АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

Печерский районный суд города киева
Дело № 757/9835/20-ц
решение
именем украины
17 августа 2020 Печерский районный суд города Киева в составе председательствующего судьи — [В.] С.Я. при секретаре судебных заседаний [Т.] А.И., рассмотрев по правилам упрощенного производства без уведомления участников дела гражданское дело по иску лицо_1 (адрес_1, рнокпп: номер_1) к акционерного общества «Украинская железная дорога» (03680, г.. Киев, ул. Тверская, 5, ОКПО: 40075815) о взыскании задолженностиости по заработной плате и компенсации потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты,
установил:
28.02.2020 г.. особа_1 обратилась в суд с иском к ответчику, просит взыскать с акционерного общества «Украинская железная дорога» задолженность по заработной плате в сумме 19 683, 24 грн, компенсацию потери части доходов в связи с нарушением сроков выплаты на дату вынесения решения по делу. Свои требования особа_1 обосновывает тем, что находилась в трудовых отношениях с отвечаетвыдачи в 17.07.2017 г.., уволена по пункту 1 статьи 40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата, в настоящее время ответчик не выполнил своих обязательств по выплате заработной платы за март, апрель, май, июнь, июль 2017 г..
Определением суда от 03.03.2020 г.. Открыто производство по делу.
Ответчиком Акционерным обществом «Украинская железная дорога» подано отзыв на исковое заявление.
Суд, исследовав письменные доказательства, имеющиеся в материалах дела, всесторонне проверив обстоятельства, яких они основываются в соответствии с нормами материального права, подлежащих применению к данным правоотношениям, установил следующие обстоятельства и пришел к следующим выводам.
По смыслу статьи 4 ГПК Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, дерственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором (часть первая статьи 5 ГПК Украины).
По правилам статьи 12 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на основании статьи 13 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, поданных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии с положениями статьи 81 ГПК Украины каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных статьей 82 настоящего Кодекса. Обстоятельства, установленные решением суда по гражданскому, хозяйственному или административному делу, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которых участвуют те же лица или особа, относительно которого установлены эти обстоятельства.
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не касающиеся предмета доказывания (части третья, четвертая статьи 77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания (часть вторая статьи 78 ГПК Украины).
Так, иск подан в Акционерного ОООариства «Украинская железная дорога».
В соответствии с Постановлением Кабинета Министров Украины от 31.10.2018 г.. № 938 изменен тип Публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» с публичного на частное и переименованного его в Акционерное общество «Украинская железная дорога», ОКПО: 40075815.
Согласно записей в трудовой книжке особа_1 серии номер_2 истец, начиная с 10.09.1982 г.., Работала на железнодорожной станции Семейкино Ворошиловградского отделения Донецкой железной дороги (в дальнейшем — ЛугаНСК дирекция железнодорожных перевозок, которая была подчинена станции Луганск Государственного предприятия «Донецкая железная дорога», и подразделение станция Луганск реорганизован путем слияния в производственное подразделение станция Луганск структурного подразделения «Луганская дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» Публичного акционерного общества «Украинская железная дорога «) последовательно на должностях рабочего станции 1 разряда, оператора технической конторы, оператора при дежурному на станции, оператора станционного технологического центра, дежурного по железнодорожной станции; приказом № 2784-ОС от 17.07.2017 г.. освобождена от работа на пидставипункту 1 статьи 40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата.
В приказе о прекращении Трудового договора указано, что истец особа_1 имеет право на компенсацию за 31 день отпуска, выплату единовременного пособия в размере одного среднемесячного заработка. Данных об обжаловании указанного приказа или его отмене судане предоставлено.
Истцом представлены суду в подтверждение невыплаченной заработной платы расчетные листки (табуляграммы) за период с марта по июль 2017, в которых указаны суммы март — 5 181, 59 грн, апрель — 2 792, 67 грн (оплата простоев), май — 2 792, 67 грн (оплата простоев), июнь — 2 792, 67 грн (оплата простоев), июль — 14 501, 65 грн (оплата простоев, с учетом компенсации за неиспользованные дни отпуска, выходного пособия). Истцом предоставлены копии табелей учета использования г.Рабочая времени, согласно которым ней в марте отработано 12 дней, всего 92, 00 часа, вечерние 14, 00 часов, находилась в простое 81, 00 час, в апреле отработано 0 дней, находилась в простое 157, 00 часов, в мае отработано 0 дней, находилась в простое 159, 00 часов, в июне отработано — 0 дней, находилась в простое 158, 00 часов, в июле отработано 0 дней, находилась в простое 92, 00 часа.
