АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

14.09.2020 227/965/20

решение
именем украины
14 сентября 2020 г.. Доброполье
Добропольский горрайонный суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [Л.] В.М.,
при участии
секретаря судебного заседания [С.] К.М.,
рассмотрев в судебном заседании. Доброполье по правилам общего искового производства исковое появу особа_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате и компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты,  —
в с т, а н о в и л:
истица обратилась в суд с иском к акционерному обществу «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате в размере 20 750, 77 грн, компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты в размере 4 501, 50 грн бэз содержание предусмотренных законом налогов и сборов. В обоснование исковых требований указала, что находилась в трудовых отношениях с ответчиком по делу. Согласно приказа № 3768 / ДН-ОС от 10 июля 2017 истицу был уволен с должности дежурного по железнодорожной станции сорочий производственного подразделения «Станция Иловайск» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» публичного акционерного общества «Украинская железная дорога «, на подпруду п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины, в связи с сокращением штата, однако в день увольнения окончательного расчета проведено не было.
Истица и представитель истицы в судебном заседании появились, в материалах дела имеется заявление о рассмотрении дела без их участия.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом. Вместе с тем, судом было получено отзыв на исковое заявление с которого усматривается, что требуя взыскать сумму заработка са период с 1 марта 2017 по 17 июля 2017 истец указывает на получение аванса за март 2017 года в сумме 2 297, 33 грн, который является оплатой отработанного времени за период с 1 марта 2017 по 15 марта 2017 года. Сумма 2 297, 33 грн была получена истицей 4 сентября 2017 лично в г.. Лиман в кассе дирекции по расходному кассовому ордеру от 4 сентября 2017. Таким образом, истец подталкивает суд до вынесения заведомо неправосудного решения с нарушением норм материального права. Кроме того, в связи с отсутствием организационных и технических условий для осуществления хозяйственной деятельности структурного подразделения Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «регионального филиала» Донецкая железная дорога «публичного акционерного общества» Украинская железная дорога «и производственных подразделений подчиненных дирекции, вызванных прекращением перемещения груза через линию соприкосновения в пределах Донецкой и Луганской областей путями железнодорожного и автомобильного сообщения, соответно к решению СНБО Украины от 15 марта 2017 «О неотложных дополнительных мерах по противодействию гибридным угрозам национальной безопасности Украины», введенного в действие указом Президента Украины от 15 марта 2017 № 62/2017, начисления заработной платы было прекращено. Следствием вышеуказанного решения является отсутствие связи с производственными подразделениями, а также невозможность получения с неподконтрольной территории первичных документов. То есть на подконтрольной Украины территории отсутствует, а не потеряна, Первичная документация (табеля учета рабочего времени или графики работы за период, копии или оригиналы внутренних приказов, распоряжений и т.д. за период с марта по июль 2017 года) для начисления заработной платы. Кроме того, невозможность выполнения заявителем обязанностей, предусмотренных ст. ст. 47, 83, 115 и 116 КЗоТ Украины, перед работниками, при увольнении по сокращению штата, согласно п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины, а именно в день увольнения каждому работнику выдать надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет, вызвано воздействием форс-мажорных обстоятельств, а именно актами терроризма на территории города Донецк и Донецкой области, являются обстоятельствами, которые не зависят от воли сторон по трудовому договору, а также имеют чрезвычайный и неотвратимый характер и является основанием для освобождения заявителя от ответственности.
Кроме того, представителем ответчика предоставлено в суд справку о доходах истца и расходный кассовый ордер, в которых указано, что за период с 01 марта2017 по 15 марта 2017 особа_1 была начислена заработная плата в сумме 2889, 05 грн (до выдачи 2297, 33 грн), которая по состоянию на 4 сентября 2017 получена ею в кассе м. Лиман, о чем также указано в отзыве на исковое заявление.
Согласно ст. 223 ГПК Украины, неявка в судебное заседание кого-либо участника дела при условии, что его надлежащим образом уведомлены о дате, времени и месте этого заседания, не препятствует рассмотрению дела по существу.
В соответствии с положениями части 2 статьи 247 ГПК УкраиныВ случае неявки в судебное заседание всех участников дела фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Суд, рассмотрев гражданское дело в пределах заявленных требований, исследовав материалы дела и доказательства в их совокупности, приходит к следующему выводу.
Статьей 43 Конституции Украины гарантировано право каждого на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за трудй защищается законом.
Статьей 94 Кодекса законов о труде Украины предусмотрено, что заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ст. 97 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
Соответственност. 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
Согласно ч. 1 ст. 115 КЗоТ Украины, заработная плата выплачивается работникам регулярно врабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляетсявыплата.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения.
В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического росо счета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника (статья 117 КЗоТ Украины).
