АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

19.08.2020 227/1093/20

решение
именем украины
19 августа 2020 г.. Доброполье
Добропольский горрайонный суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [Л.] В.М.,
при участии
секретаря судебного заседания [С.] К.М.,
рассмотрев в судебном заседании. Доброполье по правилам общего искового производства исковое заявление особа_1 к акционерного общества «Украинская полезных «о взыскании задолженности по заработной плате и компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты,  —
в с т, а н о в и л:
истица обратилась в суд с иском к акционерному обществу «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате в размере 18 675, 76 грн, компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты в размере 4 213, 72 грн без содержания предусмотренных законом налогов и сборов.В обоснование исковых требований указала, что находилась в трудовых отношениях с ответчиком по делу. Согласно приказа № 6790 / ДН-ОС от 10.07.2017 года истицу был уволен с должности электромеханика участка II группы бригады по техническому обслуживанию устройств связи линейно-аппаратного зала станции Иловайск производственного подразделения «Иловайская дистанция сигнализации и связи» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ПАО«Укрзализныця», на основании п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата, однако в день увольнения окончательного расчета, проведено не было.
Истец и представитель истца в судебное заседание не явились, обратились в суд с заявлением о рассмотрении дела без их участия, в которой просили удовлетворить иск в полном объеме.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился. Вместе с тем, судом было получено отзыв на исковое заявление с которого усматривается, что АО «Украинская железная дорога» не погоджуеться с исковыми требованиями особа_1, поскольку в связи с отсутствием организационных и технических условий для осуществления хозяйственной деятельности структурного подразделения Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «регионального филиала» Донецкая железная дорога «публичного акционерного общества» Украинская железная дорога «и производственных подразделений подчиненных дирекции, вызванных прекращением перемещения груза через линию соприкосновения в пределах Донецкой и Луганской областей путями железнодорожного и автобильного сообщения, согласно решению СНБО Украины от 15 марта 2017 «О неотложных дополнительных мерах по противодействию гибридным угрозам национальной безопасности Украины», введенного в действие указом Президента Украины от 15 марта 2017 № 62/2017, начисления заработной платы было прекращено. Следствием вышеуказанного решения является отсутствие связи с производственными подразделениями, а также невозможность получения с неподконтрольной территории первичных документов. Документы на выплату расчетных всоба_1 в региональный филиал «Донецкая железная дорога» не поступали. Отметил, что за период с 1 марта 2017 по 15 марта 2017 истице была начислена заработная плата с учетом обязательных удержаний налогов на доходы и других сборов в сумме 1347, 26 грн, которая по состоянию на 9 июня 2020 ею получена, поэтому по состоянию на день увольнения истицы задолженность по выплате заработной платы за период январь-июль 2017 составляет 1347, 26 грн. Приказ об установлении простой и табель облИКУ использования рабочего времени являются документами, подтверждением для оплаты времени простоя. особа_1 не предоставила документального подтверждения присутствия ее на работе на время простоя, а предоставленные суду бумаги составлены после 16 марта 2017 неизвестными лицами. Просил отказать в удовлетворении исковых требований в полном объеме.
Согласно ст. 223 ГПК Украины, неявка в судебное заседание кого-либо участника дела при условии, что его надлежащим образом уведомлены о дате, времени и месте этого заседания, не препятствует г.озгляду дела по существу.
В соответствии с положениями части 2 статьи 247 ГПК Украины, в случае неявки в судебное заседание всех участников дела фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Суд, рассмотрев гражданское дело в пределах заявленных требований, исследовав материалы дела и доказательства в их совокупности, приходит к следующему выводу.
Статьей 43 Конституции Украины гарантировано право каждого на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плато не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Статьей 94 Кодекса законов о труде Украины предусмотрено, что заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ст. 97 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшаетют условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона, субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
Сдостойно ч. 1 ст. 115 КЗоТ Украины, заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарних дней и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения.
В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплаатиты работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника (статья 117 КЗоТ Украины).
Анализ указанных норм свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной непрацездатности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; при невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность.