Постановлением Кабинета Министров Украины от 25.06.2014 г.. № 200 «О создании Открытогоакционерного общества «Украинская железная дорога», принятой в соответствии с Законом Украины «Об особенностях образования публичного акционерного общества железнодорожного транспорта общего пользования», решено образовать Публичное акционерное общество «Украинская железная дорога» на базе Государственной администрации железнодорожного транспорта, предприятий и учреждений железнодорожного транспорта общего пользования, реорганизовываются путем слияния, в том числе на базе Государственного предприятия «Донецкая железная дорогая». Постановлением Кабинета Министров Украины от 02.09.2015 г.. № 735 утвержден Устав Открытого акционерного общества «Украинская железная дорога», согласно которому общество является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятий железнодорожного транспорта.
Решая дело по существу, суд исходит из того, что Конституцией Украины, как Основным Законом, закреплено право на труд и заработную плату, а именно: в статье 43 указано, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатыватьи себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
Статьей 94 КЗоТ Украины предусмотрено, что заработная плата -это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно статье 97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в односторонньому порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
Согласно статье 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно статье 22 указанного Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условы, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
Согласно статье 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им органдолжен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно статьи 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересахх общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека, в частности, по делу «Суханов и [И.] против Украины», в деле «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии» «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) по эффективному осуния права собственности.
Европейский суд неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии статьи 1 Протокола, также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ Украины, Закона Украины «Об оплате труда», а истец находилась с ответчиком в трудовых отношениях с 17.07.2017 лет., При увольнении не получила все принадлежащие ей платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского суда.
Законом Украины «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных статьей 116 КЗоТ Украины, не предусмотрено.
Согласно части четвертой пола 97 КЗоТ Украины, статьи 22 Закона Украины «Об оплате труда» владелец или уполномочьений им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
Учитывая, что в период установленного работникам производственного подразделения станция Луганск структурного подразделения «Луганская дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» Публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» простой, истец во исполнение требований приказа № 52 ед 16.03.2017 г.. выходила на свое рабочее место до дня увольнения, в день ее освобождения приказ об установлении простой отменен не был, так что у ответчика отсутствуют основания не осуществлять истцу оплату за время простоя.
Согласно части второй статьи 30 Закона Украины «Об оплате труда» работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
В соответствии с частями второй, третьей статьи 8 Покону Украины «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине», который определяет правовые основы регулирования, организации, ведения бухгалтерского учета и составления финансовой отчетности в Украине, вопросы организации бухгалтерского учета на предприятии относятся к компетенции его собственника (собственников) или уполномоченного органа (должностного лица) в соответствии с законодательством и учредительными документами. Ответственность за организацию бухгалтерского учета и обеспечение фиксирования фактовосуществления всех хозяйственных операций в первичных документах, сохранение обработанных документов, регистров и отчетности в течение установленного срока, но не менее трех лет, несет собственник (собственники) или уполномоченный орган (должностное лицо), осуществляющий руководство предприятием в соответствии с законодательством и учредительными документами.
В соответствии с частями первой, седьмой статьи 9 указанного Закона основанием для бухгалтерского учета хозяйственных операций являются первичные документы. Для контроля и вподчинение обработки данных на основании первичных документов могут составляться сводные учетные документы. Предприятие принимает все необходимые меры для предотвращения несанкционированного и незаметного исправления записей в первичных документах и ​​регистрах бухгалтерского учета и обеспечивает их надлежащее хранение в течение установленного срока.
Учитывая, что трудовой договор — это соглашение между работником и собственником предприятия или уполномоченным им органом, по которой владелец предприятия или в полной мереоважений им орган обязуется выплачивать работнику заработную плату (часть первая статьи 21 КЗоТ Украины), что обязанность организовать бухгалтерский учет на предприятии возложена на собственника или уполномоченный им орган, именно ответчик должен доказать, что он выплатил истцу заработную плату.
