УПО ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ: невыплата зарплаты
Дата документа 25.09.2020
Дело № 501/207/20
2/501/649/20
решение
именем украины
25 сентября 2020 Ильичевский городской суд Одесской области в составе:
председательствующего - судьи [П.] М.И.
с участием секретаря судебного заседания - Тейбаш Н.Д.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в городе Черноморскую Одесской области гражданское дело по
иску лицо_1
к
ответчика: Управление полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины
предмет и основанияиска: о восстановлении на работе и выплате заработка за время вынужденного прогула
участники дела:
истец - особа_1
представитель ответчика - [М.] Р.В. ,
принял решение о следующем и
В:
И. Изложение позиции истца и ответчика.
особа_1 27.01.2020 обратился в суд с иском к Управлению полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины о восстановлении на работе и выплате заработка за время вынужденного прогула, согласно которому просит суд:
- отменить приказ начальника Управление полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины №150 о / с от 26.12.2019 года в части освобождения особа_1, как необоснованный и такой, что не соответствует требованиям законодательства;
- признать трудовой договор между особа_1 и [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины бессрочным, заключенным на неопределенный срок;
- восстановить особа_1 в должности охранника 3-го разряда взвода №1 роты охраны объектов и публичной безопасности Черноморского ГРО управления полиции охраны в Одесской области;
- выплатить особа_1 из [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины заработную плату за время вынужденного прогула с 01.01.2020 года по принятии решения судом о восстановлении в соответствии заработной платой за один рабочий день в сумме 486 грн. 28 коп. за каждый рабочий день указанного вынужденного прогула.
Иск мотивирован тем, что Приказом №150 о / с от 26 декабря 2019 истец освобожден от должности охранника 3-го разряда взводу №1 роты охраны объектов и публичной безопасности Черноморского ГРО [У.] полиции охраны в Одесской области с 31 декабря 2019 на основании п.2 статьи 36 КЗоТ Украины в связи с «окончанием действия трудовых отношений». Однако, в трудовой книжке истца сделано совсем другая запись «освободить п.2 ст.36 КЗоТ Украины (окончание срока договора)».
Истец считает данный приказ незаконным, необоснованным и принятым с грубыми нарушениями действующего законодательства по тем основаниям, что в указанном приказене указан какие именно конкретные основания является обоснованием для окончания трудовых отношений. Никакого заявления о прекращении трудовых отношений, согласно КЗоТ Украины истец к ответчику не подавал.
Истец отмечает в иске, что 3 июля 2018 приказом №81 в / с начальника [У.] полиции охраны в Одесской области его принято на указанную должность «на постоянной основе, на срок действия договора об охране». О его постоянные трудовые отношения с ответчиком свидетельствует то, что он выполнял обязанностиохранника на основании приказа руководителя УПО в Одесской области о командировке в с.Ольшанське Николаевской области. Фактически истец проработал охранником более 1, 5 года, в то время, как ответчик заключал различные соглашения на охрану объектов с различными клиентами, никакая конкретная хозяйственная сделка между ответчиком и его клиентами (номер, срок ее действия), как при приеме истца на работу, так и при увольнении в указанных приказах не указана. Оснований заключать с истцом трудовой договор на определиений срок у ответчика не было, ведь его трудовые обязанности не связаны с выполнением определенных, обусловленных временным периодом, условий и действие договора (контракта) на охрану объектов государственного предприятия «Администрация морских портов Украины» с ответчиком не прекращалась.
Истец утверждает в иске, что согласно сайту «Закупки. Онлайн », ответчик заключил новый контракт на охрану объектов государственного предприятия« Администрация морских портов Украины »24 декабря 2019 на весь 2020 на сумму16883066 грн. Таким образом, указанный контракт фактически продлил действие контракта между теми же контрагентами от 27 декабря 2018 (заключен на 2019) и соответственно на объекте, где истец выполнял работу охранника (админздания порта «Черноморск» и ампу).
На основании изложенного истец обратился в суд с соответствующим иском.
Представитель [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины 16.03.2020 года предоставил в суд отзыв на иск (а.с.33-38), просил суд откавить в удовлетворении иска в полном объеме, ссылаясь на то, что истец при подаче иска в суд не оплатил судебный сбор, действие заключенного ответчиком договора прекращалась и 24.12.2019 заключен новый договор между ответчиком и ООО «ампу», в связи с окончанием действия старого договора произошли изменения в штатной структуре, с 31.12.2019 сокращен в штате Черноморского МВ 5 должностей полицейских роты ОО и П, 30 работников военизированной охраны и другие должности, среди которых сокращена должность, которую обнимаетв истец.
Также представитель ответчика указывает в отзыве на иск, истцом приведены в иске неверный расчет заработной платы за один рабочий день.
особа_1 05.05.2020 предоставил в суд ответ на отзыв (а.с.48-50), просит суд удовлетворить иск.
В судебном заседании истец просил суд удовлетворить иск по основаниям изложенным в иске, в дальнейшем не возразил против продолжения рассмотрения дела без его участия с учетом объяснений предоставленных им в судебном заседании и доказательств предоставленныхк иску.
В судебном заседании представитель ответчика просил суд отказать в удовлетворении иска, ссылаясь на отзыв, в дальнейшем не возразил продолжить рассмотрение дела без его участия и отказать в удовлетворении иска.
ИИ. Иные процессуальные действия по делу.
Согласно протоколу автоматизированного распределения от 27.01.2020 дело распределена для рассмотрения судьи [П.] М.И. [А.]
Определением судьи Ильичевского городского суда Одесской области от 04.02.2020 дело принято к своему производству и пНазначенный к рассмотрению в упрощенном исковом производстве без вызова сторон (а.с.25-26).
Постановлением Ильичевского городского суда Одесской области от 15.05.2020 осуществлен вызов сторон в судебное заседание для выяснения обстоятельств по делу (а.с.54).
ИИИ. Фактические обстоятельства, установленные судом и содержание спорного правоотношения.
Судом установлено, что 3 июля 2018 приказом №81 в / с начальника [У.] полиции охраны в Одесской области особа_1 принят на должность охранника 3-го разряда взвода №1 ротыохраны объектов и публичной безопасности Черноморского ГРО [У.] полиции охраны в Одесской области на постоянной основе, на срок действия договора об охране, что подтверждается копией приказа (а.с.9).
Приказом №150 о / с от 26 декабря 2019 истец освобожден от должности охранника 3-го разряда взвода №1 роты охраны объектов и публичной безопасности Черноморского ГРО [У.] полиции охраны в Одесской области с 31 декабря 2019 на основании п.2 статьи 36 КЗоТ Украины в связи с «окончаниемдействия трудовых отношений », что подтверждается записью в трудовой книжке истца, копия которого имеется в материалах дела (а.с.7-8) и копией приказа (а.с.10).
В трудовой книжке истца сделана запись: «освободить п.2 ст.36 КЗоТ Украины (окончание срока договора)».
Согласно сайту «Закупки. Онлайн »усматривается, что ответчик заключил новый контракт на охрану объектов государственного предприятия« Администрация морских портов Украины »24 декабря 2019 на весь 2020 на сумму 16883066 грн., Что подтверждаетсяя копией выписки из сайта (а.с.15-16).
Факт постоянных трудовых отношений истца с ответчиком подтверждается копией удостоверения №172 от 11.06.2019 года (а.с.13-14).
ИV. Оценка Суда.
Как следует из ст.55 Конституции Украины и ст.3 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов, в том числе трудовых. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы иинтересы физических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законами Украины. Способы защиты определены ст.16 ГК Украины и КЗоТ Украины.
Согласно ст.43 Конституции Украины, каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Государство создает условия для полного осуществления гражданами права на труд, гарантирует равные возможности в выборе профессии и рода трудовой деятельности. Гражданам гарантируется сащита от незаконного увольнения.
Одной из гарантий обеспечения права граждан на труд является предусмотренный в ст.5-1 КЗоТ Украины правовую защиту от необоснованного отказа в приеме на работу и незаконного увольнения, а также в сохранении работы.
