івано-франківський арматурний завод: отзыв сотрудника

Справа № 344/16347/21

Провадження № 2/344/909/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді [М.] Л.В.

секретаря судового засідання - Дементьєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства Івано-Франківський арматурний завод про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2021 року позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства Івано-Франківський арматурний завод про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що працював у Приватному акціонерному товаристві Івано-Франківський арматурний завод . Починаючи з грудня 2020 року, відповідач не виплачує заробітну плату, посилаючись на відсутність коштів. Остання виплата заробітної плати за листопад 2020 року відповідачем була здійснена 01 липня 2021 року. 30 липня 2021 року усно працівників заводу було повідомлено не виходити на роботу до повідомлення адміністрації. 17 вересня 2021 року позивач звільнився з роботи на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. При звільненні з позивачем не було проведено розрахунку і належні розрахункові кошти не виплачено. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України, заборгованість відповідача по заробітній платі за період з 01 грудня 2020 року по червень 2021 року складає 39903, 13 грн, з липня 2021 року по 17 вересня 2021 року становить 11077, 00 грн, вихідна допомога у розмірі 17101, 35 грн, компенсація за невикористану відпустку у розмірі 11919, 06 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу - 5441, 32 грн, усього на загальну суму 85441, 86 грн. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 85441, 86 грн.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

01 листопада 2021 року позивачем подано заяву, в якій відмовляється від позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Ухвалою суду від 02 листопада 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 02 грудня 2021 року витребувано у Приватного акціонерного товариства Івано-Франківський арматурний завод довідку про розмір заборгованості по заробітній платі особа_1 .

Позивач у судове засідання не з`явився, попередньо подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від відповідача не надходив відзив на позов, не надходило в установлений судом строк заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, проте не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини свої неявки в судове засідання, відзиву не подав, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі статей 280-282 Цивільного процесуального кодексу України ухвалив про заочний розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно записів трудової книжки особа_1 , останній звільнений з роботи за угодою сторін на підставі пункті 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с.6-10, 32-33).

Згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, індивідуальних відомостей про застраховану особу, Приватним акціонерним товариством Івано-Франківський арматурний завод нарахована позивачу заробітна плата за грудень 2020 року у розмірі 11255, 00 грн, за період з січня 2021 року по червень 2021 року - 47281, 16 грн (а.с.12-14, 29-31).

У відповідності з положеннями частини другої статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини першої-другої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома статті 43 Конституції України).

За вимогами частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 1 Закону України Про оплату праці , частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Стаття 115 Кодексу законів про працю України та стаття 24 Закону України Про оплату праці передбачають, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Судом встановлено, що у період, за який позивач просить стягнути заробітну плату, позивач виконував свої трудові обов`язки, проте заробітну плату не отримував.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач має заборгованість з заробітної плати за період з 01 грудня 2020 року по 30 червня 2021 року (включно) у загальному розмірі 50980, 13 грн, що була нарахована позивачу.

Причини невиплати заробітної плати позивачу представник відповідача суду не пояснив, відзиву на позовну заяву не надав.

У порядку виконання процесуального обов`язку відповідача, унормованого частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, з доведення належним чином виконання своїх обов`язків перед працівником з виплати заробітної плати відповідачем не надано доказів виплати спірної заробітної плати позивача за період роботи з грудня 2020 року по день звільнення.

Причиною невиплати заробітної плати є, як зазначає позивач, те, що у серпні місяці 2021 року керівництво та бухгалтер просто зникли, на зв`язок не виходять, роботу підприємства не забезпечили, видавати довідку про заборгованість заробітної плати працівнику немає кому через відсутність керівництва та бухгалтера на робочому місці.

Водночас, згідно статті 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частинами першою-другою статті 96 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Згідно отриманих судом публічних даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.43), інформації про припинення діяльності відповідача Приватного акціонерного товариства Івано-Франківський арматурний завод , його ліквідацію, банкрутство чи інші будь-які додаткові відомості відсутні.

Для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести перед судом розмір заробітної плати, що встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків).