Расчет заработной платы особа_1 согласуются с приказом начальника станции структурного подразделения «Луганская дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» Публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» от 16.03.2017 г.. № 52 об установлении начале простоя по причинам, не зависящим от рабочих, в этом производственном подразделении железной дороги с 20.03.2017 г.. Ответчиком суду не предоставлено каких-либо доказательств, которые бы опровергали указанную задолженность по оплате за время простоя, ни оспаривается наличие указанного приказа, ни оспаривается факт пребывания с истцом в трудовых отношениях и освобождения ее именно 17.07.2017 г.., справка №ДНЛугДонФилия-725/646 от 15.04.2020 г.. Об отсутствии задолженности перед особа_1 судом принимается во внимание, поскольку противоречит приказу № 2784 / ОС от 17.07.2017 г.. О прекращении Трудового договора с особа_1, поскольку лицо уволен с выплатой компенсации за 31 день отпуска, выплатой единовременной денежной помощи в размере одного среднемесячного заработка, в предоставленной суда справке в июле 2017 к выплате — 0.
Согласно правового заключения Верховного Суда, изложенного в постановлении от 28.03.2018 г.. По делу № 243/5469/17, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией работодателя. Итак отсутствие у ответчика первичной документации не является основанием для не начисления и невыплаты истцу заработной платы.
Доводы ответчика в отзыве на исковое заявление основываются только на том обстоятельстве, что отсутствуют первичные документы для начисления заработной платы, впрочем истцом суду предоставлено приказ о прекращении Трудового договора, расчеты заработной платы за март-июль 2017г., табели учета использования рабочего времени, приказ об установлении простой. Данных, приведенных суммы были выплачены истцу, ответчиком не предоставлено. Доводы ответчика о том, что на подконтрольной Украины территории отсутствует первичная документация для начисления заработной платы за период с 16.03.2017 г.., Являются необоснованными, поскольку, во-первых, согласно указанного выше правового заключения Верховного Суда, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией працедавэта. Итак отсутствие у ответчика первичной документации не является основанием для не начисления и невыплаты истцу заработной платы; во-вторых, из материалов дела, а именно: добавленного ответчиком к отзыву на исковое заявление Научно-правового заключения Торгово-промышленной палаты Украины по предотвращению выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины при высвобождении работников, вызванного воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) от 16.01.2018 г.. № 126 /2 / 21−10.2, составленный по заказу Открытого акционерного общества «Украинская железная дорога», установлено, что: приказом регионального филиала «Донецкая железная дорога» от 13.05.2017 г.. № 688-Н «О формировании рабочей комиссии по разработке первичных документов по окончательному расчета работников структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» создана рабочая комиссия из сотрудников регионального филиала «Донецкая железная дорога» до момента окончания сокращение штата работников Донецкй дирекции железнодорожных перевозок с целью обработки документов указанной дирекции, полноты удержаний и перечисление налогов и сборов, формирование документов учета и расчета заработной платы, отражения хозяйственных операций в финансовой отчетности и по другим вопросам финансовой деятельности; приказом регионального филиала «Донецкая железная дорога» от 26.06.2017 г.. № 899-Н «О введении в действие Порядка окончательного расчета работников структурных подразделений» Донецкая дирекция железнодорожных перевозокь «и» Луганской дирекции железнодорожных перевозок «введено в действие Порядок окончательного расчета работников структурных подразделений» Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «и» Луганская дирекция железнодорожных перевозок «, которым учитывается нестандартная ситуация и особенности работы регионального филиала» Донецкая железная дорога «, поскольку часть структурных подразделений и работников находятся на временно неконтролируемой Украины территории, а выплата осуществляется на контролируемой территории Украини региональным филиалом «Донецкая железная дорога» через кассы структурных подразделений «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» и «Луганская дирекция железнодорожных перевозок» по месту их нахождения (г.. Лиман) и регламентируется осуществление проведения окончательного расчета с работниками структурных подразделений соответствующей дирекции рабочими комиссиями по обработке первичных документов по окончательного расчета с работниками структурных подразделений «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» и «Луганська дирекция железнодорожных перевозок «. Впрочем состоянию на время рассмотрения дела ответчиком не представлено доказательств, опровергающих сведения о начисленной истцу заработной платы за период с марта по 17.07.2017 г.., Указанные в расчетах заработной платы за март-июль 2017, которые предоставлены суду истцом.