Право граждан на труд обеспечивается государством, а трудовой договор может быть расторгнут только по основаниям и в порядке, предусмотренных трудовым законодательством (статьи 2, 36, 40, 41 КЗоТ Украины). Анализ указанных норм Трудового права дает основания для вывода, Что по делам, в которых оспаривается незаконное увольнение, именно работодатель должен доказать, что увольнение произошло без нарушения законодательства о труде.
Согласно статье 23 КЗоТ Украины трудовой договор может быть: 1) бессрочным, заключаемым на неопределенный срок; 2) на определенный срок, установленный по согласованию сторон; 3) заключаемым на время выполнения определенной работы.
Срочный трудовой договор заключается в случаях, когда трудовые отношения не могут быть установлены на неопределенныйи срок с учетом характера предстоящей работы или условий ее выполнения, или интересов работника и в других случаях, предусмотренных законодательными актами.
Основания прекращения Трудового договора установлен статьей 36 КЗоТ Украины. В соответствии с пунктом 2 части первой статьи 36 КЗоТ Украины основанием прекращения Трудового договора является истечение срока (пункт 2 и 3 статьи 23), кроме случаев, когда трудовые отношения фактически продолжаются и ни одна из сторон не потребовала их прекращения. На этой ДлитТави может быть прекращен только срочный трудовой договор, заключенный как срочный соответствии с законом. Если же срочный трудовой договор заключен вопреки правилам статьи 23 КЗоТ Украины, то условие о сроке является незаконным. Трудовой договор в таком случае считается заключенным на неопределенный срок и он не может быть прекращен в связи с истечением срока.
Указанное согласуется с правовыми выводами изложенными Верховным Судом в составе коллегии судей [П.] судебной палаты Кассационного гражданскойого суда в постановлении от 12 сентября 2018 по делу № 753/16 193/16-ц и от 31 октября 2018 по делу №761 / 27037/17-с.
Согласно части четвертой статьи 263 ГПК Украины при выборе и применении нормы права к спорным правоотношениям суд учитывает выводы по применению соответствующих норм права, изложенные в постановлениях Верховного Суда.
Указанные требования законодательства корреспондируются с постановлением Пленума Верховного Суда Украины №9 от 06.11.1992 года "О практике рассмотрения судами трудовых споровв ", согласно п.9 которой указано, что поскольку согласно ч.2 ст.23 КЗоТ (в редакции от 19 января 1995) трудовой договор на определенный срок заключается лишь в случае, когда трудовые отношения на неопределенный срок не может быть установлены с учетом характера работы или условий ее выполнения, или интересов работника (например, его желание), либо в других случаях, предусмотренных законодательными актами, заключение Трудового договора на определенный срок при отсутствии указанных условий является основанием для его недействительным в части определения срока.
Истец указывает в иске, что 3 июля 2018 приказом №81 в / с начальника [У.] полиции охраны в Одесской области особа_1 принят на должность охранника 3-го разряда взвода №1 роты охраны объектов и публичной безопасности Черноморского ГРО [У.] полиции охраны в Одесской области на постоянной основе, на срок действия договора об охране, что подтверждается копией приказа (а.с.9). Фактически истец проработал на этой должности более 1, 5 роки.
Следовательно, суд приходит к выводу, что договор заключен на неопределенный срок, трудовые отношения являются бессрочными, потому истца нельзя освободить от должности на основании пункта 2 части первой статьи 36 КЗоТ Украины.
Также, суд соглашается с доводами истца, что никакая конкретная хозяйственная сделка между ответчиком и его клиентами (номер, срок ее действия), как при приеме истца на работу, так и при увольнении в указанных приказах не указана, трудовые обязанности истца эт связаны с выполнениемопределенных, обусловленных временным периодом, условий и действие договора (контракта) на охрану объектов государственного предприятия «Администрация морских портов Украины» с ответчиком не прекращалась.
Так, согласно сайту «Закупки. Онлайн », ответчик заключил новый контракт на охрану объектов государственного предприятия« Администрация морских портов Украины »24 декабря 2019 на весь 2020 на сумму 16883066 грн.
Итак, указанный контракт фактически продлил действие контракта между теми же контрагентами от 27 декабря2018 (заключен на 2019).
Кроме того, суд обращает внимание о наличии в материалах дела двух копий приказов об увольнении истца, а именно №150 о / с от 26.12.2019 (а.с.10), где основанием освобождения указано: «заявление особа_1» и №150 в / с от 26.12.2019 (а.с.45), где основанием освобождения указано: «приказ УПО от 26.12.2019 №1553».
В судебном заседании истец утверждал, что он заявлений об увольнении не писал, предупреждения о сокращении должности не писал, о чем им указано в письменной ответстди на отзыв (а.с.48-50).
В судебном заседании представитель ответчика не смог объяснить наличие двух приказов по различным основаниям освобождения истца. В связи с чем судом был объявлен перерыв в судебном заседании для предоставления возможности ответчику предоставить в суд копию заявления особа_1 об увольнении, которое в суд так и не предоставлено.
Вышесказанное позволяет сделать вывод, что приказ начальника [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины №150 о / с от 26.12.2019 года пра освобождения особа_1 незаконно и подлежит отмене.
Гражданам гарантируется защита от незаконного увольнения (ст.43 Конституции Украины).
В соответствии с ст.235 КЗоТ Украины, при увольнении работника без законных оснований он должен быть восстановлен на прежнее место работы.
Итак, иск в этой части подлежит удовлетворению.
Одновременно суд принимает решение о взыскании в пользу работника среднего заработка за все время вынужденного прогула.
Средний заработок работника определяется отчества ст.27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100 (далее - Порядок).
Так, абзацем третьим пункта 2 Порядка установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Согласно пункту 8 раздела IV Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 раздела IV Порядка).
Расчет заработной платы за 1 рабочий день состоит из следующих
- в листопади 2019 за 21 рабочий день заработная плата составила 9278 грн. 86 коп. (Согласно расчетного листка особа_1) (а.с.11)
- в декабре 2019 за 21 рабочий день заработная плата составила 11144 грн. 98 коп. (14997 грн. 18 коп. - 3853 грн. 20 коп. - за неиспользованный отпуск) (согласно расчетного листка за декабрь) (а.с.12).
Согласно расчету заработной платы за 42 рабочих дня в ноябре-декабря 2019 года составила 20423 грн. 84 коп .: 11144, 98 + 9278, 86, или за один рабочий день: 20423 грн. 86 коп.42 (дн.) = 486 грн. 28 коп.
Таким образом, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию заработная плата за время вынужденного прогула с 01.01.2020 года по принятии решения судом о восстановлении в соответствии с заработной платой за один рабочий день в сумме 486 грн. 28 коп. за каждый рабочий день указанного вынужденного прогула.
V. Распределение судебных расходов между сторонами.
Согласно п.1 ч.1 ст.5 Закона Украины «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судовых инстанциях освобождаются истцы - по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе.
Согласно ч.6 ст.141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Итак, в связи с удовлетворением иска, судовий сбор подлежит взысканию с ответчика в размере 840, 80 грн.
Решая вопрос о наличии оснований допустить немедленное исполнение судебного решения суд отмечает следующее.
Согласно п.2 и 4 ч.1 ст.430 ГПК Украины суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц и восстановлении на работе незаконно уволенного или переведенного на другую работу работника.
На основании указанного суд допускает немедленное исполнение г.ишення в части обновления истца на работе и выплаты ему заработной платы в размере заработной платы за один месяц.
Обосновывая судебное решение, суд принимает во внимание требования ст.17 Закона Украины «О выполнении решений и применении практики Европейского суда по правам человека" по которой суды применяют при рассмотрении дела Конвенцию и практику Суда как источник права и выводы Европейского суда по правам человека, указанные в решении по делу «Руис Ториха против Испании» (RuizTorija v. Spain) от 9 декабря 1994 года, серия А, 303, п.2958, согласно которому Суд повторяет, что согласно его установившейся практикой, отражает принцип, связанный с должным осуществлением правосудия, в решениях судов и других органов с решения споров должны быть должным образом указаны основания, на которых они основываются. Хотя пункт 1 статьи 6 Конвенции обязывает суды обосновывать свои решения, его нельзя толковать как требующий детального ответа на каждый аргумент. Мера, к которойй суд должен выполнить обязанность по обоснованию решения, может быть различной в зависимости от характера решения.