Судом установлено, что в период с 13.11.2007 года по 17.07.2017 года истица особа_1 провелала в трудовых отношениях с ответчиком, что подтверждается записями в трудовой книжке изданной на ее имя серии номер_1.
На основании приказа (распоряжения) № 6790 / ДН-ОС от 10.07.2017 года, особа_1 освобожден от должности электромеханика участка II группы бригады по техническому обслуживанию устройств связи линейно-аппаратного зала станции Иловайск производственного подразделения «Иловайская дистанция сигнализации и связи «структурного подразделения» Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «региональной фИлии «Донецкая железная дорога» ОАО «Укрзализныця», на основании п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата 17.07.2017 года, о чем в трудовой книжке сделана запись № 22 с выплатой единовременной денежной помощи в размере одного среднемесячного заработка, компенсации за 7 дней отпуска.
Постановлением Кабинета министров Украины № 938 от 31.10.2018 года, изменен тип публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» с публичного на частное и переименован в акционерное общество «Украинская железная дорога «.
С приобщенных к материалам дела расчета заработной платы истца (табуляграмм) следует, что
по март 2017 — всего начислено 5450, 31 грн, из которых оплата простоев составляет 1133, 85 грн, сумма к выплате 4333, 98 грн;
по апрель 2017 — всего начислено 3275, 61 грн, из которых оплата простоев составляет 3215, 68 грн, сумма к выплате 2604, 70 грн,
за май 2017 — всего начислено 2781, 16 грн, из которых оплата простоев составляет 2730, 29 грн, сумма к выплате2211, 54 грн;
по июнь 2017 — всего начислено 0, 00 грн, из которых оплата простоев составляет 0, 00 грн, сумма к выплате 0, 00 грн;
по июль 2017 — всего начислено 7168, 68 грн, из которых оплата простоев составляет 153, 13 грн (в состав вышеупомянутой суммы также входят выплата единовременной денежной помощи, компенсация за 7 дней отпуска), сумма к выплате составляет 5841, 18 грн.
Сведения, указанные в расчетах заработной платы за март — июль 2017 согласуются с другими доказательствомы по делу.
Так, приказом начальника структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ПАО «Укрзализныця» от 17.03.2017 года № 236 / ДНД, подтверждается, что в связи с отсутствием организационных и технических условий для осуществления хозяйственной деятельности, вызванных перекрытием всех железнодорожных путей, ведущих к линии разграничения с неподконтрольной украинской власти территории, установлено начале простоя с 20 марта 2017 для всех работников производственных подразделений управления; на время простоя установлен ежедневный режим работы согласно действующих Правил внутреннего Трудового распорядка и обязано всех работников, которые находятся на простой, появляться на свои рабочие места, актовые залы, кабинеты технического обучения; обязано работников, которые находятся на простой, расписываться в начале и в конце рабочего дня в «Журнале учета прихода-ухода сотрудников, которые находятся на простое»; на весь период простоя работникам в табеле учета использования рабочего времени проставлять буквенный код «П»; оплату за время простоя не по вине работников провести из расчета 2/3 тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада) за все время простоя согласно графику работы.
В пункте 5 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» судам разъяснено, что необходимо учитывать, что нормы и гарантии оплаты труда, определенные законодательством для работников предприятий, учреждений, организаций всех форм собственности, являются минимальными государственными гарантиями и поэтому при договорном регулировании они не могут быть ухудшены. Речь идет как о минимальном размере заработной платы, так и о нормах оплаты труда, в том числе за время простоя.
Понятие «простой» законодательно дано в ст. 34 КЗоТ Украины и определен как приостановление работы, вызванное отсутствием организационных или технических условий, необходимых для выполнения работы, неотвратимой силой или другими обстановкинами.
Статьей 113 КЗоТ Украины установлено, что время простоя не по вине работника оплачивается из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада). О начале простоя, кроме простоя структурного подразделения или всего предприятия, работник должен предупредить собственника или уполномоченный им орган или бригадира, мастера, других должностных лиц. Время простоя по вине работника не оплачивается.
