 9) і сторонами не заперечується.

На підставі заяви позивача йому надана була відпустка у період з 12.10.2020р. по 14.10.2020р. строком на два дні (а.с. 28).

Наказом № 40 121 від 04.01.2021р. у товаристві затверджений графік відпусток на 2021 рік, яким позивачеві надано 22 дні відпустки за період з 16.06.2020р. по 16.06.2021р. та 24 календарних дні за період з 16.06.2021р. по 16.06.2022р. (а.с. 29 30).

За заявою особа_1 від 15.02.2021р. йому щорічну відпустку у розмірі 22 календарних днів згідно із наказом №15022021к від 15.02.2021р. (а.с. 31, 32).

За заявою особа_1 від 19.08.2021р. про надання 24-х календарних дні відпустки, наказом №19082021к від 19.08.2021р. позивачеві надана щорічна чергова відпустка за 2021 рік у період з 01.09.2021р. терміном на 24 календарних дні (а.с. 33).

На вимогу суду відповідачем надана довідка від 29.09.2022р. про відсутність заборгованості перед особа_1 по 05.11.2021р. по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні (а.с. 35).

Відповідно до ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений, ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в етапі 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) — у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (статті 38 і 39) — у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41,  — у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Вказаною нормою передбачений виключний перелік підстав для виплати вихідної допомоги при звільненні.

Позивача звільнено на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін, яка серед переліку підстав, визначених ст. 44 КЗпП України відсутній, атому у позивача відсутнє право на тримання вихідної допомоги.

Суд вважає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що роботодавцем у день звільнення не були виплачені всі суми, що належать йому від підприємства, у т.ч. заробітна плата, компенсація за всі дні невикористаної відпустки. Натомість відповідачем підтверджена відсутність заборгованості перед позивачем. Тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що при подачі позову позивач був звільнений від сплати судового збору, однак у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору відносяться на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76−81, 82, 89, 141, 259, 263−265 ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволенні позовних вимог особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Стройсвіт» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 16 січня 2023 року.

Суддя Наумова о.с.