Такое решение суда будет отвечать требованиям Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод, а именно ст. 6 (право на справедливый суд), ст. 13 (право на эффективное средство правовой защиты ответчика от неправомерных требований истца), ст.17 (запрет злоупотребления правами предусмотренными настоящей Конвенцией), ст.1 Протокола 1 (защита собственности, право на уважение своей собственности).Кроме того, в соответствии с ч.6 ст.81 ГПК Украины, доказывание не может основываться на предположениях.
Согласно ч.1 ст.76 ГПК Украины, доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
Согласно п.6 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 18.12.2009 №14 «О судебном решении по гражданскому делу», учитывая принцип безпосередности судебного разбирательства, решение может быть обосновано только доказательствами, полученными в установленном законом порядке и исследованными в судебном заседании.
Согласно решению Европейского суда по правам человека по делу «Ващенко против Украины» (Заявление № 26864/03) от 26 июня 2008 указано, что принцип состязательности заключается в том, что суд внимательно исследует замечания заявителя, исходя из совокупности имеющихся материалов в той мере, в какой он является полномочным изучать заявленные жалобы. Итак, у суда отсутствуютполномочия на выход за пределы принципа диспозитивности и состязательности и сбора доказательств в пользу одной из заинтересованных сторон.
Согласно ст.263 ГПК Украины, судебное решение должно основываться на принципах верховенства права, быть законным и обоснованным. Законным является решение, принятое судом в соответствии с нормами материального права с соблюдением норм процессуального права. Судебное решение должно соответствовать задаче гражданского судопроизводства, определенном этим Кодексом. Обоснованным является решение, принятоена основании полно и всесторонне выяснены обстоятельств, на которые стороны ссылаются как на основание своих требований и возражений, подтвержденных теми доказательствами, которые были исследованы в судебном заседании.
Европейский суд дел человека указал, что согласно его установившейся практикой, отражает принцип, связанный с должным осуществлением правосудия, в решениях судов и других органов по разрешению споров должны быть должным образом указаны основания, на которых они основываются. Хотя пункт 1 статьи 6 Конвенции зобов`язуе суды обосновывать свои решения, его нельзя толковать как требующий детального ответа на каждый аргумент. Степень, до которой суд должен выполнить обязанность по обоснованию решения, может быть различной в зависимости от характера решения (Серявин и другие против Украины, № 4909/04, § 58, ЕСПЧ, от 10 февраля 2010 года).
Учитывая вышеизложенное, принимая во внимание фактические обстоятельства дела, суд пришел к выводу об отсутствии оснований для предоставления оценки остальных доводов, приведенных сторонами по спРави в обоснование своих правовых позиций, поскольку их исследования судом в любом случае приведет к опровержения выводов, к которым суд пришел по тексту решения выше по сути исковых требований.
На этом основании, руководствуясь ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Гражданского - процессуального кодекса Украины, суд, -
принял:
1. Иск особа_1 в Управление полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины о восстановлении на работе и выплате заработка за время вынужденного прогулу - удовлетворить.
2. Отменить приказ начальника [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины №150 о / с от 26.12.2019 года об увольнении особа_1.
3. Признать трудовой договор между особа_1 и [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины бессрочным, заключенный на неопределенный срок.
4. Обновить особа_1 в должности охранника 3-го разряда взвода №1 роты охраны объектов и публичной безопасности Черноморского ГРО Управление полкий охраны в Одесской области
5. Взыскать в пользу особа_1 (рнокпп номер_1) из [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины (егрпоу 40108934) заработную плату за время вынужденного прогула с 01.01.2020 года по принятии решения судом о восстановлении в соответствии с заработной платой за один рабочий день в сумме 486 грн. 28 коп. за каждый рабочий день указанного вынужденного прогула.
6. Допустить немедленное исполнение решения суда в части восстановления на работе и выплате саробитнои платы за один месяц.
7. Взыскать с [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины (егрпоу 40108934) в пользу государства судебный сбор в размере 840, 80 грн.
8. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
9. Апелляционная жалоба на решениесуда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам.
10. Полный текст решения изготовлен 25 сентября 2020.
Судья Ильичевского мыского суда
Одесской области М.И.[П]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Дата документу 25.09.2020
Справа № 501/207/20
2/501/649/20
рішення
іменем україни
25 вересня 2020 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:
головуючого - судді [П.] М.І.
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом особа_1
до
відповідача: Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України
предмет та підстави позову: про поновлення на роботі і виплаті заробітку за час вимушеного прогулу
учасники справи:
позивач - особа_1 ,
представник відповідача - [М.] Р.В. ,
ухвалив рішення про наступне та
встановив:
І. Виклад позиції позивача та відповідача.
особа_1 27.01.2020 звернувся до суду з позовом до Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України про поновлення на роботі і виплаті заробітку за час вимушеного прогулу, згідно якого просить суд:
- скасувати наказ начальника Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України №150 о/с від 26.12.2019 року в частині звільнення особа_1 , як необґрунтований та такий, що не відповідає вимогам законодавства;
- визнати трудовий договір між особа_1 та Управлінням поліції охорони в Одеській області Національної поліції України безстроковим, укладеним на невизначений строк;
- поновити особа_1 на посаді охоронника 3-го розряду взводу №1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Чорноморського МРВ Управління поліції охорони в Одеській області;
- виплатити особа_1 з Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.01.2020 року по час прийняття рішення судом про поновлення у відповідності заробітною платою за один робочий день у сумі 486 грн. 28 коп. за кожен робочий день вказаного вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що Наказом №150 о/с від 26 грудня 2019 року позивача звільнено з посади охоронника 3-го розряду взводу №1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Чорноморського МРВ Управління поліції охорони в Одеській області з 31 грудня 2019 року на підставі п.2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із «закінченням дії трудових відносин». Однак, у трудовій книжці позивача зроблено зовсім інший запис «звільнити п.2 ст.36 КЗпП України (закінчення строку договору)».
Позивач вважає даний наказ незаконним, необґрунтованим та прийнятим з грубими порушеннями чинного законодавства з тих підстав, що у вказаному наказі не зазначено які саме конкретні підстави є обґрунтуванням для закінчення трудових відносин. Ніякої заяви про припинення трудових відносин, згідно КЗпП України позивач до відповідача не подавав.
Позивач зазначає в позові, що 03 липня 2018 року наказом №81 о/с начальника Управління поліції охорони в Одеській області його прийнято на зазначену посаду «на постійній основі, на термін дії договору про охорону». Про його постійні трудові відносини з відповідачем свідчить те, що він виконував обов`язки охоронника на підставі наказу керівника УПО в Одеській області про відрядження до с.Ольшанське Миколаївської області. Фактично позивач пропрацював охоронником більше 1, 5 року, в той час, як відповідач укладав різні угоди на охорону об`єктів з різними клієнтами, ніяка конкретна господарська угода між відповідачем та його клієнтами (номер, термін її дії), як при прийнятті позивача на роботу, так і при звільненні у вказаних наказах не зазначена. Підстав укладати з позивачем трудову угоду на визначений строк у відповідача не було, адже його трудові обов`язки не пов`язані з виконанням певних, обумовлених часовим періодом, умов та дія договору (контракту) на охорону об`єктів державного підприємства «Адміністрація морських портів України» з відповідачем не припинялася.
Позивач стверджує у позові, що згідно сайту «Закупівлі. Онлайн», відповідач уклав новий контракт на охорону об`єктів державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 24 грудня 2019 року на весь 2020 рік на суму 16 883 066 грн. Таким чином, вказаний контракт фактично продовжив дію контракту між тими ж контрагентами від 27 грудня 2018 року (укладений на 2019 рік) і відповідно на об`єкті, де позивач виконував роботу охоронника (адмінприміщення порту «Чорноморськ» та ампу).
На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Представник Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України 16.03.2020 року надав до суду відзив на позов (а.с.33-38), просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач при подачі позову до суду не сплатив судовий збір, дія укладеного відповідачем договору припинялась та 24.12.2019 укладено новий договір між відповідачем та ДП «ампу», у зв`язку із закінченням дії старого договору відбулись зміни у штатній структурі, з 31.12.2019 скорочено в штаті Чорноморського МВ 5 посад поліцейських роти ОО та П, 30 працівників воєнізованої охорони та інші посади, серед яких скорочена посада, яку обіймав позивач.