У той же час позивач позбавлений можливості отримати довідку про заборгованість нарахованої, проте не виплаченої йому заробітної плати, а відповідач, у свою чергу, не довів перед судом про належну виплату такої чи неправильність її розміру, на неодноразовий виклик до суду не з`являється, докази, витребувані ухвалою суду від 02 грудня 2021 року, не надав.

Право на звернення до суду передбачене статтею 233 Кодексу законів про працю України, а саме у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Системний аналіз статей 21 , 94 , 233 Кодексу законів про працю України України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

За таких обставин з урахуванням положень статей 77 , 81 Цивільного процесуального кодексу України саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав, а роботодавець, у свою чергу, має спростувати факт порушення прав працівника, в тому числі щодо невиплати заробітної плати.

Офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5 стосовно працівника підтверджують лише його страховий стаж та не можуть бути прийняті судом як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній. Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді 31 травня 2021 року справи № 242/3051/18 про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Разом з тим, з врахуванням правової позиції Верховного Суду, відомості Пенсійного фонду України без оцінки таких у [censored] з іншими даними, не є тим належним доказом, що визначає саме заборгованість по заробітній платі позивача, однак позивач надав записи по заробітній платі щомісячно (а.с.11), що повністю відповідають відомостям Пенсійного фонду України, а іншим способом позивач не може довести порушене своє право.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували обставину невиплати позивачу суми повної заборгованості по заробітній платі суду не надано, відповідач не надав на ухвалу суду від 02 грудня 2021 року довідки про заборгованість по заробітній платі та розрахункових коштах позивача, суд бере до уваги суми доходу позивача згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України за період з 01 грудня 2020 року по 30 червня 2021 року, що становить 47281, 16 грн. З цієї суми підлягають утриманню прибутковий податок та військовий збір у загальному розмірі 19, 5%, тому заробітна плата без відрахування обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати, що належить до виплати позивачу, становить 39903, 13 грн.

За діючою в площині цивільного судочинства презумпції винуватості відповідача (на відміну від кримінального судочинства, де діє презумпція невинуватості) тягар доказування лежить саме на відповідачеві. Тим більше, в площині трудових правовідносин безумовно тягар доказування лежить на роботодавцеві, в якого акумульовано весь обсяг документації, в тому числі фінансового, бухгалтерського характеру щодо фіксації праці позивача і оплати виконаних ним робіт.

У ході судового розгляду не здобуто відомостей про виплату позивачеві відповідачем заборгованості по заробітній платі за період з грудня 2020 року по 24 січня 2022 року, як і не встановлено про наявність вини (умислу) позивача у невиконанні трудових обов`язків на підприємстві, що згідно зі статтями 47, 115-116 Кодексу законів про працю України є підставою для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку.

Одним із загальних засад цивільного законодавства, закріплених пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, є справедливість, добросовісність та розумність.

На думку суду, відсутність у позивача можливості щодо подання довідки про заборгованість по заробітній платі, неподання Відповідачем до органу Пенсійного фонду відомостей про нараховану заробітну плату з липня 2021 року, не може тлумачитися на шкоду працівнику та бути підставою обмеження права на отримання заробітної плати, яка є джерелом його існування.

Відтак для визначення заборгованості по заробітній платі за період з 01 грудня 2020 року по 17 вересня 2021 року (включно) до суми за період з 01 грудня 2020 року по 30 червня 2021 року (включно) слід врахувати невиплачену заробітну плату за липень 2021 року, серпень 2021 року та 13 робочих днів вересня 2021 року, виходячи з вимушеного простою за цей період, що становить у загальному розмірі 11077, 00 грн без відрахування обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати з наступного розрахунку: 5700, 45 грн (заробітна плата за липень 2021 року) + 5700, 45 грн (заробітна плата за серпень 2021 року) + 3368, 43 грн (259, 11 грн (середньоденна заробітна плата) х 13 робочих днів).

Загальна заборгованість по заробітній платі за період з 01 грудня 2020 року по 17 вересня 2021 року (включно), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 50980, 13 грн без відрахування обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати.