Количество дней простоя указана в табелях учета использования робочогв времени и соответствует информации в расчетных листах, так по март 2017 — 9 дней (61 час), апрель 2017 — 24 дня (157 часов), май 2017 — 17 дней (135 часов), июнь 2017 — 0 дней (0 часов), июль 2017 — 1 день (8:00). При этом, доказательств нарушения со стороны истицы установленного режима работы при простое ответчиком не предоставлено.
Также, расчет заработной платы за июль 2017 согласуется с приказом (распоряжением) № 6790 / ДН-ОС от 10.07.2017 года, про прекращения Трудового договора, согласно которому истица имеет право на компенсацию за 7 дней неиспользованного отпуска и выплату денежной помощи в размере одного среднемесячного заработка.
Кроме того, в письме и.о. заместителя начальника дирекции структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» особа_2 признано, что приказ № 6790 / ДН-ос от 10.07.2017 года о прекращении Трудового договора с истицей составляли рабочие отдела кадров ОП «Иловайская дистанция сигнализации та связи «. Количество дней компенсации за неиспользованный отпуск на день увольнения в количестве 7 дней, рассчитывалась работниками отдела кадров ОП «Иловайская дистанция сигнализации и связи» на основании личной карточки формы Т-2 и другой первичной документации.
Приказ о прекращении Трудового договора подписан и.о. начальника дирекции железнодорожных перевозок Подлузский В. А. Согласно материалам дела структурное подразделение «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» осуществляет свою администраную деятельность в г.. Лиман Донецкой области, то есть на территории, на которой органы государственной власти Украины осуществляют свои полномочия, что также подтверждается справкой ответчика № 948/2 от 03.06.2020 года о доходах истца за март — июль 2017 года, на которой также указано место ее выдачи — г.. Лиман Донецкой области.
Согласно сведений (дата формирования выписки 7 мая 2020) из реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования«Индивидуальные сведения о застрахованном лице» (форма ОК-5), предоставленных на выполнение постановления суда от 23.04.2020 года, размер начисленной заработной платы особа_1 за 1 квартал 2017 составляет 15255, 77 грн, из которых по январь 2017 — 5056, 97 грн, за февраль 2017 — 4748, 49 грн, за март 2017 — 5450, 31 грн, что совпадает с суммой начисленного заработка, указанного в табуляграммах за январь-март 2017 года, предоставленных истицей.
Закон Украины от 02.09.2014 года «О временных мерахна период проведения антитеррористической операции «не отменяет обязанностей работодателя, определенных ст. 47, ст. 116 КЗоТ Украины, и не предусматривает особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст. 116 КЗоТ Украины.
Суд отклоняет ссылки ответчика на невозможность вывезти первичные документы, как основание для отказа в начислении и выплате истцу заработной платы, поскольку обязанность осуществлять начисление и выплату заработной платы, других выплат, причитающихся работнику, а ик же вести бухгалтерский, налоговый учет и т.д., лежит на работодателе, а не на работнику. В этих обстоятельствах потеря предприятием первичных документов не лишает его обязанности осуществлять начисление и выплату заработной платы, тем более, что ответчиком не представлено суду никаких доказательств того, что он в любой способ пытался исправить эту ситуацию.
Кроме того, согласно заключению Верховного Суда, который изложен в постановлении от 28.03.2018 по делу № 243/5469/17, сведения по выплате пособия поаробитнои платы не ограничиваются только первичной документацией.
Суд критически оценивает ссылки представителя ответчика на существование «непреодолимой силы», которая сделала невозможным осуществить расчет с истцом, поскольку такая позиция полностью опровергается изученными доказательствами по делу, наличие надлежащим образом заполненной трудовой книжки истца с указанием приказов о приеме на работу и его увольнения с работы, скрепленных печатью предприятия. Наличие распечатанных расчетных листов и табелейучета использования рабочего времени, выданных истице, которая использовала их в качестве доказательства имеющейся задолженности по заработной плате свидетельствует и расценивается судом как осведомленность предприятия ответчика о существующем долге расчета и его невыполнение.