Також представник відповідача зазначає у відзиві на позов, що позивачем наведено у позові невірний розрахунок заробітної плати за один робочий день.
особа_1 05.05.2020 надав до суду відповідь на відзив (а.с.48-50), просить суд задовольнити позов.
В судовому засіданні позивач просив суд задовольнити позов з підстав викладених у позові, у подальшому не заперечив проти продовження розгляду справи без його участі з врахуванням пояснень наданих ним в судовому засіданні та доказів наданих до позову.
В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на відзив, в подальшому не заперечив продовжити розгляд справи без його участі та відмовити в задоволенні позову.
ІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 27.01.2020 справа розподілена для розгляду судді [П.] М.І. (а.с.20).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 04.02.2020 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (а.с.25-26).
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 15.05.2020 здійснено виклик сторін в судове засідання для з`ясування обставин по справі (а.с.54).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 03 липня 2018 року наказом №81 о/с начальника Управління поліції охорони в Одеській області особа_1 прийнято на посаду охоронника 3-го розряду взводу №1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Чорноморського МРВ Управління поліції охорони в Одеській області на постійній основі, на термін дії договору про охорону, що підтверджується копією наказу (а.с.9).
Наказом №150 о/с від 26 грудня 2019 року позивача звільнено з посади охоронника 3-го розряду взводу №1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Чорноморського МРВ Управління поліції охорони в Одеській області з 31 грудня 2019 року на підставі п.2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із «закінченням дії трудових відносин», що підтверджується записом в трудовій книжці позивача, копія якої є в матеріалах справи (а.с.7-8) та копією наказу (а.с.10).
У трудовій книжці позивача зроблено запис: «звільнити п.2 ст.36 КЗпП України (закінчення строку договору)».
Згідно сайту «Закупівлі. Онлайн» вбачається, що відповідач уклав новий контракт на охорону об`єктів державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 24 грудня 2019 року на весь 2020 рік на суму 16 883 066 грн., що підтверджується копією витягу з сайту (а.с.15-16).
Факт постійних трудових відносин позивача з відповідачем підтверджується копією посвідчення про відрядження №172 від 11.06.2019 року (а.с.13-14).
ІV. Оцінка Суду.
Як слідує зі ст.55 Конституції України та ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені ст.16 ЦК України та КЗпП України.
Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також у збереженні роботи.
Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України). Аналіз указаних норм Трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Згідно статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Підстави припинення Трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення Трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк і він не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку.
Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 753/16193/16-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі №761/27037/17-ц.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказані вимоги законодавства кореспондуються з постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", відповідно до п.9 якої зазначено, що оскільки згідно з ч.2 ст.23 КЗпП (в редакції від 19 січня 1995 року) трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення Трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.
Позивач вказує в позові, що 03 липня 2018 року наказом №81 о/с начальника Управління поліції охорони в Одеській області особа_1 прийнято на посаду охоронника 3-го розряду взводу №1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Чорноморського МРВ Управління поліції охорони в Одеській області на постійній основі, на термін дії договору про охорону, що підтверджується копією наказу (а.с.9). Фактично позивач пропрацював на цій посаді більше 1, 5 роки.
Отже, суд доходить до висновку, що договір укладено на невизначений строк, трудові відносини є безстроковими, тому позивача не можна звільнити з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Також, суд погоджується з доводами позивача, що ніяка конкретна господарська угода між відповідачем та його клієнтами (номер, термін її дії), як при прийнятті позивача на роботу, так і при звільненні у вказаних наказах не зазначена, трудові обов`язки позивача не пов`язані з виконанням певних, обумовлених часовим періодом, умов та дія договору (контракту) на охорону об`єктів державного підприємства «Адміністрація морських портів України» з відповідачем не припинялася.
Так, згідно сайту «Закупівлі. Онлайн», відповідач уклав новий контракт на охорону об`єктів державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 24 грудня 2019 року на весь 2020 рік на суму 16 883 066 грн.
Отже, вказаний контракт фактично продовжив дію контракту між тими ж контрагентами від 27 грудня 2018 року (укладений на 2019 рік).
Крім того, суд звертає увагу про наявність в матеріалах справи двох копій наказів про звільнення позивача, а саме №150 о/с від 26.12.2019 (а.с.10), де підставою звільнення вказано: «заява особа_1 » та №150 о/с від 26.12.2019 (а.с.45), де підставою звільнення вказано: «наказ УПО від 26.12.2019 №1553».
В судовому засіданні позивач стверджував, що він заяв на звільнення не писав, попередження про скорочення посади не писав, про що ним зазначено у письмовій відповіді на відзив (а.с.48-50).
В судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити наявність двох наказів з різними підставами звільнення позивача. У зв`язку з чим судом було оголошено перерву в судовому засіданні для надання можливості відповідачу надати до суду копію заяви особа_1 про звільнення, яку до суду так і не надано.
Вищенаведене дає підстави для висновку, що наказ начальника Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України №150 о/с від 26.12.2019 року про звільнення особа_1 є незаконним та підлягає скасуванню.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ст.43 Конституції України).
У відповідності до ст.235 КЗпП України, при звільненні працівника без законних підстав він повинен бути поновлений на колишнє місце роботи.
Отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Одночасно суд приймає рішення про стягнення на користь працівника середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Розрахунок заробітної плати за 1 робочий день складається з наступного:
- у листопаді 2019 за 21 робочий день заробітна плата склала 9278 грн. 86 коп. (згідно розрахункового листка особа_1 ) (а.с.11);
- у грудні 2019 за 21 робочий день заробітна плата склала 11144 грн. 98 коп. (14997 грн. 18 коп. - 3853 грн. 20 коп. - за невикористану відпустку) (згідно розрахункового листка за грудень) (а.с.12).
Відповідно до розрахунку заробітна плата за 42 робочих дня у листопаді-грудні 2019 року склала 20423 грн. 84 коп.: 11144, 98+9278, 86, або за один робочий день: 20423 грн. 86 коп. : 42 (дн.) = 486 грн. 28 коп.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу з 01.01.2020 року по час прийняття рішення судом про поновлення у відповідності із заробітною платою за один робочий день у сумі 486 грн. 28 коп. за кожен робочий день вказаного вимушеного прогулу.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, у зв`язку із задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача у розмірі 840, 80 грн.
Вирішуючи питання про наявність підстав допустити негайне виконання судового рішення суд зазначає про таке.
Відповідно до п.2 і 4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць і поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
На підставі зазначеного суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та виплати йому заробітної плати у розмірі виплати заробітної плати за один місяць.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303а, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).
Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з [censored] наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного - процесуального кодексу України, Суд, -
ухвалив:
1. Позов особа_1 до Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України про поновлення на роботі і виплаті заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.
2. Скасувати наказ начальника Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України №150 о/с від 26.12.2019 року про звільнення особа_1 .
3. Визнати трудовий договір між особа_1 та Управлінням поліції охорони в Одеській області Національної поліції України безстроковим, що укладений на невизначений строк.
4. Поновити особа_1 на посаді охоронника 3-го розряду взводу №1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Чорноморського МРВ Управління поліції охорони в Одеській області
5. Стягнути на користь особа_1 (рнокпп номер_1 ) з Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України (єдрпоу 40108934) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.01.2020 року по час прийняття рішення судом про поновлення у відповідності із заробітною платою за один робочий день у сумі 486 грн. 28 коп. за кожен робочий день вказаного вимушеного прогулу.
6. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплаті заробітної плати за один місяць.
7. Стягнути з Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України (єдрпоу 40108934) на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
8. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
9. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
10. Повний текст рішення виготовлено 25 вересня 2020 року.
Суддя Іллічівського міського суду
Одеської області [М.]
Дело № 501/207/20
2/501/649/20
решение
именем украины
25 сентября 2020 Ильичевский городской суд Одесской области в составе:
председательствующего - судьи [П.] М.И.
с участием секретаря судебного заседания - Тейбаш Н.Д.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в городе Черноморскую Одесской области гражданское дело по
иску лицо_1
к
ответчика: Управление полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины
предмет и основанияиска: о восстановлении на работе и выплате заработка за время вынужденного прогула
участники дела:
истец - особа_1
представитель ответчика - [М.] Р.В. ,
принял решение о следующем и
В:
И. Изложение позиции истца и ответчика.