Анализ указанных норм свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения цього работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; при невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность.
Судом установлено, что в период с 29 мая 1990 года по 17 июля 2017 истица находилась в трудовых отношениях с ответчиком, что подтверждается записями в трудовой книжкеи серии номер_1, выданной на имя истицы.
На основании приобщенных к материалам дела приказа (распоряжения) № 3768 / ДН-ОС от 10 июля 2017 года, особа_1 освобожден от должности дежурного по железнодорожной станции сорочий производственного подразделения «Станция Иловайск» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога «публичного акционерного общества» Украинская железная дорога «, на основании п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины, в связи с сокращением штата 17 июляния 2017 года, о чем в трудовой книжке сделана запись № 21 с выплатой единовременной денежной помощи в размере одного среднемесячного заработка и компенсации за 27 дней отпуска.
Постановлением Кабинета министров Украины № 938 от 31 октября 2018 года, изменен тип публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» с публичного на частное и переименован в акционерное общество «Украинская железная дорога».
С приобщенных к материалам дела расчета заработной платы истца (табуляграмм) ВБАся, что
по март 2017 — всего начислено 5817, 99 грн, из которых оплата простоев составляет 1168, 13 грн, сумма к выплате 4626, 36 грн;
по апрель 2017 — всего начислено 645, 50 грн, из которых оплата простоев составляет 633, 69 грн, сумма к выплате 513, 28 грн;
за май 2017 — всего начислено 318, 69 грн, из которых оплата простоев составляет 312, 86 грн, сумма к выплате 253, 42 грн;
по июнь 2017 — всего начислено 0, 00 грн, из которых оплата простоев составляет 0, 00 грн, сумма к выплаать 0, 00 грн;
по июль 2017 — всего начислено 13968, 59 грн, из которых оплата простоев составляет 126, 53 грн (в состав вышеупомянутой суммы также входят выплата единовременной денежной помощи, компенсация за 27 дней отпуска), сумма к выплате составляет 11288, 58 грн.
Итак, за период март 2017 — июль 2017 начислено 20 750, 77 грн, сумма к выплате составляет 16 681, 64 грн.
Сведения, указанные в расчетах заработной платы за март — июль 2017 согласуются с другими доказами по делу.
Так, приказом начальника структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ОАО «Укрзализныця» от 17 марта 2017 № 236 / ДНД, подтверждается, что в связи с отсутствием организационных и технических условий для осуществления хозяйственной деятельности, вызванных перекрытием всех железнодорожных путей, ведущих к линии разграничения с неподконтрольной украинской власти территории, установлено начале простоя с 20 марта 2017для всех работников производственных подразделений управления; на время простоя установлен ежедневный режим работы согласно действующих Правил внутреннего Трудового распорядка и обязано всех работников, которые находятся на простой, появляться на свои рабочие места, актовые залы, кабинеты технического обучения; обязано работников, которые находятся на простой, расписываться в начале и в конце рабочего дня в «Журнале учета прихода-ухода сотрудников, которые находятся на простой»; на весь период простоя працивникам в табеле учета использования рабочего времени проставлять буквенный код «П»; оплату за время простоя не по вине работников провести из расчета 2/3 тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада) за все время простоя согласно графику работы.
В пункте 5 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» судам разъяснено, что необходимо учитывать, что нормы и гарантии оплаты труда, определенные законодавствить для работников предприятий, учреждений, организаций всех форм собственности, являются минимальными государственными гарантиями и поэтому при договорном регулировании они не могут быть ухудшены. Речь идет как о минимальном размере заработной платы, так и о нормах оплаты труда, в том числе за время простоя.
Понятие «простой» законодательно дано в ст. 34 КЗоТ Украины и определен как приостановление работы, вызванное отсутствием организационных или технических условий, необходимых для выполнения работы, неотвратимой силой или другимиобстоятельствами.
Статьей 113 КЗоТ Украины установлено, что время простоя не по вине работника оплачивается из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада). О начале простоя, кроме простоя структурного подразделения или всего предприятия, работник должен предупредить собственника или уполномоченный им орган или бригадира, мастера, других должностных лиц. Время простоя по вине работника не оплачивается.
Количество дней простоя указанная в расчетных листах и ​​в тАбель учета использования рабочего времени, так за март 2017 — 10 дней (65 часов), апрель 2017 — 25 дней (32 часа), май 2017 — 31 день (16 часов), июнь 2017 — 0 дней (0 часов), июль 2017 — 17 дней (7:00). При этом, доказательств нарушения со стороны истицы установленного режима работы при простое ответчиком не предоставлено.