Частью 2 статьи 30 Закона Украины «Об оплате труда» определено, что работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
В соответствии со статьей8 Закона Украины «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине», вопросы организации бухгалтерского учета на предприятии относятся к компетенции его собственника (собственников) или уполномоченного органа (должностного лица) в соответствии с законодательством и учредительными документами.
Ответственность за организацию бухгалтерского учета и обеспечение фиксирования фактов осуществления всех хозяйственных операций в первичных документах, сохранение обработанных документов, регистров и отчетности в течением установленного срока, но не менее трех лет, несет собственник (собственники) или уполномоченный орган (должностное лицо), осуществляющий руководство предприятием в соответствии с законодательством и учредительными документами.
Ответчик надлежащими и допустимыми доказательствами, в соответствии с требованиями ст. ст. 76−81 ГПК Украины, не опроверг сведения, приведенные в указанных документах, предоставленных истицей, и не предоставил доказательств, что сведения, отраженные в них, являются недостоверными.
Кроме того, наличие должным образом зазаполненных трудовой книжки истицы с указанием приказов о приеме на работу и его увольнения с работы, скрепленных печатью предприятия, наличие распечатанных расчетных листов, выданных истице, которая использовала их в качестве доказательства имеющейся задолженности по заработной плате и из которых следует, что за период март 2017 — июль 2017 начислено 18 675, 76 грн, сумма к выплате составляет 14991, 40 грн, свидетельствует и расценивается судом как осведомленность предприятия ответчика о существующихи обязанность расчета и его невыполнение.
Поэтому, взысканию подлежит сумма задолженности в размере 18 675, 76 грн.
Как разъяснил Пленум Верховного Суда Украины в абзаце 5 пункта 6 постановления «О практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24 декабря 1999 года № 13, удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан является соответственно вбов`язком работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Что касается исковых требований в части взыскания компенсации потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, то суд исходит из следующего.
Отношения, возникающие между работником и работодателем по поводу оплаты труда, в том числе и в связи с нарушением сроков выплаты заработной платы, регулируются трудовим законодательством, а именно: КЗоТ Украины, Законами Украины «Об оплате труда», «Об индексации денежных доходов населения», «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков й выплаты», Порядком проведения индексации денежных доходов населения, утвержденным постановлением КМУ от 17 июля 2003 № 1078; Положением о порядке компенсации работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, утвержденным постановлением КМУ от 20.12.1997года № 1427.
Под доходами следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера: пенсии, социальные выплаты, стипендии, заработная плата и другие.
В решении Конституционного суда Украины от 15.10.2013 года № 9 рп / 2013 указано, что государство предусматривает меры, направленные на обеспечение реальной заработной платы, то есть денежного вознаграждения за выполненную работу как эквивалента стоимости потребительских товаров и услуг.
Конституционный Суд Украины пришелвыводу, что средства, которые подлежат начислению в порядке индексации заработной платы и компенсации работникам части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, имеют компенсаторный характер. Как составляющие причитающейся работнику заработной платы эти средства направлены на обеспечение реальной заработной платы с целью поддержания достаточного жизненного уровня граждан и покупательной способности заработной платы в связи с инфляционными процессами и ростом потребительских цен на товарыи услуги.
Статьей 34 Закона Украины «Об оплате труда» установлено, что компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
В случаях нарушения установленных сроков выплаты заработной платы работнику предоставляется право на компенсацию в соответствии с Законом Украины «О компенсации гражданам потери части доходов всвязи с нарушением сроков их выплаты «, по которому компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты осуществляется в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период, начиная со дня вступления в силу настоящего законом.
Согласно ч. 2 ст. 2 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты», под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, каки они получают на территории Украины и не имеющие разового характера.
Статьей 3 Закона предусмотрено, что сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции за период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается).
Порядок проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроки в их выплаты утвержден Постановлением Кабинета Министров Украины от 21 февраля 2001 года № 159.
Согласно п. 4 указанного Порядка, сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но не выплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100.
Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных дрДекс потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается. Ежемесячные индексы потребительских цен публикуются Госкомстатом.
Сумма компенсации выплачивается гражданам в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц.
Согласно правовых заключений Верховного Суда Украины, изложенные в постановлениях Судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 21.05.2014 года по делу № 6−43цс14, от 14.12.2016 года по делу № 428/7002/14-ц, в соответствии со статьей 34 Закона Украины от 24.03.1995 года № 108/95-ВР «Об оплате труда», Закона Украины от 19.10.2000 года № 2050-III «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты», компенсация потери части заработной платы производится предприятиями, учреждениями, организациями всех форм собственности и хозяйствования своим работникам в любом случае задержки выплаты нарахванной заработной платы на один и более календарных месяцев, независимо от того, была ли в этом вина работодателя, если в это время индекс цен на потребительские товары и тарифов на услуги вырос более чем на один процент.
Таким образом, требования истца о взыскании компенсации потери части дохода в связи с нарушением сроков их выплаты являются обоснованными. Вместе с тем, суд не соглашается с приведенным расчетом истца о компенсации.
С приобщенных к материалам дела расчетов заработной платы позивачкы (табуляграмм) следует, что сумма к выплате (после удержания налогов и обязательных платежей) составляет: по март 2017 — 4333, 98 грн, апрель 2017 — 2604, 70 грн, май 2017 — 2211, 54 грн, июнь 2017 — 0, 00 грн, июль 2017 — 5841, 18 грн.
Принимая во внимание вышеизложенное, сумма компенсации должна исчисляться именно с указанных сумм заработной платы.
Также суд рассчитывает компенсацию потери части денежных доходов по состоянию на день принятия решения судом, не являетсявыходом за пределы исковых требований, поскольку истец ставил вопрос о взыскании компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты.
Компенсация потери части денежных доходов за март 2017 в сумме 4333, 98 грн, в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 549, 11 грн (4333, 98×0, 1267 — коэффициент прироста потребительских цен за период с апреля 2017 по июль 2020 года);
Компенсация потери части денежных доходов по апрель 2017 в сумме 2604, 70 грн, в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 326, 89 грн (2604, 70×0, 1255 — коэффициент прироста потребительских цен за период с мая 2017 по июль 2020 года).
Компенсация потери части денежных доходов за май 2017 в сумме 2211, 54 грн, в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 274, 23 грн (2211, 54×0, 1240 — коэффициент прироста потребительских цен за период с червня 2017 по июль 2020 года).
Компенсация потери части денежных доходов за июль 2017 в сумме 5841, 18 грн в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 711, 46 грн (5841, 18×0, 1218 — коэффициент прироста потребительских цен за период с Август 2017 по июль 2020 года).
Общая сумма компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты составляет 1861, 69 грн.
В соответствии со ст. 1 Протокола Конвенции о защите прав человека и основных свобод, каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявленийа N9 42527/98 и т.д.), «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола № 1 также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерно ожиния, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ, Законам Украины «Об оплате труда», а истица находилась в трудовых отношениях с ответчиком в 17.07.2017 года, выполняла свои трудовые обязанности в полном объеме, а также при увольнении не получила все принадлежащие ей платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда.
Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины, судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Частью 6 настоящей статьи предусмотрено, что если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны стягиваются все судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. В соответствии с Законом Украины «О судебном сборе», за подачу в суд искового заявления имущественного характера физическим лицом взимается судебный сбор в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
По состоянию на день подачи искового заявления, Законом Украины «О Государственном бюджете на 2020 год» установлен размер прожиточного минимума для трудоспособных лиц в сумме 2102 грн.
истица нильнена от уплаты судебного сбора на основании п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе», поэтому с ответчика подлежит взысканию судебный сбор пропорционально удовлетворенной части исковых требований в сумме 754, 40 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. 116 КЗоТ Украины, ст. ст. 2, 10, 12, 13, 27, 81, 82, 89, 141, 211, 258−259, 263, 265, 268, 273, 280−282, 352, 354 Гражданского процессуального кодекса Украины, суд —
в е л ив:
иск лицо_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате и компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты — удовлетворить частично.