особа_1 27.01.2020 обратился в суд с иском к Управлению полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины о восстановлении на работе и выплате заработка за время вынужденного прогула, согласно которому просит суд:
- отменить приказ начальника Управление полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины №150 о / с от 26.12.2019 года в части освобождения особа_1, как необоснованный и такой, что не соответствует требованиям законодательства;
- признать трудовой договор между особа_1 и [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины бессрочным, заключенным на неопределенный срок;
- восстановить особа_1 в должности охранника 3-го разряда взвода №1 роты охраны объектов и публичной безопасности Черноморского ГРО управления полиции охраны в Одесской области;
- выплатить особа_1 из [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины заработную плату за время вынужденного прогула с 01.01.2020 года по принятии решения судом о восстановлении в соответствии заработной платой за один рабочий день в сумме 486 грн. 28 коп. за каждый рабочий день указанного вынужденного прогула.
Иск мотивирован тем, что Приказом №150 о / с от 26 декабря 2019 истец освобожден от должности охранника 3-го разряда взводу №1 роты охраны объектов и публичной безопасности Черноморского ГРО [У.] полиции охраны в Одесской области с 31 декабря 2019 на основании п.2 статьи 36 КЗоТ Украины в связи с «окончанием действия трудовых отношений». Однако, в трудовой книжке истца сделано совсем другая запись «освободить п.2 ст.36 КЗоТ Украины (окончание срока договора)».
Истец считает данный приказ незаконным, необоснованным и принятым с грубыми нарушениями действующего законодательства по тем основаниям, что в указанном приказене указан какие именно конкретные основания является обоснованием для окончания трудовых отношений. Никакого заявления о прекращении трудовых отношений, согласно КЗоТ Украины истец к ответчику не подавал.
Истец отмечает в иске, что 3 июля 2018 приказом №81 в / с начальника [У.] полиции охраны в Одесской области его принято на указанную должность «на постоянной основе, на срок действия договора об охране». О его постоянные трудовые отношения с ответчиком свидетельствует то, что он выполнял обязанностиохранника на основании приказа руководителя УПО в Одесской области о командировке в с.Ольшанське Николаевской области. Фактически истец проработал охранником более 1, 5 года, в то время, как ответчик заключал различные соглашения на охрану объектов с различными клиентами, никакая конкретная хозяйственная сделка между ответчиком и его клиентами (номер, срок ее действия), как при приеме истца на работу, так и при увольнении в указанных приказах не указана. Оснований заключать с истцом трудовой договор на определиений срок у ответчика не было, ведь его трудовые обязанности не связаны с выполнением определенных, обусловленных временным периодом, условий и действие договора (контракта) на охрану объектов государственного предприятия «Администрация морских портов Украины» с ответчиком не прекращалась.
Истец утверждает в иске, что согласно сайту «Закупки. Онлайн », ответчик заключил новый контракт на охрану объектов государственного предприятия« Администрация морских портов Украины »24 декабря 2019 на весь 2020 на сумму16883066 грн. Таким образом, указанный контракт фактически продлил действие контракта между теми же контрагентами от 27 декабря 2018 (заключен на 2019) и соответственно на объекте, где истец выполнял работу охранника (админздания порта «Черноморск» и ампу).
На основании изложенного истец обратился в суд с соответствующим иском.
Представитель [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины 16.03.2020 года предоставил в суд отзыв на иск (а.с.33-38), просил суд откавить в удовлетворении иска в полном объеме, ссылаясь на то, что истец при подаче иска в суд не оплатил судебный сбор, действие заключенного ответчиком договора прекращалась и 24.12.2019 заключен новый договор между ответчиком и ООО «ампу», в связи с окончанием действия старого договора произошли изменения в штатной структуре, с 31.12.2019 сокращен в штате Черноморского МВ 5 должностей полицейских роты ОО и П, 30 работников военизированной охраны и другие должности, среди которых сокращена должность, которую обнимаетв истец.
Также представитель ответчика указывает в отзыве на иск, истцом приведены в иске неверный расчет заработной платы за один рабочий день.
особа_1 05.05.2020 предоставил в суд ответ на отзыв (а.с.48-50), просит суд удовлетворить иск.
В судебном заседании истец просил суд удовлетворить иск по основаниям изложенным в иске, в дальнейшем не возразил против продолжения рассмотрения дела без его участия с учетом объяснений предоставленных им в судебном заседании и доказательств предоставленныхк иску.
В судебном заседании представитель ответчика просил суд отказать в удовлетворении иска, ссылаясь на отзыв, в дальнейшем не возразил продолжить рассмотрение дела без его участия и отказать в удовлетворении иска.
ИИ. Иные процессуальные действия по делу.
Согласно протоколу автоматизированного распределения от 27.01.2020 дело распределена для рассмотрения судьи [П.] М.И. [А.]
Определением судьи Ильичевского городского суда Одесской области от 04.02.2020 дело принято к своему производству и пНазначенный к рассмотрению в упрощенном исковом производстве без вызова сторон (а.с.25-26).
Постановлением Ильичевского городского суда Одесской области от 15.05.2020 осуществлен вызов сторон в судебное заседание для выяснения обстоятельств по делу (а.с.54).
ИИИ. Фактические обстоятельства, установленные судом и содержание спорного правоотношения.
Судом установлено, что 3 июля 2018 приказом №81 в / с начальника [У.] полиции охраны в Одесской области особа_1 принят на должность охранника 3-го разряда взвода №1 ротыохраны объектов и публичной безопасности Черноморского ГРО [У.] полиции охраны в Одесской области на постоянной основе, на срок действия договора об охране, что подтверждается копией приказа (а.с.9).
Приказом №150 о / с от 26 декабря 2019 истец освобожден от должности охранника 3-го разряда взвода №1 роты охраны объектов и публичной безопасности Черноморского ГРО [У.] полиции охраны в Одесской области с 31 декабря 2019 на основании п.2 статьи 36 КЗоТ Украины в связи с «окончаниемдействия трудовых отношений », что подтверждается записью в трудовой книжке истца, копия которого имеется в материалах дела (а.с.7-8) и копией приказа (а.с.10).
В трудовой книжке истца сделана запись: «освободить п.2 ст.36 КЗоТ Украины (окончание срока договора)».
Согласно сайту «Закупки. Онлайн »усматривается, что ответчик заключил новый контракт на охрану объектов государственного предприятия« Администрация морских портов Украины »24 декабря 2019 на весь 2020 на сумму 16883066 грн., Что подтверждаетсяя копией выписки из сайта (а.с.15-16).
Факт постоянных трудовых отношений истца с ответчиком подтверждается копией удостоверения №172 от 11.06.2019 года (а.с.13-14).
ИV. Оценка Суда.
Как следует из ст.55 Конституции Украины и ст.3 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов, в том числе трудовых. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы иинтересы физических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законами Украины. Способы защиты определены ст.16 ГК Украины и КЗоТ Украины.
Согласно ст.43 Конституции Украины, каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Государство создает условия для полного осуществления гражданами права на труд, гарантирует равные возможности в выборе профессии и рода трудовой деятельности. Гражданам гарантируется сащита от незаконного увольнения.
Одной из гарантий обеспечения права граждан на труд является предусмотренный в ст.5-1 КЗоТ Украины правовую защиту от необоснованного отказа в приеме на работу и незаконного увольнения, а также в сохранении работы.
Право граждан на труд обеспечивается государством, а трудовой договор может быть расторгнут только по основаниям и в порядке, предусмотренных трудовым законодательством (статьи 2, 36, 40, 41 КЗоТ Украины). Анализ указанных норм Трудового права дает основания для вывода, Что по делам, в которых оспаривается незаконное увольнение, именно работодатель должен доказать, что увольнение произошло без нарушения законодательства о труде.
Согласно статье 23 КЗоТ Украины трудовой договор может быть: 1) бессрочным, заключаемым на неопределенный срок; 2) на определенный срок, установленный по согласованию сторон; 3) заключаемым на время выполнения определенной работы.
Срочный трудовой договор заключается в случаях, когда трудовые отношения не могут быть установлены на неопределенныйи срок с учетом характера предстоящей работы или условий ее выполнения, или интересов работника и в других случаях, предусмотренных законодательными актами.