Учитывая, что ответчик в нарушение Закона Украины «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине», Закона Украины «Об оплате труда» не предоставил суду документов ни оначисленную истцу заработную плату за период с марта 2017 по 17.07.2017 г.., ни о наличии задолженности по заработной плате, суд исходит из предоставленных истцом доказательств и приходит к выводу о наличии оснований для удовлетворения исковых требований о взыскании в пользу истца задолженности по заработной плате в сумме задолженности, о которой просит истец, с таким расчетом суд соглашается, поскольку такой расчет заработной платы согласуются с приказом от 17.07.2017 г.. № 2784-оС о прекращении Трудового договора, который был издан первым заместителем начальника Луганской дирекции железнодорожных перевозок Пономаревым Д.В., то есть должностным лицом ответчика, любые доводы о незаконности этого приказа ответчиком в отзыве на исковое заявление не перечисленным. Именно в этом приказе, который выдан структурным подразделением ответчика, указанная конкретное количество дней неиспользованного отпуска, а именно: 31 день, на компенсацию которых имеет право истец, и выплаты единовременной денежнойй помощи в размере одного среднемесячного заработка.
В соответствии со статьей 76 ГПК Украины доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
Доводы ответчика о том, что Научно-правовое заключение Торгово-промышленной палаты от 16.01.2018 г.. № 126/2 / 21−10.2 является основанием для освобождения от выплаты задолженности по заработной плате, не основываются на законе. Действительно, 16.01.2018 г.. Публичном акционерном обществу «Украинская железная дорога» предоставлено Научно-правовое заключение № 126/2 / 21−10.2 по предотвращению выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины при высвобождении работников, вызванного воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), согласно которому вина Публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» в невыплате причитающихся работнику сумм при увольнении отсутствует. В то жее время форс-мажорные обстоятельства, о существовании которых говорится в заключении, свидетельствуют об отсутствии вины предприятия в задержке выплаты причитающихся сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины, как основания для освобождения предприятия от ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины, впрочем ни одним нормативным актом о труде не предусмотрено освобождение работодателя от выплаты задолженности по заработной плате.
Закон Украины «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции»Не отменяет обязанностей работодателя, определенных статьями 47, 116 КЗоТ Украины, и не предусматривает особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных статьей 116 КЗоТ Украины.
Законом Украины «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» установлено, что единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступления обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажора), имевших место на территории проведения антитеррористической операции, как основания для освобождения от отвовидальности за неисполнение (ненадлежащее исполнение) обязательств, сертификат Торгово-промышленной палаты Украины, впрочем заработная плата, в том числе оплата за время простоя (статья 113 КЗоТ Украины), компенсация за неиспользованный отпуск (статья 83 КЗоТ Украины) и выходное пособие при увольнении (статья 44 КЗоТ Украины), не является ответственностью за нарушение сроков выплаты заработной платы. К тому же предоставленные истцом суда расчеты заработной платы за март-июль 2017 (табуляграммы), которые ейбыли изданы производственным подразделением станция Луганск структурного подразделения «Луганская дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» Публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» (егрпоу: 40150216), что во исполнение требований статьи 110 КЗоТ Украины, части первой статьи 30 Закона Украины «О оплате труда «при каждой выплате заработной платы работодатель должен сообщить работнику о таких данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: а) общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, причитающейся к выплате, и наличие подписи должностного лица, печати на них указанными нормами не требуется. Итак, поскольку ответчик не опроверг предоставленные истцом расчеты заработной платы за март-июль 2017, в сроки, установленные частью первой статьи 116 КЗоТ Украины, не выплатил все суммы, принадлежащие истцу от предприятия при ОсвободитеЭнни, не выплатил указанные суммы и на время рассмотрения дела судом, суд выводу об удовлетворении требований истца о взыскании задолженности по заработной плате в пользу истца за март-июль 2017, у суда отсутствуют сомнения в правильности расчетов указанных сумм, а потому исковые требования в этой части подлежат удовлетворению. Данная сумма задолженности подлежит выплате истцу за вычетом суммы налога с доходов физических лиц и других обязательных платежей, в соответствии сстатьи 14.1.180, 18 162.1.3, 168 Налогового кодекса Украины является обязанностью налогового агента, которым является ответчик.