Взыскать с акционерного общества «Украинская железная дорога» (юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, д. 5, егрпоу 40075815) в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_2, сумму задолженности по заработной плате в размере 18675, 76 грн (восемнадцать тысячшестьсот семьдесят пять гривен 76 копеек) и сумму компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты в размере 1861, 69 грн (тысяча восемьсот шестьдесят один гривна шестьдесят девять копеек).
Обязать акционерное общество «Украинская железная дорога» (егрпоу 40075815) удержать из этой суммы налоги и другие обязательные платежи.
Взыскать с акционерного общества «Украинская железная дорога» (юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, д. 5, идентификационныйи код 40075815) в пользу государства судебный сбор в размере 754, 40 грн (семьсот пятьдесят четыре гривны сорок копеек).
В другой части исковых требований — отказать.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или прийняття постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения непосредственно в суд апелляционной инстанции.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Сведения об участникахдела согласно п. 4 ч. 5 ст. 265 ГПК Украины:
 — истец особа_1, информация_1, рнокпп номер_2, паспорт серии номер_3, выданный 4 декабря 2000 Харцызский ГО ГУМВД Украины в Донецкой области, адрес регистрации: адрес_1;
 — ответчик акционерное общество «Украинская железная дорога», юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, д. 5, егрпоу 40075815.

Судья В.М. [Л.]



19.08.2020

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

19.08.2020 227/1093/20

рішення
іменем україни
19 серпня 2020 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Любчик В.М.,
за участю
секретаря судового засідання Сафронової К.М.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Добропілля за правилами загального позовного провадження позовну заяву особа_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, —
в с т, а н о в и в:
позивачка звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 18 675, 76 грн, компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 4 213, 72 грн, без утримання передбачених законом податків та зборів. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем по справі. Згідно до наказу № 6790/дн-ОС від 10.07.2017 року позивачку було звільнено з посади електромеханіка дільниці ІІ групи бригади по технічному обслуговуванню пристроїв зв`язку лінейно-апаратної зали станції Іловайськ виробничого підрозділу «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, однак у день звільнення остаточного розрахунку, проведено не було.
Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, звернулися до суду із заявою про розгляд справи без їх участі, в якій просили задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Разом із тим, судом було отримано відзив на позовну заяву з якого вбачається, що АТ «Українська залізниця» не погоджується з позовними вимогами особа_1, оскільки у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно до рішення РНБО України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами, а також неможливість отримання з непідконтрольної території первинних документів. Документи на виплату розрахункових особа_1 до регіональної філії «Донецька залізниця» не надходили. Зазначив, що за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року позивачці була нарахована заробітна плата з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 1347, 26 грн, яка станом на 09 червня 2020 року нею не отримана, тому станом на день звільнення позивачки заборгованість з виплати заробітної плати за період січень-липень 2017 року складає 1347, 26 грн. Наказ про встановлення простою та табель обліку використання робочого часу є документами, що підтвердженням для оплати часу простою. особа_1 не надала документального підтвердження присутності її на роботі на час простою, а надані суду папери складені після 16 березня 2017 року невідомими особами. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх [censored] приходить до наступного висновку.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Судом встановлено, що у період з 13.11.2007 року по 17.07.2017 року позивачка особа_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується записами у трудовій книжці виданій на її ім`я серії номер_1.
На підставі наказу (розпорядження) № 6790/дн-ОС від 10.07.2017 року, особа_1 звільнено з посади електромеханіка дільниці ІІ групи бригади по технічному обслуговуванню пристроїв зв`язку лінейно-апаратної зали станції Іловайськ виробничого підрозділу «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату 17.07.2017 року, про що у трудовій книжці зроблено запис № 22, з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, компенсації за 7 днів відпустки.
Постановою Кабінету міністрів України № 938 від 31.10.2018 року, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство «Українська залізниця».