Основания прекращения Трудового договора установлен статьей 36 КЗоТ Украины. В соответствии с пунктом 2 части первой статьи 36 КЗоТ Украины основанием прекращения Трудового договора является истечение срока (пункт 2 и 3 статьи 23), кроме случаев, когда трудовые отношения фактически продолжаются и ни одна из сторон не потребовала их прекращения. На этой ДлитТави может быть прекращен только срочный трудовой договор, заключенный как срочный соответствии с законом. Если же срочный трудовой договор заключен вопреки правилам статьи 23 КЗоТ Украины, то условие о сроке является незаконным. Трудовой договор в таком случае считается заключенным на неопределенный срок и он не может быть прекращен в связи с истечением срока.
Указанное согласуется с правовыми выводами изложенными Верховным Судом в составе коллегии судей [П.] судебной палаты Кассационного гражданскойого суда в постановлении от 12 сентября 2018 по делу № 753/16 193/16-ц и от 31 октября 2018 по делу №761 / 27037/17-с.
Согласно части четвертой статьи 263 ГПК Украины при выборе и применении нормы права к спорным правоотношениям суд учитывает выводы по применению соответствующих норм права, изложенные в постановлениях Верховного Суда.
Указанные требования законодательства корреспондируются с постановлением Пленума Верховного Суда Украины №9 от 06.11.1992 года "О практике рассмотрения судами трудовых споровв ", согласно п.9 которой указано, что поскольку согласно ч.2 ст.23 КЗоТ (в редакции от 19 января 1995) трудовой договор на определенный срок заключается лишь в случае, когда трудовые отношения на неопределенный срок не может быть установлены с учетом характера работы или условий ее выполнения, или интересов работника (например, его желание), либо в других случаях, предусмотренных законодательными актами, заключение Трудового договора на определенный срок при отсутствии указанных условий является основанием для его недействительным в части определения срока.
Истец указывает в иске, что 3 июля 2018 приказом №81 в / с начальника [У.] полиции охраны в Одесской области особа_1 принят на должность охранника 3-го разряда взвода №1 роты охраны объектов и публичной безопасности Черноморского ГРО [У.] полиции охраны в Одесской области на постоянной основе, на срок действия договора об охране, что подтверждается копией приказа (а.с.9). Фактически истец проработал на этой должности более 1, 5 роки.
Следовательно, суд приходит к выводу, что договор заключен на неопределенный срок, трудовые отношения являются бессрочными, потому истца нельзя освободить от должности на основании пункта 2 части первой статьи 36 КЗоТ Украины.
Также, суд соглашается с доводами истца, что никакая конкретная хозяйственная сделка между ответчиком и его клиентами (номер, срок ее действия), как при приеме истца на работу, так и при увольнении в указанных приказах не указана, трудовые обязанности истца эт связаны с выполнениемопределенных, обусловленных временным периодом, условий и действие договора (контракта) на охрану объектов государственного предприятия «Администрация морских портов Украины» с ответчиком не прекращалась.
Так, согласно сайту «Закупки. Онлайн », ответчик заключил новый контракт на охрану объектов государственного предприятия« Администрация морских портов Украины »24 декабря 2019 на весь 2020 на сумму 16883066 грн.
Итак, указанный контракт фактически продлил действие контракта между теми же контрагентами от 27 декабря2018 (заключен на 2019).
Кроме того, суд обращает внимание о наличии в материалах дела двух копий приказов об увольнении истца, а именно №150 о / с от 26.12.2019 (а.с.10), где основанием освобождения указано: «заявление особа_1» и №150 в / с от 26.12.2019 (а.с.45), где основанием освобождения указано: «приказ УПО от 26.12.2019 №1553».
В судебном заседании истец утверждал, что он заявлений об увольнении не писал, предупреждения о сокращении должности не писал, о чем им указано в письменной ответстди на отзыв (а.с.48-50).
В судебном заседании представитель ответчика не смог объяснить наличие двух приказов по различным основаниям освобождения истца. В связи с чем судом был объявлен перерыв в судебном заседании для предоставления возможности ответчику предоставить в суд копию заявления особа_1 об увольнении, которое в суд так и не предоставлено.
Вышесказанное позволяет сделать вывод, что приказ начальника [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины №150 о / с от 26.12.2019 года пра освобождения особа_1 незаконно и подлежит отмене.
Гражданам гарантируется защита от незаконного увольнения (ст.43 Конституции Украины).
В соответствии с ст.235 КЗоТ Украины, при увольнении работника без законных оснований он должен быть восстановлен на прежнее место работы.
Итак, иск в этой части подлежит удовлетворению.
Одновременно суд принимает решение о взыскании в пользу работника среднего заработка за все время вынужденного прогула.
Средний заработок работника определяется отчества ст.27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100 (далее - Порядок).
Так, абзацем третьим пункта 2 Порядка установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Согласно пункту 8 раздела IV Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 раздела IV Порядка).
Расчет заработной платы за 1 рабочий день состоит из следующих
- в листопади 2019 за 21 рабочий день заработная плата составила 9278 грн. 86 коп. (Согласно расчетного листка особа_1) (а.с.11)
- в декабре 2019 за 21 рабочий день заработная плата составила 11144 грн. 98 коп. (14997 грн. 18 коп. - 3853 грн. 20 коп. - за неиспользованный отпуск) (согласно расчетного листка за декабрь) (а.с.12).
Согласно расчету заработной платы за 42 рабочих дня в ноябре-декабря 2019 года составила 20423 грн. 84 коп .: 11144, 98 + 9278, 86, или за один рабочий день: 20423 грн. 86 коп.42 (дн.) = 486 грн. 28 коп.
Таким образом, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию заработная плата за время вынужденного прогула с 01.01.2020 года по принятии решения судом о восстановлении в соответствии с заработной платой за один рабочий день в сумме 486 грн. 28 коп. за каждый рабочий день указанного вынужденного прогула.
V. Распределение судебных расходов между сторонами.
Согласно п.1 ч.1 ст.5 Закона Украины «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судовых инстанциях освобождаются истцы - по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе.
Согласно ч.6 ст.141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Итак, в связи с удовлетворением иска, судовий сбор подлежит взысканию с ответчика в размере 840, 80 грн.
Решая вопрос о наличии оснований допустить немедленное исполнение судебного решения суд отмечает следующее.
Согласно п.2 и 4 ч.1 ст.430 ГПК Украины суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц и восстановлении на работе незаконно уволенного или переведенного на другую работу работника.
На основании указанного суд допускает немедленное исполнение г.ишення в части обновления истца на работе и выплаты ему заработной платы в размере заработной платы за один месяц.
Обосновывая судебное решение, суд принимает во внимание требования ст.17 Закона Украины «О выполнении решений и применении практики Европейского суда по правам человека" по которой суды применяют при рассмотрении дела Конвенцию и практику Суда как источник права и выводы Европейского суда по правам человека, указанные в решении по делу «Руис Ториха против Испании» (RuizTorija v. Spain) от 9 декабря 1994 года, серия А, 303, п.2958, согласно которому Суд повторяет, что согласно его установившейся практикой, отражает принцип, связанный с должным осуществлением правосудия, в решениях судов и других органов с решения споров должны быть должным образом указаны основания, на которых они основываются. Хотя пункт 1 статьи 6 Конвенции обязывает суды обосновывать свои решения, его нельзя толковать как требующий детального ответа на каждый аргумент. Мера, к которойй суд должен выполнить обязанность по обоснованию решения, может быть различной в зависимости от характера решения.
Такое решение суда будет отвечать требованиям Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод, а именно ст. 6 (право на справедливый суд), ст. 13 (право на эффективное средство правовой защиты ответчика от неправомерных требований истца), ст.17 (запрет злоупотребления правами предусмотренными настоящей Конвенцией), ст.1 Протокола 1 (защита собственности, право на уважение своей собственности).Кроме того, в соответствии с ч.6 ст.81 ГПК Украины, доказывание не может основываться на предположениях.
Согласно ч.1 ст.76 ГПК Украины, доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
Согласно п.6 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 18.12.2009 №14 «О судебном решении по гражданскому делу», учитывая принцип безпосередности судебного разбирательства, решение может быть обосновано только доказательствами, полученными в установленном законом порядке и исследованными в судебном заседании.