Относительно исковых требований о взыскании компенсации потери части денежных доходов в связи с нарушением срока выплаты, суд отмечает следующее.
В соответствии со статьей 34 Закона Украины «Об оплате труда» компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты «производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на послеги в порядке, установленном действующим законодательством.
В соответствии с Законом Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица) (статья 1 Закона).
Компенсация гражданам потери части доходов в связис нарушением сроков их выплаты (далее — «компенсация») осуществляется в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период, начиная со дня вступления в силу настоящего Закона.
Под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера, в частности, заработная плата (денежное обеспечение) (статья 2 Закона).
Сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но невыплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается) (статья 3 Закона).
Выплата гражданам суммы компенсации производится в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (статья 4 Закона).
В соответствии с Законом Украины «О компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением стлет их выплаты «Кабинет Министров Украины постановлением от 21.02.2001 г.. № 159 утвердил Порядок проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее -» Порядок № 159 от 21.02.2001 г.. «).
В соответствии с пунктом 2.2 решения Конституционного Суда от 15.10.2013 г.. № 9-рп / 2013 средства, которые подлежат начислению в порядке индексации заработной платы и компенсации работникам части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, имеют компенсаторный характер. Как составляющие причитающейся работнику заработной платы эти средства направлены на обеспечение реальной заработной платы с целью поддержания достаточного жизненного уровня граждан и покупательной способности заработной платы в связи с инфляционными процессами и ростом потребительских цен на товары и услуги.
В соответствии с пунктами 4, 5 Порядка № 159 от 21.02.2001 г.. Сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100.
Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается. Ежемесячные индексы потребительских цен публикуются Госкомстатом (пункт 4 Порядка № 159 от 21.02.2001 г.).
Сумма компенсации выплачивается гражданам в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (пункт 5 Порядка № 159 от 21.02.2001 г.).
Согласно правовых заключений Верховного Суда Украины, изложенных в постановлениях от 21.05.2014 г.. По делу № 6−43цс14, от 14.12.2016 г.. По делу № 428/7002/14-ц, в соответствии со статьей 34 Закона Украины «Об оплате труда «, Закона Украины» О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушениемм сроков их выплаты «компенсация потери части заработной платы производится предприятиями, учреждениями, организациями всех форм собственности и хозяйствования своим работникам в любом случае задержки выплаты начисленной заработной платы на один и более календарных месяцев, независимо от того, была ли в этом вина работодателя, если в это время индекс цен на потребительские товары и тарифов на услуги вырос более чем на один процент.
Поскольку в настоящее время вышеупомянутая задолженность истцу виплачена и задержка выплаты заработной платы составляет более, чем на один месяц, суд считает требования истца о взыскании компенсации потери части дохода в связи с нарушением сроков их выплаты обґрунтованими. Суд, решая вопрос о размере суммы, подлежащей взысканию с ответчика, получается задолженности по заработной плате особа_1.
Таким образом, компенсация потери части денежных доходов за апрель 2017 в сумме 2 792, 67 грн в связи с нарушением сроков их выплаты с учетомм индексов потребительских цен составляет 734, 47 грн (2 792, 67×0, 263, или коэффициента прироста потребительских цен за период с мая 2017 по июнь 2020).
Компенсация потери части денежных доходов за май 2017 в сумме 2 792, 67 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 689, 79 грн (2 792, 67×0, 247, или коэффициента прироста потребительских цен за период с июня 2017 по июнь 2020).
Компенсация потери части денежных доходов за июнь 2017 г.. в сумме 2 792, 67 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 633, 94 грн (2 792, 67×0, 227, или коэффициента прироста потребительских цен за период с июля 2017 по июнь 2020).
Компенсация потери части денежных доходов за июль 2017 в сумме 14 501, 65 грн в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 3 262, 87 грн (14 501, 65×0, 225, или коэффициента прироста потребительских цен за период с августа 2017 поИюнь 2020).