Также, расчет заработной платы за июль 2017 согласуется с приказом (распоряжением) № 3768 / ДН-ОС от 10 июля 2017 прекращеннойния Трудового договора, согласно которому истица имеет право на компенсацию за 27 дней неиспользованного отпуска и выплату денежной помощи в размере одного среднемесячного заработка.
Приказ о прекращении Трудового договора подписан и.о. начальника дирекции железнодорожных перевозок особа_2. Согласно материалам дела структурное подразделение «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» осуществляет свою административную деятельность в г.. Лиман Донецкой области, то есть на территории, на которой органы государствной власти Украины осуществляют свои полномочия, что также подтверждается справкой ответчика № 966/2 от 12.06.2020 года о доходах истца за январь — июль 2017 года, на которой также указано место ее выдачи — г.. Лиман Донецкой области.
Согласно сведений (дата формирования выписки 7 мая 2020) из реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования «Индивидуальные сведения о застрахованном лице» (форма ОК-5), предоставленных на выполнение УХВали суда от 22 апреля 2020 года, размер начисленной заработной платы особа_1 за 1 квартал 2017 составляет 18251, 43 грн, из которых по январь 2017 — 6377, 53 грн, за февраль 2017 — 6055, 91 грн, за март 2017 — 5817, 99 грн, что совпадает с суммой начисленного заработка, указанного в табуляграммах за январь-март 2017 предоставленных истцом.
Доводы ответчика о том, что форс-мажорные обстоятельства делали невозможным выполнение ответчиком своих обязательств согласно ст. ст. 47, 83, 115, 116 КЗпПУ, безосновательны, поскольку форс-мажорные обстоятельства свидетельствуют об отсутствии вины предприятия в задержке выплаты причитающихся сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины, как основания для освобождения предприятия от ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины. Но ни одним нормативным актом о труде не предусмотрены основания для освобождения от выплаты задолженности по заработной плате.
Закон Украины от 2 сентября 2014 «О временных мерах на период проведения антитеррористической вПерацим «не отменяет обязанностей работодателя, определенных ст. 47, ст. 116 КЗоТ Украины, и не предусматривает особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст. 116 КЗоТ Украины.
Суд отклоняет ссылки ответчика на невозможность вывезти первичные документы, как основание для отказа в начислении и выплате истице заработной платы, поскольку обязанность осуществлять начисление и выплату заработной платы, других выплат, причитающихся работнику, а так же вести бухгалтерский, налоговыйучет и т.д., лежит на работодателе, а не на работнику. В этих обстоятельствах потеря предприятием первичных документов не лишает его обязанности осуществлять начисление и выплату заработной платы, тем более, что ответчиком не представлено суду никаких доказательств того, что он в любой способ пытался исправить эту ситуацию.
Кроме того, согласно заключению Верховного Суда, который изложен в постановлении от 28 марта 2018 по делу № 243/5469/17, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются толькопервичной документацией.
Суд критически оценивает ссылки представителя ответчика на существование «непреодолимой силы», которая сделала невозможным осуществить расчет с истицей, поскольку такая позиция полностью опровергается изученными доказательствами по делу. Наличие надлежащим образом заполненной трудовой книжки истицы с указанием приказов о приеме на работу и его увольнения с работы, скрепленных печатью предприятия, наличие распечатанных расчетных листов, выданных истице, которая использовала их как доказ имеющейся задолженности по заработной плате, свидетельствует и расценивается судом как осведомленность предприятия ответчика о существующем долге расчета и его невыполнение.
Также, с изображение ответчиком к материалам дела копии научно-правового заключения о невозможности выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины при высвобождении работников, вызванного воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) от 16 января 2018 № 126 — 2 /21−10.2, вывозложенных на бланке Торгово-промышленной палаты Украины по заказу ОАО «Укрзализныця» усматривается, что
приказом регионального филиала «Донецкая железная дорога» № 682-Н от 12 мая 2017 «О формировании рабочей комиссии по разработке первичных документов по окончательному расчету работников структурного подразделения» Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «создана рабочая комиссия из сотрудников регионального филиала» Донецкая железная дорога «до момента окончания сокращение штата работников Донецкой дирекции железнодорожных перевозок с целью обработки документов указанной дирекции, полноты удержаний и перечисление налогов и сборов, формирование документов учета и расчета заработной платы, отражения хозяйственных операций в финансовой отчетности и по другим вопросам финансовой деятельности;
приказом регионального филиала «Донецкая железная дорога» № 899-Н от 26 июня 2017 «О введении в действие Порядка окончательного расчета работников структурных подразделений» Донецкая дирекция железнодорожных перевозок»Введено в действие Порядок окончательного расчета работников структурных подразделений» Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «и» Луганская дирекция железнодорожных перевозок «, которым учитывается нестандартная ситуация и особенности работы регионального филиала» Донецкая железная дорога «, поскольку часть структурных подразделений и работников находятся на временно неконтролируемой Украины территории, а выплата осуществляется на контролируемой территории Украины региональным филиалом «Донецкая железная дорога» изкассы структурных подразделений «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» и «Луганская дирекция железнодорожных перевозок» по месту их нахождения (м.Лиман) и регламентируется осуществление проведения окончательного расчета с работниками структурных подразделений соответствующей дирекции рабочими комиссиями по обработке первичных документов по окончательного расчета с работниками структурных подразделений «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» и «Луганская дирекция железнодорожных перевозок».