Із долучених до матеріалів справи розрахунків заробітної плати позивача (табуляграм) вбачається, що 
за березень 2017 року — всього нараховано 5450, 31 грн, з яких оплата простоїв становить 1133, 85 грн, сума до виплати 4333, 98 грн;
за квітень 2017 року — всього нараховано 3275, 61 грн, з яких оплата простоїв становить 3215, 68 грн, сума до виплати 2604, 70 грн,
за травень 2017 року — всього нараховано 2781, 16 грн, з яких оплата простоїв становить 2730, 29 грн, сума до виплати 2211, 54 грн;
за червень 2017 року — всього нараховано 0, 00 грн, з яких оплата простоїв становить 0, 00 грн, сума до виплати 0, 00 грн;
за липень 2017 року — всього нараховано 7168, 68 грн, з яких оплата простоїв становить 153, 13 грн (до складу вищезазначеної суми також входять виплата одноразової грошової допомоги, компенсація за 7 днів відпустки), сума до виплати становить 5841, 18 грн.
Відомості, зазначені у розрахунках заробітної плати за березень — липень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі.
Так, наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17.03.2017 року № 236/днд, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього Трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої»; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П»; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.
В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема за час простою.
Поняття «простій» законодавчо дано у ст. 34 КЗпП України і визначено як призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Статтею 113 КЗпП України встановлено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Час простою з вини працівника не оплачується.
Кількість днів простою зазначена у табелях обліку використання робочого часу та відповідає інформації в розрахункових листах, так за березень 2017 року — 9 днів (61 година), квітень 2017 року — 24 дні (157 годин), травень 2017 року — 17 днів (135 годин), червень 2017 року — 0 днів (0 годин), липень 2017 року — 1 день (8 годин). При цьому, доказів порушення з боку позивачки встановленого режиму роботи при простої відповідачем не надано.
Також, розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджується з наказом (розпорядженням) № 6790/дн-ОС від 10.07.2017 року, про припинення Трудового договору, відповідно до якого позивачка має право на компенсацію за 7 днів невикористаної відпустки та виплату грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.
Крім того, в листі в.о. заступника начальника дирекції структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» особа_2 визнано, що наказ № 6790/дн-ос від 10.07.2017 року про припинення Трудового договору з позивачкою складали робітники відділу кадрів ВП «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку». Кількість днів компенсації за невикористану відпустку на день звільнення у кількості 7 днів, розраховувалась працівниками відділу кадрів ВП «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку» на підставі особової картки форми П-2 та іншої первинної документації.
Наказ про припинення Трудового договору підписаний в.о. начальника дирекції залізничних перевезень Подлузським В. О. Згідно матеріалів справи структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» здійснює свою адміністративну діяльність у м. Лиман Донецької області, тобто на території, на якій органи державної влади України здійснюють свої повноваження, що також підтверджується довідкою відповідача № 948/2 від 03.06.2020 року про доходи позивача за березень — липень 2017 року, на якій також зазначено місце її видачі — м. Лиман Донецької області.
Згідно відомостей (дата формування виписки 07 травня 2020 року) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (форма ОК-5), наданих на виконання ухвали суду від 23.04.2020 року, розмір нарахованої заробітної плати особа_1 за 1 квартал 2017 року становить 15255, 77 грн, з яких за січень 2017 року — 5056, 97 грн, за лютий 2017 року — 4748, 49 грн, за березень 2017 року — 5450, 31 грн, що збігається з сумою нарахованого заробітку, вказаного в табуляграмах за січень-березень 2017 року, наданих позивачкою.
Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.
Суд відхиляє посилання відповідача на неможливість вивезти первинні документи, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію.
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача на існування «непереборної сили», яка унеможливила здійснити розрахунок з позивачем, оскільки така позиція повністю спростовується вивченими доказами у справі, наявність належним чином заповненої трудової книжки позивача із зазначенням наказів про прийняття на роботу та її звільнення з роботи, скріплених печаткою підприємства. Наявність роздрукованих розрахункових листів та табелів обліку використання робочого часу, виданих позивачці, яка використала їх як доказ наявної заборгованості із заробітної плати свідчить та розцінюється судом як обізнаність підприємства відповідача про існуючий обов`язок розрахунку та його невиконання.