Согласно решению Европейского суда по правам человека по делу «Ващенко против Украины» (Заявление № 26864/03) от 26 июня 2008 указано, что принцип состязательности заключается в том, что суд внимательно исследует замечания заявителя, исходя из совокупности имеющихся материалов в той мере, в какой он является полномочным изучать заявленные жалобы. Итак, у суда отсутствуютполномочия на выход за пределы принципа диспозитивности и состязательности и сбора доказательств в пользу одной из заинтересованных сторон.
Согласно ст.263 ГПК Украины, судебное решение должно основываться на принципах верховенства права, быть законным и обоснованным. Законным является решение, принятое судом в соответствии с нормами материального права с соблюдением норм процессуального права. Судебное решение должно соответствовать задаче гражданского судопроизводства, определенном этим Кодексом. Обоснованным является решение, принятоена основании полно и всесторонне выяснены обстоятельств, на которые стороны ссылаются как на основание своих требований и возражений, подтвержденных теми доказательствами, которые были исследованы в судебном заседании.
Европейский суд дел человека указал, что согласно его установившейся практикой, отражает принцип, связанный с должным осуществлением правосудия, в решениях судов и других органов по разрешению споров должны быть должным образом указаны основания, на которых они основываются. Хотя пункт 1 статьи 6 Конвенции зобов`язуе суды обосновывать свои решения, его нельзя толковать как требующий детального ответа на каждый аргумент. Степень, до которой суд должен выполнить обязанность по обоснованию решения, может быть различной в зависимости от характера решения (Серявин и другие против Украины, № 4909/04, § 58, ЕСПЧ, от 10 февраля 2010 года).
Учитывая вышеизложенное, принимая во внимание фактические обстоятельства дела, суд пришел к выводу об отсутствии оснований для предоставления оценки остальных доводов, приведенных сторонами по спРави в обоснование своих правовых позиций, поскольку их исследования судом в любом случае приведет к опровержения выводов, к которым суд пришел по тексту решения выше по сути исковых требований.
На этом основании, руководствуясь ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Гражданского - процессуального кодекса Украины, суд, -
принял:
1. Иск особа_1 в Управление полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины о восстановлении на работе и выплате заработка за время вынужденного прогулу - удовлетворить.
2. Отменить приказ начальника [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины №150 о / с от 26.12.2019 года об увольнении особа_1.
3. Признать трудовой договор между особа_1 и [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины бессрочным, заключенный на неопределенный срок.
4. Обновить особа_1 в должности охранника 3-го разряда взвода №1 роты охраны объектов и публичной безопасности Черноморского ГРО Управление полкий охраны в Одесской области
5. Взыскать в пользу особа_1 (рнокпп номер_1) из [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины (егрпоу 40108934) заработную плату за время вынужденного прогула с 01.01.2020 года по принятии решения судом о восстановлении в соответствии с заработной платой за один рабочий день в сумме 486 грн. 28 коп. за каждый рабочий день указанного вынужденного прогула.
6. Допустить немедленное исполнение решения суда в части восстановления на работе и выплате саробитнои платы за один месяц.
7. Взыскать с [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины (егрпоу 40108934) в пользу государства судебный сбор в размере 840, 80 грн.
8. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
9. Апелляционная жалоба на решениесуда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам.
10. Полный текст решения изготовлен 25 сентября 2020.
Судья Ильичевского мыского суда
Одесской области М.И.[П]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Дата документу 25.09.2020
Справа № 501/207/20
2/501/649/20
рішення
іменем україни
25 вересня 2020 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:
головуючого - судді [П.] М.І.
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом особа_1
до
відповідача: Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України
предмет та підстави позову: про поновлення на роботі і виплаті заробітку за час вимушеного прогулу
учасники справи:
позивач - особа_1 ,
представник відповідача - [М.] Р.В. ,
ухвалив рішення про наступне та
встановив:
І. Виклад позиції позивача та відповідача.
особа_1 27.01.2020 звернувся до суду з позовом до Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України про поновлення на роботі і виплаті заробітку за час вимушеного прогулу, згідно якого просить суд:
- скасувати наказ начальника Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України №150 о/с від 26.12.2019 року в частині звільнення особа_1 , як необґрунтований та такий, що не відповідає вимогам законодавства;
- визнати трудовий договір між особа_1 та Управлінням поліції охорони в Одеській області Національної поліції України безстроковим, укладеним на невизначений строк;
- поновити особа_1 на посаді охоронника 3-го розряду взводу №1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Чорноморського МРВ Управління поліції охорони в Одеській області;
- виплатити особа_1 з Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.01.2020 року по час прийняття рішення судом про поновлення у відповідності заробітною платою за один робочий день у сумі 486 грн. 28 коп. за кожен робочий день вказаного вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що Наказом №150 о/с від 26 грудня 2019 року позивача звільнено з посади охоронника 3-го розряду взводу №1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Чорноморського МРВ Управління поліції охорони в Одеській області з 31 грудня 2019 року на підставі п.2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із «закінченням дії трудових відносин». Однак, у трудовій книжці позивача зроблено зовсім інший запис «звільнити п.2 ст.36 КЗпП України (закінчення строку договору)».
Позивач вважає даний наказ незаконним, необґрунтованим та прийнятим з грубими порушеннями чинного законодавства з тих підстав, що у вказаному наказі не зазначено які саме конкретні підстави є обґрунтуванням для закінчення трудових відносин. Ніякої заяви про припинення трудових відносин, згідно КЗпП України позивач до відповідача не подавав.
Позивач зазначає в позові, що 03 липня 2018 року наказом №81 о/с начальника Управління поліції охорони в Одеській області його прийнято на зазначену посаду «на постійній основі, на термін дії договору про охорону». Про його постійні трудові відносини з відповідачем свідчить те, що він виконував обов`язки охоронника на підставі наказу керівника УПО в Одеській області про відрядження до с.Ольшанське Миколаївської області. Фактично позивач пропрацював охоронником більше 1, 5 року, в той час, як відповідач укладав різні угоди на охорону об`єктів з різними клієнтами, ніяка конкретна господарська угода між відповідачем та його клієнтами (номер, термін її дії), як при прийнятті позивача на роботу, так і при звільненні у вказаних наказах не зазначена. Підстав укладати з позивачем трудову угоду на визначений строк у відповідача не було, адже його трудові обов`язки не пов`язані з виконанням певних, обумовлених часовим періодом, умов та дія договору (контракту) на охорону об`єктів державного підприємства «Адміністрація морських портів України» з відповідачем не припинялася.
Позивач стверджує у позові, що згідно сайту «Закупівлі. Онлайн», відповідач уклав новий контракт на охорону об`єктів державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 24 грудня 2019 року на весь 2020 рік на суму 16 883 066 грн. Таким чином, вказаний контракт фактично продовжив дію контракту між тими ж контрагентами від 27 грудня 2018 року (укладений на 2019 рік) і відповідно на об`єкті, де позивач виконував роботу охоронника (адмінприміщення порту «Чорноморськ» та ампу).
На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Представник Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України 16.03.2020 року надав до суду відзив на позов (а.с.33-38), просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач при подачі позову до суду не сплатив судовий збір, дія укладеного відповідачем договору припинялась та 24.12.2019 укладено новий договір між відповідачем та ДП «ампу», у зв`язку із закінченням дії старого договору відбулись зміни у штатній структурі, з 31.12.2019 скорочено в штаті Чорноморського МВ 5 посад поліцейських роти ОО та П, 30 працівників воєнізованої охорони та інші посади, серед яких скорочена посада, яку обіймав позивач.
Також представник відповідача зазначає у відзиві на позов, що позивачем наведено у позові невірний розрахунок заробітної плати за один робочий день.
особа_1 05.05.2020 надав до суду відповідь на відзив (а.с.48-50), просить суд задовольнити позов.
В судовому засіданні позивач просив суд задовольнити позов з підстав викладених у позові, у подальшому не заперечив проти продовження розгляду справи без його участі з врахуванням пояснень наданих ним в судовому засіданні та доказів наданих до позову.