частью1 ст. 13 ГПК Украины предусмотрено, что суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Частью 2 статьи 30 Закона Украины «Об оплате труда» определено, что работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
Ответадной в статью 8 Закона Украины «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине», вопросы организации бухгалтерского учета на предприятии относятся к компетенции его собственника (собственников) или уполномоченного органа (должностного лица) в соответствии с законодательством и учредительными документами.
Ответственность за организацию бухгалтерского учета и обеспечение фиксирования фактов осуществления всех хозяйственных операций в первичных документах, сохранение обработанных документов, регистров и нитности течение установленного срока, но не менее трех лет, несет собственник (собственники) или уполномоченный орган (должностное лицо), осуществляющий руководство предприятием в соответствии с законодательством и учредительными документами.
Ответчик надлежащими и допустимыми доказательствами в соответствии с требованиями ст. ст. 76−81 ГПК Украины, не опроверг сведения, приведенные в указанных документах, предоставленных истицей, и не предоставил доказательств, что сведения, отраженные в них, являются недостоверными.
Кроме того, наличие належним образом заполненной трудовой книжки истицы с указанием приказов о приеме на работу и его увольнения с работы, скрепленных печатью предприятия, наличие распечатанных расчетных листов, выданных истице, которая использовала их в качестве доказательства имеющейся задолженности по заработной плате и из которых следует, что за период март 2017 — июль 2017 начислено 20750, 77 грн, сумма к выплате составляет 16681, 64 грн, свидетельствует и расценивается судом как осведомленность предприятия ответчика о существующем долге расчета и его невыполнение.
Поскольку истцом получено заработную плату за первую половину марта 2017 в сумме 2889, 05 грн без учета обязательных удержаний налогов на доходы и прочие сборы, подтверждается справкой о доходах № 966/2 от 12 июня 2020 года, взысканию подлежит сумма задолженности в размере 17861, 72 грн.
Как разъяснил Пленум Верховного Суда Украины в абзаце 5 пункта 6 постановления «О практике применения судами законодательства об оплате труда»От 24 декабря 1999 года № 13, удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Что касается исковых требований в части взыскания компенсации потери части доходев в связи с нарушением сроков их выплаты, то суд исходит из следующего.
Отношения, возникающие между работником и работодателем по поводу оплаты труда, в том числе и в связи с нарушением сроков выплаты заработной платы, регулируются трудовым законодательством, а именно: КЗоТ Украины, Законами Украины «Об оплате труда», «Об индексации денежных доходов населения «, « О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков й выплаты «, Порядком проведения индексации грошовых доходов населения, утвержденным постановлением КМУ от 17 июля 2003 № 1078; Положением о порядке компенсации работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, утвержденным постановлением КМУ от 20 декабря 1997 года № 1427.
Под доходами следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера: пенсии, социальные выплаты, стипендии, заработная плата и другие.
В решении Конституционного суда Украины от 15 октября 2013 № 9 рп / 2013 указано, что государство предусматривает меры, направленные на обеспечение реальной заработной платы, то есть денежного вознаграждения за выполненную работу как эквивалента стоимости потребительских товаров и услуг.
Конституционный Суд Украины пришел к выводу, что средства, которые подлежат начислению в порядке индексации заработной платы и компенсации работникам части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, имеют компенсаторный характер. Как составляющие надлежащей працивникови заработной платы эти средства направлены на обеспечение реальной заработной платы с целью поддержания достаточного жизненного уровня граждан и покупательной способности заработной платы в связи с инфляционными процессами и ростом потребительских цен на товары и услуги.
Статьей 34 Закона Украины «Об оплате труда» установлено, что компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарыФив на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
В случаях нарушения установленных сроков выплаты заработной платы работнику предоставляется право на компенсацию в соответствии с Законом Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты», по которому компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам са период, начиная со дня вступления в силу настоящего Закона.
Согласно ч. 2 ст. 2 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты», под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера.
Статьей 3 Закона предусмотрено, что сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после Удержатьния налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции за период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается).
Порядок проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты утвержден Постановлением Кабинета Министров Украины от 21 февраля 2001 года № 159.