Общая сумма компенсации потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты доходов за апрель-июль 2017 составляет 5 321, 07 грн (734, 47 + 689, 79 + 633, 94 + 3 262, 87), следовательно, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию компенсация потери части денежных доходов в сумме 5 321, 07 грн. Данная сумма задолженности подлежит выплате истцу за вычетом суммы налога с доходов физических лиц и других обязательных платежей, в соответствии со статьями 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Налогового кодекса Украины является обязанностью налогового агента, которым является ответчик.
В связи с удовлетворением иска, судебные расходы в виде государственной пошлины в размере 840, 80 грн согласно ст. 141 ГПК Украины возлагаются на ответчика.
Также в соответствии с пунктом 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 г.. № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которыхон исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Согласно части второй статьи 430 ГПК Украины суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
управляясь статьями 13, 18, 34, 40, 44, 83, 94, 97, 113, 116, 117 КЗоТ Украины, статьями 12, 13, 19, 81, 141, 263−265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ГПК Украины, суд
решил:
Иск — удовлетворить.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» (03680, г.. Киев, ул. Тверская, 5, ОКПО: 40075815) в пользу особа_1 (адреса_1 рнокпп: номер_1) задолженность по заработной плате в сумме 19 683, 24 грн (девятнадцать тысяч шестьсот восемьдесят три грн) 24 коп., компенсацию потери части доходов всвязи с нарушением сроков выплаты в сумме 5 321, 07 грн (пять тысяч триста двадцать один грн) 07 коп.
Обязать Акционерное общество «Украинская железная дорога» при выплате особа_1 дохода удержать из этой суммы налоги и другие обязательные платежи.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» (03680, г.. Киев, ул. Тверская, 5, ОКПО: 40075815) в пользу государства судебный сбор в размере 840, 80 грн.
Допустить немедленное исполнение решения в части взыскания заработной платы в пределах суммы платежу за один месяц.
Решение суда может быть обжаловано в апелляционном порядке в Киевский апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы через Печерский районный суд. Киева в течение тридцати дней со дня составления этого решения.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляцийной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда.
Судья [В.] С.Я.

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


печерський районний суд міста києва
Справа № 757/9835/20-ц
рішення
іменем україни
17 серпня 2020 року Печерський районний суд міст Києва у складі головуючого судді — Волкової С.Я. при секретарі судових засідань [Т.] А.І., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом особа_1 (адреса_1, рнокпп: номер_1) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, єдрпоу: 40075815) про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати,
установив:
28.02.2020 р. особа_1 звернулася до суду із позовом до відповідача, просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» заборгованість із заробітної плати у сумі 19 683, 24 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати на дату винесення рішення по справі. Свої вимоги особа_1 обґрунтовує тим, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 17.07.2017 р., звільнена за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, на теперішній час відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо виплати заробітної плати за березень, квітень, травень, червень, липень 2017 р.
Ухвалою суду від 03.03.2020 р. відкрито провадження у справі.
Відповідачем Акціонерним товариством «Українська залізниця» подано відзив на позовну заяву.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
За змістом статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
За правилами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд на підставі статті 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частини третя, четверта статті 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Так, позов подано до Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 р. № 938 змінено тип Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в Акціонерне товариство «Українська залізниця», єдрпоу: 40075815.
Згідно записів в трудовій книжці особа_1 серії номер_2 позивач, починаючи з 10.09.1982 р., працювала на залізничній станції Сімейкино Ворошиловградського відділення Донецької залізниці (в подальшому — Луганська дирекція залізничних перевезень, яка була підпорядкована станції Луганськ Державного підприємства «Донецька залізниця», та відокремлений підрозділ станція Луганськ реорганізований шляхом злиття у виробничий підрозділ станція Луганськ структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця») послідовно на посадах: робітника станції 1 розряду, оператора технічної контори, оператора при черговому на станції, оператора станційного технологічного центра, чергового по залізничній станції; наказом № 2784-ОС від 17.07.2017 р. звільнена з робота на підставіпункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату.
У наказі про припинення Трудового договору зазначено, що позивач особа_1 має право на компенсацію за 31 день відпустки, виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження означеного наказу або його скасування суду не надано.