В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на відзив, в подальшому не заперечив продовжити розгляд справи без його участі та відмовити в задоволенні позову.
ІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 27.01.2020 справа розподілена для розгляду судді [П.] М.І. (а.с.20).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 04.02.2020 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (а.с.25-26).
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 15.05.2020 здійснено виклик сторін в судове засідання для з`ясування обставин по справі (а.с.54).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 03 липня 2018 року наказом №81 о/с начальника Управління поліції охорони в Одеській області особа_1 прийнято на посаду охоронника 3-го розряду взводу №1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Чорноморського МРВ Управління поліції охорони в Одеській області на постійній основі, на термін дії договору про охорону, що підтверджується копією наказу (а.с.9).
Наказом №150 о/с від 26 грудня 2019 року позивача звільнено з посади охоронника 3-го розряду взводу №1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Чорноморського МРВ Управління поліції охорони в Одеській області з 31 грудня 2019 року на підставі п.2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із «закінченням дії трудових відносин», що підтверджується записом в трудовій книжці позивача, копія якої є в матеріалах справи (а.с.7-8) та копією наказу (а.с.10).
У трудовій книжці позивача зроблено запис: «звільнити п.2 ст.36 КЗпП України (закінчення строку договору)».
Згідно сайту «Закупівлі. Онлайн» вбачається, що відповідач уклав новий контракт на охорону об`єктів державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 24 грудня 2019 року на весь 2020 рік на суму 16 883 066 грн., що підтверджується копією витягу з сайту (а.с.15-16).
Факт постійних трудових відносин позивача з відповідачем підтверджується копією посвідчення про відрядження №172 від 11.06.2019 року (а.с.13-14).
ІV. Оцінка Суду.
Як слідує зі ст.55 Конституції України та ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені ст.16 ЦК України та КЗпП України.
Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також у збереженні роботи.
Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України). Аналіз указаних норм Трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Згідно статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Підстави припинення Трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення Трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк і він не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку.
Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 753/16193/16-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі №761/27037/17-ц.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказані вимоги законодавства кореспондуються з постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", відповідно до п.9 якої зазначено, що оскільки згідно з ч.2 ст.23 КЗпП (в редакції від 19 січня 1995 року) трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення Трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.
Позивач вказує в позові, що 03 липня 2018 року наказом №81 о/с начальника Управління поліції охорони в Одеській області особа_1 прийнято на посаду охоронника 3-го розряду взводу №1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Чорноморського МРВ Управління поліції охорони в Одеській області на постійній основі, на термін дії договору про охорону, що підтверджується копією наказу (а.с.9). Фактично позивач пропрацював на цій посаді більше 1, 5 роки.
Отже, суд доходить до висновку, що договір укладено на невизначений строк, трудові відносини є безстроковими, тому позивача не можна звільнити з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Також, суд погоджується з доводами позивача, що ніяка конкретна господарська угода між відповідачем та його клієнтами (номер, термін її дії), як при прийнятті позивача на роботу, так і при звільненні у вказаних наказах не зазначена, трудові обов`язки позивача не пов`язані з виконанням певних, обумовлених часовим періодом, умов та дія договору (контракту) на охорону об`єктів державного підприємства «Адміністрація морських портів України» з відповідачем не припинялася.
Так, згідно сайту «Закупівлі. Онлайн», відповідач уклав новий контракт на охорону об`єктів державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 24 грудня 2019 року на весь 2020 рік на суму 16 883 066 грн.
Отже, вказаний контракт фактично продовжив дію контракту між тими ж контрагентами від 27 грудня 2018 року (укладений на 2019 рік).
Крім того, суд звертає увагу про наявність в матеріалах справи двох копій наказів про звільнення позивача, а саме №150 о/с від 26.12.2019 (а.с.10), де підставою звільнення вказано: «заява особа_1 » та №150 о/с від 26.12.2019 (а.с.45), де підставою звільнення вказано: «наказ УПО від 26.12.2019 №1553».
В судовому засіданні позивач стверджував, що він заяв на звільнення не писав, попередження про скорочення посади не писав, про що ним зазначено у письмовій відповіді на відзив (а.с.48-50).
В судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити наявність двох наказів з різними підставами звільнення позивача. У зв`язку з чим судом було оголошено перерву в судовому засіданні для надання можливості відповідачу надати до суду копію заяви особа_1 про звільнення, яку до суду так і не надано.
Вищенаведене дає підстави для висновку, що наказ начальника Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України №150 о/с від 26.12.2019 року про звільнення особа_1 є незаконним та підлягає скасуванню.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ст.43 Конституції України).
У відповідності до ст.235 КЗпП України, при звільненні працівника без законних підстав він повинен бути поновлений на колишнє місце роботи.
Отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Одночасно суд приймає рішення про стягнення на користь працівника середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Розрахунок заробітної плати за 1 робочий день складається з наступного:
- у листопаді 2019 за 21 робочий день заробітна плата склала 9278 грн. 86 коп. (згідно розрахункового листка особа_1 ) (а.с.11);
- у грудні 2019 за 21 робочий день заробітна плата склала 11144 грн. 98 коп. (14997 грн. 18 коп. - 3853 грн. 20 коп. - за невикористану відпустку) (згідно розрахункового листка за грудень) (а.с.12).
Відповідно до розрахунку заробітна плата за 42 робочих дня у листопаді-грудні 2019 року склала 20423 грн. 84 коп.: 11144, 98+9278, 86, або за один робочий день: 20423 грн. 86 коп. : 42 (дн.) = 486 грн. 28 коп.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу з 01.01.2020 року по час прийняття рішення судом про поновлення у відповідності із заробітною платою за один робочий день у сумі 486 грн. 28 коп. за кожен робочий день вказаного вимушеного прогулу.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, у зв`язку із задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача у розмірі 840, 80 грн.
Вирішуючи питання про наявність підстав допустити негайне виконання судового рішення суд зазначає про таке.
Відповідно до п.2 і 4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць і поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
На підставі зазначеного суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та виплати йому заробітної плати у розмірі виплати заробітної плати за один місяць.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303а, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).
Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з [censored] наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного - процесуального кодексу України, Суд, -
ухвалив:
1. Позов особа_1 до Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України про поновлення на роботі і виплаті заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.
2. Скасувати наказ начальника Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України №150 о/с від 26.12.2019 року про звільнення особа_1 .
3. Визнати трудовий договір між особа_1 та Управлінням поліції охорони в Одеській області Національної поліції України безстроковим, що укладений на невизначений строк.
4. Поновити особа_1 на посаді охоронника 3-го розряду взводу №1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Чорноморського МРВ Управління поліції охорони в Одеській області
5. Стягнути на користь особа_1 (рнокпп номер_1 ) з Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України (єдрпоу 40108934) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.01.2020 року по час прийняття рішення судом про поновлення у відповідності із заробітною платою за один робочий день у сумі 486 грн. 28 коп. за кожен робочий день вказаного вимушеного прогулу.
6. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплаті заробітної плати за один місяць.
7. Стягнути з Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України (єдрпоу 40108934) на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
8. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
9. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
10. Повний текст рішення виготовлено 25 вересня 2020 року.
Суддя Іллічівського міського суду
Одеської області [М.]
Полезный отзыв?
(1)
Работа для мужчин: отзывы о работе в Одессе (25 отзывов) →
Отзывы сотрудников ЧОП в Одессе (5 отзывов) →
Работа в Одессе (745 отзывов) →
УПО ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Одесса | 23.11.2020
Дата документа 23.11.2020 Дело № 501/246/20 2/501/656/20 Р Е Ш Е Н И Е именем украины 23 ноября 2020 Ильичевский городской суд Одесской области в составе: председательствующего - судьи [П.] Д.В., при участии: секретаря судебного заседания - Тимка М.Л. рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в открытом судебном заседании в зале Ильичевского городского суда Одесской области гр...
УПО ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Одесса | 25.09.2020
Дата документа 25.09.2020 Дело № 501/247/20 2/501/657/20 решение именем украины 25 сентября 2020 Ильичевский городской суд Одесской области в составе: председательствующего - судьи [П.] М.И. с участием секретаря судебного заседания - Тейбаш Н.Д., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в городе Черноморскую Одесской области гражданское дело по иску лицо_1 к ответчика: Управл...