Согласно п. 4 указанного Порядка, сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но не выплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (писля удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100.
Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается. Ежемесячные индексы потребительских цен публикуются Госкомстатом.
Сумма компенсации виплачуеться гражданам в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц.
Согласно правовых заключений Верховного Суда Украины, изложенные в постановлениях Судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 21 мая 2014 по делу № 6−43цс14, от 14 декабря 2016 по делу № 428/7002/14-ц, в соответствии с статьи 34 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР «Об оплате труда», Закона Украины от 19 октября 2000 года № 2050-III «О компенсациигражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты «, компенсация потери части заработной платы производится предприятиями, учреждениями, организациями всех форм собственности и хозяйствования своим работникам в любом случае задержки выплаты начисленной заработной платы на один и более календарных месяцев, независимо от того, была ли в этом вина работодателя, если в это время индекс цен на потребительские товары и тарифов на услуги вырос более чем на один процент.
Итак, требованияистицы о взыскании компенсации потери части дохода в связи с нарушением сроков их выплаты являются обоснованными. Вместе с тем, суд не соглашается с приведенным расчетом истца о компенсации.
С приобщенных к материалам дела расчета заработной платы истца (табуляграмм) следует, что сумма к выплате (после удержания налогов и обязательных платежей) составляет: по март 2017 — 4626, 36 грн, (из которых 4 сентября 2017 истцу выплачено 2297, 33 грн, из-за чего сумма к выплаты составляет 2329, 03 грн), апрель 2017 — 513, 28 грн; Май 2017 — 253, 42 грн; Июнь 2017 — 0, 00 грн, июль 2017 — 11288, 58 грн.
Принимая во внимание вышеизложенное, сумма компенсации должна исчисляться именно с указанных сумм заработной платы.
Также суд рассчитывает компенсацию потери части денежных доходов по состоянию на день принятия решения судом, не является выходом за пределы исковых требований, поскольку истец ставил вопрос о взыскании компенсации потери части заработной плать в связи с нарушением сроков ее выплаты.
Компенсация потери части денежных доходов за март 2017 в сумме 4626, 36 грн, в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 764, 35 грн (481, 14 грн + 283, 21 грн), исходя из следующего расчета:
А) до 4 сентября 2017 (то есть до момента выплаты части задолженности): 4626, 36 грн (сумма начисленного, но не выплаченного дохода за март 2017 (после удержания налогов и обязательных платежейв) * 0, 1040 (индекс инфляции за период апрель 2017-август 2017 года) = 481, 14 грн;
Б) после выплаты 4 сентября 2017 по первую половину марта 2017 2297, 33 грн: 2329, 03 грн (сумма начисленного, но не выплаченного дохода за март 2017 (после удержания налогов и обязательных платежей), которая осталась после выплаты части заработной платы * 0, 1216 (индекс инфляции за период сентябрь 2017-август 2020 года) = 283, 21 грн;
Компенсация потери части денежных доходов по кВитеня 2017 в сумме 513, 28 грн, в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 64, 26 грн (513, 28×0, 1252 — коэффициент прироста потребительских цен за период с мая 2017 по август 2020 года).
Компенсация потери части денежных доходов за май 2017 в сумме 253, 42 грн, в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 31, 37 грн (253, 42×0, 1238 — коэффициент прироста потребительских цен за период с июня 2017 року по август 2020 года).
Компенсация потери части денежных доходов за июль 2017 в сумме 11288, 58 грн в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 1371, 56 грн (11288, 58×0, 1215 — коэффициент прироста потребительских цен за период с август 2017 по август 2020 года).
Общая сумма компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты составляет 2231, 54 грн.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции озащите прав человека и основных свобод, каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.д.), «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) по эффективному осуществления права собственности.
Европейский Суд неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола № 1 также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, чв такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ, Законам Украины «Об оплате труда», а истица находилась в трудовых отношениях с ответчиком до 17 июля 2017 года, выполняла свои трудовые обязанности в полном объеме, а также при увольнении не получила все принадлежащие ей платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда.
Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины, судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Частью 6 настоящей статьи предусмотрено, что если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны стягиваются все судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Согласно Покону Украины «О судебном сборе» за подачу в суд искового заявления имущественного характера физическим лицом взимается судебный сбор в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
По состоянию на день подачи искового заявления, Законом Украины «О Государственном бюджете на 2020 год» установлен размер прожиточного минимума для трудоспособных лиц в сумме 2102, 00 грн.
Истица освобождена от спать судебного сбора на основании п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе», поэтому с ответчика подлежит взысканию судебный сбор пропорционально удовлетворенной части исковых требований в сумме 669, 03 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. 116 КЗоТ Украины, ст. ст. 2, 10, 12, 13, 27, 81, 82, 89, 141, 211, 258−259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 Гражданского процессуального кодекса Украины, суд —
е д е л:
иск лицо_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженностизаработной платы и компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты — удовлетворить частично.