Позивачем надані суду на підтвердження невиплаченої заробітної плати розрахункові листки (табуляграми) за період з березня по липень 2017 р., у яких зазначені суми: березень — 5 181, 59 грн, квітень — 2 792, 67 грн (оплата простоїв), травень — 2 792, 67 грн (оплата простоїв), червень — 2 792, 67 грн (оплата простоїв), липень — 14 501, 65 грн (оплата простоїв, із урахуванням компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги). Позивачем надані копії табелів обліку використання робочого часу, відповідно до яких нею у березні відпрацьовано 12 днів, всього 92, 00 години, вечірні 14, 00 годин, перебувала у простої 81, 00 годину, у квітні відпрацьовано 0 днів, перебувала у простої 157, 00 годин, у травні відпрацьовано 0 днів, перебувала у простої 159, 00 годин, у червні відпрацьовано — 0 днів, перебувала у простої 158, 00 годин, у липні відпрацьовано 0 днів, перебувала у простої 92, 00 години.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця». Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 735 затверджено Статут Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Вирішуючи справу по суті, суд виходить з того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме: у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата -це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно статті 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Згідно статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Згідно статті 22 означеного Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Суханов та Ільченко проти України», у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого Протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Отже, враховуючи, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», а позивач знаходилася із відповідачем у трудових відносинах до 17.07.2017 р., при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду.
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України, не передбачено.
Відповідно до частини четвертої статі 97 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Враховуючи, що в період встановленого працівникам виробничого підрозділу станція Луганськ структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» простою, позивач на виконання вимог наказу № 52 від 16.03.2017 р. виходила на своє робоче місце до дня звільнення, на день її звільнення наказ про встановлення простою скасований не був, отже у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до частин другої, третьої статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 9 означеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Враховуючи, що трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Розрахунки заробітної плати особа_1 узгоджуються з наказом начальника станції структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 16.03.2017 р. № 52 про встановлення початку простою по причинам, незалежних від робітників, у цьому виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 р. Відповідачем суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували зазначену заборгованість по оплаті за час простою, не оспорюється наявність зазначеного наказу, не оспорюється факт перебування з позивачем у трудових відносинах та звільнення її саме 17.07.2017 р., довідка №ДНЛугДонФілія-725/646 від 15.04.2020 р. про відсутність заборгованості перед особа_1 судом не приймається до уваги, оскільки суперечить наказу № 2784/ос від 17.07.2017 р. про припинення Трудового договору із особа_1, оскільки особу звільнено із виплатою компенсації за 31 день відпустки, виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, у наданій суду довідці у липні 2017 р. до виплати — 0.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати.
Доводи відповідача у відгуку на позовну заяву ґрунтуються лише на тій обставині, що відсутні первинні документи для нарахування заробітної плати, втім позивачем суду надано наказ про припинення Трудового договору, розрахунки заробітної плати за березень-липень 2017 р., табелі обліку використання робочого часу, наказ про встановлення простою. Даних, що наведені суми були виплачені позивачу, відповідачем не надано. Доводи відповідача про те, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16.03.2017 р., є необґрунтованими, оскільки, по-перше, згідно зазначеного вище правового висновку Верховного Суду, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати; по-друге, з матеріалів справи, а саме: доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 р. № 126/2/21−10.2, який складений на замовлення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», встановлено, що: наказом регіональної філії «Донецька залізниця» від 13.05.2017 р. № 688-Н «Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» створена робоча комісія з працівників регіональної філії «Донецька залізниця» до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності; наказом регіональної філії «Донецька залізниця» від 26.06.2017 р. № 899-Н «Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганської дирекції залізничних перевезень» уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії «Донецька залізниця», оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією «Донецька залізниця» через каси структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень». Втім станом на час розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за період з березня по 17.07.2017 р., які зазначені в розрахунках заробітної плати за березень-липень 2017 р., які надані суду позивачем.