Частиною 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» визначено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідач належними та допустимими доказами, у відповідності до вимог ст. ст. 76−81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у вказаних документах, наданих позивачкою, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.
Крім того, наявність належним чином заповненої трудової книжки позивачки із зазначенням наказів про прийняття на роботу та її звільнення з роботи, скріплених печаткою підприємства, наявність роздрукованих розрахункових листів, виданих позивачці, яка використала їх як доказ наявної заборгованості із заробітної плати та з яких вбачається, що за період березень 2017 року — липень 2017 року нараховано 18 675, 76 грн, сума до виплати становить 14991, 40 грн, свідчить та розцінюється судом як обізнаність підприємства відповідача про існуючий обов`язок розрахунку та його невиконання.
Тому, стягненню підлягає сума заборгованості у розмірі 18 675, 76 грн.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 5 пункту 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків ї виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20.12.1997 року № 1427.
Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.
У рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 9 рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.
Статтею 3 Закону передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції за період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Згідно з п. 4 вказаного Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6−43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до статті 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Отже, вимоги позивачки про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обгрунтованими. Разом із тим, суд не погоджується з наведеним розрахунком позивачки щодо компенсації.
Із долучених до матеріалів справи розрахунків заробітної плати позивачки (табуляграм) вбачається, що сума до виплати (після утримання податків і обов`язкових платежів) становить: за березень 2017 року — 4333, 98 грн, квітень 2017 року — 2604, 70 грн, травень 2017 року — 2211, 54 грн, червень 2017 року — 0, 00 грн, липень 2017 року — 5841, 18 грн.
Беручи до уваги вищевикладене, сума компенсації повинна обчислюватися саме з вказаних сум заробітної плати.
Також, суд розраховує компенсацію втрати частини грошових доходів станом на день ухвалення рішення судом, що не є виходом за межі позовних вимог, оскільки позивачка ставила питання про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.
Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у сумі 4333, 98 грн, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 549, 11 грн (4333, 98×0, 1267 — коефіцієнт приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по липень 2020 року);
Компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 року у сумі 2604, 70 грн, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 326, 89 грн (2604, 70×0, 1255 — коефіцієнт приросту споживчих цін за період з травня 2017 року по липень 2020 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 року у сумі 2211, 54 грн, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 274, 23 грн (2211, 54×0, 1240 — коефіцієнт приросту споживчих цін за період з червня 2017 року по липень 2020 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за липень 2017 року у сумі 5841, 18 грн у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 711, 46 грн (5841, 18×0, 1218 — коефіцієнт приросту споживчих цін за період з серпня 2017 року по липень 2020 року).
Загальна сума компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати становить 1861, 69 грн.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо), «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 17.07.2017 року, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивачки щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на день подання позовної заяви, Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102 грн.
Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 754, 40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 116 КЗпП України, ст. ст. 2, 10, 12, 13, 27, 81, 82, 89, 141, 211, 258−259, 263, 265, 268, 273, 280−282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, —
у х в, а л и в:
позов особа_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати — задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, єдрпоу 40075815) на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_2, суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 18675, 76 грн (вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят п`ять гривень 76 копійок) та суму компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 1861, 69 грн (одна тисяча вісімсот шістдесят одна гривня шістдесят дев`ять копійок).
Зобов`язати акціонерне товариство «Українська залізниця» (єдрпоу 40075815) утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь держави судовий збір у розмірі 754, 40 грн (сімсот п`ятдесят чотири гривні сорок копійок).
В іншій частині позовних вимог — відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
 — позивач особа_1, інформація_1, рнокпп номер_2, паспорт серії номер_3, виданий 04 грудня 2000 року Харцизьким МВ ГУМВС України в Донецькій області, адреса реєстрації: адреса_1;
 — відповідач акціонерне товариство «Українська залізниця», юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, єдрпоу 40075815.

Суддя В. М. Любчик



19.08.2020