Взыскать с акционерного общества «Украинская железная дорога» (юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, д. 5, егрпоу 40075815) в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_2, сумму задолженности по заработной плате в размере 17 861, 72 грн (семнадцать тысяч восемьсот шестьдесят одна гривна семьдесят две копейки) и сумму компенсации за потерю части зарИтно платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты в размере 2231, 54 грн (две тысячи двести тридцать один гривна пятьдесят четыре копейки).
Обязать акционерное общество «Украинская железная дорога» (егрпоу 40075815) удержать из этой суммы налоги и другие обязательные платежи.
Взыскать с акционерного общества «Украинская железная дорога» (юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, 5, егрпоу 40075815) в пользу государства судебный сбор в размере 669, 03 грн (шестьсот шестьдесят девять гривен три копийкы).
В другой части исковых требований — отказать.
Решение суда может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы через Добропольский горрайонный суд Донецкой области в течение тридцати дней со дня принятия решения.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по наслидкамы апелляционного пересмотра.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
Сведения об участниках дела согласно п. 4 ч. 5 ст. 265 ГПК Украины:
 — истец особа_1, информация_1, рнокпп номер_2, адрес регистрации: адрес_1;
 — ответчик акционерное общество «Украинская железная дорога», юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, д. 5, егрпоу 40075815.

судьяВ.М. [Л.]

14.09.2020

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

14.09.2020 227/965/20

рішення
іменем україни
14 вересня 2020 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Любчик В.М.,
за участю
секретаря судового засідання Сафронової К.М.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Добропілля за правилами загального позовного провадження позовну заяву особа_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, —
в с т, а н о в и в:
позивачка звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 20 750, 77 грн, компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 4 501, 50 грн, без утримання передбачених законом податків та зборів. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем по справі. Згідно до наказу № 3768/дн-ОС від 10 липня 2017 року позивачку було звільнено з посади чергового по залізничній станції Сороче виробничого підрозділу «Станція Іловайськ» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату, однак у день звільнення остаточного розрахунку проведено не було.
Позивачка та представник позивачки у судове засідання не з`явились, в матеріалах справи є заява про розгляд справи без їх участі.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом із тим, судом було отримано відзив на позовну заяву з якого вбачається, що вимагаючи стягнути суму заробітку за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року позивач не вказує на отримання авансу за березень 2017 року в сумі 2 297, 33 грн, який є оплатою відпрацьованого часу за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року. Сума 2 297, 33 грн була отримана позивачкою 04 вересня 2017 року особисто в м. Лиман в касі дирекції згідно видаткового касового ордеру від 04 вересня 2017 року. Таким чином, позивач підштовхує суд до винесення завідомо неправомірного рішення з порушенням норм матеріального права. Окрім того, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно до рішення РНБО України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами, а також неможливість отримання з непідконтрольної території первинних документів. Тобто на підконтрольній Україні території відсутня, а не втрачена, первинна документація (табеля обліку робочого часу або графіки роботи за період, копії або оригінали внутрішніх наказів, розпоряджень та інше за період з березня по липень 2017 року) для нарахування заробітної плати. Окрім того, унеможливлення виконання заявником обов`язків, передбачених ст. ст. 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, перед працівниками, що при звільненні за скороченням штату, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, а саме в день звільнення кожному працівникові видати належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин, а саме актами тероризму на території міста Донецьк та Донецької області, що є обставинами, які не залежать від волі сторін за трудовим договором, а також мають надзвичайний і невідворотний характер та є підставою для звільнення заявника від відповідальності.
Крім того, представником відповідача надано до суду довідку про доходи позивача та видатковий касовий ордер, в яких зазначено, що за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року особа_1 була нарахована заробітна плата у сумі 2889, 05 грн (до видачі 2297, 33 грн), яка станом на 04 вересня 2017 року отримана нею у касі м. Лиман, про що також зазначено у відзиві на позовну заяву.
Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх [censored] приходить до наступного висновку.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Судом встановлено, що у період з 29 травня 1990 року по 17 липня 2017 року позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується записами у трудовій книжці серії номер_1, виданої на ім`я позивачки.
На підставі долученого до матеріалів справи наказу (розпорядження) № 3768/дн-ОС від 10 липня 2017 року, особа_1 звільнено з посади чергового по залізничній станції Сороче виробничого підрозділу «Станція Іловайськ» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату 17 липня 2017 року, про що у трудовій книжці зроблено запис № 21, з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсації за 27 днів відпустки.