Суд вважає позовну вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 грудня 2020 року по 17 вересня 2021 року (включно) у розмірі 50980, 13 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 44 Кодексу законів про працю України передбачає, що при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1 , 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36 ) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (статті 38 і 39 ) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 , - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Також з відповідача на користь позивача слід стягнути вихідну допомогу згідно статті 44 Кодексу законів про працю України у розмірі тримісячного середнього заробітку, що складає 17101, 35 грн.

Крім того, згідно наказу № 37-ос від 17 вересня 2021 року позивачу при звільненні з роботи підлягала виплаті компенсація за 46 днів невикористаної щорічної відпустки.

Частина перша статті 83 Кодексу законів про працю України зазначає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

На підставі індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу, наданих позивачем, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку за 46 днів у розмірі 11919, 06 грн (середньоденна заробітна плата у розмірі 259, 11 грн х 46 календарних днів невикористаної відпустки).

У відповідності з вимогами частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд керується пунктом 21постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , згідно якого при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями).

Середній заробіток працівника визначається, відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці , за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 .

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника.

При цьому згідно з пунктом 5 Порядку, основою для визначення загальної суми середнього заробітку є середньоденна заробітна плата.

Суд бере до уваги суми доходу позивача, згідно індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу особа_1 , та визначає середньоденну заробітну плату, яка становить 259, 11 грн, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 вересня 2021 року по 18 жовтня 2021 року у загальному розмірі 5441, 32 грн, виходячи з наступного розрахунку: 259, 11 грн х 21 робочий день.

Отже, загалом на користь позивача з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості по заробітній платі за період з 01 грудня 2020 року по 17 вересня 2021 року (включно) у розмірі 50980, 13 грн, вихідна допомога у розмірі 17101, 35 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 вересня 2021 року по 18 жовтня 2021 року у розмірі 5441, 32 грн, компенсація за невикористану відпустку у розмірі 11919, 06 грн, усього на загальну суму 85441, 86 грн без відрахування обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати.

У відповідності до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored] відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі пункту 2 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

За таких обставин рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць у сумі 11255, 00 грн підлягає негайному виконанню з відрахуванням обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати.

З частини шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, тому суд дійшов висновку про стягнення судового збору у розмірі 908, 00 грн з відповідача в дохід держави.

На підставі наведеного, відповідно до статті 43 Конституції України, статей 21, 44, 94, 115-117, 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 2, 15, 24, 34 Закону України Про оплату праці , керуючись статтями 2, 4, 9, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги особа_1 до Приватного акціонерного товариства Івано-Франківський арматурний завод про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Івано-Франківський арматурний завод , код єдрпоу 00218271, на користь особа_1 , інформація_1 , заборгованість по заробітній платі за період з 01 грудня 2020 року по 17 вересня 2021 року (включно) у розмірі 50980, 13 грн (п`ятдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень тринадцять копійок), вихідну допомогу у розмірі 17101, 35 грн (сімнадцять тисяч сто одна гривня тридцять п`ять копійок), середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 вересня 2021 року по 18 жовтня 2021 року у розмірі 5441, 32 грн (п`ять тисяч чотириста сорок одна гривня тридцять дві копійки), компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 11919, 06 грн (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять гривень шість копійок), усього на загальну суму 85441, 86 грн (вісімдесят п`ять тисяч чотириста сорок одна гривня вісімдесят шість копійок) без відрахування обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати.

Рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць у сумі 11255, 00 грн (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень нуль копійок) (з відрахуванням обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати) звернути до негайного виконання.

Стягнути з Стягнути з Приватного акціонерного товариства Івано-Франківський арматурний завод , код єдрпоу 00218271, на користь держави судовий збір у розмірі 908, 00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна і резолютивна частини рішення складені та підписані у нарадчій кімнаті 24 січня 2022 року.

Повний текст рішення складений 28 січня 2022 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач особа_1 , інформація_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 , місце проживання: адреса_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство Івано-Франківський арматурний завод , код єдрпоу 00218271, місцезнаходження: 76014 м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, буд. 229.

Суддя [М.] л.в.