Враховуючи, що відповідач у порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оплату праці» не надав суду документів ані про нараховану позивачу заробітну плату за період з березня 2017 р. по 17.07.2017 р., ані про наявність заборгованості по заробітній платі, суд виходить з наданих позивачем доказів і приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі у сумі заборгованості, про яку просить позивач, із таким розрахунком суд погоджується, оскільки такий розрахунок заробітної плати узгоджуються із наказом від 17.07.2017 р. № 2784-ОС про припинення Трудового договору, який був виданий першим заступником начальника Луганської дирекції залізничних перевезень Пономарьовим Д.В., тобто посадовою особою відповідача, будь-які доводи щодо незаконності цього наказу відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведені. Саме у цьому наказі, який виданий структурним підрозділом відповідача, зазначена конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме: 31 день, на компенсацію яких має право позивач, та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доводи відповідача про те, що Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати від 16.01.2018 р. № 126/2/21−10.2 є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі. Дійсно, 16.01.2018 р. Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» надано Науково-правовий висновок № 126/2/21−10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно якого вина Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» у невиплаті належних працівникові сум при звільненні відсутня. У той же час форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, втім жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі.
Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України.
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, втім заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (стаття 113 КЗпП України), компенсація за невикористану відпустку (стаття 83 КЗпП України) та вихідна допомога при звільненні (стаття 44 КЗпП України), не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати. До того ж надані позивачем суду розрахунки заробітної плати за березень-липень 2017 р. (табуляграми), які їй були видані виробничим підрозділом станція Луганськ структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (єдрпоу: 40150216), що на виконання вимог статті 110 КЗпП України, частини першої статті 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати, і наявність підпису посадової особи, печатки на них зазначеними нормами не вимагається. Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень-липень 2017 р., у строки, встановлені частиною першою статті 116 КЗпП України, не виплатив усі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив означені суми і на час розгляду справи судом, суд приходить висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі на користь позивача за березень-липень 2017 р., у суду відсутні сумніви щодо правильності розрахунків означених сум, а тому позовні вимоги в цій частини підлягають задоволенню. Означена сума заборгованості підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статтей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.
Щодо позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну виплати, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати» провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1 Закону).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі — «компенсація») провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2 Закону).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону).
Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2001 р. № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі — «Порядок № 159 від 21.02.2001 р.»).
Відповідно до пункту 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 159 від 21.02.2001 р. сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4 Порядку № 159 від 21.02.2001 р.).
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5 Порядку № 159 від 21.02.2001 р.).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 21.05.2014 р. у справі № 6−43цс14, від 14.12.2016 р. у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд вважає вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати обґрунтованими. Суд, вирішуючи питання про розмір суми, яка підлягає стягненню з відповідача, виходить із заборгованості по заробітній платі особа_1.
Таким чином, компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 р. у сумі 2 792, 67 грн у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 734, 47 грн (2 792, 67×0, 263, або коефіцієнта приросту споживчих цін за період з травня 2017 р. по червень 2020 р.).
Компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 р. у сумі 2 792, 67 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 689, 79 грн (2 792, 67×0, 247, або коефіцієнта приросту споживчих цін за період з червня 2017 р. по червень 2020 р.).
Компенсація втрати частини грошових доходів за червень 2017 р. у сумі 2 792, 67 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 633, 94 грн (2 792, 67×0, 227, або коефіцієнта приросту споживчих цін за період з липня 2017 р. по червень 2020 р.).
Компенсація втрати частини грошових доходів за липень 2017 р. у сумі 14 501, 65 грн у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 3 262, 87 грн (14 501, 65×0, 225, або коефіцієнта приросту споживчих цін за період з серпня 2017 р. по червень 2020 р.).
Загальна сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати доходів за квітень-липень 2017 р. складає 5 321, 07 грн (734, 47 + 689, 79 + 633, 94 + 3 262, 87), отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини грошових доходів у сумі 5 321, 07 грн. Означена сума заборгованості підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статтей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.
У зв`язку із задоволенням позову, судові витрати у виді судового збору в розмірі 840, 80 грн відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.
Також відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до частини другої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Керуючись статтями 13, 18, 34, 40, 44, 83, 94, 97, 113, 116, 117 КЗпП України, статтями 12, 13, 19, 81, 141, 263−265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов — задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, єдрпоу: 40075815) на користь особа_1 (адреса_1, рнокпп: номер_1) заборгованість із заробітної плати у сумі 19 683, 24 грн (дев`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят три грн) 24 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати у сумі 5 321, 07 грн (п`ять тисяч триста двадцять одна грн) 07 коп.
Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті особа_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, єдрпоу: 40075815) на користь держави судовий збір в розмірі 840, 80 грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.
Суддя [В.] С.Я.