Постановою Кабінету міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство «Українська залізниця».
Із долучених до матеріалів справи розрахунків заробітної плати позивача (табуляграм) вбачається, що 
за березень 2017 року — всього нараховано 5817, 99 грн, з яких оплата простоїв становить 1168, 13 грн, сума до виплати 4626, 36 грн;
за квітень 2017 року — всього нараховано 645, 50 грн, з яких оплата простоїв становить 633, 69 грн, сума до виплати 513, 28 грн;
за травень 2017 року — всього нараховано 318, 69 грн, з яких оплата простоїв становить 312, 86 грн, сума до виплати 253, 42 грн;
за червень 2017 року — всього нараховано 0, 00 грн, з яких оплата простоїв становить 0, 00 грн, сума до виплати 0, 00 грн;
за липень 2017 року — всього нараховано 13968, 59 грн, з яких оплата простоїв становить 126, 53 грн (до складу вищезазначеної суми також входять виплата одноразової грошової допомоги, компенсація за 27 днів відпустки), сума до виплати становить 11288, 58 грн.
Отже, за період березень 2017 року — липень 2017 року нараховано 20 750, 77 грн, сума до виплати становить 16 681, 64 грн.
Відомості, зазначені у розрахунках заробітної плати за березень — липень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі.
Так, наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17 березня 2017 року № 236/днд, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього Трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої»; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П»; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.
В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема за час простою.
Поняття «простій» законодавчо дано у ст. 34 КЗпП України і визначено як призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Статтею 113 КЗпП України встановлено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Час простою з вини працівника не оплачується.
Кількість днів простою зазначена у розрахункових листах та в табелях обліку використання робочого часу, так за березень 2017 року — 10 днів (65 годин), квітень 2017 року — 25 днів (32 години), травень 2017 року — 31 день (16 годин), червень 2017 року — 0 днів (0 годин), липень 2017 року — 17 днів (7 годин). При цьому, доказів порушення з боку позивачки встановленого режиму роботи при простої відповідачем не надано.
Також, розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджується з наказом (розпорядженням) № 3768/дн-ОС від 10 липня 2017 року про припинення Трудового договору, відповідно до якого позивачка має право на компенсацію за 27 днів невикористаної відпустки та виплату грошової допомоги в розмірі одного середньомісячного заробітку.
Наказ про припинення Трудового договору підписаний в.о. начальника дирекції залізничних перевезень особа_2. Згідно матеріалів справи структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» здійснює свою адміністративну діяльність у м. Лиман Донецької області, тобто на території, на якій органи державної влади України здійснюють свої повноваження, що також підтверджується довідкою відповідача № 966/2 від 12.06.2020 року про доходи позивачки за січень — липень 2017 року, на якій також зазначено місце її видачі — м. Лиман Донецької області.
Згідно відомостей (дата формування виписки 07 травня 2020 року) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (форма ОК-5), наданих на виконання ухвали суду від 22 квітня 2020 року, розмір нарахованої заробітної плати особа_1 за 1 квартал 2017 року становить 18251, 43 грн, з яких за січень 2017 року — 6377, 53 грн, за лютий 2017 року — 6055, 91 грн, за березень 2017 року — 5817, 99 грн, що збігається з сумою нарахованого заробітку, вказаного в табуляграмах за січень-березень 2017 року наданих позивачем.
Доводи відповідача про те, що форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно ст. ст. 47, 83, 115, 116 КЗпПУ, є безпідставними, оскільки форс-мажорні обставини свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Але жодним нормативним актом про працю не передбачено підстав для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі.
Закон України від 02 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.
Суд відхиляє посилання відповідача на неможливість вивезти первинні документи, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачці заробітної плати, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію.
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача на існування «непереборної сили», яка унеможливила здійснити розрахунок з позивачкою, оскільки така позиція повністю спростовується вивченими доказами у справі. Наявність належним чином заповненої трудової книжки позивачки із зазначенням наказів про прийняття на роботу та її звільнення з роботи, скріплених печаткою підприємства, наявність роздрукованих розрахункових листів, виданих позивачці, яка використала їх як доказ наявної заборгованості із заробітної плати, свідчить та розцінюється судом як обізнаність підприємства відповідача про існуючий обов`язок розрахунку та його невиконання.
Також, із долученої відповідачем до матеріалів справи копії науково-правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126 — 2/21−10.2, викладеного на бланку Торгово-промислової палати України на замовлення ПАТ «Укрзалізниця» вбачається, що 
наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 682-Н від 12 травня 2017 року «Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» створена робоча комісія з працівників регіональної філії «Донецька залізниця» до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;
наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 899-Н від 26 червня 2017 року «Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії «Донецька залізниця», оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією «Донецька залізниця» через каси структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» за місцем їх знаходження (м.Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень».
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» визначено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідач належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст. ст. 76−81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у вказаних документах, наданих позивачкою, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.
Крім того, наявність належним чином заповненої трудової книжки позивачки із зазначенням наказів про прийняття на роботу та її звільнення з роботи, скріплених печаткою підприємства, наявність роздрукованих розрахункових листів, виданих позивачці, яка використала їх як доказ наявної заборгованості із заробітної плати та з яких вбачається, що за період березень 2017 року — липень 2017 року нараховано 20750, 77 грн, сума до виплати становить 16681, 64 грн, свідчить та розцінюється судом як обізнаність підприємства відповідача про існуючий обов`язок розрахунку та його невиконання.
Оскільки позивачем отримано заробітну плату за першу половину березня 2017 року у сумі 2889, 05 грн без урахування обов`язкових утримань податків на доходи та інші збори, що підтверджується довідкою про доходи № 966/2 від 12 червня 2020 року, стягненню підлягає сума заборгованості у розмірі 17861, 72 грн.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 5 пункту 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків ї виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427.
Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.
У рішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року № 9 рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.
Статтею 3 Закону передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції за період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Згідно з п. 4 вказаного Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6−43цс14, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до статті 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Отже, вимоги позивачки про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими. Разом із тим, суд не погоджується з наведеним розрахунком позивача щодо компенсації.
Із долучених до матеріалів справи розрахунків заробітної плати позивача (табуляграм) вбачається, що сума до виплати (після утримання податків і обов`язкових платежів) становить: за березень 2017 року — 4626, 36 грн, (з яких 04 вересня 2017 року позивачу виплачено 2297, 33 грн, через що сума до виплати становить 2329, 03 грн), квітень 2017 року — 513, 28 грн; травень 2017 року — 253, 42 грн; червень 2017 року — 0, 00 грн, липень 2017 року — 11288, 58 грн.
Беручи до уваги вищевикладене, сума компенсації повинна обчислюватися саме з вказаних сум заробітної плати.
Також, суд розраховує компенсацію втрати частини грошових доходів станом на день ухвалення рішення судом, що не є виходом за межі позовних вимог, оскільки позивачка ставила питання про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.
Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у сумі 4626, 36 грн, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 764, 35 грн (481, 14 грн + 283, 21 грн), виходячи з наступного розрахунку:
А) до 04 вересня 2017 року (тобто до моменту виплати частини заборгованості): 4626, 36 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за березень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * 0, 1040 (індекс інфляції за період квітень 2017 року-серпень 2017 року) = 481, 14 грн;
Б) після виплати 04 вересня 2017 року за першу половину березня 2017 року 2297, 33 грн: 2329, 03 грн (сума нарахованого, але не виплаченого доходу за березень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів), яка залишилась після виплати частини заробітної плати * 0, 1216 (індекс інфляції за період вересень 2017 року-серпень 2020 року) = 283, 21 грн;
Компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 року у сумі 513, 28 грн, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 64, 26 грн (513, 28×0, 1252 — коефіцієнт приросту споживчих цін за період з травня 2017 року по серпень 2020 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 року у сумі 253, 42 грн, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 31, 37 грн (253, 42×0, 1238 — коефіцієнт приросту споживчих цін за період з червня 2017 року по серпень 2020 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за липень 2017 року у сумі 11288, 58 грн у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 1371, 56 грн (11288, 58×0, 1215 — коефіцієнт приросту споживчих цін за період з серпня 2017 року по серпень 2020 року).
Загальна сума компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати становить 2231, 54 грн.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо), «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивачка перебувала в трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивачки щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на день подання позовної заяви, Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102, 00 грн.
Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 669, 03 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 116 КЗпП України, ст. ст. 2, 10, 12, 13, 27, 81, 82, 89, 141, 211, 258−259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, —
у х в, а л и в:
позов особа_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати — задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, єдрпоу 40075815) на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_2, суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 17 861, 72 грн (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят одна гривня сімдесят дві копійки) та суму компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 2231, 54 грн (дві тисячі двісті тридцять одна гривня п`ятдесят чотири копійки).
Зобов`язати акціонерне товариство «Українська залізниця» (єдрпоу 40075815) утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, єдрпоу 40075815) на користь держави судовий збір у розмірі 669, 03 грн (шістсот шістдесят дев`ять гривень три копійки).
В іншій частині позовних вимог — відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
 — позивач особа_1, інформація_1, рнокпп номер_2, адреса реєстрації: адреса_1;
 — відповідач акціонерне товариство «Українська залізниця», юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, єдрпоу 40075815.

Суддя В. М. Любчик

14.09.2020